Варіанти... Ну і муть!
10/02/2002 | -
Здається, всі сили ополчилися проти нинішнього українського режиму...
Під час минулорічної кризи Кучма мав в активі комуністів – мовляв, саме вони є опозицією, а ті, хто виступають із вимогою відставки президента – це зовсім ніяка не опозиція. Пам'ятаєте, як злагоджено комуністи голосували з пропрезидентською більшістю в парламенті минулого скликання, захищаючи Кучму? І як організовано, під охороною міліції, комуністи проводили альтернативні мітинги у Києві у березні минулого року? Тепер Кучма не має комуністичної карти.
Під час минулорічної кризи у Кучми був фактор Ющенка. Ющенко був своєрідною гарантією того, що ряд правоцентристських фракцій не посміють виступити проти президента. "Ми не можемо активно підтримувати опозицію, бо у владі перебуває Віктор Ющенко", - говорив у березні 2001 року Віктор Пинзеник. Тепер Кучма не має такого політичного заручника, як Ющенко.
Під час минулорічної кризи у Кучми був союзник у вигляді Росії, якій наш президент віддав ряд стратегічних об'єктів в обмін на підтримку. Тепер немає що віддавати.
Під час минулорічної кризи була спроба порозуміння із Заходом – після продажу Іраку "Кольчуг" Захід відвернувся від України та від її керівництва.
Минулорічна криза показала, що президент має велетенський потенціал влади і що цю владу здолати дуже важко. Тепер потенціал влади зведено до мінімуму. Навіть програш київського "Динамо" (яке асоціюється у більшості населення з Григорієм Суркісом та Віктором Медведчуком) став ударом по владі.
І все ж зведений до мінімуму потенціал влади залишається потенціалом. Влада має ресурси. За день до самогубства у своєму бункері Адольф Гітлер не втрачав надії на те, що у нього в резерві є ще мільйонна армія фельдмаршала Венка, якого фюрер у випадку порятунку нацистського режиму й розгрому альянтів підвищив би до звання генералісимуса і нарік "рятівником вітчизни". Надія помирає останньою... У Леоніда Кучми є ще чимало варіантів порятунку себе і режиму. Коротко окреслимо ці варіанти.
Варіант перший. Відставка свого глави адміністрації, масовий "ісход" ес-деків з органів влади. У такому випадку Леонід Кучма робить із Медведчука "офірного цапа" і повторює варіант 1997 року.
Пам'ятаєте наплив дніпропетровців у часи Павла Лазаренка? А пам'ятаєте, як дружно ці ж дніпропетровці пішли слідом за своїм патроном після того, як НДП "поховала" Лазаренка? Зараз Кучма може втілити проект "Паша-2". Не важко здогадатися, з кого найпростіше зробити нового Лазаренка. Як наслідок – принаймні частина опозиції відколеться від радикального руху. Будуть задоволені амбіції Віктора Ющенка.
Для того, щоби зберігся баланс сил, певна рівновага в політичному спектрі і щоби не звільняти соціал-демократичну нішу, скажімо, для Олександра Мороза, всередині СДПУ (о) може бути проведена чистка кадрів, новим лідером може стати, скажімо, Олександр Зінченко, а нинішнє керівництво відправлене у відставку, виключене з партії і піддане остракізму. Варіантів розвитку ситуації – безліч.
Варіант другий. Леонід Кучма робить черговий владний перерозподіл. Він шукає "рятівника режиму". У цьому випадку можливе лише загострення протистояння між владою й опозицією.
Переконавшись, що СДПУ(о) та нинішні пропрезидентські сили надто "ліберально розкладені", Кучма може вдатися до пошуку "твердої руки". Терміново утворюється нова політична сила з представників радянських еліт, вихованців старої адміністративної школи, кількох нинішніх міністрів, керівників підприємств. Максимально мобілізуються представники старих, ще радянських еліт, керівники підприємств, міністри.
З політичного небуття випливають Віталій Масол, Олександр Булянда, Юхим Звягільський, Володимир Горбулін та інші. З'являється та сила, до якої може апелювати президент і яка може апелювати до народу. Відбувається відставка нинішнього уряду й прихід до влади нового, на чолі з "жорстким" прем'єром (Радченко? Кирпа? М'ялиця?). При ностальгії значної частини населення за радянськими часами це – дієвий варіант.
Радянська система керівництва й адміністрування багатьом здається більш ефективною, аніж нинішні, базовані на західному досвіді, моделі. Втілення цього варіанту допоможе вивести з опозиційної гри комуністів, а також знівелює спробу організації всеукраїнського страйку. Врахуйте один момент: представники радянських еліт перебувають поза активною критикою преси, але ніколи не залишали політику і бізнес. Вони не є настільки одіозними, як нинішнє оточення Кучми. Про їх "гріхи" вже встигли забути, і колишні їх мінуси вже обернуто на плюси. Ці люди стали частиною легенди про "прекрасне минуле", і є значна частина народу, яка вірить у цю легенду.
Цілком можлива комбінація, за якої "рух ветеранів виробництва" знаходить компроміс із нинішньою Партією "Трудова Україна" та з регіональними лобістськими групами - харківською ("Демократичні ініціативи"), донецькою ("Регіони"), луганською ("Народний вибір"). До речі, врахуйте, що у парламенті "під" цю політичну силу може бути створена достатньо сильна фракція, яка суттєво розмиє рамки і КПУ, і "Нашої України", і ряду пропрезидентських фракцій. Я не здивуюся, коли таким чином буде знайдено новий резерв для створення більшості!
Варіант третій. Леонід Кучма йде на компроміс із "Нашою Україною" і сприяє створенню парламентської більшості на основі "Нашої України" і ряду пропрезидентських фракцій. Для цього достатньо подзвонити першому помічникові, Сергієві Льовочкіну, і сказати приблизно наступне: "Серьожа! Передай нашим, щоб зібралися у мене сьогодні увечері. Медведчука до відома не обов'язково ставити". Після цього зібрати представників пропрезидентських фракцій і в наказовому тоні запропонувати їм підписати союз із Віктором Ющенком. Кучма таким чином визнає свій програш, але з втратою вулиці Грушевського не втратить вулиці Банкової.
Кучма дістане таким чином кілька реальних переваг. Здобуття Ющенком парламентської більшості і переваги в Кабміні за сучасної політичної системи в Україні буде рівносильним захопленню Москви Наполеоном у 1812 році. Але таким чином буде виконано волю Заходу, який хоче бачити Ющенка "при ділах". Захід, можливо, пробачить Кучмі "Кольчугу". Кучма матиме час для того, аби мобілізувати свої сили для вирішального виступу проти опозиції.
Ще один момент: Кучма знову повернеться до своєї улюбленої тактики балансів і рівноваг. В парламенті есдеки перебуватимуть у меншості (зауважте, їх замкнуть там разом з опозицією) і це суттєво послабить їх вплив на політику. У більшість їх навряд чи візьме Ющенко – "затятий приятель" Віктора Медведчука. Це зберегти Кучму від повної узурпації влади в Україні соціал-демократами. Та й рік соціал-демократії в Україні, начебто, закінчується – час віддавати орендовану на рік владу до рук інших політичних сил.
Варіант четвертий. Хтось із політиків "другого" ешелону (тих, хто поменше світиться перед камерами і мало помітний у парламенті) в одному з випусків УТН, відповідаючи на запитання кореспондента щодо опозиції, говорить: "Та вся ця справа довкола опозиції – це невдоволені амбіції Віктора Ющенка і його ревність до Віктора Медведчука. Ось і треба їх зачинити у кімнаті переговорів – хай сидять і домовляються там, аж доки не домовляться між собою. А навіщо ж людей збурювати. Виводити на вулиці?"
Назавтра всі пропрезидентські ЗМІ починають масоване переведення конфлікту з площини президент – опозиція в площину Медведчук – Ющенко. Цим самим знижується значення конфлікту і його небезпека для самого президента. Леонід Кучма виводиться з-під удару, проте під удар потрапляє Медведчук.
Варіант п'ятий. Погодитися на надання прямого ефіру опозиції – але у специфічний час. Уявіть собі ситуацію: пересічний обиватель, за голос якого боротимуться президент і опозиція, який глибоко ненавидить Кучму, але не має сміливості виступити на підтримку опозиції, сідає увечері перед екраном телевізора, аби подивитися футбольний матч типу "Динамо" – "Ювентус", а тут з'являється схвильоване обличчя диктора і повідомляє, що у зв'язку з наданням ефірного часу для виступу опозиції трансляція футбольного матчу відміняється. Слухайте, будь ласка, виступи лідерів "Нашої України", СПУ, БЮТ і КПУ.
Як ви гадаєте, на який відсоток зменшиться кількість прихильників в опозиції після такого кроку? У випадку ж, коли опозиція відмовиться і не "клюне" на провокацію, це можна використати як факт відмови опозиціонерів від спілкування з народом через ефір. Мовляв, бачте, опозиція боїться свого ж народу.
Варіант шостий. Якомога швидше закінчити справу про "Кольчугу". Переконати міжнародних експертів, що все це – фальшивка й провокація. Рішуче відмежуватися від Саддама. Провести показову чистку в "Укрспецекспорті" та в Раді національної безпеки й оборони. Відправити Євгена Марчука послом у Кот д'Івуар або М'янму (нагадаємо, що в той день, коли опозиція намагалася штурмом прорватися до адміністрації президента, Леонід Кучма приймав вірчі грамоти у послів цих держав в Україні, а потім говорив про готовність цих держав допомогти українському режиму - то ж подібне кадрове призначення стане логічним продовженням політики на зближення з цими державами). Натомість ввести до Ради людину із середовища поміркованої опозиції (як свого часу кадровою подачкою було нейтралізовано Олександра Лавриновича).
Можна прописувати й інші варіанти. Можна комбінувати описані вище ходи. Але можна зробити принаймні три висновки:
1. Кучма все ще володіє політичним ресурсом для протистояння опозиції, хоча його зведено до мінімуму;
2. Головне завдання Кучми на нинішньому етапі – будь-що випустити пару з казана опозиції, спустити революцію на низькі оберти і перехопити ініціативу в опозиціонерів;
3. Кожна помилка Кучми у нинішній ситуації може дорого йому коштувати – він нині особливо ретельно буде вивіряти свої кроки і буде діяти максимально обережно. У той же час він буде активно використовувати будь-яку помилку опозиції. Політичне дилетантство й недалекоглядність буде дорого коштувати – одній або іншій стороні.
4. За будь-яких розкладів порятунок Куми неминуче пов'язаний з радикальними кадровими перестановками та новими політичними комбінаціями, в яких немає місця для СДПУ (о). Есдеки в нинішній ситуації мають стати "жертовним ферзем". Інакше влада отримає мат від опозиції.
А опозиція має шанс, аби задуматися. Вона має кілька переваг у даній ситуації, основна з яких те, що Леонід Кучма краще розбирається у преферансі (особливо в прикупах), аніж у теорії шахів.
http://www.pravda.com.ua/archive/2002/october/1/2.shtml
Відповіді
2002.10.02 | Уколов
Ну що ж дуже можливо... Але мені здається є ще один варіант
Причому саме по такому сценарію йде гра.9 фракцій парламенту, начолі з СДПУ(О) (злий жарт, звичайно), створюють більшість і апелюють до президента з пропозицією створити новий уряд. Кінах йде у відставку (або не йде, але це не принципово), а більшість ділить поміж собою урядові портфелі.
Згодом, за активної гри з комуністами і опозицією до Конституції проводять такі зміни:
1. Парламентська більшість формує уряд, який обов"язково затверджує президент;
2. Політичні посади в уряді посідають тільки депутати парламенту з парламентської більшості;
3. Президент (оговорюються умови) має право відправити уряд у відставку, що тягне за собою перевибори парламенту у випадку, якщо парламент не може створити нову більшість і новий уряд;
4. Розпад парламентської більшості тягне за собою автоматичну відставку уряду і відсилання до умов пункту 3.
У зв"язку з утворенням парламентської більшості у парламенті відбувається перерозподіл комітетів. На цій підставі опозицію, зокрема рухівців з НУ, легко втягують в гру з більшістю. В результаті гри НУ розпадається і рухівці вливаються у більшість.
Опозиції активно навішують ярлик "маргіналів", а ідея нібито "переходу до парламентської республіки" активно піариться. В результаті відбувається посилення влади президента Кучми, а вплив партії Медведчука нейтралізують і зв"язують перебуванням у більшості.
Питання в одному - як з цим планом боротися?
2002.10.02 | 123
Re: Ну що ж дуже можливо... Але мені здається є ще один варіант
Уколов пише:> Причому саме по такому сценарію йде гра.
> Згодом, за активної гри з комуністами і опозицією до Конституції проводять такі зміни:
Як на мене, опозиція не налаштована здаватися Кучмі, і настрій її є рішучий.
> 1. Парламентська більшість формує уряд, який обов"язково затверджує президент;
Ну, це, схоже, відбудеться. Боротися з цим можна, розколюючи більшість. Це Вам, пане Уколов, має бути зрозуиіло -- зможе Ющенко переконати Плюща и Ко. вийти з більшості і увійти до НУ. Риторика у Плюща на ТБ з Тимошенко була досить радикальна.
Активні дії Заходу, очевидно, можуть посприяти розколу більшості.
> 2. Політичні посади в уряді посідають тільки депутати парламенту з парламентської більшості;
> 3. Президент (оговорюються умови) має право відправити уряд у відставку, що тягне за собою перевибори парламенту у випадку, якщо парламент не може створити нову більшість і новий уряд;
> 4. Розпад парламентської більшості тягне за собою автоматичну відставку уряду і відсилання до умов пункту 3.
Для цього (пп. 2-4) потрібні зміни в Конституції (якщо вони хочуть залишитися в парламенті). За такої незрозумілої і нестабільної ситуації в країні прогнозувати, як буде йти конституційний процес (за Конституцією -- тривалий), -- неможливо.
> У зв"язку з утворенням парламентської більшості у парламенті відбувається перерозподіл комітетів.
Це майже факт, що відбувся.
>На цій підставі опозицію, зокрема рухівців з НУ, легко втягують в гру з більшістю. В результаті гри НУ розпадається і рухівці вливаються у більшість.
Ззовні НУ виглядає монолітною. Удовенко має радикальну риторику. Харківський НРУ щось там був незадоволений політикою НУ -- так це, вибачте, дебільник, а не партійний осередок.
> Опозиції активно навішують ярлик "маргіналів", а ідея нібито "переходу до парламентської республіки" активно піариться. В результаті відбувається посилення влади президента Кучми, а вплив партії Медведчука нейтралізують і зв"язують перебуванням у більшості.
Чому влада Кучми посилюється? За такої нестійкої більшості, що скріплена батогом Кучми, крісло якого от-от впаде під внутрішнім і зовнішнім тиском, коаліція може розпастися і потягнути перевибори в будь-який момент.
> Питання в одному - як з цим планом боротися?
2002.10.02 | Уколов
Re: Ну що ж дуже можливо... Але мені здається є ще один варіант
123 пише:> Як на мене, опозиція не налаштована здаватися Кучмі, і настрій її є рішучий.
А якщо такі конституційні зміни співпадають з цілями опозиції?
> Ну, це, схоже, відбудеться. Боротися з цим можна, розколюючи більшість. Це Вам, пане Уколов, має бути зрозуиіло -- зможе Ющенко переконати Плюща и Ко. вийти з більшості і увійти до НУ. Риторика у Плюща на ТБ з Тимошенко була досить радикальна.
10 місяців роботи з Плющем аж надто мало щоб зрозуміти цю потайну, розумну і далеку від мого покоління за світоглядом людину. Так-що нічого мені не зрозуміло :-(
> Активні дії Заходу, очевидно, можуть посприяти розколу більшості.
Бізнес більшості депутатів більшості (даруйте за тавтологію) із Заходом не пов"язаний. Швидше з Росією. Щоправда, як і у меншості, там не все вирішують ті, хто має бізнес .
> > 2. Політичні посади в уряді посідають тільки депутати парламенту з парламентської більшості;
> > 3. Президент (оговорюються умови) має право відправити уряд у відставку, що тягне за собою перевибори парламенту у випадку, якщо парламент не може створити нову більшість і новий уряд;
> > 4. Розпад парламентської більшості тягне за собою автоматичну відставку уряду і відсилання до умов пункту 3.
>
> Для цього (пп. 2-4) потрібні зміни в Конституції (якщо вони хочуть залишитися в парламенті). За такої незрозумілої і нестабільної ситуації в країні прогнозувати, як буде йти конституційний процес (за Конституцією -- тривалий), -- неможливо.
З описаного є речі характерні для будь-якої парламентської країни Європи. Тому опозиції буде легко задурити голову. Здається, частина опозиції лише чекає на таке "виправдання перед суспільством", як рух до парламентської республіки, щоб з легким серцем перестати бути опозицією. Їм просто потрібен цей "пас", щоб для електорату зберегти "пристойну міну при поганій грі" (наприклад - Юрій Костенко). Якщо пропрезидентська більшість буде налічувати 230 депутатів, то знайти ще 70 під такі гасла буде не складно. Тому тут для Кучми прогноз втішний.
> > У зв"язку з утворенням парламентської більшості у парламенті відбувається перерозподіл комітетів.
>
> Це майже факт, що відбувся.
>
> >На цій підставі опозицію, зокрема рухівців з НУ, легко втягують в гру з більшістю. В результаті гри НУ розпадається і рухівці вливаються у більшість.
>
> Ззовні НУ виглядає монолітною. Удовенко має радикальну риторику. Харківський НРУ щось там був незадоволений політикою НУ -- так це, вибачте, дебільник, а не партійний осередок.
Ззовні виглядає інакше: лідера НУ то штовхає Костенко підписувати з Тігіпком заяву про створення більшості, то на другий день Тимошенко під пильним оком ПРП підсовує йому документ протилежного змісту. Виглядає, що Ющенко витрачає значні зусилля для збереження єдності між ПРП та УНР, як двома полюсами НУ. Потім циркулюють, я б сказав "впевнені чутки", що ПРП пообіцяла вийти з НУ негайно, як тільки НУ створить більшість за участі пропрезидентських партій СДПУ(о), НДП, ТУ.
> > Опозиції активно навішують ярлик "маргіналів", а ідея нібито "переходу до парламентської республіки" активно піариться. В результаті відбувається посилення влади президента Кучми, а вплив партії Медведчука нейтралізують і зв"язують перебуванням у більшості.
>
> Чому влада Кучми посилюється? За такої нестійкої більшості, що скріплена батогом Кучми, крісло якого от-от впаде під внутрішнім і зовнішнім тиском, коаліція може розпастися і потягнути перевибори в будь-який момент.
Ну вашим словам та Богу вуха...
2002.10.02 | ilia25
А навіщо тоді Кучмі знадобилось міняти Конституцію?
Ваша версія зовсім не пояснює, навіщо Кучмі з Медведчуком політичні реформи.Для того, щоб розвалювати НУ шантажем та обіцянками урядових чи комітетських портфелів, Кучмі ані зміни до Конституції, ані "нібито перехід до парламентської республіки", ані її "піар" не потрібні.
Комітети більшість може і так перерозподілити, сформований нею уряд Кучма може просто призначити, і портфелі рухівцям за вхід у більшість роздати. Це, до речі, якраз ідея Ющенка -- щоб Кучма зайнявся "емуляцією" парламентської республіки, не затверджуючи її юридично.
2002.10.02 | Shooter
То знадобилося Мудведчуку, а не Кучмі.
ilia25 пише:> Ваша версія зовсім не пояснює, навіщо Кучмі з Медведчуком політичні реформи.
> Комітети більшість може і так перерозподілити, сформований нею уряд Кучма може просто призначити, і портфелі рухівцям за вхід у більшість роздати. Це, до речі, якраз ідея Ющенка -- щоб Кучма зайнявся "емуляцією" парламентської республіки, не затверджуючи її юридично.
Перерозподіл комітетів сьогодні (при "більшості" на рівні 230-235 людей) приведе до затяжної парламентської кризи. Крім того, при приєднанні Костенка до "більшості" легко спроґнозувати перетворення УНР за 4 роки в позапарламентський суб'єкт. Ще один дуже важливий фактор - вибори 2004.
Впевнений, що від НУ можуть відколотися лише незначна частина "бідних мажоритарників". Решті просто нема сенусу то робити за 2 роки до президентських виборів при сьогоднішніх рейтинґах потенціальних кандидатів в президенти.
2002.10.02 | Уколов
Перехоплення ініціативи для вибивання грунту з під ніг опозиції.
ilia25 пише:> Ваша версія зовсім не пояснює, навіщо Кучмі з Медведчуком політичні реформи... Для того, щоб розвалювати НУ шантажем та обіцянками урядових чи комітетських портфелів, Кучмі ані зміни до Конституції, ані "нібито перехід до парламентської республіки", ані її "піар" не потрібні.
Розмах підготовки до акцій опозиції у серпні, відчуття скорого скандалу з США довкола "Кольчуг", активно лобіювання цієї ідеї Медведчуком - ці фактори могли схилити Кучму до ідеї перехопити основне гасло опозиції - перехід до парламентсько-президентської моделі. Водночас це невдала, але багатообіцяюча напочатку, спроба формування більш позитивного іміджу Кучми у Європі.
> Комітети більшість може і так перерозподілити, сформований нею уряд Кучма може просто призначити, і портфелі рухівцям за вхід у більшість роздати.
Ні, ну ви ж розумієте, що ніхто насправді до реальної парламентсько-президентської моделі якраз і не збирається. Ми ж з вами не можемо наперед вгадати подробиці, деталі законів про зміни Конституції. За умови достатньої вправності юристів-законодавців і бажання парламентської більшості затвердити їхні розробки, - через півроку ми можемо мати і парламентсько-президентську республіку і чисто парламентську республіку і навіть ідельну анархію за Кропоткіним, але при цьому фактична влада буде все-одно зосереджена в руках Кучми.
> Це, до речі, якраз ідея Ющенка -- щоб Кучма зайнявся "емуляцією" парламентської республіки, не затверджуючи її юридично.
Боже мій, як наші політики не люблять говорити українською мовою! Емуляція(!) - як зрозуміло народу...
Все відбувається якраз навпаки - на практиці відбувається подальше впровадження кланової монархії під риторику юридичного переходу до парламентсько-президентської моделі:-)
2002.10.02 | Shooter
А чому не так?
Уколов пише:>
> Питання в одному - як з цим планом боротися?
Оскільки відбулася урзупація влади силами, котрі набрали 25% голосів, і ця урзупація відбулася за активної участі Банкової, є абсолютний сенс в проведенні дострокових виборів обидвох владних інституцій (парламенту - на пропорціній основі).
Думаю, після того, як всі можливості компромісів є вичерпані, крок "четвірки" з проведення референдуму з цих питань був би логічним і, думаю, на цей раз - здійсненим.
2002.10.02 | Уколов
Re: А чому не так?
Я чув про таку ідею. Однак тепер це навдивовижу не реально. Більше того така постановка питання може значно збільшити більшість. Однак я не компетентний відповісти чи буде переобраний парламент, якщо 4 фракції складуть повноваження.2002.10.02 | Shooter
Re: А чому не так?
Уколов пише:> Я чув про таку ідею. Однак тепер це навдивовижу не реально. Більше того така постановка питання може значно збільшити більшість.
Однак я не компетентний відповісти чи буде переобраний парламент, якщо 4 фракції складуть повноваження.
Не думаю, що це передбачено законодавчо.
І мова не про складення повноважень, а про проведення референдуму. Навіть якщо в Юща залишиться 80 людей - то нічого не змінить на тому, що референдум таки вдасться провести (впевнений).
Інша річ, що тут існує ризик того, що референдум буде неуспішний - тоді прогораш опозиції буде остаточним.
2002.10.02 | Roller
Ну і муть! Примерно так я и подумал вчера, когда прочитал это п
под другим заголовком. Признаться повелся на нашумевшее имя Костя Бондаренко. А он просто позиционирует Ющенко в разных раскладах.Разве в таком ключе сегодня треба говорить об раскладах? Нет.
Вы спросите ва каком?. Вод это и треба обсуждать.
Например в чем может состоять концепция аакций "Наодный трибунал", "Востань Украина".
Почему Ющенко не участвует в общих акциях оппозиции, а проводит свои?
Что означает фраза Бессмертного о том что НУ не только будет участвовать в оппозиции, но и возглавит ее.
К чему приведет дробление опппозиции на "Наших" и не наших и не соответствует ли это тезе о том , что в акции УБК примет участие ЛДК.
Не есть ли участе НУ в оппозиции вариантом участия в ней КУ. И оппозицию возглавит не НУ, а КУ? И народный трибунал будет не над КУ, а над ЮЮ?
Примерно такой перечень вопросов волнует и рядового писателя и трудового читателя.
И что же. А ничего. Ни гу,гу. Никаких тебе идей. Все приходится делать самим.