Юрій АНДРУХОВИЧ: А ДАЛІ БУДЕ?
10/18/2002 | Спостерігач
А ДАЛІ БУДЕ?
Юрій АНДРУХОВИЧ
Минулої суботи, приблизно у той самий час, коли на Європейській площі столиці відбувалася дещо сумовита ліворуційна вистава, я саме завершував редагування однієї майбутньої книжки. За якийсь місяць-другий вона мусить побачити світ у львівському видавництві «Класика». Мені б дуже хотілося, щоб за місяць-другий вона все ще виглядала «дуже своєчасною», а не «своєчасно запізнілою». Ця вибухова суміш політичного репортажу, документальної лірики та інтимно- внутрішньої археології так і проситься в українське читацьке середовище. Іншими словами — цей костюм ніби для нас шитий.
Автор книжки — мій приятель, тридцятидворічний угорський письменник Петер Зілагі, мандрівник, авантюрист, ініціатор численних провокацій та перформенсів, зовні вельми схожий на Жана-Артюра Рембо часів Паризької комуни. Зрештою, я досить слабо уявляю собі, як за часів Паризької комуни насправді виглядав цей Жан-Артюр. Але щось мені підказує: приблизно так, як мій друг Петер Зілагі. Його книжка називається «Остання Вікножирафа», на сьогодні, після трьох перевидань в Угорщині, її перекладено дев’ятнадцятьма мовами і видано в десяти країнах. Сам автор визначає свій шедевр як «ілюстрований словник для дітей віком від п’яти років».
Усе почалося з того, що восени 1996-го югославський режим, очолюваний тодішнім президентом Мілошевичем, за всяку ціну прагнучи не допустити до влади опозицію, сфальсифікував результати муніципальних виборів у Белграді та кількох інших містах. Вичерпавши таким чином парламентські методи боротьби, опозиція закликала розчарованих белградців вийти на вулиці. Багатолюдні вуличні акції протесту відбувалися щодня і тривали всю зиму 1996—97 років. Петер Зілагі там був, усе це бачив, у всьому цьому брав участь і все це описав.
Про те, що сучасні вуличні революції мають бути передусім молоді, веселі й оксамитові, я здогадувався ще з позаминулого десятиліття. Пам’ятаю, як переодягнуті мультиплікаційними ґномиками польські «помаранчеві альтернативники» дослівно паралізували наїжачений злістю змопівський кордон — вони просто закидали отетерілих силовиків квітами. Іншого разу — тортами. Коли сила стає смішною, вона перестає бути сильною.
Починаючи з недавньої й такої водночас далекої епохи Повалення Стіни, естетичний чинник став заледве не вирішальним у будь-яких протестаційних акціях. Засилля в колонах маніфестантів старих облич, які понуро й перекошено сунуть під такими ж старими, понурими й перекошеними стягами, одноманітність і — що там казати! — крайня тупість протестаційних гасел, що зводяться до всім зрозумілого, але мало переконливого «Крокодила геть!», — усе це аж ніяк не сприяє успіхові. Головним чином — тому, що не приваблює, не захоплює, не інтриґує.
У Белграді, як свідчить Зілагі, все виглядало значно веселіше. Це був, по суті справи, тривалий зимовий карнавал — щодня, а часто і щоночі на вулицях маніфестувало до ста тисяч людей. Як витримати зимові холоди у виснажливому протистоянні озброєним кийками, водометами і сльозогінними газами міліцейським кордонам?
По-перше, можна танцювати, наприклад, під музику з «Андеґраунду» Кустуріци (саме того сезону цей саундтрек зробив свою карколомну світову кар’єру). По-друге, цілуватися — кількість молодих закоханих пар у лавах маніфестантів перевищувала всі пересічні світові стандарти. По-третє і по- десяте, передавати по колу пляшку, сигарету, косяк, свистіти у свистки, калатати, співати, скандувати, клаксонити у навмисне створюваних заторах, закидати одіозні громадські споруди (прокуратуру, суд ітеде) тухлими яйцями, грати посеред площі шекспірівського «Макбета» (не без натяку). На белградські демонстрації було заведено ходити цілими сім’ями, обов’язково з малими дітьми. Лідери опозиції подавали в цьому приклад, ідучи на чолі колон із власними дітьми на плечах. Тепер я, здається, починаю розуміти, чому в нас представники влади так гаряче переконують киян не підпускати дітей до вуличних акцій. Руки про всяк випадок варто залишати розв’язаними, особливо коли в цих руках гумові киї.
Читаю рукопис — і аналогії напрошуються самі собою. Наприклад, запитання, як давати собі раду з брехнею мас-медіа. На той час фактично всі телеканали країни контролювала дочка Мілошевича. Перефразоване з Декарта «Я мислю — отже, я вимкнув свій телевізор» стало чи не найпопулярнішим белградським ґрафіті того часу. Зрозуміло — особливо нам з вами — якими були в ті дні випуски новин на югославському телебаченні. Так от, рівно о сьомій тридцять вечора, коли в ефірі починалися чергові новини, сотні тисяч белградців відчиняли вікна й балкони — і починали гамселити ложками або чим доведеться по каструлях, горщиках, баняках і по чому там ще — цей лемент протесту покликаний був прогнати з телевізійних екранів демона цензури і дезінформації.
Здатність белградської опозиції моментально відшукувати свою знезброюючу відповідь щодо кожного чергового випаду урядових політтехнологів — особлива тема. Досить було якомусь штатному оглядачеві повідомити в новинах, що в демонстраціях бере участь «нікчемна жменька, можливо, два десятки студентів, маніпульованих західними спецслужбами», як наступного ж дня на вулиці виходило цих студентів цілих двадцять, а то й сорок тисяч — і кожен ніс на собі напис «Я — представник нікчемної жменьки. Мною маніпулюють західні спецслужби».
Але що там студенти! Навіть бабусі-домогосподарки виходили на вулиці стрункими лавами, і кожна несла на своєму капелюшку напис: «Я — той самий рядовий мешканець столиці, якому заважають вуличні демонстрації».
А коли дружина президента заявила, що владу, завойовану кров’ю, відібрати можна так само тільки кров’ю, ті ж студенти тут-таки організували добровільне здавання крові. Назбиравши близько ста літрів, вони готові були передати її режимові в обмін на передачу режимом влади. І коли ректор оголосив їм, що виганятиме з університету всіх учасників «безпорядків», вони влаштували йому, ректорові, ритуальне вигнання з осиковим кілком, часником і свяченою водою. Бо студенти — це світлі сили добра, хоч переважно і схильні до максималізму, що загалом природно і навіть красиво.
Щоправда, в нас вони не такі. Пригадуються результати опитування — з тієї меншості («нікчемної жменьки») студентів Києва, які вважають нині, що протестувати все-таки варто, більшість уточнює чому: тому, що за це платять гроші. І якщо опитування цього разу не бреше, то ми приїхали, о наше світле майбутнє.
Тож спокійно, дорогі співвітчизики, карнавалу в нас поки що не передбачається, і жоден «югославський варіант», яким періодично нас усіх полякують (оперуючи при цьому канонічним репертуарним набором «ЦРУ — Сорос — радіо «Свобода» тощо), у цій країні, серед цієї людності, здається, нездійсненний. А проте ніяк не дає мені спокою один з останніх епізодів «Останньої Вікножирафи». У березні
97-го року, в день закінчення белградських демонстрацій, студенти Академії мистецтва спускають з даху і розгортають прямо перед вікнами деканату двадцятиметрове полотно, на якому чорними літерами написано: TO BE CONTINUED.
Юрій АНДРУХОВИЧ
Минулої суботи, приблизно у той самий час, коли на Європейській площі столиці відбувалася дещо сумовита ліворуційна вистава, я саме завершував редагування однієї майбутньої книжки. За якийсь місяць-другий вона мусить побачити світ у львівському видавництві «Класика». Мені б дуже хотілося, щоб за місяць-другий вона все ще виглядала «дуже своєчасною», а не «своєчасно запізнілою». Ця вибухова суміш політичного репортажу, документальної лірики та інтимно- внутрішньої археології так і проситься в українське читацьке середовище. Іншими словами — цей костюм ніби для нас шитий.
Автор книжки — мій приятель, тридцятидворічний угорський письменник Петер Зілагі, мандрівник, авантюрист, ініціатор численних провокацій та перформенсів, зовні вельми схожий на Жана-Артюра Рембо часів Паризької комуни. Зрештою, я досить слабо уявляю собі, як за часів Паризької комуни насправді виглядав цей Жан-Артюр. Але щось мені підказує: приблизно так, як мій друг Петер Зілагі. Його книжка називається «Остання Вікножирафа», на сьогодні, після трьох перевидань в Угорщині, її перекладено дев’ятнадцятьма мовами і видано в десяти країнах. Сам автор визначає свій шедевр як «ілюстрований словник для дітей віком від п’яти років».
Усе почалося з того, що восени 1996-го югославський режим, очолюваний тодішнім президентом Мілошевичем, за всяку ціну прагнучи не допустити до влади опозицію, сфальсифікував результати муніципальних виборів у Белграді та кількох інших містах. Вичерпавши таким чином парламентські методи боротьби, опозиція закликала розчарованих белградців вийти на вулиці. Багатолюдні вуличні акції протесту відбувалися щодня і тривали всю зиму 1996—97 років. Петер Зілагі там був, усе це бачив, у всьому цьому брав участь і все це описав.
Про те, що сучасні вуличні революції мають бути передусім молоді, веселі й оксамитові, я здогадувався ще з позаминулого десятиліття. Пам’ятаю, як переодягнуті мультиплікаційними ґномиками польські «помаранчеві альтернативники» дослівно паралізували наїжачений злістю змопівський кордон — вони просто закидали отетерілих силовиків квітами. Іншого разу — тортами. Коли сила стає смішною, вона перестає бути сильною.
Починаючи з недавньої й такої водночас далекої епохи Повалення Стіни, естетичний чинник став заледве не вирішальним у будь-яких протестаційних акціях. Засилля в колонах маніфестантів старих облич, які понуро й перекошено сунуть під такими ж старими, понурими й перекошеними стягами, одноманітність і — що там казати! — крайня тупість протестаційних гасел, що зводяться до всім зрозумілого, але мало переконливого «Крокодила геть!», — усе це аж ніяк не сприяє успіхові. Головним чином — тому, що не приваблює, не захоплює, не інтриґує.
У Белграді, як свідчить Зілагі, все виглядало значно веселіше. Це був, по суті справи, тривалий зимовий карнавал — щодня, а часто і щоночі на вулицях маніфестувало до ста тисяч людей. Як витримати зимові холоди у виснажливому протистоянні озброєним кийками, водометами і сльозогінними газами міліцейським кордонам?
По-перше, можна танцювати, наприклад, під музику з «Андеґраунду» Кустуріци (саме того сезону цей саундтрек зробив свою карколомну світову кар’єру). По-друге, цілуватися — кількість молодих закоханих пар у лавах маніфестантів перевищувала всі пересічні світові стандарти. По-третє і по- десяте, передавати по колу пляшку, сигарету, косяк, свистіти у свистки, калатати, співати, скандувати, клаксонити у навмисне створюваних заторах, закидати одіозні громадські споруди (прокуратуру, суд ітеде) тухлими яйцями, грати посеред площі шекспірівського «Макбета» (не без натяку). На белградські демонстрації було заведено ходити цілими сім’ями, обов’язково з малими дітьми. Лідери опозиції подавали в цьому приклад, ідучи на чолі колон із власними дітьми на плечах. Тепер я, здається, починаю розуміти, чому в нас представники влади так гаряче переконують киян не підпускати дітей до вуличних акцій. Руки про всяк випадок варто залишати розв’язаними, особливо коли в цих руках гумові киї.
Читаю рукопис — і аналогії напрошуються самі собою. Наприклад, запитання, як давати собі раду з брехнею мас-медіа. На той час фактично всі телеканали країни контролювала дочка Мілошевича. Перефразоване з Декарта «Я мислю — отже, я вимкнув свій телевізор» стало чи не найпопулярнішим белградським ґрафіті того часу. Зрозуміло — особливо нам з вами — якими були в ті дні випуски новин на югославському телебаченні. Так от, рівно о сьомій тридцять вечора, коли в ефірі починалися чергові новини, сотні тисяч белградців відчиняли вікна й балкони — і починали гамселити ложками або чим доведеться по каструлях, горщиках, баняках і по чому там ще — цей лемент протесту покликаний був прогнати з телевізійних екранів демона цензури і дезінформації.
Здатність белградської опозиції моментально відшукувати свою знезброюючу відповідь щодо кожного чергового випаду урядових політтехнологів — особлива тема. Досить було якомусь штатному оглядачеві повідомити в новинах, що в демонстраціях бере участь «нікчемна жменька, можливо, два десятки студентів, маніпульованих західними спецслужбами», як наступного ж дня на вулиці виходило цих студентів цілих двадцять, а то й сорок тисяч — і кожен ніс на собі напис «Я — представник нікчемної жменьки. Мною маніпулюють західні спецслужби».
Але що там студенти! Навіть бабусі-домогосподарки виходили на вулиці стрункими лавами, і кожна несла на своєму капелюшку напис: «Я — той самий рядовий мешканець столиці, якому заважають вуличні демонстрації».
А коли дружина президента заявила, що владу, завойовану кров’ю, відібрати можна так само тільки кров’ю, ті ж студенти тут-таки організували добровільне здавання крові. Назбиравши близько ста літрів, вони готові були передати її режимові в обмін на передачу режимом влади. І коли ректор оголосив їм, що виганятиме з університету всіх учасників «безпорядків», вони влаштували йому, ректорові, ритуальне вигнання з осиковим кілком, часником і свяченою водою. Бо студенти — це світлі сили добра, хоч переважно і схильні до максималізму, що загалом природно і навіть красиво.
Щоправда, в нас вони не такі. Пригадуються результати опитування — з тієї меншості («нікчемної жменьки») студентів Києва, які вважають нині, що протестувати все-таки варто, більшість уточнює чому: тому, що за це платять гроші. І якщо опитування цього разу не бреше, то ми приїхали, о наше світле майбутнє.
Тож спокійно, дорогі співвітчизики, карнавалу в нас поки що не передбачається, і жоден «югославський варіант», яким періодично нас усіх полякують (оперуючи при цьому канонічним репертуарним набором «ЦРУ — Сорос — радіо «Свобода» тощо), у цій країні, серед цієї людності, здається, нездійсненний. А проте ніяк не дає мені спокою один з останніх епізодів «Останньої Вікножирафи». У березні
97-го року, в день закінчення белградських демонстрацій, студенти Академії мистецтва спускають з даху і розгортають прямо перед вікнами деканату двадцятиметрове полотно, на якому чорними літерами написано: TO BE CONTINUED.
Відповіді
2002.10.19 | Роман ShaRP
А ДАЛІ БУДЕ витирання соплів АНДРУХОВИЧУ.
Нє, Ви тілько подивіться на нього! Спочатку -- пара ліричних відступів, потім до суті дрібненьким гусиним кроком фактами вприсядочку, під кінець стрибок, пірует, і ВУУУУУУУУУВАВ на місяць у геніЯльному польоті думки.Духовний пастирє нас, іже єсі де тебе хто-й-зна-яка сила носі!
Та звернися ти до своїх читачів, та скажи -- а най от кожен, хто мене читав, чи кому просто цікаво візьме та вийде хоч би під той самий Український Дім, та поспілкуйся з ними, та розкажи щось.
Заодно й повеселіться.
А особисто мені здається що колективний розум Майдану ловив та генерував набагато різноманітніші та цікавіші ідеї аніж окремо взятий та СПОСТЕРЕЖ-ений Андрухович разом зі своїми друзями. Тому і спілкуюся з Майданом, та його і читаю, головним чином.
До речі, про друзів. Чубая мож узять. Разом "Єхидну" заспівать. Або "Відшукування причетного". Та хоч "Лента за лентою". Ще веселіше буде. Може, і народу більше прийде. І взагалі, можна щонеділі таку тусню робить -- було б бажання.
P.S. Суворих прихильників інструкції "Андрухович всєгда прав, єслі Андрухович нє прав -- смотрі више" прохання не турбувати.
P.P.S. Сопливій прихильниці Андруховича (Un)Dead Бджілці особливе прохання don't hum і ДВА віртуальні носовички авансом У ПОДАРУНОК!
2002.10.19 | юрко
Re: ви шо, з Андруховичем жінку не поділили?(-)
2002.10.19 | Роман ShaRP
Мені про таке ніц не відомо. Спитайте у нього (-)
2002.10.19 | Адвокат ...
Ой Ромцю, не буде Вам щастя, ой не буде...
І що Вам особисто поробив пан Андрухович,-- їй бо? Автоґрафа не дав? Рецензію на Ваші твори не зохтів написати? Чи не пригостив пивом?..2002.10.19 | Роман ShaRP
Re: В тім то й справа, що нічого.
Як ви гадаєте, який відсоток (%) "андруховичеобізнаних" у суспільстві?Тоді ЧОМУ якусь досить несвіжу і недбало прикрашену сопливу розмазню невисокого польоту нам то Шюткер то С-пост-e-рігач "прєпадносят" як "ексклюзивні кальсони от-кутюр в оригінальній упаковці"?
Нащо творити собі "кумира"?!
2002.10.19 | Адвокат ...
Романе!
А чи змогли б Ви розповісти про ваші емоції щодо Андруховича сухою, канцелярською мовою? Бо коли Ви про нього, чи його речі пишете,-- Вас якось тягне у белетристику.2002.10.19 | Роман ShaRP
Re: Може й міг би. Але не бачу сенсу (-)
2002.10.19 | Адвокат ...
Красно дякую. Ваша си перевершила! ;-) (-)
2002.10.19 | Роман ShaRP
P.S. Щастя -- є, його не може не бути!
І воно, як на мене , ну зоооооооооовсім не у тому, що сказав Андрухович.2002.10.19 | Адвокат ...
А Ви си тієї тримаєте певности, що Андрухович мусить
Роман ShaRP пише:> І воно, як на мене , ну зоооооооооовсім не у тому, що сказав Андрухович.
лише й виключно про Ваше шастя писати?
2002.10.19 | Роман ShaRP
Анітрохи. То ви знов "читав не вгадав жодної літери" (-)
2002.10.19 | Адвокат ...
Не буди си повторювати, я вже Ви подякував! ;-) (-)
2002.10.19 | Ростислав
А якщо без істерики, Ромцю? Ви не згідні, що акціям не вистачає
драйву? І (київської) молоді?Щодо "най виходить з Чубаєм...". Ромцю, він письменник, а не організатор акцій. І схоже на те, що він не дуже їм і потрібен. Якщо навіть на супер концерт "Кому вниз", "Мертвого півня", "Мандрів" і "Плачу" органзіатори полінувались/пожлобились надрукувати сотню тисяч листівок, аби розкидати по гуртожитках.
Не здивуючь, до речі, якщо це був свідомий саботаж, аби потім сказати, що такі (рок-) акції не є популярними. І продовжувати дерібан грошей, списуючи їх на привезення людей зза меж Києва.
2002.10.20 | Роман ShaRP
Re: Ти сказав!
> ... І схоже на те, що він не дуже їм і потрібен.Так от і я про то саме -- навіщо тут, на Майдані потрібна не дуже добре оформлена не дуже оригінальна думка не дуже потрібного письменника.
І істерики тут ані до чого
Тут стьоб із "створення куміра".
2002.10.20 | Адвокат ...
Re: Ти сказав!
От і я про те: нащо нам отой не дуже охвормлений не дуже оріґінальний стьоб не дуже потрібного "критика".
Та ще й виконаний, таки, як істерика.
2002.10.20 | Роман ShaRP
Re:Так я ж не для вас писав!
Так я ж не для вас писав!Я писав для тих , хто задумається, чому:
1) при неоригнальності самих ідей.
2) при недосконалості, я ж кажу "прикрас" тексту.
3) при тому, що сама "фігура" пана А. могла б зробити набагато більше (у тому числі, ля, на пару годин забити на той переклад та вийти на Європейську).
4) при тому, що авторитету у суспільстві у ньго -- кіт наплакав.
... нам подають "АНДРУХОВИЧ" (саме так) сказав!!!
Це вже навіть не маніпулятивний прийом, коли у політиці посилаються на "лівий" авторитет, це жована жуйка, ля!
А може хтось ще напише, що сказала Марініна? Рогоза? Кашпіровський? Чумак? and so on ...
Набік жовану жуйку!
2002.10.20 | Ростислав
А ти - перекрутив
Роман ShaRP пише:> > ... І схоже на те, що він не дуже їм і потрібен.
>
> Так от і я про то саме -- навіщо тут, на Майдані потрібна не дуже добре оформлена не дуже оригінальна думка не дуже потрібного письменника.
Взагалі то контекст цієї фрази геть инший, але фіг з тобою.
Якщо по гамбурґському счьоту, то твою улюблену зброю "хто він такий?" можна використати і проти тебе: "навіщо тут, на Майдані потрібна не дуже добре оформлена не дуже оригінальна думка не дуже потрібного Романа Шарпа", не забувай про це. І головне, що Андрухович - таки відомий і таки авторитетний письменник, а Роман Шарп поза межами Майдану навряд чи кому потрібен ;-)
Тому, або арґументи в зуби або не весели Майдан своїми постійними істериками, перепрошую - стьобом, щодо Андруховича. Повір, його сюди кидають не для того, аби тебе подратувати ;-)
2002.10.21 | Роман ShaRP
Re: А ти - недодумав.
>Взагалі то контекст цієї фрази геть инший, але фіг з тобою.Зо мною
>Якщо по гамбурґському счьоту, то твою улюблену зброю "хто він такий?" можна використати і проти тебе: "навіщо тут, на Майдані потрібна не дуже добре оформлена не дуже оригінальна думка не дуже потрібного Романа Шарпа", не забувай про це.
Я про то подумав раніше тебе. Тепер, спудею (не забувай, що вчитися ніколи не пізно), йдемо далі. Для того, аби щось "от таке подумати" , що Шют<к><ер> та С-пост-е-рігач подають нам як "АНДРУХОВИЧ сказав", не обов*язково бути Андруховичем. Нічогісінько нового тут для Майдану немає. Тоді ж НАВІЩО <ВОНИ> нам дають таааааакую подачу? Що б ми не забували, що у світі десь-там є Андрухович? Чи щоб якийсь нєдотьопа за своєю кавою подумав "блін, ото АНДРУХОВИЧ, що він сказав! Як от ето я до того не додумався!"
Але я -- не нєдотьопа. І ти, я гадаю , теж. І голови у нас на плечах є, і очі і вуха, і мозок, як необхідне їх продовження. То нам треба дивитися у рота Андруховичу? Чекати заки він щось сказане? Я так собі гадаю, що ні.
І ми знову повертаємося до питання : навіщо ж таааааааака "подача"?
> І головне, що Андрухович - таки відомий і таки авторитетний письменник, а Роман Шарп поза межами Майдану навряд чи кому потрібен ;-)
І я знаю, і ти знаєш, і Майдан знає, і Андрухович знає, що для більшої частини України аніякий він у біса не авторитет. Так що -- локшину від моїх вух і тримай руки так , аби я їх бачив, бо я вашу "ловкось" цих самих рук знаю, от тільки моїх очей вона не надурить.
Рік я простояв на найкрупнішому в Україні книжковому ринку, і НІКОМУ в радіусі досяжності моїх очей та вух не було цікаво, ані що той А. написав, ані що він сказав. Так що оцей "авторитет" для вузьких , м*яко кажучи, кіл, не буду вточнювати місць, у яких вони розташовані.(не хочу обов*язково наговорити грубощів, але мене обурює, коли мене дурять -- а дурять же).
І провина в тому не моя і не твоя і не Україна. Пан А. сам собі коваль, так би мовити, свого щастя та своєї відомості, і що накував -- те й отримує.
Стосовно мене, то принаймні, коли на місяць запропав я, то питання, куди я подівися були. Гадаю, якщо місяці навіть на три пропаде (а він тут і не з*являвся, хіба що з "таааакої подачі") пан А., то питань, куди він подівся та що він сказав, не буде. І в цьому річ.
> Тому, або арґументи в зуби
STOP , я ж кажу, тримай руки аби я їх бачив. Моїх аргументів у Архіві Майдану видимо-невидимо. Тобто не моїх. Я нічого не писав за Югославію , знайшлося без мене і давно-давно, і багато-багато. То навіщо ж нам щоб ПРО ЕТО (ги-ги-ги) сказав Андрухович? [цікаво, як далеко просуваються плани Шют<к><ер>а з приводу промоушену свого улюбленого письменничка ?]
Це вам аргументи треба , нащо ви з пана А. клеїте на Майдані ні, не дурня -- просто рекламного гаварящєго папугайчіка.
> або не весели Майдан своїми постійними істериками, перепрошую - стьобом, щодо Андруховича. Повір, його сюди кидають не для того, аби тебе подратувати ;-)
Я ж кажу, я взагалі не розумію, нащо його сюди кидають. Хіба аби нагадати, що такий є. Там. Десь.
"Чемберлен - это голова. И Ллойд- Джордж - тоже голова."
І Андрухович, мабуть, "тоже голова", ги.
©волоцюга ®оман $haRP
2002.10.19 | franko
Ta do chogo tut Andruxovych, ty banjeky
Pro tebe jdetsja! I pro mene! A Andruxovych svoju spravy robyt'!Ne nravitsa andruxovych - laskavo prosymo do majdanivs'koji biblioteky, de vujko Gene Sharp pro ce vse pyshe tak samo. Vujku Sharpu sopli vtyraty ne budemo?
2002.10.20 | Роман ShaRP
Re:
>Pro tebe jdetsja! I pro mene!Так то й без нього мона обійтися?
>A Andruxovych svoju spravy robyt'!
Він свої справи робить -- і я свої справи роблю.
>Ne nravitsa andruxovych - laskavo prosymo do majdanivs'koji biblioteky, de vujko Gene Sharp pro ce vse pyshe tak samo. Vujku Sharpu sopli vtyraty ne budemo?
Так, не будемо витирати соплі вуйку ShaRP'у!
2002.10.21 | Уколов
Ти не правий, Романе, знову, бо фактів не спростуєш.
Що тебе обурює:те, що автор допису Андрухович чи ті ідеї, які він пропонує запозичити в югославів?
Якщо Андрухович тобі не до вподоби, то що вже тут зробиш...
Але якщо ідеї югославів - то ти не правий. Як організатор і активний учасник демонстрацій 1989-1990 рр маю визнати - на сьогоднішній день те, що робили югослави спрацювало б краще, аніж "лента за лентою..."
В мене дві виграшні виборчі кампанії за плечима і я можу заприсягтися, що позитив впливає краще, аніж негатив. Навіть негатив потрібно подавати "позитивістськи". Той напрям, який зі слів Андруховича розвинули югослави, є прекрасною ілюстрацією такого підходу.
2002.10.22 | Роман ShaRP
Re: Ти не правий, Вікторе, бо я не про те.
>Що тебе обурює:те, що автор допису Андрухович чи ті ідеї, які він пропонує запозичити в югославів?
1) те, що автор допису НЕ Андрухович. Настільки я розумію, то він та Спостерігач то є різні особи
2) те, що ЗАПРОПОНОВАНЕ вже було, було, було тут, на Майдані, при цьому БЕЗ Андруховича (не буду казати, що без Югославії).
3) те, що висловившись, Андрухович щось ну ніяк не реалізує свої ідеї практично, хоча як персона тіпа-авторитетна (а як мені тут намагалися довести, навіть дуже) -- міг би щось і зробити. "Поэтом можешь ты не быть" , так би мовити.
Себто, якщо коротко, то мене обурює БЕЗПІДСТАВНИЙ КУЛЬТ ОСОБИ. При цьому ХТО ця особа -- Андрухович, Ющенко, чи хто там ще для мене не має великого значення. Паче того, дана особа, Андрухович, "нє прі дєлах".
>Але якщо ідеї югославів - то ти не правий.
Не маю жодних претензій стосвно тих ідей, навіть навпаки, підтримую.
2002.10.19 | Гура
Супер!!!:-)Да-а, видимо югов меньше били "мешком по голове":-(-)
2002.10.19 | Roller
Сексота видно по почерку.
Спостерігач пише:> А ДАЛІ БУДЕ?
>
>
> Юрій АНДРУХОВИЧ
>
> Минулої суботи, приблизно у той самий час, коли на Європейській площі столиці відбувалася дещо сумовита ліворуційна вистава, я саме завершував редагування однієї майбутньої книжки.
Почему же лево рюцийна. Ведь в народном трибунале принимали участие все ветви оппозиции.Бьют и НУ относятся к национальным крыльям оппозиции Как это похоже на на дизинформацию Пиховшика.
>..... Щоправда, в нас вони не такі. Пригадуються результати опитування — з тієї меншості («нікчемної жменьки») студентів Києва, які вважають нині, що протестувати все-таки варто, більшість уточнює чому: тому, що за це платять гроші. І якщо опитування цього разу не бреше, то ми приїхали, о наше світле майбутнє.
> Так вот оказыается почему народ не поддерживает революцию. Тут нас спрашивал КЕ. Не платят нашему народу.Ну ни какой оригинальности.
> Тож спокійно, дорогі співвітчизики, карнавалу в нас поки що не передбачається, оперуючи при цьому канонічним репертуарним набором «ЦРУ — Сорос — радіо «Свобода» тощо), у цій країні, серед цієї людності, здається, нездійсненний.
Похоже он этому даже рад. И кого он собственно успокаивает. Ничего не будет? Карнавала значит не будет?
Вывод - Андухович контра революции, пособник Кучмы.
Приговор народного трибунала.вписать.
.р......... на месте. Он еще и подсматривает на Европейской, сучок, нам тут книжкой прикрывается. Какая там книжка? Не книжку он читал.
В газете дырочку проковырял, думали не узнают. Сексота видно по почерку.
2002.10.19 | Step
ТОЛЬКО ПОЛНЫЙ ОТМОРОЗОК МОЖЕТ ВОСХИЩАТЬСЯ ТРАГЕДИЕЙ ЮГОСЛАВИИ
ТОЛЬКО ПОЛНЫЙ ОТМОРОЗОК МОЖЕТ ВОСХИЩАТЬСЯ ТРАГЕДИЕЙ ЮГОСЛАВИИ.zakonomjerno, chto na sajtje CIA ekonomicheskoje sostojanije revoljucionnoj Yugoslavii ocenivajetsja dlja srednjego zhitelja pochti v dva raza herovej, chem dlja srednjego Ukrainca.
Ukraine: purchasing power parity - $4,200 (2001 est.)
Yugoslavia: purchasing power parity - $2,250 (2001 est.)
Istochnik: http://www.cia.gov/cia/publications/factbook/geos/yi.html
2002.10.19 | Нестор Мазепа
У чому трагедія Югославії? В тому, що припинилися війни?(-)
2002.10.19 | Адвокат ...
Ясень пеєнь!
Адже, ж покінчівши з війною та Мілошевічем, Юґославія вийшла з "коаліції, що протистоїть Заходові". Траґедія, панимеш!!!2002.10.19 | chasiv hromadjansjkoi vijny? Step
To ce korektne porivnjanja Ukrainy do Yugoslavii (-)
2002.10.19 | Нестор Мазепа
Absolutely. Жертв кучмізму не менше, ніж жертв балканських воєн.
Що при цьому менше стріляють -- це лише "особливості менталітету". Але в обох випадках маємо національну катастрофу.2002.10.19 | DevRand
правильно. Слобо довів країну до повної ж..пи (-)
2002.10.19 | line305b
Да ну вас всех. Статья, идеи-супер!! Так и треба робить! (-)
2002.10.19 | idea
Re: Да ну вас всех. Статья, идеи-супер!! кто бы спорил..
а я не стану.. идея супер, а вот с реализацией будет как всегда.. невесело потому, что... невесело.. никому оно видно кроме "ТЕХ ТРЕХ", нас - жителей Инета ("яйцеголовые" + "на окладе"), да Медведчука не нужно.. тоска товарищи :(2002.10.19 | Горицвіт
цікава стаття. Книжка, про яку йдеться,має бути ще цікавішою (-)
2002.10.19 | cactus
Re: Юрій АНДРУХОВИЧ: А ДАЛІ БУДЕ?
Андрухович якось забуває про одну просту річ -Югославія була країною "оксамитового" комунізму, коли так можна сказати, а югослави були вільні люди що завжди вільно мандрували світом, їздили на заробітки до Німеччини, Штатів, Австралії.
Їх не тримали 70 років за колючим дротом.
Чому ж сам Андрухович не бере торта й не кине ним у поліцая?
2002.10.19 | Ростислав
Re: Юрій АНДРУХОВИЧ: А ДАЛІ БУДЕ?
cactus пише:> Андрухович якось забуває про одну просту річ -
> Югославія була країною "оксамитового" комунізму, коли так можна сказати, а югослави були вільні люди що завжди вільно мандрували світом, їздили на заробітки до Німеччини, Штатів, Австралії.
> Їх не тримали 70 років за колючим дротом.
> Чому ж сам Андрухович не бере торта й не кине ним у поліцая?
Гадаю, що для українського письменника публічно відмовитись від Шевченківської премії - це крутіше, ніж кинути тортом в поліцая.
2002.10.20 | Наливайко
Re: Юрій АНДРУХОВИЧ: А ДАЛІ БУДЕ?
absolutno, 100% virno, na miy prevelykij jal2002.10.20 | Луценко
Re: БУДЕ,ХЛОПЦІ,БУДЕ...
Теза перша-класні думки.І не варто дорікати автору його неучастю в акціях-кожен працює на революцію по-різному.І термін достигання для виходу на Майдан у кожного свій. Питання в іншому - Андрухович правий на 100 відсотків:революція має бути цікавою і стьобною.Якщо хочете-модною.Теза друга:не можна порівнювати Югославію і Україну.Хоча би тому, що тамтешня опозиція мала в руках не одну і не дві радіостанції, не один і не два телеканали,не одну і не дві газети тощо.Демократична опозиція Югославії мала цілу низку керівників міст,районів,підприємств,які не боялися влади і відкрито закликали народ(і підлеглих) на барикади. Та й вцілому серби НЕ БОЯЛИСЯ влади,знали про її приреченість.Вони не сумнівалися ні на мить,що рано чи пізно стануть частиної цивілізованої Європи - хоча би через чіткі заяви Заходу.Тим більше,що ніякої загрози підтримки диктатури з боку сильного сусіда там ніколи не було.У нас так вільно і весело протестують хіба у Галичині.Вся інша Україна ,нажаль,тільки прокидається,щойно позбавляється комплексів.
Висновок:нам буде важче,але Андрухович правий:треба модернізувати акції.Не приховаю,що останнім часом з цим стало "напряг".(Якось не хочеться виправдовуватися,що з фінансами настільки сутужно,що нам не до постановок Шекспіра)
І останнє: ми потребуємо свіжих мозків.Заразом повідомляю майданівців: вас читаємо і по можливості робимо висновки.
З повагою,Ю.Л.
2002.10.20 | jo
Molod' duzhe chutlyva do fal'shi. Ja golosuvav za BJuT. Ale te-+
per zhalkuju. Juline gaslo: "Hachu takova, kak Putin!". Peven, shcho jakby ja buv molodym, ja by NE hotiv takogo, jak Putin.Pozycija NU najtemnisha - nihto ne znaje, chogo hoche VAJu, popry vsi jogo zaklyky do prozorosti. Tomy v molodi j vynykajut' pidozry: nihto ne hoche buty pishakom v nezrozumilij gri.
Komunisty - partija pensioneriv. Molod' navit' ne rozumije, pro shcho vony govoriat' na svojemu radians'komu "novojazi".
Kuchma zrobyv duzhe syl'nyj hid - zaproponuvav perehid do parlaments'koji respubliky - tobto do jevropejs'kogo standartu demokratiji. I ce, IMHO, pryvelo do zamishannia v riadah opozyciji. Ale zh pershoju ciu ideju vysunula same opozycija! To nevzhe treba vidmovytys' vid demokratychnogo majbutn'ogo Ukrajiny, aby lyshe nasolyty "garantu"?
Moroz zaklykav vnesty zminy do Konstytuciji, neshchodavno pidtverdzheni Konst. Sudom. Ce duzhe dobre, ale, IMHO, duzhe malo bo tam VSI sylovyky zalyshajut'sia u pidporiadkuvanni Prezydenta. Vy, jak marksyst, znajete, shcho derzhava ce "special'ni zagony ozbrojenyh liudej" (cytuju z pam'jati). Otzhe, doky vsi ci ozbrojeni liudy majut' svojim nachal'nykom odnogo prezydenta - ce dyktatura, nezvazhajuchy ni na jaki konstytuciji.
Zapytannia: jaka pozycija opozyciji (vybachte za tavtologiju) stosovno perehodu do spravzhnioji parlaments'koji respubliky?
Diakuju zazdalegid'.
2002.10.21 | Луценко
Щодо силовиків
Зміни до Конституції передбачають право парламенту на відставку будь-кого з членів Уряду.Стаття 85 доповняється таким записом,щодо права парламенту:"висловлення недовіри особам,які призначаються на посади за згодою ВРУ,що має наслідком їхню відставку із займаних посад"2002.10.21 | Наливайко
Re: Щодо силовиків
На мій погляд доцільно би так "...має наслідком НЕГАЙНУ відставку", а ще краще "...негайне припинення повноважень", себто саме по собі, незалежно від кучміних указів і т.п.2002.10.21 | jo
Pidtrymuju. Bo inakshe vsi sylovyky stanut' v.o. i budut' zale-+
zhaty vzhe vykliuchno vid lasky Prezydenta.2002.10.20 | franko
пане юpiю, ?деться не пpо газети i опозиц?йниx меpiв,
а таки xолеpа пpо твоpчи? п?дx?д!Oт якби в штаб pеволюц?? xоча б п?вдесятка молодиx п?д?pваниx студ?к?в, як? б мали за завдання пpидумувати пp?коли на кшталт тиx, що описав Андpуxович. ? не тpеба на то газет! ?, якщо добpе подумати, то ? гpоше? багато теж не тpеба.
Подумайте над цим! Оа думаю, бажаючиx взяти на себе цю м?с?ю дуже багато!
2002.10.21 | Луценко
Re: пане юpiю, ?деться не пpо газети i опозиц?йниx меpiв,
СУПЕР. Всіх охочих запрошую до співпраці.Особливо щодо ідей.Всі творчі задуми можна висилати на grani@grani.kiev.ua
Проте,для чистоти ввідної інформації мушу повідомити дві ложки дьогтю:
-останнім часом розробка акцій знаходиться в руках "старших товаришів"
-майка з написами на кшталт Югославії коштує від 5 баксів за штуку.
2002.10.21 | franko
Тодi, я гадаю, тpеба зpобити так...
я гадаю, що ан?ж давати е-ме?л адpесу, кpаще ствоpити на сайт?, в "Розpобкаx", г?лку, де будуть в загальн?й дискус?? кpистал?зуватися ?де? та методи вт?лення (я шукав ? н?чого под?бного там не знайшов). Майдан давно дов?в свою здатн?сть генеpувати ?нтелектуальний пpодукт.З ?ншого боку, пpосимо Вас, як ?де?но "найп?д?pван?шого", "пpолоб?ювати" ?де?, як? Вам сподобаються, в високиx оpган?затоpськиx колаx. Shанс на ?x pеал?зац?ю, ? Ваша п?дтpимка, буде найкpащим стимулом для можково? д?яльност? дописувач?в!
Для цього потp?бне Ваше "так"...
2002.10.21 | Адвокат ...
Дуже гарна пропозиція!
Єдине, що я маю зауважити: навіть без певної надії бути почутими "страшімі таварішчам" пана Луценка,-- ідеї щодо того, як покращити естетику акцій опозиції, підвищити їхню ККД, тощо,-- все одно, варто збирати у окремій темі на "Розробках". Не кепсько, також, час від часу вчиняти їхнє обговорення тут, на Вільнім форумі, з наступним реіжінірінґом ідеї у "Розробках".2002.10.21 | Наливайко
Добренько! P.S. Андруховича - редактором!:) (-)
2002.10.21 | Адвокат ...
Певен: то було би добре, аби він си зголосив! (-)
2002.10.21 | Луценко
Re: Дуже гарна пропозиція!
Дякую за ваше повідомлення. Звертаюсь до керівництва "Майдана" з проханням підтримати цю, на мій погляд, важливу ініціативу. Оргкомітет акціїї, був би за це вдячним.2002.10.21 | franko
OK, stvoreno gilku v ROZROBKAX (-)
2002.10.21 | Михайло Свистович
Re: Ми вже давно підтримали (див. розділ "Розробки"),
але крім тебе і Чубарова ніхто з нардепів наш Форум не читає. А от вороги наші постійно тут пасуться.2002.10.21 | franko
Наскiльки я зpозумiв, iдеться пpо pеал
тобто пан Луценко пооб?цяв в м?pу можливосте? ? здоpового глузду доносити ?де? з Майдану до опо-гуpу (Майдан пpи тому, до слова, згадувати ? не обовяжково, ?МXO, xоча бажано2002.10.22 | Наливайко
Сам гарант - непогана муза,
як вже давно, зокрема, казала КоробоваЄ випадок з кучміним дебошем у вірменському шинку. Чому не обіграти?
Дайош, блін, комітет на захист тверезості гаранта ім.Людмили Кучми. Пікети під вірменською амбасадою - чому, кляті гаспиди не вследіли, що за бурду наливали?!
Чи навпаки такий же пікет з протилежними гаслами (+ позов на вірменську газету) не віримо, мовляв, ані єдному слову. Лапи геть від кришталевого іміджу нашого найтверезійшого з тверезих достойника!
Чи третій пікет: зухвале порушення міжнародного права і правил дип.етикету. Якого дідька не забезпечили нашому рудому підтоптаному п'яному мачо курвів у достатку?
Чи три пікети водночас, на будь-який смак - від БЮТ, від СПУ і від КПУ.
2002.10.23 | Луценко
Re: Сам гарант - непогана муза,
S U P E R2002.10.23 | Абу
трохи не в тему цієї гілки, але як пройшов розгляд
політичної ситуації в парламенті? поділіться враженнями!2002.10.23 | Наливайко
Re: Сам гарант - непогана муза,
Красно дякую!Бажаю тепер Вам вдалої режисури
2002.10.20 | Деструктивний Елемент
Настрій не той. Навіть тут на Майдані
Пригадуєте міліція оприлюднила інформацію, що до акцій 16 вересня виявляють схильність психічно неврівноважені та люди з агресивними нахилами. Замість сприйняти це з гумором і підхопити як гасло - це ж гарний поділ суспільства на психів та небайдужих і на всих інших - почалося якесь виправдовування: ні це не ми психи, це самі міліціянти психи і т.д. А слід було б наштампувати футболок, пов"язок, транспарантів, граффіті на зразок: "Я псих і дуже агресивний", "Generation Psi" тощо. Влада не втрималася би, щоб не показати оті гасла у телевізорі і це було б найкращою рекламою і процес пішов би за Андруховича. Казав я колись, що слід було Андруховичу пропонувати 2ге місце в списко НУ або у списку Тимошенко. Процес може пішов би інакше. В добу постмодернізму і політика має бути постмодерністською.Загалом політичний досвід показує, що найбільше об"єднує Негатив, Ненависть, Війна, аніж позитивні ідеї. Проте в добу економічного підйому оці Не-фактори не дуже сильні - маємо свій кусень хліба навіть за правління мудила Кучми, то хай воно якось там йде. А от масове мистецтво, культура повстання, вічний конфлікт поколінь, сміх і сатира як зброя - у які можна було би перетворити акції були би вірогідніше більш ефективними. Інколи висновок "король голий" дає більше ніж розгалуджені змови як відібрати корону.
2002.10.20 | Адвокат ...
я не є певен, що Адруховичу варто було би спереквліфікувати на
праляментара, однак, він,-- має рацію: ліпшою протидією до тотального ідиотизму влади,-- є сміх. І єдиним, хто є ( практично ) згідним з Андруховичем є пан Луценко.Ку-чма-ки,-- істоти небезпечні. Одначе,-- дуже незграбні та вразливі до влучної іронії.
Опозиція має бути веселою!
2002.10.21 | Роман ShaRP
ваша правда -- йому краще "в управдоми" (-)
2002.10.21 | Адвокат ...
Шарпе!
Оголошую Вам страшенно велику подяку!Вперто та старанно обливаючи віртуальним лайном Андруховича, Ви привернули посилену увагу до його тексту. От і пан Луценко прийшов на "Майдан" і взяв участь в обговоренні того тексту.
Отже, пане Шарп,-- і від Вашої істероїдної та жабинячої вдачі є, таки, певна користь. Так тримати!
2002.10.21 | Роман ShaRP
Re: Шарпе!
>Оголошую Вам страшенно велику подяку!Я, певно, зробив щось не так :) втім, я роблю то, що я роблю абсолютно не для вас, тому -- заспокойтеся, мені байдуже до ваших подяк, як і до будь-чого вашого, "потусторонній", як каже Роллер, "Адвокат".
>Вперто та старанно обливаючи віртуальним лайном Андруховича, Ви привернули посилену увагу до його тексту. От і пан Луценко прийшов на "Майдан" і взяв участь в обговоренні того тексту.
Я радий бачити, хоч би віртуально, пана Луценка. Поява Свистовича або Луценка завше підіймала мені настрій. Світлі люди. Так що я, мабуть, таки зробив щось правильне.
Що ж до пана А. то його баннерство віртуальним в гіршому сенсі цього слова, авторитетом, гаварящим папугайчіком, досягає саме ефекту гаварящего папугайчіка.
>Отже, пане Шарп,-- і від Вашої істероїдної та жабинячої вдачі є, таки, певна користь. Так тримати!
На жаль, не можу сказати того самого про вашу сноб*ячу, зазрозумілу, садомазонацістурбовану та жабинячу (бачите, є у нас таки ще щось спільне крім Майдану!) вдачу. Чи не думали ви над питанням, кому ви корисні, п.. Адвокат? Чи наперед знаєте невтішну відповідь
2002.10.21 | Адвокат ...
Йой, Ромцю!
Щось Вас остаточно на белетристику "пракасіло". Я думав, що то,-- лиш,-- специфічна реакція на Андруховича та його твори. Реакція невдахи та нездари, що уявляє ся "майстром слова".Тепер бачу, що Ваші претензії є адресовані не тільки "колєґам па цеху", що про Ваше існування й не здогадують си, але й усим іншим.
Ну, як кажуть,-- аби суїциду не було!
2002.10.22 | Роман ShaRP
Re: Wow, Адвокату!
>Щось Вас остаточно на белетристику "пракасіло". Я думав, що то,-- лиш,-- специфічна реакція на Андруховича та його твори. Реакція невдахи та нездари, що уявляє ся "майстром слова".І) На Майбутнє, коли пишете "я подумав" -- було б непогано вказувати, чим саме. Тому що ваші думки ніяк не схожі на продукт традиційних органів думання людини.
Знову -- я зацитую вам пару слів з Подерев*янського.
1) Шось п...ите таке, що не просцяти і за цілий тиждень.
2) Вам так не буде.
>Тепер бачу, що Ваші претензії є адресовані не тільки "колєґам па цеху", що про Ваше існування й не здогадують си, але й усим іншим.
ІІ) То саме -- коли кажете, що бачите, непогано було б вточнити, чим. Бо знов же таки, не схоже то на традиційне людське бачення. А схоже на плаский та нецікавий МАРАЗМ.
>Ну, як кажуть,-- аби суїциду не було!
То я ж і кажу, вам так -- не буде.
2002.10.20 | Гура
100% ! :-) (-)
2002.10.21 | Роман ShaRP
Шкода що настрій не той. Був же. Куди подівся?
Приємно бува згадати, як компана-з-Майдана постібалася перед Міноствіти.Або як мені якось довелося вибивати соло на пластиковках перед Старокиївським РОВД та кричати "віддай намети".
Весело було.
Сподіваюся, буде ще.
2002.10.21 | boka
Згадую 92-93 роки...
І акції "Лучей Чучхе", пам'ятаєте? Хоча б інсценізацію побиття Степаном Хмарою полковника Григор'єва. Вийшло досить прикольно, телебачення показувало окремі епізоди дуже часто і довго. Або коли забили дошками хрест-навхрест двері райвідділу якоїсь силової структури (точно не пам'ятаю, якої) і написали що "Політбюро Лучей Чучхе закриває це приміщення рішенням політради...", там ще було якесь обгрунтування...2002.10.21 | Роман ShaRP
1. На Майдані є сам Чучхе (безпосереднь пов*язаний)
Так що є до кого звернутися за досвідом.2. Є і більш "історичні" джерела.
Вже не перший раз кажу : ну чому б не зробити такий-собі вертепчик, не пошити пару лялечек -- кучмо, мудведчук, литвин, "більшість" якимось-там чудовиськом, та не вийти на Майдан?
Цікаво, як менти можуть заборонити вертеп?
Оголосити його "малою архітектурною формою"?
Що ж до п*єс, то якщо Мельниченка не вистачає, можна ще придумати. Чи казочку яку адаптувати.
2002.10.21 | franko
Brilliant!!! :-)
skoro Rizdvo, a shcho jakshcho spravdi napysaty scenarij polit-vertepu??? :-)))shchopravda, vertep musyt' lyshatysha vertepom, i zi spravdi bozhestvennyx rechej prikol robyty negozhe.
Ale ideja klasna!
2002.10.21 | Луценко
Re: Згадую 92-93 роки...
Ага,тільки в ті роки не арештовували студентів за участь в акціях.А зараз ми в СПУ маємо півтора десятка молодих активістів,яким пред"явили за участь в акції 16-го вересня КРИМІНАЛЬНУ статтю "за ненавмисне вбивство".Йдеться про те, що ніби-то "швидка" через блокування вулиць не врятувала невідому бабусю-ветерана Куликовської битви від налої смерті.Так що, перед тим, як готувати акції треба подбати про безпеку її виконавців.Мені кожен раз перед очима УНСОвці,яких відвідує на процесі в "Загребі" аж троє депутатів.
2002.10.21 | jo
Same taki vypadky i perekonujut' molod', shcho u neji (molodi) +
i u opozyciji navriad chy je spil'ni interesy. Chy bagato molodyh pide za opozycijeju, jakshcho jih (molodyh) vykorystovujut' lyshe u jakosti garmatnogo m'jasa?Porivniajte, jakyj "kipish" pidnialy deputaty, koly zachepyly mil'jardera Grygoryshyna i deputata Sivkovycha. A mul'tymil'jonera Chervonenka? Pry c'omu, zadajet'sia, vpershe VAJu je iniciatorom aktyvnogo protestu. Cikavogo zh "malen'kogo ukrajincia" vin dlia c'ogo znajshov!
Shcho zh do uv'jaznenyh unsovciv: Pany b'jut'sia...
2002.10.23 | Михайло Свистович
Re: Це був офіс УНА-УНСО (-)
2002.10.21 | Рюген
Про Югославію забудьте.
Эксперт, #39 (346) от 21 октября 2002 ПОЛИТИКАэксперт НОВОСТИ
Сербское безвластие
Сербия оказалась на пороге тотального кризиса власти. Второй тур выборов президента Сербии был признан несостоявшимся, поскольку больше половины избирателей не приняло в них участия (по конституции, для признания выборов обязательна 50-процентная явка). Это означает, что и Сербия и Югославия могут остаться вообще без каких-либо легитимных правителей.
Полномочия нынешнего президента Сербии вскоре истекают, новые выборы будут назначены только через несколько месяцев, поэтому республика остается без законно избранного лидера. В конце ноября с карты мира вообще должно исчезнуть слово "Югославия" - на месте единой страны появится конфедерация под названием Сербия и Черногория. Нынешний югославский президент Воислав Коштуница, в ведении которого до сих пор остаются федеральные институты включая югославскую армию, вскоре лишится своего поста - он будет попросту упразднен.
Вакуум власти может оказаться на руку главному оппоненту Коштуницы - премьер-министру Сербии Зорану Джинджичу. После ареста Слободана Милошевича ряды пришедшей к власти оппозиции раскололись. Джинджич возглавил либеральное прозападное крыло, выступающее за стремительные реформы в экономике и за сотрудничество с Гаагским трибуналом. Коштуница проявил себя как умеренный националист, он выступает за постепенные экономические преобразования и ставит под вопрос легитимность Гаагского трибунала, который, по его мнению, стремится переложить на сербов всю моральную ответственность за трагический распад Югославии.
Многие сербы считают, что Запад продолжает относиться к ним предвзято, а это влечет рост националистических настроений. По общему мнению, провал выборов президента Сербии обусловлен тем, что лидер крайних националистов Воислав Шешель призвал бойкотировать второй тур. Кстати, сам Шешель в первом туре неожиданно для всех получил больше 20% голосов. На руку ему сыграло то, что экс-лидер Милошевич призвал из Гааги голосовать именно за Шешеля, а не за официального кандидата своих соратников по партии социалистов.
Если же верить Коштунице, то выборы бойкотировали не только националисты, но сторонники Джинджича: они намеренно вносили в избирательные списки "мертвые души", чтобы повысить порог обязательной явки и сорвать голосование. А теперь сторонники Джинджича попытаются лишить Коштуницу реальных рычагов власти и все же провести своего кандидата в президенты. Благодаря общим усилиям крайних националистов и прозападных либералов сербское государство продолжает тихо разлагаться.
Алан Бадов
2002.10.21 | інвалід п'ятої графи
Прем'єра достатньо. Це крок уперед (-)
2002.10.21 | Козаченько
Дурниці - ця Ваша стаття. Там зовсім інші були причини.
Александр ТАРАСОВведущий эксперт Центра новой социологии
и изучения практической политики “Феникс”
ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРИЧИНЫ ЮГОСЛАВСКОЙ ВОЙНЫ
Две подряд Югославские войны, прошедшие у нас на глазах в 90-е годы, продемонстрировали всем неприглядную роль СМИ, которые выступали в югославском кризисе в качестве основного орудия насильственного оглупления общественности. Когда СМИ провозглашают виновником войны одного-двух человек (неважно, Клинтона с Моникой, как это делают наши “патриоты”, или Милошевича, как западные СМИ и наши неолибералы) – они низводят зрителей и читателей до уровня развития неграмотного и забитого русского крестьянина начала XIX в., верившего, что Наполеон – это Антихрист.
Стыдно за журналистов, которые на пороге XXI века пытаются внушить аудитории, что мощнейшая военная машина в мире – НАТО – может быть задействована только ради того, чтобы наказать одного-единственного человека – Милошевича, и что на Западе все до такой степени разучились считать деньги, что ради наказания одного-единственного человека готовы выбросить на ветер десятки миллиардов долларов. Стыдно за журналистов, внушающих аудитории, что Милошевич – “диктатор” и “фашист”, хотя Милошевич был избран на всеобщих выборах и в условиях его “фашистской диктатуры” 8 лет назад 20 тысяч оппозиционеров, устроив стрельбу, пытались взять штурмом здания Гостелерадио, Парламента и МВД – а “фашист” Милошевич за это даже под суд никого не отдал, а тех, кто был задержан, отпустил! А всего лишь 4 года назад у “фашиста” Милошевича оппозиция проводила в Белграде беспрерывные митинги – и кончилось это тем, что одного из лидеров оппозиции пригласили в правительство! Настоящий фашист давно бы уже загнал всех демонстрантов в концлагерь, а кое-кого для острастки расстрелял бы, выстроив вдоль стен (Пиночет, например, поступил именно так, но Пиночет, если верить журналистам – не фашист, а борец за демократию).
На самом деле причины Югославских войн, как обычно – экономические. Все грамотные специалисты это знают.
МВФ как детонатор Югославии
Реальным инициатором Югославских войн является МВФ. Почему-то считается, что МВФ – это такой экономический господь бог, всезнающий и никогда не ошибающийся, хотя доказательств обратного – уйма. Например, программа “экономического оздоровления”, которую МВФ навязал Руанде, привела к краху руандийской экономики и резне между тутси и хуту, унесшей жизни свыше 1 млн человек. Проводившаяся в Мексике под руководством МВФ “салинастройка” привела к знаменитому финансовому краху, для ликвидации последствий которого за последние 5 лет в Мексику пришлось “закачать” 92 млрд долл. Индонезия с 1992 г. года добросовестно перестраивала свою экономику по рецептам МВФ – к чему это привело, все видели. Еще раньше совершенно аналогично развивались события в Бразилии, где последнее военное правительство, безропотно выполнявшее все указания МВФ, завело экономику в тупик и потеряло власть.
Югославия была первой страной “восточного блока”, которая начала перестраивать свою экономику по рецептам МВФ (еще с 1980 г.). Именно МВФ потребовал от югославского руководства отказаться от “социалистических планов” выравнивания экономического развития всех регионов страны, что лишило традиционно отсталое Косово огромных государственных дотаций и дало возможность ходжаистской тогда Албании использовать недовольство местного населения “новой экономической политикой” для создания в Косове албанского сталинистского подполья. Первый косовский кризис был в 1981 г., когда сталинистское подполье развязало террор против неалбанского населения и спровоцировало уличные столкновения. Было убито 30 человек, 20 тысяч сербов, черногорцев и евреев бежало из Косова.
К 1984-му югославская госбезопасность разгромила 3 подпольные сталинистские “компартии” в Косове и плюс подпольную ходжаистскую организацию “Путь к свободе”. Всё это обошлось югославской казне в сумму, равную 70% займов, полученных от МВФ. Еще почти 25% ушли на оплату услуг экспертов МВФ! Кончилось тем, что в 1986 г. МВФ установил над экономикой Югославии полный контроль. Отказ от “выравнивания” вызвал теперь уже недовольство в Сербии, так как закреплял отставание этой республики от Хорватии и Словении, наиболее промышленно развитых. Так МВФ возродил в Югославии сербский национализм (с которым Тито – хорват по национальности – боролся безжалостно, вплоть до выселения сербов из других республик). И именно по рекомендации МВФ Милошевич ответил на новый всплеск насилия в Косове в 1989–1990 гг. принятием поправок к конституции, которые урезали права автономных краев по сравнению с республиками: без этого оказалось просто невозможно проводить экономическую политику МВФ – руководство Косова прямо заявляло, что такая политика противоречит югославской конституции.
По требованию МВФ югославское правительство приняло в 1989 г. закон о приватизации. Как выяснилось через 2 года, приватизация была обязательным условием “доктрины Ноува – Хоу”, жизнеспособность которой МВФ проверял на Югославии.
“Доктрина Ноува – Хоу”
“Доктрина Ноува – Хоу” была разработана в 1982 г. и ставила своей целью “ликвидацию экономической и военной мощи многонациональных государств восточного блока”.
Доктрина предполагала: внедрение под контролем и на условиях МВФ в этих странах рыночных механизмов, проведение приватизации и открытие экономики этих стран для западного капитала при одновременном сохранении технологического разрыва с ведущими западными странами. По мнению разработчиков “доктрины”, это должно было за собой повлечь (стадиально):
в политике: а) перерождение или ликвидацию правящих компартий, б) возникновение в результате идеологического вакуума, в) перманентный правительственный кризис;
в общественной жизни: а) дезинтеграцию общества на основе роста рыночного эгоизма населения (распадение общества на противоборствующие слои, группы, страты, круги), б) возникновение межэтнических, межконфессиональных, территориальных, клановых и социальных конфликтов с перспективой их милитаризации;
в экономике: а) нарастание инфляции, б) промышленный спад и технологический регресс и, наконец, в) необратимый подрыв промышленности и обороноспособности.
В прямом смысле слова “многонациональных государств восточного блока” было всего три: Югославия, СССР и КНР. В Югославии “доктрина Ноува – Хоу” сработала блестяще, что говорит о чрезвычайно высоком профессиональном уровне разработчиков доктрины. Социалистическая Федеративная Республика Югославия развалилась, подорванная “рыночным эгоизмом”. Но с Сербией возникли проблемы.
“Открытие” Сербии военным путем
Закон о приватизации был принят в СФРЮ в 1989 г., но западный капитал он не удовлетворил, так как практически сводил на нет любые попытки западных банков и компаний взять под контроль экономику Югославии. Поэтому Югославию пришлось развалить. В бывших югославских республиках приватизация пошла на основе новых, республиканских, законов. В Хорватии и Словении эти законы вполне удовлетворили Запад. Основным претендентом на захват хорватской и словенской экономики был германский капитал – и сегодня практически вся экономика Хорватии и Словении (прямо или косвенно) контролируется капиталом ФРГ. Причем сплошь и рядом германские концерны, купив хорватские предприятия, закрывали их, сохраняя тем самым рабочие места на однопрофильных собственно немецких предприятиях – и искусственно завышая таким образом цены на товары этих предприятий на международных рынках. Так и стоят теперь по всей Хорватии закрытые заводы – давно уже разворованные и демонтированные местным населением, ставшим безработным.
Но сербский республиканский закон о приватизации 1991 г. закладывал гарантии от такого развития событий. По этому закону, ориентированному на создание в Сербии “народного капитализма”, западный капитал мог рассчитывать только на 10% капитала приватизированного предприятия. Западные корпорации были недовольны этим обстоятельством, но формальных претензий к закону предъявить не могли, так как внешне он удовлетворял всем условиям МВФ: основное число экономических субъектов Сербии превратилось в частные (в акционерные общества).
То, что в Сербии был принят именно такой, а не другой закон, зависело не от Милошевича. Большинство предприятий в СФРЮ были предприятиями коллективной формы собственности (собственности трудовых коллективов). Именно эти собственники (трудовые коллективы) и возражали против иных вариантов приватизации. Они добились того, чтобы их коллективные предприятия были превращены в АО, в которых трудовые коллективы становились владельцами акций. Фактически изменилась лишь форма владения, но не суть. Против превращения своих предприятий в классические частные югославские рабочие решительно выступали, поскольку Югославия всегда жила по сути по рыночным законам – и рабочие знали, что первое, что сделает новый хозяин-частник – это сократит рабочие места, срежет зарплаты и социальные льготы (так и случилось в Хорватии и Словении).
Кроме того, югославские рабочие добились, чтобы в законе был зафиксирован принцип сугубой добровольности процесса приватизации (то есть государство могло принудительно приватизировать только те коллективные предприятия, которые оказались в положении банкротов).
В результате к 1997 г. доля капитала частных предприятий в сербской экономике составляла лишь … 4%! Западные корпорации не получили практически ничего, хотя, конечно западный капитал несравнимо мощнее сербского.
Между тем, существуют сектора сербской экономики, о которых давно мечтает западный, в частности, германский и американский, капитал. Это, например, весь комплекс медной промышленности Сербии. Медь сегодня – самое необходимое сырье для быстро развивающейся электронной промышленности ФРГ. Для германских концернов сербская медь (с учетом смехотворных транспортных расходов и возможности платить сербским рабочим очень низкую зарплату) – это “золотое дно”, позволяющее одномоментно увеличить прибыли на 520–550%! Но сербское законодательство не дает германскому капиталу захватить сербскую медную промышленность.
Другой пример. В Косове расположены крупнейшие в Европе (а по мнению некоторых специалистов, и в Евразии вообще) разведанные запасы высококачественного каменного угля. Они не разрабатываются, поскольку это экономически нерентабельно в условиях, когда в Европу поступает по трубопроводам дешевые российские нефть и газ. Но если этот нефтегазовый поток вдруг иссякнет – тот, кто владеет Косовом, будет диктовать правила игры всей европейской энергетике. По нынешнему законодательству, западный капитал не может скупать недра на территории Сербии – недра вообще не являются объектом приватизации (так же, как естественные монополии).
Единственный выход для западных монополий – это сменить власть в Сербии. Законным путем это сделать не удалось – сербы на выборах проголосовали за Социалистическую партию. В немалой степени, голосуя за социалистов, сербы за голосовали за тот проект трансформации собственности, при котором трудовые коллективы в той или иной форме (в коллективной или в акционерной) оставались собственниками своих предприятий. То есть Милошевич тут совершенно не причем. Сам по себе Милошевич – типичный партократ, на каких мы насмотрелись и у себя в стране. Персонально Милошевич, насколько можно судить, ничего не имеет против такой приватизации, которая устроила бы Запад (семья Милошевича – семья миллионеров, частных собственников). Но он вынужден придерживаться официальной партийной линии в вопросе о собственности, а Социалистическая партия не может отказаться от этой линии, не рискуя потерять большинство своих членов и поддержку своего электората – работников коллективных предприятий. Не случайно в знаменитых акциях протеста в Белграде несколько лет назад участвовали в основном студенты, мелкие торговцы и представители гуманитарной интеллигенции, но не рабочие. Рабочие знали, чтó они получили по закону о приватизации, а вот студенты и интеллигенты (журналисты, в первую очередь), не являвшиеся коллективными собственниками, наивно полагали, что если сменить власть – они все станут миллионерами. Понятное заблуждение: у нас, помнится, журналисты тоже рвались когда-то “на волю” и прославляли “ваучеризацию” – а теперь выклянчивают у государства дотации и жалуются на “социальную незащищенность”.
То, что мы наблюдаем на Балканах, – это попытка “открыть” для Запада экономику Югославии силовыми методами. Это – чудовищный регресс международных отношений: до уровня середины XIX в., когда Запад точно такими же методами “открывал” для себя Китай – посредством “опиумных войн”.
Устранение конкурента
Существует еще одна экономическая причина Югославских войн. Авиация США, уничтожая предприятия на югославской территории, не только разрушала то, что не дали купить американскому капиталу, но и устраняла конкурентов этого капитала. Только этим можно объяснить, зачем с такой тщательностью уничтожали самолеты НАТО югославскую табачную промышленность. Югославский табак успешно конкурировал с западной продукцией в Восточной Европе и (особенно) в Средиземноморье. Теперь этот удачливый конкурент уничтожен.
Мало кто у нас в стране знает, но еще в 80-е гг. югославская легковушка “юго” пользовалась большой популярностью в США. “Юго” имела репутацию исключительно надежной и экономичной машины, стоившей – по американским меркам – сущие копейки (СФРЮ, заинтересованная в западной валюте, продавала “юго” в США по ценам ниже, чем в самой Югославии). Американцы выстаивали долгие-долгие очереди для того, чтобы купить “юго”! Автомобильное лобби в США билось в истерике: “юго” вместе с японскими машинами считались основной угрозой американской автопромышленности. Продавец “юго” в США – компания “Глобал моторз”, принадлежавшая югославскому заводу “Чрвена застава”, – богател и развивался бешеными темпами, ведущие представители американского истеблишмента считали за честь сотрудничать с “Глобал моторз”. Сам Лоуренс Иглбергер (ставший позже госсекретарем при президенте Буше) входил в правление “Глобал моторз”! Как только против Югославии ввели санкции – “юго” исчезли с американского рынка, грандиозные счета “Глобал моторз” были заморожены. Американское автомобильное лобби, не сумев вытеснить югославских конкурентов экономическим путем, вытеснило их политическим. Теперь, когда заводы, производившие “юго”, разбомблены, победа стала окончательной. Заодно американские автомобильные компании показательно высекли собственного потребителя – за “недостаточный патриотизм”: где теперь американские владельцы “юго” найдут запчасти для своих дешевых и экономичных автомобилей?
Еще пример. Основной статьей доходов казны СФРЮ был экспорт вооружений. Основными покупателями югославского оружия были: Ирак, Ливия, Иран, Судан, Эфиопия, Алжир, Сомали, Уганда, КНДР. Нетрудно догадаться, что США по одним только политическим причинам были заинтересованы в уничтожении югославского ВПК. Но были и экономические причины. Дело в том, что с рынков, занятых югославскими продавцами вооружений, вытеснить их было практически невозможно: югославское оружие было очень высокого качества (югославы производили оружие в основном на основе сложных западных – в том числе американских – технологий, закупив лицензии), а стоило оно очень дешево – Югославия продавала оружие за твердую валюту, а зарплаты в югославском ВПК платились в быстро обесценивавшихся динарах. Сегодня югославского ВПК, разбомбленного авиацией НАТО, не существует. США лишили поставщиков оружия многих своих противников на международной арене, во-первых, и открыли для своих торговцев оружием новые рынки – во-вторых.
Они любить умеют лишь покорных
Разумеется, западные корпорации не могут прямо сказать: мы ведем войну в Югославии ради своих сверхприбылей. Поэтому нам рассказывают сказки о “фашисте” Милошевиче – хотя это не Милошевич, а “хороший” президент Хорватии Ф. Туджман прославился словами “слава богу, моя жена – не сербка и не жидовка” и “мы должны быть благодарны богатырям-усташам (то есть хорватским фашистам времен II Мировой войны) за то, что они сделали Хорватию хорватской – без цыган и жидов”.
Поэтому же Запад так благоволит Вуку Драшковичу, обещающему провести “настоящую приватизацию” – хотя на Западе, конечно, знают, что Драшкович – сербский националист ничем не лучше Шешеля, такой же сторонник “Великой Сербии” (и разница только в том, что Драшкович – прозападный сербский националист, а Шелель – антизападный).
Поэтому на Западе любят и президента Черногории Мило Джукановича: в Черногории приватизация носит совсем другой характер, не такой, как в Сербии. В Черногории коллективные предприятия насильственно упразднены, а вся собственность захвачена узким кругом государственной номенклатуры (формально – несколькими фондами, брокерскими и консалтинговыми фирмами). Все это, кстати, завело экономику в тупик, и поэтому сейчас в Черногории действует уже следующий, второй, план приватизации, который полностью скопирован с чубайсовской “ваучеризации”. Очевидно, “ваучеризация” Черногории проводится в учетом печального российского опыта и, следовательно, черногорское руководство сознательно ставит своей целью создание в республике криминально-бюрократического капитализма а-ля Гайдар и Чубайс. Западный капитал это устраивает, поскольку еще в 1998 г. черногорское руководство заявило о готовности продать западным концернам контрольные пакеты акций 6 крупнейших черногорских компаний за смехотворную сумму в 1 млрд долл. Уже сейчас известно, какая из западных компаний купит какое черногорское предприятие (например, нефтеперерабатывающий завод “Югопетрол” в Котаре, алюминиевый комбинат в Подгорице и т.п.). Именно поэтому западная авиация и не бомбила эти предприятия (точно так же, кстати, как и предприятия медного комплекса в самой Сербии!).
Совершенно очевидно, что приватизация по Чубайсу, справедливо названная “грабительской”, не может быть грабительской в России и не грабительской в Черногории. Конечно, на Западе это понимают. Но когда речь идет о сверхприбылях, о таких “мелочах”, естественно, забывают. Не зря же США прямо заявили, что выделили 15 млн долл. на свержение Милошевича – законно избранного президента суверенного государства.
Остается дождаться, когда Милошевича свергнут, – и посмотреть, какие настроения будут в Югославии потом, спустя несколько лет. У меня есть знакомые на Украине, которые очень радовались развалу Советского Союза, “освобождению от власти москалей”, которые “объедали Украину”, и мечтали присоединиться к НАТО. Вот уже лет пять, как все они дружно кроют “незалежность”, трогательно любят “москалей” и ненавидят НАТО.
6 августа 1999
http://www.screen.ru/Tarasov/Yugo.htm
2002.10.21 | jo
Pane, perevirte nik: mozhe, "kazachok"? (-)
2002.10.21 | Step
Pytanja Kozachenjku
Kogda po Vashemu mnjeniju nastupit ocheredj Ukrainy i kakoj scenarij pojdiot? Ili vsjo taki pronjesjot?2002.10.21 | юрко
Re: Pytanja Kozachenjku
пронєсьот, Степ, пронєсьот. Але залишаться автори, які на російських сайтах і за Кучмою будуть сльозливі статті писати, кажучи, як багато він робив для українського народу і як його НАТО сковирнуло із-за економічних інтересів.2002.10.21 | Козаченько
Про золото і брехню.
юрко пише:> пронєсьот, Степ, пронєсьот. Але залишаться автори, які на російських сайтах і за Кучмою будуть сльозливі статті писати, кажучи, як багато він робив для українського народу і як його НАТО сковирнуло із-за економічних інтересів.
Знову тупий закид: "російські сайти". Не все те золото, що Американське і не все те брехня, що з Росії. Кучма для народу зробив небагато, але й НАТО не дуже прославилося доброчинністю:
Subject: Откровения честного немца
From: Зарубежный
Date: 21 Apr 1999
Time: 00:01:37
Comments
На Web-узле немецкой партии ПДС, представленной в бундестаге, помещены заметки высокопоставленного правительственного чиновника ФРГ, который описывает механизм подготовки и ведения войны НАТО против Югославии, а также пропагандистские трюки, используемые при этом. Автор статьи пожелал остаться неизвестным. Достоверность изложенной в статье информации засвидетельствовал пресс-секретарь партии Юрген Реентс, а также независимая американская организация Truth in Media, борющаяся за объективность СМИ. Оригинал статьи на немецком языке помещен по адресу http://www2.pds-online.de/bt/themen/99041303.htm, а ее английский перевод - http://www.truthinmedia.org/Kosovo/day28up1.html (статья ?4)
--------------------------------------------------------------------------------
Подготовка войны против Сербии: взгляд изнутри
Предварительные замечания автора:
Текст своей статьи я передаю католическому священнику, члену немецкого "Ордена Мира" (Ordensleute fur den Frieden). Такой путь выбран из соображений секретности и нежелания раскрывать себя. По моему поручению священник доставит статью тем, кто должен знать правду.
Я работаю в правительственном аппарате Бонна и имею доступ к совершенно секретным материалам. Моя совесть больше не позволяет молчать, и я решил разгласить факты, которые помогут лучше осознать, что происходит в мире. При необходимости всю приведенную здесь информацию можно проверить.
И пропагандистский аппарат НАТО, и здешняя адская троица - Шредер, Шарпинг и Фишер - беззастенчиво лгут обществу практически по всем аспектам нынешней войны на Балканах. А средства массовой информации безо всякой проверки распространяют полученную информацию с таким видом, будто вещают откровения из скрижалей.
О нынешней ситуации:
Федеральное правительство прекрасно знает истинные причины, по которым люди покидают Косово. Оно цинично и расчетливо использует нищету в лагерях беженцев, расположенных на границе с этим краем, чтобы создавать впечатление депортации времен Второй мировой войны и "этнических чисток".
Ни военная разведка Бундесвера, ни НАТО не могут представить каких-либо подтверждений якобы имеющим место систематическому изгнанию или депортации беженцев югославскими специальными силами, армией или полицией. Нет ни фотографий, ни разведывательных данных, ни четких ссылок, ни доказательств, которые могли подтвердить такие вымыслы. Однако сотрудникам министерства обороны известны основные причины бегства населения, которые они не скрывают в разговорах между собой. Вот эти причины, примерно в равной степени повлиявшие на решение беженцев покинуть свои дома:
1. Действия югославских солдат и офицеров, часто вызываемые тем, что Освободительная армия Косово (ОАК) нападает на них под прикрытием гражданских албанцев. К тому же имеется информация, что югославские солдаты, захваченные в плен, расстреливаются без суда и следствия.
2. Натовские бомбежки, в результате которых практически все города Косово остались без питьевой воды и подверглись сильному разрушению.
3. Вполне оправданные опасения оказаться в зоне перестрелки между ОАК и югославскими военными, либо стать жертвой натовской атаки.
4. Панические слухи и рассказы о зверствах, которые постоянно распространяются через маленькие коротковолновые радиопередатчики ОАК, радиостанции НАТО и Албании, а также в пропагандистскими радиопередачами албанских националистов по Радио Тираны.
5. Действия вооруженных банд албанской мафии, получивших оружие с ограбленных в ходе гражданской войны в Албании военных складов. Они врываются в дома, вымогают деньги, обыскивают все закоулки жилища, изымают все, что имеет хоть какую-то ценность, а затем поджигают здания для создания политического эффекта.
6. Нерегулярные отряды Освободительной армии Косово, объявившие "всеобщую мобилизацию" и силой заставляющие всех оставшихся в Косово мужчин брать в руки оружие. Те, кто отказывается выполнить это требование, подвергаются жестоким физическим издевательствам и выпускаются только после выкупа. При этом под угрозой кровной мести с них берется обещание скрывать правду, а своей семье и журналистам говорить, что подверглись нападкам сербов.
7. Заявления Освободительной армии Косово о неизбежности наземной операции НАТО.
Определенные силы НАТО приветствуют массовый исход беженцев. Немецкие военные с радостью одобрили комментарии Пентагона от 5 апреля о том, что когда все жители Косово покинут эту область, можно будет вести ковровое бомбометание без каких-либо ограничений.
Правительство ФРГ прекрасно знает, что в Косово нет концентрационных лагерей, что сербы не помечают свои двери буквой "С". Об этом, равно как и о том, что на стадионе Приштины нет заключенных, представителю правительства сообщили католические священники в телефонном разговоре. Но Шарпинг по-прежнему распространяет эту ложь.
Известно немецкому правительству и то, что на границах Косово американские и европейские частные агентства новостей предлагают до 200 тыс. долларов за видеозаписи жестокостей, будь они действительными или фальсифицированными.
НАТО и немецкая армия оказывают Освободительной армии Косово материальную помощь. Продукты питания и форма поставляются, главным образом, из Германии и США. Эти же страны снабжают боевиков инструкторами. Командиры всех отрядов ОАК постоянно поддерживают радиосвязь с подразделениями НАТО.
Наземные силы НАТО уже выполняют разведывательные операции на территории Косово. Немецкие и американские подразделения ведут поиск и определяют координаты наземных целей. Более того, натовские офицеры выполняют функции связи с руководством ОАК. Необходимые для этого контакты были налажены американскими и немецкими представителями заранее, в нарушение ими своего статуса наблюдателей ОБСЕ. В этом отношении парламент Германии оказался одурачен в той же мере, что и вся общественность страны.
Принимая решение о передаче НАТО немецких самолетов "Торнадо", министерство обороны пошло на явное нарушение Женевских конвенций и других международных законов ведения войны. Это, в частности, привело к разрушению военного госпиталя в Белграде, взрывам мостов через Дунай, нарушившим международные перевозки по этой реке между Регенсбургом и Черным морем. Германия, как государство, прилегающее к Дунаю, в свое время гарантировала защиту этого транспортного потока в соответствии с законом.
С самого начала переговоров и канцлер, и министерство иностранных дел Германии прекрасно осознавали, что югославское правительство не пойдет на подписание соглашения об оккупации, а именно это подразумевалось в статьях 6, 8 и 10 приложения В Соглашения Рамбуйе. Было совершенно ясно, что такие положения ведут к исчезновению Югославии как суверенного государства. Таким образом, война была неизбежна.
Эксперты министерства юстиции попросту смеялись над этими разделами, ведь их выполнение дало бы НАТО право средневекового бандита с большой дороги на всей территории Югославии. Более того, по свидетельству Филиппо ди Робиланта, итальянского юридического советника Руговы в Рамбуйе, умеренный лидер косовских албанцев подписал документ лишь после того, как Робин Кук заверил его, что НАТО будет атаковать исключительно военные цели и будут предприняты все меры для обеспечения безопасности гражданского населения всей Югославии.
Операция "Корни" (Roots)
Этот секретный план подготовки к войне был разработан в ЦРУ. Его главной задачей является разрушение Югославии путем отделения от нее Косово, Черногории и Воеводины.
Разработка плана "Корни" началась еще в первый срок президентства Клинтона и велась в тесном сотрудничестве с Германией. К проведению тайных операций привлекались ЦРУ и Разведывательное управление министерства обороны США при поддержке немецкой секретной службы. Планом "Корни" предусматривалась военная и этническая дестабилизация Югославии как последнего бастиона сопротивления на Балканах.
В первую очередь планировался отрыв от страны Косово - главного источника сырья. Всего же план делится на три этапа: предоставление Косово полномасштабной автономии с последующей его аннексией Албанией или объявлением полной независимости; отделение Черногории - единственного выхода Югославии к Адриатике, а затем возбуждение беспорядков в Воеводине - житнице и еще одном источнике сырья для Югославии. Такая последовательность событий должна была привести к крушению Югославии как жизнеспособного индустриального государства.
Поводом для разработки плана "Корни" стали опасения Германии и США, что Югославия может объединиться с Россией и другими странами пост-советского пространства, когда в недалеком будущем на смену Ельцину придут коммунистические или националистические силы.
2002.10.21 | юрко
Re: знову вибірково
з російських сайтів. Чи німці раптом почали по-російськи писати? Хіба не ясно, що росіяни зберуть однобоку колекцію статей, перекладуть їх на російську тільки тому, що втратили свої інтереси в Югославії? Підіть на сербські сайти і там почитайте, що пишуть, то принаймі будете мати загальне уявлення, бо знайдете і за, і проти з СЕРБСЬКОЇ точки зору, а не російської.2002.10.21 | Козаченько
Як у кіно: "Тупой еще тупее" (-)
2002.10.21 | юрко
Re: в КЕ це виходить краще(-)
2002.10.21 | Козаченько
То вчіться(-)
2002.10.21 | Козаченько
Re: Pytanja Kozachenjku
Step пише:> Kogda po Vashemu mnjeniju nastupit ocheredj Ukrainy i kakoj scenarij pojdiot? Ili vsjo taki pronjesjot?
Зараз нам щось таке намагаються нав*язати. Усе залежить від нас самих. Думати треба, думати. І ставити під сумнів офіційно-агресивні версії дійсності. Перевіряти, коли можна, інформацію. Агресія ще нікого не доводила до добра. Що робили київські князі, коли їм загрожувала небезпека? Об"єднувалися! Бо знали, що разом - вони сила. А ми думаємо, що ми комусь потрібні незалежні. Що Гамерика нам просто так, із чистого альтруїзму влаштує тут оксамит. Чого-чого, а альтруїзму в Гамериці - зась. Не ті там засади, не той диктат. Не можна перетворюватися на натовп. От що я Вам скажу.
2002.10.21 | Step
Zgoden z vamy, ne hotilosja b povtorenja RUINY (-)
2002.10.21 | Мертві Бджоли Загудуть
Романе! Have guts to shut up. ... and Dead Can Dance.
Романе!Please read more (...and write a little less.) Then we can talk intelligently about Andrukhovych once you have read at least one of his books.
We do not pass our judgement on any of your favorite SiFi or fairytale authors.
Романе! Why do you get into everyone's face the minute you hear/read the name Andrukhovych?
This is not a discussion. A pissing contest instead.
We want no part of it.
Better read some more. And write a little less.
Романе! Read!
2002.10.22 | Мухи - від котлет
Re: Котдети - від мух
1. Розвал Югославії це велика трагедія Сербського - братнього нам слов'янського і православного народу.2. Одночасно це велика перемога США - передовсім економічна - та Транснаціонального капіталу.
3. Також це перемога - Ісламу (Албанії). Через 50 років наші діти будуть бачити вже зовсім іншу Европу. Европу, де домінуватимуть араби, турки і прочая
З Іншого боку:
1. Молодь в Югославії - не знала, що творила. Хоч переважно, я гадаю, діяла - щиро.
2. Безумовно мала місце певна координація і підтримка її (молоді та опозиції) дій з боку Заходу. Але основна рушійна сила була - внутрішня. Віра в те, що зміна Мілошевича і кидання в обійма Заходу - дозволить зайняти пристойне місце серед Европейських народів. Це фантом, химера, самообман.
3. Так само думали й ми, коли наші студенти скидали Масола. Що ми отримали замість нього? Вимирання трьох мільйонів українців? Дерибан і зупинку економіки під ширмою приватизації? Що ще? Де Захід? Чи допоміг він нам хоч трохи? Чи компенсував хоч на 3% наш царський дарунок - розвал СРСР та відмову від ядерної зброї? Чи виконав хоча б власні обіцянки, після того як ми закрили ЧАЕС? Чи зробив хоч якісь більш-менш пристойні інвестиції у нашу економіку, окрім "інвестицій на винищення" небезпечних для себе конкурентів?
До чого я це кажу?
1. У 1989-1992р.р. в Україні акції теж супроводжувалися піснями, веселощами і т.п. Люди тоді вірили, що "демократія" і "вільний ринок" стануть манною небесною для України, яка тоді займала сьоме місце в світі за економічним потенціалом. Але тепер, коли ми в ж.пі, коли люди гинуть на лініях електропередач, не мають грошей, щоб оплатити лікування своїм рідним, батрачать у кількості більше семи! мільйонів по закордонам - де знайти джерело, причину радості?
2. Очевидно цим джерелом мала б стати - опозиція. Але що вона пропонує? Окрім зняття Кучми? Чи каже вона, що ми відмовимося від економічної політики, яка зруйнувала Україну за останні десять років? Чи показує вона - яким чином можна хоча б утричі збільшити наш позорний (за розмірами) державний бюджет? Чи обіцяє, що у випадку приходу до влади молоді спеціалісти (лікарі/медики/офіцери тощо) отримуватимуть щонайменше 100 (мізерних) доларів на місяць? Ні. Цього всього нема. Нема елементарного - чіткої програми виводу країни з кризи. З надихаючими орієнтирами і цілями. Є лише одна (хоч і справедлива), але - риторика про "злочинний режим", яку ми чуємо з року в рік і вже вивчили давно на пам'ять. Суцільний "день сурка".
3. Зрештою, на кількох форумах, включаючи Майданівській, я пропонував опозиції замість патетично-глупого крику в порожнечу "Повстань Україно", провести акцію "Навіки в Альпах". Маючи на увазі Кучму, який тоді був в Австрії. З можливим написанням на Європейській площі нового символічного "Листа козаків", але тепер до - Кучми. Очевидно були й інші якісь веселі/кмітливі пропозиції. Але опозиція у нас - "своєй волнє". Штаби переповнені "недумаючими" людьми. Лідери загнані і не спроможні мислити "out of box". Але життя їх навчить.
А ми допоможемо. Я сподіваюсь - усі разом
2002.10.23 | юрко
Re: Котдети - від мух
ви не маєте альтернативи. Або планова економіка, або ринкова. Китайський варіант не вийде, бо китайці ще далі мають керівну і спрямовуючу при владі і ніхто не пікне в Китаї, що комуністична влада є влада опресивна. В Україні цю владу вже не реанімуєш.Можна, звичайно, зробити якийсь гібрид лівих ідей і ринкової економіки, як в країнах Латинської Америки. Але, як виглядає з їх прикладу, на цьому також далеко не заїдеш. Звичайно, в Україні не хотять американського зразка капіталізму. Але, навіть якби хотіли, то він не вийде, бо політична система в Україні, базована на круговій поруці і з схильністю до азійської деспотії, також не дозволить американський варіант.
Європейський варіант (але який саме, адже є велетенська різниця навіть між французами та німцями, не кажучи вже про Скандінавію) також українцям не світить, бо українці "легко" відносяться до законів. Звичайно, в процесі життя, яка-така система рівноваги виробиться в Україні. Але для фундаментальних змін треба собі, як алкоголіку, сказати "більше, ні краплі в рот", тобто, відмовитися від радості урвати якомога більше зараз, не дбаючи, що станеться в майбутньому.
Тому, не ясно, що Вам треба? Хочете назад мати "сильну руку" в країні? Так ви її перший не потерпите, хіба що самі станете тією "сильною рукою". Опозиція правильно робить вже хоча б тим, що щось взагалі робить для зміни. Під лежачий камінь вода не тече.
2002.10.23 | tia? jo
Ale zh "syl'nu ruku" VZHE majemo!I de rezul'taty c'ogo shchas(-)
2002.10.23 | юрко
Re: Ale zh "syl'nu ruku" VZHE majemo!I de rezul'taty c'ogo shchas(-)
ну, кожна "сильна рука" проголошує осягнення народного щастя. Кучмина в цьому така сама. В принципі, влада не повинна присвоювати собі економічні досягнення країни, бо досягнення будуть, якщо влада не буде цьому заважати. Якби влада зайнялася сприятливим законодавством, його дотриманням та не конфісковувала людське багатство великими податками, то економіка подбала б сама про себе - завжди знайдуться люди, що захотять і будуть працювати.2002.10.23 | Мухи - від котлет
Альтернатива завжди є... (+)
Просто не треба заганяти себе в кут - або/або. Навіщо?.. Коли можна стати на позиції здорового глузду, патріотизму та праґматизму. Ніякого жорсткого вибору між держрегулюванням та ліберальними економічними моделями робити не треба. Треба, натомість, використовувати ті інструменти, які у кожному конкретному випадку, по тому чи іншому напрямку - дають максимально швидкі і виразні результати. Держрегулювання, де це допустимо, ліберальні моделі, де це виправдано.У цьому, до великої міри, й полягає концепція Власного/Третього шляху - коли жорсткого вибору між капіталізмом/соціалізмом (у старому розумінні) не роблять.
Таким шляхом пішли свого часу південно-східні тигри: сингапур, Південна Корея, Малайзія. так там мало місце певне обмеження демократії. певне обмеження вільноринкової стихії. Але ж які разючі результати!
На додачу пропоную вам один чужий постинг з форуму УП. Там в кінці є електронна адреса книжки такого собі Лі Кван Ю - лідера Сингапуру. Який вивів свою країну "З третього світу - у перши" - так власне й називаються його мемуари.
А ось той постинг:
Читаю потихоньку Ли Куан Ю в переводе глубокоуважаемого Veritas'а. Очевидные вещи пишет этот сингапурский китаец. И люди у него живут все лучше, и сам он не бедствует. Почему же нам все хуже, а нашим "избранным" быть все лучше? Предательство, каким бы оно ни было, всегда наказуемо.
« Мы не можем позволить себе забыть, что общественный порядок, личная безопасность, экономический и социальный прогресс и процветание не возникают сами по себе, а являются результатом непрерывных усилий и постоянного внимания со стороны избранного народом честного и эффективного правительства.»
«…хорошо знал, как американцы подходили к оценке делового риска. Их привлекали политическая, экономическая и финансовая стабильность, нормальные трудовые отношения. Наличие этих факторов убедило бы их, что в работе предприятий, снабжавших их клиентуру и компании во всем мире, не будет никаких перебоев.»
«Второй частью моей стратегии было создание оазиса "первого мира" в регионе "третьего мира". Это было чем-то таким, чего не смог добиться и Израиль, потому что он находился в состоянии войны со своими соседями. Если бы Сингапур смог выйти на уровень принятых в странах "первого мира"стандартов общественной и личной безопасности, здравоохранения, образования, телекоммуникаций, транспорта и обслуживания, то он стал бы базовым лагерем для предпринимателей и инженеров, менеджеров и других профессионалов, которые собирались заняться бизнесом в нашем регионе. Но это означало, что мы должны были обучить наших людей, обеспечить их всем необходимым для того, чтобы они смогли достичь стандартов обслуживания, принятых в развитых странах. Я полагал, что это было возможно, что мы могли перевоспитать, переориентировать людей с помощью школ, профсоюзов, общественных центров и организаций. Если коммунисты в Китае смогли уничтожить всех мух и воробьев, то мы тем более сумели бы заставить наших людей изменить привычки жителей стран "третьего мира". В борьбе за выживание мы руководствовались простым принципом: Сингапур должен был стать более организованным, более эффективным и более энергичным, чем другие страны региона. Если бы мы были просто так же хороши, как наши соседи, у предпринимателей не было бы никаких оснований для того, чтобы обосноваться в Сингапуре. Мы должны были создать для инвесторов возможности работать в Сингапуре успешно и прибыльно, несмотря на отсутствие внутреннего рынка и природных ресурсов.»
http://lib.ru/MEMUARY/SINGAPUR
Зайдіть на цю сторінку. Там вражаюча передмова перекладача - учасника форуму на "УП"
2002.10.23 | юрко
Re: Альтернатива завжди є... (+)
я читав цю книжку в оригіналі і також приводив цитати тут, в якійсь суперечці, коли хотів довести, що сінгапурці всяко заохочували до себе транснаціональні корпорації і сприяли їм. Якщо вважаєте, що шлях сінгапурців - третій шлях, то хай вам так і буде. Хоча, навіщо вигадувати назви, адже в світі немає однакового капіталізму в жодній країні. Дивіться, такі близькі країни, як Канада і США, мають відмінні соціальні системи. Канада має повно соціальних програм, яких не має США.Ніхто нікого не закликає копіювати один одного. Тому Ваша думка, що Захід обдурив українців, є безпідставна. Якщо прочитаєте книжку сінгапурця, то побачите, що він опирався на поради датського, чи голландського, вже не пам'ятаю, професора економіки, який пояснював економічні ідеї таким чином, що одночасно з позитивними рисами пояснював і негативні сторони. І, знаючи, яка є небезпека, можна було сінгапурцям робити виважені кроки.
Єдина, правда деталь, що сінгапурський лідер вчився в Оксфорді, на відміну від випускників Вищих партійних шкіл українських політиків. Кажуть, що ідеї, які закладаються в юному віці, формують світосприймання на ціле життя...
2002.10.23 | Мухи - від котлет
Re: А ще я чув... (+)
А ще я чув, що всі більш менш відомі диктатори та авторитарні лідери отримували освіту по Америкам та Європам. І часто потім ставали антиамериканістами. Хоча б поміркованими. Мені такий вислід здається цілком логічним2002.10.23 | юрко
Re: логіка викривлена
диктатором стати приємніше - вся влада твоя, що хочеш, то й робиш. В демократичних країнах ця людська риса передбачена і знівельована в розподілі влади. Але освіта тут ні при чому. Кучма ж не вчився в Оксфорді, в США, чи ще десь там, чи може я щось про нього не знаю? А тов. Сталін з тов. Брєжнєвим і іншими сотоваріщамі? Також випускники Гарварду?2002.10.23 | Мухи - від котлет
Re: Одне іншому не суперечить. ІМХО (-)
12002.10.23 | юрко
Re: Одне іншому не суперечить. ІМХО (-)
звичайно, що не суперечить. Бо не має ніякого зв'язку. Чи є який зв'язок, між сталінським навчанням в духовній семінарії і його деспотизмом? За вашою логікою, всі випускники мали б стати тиранами. Яка різниця, чи диктатор освічений, чи - ні. Бачу, зачепив вас прикладом партійної школи. Ну, то для урізноманітнення, нагадаю, що в тому ж США можете вибрати університет з лівими поглядами і розумінням економіки і правими. Вища партійна школа була лише одного типу. Відповідно, виховували лише один тип мислення.2002.10.23 | Andrij
Re: Хотілося би почути приклади
освічених на Заході "антиамериканістів". Тобто, хотілося би почути реальні аргументи замість дещо емоційних "антиамериканістичних" роздумів. До речі, як ви ставитесь до панування закону? Чи є ця ідея "американістичною", як на вашу думку? Не сподобався хтось -- дав йому "па галавє", в дусі теперішіх шахраїв при владі. Народу в Україні від цього буде все веселіше, але сам народ поступово зникатиме.