11/06/2002 | Спостерігач

Про особливості скандалу щодо поставок української ППО Грузії






Євген Перегуда, БФ “Співдружність”

Минулий тиждень характеризувався новим сплеском інформаційної війни між основними учасниками політичного процесу. Після деякого формального проміжного вичерпання “казусу Григоришина”, а точніше після того, як показав свою неефективність на даному етапі силовий варіант розв’язання політичної кризи, саме інформаційний аспект взято за основу.

Зовнішньополітична складова інформвійни між опонентами була в більшій мірі висвітлена повідомленнями навколо зустрічі лідера фракції “Наша Україна” В. Ющенка та голови Ради нацбезпеки й оборони Грузії Т. Джапаридзе. Ряд ЗМІ, насамперед інформаційне агентство УНІАН, повідомив, що вказані діячі, за ініціативою грузинської сторони, обговорювали питання поставки в Грузію українських систем ППО і методи можливого тиску на українські власті з метою реалізації питання поставок. Також зазначалося, що напередодні зустрічі глава РНБО Грузії зустрівся з Послом США в Україні К. Паскуалем, щоб заручитися підтримкою останнього напередодні розмови з головою “НУ”. Також зазначалося, що зустріч між грузинським функціонером і українським політиком відбулася при посередництві депутата ВР, члена фракції “Наша Україна” Д..Жванії.

Згодом прес-служба “НУ” спростувала дані відомості, в т.ч. як факт обговорення питання про поставки ППО, так і інформацію про посередництво Д..Жванії. Однак цікаво, що деякі мас- медіа у вказаному спростуванні згадали про те, що основним предметом зустрічі стало запрошення лідеру “НУ” від Президента Грузії відвідати дану країну. Після цього з’явилося повідомлення про те, що насправді запрошення пішло не від глави грузинської держави і не від РНБО Грузії, а від спікера грузинського парламенту.

Оцінюючи факт спотворення інформації у ЗМІ про зустріч, прес-служба “НУ” зазначала, що він носив характер “політичного замовлення”. Дана оцінка виводилася з того, що повідомлення про україно-грузинський “самміт” прозвучало під час поїздки В. Ющенка до Москви і зустрічі з представниками російського політикуму.

Потрібно визнати, що в ініціаторів повідомлень, розцінених “НУ” як дезинформація, було певне об’єктивне підґрунтя. Питання з поставками українських елементів ППО для Грузії є дійсно актуальним. За даними деяких мас-медіа, це питання повинно було обговорюватися під час візиту в Грузію міністра оборони України В. Шкідченка. Однак, нагадаємо, що візит було відмінено відразу ж після візиту В. Путіна до Запоріжжя і самміту лідерів країн СНД у Кишиневі, на якому було підписано угоду про створення міжнародного консорціуму щодо управління українською газортранспортною магістраллю. Проте відбувся візит Л. Кучми в країну, близьку за політичною орієнтацією до Росії, – Вірменію, де обговорювалася проблема військово-технічної співпраці двох держав.

Таким чином, якщо проаналізувати всі аспекти згаданих повідомлень, то висновок про те, що вони були направлені на те, щоб підірвати очікувані результати поїздки В. Ющенка до Москви, здається, хоч і виправданим, однак не достатнім. Насправді, відповідні ЗМІ стверджували, що лідер фракції “Наша Україна” діяв врозріз з домовленостями, досягнутими Л. Кучмою та В. Путіним. Така “фронда” виглядала більш значною.

Однак тут є ще один момент. Річ у тім, що минулого тижня ряд електронних мас-медіа, зокрема сайт www.expert.org.ua, повідомив, що глава української держави підписав Указ, згідно з яким у структурі Адміністрації Президента України утвориться підрозділ, який відтепер буде відповідальним за контроль над питаннями експорту зброї. Зокрема, він, за даними сайта, має право отримувати інформацію від корпорації “Укрспецекспорт”. Що ж до об’єктивності даної інформації, то достатніх підтверджень тому немає. Хоч у списку прийнятих минулого тижня документів глави держави є один під “грифом” “не для друку”. Таким чином, є, принаймні, підстави допускати, що, можливо, таке розпорядження дійсно з’явилося. Якщо це так, то, по суті, воно означає те, що Адміністрація Президента України вступила в поле, яке досі, при всій її могутності, все-таки перебувало в зоні табу для неї.

Нагадаємо, що раніше з президентських структур на контроль над експортом зброї претендувала лише Рада національної безпеки та оборони України (хоч, на відміну від Адміністрації, вона все ж є конституційним, тобто легітимним, органом, отже, не зовсім “президентською структурою”). Тепер Адміністрація перехоплює у РНБО її повноваження. Також на те, що згадане розпорядження все ж було, вказує і підвищена активність на минулому тижні секретаря РНБО Е. Марчука, який до цього протягом тривалого часу перебував “у тіні”. Знання особливостей кулуарних взаємовідносин в українській політиці, дозволяє зробити висновок, що підвищення публічної активності тих чи інших персон, чи органів відбувається тоді, коли в кулуарній боротьбі їх починають перегравати опоненти.

Якщо поєднати вказані факти, то можна зробити висновок, що згадана інформація відносно переговорів В. Ющенка з офіційними особами грузинської держави могла бути використана не тільки в негативному аспекті, а саме нанесення збитку цілям візиту лідера “Нашої України” в Москву, але і для позитивних намірів. Тобто встановлення контролю з боку керівництва Адміністрації Президента України за сферою, яка досі не відносилася до її компетенції – питаннями експорту зброї.

Одночасно доцільним здається при розгляді згаданої інформаційної події абстрагуватися від внутрішньоукраїнської політичної суб’єктності. При цьому потрібно врахувати той інформаційний фон в самих російських медіа, в яких розгорталася поїздка В. Ющенка до Москви. Зокрема, мова йшла про те, що російське керівництво не може не враховувати, що через 2 роки Л. Кучма піде з займаної ним посади. Найбільш реальним претендентом на те, щоб змінити його, сьогодні називається саме лідер “Нашої України”. Російські ЗМІ акцентували увагу на необхідності для Кремля уважніше придивитися до останнього як до одного з ймовірних майбутніх політичних партнерів. Тобто робився висновок, що нинішня поїздка В. Ющенка була своєрідними “розглядинами”. Якщо дана версія вірна, то слід зробити висновок про те, що зацікавленість у цій поїздці мав не тільки В. Ющенко й очолювані ним сили, але і вище держкерівництво Росії. Виходячи з цього, спроба дискредитації лідера “НУ” могла мати ще один об’єкт – а саме Президента РФ або ті сили у його оточенні, які могли виявити таку зацікавленість.

Це так би мовити, перехід з української внутрішньополітичної суб’єктності справжнього скандалу на міжнародний рівень. У той же час реально здійснити і логічний рух у зворотному напрямі – з внутрішньополітичного на політико-економічний рівень, точніше на рівень відносин корпоративних еліт в Україні.

У цьому контексті привертає увагу спроба зв’язати переговори по проблемі, котра є досить хворобливою, з фігурою члена “Нашої України” Д..Жванієй. Тут може бути двояка мотивація.

З одного боку, в умовах недостатності кількості парламентської більшості, на яку вказують багато спостерігачів, це може бути засіб тиску на самого депутата ВР пана Жванію. Зокрема, така гіпотеза цікава в контексті попередніх заяв Ю. Тимошенко, О. Беспалова й інш. про можливості появи у ВР нової фракції. Причому очевидно, що джерелом для неї на цей час можуть стати переважно члени “НУ”. Однак, на думку аналітиків Фонду, у цьому випадку “гра б не коштувала свічок”. Дуже нерівноцінні були б мета акції і засоби, що використовувалися для її досягнення.

Інакше виглядає ситуація, якщо врахувати обстановку навколо фінансово-економічних інтересів згаданого депутата ВР. Нагадаємо, що під час останньої поїздки Президента України в Донбас Л. Кучмою як негативний приклад тіньової приватизації і загроз, що створюються нею для національної безпеки був названий факт передачі під контроль “тіньових структур” цеху з виробництва патронів на Луганському верстатобудівному заводі. У жовтні Антимонопольний комітет повідомив про згоду, яку АМК дав на створення ЗАТ “Луганський патронний завод”. Засновниками стали фірма “Бринкфорд” і дві фізособи. Спеціалізацією ЗАТ є ремонт, продаж зброї (крім військового), патронів, комплектуючих, виробництво обладнання для виготовлення спортивної та мисливської зброї. ЗАТ створюється на території Луганського верстатобудівного заводу.

Саме Д. Жванія був президентом “Бринкфорд” до обрання його депутатом ВР за списками “Нашої України”. Причому компанія є інвестором Луганського заводу і в травні придбала на аукціоні обладнання вартістю 8 млн. грн., яке, за даними, і буде внесено в УФ ЗАТ.

У той же час зазначимо, що “Бринкфорд” має інтереси не тільки в сфері оборонно- промислового комплексу. Причому, як було вказано вище, принаймні, формально, до ОПК інвестдіяльності компанії на Луганському заводі відношення не має. Однак, у зв’язки з обвинуваченнями членів “Нашої України” у причетності до незаконної торгівлі зброєю, що поширюються останнім часом, повідомлення про те, що В. Ющенко з секретарем РНБО Грузії обговорювали факт поставки українських елементів ППО в дану країну, може відіграти “підігріваючу” роль. Таким чином, ще одним наслідком вказаного інформаційного впливу може бути переділ ринку в ряді галузевих сегментів української економіки.