11/19/2002 | Майдан-ІНФОРМ

Ростислав Демчук

Брюсель-Прага, 19 листопада 2002 - Ні! Ні серце, ні мозок не хочуть змиритись з тим, що українська журналістська братія побіднішала ще на одного колегу. Знову й знову прокручується кілька фраз, з аналізу Михайла Кухара - близького друга Михайла Коломійця. Отже - 21-го жовтня до обіду Коломієць як звично був на праці. Після обіду прийшов дещо стурбований і щось маніпулював на своєму комп’ютері. Згідно з припущеннями його колег, Михайло нищив “вибухонебезпечні” файли. І після цього зник. Тому напрошується висновок, про те що Михайла хтось або щось попередило про небезпеку і він, мабуть, вирішив пірнути і залягти на дно.

Твердження київських міліціонерів що Коломієць поїхав до Мінська і той факт, що стражі порядку так майстерно і оперативно знайшли провідницю, яка впізнала Михайла та й до того виявили, що він особисто купував у столицю Білорусі квиток, не те що переконливі, а швидше підозрілі. Михайло перед зникненням палить інформаційні мости, а от квиточок лишив на пам’ять провідниці. Хто його бачив у Мінську? Ну при великій потребі очевидців знайдуть, так само як колись під час пошуків Гії Гонгадзе знайшлись свідки, що “бачили” Гонгадзе У Львові, а дехто у Празі. То й з Мінськом мороки не буде. Тому тут проглядається візерунок інакший. Правоохоронці займаються не стільки пошуками зниклого журналіста, а швидше майструють справу для звіту. Скандал бо ж однозначно буде набувати міжнародного резонансу. Питання про ганебне становище українських мас-медіа і зокрема про таємниче зникнення Михайла Коломійця у цю п’ятницю знову порушувалось у Брюсселі Міжнародною Федерацією Журналістів та Репортерами Без Кордонів.

Міркуючи про зникнення Михайла Коломійця в пам’яті виринула одна обставина, яка пов’язана із вбивством тележурналіста Александрова. Випадково чи ні, але екзекуція над Александровим відбулась напередодні приїзду до Києва чисельної делегації НАТО. Чи не заради того “разработчики” вбили Александрова, щоб спроектувати увагу закордонних гостей на те, щоб цей злочин завдав чергового удару по Україні і її керівництву. Один із українських високопосадовців навіть особисто поцікавився в мене: “Чи не стане екзекуція над Александровим на заході справою “Гонгадзе–2”? А хто в той час із українських парламентарів з амбіціями мав наміри перебрати президентське крісло і робив заяви про вступ до НАТО та до ЄС разом з Росією? Хто твердив, що Україні НАТО непотрібне? Скажу відверто. Інтуїція підказувала, що перед празьким самітом НАТО в Україні таки відбудеться якийсь політичний теракт. Найзручніша мішень – це журналіст, або парламентарій. Не пов’язую це напряму із справою Михайла Коломійця, але варто замислитись, чи та купка людей Кучми, яка прагне перебрати естафету від гаранта дає собі звіт про те, що дорвавшись до влади вона не зуміє впоратися з управлінням держави так само як і Леонід Кучма. Якщо, звісно управляти не сталінськими методами. Через два роки на політичній карті світу в тому місці де розташована Україна вже глибочітиме чорна прірва.

http://www.ukrainianreports.com