Инакшість
11/21/2002 | Р. Мацюк, представил Roller
Инакшість
Р. Мацюк,
http://postup.brama.com/Matsiuk/s4Diffiety.html
В численних наріканнях, що нас в Україні не розуміють, що ми є иньші, найцікавішим є оце „иньші“. При ближчому знайомстві з тими галичанами, які вважають себе зовсім не такими, як східняки, вилізає шило з мішка: інтелектуали, які проголошують подібні сентенції перебувають під вирішальним впливом не якоїсь абстрактної культури, а всього-лиш пересічних цінностей буденного польського середовища. В той час, коли, за визнанням самого пана Володимира Павліва („Поступ“, 125(783), 16го–22го серпня 2001го року), для спадкових (за геральдичною термінологією добре народжених) европейців Европа закінчується на Одері (і це є свята правда!).
Не боячись перебільшення, ризикну твердженням, що такі інтелектуали швидше заслуговують на кваліфікацію „галицькомовних Поляків“, аніж Українців. Хоч дехто з них уважає себе українським патріотом. Заморока полягає в тім, що під „европейськістю“ ці люди розуміють насправді звичайну польськість. Тим часом, самі европейці зовсім не уважають Варшаву еталоном европейського міста, а Польщу – еталоном европейської культури. Біда молодого „інтелектуалітету“, який щойно вчора вилупився їз совкового багна, є в тім, що вона вже не може пам'ятати дідівських заповідей доброго виховання і цивілізованої поведінки. Тому Польща виглядає для такого пуцвірка пупом европейської культури. Та сама Польща, яка свою побутову культуру будувала на франко–німецьких запозиченнях, а шляхту вербувала в Україні. Пригадую часи мого дитинства, коли Захід проникав до нас не через польських емісарів, а шляхом поширення фарцових платівок, blue jeans, сорочок cotton, button, і коли стараннями радіостанцій Voice of America та BBC у мене виробилося вражіння, що Америка вже готова до нового Христового походу на визволення України. Ідіотичні фантазії. На щастя, я чувся настільки чужим у совковому суспільстві, а від родичів засвоїв так багато „европейських цінностей“, що без комплексів пережив відкриття границь і не осліп від польського „шику“. Наполегливо раджу нинішним інтелектуальним сповідникам „иньшости“ галичанина переїхатися Мадридом, Марселем, Атенами, Неаполем і зрозуміти, що Київ є ближче до Великої Европи, чим та сама Варшава. Малопольський Краків належить до Европи виключно завдяки історії свого заснування, зв'язкам з Моравією, середньовічному правлінню німецьких династій і німецьким міщанам. Та й те, що наші завзяті полонофіли бажали-б розуміти під терміном „европейська цивілізація“, знаходиться не у Польщі, а швидше в чотирикутнику Берлін–Амстердам–Штутґарт–Прага. Від сили Відень–Будапешт. З моїх спостережень випливає, що ніякі не лицарські цінності керують сердитим львівським інтелектуалом, який підкреслює свою галицьку „окремішність“, а всього-лиш банальний індивідуалістичний егоїзм обмеженої комфортабельности. Ліниве бажання варитися в зупі подібних собі, часом не підозрюючи, що юшка вся польська, з кухарем включно. Політична „інтеліґентність“ таких галичан є на стільки польською, що вони навіть не усвідомлюють кумедности своєї „толєрантности“, перейменовуючи (і правильно) вулиці р´осийських поетів, але не помічаючи колони, яка символізує велич польського духу в центрі Львова. Я до скону віку пам'ятатиму слова, якими мій Тато свого часу охарактерезували ступінь „европейськости“ нашого західного доброзичливця: „Москалі нас терзають голими руками, а Поляки жерли в рукавичках“.
Потрібно бути добрішим до своїх. Потрібно бачити у Київі жебраків та перекупок, які важко збирають копійку на життя. Вони розмовляють по-нашому. Потрібно відчути, з якою готовністю – хоч і кацапською мовою – кидаються пояснювати дорогу та перераховувати назви зупинок у відповідь на Ваше запитання українською мовою, адресоване навіть не киянам, а звернене до супутника-галичанина. Потрібно зрозуміти, що продавчиня не поспішає до Вас у крамниці, бо шукає подругу, яка вміє розуміти Ваш галицький акцент, і що та подруга дещо різко розмовляє, виконуючи усі ваші примхи, можливо, і тому, що, як і Ви, відчуває якісь комплекси. Не потрібно бачити в кожному ворога з єдиної причини свого власного комплексу „инакшости“ (гляди Петренко, „Поступ“, 145(803)).
Українське суспільство є так само роздвоєним у Галичині, як і в Слобожанщині. Воно розвивається у двох катеґоріях, дійсно „сепарованих“ одна від іншої. Це є: 1) катеґорія ринку та відносного процвітання – для Інтер-етносу і 2) катеґорія комунально-розподільчої економіки з виробничими відносинами натурального господарства раннього феодалізму – для власне українського етносу (інтеліґенція, селянство, бувше робітництво) плюс рештки паріїв иньших національностей. С´аме перша катеґорія задумана, як основа майбутньої „української“ нації („Поступ“, 18го січня 2000го року, число 9(453), слова Ґаранта).
Не вірно, що „сьогодні, як і десять років тому, політичні сили в Україні представляють цілком протилежні типи національно-культурних ідентичностей“ (Дарій Левкович, „Поступ“, 77(934)). Політичні сили, як і десять років тому, нікого, окрім кримінального бизнесу не представляють. Ненависть до влади на Сході більша, чим ненависть до Татка в Галичині. Помилка галичан в тім, що вони так захопились добропорядними базарно-капіталістичними „цінностями“, що проґавили соціяльно-політичне „замовлення“, яке підібрав Симоненко.
Багато хто з „гонорових“ галичан бідкається над ріжницею в мові та політичній культурі між Галичиною і Сходом, а дехто навіть ображається на східняків за „несприйняття“ (В. Павлів, „Поступ“, 129(787); Д. Левкович, „Поступ“, 77(934); В. Расевич, „Поступ“, 93(950)). Я хочу спитати пана Павліва, чи він не зустрічав у Галичині шовінізму проти східняків, ще сильнішого, чим „наддніпрянський шовінізм“? Я хочу спитати у деяких з цитованих панів, навіщо вони подались до Київа, коли їм там зле і їх там зневажають. По гроші, чи по самореалізіцію? Наші батьки реалізувалися в протимосковських боївках і за те мають вічний Рай. І останнє питання, яке я прагну задати панові Павліву з Варшави: чи він не відчуває польського шовінізму, коли всюди і завжди розмовляє українського мовою у столиці і королівському місті улюбленої Галичини – місті, яке зветься Холм?
Галицька „вищість“, „автентичність“, „культурність“ є міт, який, на відміну від мітів про древність України, спростовується щоденно, в кожній львівській „маршрутці“ і майже кожній каварні (має рацію Максим Лан, „Поступ“, 138(796)). Не є мітом галицька закомлексованість, яка виражається у пересадній дратівливості і в бажанні, щоб „було усюди як у нас“. Бажання лінивого орґанізму. Ми не мусимо бути однакові. Ми повинні купувати українські продукти, і я більше задоволений, коли жінка навіть по-кацапськи, питає про українське масло у Львові на ринку, чим коли галицький патріот купує „львівський смалець“, спроваджений з Польщі. Ми повинні знати, як у Львові, так і в Донецьку, що Україна окупована кровопивцями, які не мають жодного відношення ні до галичанина, ні до хохла, ні до мови народу, якою-б вона не була. Кровопивці розмовляють своєю мовою. Галицькі інтелектуали, які скаржаться на русскоязычие з пихатістю польської шляхти, зовсім забули, що існує ще й українське село. Україна ніяк не обмежується п'яними батраками в денаціоналізованих Інтером промислових ґетто. Україна – це не купка московських шовіністів в східних університетах, і вже зовсім не зборище парторгів в окупаційному уряді. Україна не може і не повинна буть однакова і вся співати „степових пісень“ (Павлів, „Поступ“, 129(787)). І зовсім мене не хвилює, що для східняка „і мова моя надто польська… і звичаї якісь не такі“ (ibid.) Бо мені бракує переконання пана Павліва в „автентичности“ всього галицького Але мене дуже хвилює, щоби Україна єдналась у пошуку справедливости і ненависти до приблуд.
Нелюбов більшости галицьких „автономників“ до населення Сходу, як маси, поділяю. Ненавиджу їх політичний вибір. Нестерпно, що моя доля залежить від придуркуватости 20% виборців, які з тупою впертісю голосують за комуняк. Саме 20% мали буть в розпорядженні націоналістів. Якби рухівці від самого початку не повели хибної тактики. У своїх аґітаційних поїздках на Схід т. зв. націонал-демократи повинні були кинути три кличі: 1) відібрати у комуняк їх золото – бувші члени КПУ, що записалися до РУХу, цього зробити не могли; 2) розголосити стукачів – бувші стукачі цього зробити не могли, а відомо, що основна маса стукачів перебувала в Галичині, відповідно, – в РУСІ; 3) оживити хохляцький шовінізм, який (тут пан Павлів помиляється) завжди був скерований в бік Кацапа – поборники „европейських цінностей“ і „галицької політичної культури“ собі такого дозволити не могли. Замість такої тактики, рухівці взялися вчити наддніпрянців своєї крутійської „політичної культури“ і „громадянської“ дволичности (знову те саме бажання, щоб „було усюди як у нас“). Ще й соромили за їх мову та учили, як їм треба жити та якою мовою розмовлять. Не можна говорити жодному народу речей, які йому неприємно слухати. Нині могли-б мати українського гетьмана, україномовний уряд і військо, лояльний Схід, дружній кордон з Ічкерією і СДП(о) в карпатських уранових копальнях. Гамсахурдія жив-би й досі, а Грузія не мусила-би то входити то виходити з СНҐ, якого просто не існувало-би. Своєю тактикою галицький РУХ немало причинився до рятування Р´осії од війни між Московією і усіма колоніями одночасно, війни, якої вона не тільки не змогла-б виграти, а навіть не мала-би сили почати. На той час.
Поза тим, надто самовпевнено звучать дифірамби у бік знаменитих „галицьких культурних надбань“ (В. Расевич, „Поступ“, 93(950)), „галицької політичної культури“ (В. Павлів, ibid.) і „початків громадянського суспільства“ (В. Павлів, „Поступ“, 129(787)). Про культурні надбання галицького інтеліґентного Хама не хочеться повторюватись. Про політичну галицьку культуру можна сказати, що вона не виходить за межі п'ємонтичного попискування та незграйного підтягання чужих мелодій. Початки „громадянського“ суспільства полягають, очевидно, в тім, що юнак чи юначка, не дозбиравши відповідної суми на хабар при вступі до галицького „національного“ або „національної“, купує на ті гроші квитка та їде у Київ, де успішно складає всі екзамени власними силами і знаннями. Не плутаймо громадянського суспільства з корпоративним. Неправда, що в Галичині „ми мали початки громадянського суспільства“.
Р. Мацюк,
http://postup.brama.com/Matsiuk/s4Diffiety.html
В численних наріканнях, що нас в Україні не розуміють, що ми є иньші, найцікавішим є оце „иньші“. При ближчому знайомстві з тими галичанами, які вважають себе зовсім не такими, як східняки, вилізає шило з мішка: інтелектуали, які проголошують подібні сентенції перебувають під вирішальним впливом не якоїсь абстрактної культури, а всього-лиш пересічних цінностей буденного польського середовища. В той час, коли, за визнанням самого пана Володимира Павліва („Поступ“, 125(783), 16го–22го серпня 2001го року), для спадкових (за геральдичною термінологією добре народжених) европейців Европа закінчується на Одері (і це є свята правда!).
Не боячись перебільшення, ризикну твердженням, що такі інтелектуали швидше заслуговують на кваліфікацію „галицькомовних Поляків“, аніж Українців. Хоч дехто з них уважає себе українським патріотом. Заморока полягає в тім, що під „европейськістю“ ці люди розуміють насправді звичайну польськість. Тим часом, самі европейці зовсім не уважають Варшаву еталоном европейського міста, а Польщу – еталоном европейської культури. Біда молодого „інтелектуалітету“, який щойно вчора вилупився їз совкового багна, є в тім, що вона вже не може пам'ятати дідівських заповідей доброго виховання і цивілізованої поведінки. Тому Польща виглядає для такого пуцвірка пупом европейської культури. Та сама Польща, яка свою побутову культуру будувала на франко–німецьких запозиченнях, а шляхту вербувала в Україні. Пригадую часи мого дитинства, коли Захід проникав до нас не через польських емісарів, а шляхом поширення фарцових платівок, blue jeans, сорочок cotton, button, і коли стараннями радіостанцій Voice of America та BBC у мене виробилося вражіння, що Америка вже готова до нового Христового походу на визволення України. Ідіотичні фантазії. На щастя, я чувся настільки чужим у совковому суспільстві, а від родичів засвоїв так багато „европейських цінностей“, що без комплексів пережив відкриття границь і не осліп від польського „шику“. Наполегливо раджу нинішним інтелектуальним сповідникам „иньшости“ галичанина переїхатися Мадридом, Марселем, Атенами, Неаполем і зрозуміти, що Київ є ближче до Великої Европи, чим та сама Варшава. Малопольський Краків належить до Европи виключно завдяки історії свого заснування, зв'язкам з Моравією, середньовічному правлінню німецьких династій і німецьким міщанам. Та й те, що наші завзяті полонофіли бажали-б розуміти під терміном „европейська цивілізація“, знаходиться не у Польщі, а швидше в чотирикутнику Берлін–Амстердам–Штутґарт–Прага. Від сили Відень–Будапешт. З моїх спостережень випливає, що ніякі не лицарські цінності керують сердитим львівським інтелектуалом, який підкреслює свою галицьку „окремішність“, а всього-лиш банальний індивідуалістичний егоїзм обмеженої комфортабельности. Ліниве бажання варитися в зупі подібних собі, часом не підозрюючи, що юшка вся польська, з кухарем включно. Політична „інтеліґентність“ таких галичан є на стільки польською, що вони навіть не усвідомлюють кумедности своєї „толєрантности“, перейменовуючи (і правильно) вулиці р´осийських поетів, але не помічаючи колони, яка символізує велич польського духу в центрі Львова. Я до скону віку пам'ятатиму слова, якими мій Тато свого часу охарактерезували ступінь „европейськости“ нашого західного доброзичливця: „Москалі нас терзають голими руками, а Поляки жерли в рукавичках“.
Потрібно бути добрішим до своїх. Потрібно бачити у Київі жебраків та перекупок, які важко збирають копійку на життя. Вони розмовляють по-нашому. Потрібно відчути, з якою готовністю – хоч і кацапською мовою – кидаються пояснювати дорогу та перераховувати назви зупинок у відповідь на Ваше запитання українською мовою, адресоване навіть не киянам, а звернене до супутника-галичанина. Потрібно зрозуміти, що продавчиня не поспішає до Вас у крамниці, бо шукає подругу, яка вміє розуміти Ваш галицький акцент, і що та подруга дещо різко розмовляє, виконуючи усі ваші примхи, можливо, і тому, що, як і Ви, відчуває якісь комплекси. Не потрібно бачити в кожному ворога з єдиної причини свого власного комплексу „инакшости“ (гляди Петренко, „Поступ“, 145(803)).
Українське суспільство є так само роздвоєним у Галичині, як і в Слобожанщині. Воно розвивається у двох катеґоріях, дійсно „сепарованих“ одна від іншої. Це є: 1) катеґорія ринку та відносного процвітання – для Інтер-етносу і 2) катеґорія комунально-розподільчої економіки з виробничими відносинами натурального господарства раннього феодалізму – для власне українського етносу (інтеліґенція, селянство, бувше робітництво) плюс рештки паріїв иньших національностей. С´аме перша катеґорія задумана, як основа майбутньої „української“ нації („Поступ“, 18го січня 2000го року, число 9(453), слова Ґаранта).
Не вірно, що „сьогодні, як і десять років тому, політичні сили в Україні представляють цілком протилежні типи національно-культурних ідентичностей“ (Дарій Левкович, „Поступ“, 77(934)). Політичні сили, як і десять років тому, нікого, окрім кримінального бизнесу не представляють. Ненависть до влади на Сході більша, чим ненависть до Татка в Галичині. Помилка галичан в тім, що вони так захопились добропорядними базарно-капіталістичними „цінностями“, що проґавили соціяльно-політичне „замовлення“, яке підібрав Симоненко.
Багато хто з „гонорових“ галичан бідкається над ріжницею в мові та політичній культурі між Галичиною і Сходом, а дехто навіть ображається на східняків за „несприйняття“ (В. Павлів, „Поступ“, 129(787); Д. Левкович, „Поступ“, 77(934); В. Расевич, „Поступ“, 93(950)). Я хочу спитати пана Павліва, чи він не зустрічав у Галичині шовінізму проти східняків, ще сильнішого, чим „наддніпрянський шовінізм“? Я хочу спитати у деяких з цитованих панів, навіщо вони подались до Київа, коли їм там зле і їх там зневажають. По гроші, чи по самореалізіцію? Наші батьки реалізувалися в протимосковських боївках і за те мають вічний Рай. І останнє питання, яке я прагну задати панові Павліву з Варшави: чи він не відчуває польського шовінізму, коли всюди і завжди розмовляє українського мовою у столиці і королівському місті улюбленої Галичини – місті, яке зветься Холм?
Галицька „вищість“, „автентичність“, „культурність“ є міт, який, на відміну від мітів про древність України, спростовується щоденно, в кожній львівській „маршрутці“ і майже кожній каварні (має рацію Максим Лан, „Поступ“, 138(796)). Не є мітом галицька закомлексованість, яка виражається у пересадній дратівливості і в бажанні, щоб „було усюди як у нас“. Бажання лінивого орґанізму. Ми не мусимо бути однакові. Ми повинні купувати українські продукти, і я більше задоволений, коли жінка навіть по-кацапськи, питає про українське масло у Львові на ринку, чим коли галицький патріот купує „львівський смалець“, спроваджений з Польщі. Ми повинні знати, як у Львові, так і в Донецьку, що Україна окупована кровопивцями, які не мають жодного відношення ні до галичанина, ні до хохла, ні до мови народу, якою-б вона не була. Кровопивці розмовляють своєю мовою. Галицькі інтелектуали, які скаржаться на русскоязычие з пихатістю польської шляхти, зовсім забули, що існує ще й українське село. Україна ніяк не обмежується п'яними батраками в денаціоналізованих Інтером промислових ґетто. Україна – це не купка московських шовіністів в східних університетах, і вже зовсім не зборище парторгів в окупаційному уряді. Україна не може і не повинна буть однакова і вся співати „степових пісень“ (Павлів, „Поступ“, 129(787)). І зовсім мене не хвилює, що для східняка „і мова моя надто польська… і звичаї якісь не такі“ (ibid.) Бо мені бракує переконання пана Павліва в „автентичности“ всього галицького Але мене дуже хвилює, щоби Україна єдналась у пошуку справедливости і ненависти до приблуд.
Нелюбов більшости галицьких „автономників“ до населення Сходу, як маси, поділяю. Ненавиджу їх політичний вибір. Нестерпно, що моя доля залежить від придуркуватости 20% виборців, які з тупою впертісю голосують за комуняк. Саме 20% мали буть в розпорядженні націоналістів. Якби рухівці від самого початку не повели хибної тактики. У своїх аґітаційних поїздках на Схід т. зв. націонал-демократи повинні були кинути три кличі: 1) відібрати у комуняк їх золото – бувші члени КПУ, що записалися до РУХу, цього зробити не могли; 2) розголосити стукачів – бувші стукачі цього зробити не могли, а відомо, що основна маса стукачів перебувала в Галичині, відповідно, – в РУСІ; 3) оживити хохляцький шовінізм, який (тут пан Павлів помиляється) завжди був скерований в бік Кацапа – поборники „европейських цінностей“ і „галицької політичної культури“ собі такого дозволити не могли. Замість такої тактики, рухівці взялися вчити наддніпрянців своєї крутійської „політичної культури“ і „громадянської“ дволичности (знову те саме бажання, щоб „було усюди як у нас“). Ще й соромили за їх мову та учили, як їм треба жити та якою мовою розмовлять. Не можна говорити жодному народу речей, які йому неприємно слухати. Нині могли-б мати українського гетьмана, україномовний уряд і військо, лояльний Схід, дружній кордон з Ічкерією і СДП(о) в карпатських уранових копальнях. Гамсахурдія жив-би й досі, а Грузія не мусила-би то входити то виходити з СНҐ, якого просто не існувало-би. Своєю тактикою галицький РУХ немало причинився до рятування Р´осії од війни між Московією і усіма колоніями одночасно, війни, якої вона не тільки не змогла-б виграти, а навіть не мала-би сили почати. На той час.
Поза тим, надто самовпевнено звучать дифірамби у бік знаменитих „галицьких культурних надбань“ (В. Расевич, „Поступ“, 93(950)), „галицької політичної культури“ (В. Павлів, ibid.) і „початків громадянського суспільства“ (В. Павлів, „Поступ“, 129(787)). Про культурні надбання галицького інтеліґентного Хама не хочеться повторюватись. Про політичну галицьку культуру можна сказати, що вона не виходить за межі п'ємонтичного попискування та незграйного підтягання чужих мелодій. Початки „громадянського“ суспільства полягають, очевидно, в тім, що юнак чи юначка, не дозбиравши відповідної суми на хабар при вступі до галицького „національного“ або „національної“, купує на ті гроші квитка та їде у Київ, де успішно складає всі екзамени власними силами і знаннями. Не плутаймо громадянського суспільства з корпоративним. Неправда, що в Галичині „ми мали початки громадянського суспільства“.
Відповіді
2002.11.21 | Step
Re: Инакшість Rollera u Majdani
Roller razdrazhajet svojej Инакшість'ju Galickuju gromadu.Tem samym gromada podcherkivajet svoju Инакшість ot Rollera.
Sobstvenno, chto Roller i hotel pokazatj.
P.s. Macjuk mnje ponravilsja boljshe chem drugije galickije avtory. On prekrasno razbirajetsja v svojej gromadje, v otlichije ot drugih teoretikov/praktikov. No ponravilsja, kak mozhet ponravitjsja litovskij teoretik bolgarskomu.
2002.11.21 | Augusto
Про тебе якраз Мацюк і пише.
Ти все граєшся в закордон: тільки одним маргіналам костурбата Польща є зразком, а таким як ти - інша закордонна держава. Це ІМХО сильний (не побоюся того слова - "незламний") комплекс меншовартості.2002.11.21 | franko
Re: On prekrasno razbirajetsja v svojej gromadje
a vy jak znajete? pevno, z Galychyny, zemelja?2002.11.22 | Смогитель Вадим
Re: Панове! Мені так ввижається, що
ми всі тут заблудилися в трьох соснах ...Якщо слова пана Roller-a видрукувати епіграфом Майдану і на кожному друкованому папері маленькими літерами друкувати два параграфи про"ісполнєніє долга пєрєд Святой Русью ..." , то у нас автоматично зникне зграя любителів україномовного романсу і появляться люди з державницьким мисленням, котрі розумітимуть всю складність проблеми будування держави нашого народу, а не варнякатимуть про милозвучні тілеса рідної української мови а потім , суки, голосуватимуть (Бадзьо, Горині, Лукяненко, Кандиба) за організаторів терору марЧК та кравЧК ...
Цих два параграфи мають бути написані на Прапорі, при вході у всі установи України як стимулятизатири нашої омертвілої думки, нашого у відсутній наявності мислення ...
Я не жартую а складаю подяку Reller-ові за програмений документ для пані Стецькової , Шкіля, Тимошенко і для инших не погрузлих в мовних лабіринтах аматорів "малорусскава нарєчія" .
Вадим Смогитель
franko пише:
> a vy jak znajete? pevno, z Galychyny, zemelja?
franko пише:
> a vy jak znajete? pevno, z Galychyny, zemelja?
2002.11.22 | Катя из Москвы.
Чистейшей воды провокация
все что пишет этот Роллер. Поэтому непонятно как взрослые людитак клюют на фальшивки. Росия как никогда сейчас заинтересована в реальном сотрудничестве с Украиной. Поэтому вся писанина подобных слабоумных "лорерров" ддолжна быть предметом если не исследования психиотрии, то обязательно должна заинтересовать СБУ Украини, как службы пресекающей разжигание национальной розни, возвеличивания
одной нации над другими. Если такова служба есть конечно. Такую грязь лить от имени Росии, которая и без того испытывает всем известные трудности межэтнического плана - это по меньшей мере грязнейшая провокация, как впрочем и все что подобные деятели тут творят.
С уважением к настоящим патриотам своей родины. И с огромной просьбой
не судить по одному двум недоумкам о всей нашей Росии. Остерегайтесь
такого дерьма. Оно липнет.
2002.11.22 | Roller
Уважаемая Катя,
Вы совершенно правы. Вы не правы только в одном. То о чем вы говорите пишет не Роллер, а мудак который решил подписываться именем Роллера.В данном постинге мною практически ничего не написано.
Я выставил тему Мацюка.И дал несколько ответов, из которых понятно, что под меня работает не хороший человек.
Если тебе есть что сказать, говори от своего имени (-) (13) Roller . 21-11-2002 12:01 нове
Ответ турецкому Майдану. (35) Roller . 21-11-2002 17:29 нове
А два раза отвечал. (15) Roller . 21-11-2002 23:50 нове
Хер тебе, лысый. Не нравится не читай. И все дела(-) (5) Roller . 22-11-2002 00:07 нове
Слухи о моем уходе насовсем несколько преувеличены. (15) Roller . 22-11-2002 00:03 нове
Но дело в том, что мое имя раскручено. Я привык к нему, и не собираюь его менять. Те кто меня знают поймут где мои записи.
Те кто не знают поймут позже.
2002.11.22 | Читатель из Луцка
Конечно - это сразу видно
С первой же фразы - так что вам не надо менять имени2002.11.23 | Roller
Спасибо уважаемы Читатель.
Читатель из Луцка пише:> С первой же фразы - так что вам не надо менять имени
Мне особенно приятно, что вы называете себя читателем из Луцка.
Луцк это центр, в котором, так или иначе, сплетаются весь клубок национализма.
Из Луцка жена Свистовича, Мирослава. Из Луцка, вероятно, сам Свистович.
Я сам был в Луцке на свадьбе своего товарищи. И немного знаком с проблемами, которые возникают у луцких в Киеве. Они с большим трудом адаптируются к украинской жизни.
Можно подумать, что у них другая группа крови. Возможно, что и другая, поскольку из тех с кем мне прихордилось сталкиваться, а это в основном воспитатели и учителя в школах создается очень неприятная картина. Это из той оперы, которая описана в статье Мацюка.
Я знаю, что родителям жены моего товарища пришлось переехать из Луцка под Киев. Странно, что он достаточно откровенный со мной, на мой простой вопрос, зачем они переехали, ответил. Я тебе и перед смертью не скажу.
Сам он из Кемерово, под Новосибирском. И как-то он рассказал мне, что к нему приходили двое, уже в Киеве. Но сам он охотник, и у него дома была двустволка. Но он не открыл дверь. Словом, не стану наводить тень на плетень.
Луцк мне запомнился еще и тем, что по дороге домой с меня сняли часы в поезде. После свадьбы спится крепко. Словом читатель из Луцка.
Рассказали бы вы нам как вам там, русскоязычным, живется нынче.
2002.11.23 | Уже не только Читатель
Я напишу - только чуть подумаю
Конечно, у меня было большое желание остаться лишь читателем(так удобнее : а то что-нибудь не то скажу ,
и меня пошлют на ... , а я расстроюсь :) ) - но иногда
пугаешься - а вдруг никому другому не придет в голову написать
то , что считаешь справедливым
2002.11.25 | Roller
Правильно дорогой, пиши, никого не бойся. (Косарику ссылка (-))
2002.11.22 | Рюген
Вы что, не видите,
что "Катя" - это тоже провокация?Дорогой Роллер, да не ведитесь Вы! Неужели Вы не знаете (или зажмуриваетесь) на тех, с кем полемизируете? Это же нормальное поведение подонков. Когда-то они хотели на соседнем форуме "троллей" разводить. А здесь они сами себя разводят. Показывают свое естественное мурло. Они и меня сейчас попробуют подделать (может быть). По большому же счету, Вам все равно придется (вольно или невольно) занять чью-либо сторону. Думайте!
2002.11.22 | Катя
Re: Уважаемая Катя,
тогда я ничего не понимаю в ваших продолжающихся шпионских
страстях. Какието галичане, одиситы, бандеровцы... Вы бы разобрались там у себя, чего Росию тянуть в... Вам всем хочу сказать для нас в России нет житомирцев и одеситов, гуцулов и полтавчан - есть Украина,
страна с которой мы хотим дружить! Разберитесь там с теми кто мутит воду. Это ваша проблема. Для нормальных росиян обидно втягивание нашей страны в подобные провокации. Доказательством этому наш СПС.
С уважением к патриотам своей страны.
2002.11.22 | Предсказамус
Чтоб книгу понять, нужно ее хотя-бы прочесть
Я не в упрек, но не стоит по одной-двум веткам на одном форуме судить об Украине и тем более о взглядах людей, ее населяющих.Если Вам действительно интересно, оставайтесь с нами, читайте, спорьте. Если просто "за Россию обидно", то не обижайтесь, плюньте на наши беды и проблемы и оставьте вариться в своем котле. Что-нибудь обязательно сварится.
2002.11.22 | Shofer Jonh Rjaha z Toronto. Predstavil Step
Re: Si, senora!/Chego vy lepitje, vy zhe vsja prozrachnaja!
Uv. pani Katja. Ja vam skazhu prosto i po-donbasski: "Vsi vy negry amerykansjki shpiony", dazhe jesli vy rjaditesj v mestnyje odezhdy, to vsjo ravno detali, a sobstvenno parashut szadi, vydajot vas polnostju. Kati iz Moskvy tak sebja nje vedut. Jesli oni russkije Kati.Cheers,
Step
2002.11.26 | Яндрусь
Галичани і українці - одна мова, дві нації
Взагалі я цього мацюка і раніше читав. Маячня. Цей його архаїзм так і пре, і в мові, і в мисленні. Т.Г. і І.Ф. поруч з ним - ультрамодернові публіцисти. А взагалі це шизофренія - одні вірять в реріха, другі у сваміпрабгупаді, а треті в аріїв-оріїв і родінаматьоранта. Але якщо перші - тихі шизіки, крішнаїти словом, або толстовцЫ, то останні шизоблюди активні. позаяк українці, блін, шукають ИдентичнИсть, теж блін, шизоблюди женуть свою муть, яка потім в спосіб чудесний втілюється в камені на площі центрального майдану "європейської столиці" (радіо європа плюс)Але у хвилин просвітлення мацюки розуміють, що маячня, навіть тричі ультра-гіпер-супер-пупер-націонал-бездоганна - завжди є лише маячнею. Штучним виплодом хворої уяви. І не можуть пробачити галичан того, що тим не треба нічого вигадувати - вони галичани і крапка! І вони не підуть до росії хоч би й під страхом громадянської війни (ачи антитерористичної операції). І православними не стануть, навіть якщо керманичі стотисчний раз повторять, що ненька - країна православна.
В цьому сила галичан, яка, попри їхні всі вади (імя їм - легіон) робить галіцманів ближчими до образу громадянина - вони справжні єдино в цій ерзац-країні.
2002.11.22 | Андрей
Судя по тому, что так большинство накинулось на Роллера (+)
а сами статьи Р.Мацюка даже не обсуждаются, то можно делать вывод что все обвинители Роллера согласны с Мацюком? Или прекрасно понимают, что это нацизм, только украинский? За что накинулись на Роллера?2002.11.23 | Roller
Вопрос конечно интересный. Удастся ли нам уговорить Лысого?
Тем более после рихтовки первой версии стало не понятно в чем суть вообще.Я просто поменял одну букву М на Н. И этого стало достаточно, чтобы развести бурю в стакане. Пан адвокат убеждал меня, что я стал работать хуже.
Но я не считаю это работой. Странно, но самое интересное, кроме самой статьи то, что написал я и урезали. Не суть важно. Справедливость восторжествовала.
Мою ошибку отрихтавали. И теперь перед вами просто статья.
Что до Кати из Москвы, конечно опыт мне подсказывал, что здесь не все чисто. Но я следую своему алгоритму. Мне не суть важно Катя из Москвы, или Сэм из Торонто. Важно суть его сообщения. Идея, а не его носитель. Важно ни что у него в штанах, а что за пазухой.
Не держит ли он там камень. Если нам, мне предлагают дружить семьями, то какой дурак откажется от дружбы, какой народ. Я знаю только один, но не скажу.
Но если мне предлагают жить семьями. То это не вписывается в правила общежития.
Если мне предлагают выбрать одну из двух сторон. И говорят, что это давно пора сделать. То я отвечаю, что в многоугольнике двух сторон не бывает. Посмотрите внимательнее. В нем есть, по крайней мере, еще одна сторона.
Я не делю общество на две стороны нацюков и москалей. Эту глупость предлагают мне сделать нацюки. Уважаемая Катя возможно не врубится сразу, о каком упрощении идет речь. Но уважаемая публика майдан поймет это. Для этого просто треба спросить себя, а кто тогда я.
Нацюк-нет
Москаль-нет.
Тогда кто?
Остается украинец. Больше некому. Так почему не стоять на стороне украинца, если вы украинец?
В статье Мацюка затронуты болезненные вопросы. Можно было бы их педалировать. Но важно другое, это говорит человек, которому больно за Украину. Выводы, типа лужи на месте садового кольца, которые он пропагандируют в других работах, которые присутствуют в составе четырех на форуме, не приемлемы для Кати из Москвы.
Но они не приемлемы и для меня. И в этом наши позиции схожи. Потому, что как мы тогда будем дружить с уважаемой пани Катей из Москвы, если Москвы не станет? Возможно, не станет и Киева, тогда.
И я уже говорил на эту тему, это вполне реально. Реально, поскольку нас приучили к мысли, что две тонны тротила в пределах содового кольца, это нормально. А их хватит. Что это возможно, возможно, что это могут взорвать. Вопрос, кто. Но взорвать их может всего один человек.
И, если он сегодня находится на нашем форуме. А он находится. И мы его не убедим этого не делать. То всем нам каюк.
Но убедить его трудно. Дайте кнопку Лысому, и он убьет не только Роллера, но и взорвет Москву. Разве нет.
Спросите его. И он вам скажет Да.
И это может быть очень неприятной новостью для Кати из Москвы.
Она просит, что бы мы разобрались и навели порядок у себя. А чем мы собственно занимаемся. Мы и наводим, я, по крайней мере, порядок.
Но от нашего порядка зависит сегодня порядок и в Москве.
Мы докатились до той ручки, когда мы не можем надеяться на силу оружия, мы можем надеяться только на силу слова. На то, что нам удастся уговорить хрена Лысого.
2002.11.26 | Рюген
Уговаривать не стоит
>> Не держит ли он там камень. Если нам, мне предлагают дружить семьями, то какой дурак откажется от дружбы, какой народ. Я знаю только один, но не скажу.
>
Дорогой Роллер! Я думаю (простите!), что Вы не знаете одного такого народа. Просто (возможно) Вы думаете, что знаете. Хотя может быть и я ошибаюсь.
> Но если мне предлагают жить семьями. То это не вписывается в правила общежития.
>
> Если мне предлагают выбрать одну из двух сторон. И говорят, что это давно пора сделать. То я отвечаю, что в многоугольнике двух сторон не бывает. Посмотрите внимательнее. В нем есть, по крайней мере, еще одна сторона.
>
А вот тут Вы ошибаетесь крепко: Вам никто ничего не предлагает. Вас вынуждают, и не я. В истории уже были случаи, когда хотели в многоугольнике побыть сторонами № > 2. Они погорели в первую очередь и сильнее всех. Поэтому Вам придется сделать выбор, увы. Другое дело, что чем дольше мы с Вами тянем, тем меньше у нас шансов на успех.
> Я не делю общество на две стороны нацюков и москалей. Эту глупость предлагают мне сделать нацюки. Уважаемая Катя возможно не врубится сразу, о каком упрощении идет речь. Но уважаемая публика майдан поймет это. Для этого просто треба спросить себя, а кто тогда я.
>
Да, конечно, делите не Вы. Но опять же, Вам никто ничего не предлагает. В том числе и дружить семьями.
Вы все еще (как, кстати, и нацюки) во власти советских иллюзий. Старшие братья, младшие... Забудьте это все. Если Вы хотите дружить семьями, просто попробуйте стать на точку зрения простого русского обывателя. С кем ему интересней дружить? С финном, немцем, французом, или украинцем, молдаванином, азербайджанцем, да даже болгарином, например? Почему Вы считаете, что это прерогатива украинцев - определять свои отношения с русскими (братские там или просто дружественные семьями)? А русские что же, согласятся с тем, как украинцы решат?
> Нацюк-нет
> Москаль-нет.
> Тогда кто?
> Остается украинец. Больше некому. Так почему не стоять на стороне украинца, если вы украинец?
Что такое "сторона украинца"? Я их вижу по крайней мере три.
Одна тут представлена весьма жирно, вторая Вами. А третью я когда-то цитировал здесь на майдане. Не удержусь и процитирую еще раз кусочек.
"Слава Богу і Цариці
І покій Гетьману
Злічили нам в серцях наших
Великую рану
Дала Хліб сіль і грамоту
За вірніи служби
От тепер ми милі браття
Забудем всі нужди
За здоров'я ж ми Цариці
Помолимось Богу
Що вона нам указала
На Тамань дорогу"
Они воспользовались указателем. И пример незалежной Украины им подтверждает, что не ошиблись. Так что думать и принимать решения придется все равно. И имейте в виду: я Вас к этому не склоняю. Я просто информирую.
>
> В статье Мацюка затронуты болезненные вопросы. Можно было бы их педалировать. Но важно другое, это говорит человек, которому больно за Украину. Выводы, типа лужи на месте садового кольца, которые он пропагандируют в других работах, которые присутствуют в составе четырех на форуме, не приемлемы для Кати из Москвы.
>
> Но они не приемлемы и для меня. И в этом наши позиции схожи. Потому, что как мы тогда будем дружить с уважаемой пани Катей из Москвы, если Москвы не станет? Возможно, не станет и Киева, тогда.
> И я уже говорил на эту тему, это вполне реально. Реально, поскольку нас приучили к мысли, что две тонны тротила в пределах содового кольца, это нормально. А их хватит. Что это возможно, возможно, что это могут взорвать. Вопрос, кто. Но взорвать их может всего один человек.
>
> И, если он сегодня находится на нашем форуме. А он находится. И мы его не убедим этого не делать. То всем нам каюк.
>
> Но убедить его трудно. Дайте кнопку Лысому, и он убьет не только Роллера, но и взорвет Москву. Разве нет.
> Спросите его. И он вам скажет Да.
>
> И это может быть очень неприятной новостью для Кати из Москвы.
>
> Она просит, что бы мы разобрались и навели порядок у себя. А чем мы собственно занимаемся. Мы и наводим, я, по крайней мере, порядок.
> Но от нашего порядка зависит сегодня порядок и в Москве.
>
> Мы докатились до той ручки, когда мы не можем надеяться на силу оружия, мы можем надеяться только на силу слова. На то, что нам удастся уговорить хрена Лысого.
Пхан Мацюк безусловно прав в одном: идея незалежницькой украинской дыржавы имеет смысл только в одном случае: когда в пределах Садового кольца будут плавать рыбы. Но они и так там плавают. В строго отведенных местах. Поэтому и идея незалежныцькой украиньской дыржавы имеет смысл в строго отведенных местах.
Удачи
2002.11.26 | Roller
Re: Уговаривать не стоит. Уговорили. (-)
2002.11.23 | Смогитель Вадим
Re:Катя! А почему Ваша Родина держит в рабстве Чечню?(-)
2002.11.25 | Смогитель Вадим
Re: "Чистейшей воды провокация"?, Катю ...
А розстріли "бєлой" армією Денікіна вчителів української мовитеж провокація?
А " украінскава язика нєт, нєбила і биць нє можєт" -
теж провокація?
А яма, в якій по наказу Пєтра Вєлікава було на все життя посаджено Петра Полуботка у якого виросли метрові нігті і котрий оправлявся в тій же ямі 25 років -
це теж прповокація, Катю?
А надписи в метро Маскви: " Єльцин, заставь хахлов карміть Расію"
теж, катю ...?
А прокляття в христовій церкві,
(котра мала б вчити своїх парафіян любови, до речі) на адресу Мазепи -
невже і це, Катю , провокація?
Подивіться , Катю, на мапу Росії там, власне, Росії "раз-два і абчьолся" - а все те окуповані землі агресивною нацією, до якої належите і Ви, Катю.
Я геніальні слова гаспвдіна вєлікароса Roller-a покладу на музику в реквіємі про зоосад на ймення, (на, до речі, крадене ймення) Расія, котра мала б стати на коліна перед жменькою Чиченців і вивести своїх головорізів з окупованої колись і тепер колоніальної землі, Катю ...
Вадим Смогитель
2002.11.26 | Абдула
Коли я буду у Москві, я Вас поцілую, Катя (-)
2002.11.22 | Володимир
Re: Инакшість
Справедливі зауваження!А якщо ще додати галицький войовничий клерикалізм то вийде більш повна і об"єктивна картина!!
2002.11.22 | Майдан-ІНФОРМ
Модераторіал
Протягом півгодини всі діалогі всередині цієї гілки в стилі "гав-гав" будуть ліквідовані згідно правил форуму.Сама гілка залишається. Обговорюйте статтю, а не особи форумців.
2002.11.26 | Абдула
Цікаво...
Цікаво знати, чи міг би автор (і той другий, що Ролер) зацитувати якусь статтю галичанина, сповнену подібної ненависті до Києва, Харкова чи Сходу України взагалі? Я Павліва сам не люблю і поглядів його не поділяю, і купу недоліків у галичан бачу, і поляків добре знаю, німців теж, але писав би на цю тему не так роздратовано. Ось ця роздатованість, можна сказати, злість, це - риса абсолютно не європейська. А про злість, навіть взаємну ненависть серед східняків писав ще Довженко. Можливо її тепер менше, ніж в ті часи, але поданий текст змушує в тому сумніватися.2002.11.26 | Предсказамус
А зачем Вам статьи? Форума мало? Так перечтите.
А в целом я не вижу именно ненависти и раздражения в отношении "схiднякiв" к "галичанам". На бытовом уровне - точно. На публицистическом - тоже как-то не очень, кроме вполне умышленных заказух, предназначенных расколоть украинский народ.С другой стороны. читая Майдан, Вы не могли не заметить языково-территориальную нетерпимость части форумцев. Не знаю, правда, "галичани" они или нет.
2002.11.26 | Абдула
Re: А зачем Вам статьи? Форума мало? Так перечтите.
Експеримент має бути чистим: порівнювати друковане слово з друкованим. А на форуми я знертаю уваги, не аналізую, хто більше хамить. Хамства з обох боків досить. І є взаємна повага з обох боків. Я знаю Галичан, яким подобається Схід, і знаю східняків, які ідеалізують Західну Україну. А автора характеризює вже його перша фраза:"В численних наріканнях, що нас в Україні не розуміють, що ми є иньші, найцікавішим є оце „иньші“.
Вимова окремих слів "иньшими" не може дратувати врівноважену людину.
Далі ще кілька цитат з моїм коментарем.
"Наполегливо раджу нинішним інтелектуальним сповідникам „иньшости“ галичанина переїхатися Мадридом, Марселем, Атенами, Неаполем і зрозуміти, що Київ є ближче до Великої Европи, чим та сама Варшава."
Саме оце міряння "європейськості" виглядає смішним, воне зраджує почуття меншовартості. Про європейськіть усім нам треба мовчати.
"Політична „інтеліґентність“ таких галичан є на стільки польською, що вони навіть не усвідомлюють кумедности своєї „толєрантности“, перейменовуючи (і правильно) вулиці р´осийських поетів, але не помічаючи колони, яка символізує велич польського духу в центрі Львова".
То що викинути пам"ятник Міцкевичу? Мені навіть тяжко приписувати таке варварство автору.
"Ненавиджу їх політичний вибір. Нестерпно, що моя доля залежить від придуркуватости 20% виборців, які з тупою впертісю голосують за комуняк".
Ось і та ненависть, про що я писав. Ненависть, то таке відчуття, що його ліпше позбуватися. Від неї вже багато нещасть було у світі.
2002.11.26 | Предсказамус
А у нас эксперимент?
Мне показалось сначала, что дискуссия.Абдула пише:
> Експеримент має бути чистим: порівнювати друковане слово з друкованим.
С тех пор, как на превращение простого слова в печатное не требуется согласия ЦК КПСС, не вижу разницы между тем, что вышло из типографии и тем, что лежит в MySQL-базе форума. А лежит там, кстати, незабвенная "креольская" дискуссия. Припоминаете?
2002.11.26 | Абдула
Самоцензура ще не розвинулася (-)
2002.11.26 | Спостерігач
Ви помиляєтесь
Предсказамус пише:> А в целом я не вижу именно ненависти и раздражения в отношении "схiднякiв" к "галичанам". На бытовом уровне - точно. На публицистическом - тоже как-то не очень, кроме вполне умышленных заказух, предназначенных расколоть украинский народ.
В Києві дуже сильні антигаличанські настрої. Почути "понаїджало бандерівців до нашого києва" від щирого українця з херсонщини дуже легко.
2002.11.26 | Предсказамус
Кто-то из нас - точно ;)
Спостерігач пише:> В Києві дуже сильні антигаличанські настрої. Почути "понаїджало бандерівців до нашого києва" від щирого українця з херсонщини дуже легко.
Ну, Киев все-таки не совсем Восток. Вообще, Киев - отдельный случай. Нежданно свалившаяся на него столичность сделала этот ранее очень любимый мной город неприятно похожим на Москву, а жителей, соответственно, на москвичей.
2002.11.26 | Спостерігач
не можу не погодитись, на жаль
Предсказамус пише:> Спостерігач пише:
> > В Києві дуже сильні антигаличанські настрої. Почути "понаїджало бандерівців до нашого києва" від щирого українця з херсонщини дуже легко.
>
> Ну, Киев все-таки не совсем Восток.
ви хочете сказати, що на Сході з цим - краще?
> Вообще, Киев - отдельный случай. Нежданно свалившаяся на него столичность сделала этот ранее очень любимый мной город неприятно похожим на Москву, а жителей, соответственно, на москвичей.
хоча я сам - киянин, але не можу не погодитись
2002.11.26 | Предсказамус
О том, как на Востоке, я ранее говорил.
Спостерігач пише:
> Предсказамус пише:
>> Ну, Киев все-таки не совсем Восток.
> ви хочете сказати, що на Сході з цим - краще?
Скажем так: негативное отношение к западным украинцам не является доминирующим или сколь-нибудь заметным в Харькове. Как в других краях - не скажу. не знаю.
2002.11.26 | Step
A kak v Harjkovje otnosjatsja k Donjeck/Lugansk? (-)
2002.11.26 | Предсказамус
Без восторга. Считают бандитскими краями (ничего личного) (-)
2002.11.26 | Step
Re: Spasibo, to chto nado (-)
2002.11.26 | Roller
Re: Цікаво...мне тоже, просто Цикаво.(-)