Інтерв'ю політкоординатора “Нашої України” Романа Безсмертного
01/13/2003 | Майдан
Друкуємо інтерв'ю політичного координатора блоку “Наша Україна” Романа Безсмертного.
- Романе Петровичу, не секрет, що виборчі блоки в українських політичних реаліях як правило створюються лише як одноразові проекти. До "Нашої України" було подібне ставлення. Але вже минув рік і... блок існує. В чому причина?
- Хочу насамперед сказати, що блок як політичне утворення відбувся значно раніше, ніж 9 січня. А 9-го він лише легітимізувався як виборче об'єднання. Після 31-го березня, по закінченню виборів, він знову став блоком політичних партій. Так що, коли у майбутньому писатимуть історію "Нашої України", то обов'язково помітять цей феномен. До речі, поки що єдиний у новітній українській історії.
Блок політичних партій існує й існуватиме, бо в нього є справжній лідер. Лідер, навколо якого об'єднуються і окремі політики, цілі політичні партії, і люди. Як би не критикували Віктора Андрійовича, але рівного йому лідера (не тільки в політичному сенсі) в Україні немає. Саме тому його так боїться влада, саме тому проти нього працює вся пропагандистська машина.
Щодо поточного моменту, то скажу що на сьогодні наше політичне об'єднання існує в кількох іпостасях: це політичний Блок Віктора Ющенка "Наша Україна"; однойменна фракція у Верховній Раді.
- Зараз говорять про створення на базі блоку єдиної націонал-демократичної партії...
Тільки не потрібно нас "заганяти" виключно у націонал-демократичний спектр. Результати виборів засвідчили, що конфігурація "Нашої України", в якій, нагадую, представлені й націонал-демократи, і носії християнської ідеології, і, зрештою, ліберали та представники соціал-демократичної течії (не плутати з "об'єднаною") – є дуже багатою. Вона є адекватною політичній структурі нелівого електорату. У цьому наша сила. Ми спромоглися запропонувати людям програму, яка має широку ідеологічну базу, програму суспільного консенсусу й єднання.
Про створення партії в блоці насправді йдуть дискусії. Існує в цілому дві концепції партійного будівництва. Вони принципово нічим не відрізняються, справа більше в часових рамках. Як на мене, просто потрібно розрізняти мету – 2004 рік та 2006. Якщо дисперсно оцінити цей процес, то відповідь очевидна. Однак рішення у блоці приймаються колегіально, тому я, як політичний координатор, можу лише мати власну думку й пропонувати її на розгляд учасникам блоку.
- Конфігурація блоку в багатьох викликала нарікання. І єднання не видно: з фракції вийшли люди, навіть, керівники партій... Прокоментуйте це, будь ласка.
- Міграційні процеси відбуваються в будь-якому парламенті, в будь-якій фракції, як у вітчизняній політичній практиці, так і в світовій демократичній традиції. Не вважаю великою трагедією те, що до складу фракції увійшли різні за розумінням ситуації, за ідеологічними переконаннями сили. Більше того, я навіть припускаю в межах мегафракції існування організованої партійної опозиції, ситуативної за своєю природою. Це нормально, адже законотворчий і політичний процеси настільки багатогранні, що "зачісувати усіх під один гребінець" неможливо. Інша справа, що нинішній рівень політичної культури в Україні не достатньо високий. Методологія політичної діяльності не викристалізувалася.
Тому наші опоненти із табору влади заповнюють цей методологічний вакуум як то кажуть "на хлопський розум". Схема банальна і проста. Людям "вчепилися кліщами в горло" і кажуть: "Або ти будеш з Ющенком і кліщі дедалі більше стискатимуться, або ти покинеш Ющенка, і ми тобі гарантуємо благополуччя".
Однак ті, хто цього випробування не витримав (у кожного свої мотиви, і я не буду деталізувати) повинні зрозуміти, що вони стали "пішаками" у великій грі. Адже для наших противників об'єктом атаки є не блок і не фракція, а одна людина. Це Віктор Ющенко. Так що нехай ті, хто нас залишив, не перебільшують політичної ваги власних персон! Як би у фракції не було Ющенка, на них навряд чи хто звернув увагу.
Знаєте, нещодавно навмисно перечитав Бісмарка... Ніколи не міг уявити, що в українських політиків не вистачить глузду об'єднатися проти противника. У світовій політичній історії такого прецеденту, як у нас Ви, не знайдете. Кризова ситуація завжди консолідувала політиків, цілі нації в Європі...
- У ЗМІ було поширено інформацію про те, що сьогодні готується стратегія Блоку "Наша Україна". Які її головні елементи?
- Робота над таким документом почалася не сьогодні, а одразу після виборчої кампанії. Чому зараз ця тема актуалізувалася у ЗМІ – мені важко судити. Загалом існує готовий документ, який однак перебуває в динаміці. Взагалі, такого роду документи не готуються за тиждень або місяць. Ми визначили стратегію проходження нашого шляху до 2004 року і після – до 2006 року.
Умовно вона поділяється на дві логічні частини. У першій йдеться про механізм одержання владного інструментарію. Друга описує більш складні речі – реалізацію владних повноважень.
Ми усвідомлюємо всю складність поставленого перед нами завдання, тому методично розробляємо стратегію розвитку держави і суспільства, вдосконалюючи положення нашої виборчої програми. Адже розуміємо, що у нашій країні важко одержати владу, але ще важче змінити ситуацію на краще, провести системні зміни й перетворення. Ми поставили собі за мету реалізувати програму суспільного прогресу, яка охоплюватиме економічну, соціальну, культурну сферу, питання національної безпеки, політичної реформи. Перед нами стоїть проблема комплексної реалізації реформ, їхньої синхронності. Ми прагнемо, щоб вони були взаємопідсилюючі. Ну, наприклад, щоб реформа політичної системи благодатно відобразилася на економіці, соціальній політиці, обороноздатності й навпаки...”.
- Романе Петровичу, не секрет, що виборчі блоки в українських політичних реаліях як правило створюються лише як одноразові проекти. До "Нашої України" було подібне ставлення. Але вже минув рік і... блок існує. В чому причина?
- Хочу насамперед сказати, що блок як політичне утворення відбувся значно раніше, ніж 9 січня. А 9-го він лише легітимізувався як виборче об'єднання. Після 31-го березня, по закінченню виборів, він знову став блоком політичних партій. Так що, коли у майбутньому писатимуть історію "Нашої України", то обов'язково помітять цей феномен. До речі, поки що єдиний у новітній українській історії.
Блок політичних партій існує й існуватиме, бо в нього є справжній лідер. Лідер, навколо якого об'єднуються і окремі політики, цілі політичні партії, і люди. Як би не критикували Віктора Андрійовича, але рівного йому лідера (не тільки в політичному сенсі) в Україні немає. Саме тому його так боїться влада, саме тому проти нього працює вся пропагандистська машина.
Щодо поточного моменту, то скажу що на сьогодні наше політичне об'єднання існує в кількох іпостасях: це політичний Блок Віктора Ющенка "Наша Україна"; однойменна фракція у Верховній Раді.
- Зараз говорять про створення на базі блоку єдиної націонал-демократичної партії...
Тільки не потрібно нас "заганяти" виключно у націонал-демократичний спектр. Результати виборів засвідчили, що конфігурація "Нашої України", в якій, нагадую, представлені й націонал-демократи, і носії християнської ідеології, і, зрештою, ліберали та представники соціал-демократичної течії (не плутати з "об'єднаною") – є дуже багатою. Вона є адекватною політичній структурі нелівого електорату. У цьому наша сила. Ми спромоглися запропонувати людям програму, яка має широку ідеологічну базу, програму суспільного консенсусу й єднання.
Про створення партії в блоці насправді йдуть дискусії. Існує в цілому дві концепції партійного будівництва. Вони принципово нічим не відрізняються, справа більше в часових рамках. Як на мене, просто потрібно розрізняти мету – 2004 рік та 2006. Якщо дисперсно оцінити цей процес, то відповідь очевидна. Однак рішення у блоці приймаються колегіально, тому я, як політичний координатор, можу лише мати власну думку й пропонувати її на розгляд учасникам блоку.
- Конфігурація блоку в багатьох викликала нарікання. І єднання не видно: з фракції вийшли люди, навіть, керівники партій... Прокоментуйте це, будь ласка.
- Міграційні процеси відбуваються в будь-якому парламенті, в будь-якій фракції, як у вітчизняній політичній практиці, так і в світовій демократичній традиції. Не вважаю великою трагедією те, що до складу фракції увійшли різні за розумінням ситуації, за ідеологічними переконаннями сили. Більше того, я навіть припускаю в межах мегафракції існування організованої партійної опозиції, ситуативної за своєю природою. Це нормально, адже законотворчий і політичний процеси настільки багатогранні, що "зачісувати усіх під один гребінець" неможливо. Інша справа, що нинішній рівень політичної культури в Україні не достатньо високий. Методологія політичної діяльності не викристалізувалася.
Тому наші опоненти із табору влади заповнюють цей методологічний вакуум як то кажуть "на хлопський розум". Схема банальна і проста. Людям "вчепилися кліщами в горло" і кажуть: "Або ти будеш з Ющенком і кліщі дедалі більше стискатимуться, або ти покинеш Ющенка, і ми тобі гарантуємо благополуччя".
Однак ті, хто цього випробування не витримав (у кожного свої мотиви, і я не буду деталізувати) повинні зрозуміти, що вони стали "пішаками" у великій грі. Адже для наших противників об'єктом атаки є не блок і не фракція, а одна людина. Це Віктор Ющенко. Так що нехай ті, хто нас залишив, не перебільшують політичної ваги власних персон! Як би у фракції не було Ющенка, на них навряд чи хто звернув увагу.
Знаєте, нещодавно навмисно перечитав Бісмарка... Ніколи не міг уявити, що в українських політиків не вистачить глузду об'єднатися проти противника. У світовій політичній історії такого прецеденту, як у нас Ви, не знайдете. Кризова ситуація завжди консолідувала політиків, цілі нації в Європі...
- У ЗМІ було поширено інформацію про те, що сьогодні готується стратегія Блоку "Наша Україна". Які її головні елементи?
- Робота над таким документом почалася не сьогодні, а одразу після виборчої кампанії. Чому зараз ця тема актуалізувалася у ЗМІ – мені важко судити. Загалом існує готовий документ, який однак перебуває в динаміці. Взагалі, такого роду документи не готуються за тиждень або місяць. Ми визначили стратегію проходження нашого шляху до 2004 року і після – до 2006 року.
Умовно вона поділяється на дві логічні частини. У першій йдеться про механізм одержання владного інструментарію. Друга описує більш складні речі – реалізацію владних повноважень.
Ми усвідомлюємо всю складність поставленого перед нами завдання, тому методично розробляємо стратегію розвитку держави і суспільства, вдосконалюючи положення нашої виборчої програми. Адже розуміємо, що у нашій країні важко одержати владу, але ще важче змінити ситуацію на краще, провести системні зміни й перетворення. Ми поставили собі за мету реалізувати програму суспільного прогресу, яка охоплюватиме економічну, соціальну, культурну сферу, питання національної безпеки, політичної реформи. Перед нами стоїть проблема комплексної реалізації реформ, їхньої синхронності. Ми прагнемо, щоб вони були взаємопідсилюючі. Ну, наприклад, щоб реформа політичної системи благодатно відобразилася на економіці, соціальній політиці, обороноздатності й навпаки...”.