01/14/2003 | Nemo

Наш район Києві до 1961 року був селом. Мабуть тому тут, на відміну від так званих "масивів", серед тих, хто живе у приватному секторі ще зберіглися залишки автентично київської культури. Тому вчора, коли я почув дружний спів з вулиці, ані на секунду не вагався - щедрівники ж йдуть. Але те, що я побачив, на свій сором, я бачив вперше!
Попереду виступав перевдягнутий хлопець років 20. Він мав високі (ватяні) груди, був напомажений і схожий на Данилка (Верку Сердючку), як дві краплі води. Я навіть подумав, що мої знайомі для жарту найняли Данилка. За ним до хати ввалилося чоловік 10 перевдягнутих ряджаних, які почали співати щедрівки. Був Чорт, була Смерть, але не було Жида або Ірода, а тому це важко було назвати вертепом. Чорт і циган намагалися мене підкувати і за це здерли відкупне. Голубий, а це, як з"ясувалося, була Маланка, все намагався мене поцілувати, в результаті поцілував мою жінку.
Наспівалися ми дочхочу, пригостили їх і вони пішли далі. На прощання сказали, що Маланку водитимуть всю ніч і що так робили їхні батьки і діди. Повірте, половина з них говорила суржиком і вони божилися, що не актори. Я чи не вперше у Києві почував себе невілгасом і дикуном...