Свистовичу: стаття з "Time" в українському перекладі
01/16/2003 | Хтось
Відсутність новин з України — погана новина
Президент України Кучма зазнає критики за утиски засобів масової інформації, придушення дисидентів та інші дії. Чи не спостерігаємо ми повернення до старих днів?
Maryann Bird, Time
Щотижня працівники адміністрації президента України Леоніда Кучми надсилають офіційні листи всім телеканалам, радіостанціям та друкованим виданням країни. Відомі як "темники", тобто списки тем, ці директиви визначають питання, що їх необхідно висвітлити у випусках новин. У них же містяться інструкції про те, як саме це треба робити. Наприклад, під час масових протестів — в одному з останніх, який відбувався у вересні цього року у Києві, брало участь близько 100 тисяч чоловік, — фотографам надавали вказівку робити знімки тільки після того, як більшість демонстрантів розійдеться, показуючи в результаті кілька учасників, котрі прогулюються площею замість десятків тисяч демонстрантів, які вимагають відставки Кучми. М'які, некритичні новинні телепередачі, основне джерело інформації для більшості українців, або взагалі не висвітлювали тему протестів, або ж не озвучили вимоги демонстрантів. А в різних ток-шоу учасникам за декілька годин до початку передачі повідомляють, що треба говорити.
Кучма, колишній директор ракетобудівного заводу, який став президентом 1994 року, можливо, повністю і контролює засоби масової інформації, однак події в Україні та за її межами почали послаблювати його хватку. Сполучені Штати підозрюють адміністрацію Кучми у опосередкованому продажу сучасних радіолокаційних систем "Кольчуга" Іраку, що є порушенням санкцій ООН; опозиційні лідери та активісти серйозно окрилені успіхом нещодавніх вуличних демонстрацій; а смерть директора інформаційного агентства "Українські Новини" Михайла Коломійця, чиє тіло було знайдене минулого місяця в лісі на території сусідньої Білорусі, також сприяла посиленню почуття небезпеки, що насувається на ЗМІ. Багато українців побоюються, що їхня країна скочується назад до тоталітаризму. "Ми не змогли створити систему, яка б гарантувала демократію, — говорить колишній прем'єр-міністр Віктор Ющенко, лідер блоку "Наша Україна", найбільшої опозиційної фракції в українському парламенті. Кучма відправив його у відставку в квітні 2000 року за помірковані спроби провести реформи. — Ми не просто наблизилися до диктатури, ми вже перебуваємо на серйозній стадії диктатури".
Не сподівайтеся віднайти згадку про це у темниках. Нью-Йоркська правозахисна організація "Human Rights Watch" нещодавно назвала вказівки держави "прихованою, однак дуже ефективною цензурою" та закликала парламент України закріпити гарантії свободи слова. Парламент у відповідь на скарги журналістів та організацій, що здійснюють спостереження за ЗМІ, призначив на 4 грудня слухання з цього питання. "Можливо, де-юре у нас і немає цензури, але де-факто вона точно існує", — говорить Андрій Шевченко, голова Київської незалежної медіа-профспілки. Керівник інформаційного департаменту адміністрації президента Кучми Сергій Васильєв стверджує, що згадані розсилки є звичайними прес-релізами. Проте, близько 500 журналістів підписали звернення, в якому погрожують початком страйку проти "темників", щоб добитися гарантій свободи слова. "Україна — інформаційно найбільш відкрита країна, — заперечує Іван Чиж, голова державного комітету з питань інформаційної політики, телебачення та радіо. — Вона настільки відкрита, що часто ті, хто цим користується, діють на шкоду державі".
Незважаючи на відвертість Чижа, протягом останніх трьох років десятки українських та іноземних журналістів зазнали фізичних нападів. Враження того, що ЗМІ перебуває під постійною загрозою, посилюється тим, що троє з них загинули, у тому числі й Георгій Гонгадзе. Гонгадзе писав критичні статті про Кучму та інших високопосадовців. Колишній охоронець Кучми майор Микола Мельниченко, який зараз перебуває в США, оприлюднив таємно зроблені записи розмови, в якій Кучма говорить своїм помічникам, що Гонгадзе треба видати чеченським бойовикам або ж позбутися його іншим чином. Власті ж стверджують, що непричетні до смерті Гонгадзе.
На відміну від Гонгадзе, Михайло Коломієць до своєї смерті не був відомий як мисливець за сенсаціями. Поліція повідомила, що він здійснив самогубство, та не висунула більше жодної достовірної версії, однак друзі та родичі Коломійця зажадали проведення розслідування. Також ведеться слідство у справах забитого до смерті в липні 2001 року тележурналіста Ігоря Александрова та зникнення ведучого новин, який спеціалізувався на економічних питаннях, Олександра Панича.
Обвинувачення в продажу комплексу "Кольчуга" також уперше прозвучали з плівок Мельниченка; на них Кучма ніби схвалює продаж чотирьох радіолокаційних систем Іраку через невизначеного йорданського посередника. Ця операція — факт якої українські офіційні особи заперечують — спричинила серйозні дипломатичні розбіжності між Україною та Сполученими Штатами. ФБР заявляє, що зроблений у липні 2000 року запис розмови Кучми з керівником українського державного підприємства з продажу озброєнь "Укрспецекспорт" Валерієм Малєвим — справжній, внаслідок чого США у вересні заморозили надання Україні допомоги у розмірі 55 мільйонів доларів США. Заперечуючи факт ніби завершеної операції, керівник адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук заявив на брифінгу, що відбувся минулого місяця: "Це абсолютно виключено. Президент України не міг схвалити продаж такої техніки в Ірак".
Комісія з розслідування цієї справи, що складається з американських та англійських експертів міністерств оборони та спецслужб, відвідала в жовтні Україну на запрошення уряду Кучми. Їхня доповідь, опублікована минулого місяця Державним департаментом США, не відповідає на питання, чи продавала Україна радіолокаційне обладнання до Іраку. Хоч експерти і не вважають, що пряма передача техніки Іраку мала місце, вони кажуть, що "таємна або незаконна передача озброєнь, особливо через третю сторону, залишається вірогідною можливістю". Комісія, яка розцінила відповіді деяких українських офіційних осіб як ухильні, дійшла висновку, що стандартна умова контракту про "кінцевого користувача", згідно з яким Україна зобов'язує інші країни не передавати радіолокаційний станції та їхні компоненти третім країнам, могла бути змінена таким чином, щоб надати Китаю можливість перепродати обладнання третій країні. "Китай дотримується санкції ООН проти Іраку та не передавав Іраку жодних військових технологій", — заявив представник міністерства закордонних справ Китаю. Якщо Сполучені Штати доведуть, що передача обладнання мала місце, та висловлять справедливе обурення, то, як сподіваються лідери опозиції, Кучмі доведеться піти у відставку. Нові вибори можуть повернути країну на демократичний шлях. "Якщо США або Європейський Союз почнуть юридичні процедури, — говорить лідер опозиційної Соціалістичної партії Олександр Мороз, — то для політичної та ділової еліти, яка залежить зараз від президента, це стане ознакою того, що ця залежність тимчасова. Тоді ситуація може змінитися дуже швидко".
Ще однією людиною, котра прагне змін в Україні, є Михайло Свистович, який активно брав участь у акціях масового протесту ще з радянських часів. Як випускник економічного факультету Київського державного університету, він 1992-го року припинив займатися політичною діяльністю та пішов працювати до приватного банку. Зараз Свистович та його дружина Мирослава беруть участь у вуличних політичних акціях в Ірпіні, що поблизу Києва. Свистович говорить, що корупція, широко поширена на вищому рівні влади, дублюється і на місцевому рівні. "Будь-який бізнес, навіть маленький кіоск, знаходиться під їхнім тиском. Будь-який міський чиновник почувається так, що має право вимагати хабаря", — говорить Свистович.
Він заявляє, що урядові чиновники змовилися закривати будь-який незалежний або недружній режимові бізнес, особливо засоби масової інформації. Щоб засвідчити це твердження, він посилається на погрози влади закрити друкарську фірму в Ірпіні, якщо та надрукує газету для групи Свистовича. Агент по нерухомості з Києва Поліна, що відмовилася назвати своє прізвище, сказала: "Єдиний спосіб захистити себе — дати хабаря якому-небудь представнику районної виконавчої влади. Тоді підкуплений чиновник вас захищатиме". Проте, ситуація не завжди мала подібний вигляд. "Десять років тому було відкрито безліч приватних пекарень, ательє з пошиття одягу та перукарень, — говорить Поліна. — Де всі вони зараз? Багатьох просто витіснили. Ця держава не хоче, щоб малий бізнес процвітав, бо люди можуть стати занадто незалежними".
Результатом такої політики є зростаюча економічна бідність в країні, переважна частина населення якої й без того знаходиться на межі прожиткового мінімуму. Близько 30 відсотків українців живуть за межею бідності, яка дорівнює 63 доларам США на місяць; більшість живе на 70 доларів на місяць. Протягом останніх 10-ти місяців чисельність населення України поменшала, приблизно 346 тисяч смертей були спричинені бідністю, недостатнім харчуванням та відсутністю медичної допомоги. за даними ООН, в Україні найвищий у Європі рівень ВІЛ-інфікованих на душу населення.
Під час масштабних вересневих вуличних протестів у Києві демонстранти несли транспаранти з вимогами відставки Кучми, дострокових виборів, перекроювання політичної системи з наданням парламенту більшої влади та справедливості при розслідуванні випадків корупції і вбивств. Мороз вважає, що ці акції укріпили опозиційні сили в парламенті, і минулого тижня лідери опозиції оголосили про наступний етап вуличних протестів, які відбудуться в березні майбутнього року. Однак Свистович реалістично ставиться до того, чого можна досягнути цими протестами. "Нові обіцянки скинути Кучму не мають значення, — говорить він. — Коли ми проводили акції протестів в 1990-х роках, ми не обіцяли, що скинемо комуністичний режим. Ми просто робили все, щоб організувати людей, а режим, зрештою, впав сам по собі. Так само треба чинити і нині: продовжувати організовувати людей, як це робила польська "Солідарність" у 1980-ті роки".
Кучма навряд чи піде тихо. "Президент захопив усю владу, — стверджує Мороз. — А члени його команди "вирішують усі кадрові, політичні та економічні питання". Ця ситуація замінює собою систему стримувань і противаг. Усі інші інститути влади є театральною бутафорією".
Однак Мороз вірить, що на Кучму чинитимуть тиск із Заходу. Разом з тим, Кучма не піде, якщо тиск зсередини не посилиться. Він може навіть піти на третій президентський термін. Але навіть якщо він піде, то, хто б не змінив його на посаді президента, ситуацію не поліпшить, оскільки не проводяться політичні реформи. "Поки ми не змінимо систему, — говорить Ющенко, — матимемо тільки клони Кучми". Щоб зрозуміти це, не обов'язково мати чутливість радіолокаційної системи "Кольчуга".
Президент України Кучма зазнає критики за утиски засобів масової інформації, придушення дисидентів та інші дії. Чи не спостерігаємо ми повернення до старих днів?
Maryann Bird, Time
Щотижня працівники адміністрації президента України Леоніда Кучми надсилають офіційні листи всім телеканалам, радіостанціям та друкованим виданням країни. Відомі як "темники", тобто списки тем, ці директиви визначають питання, що їх необхідно висвітлити у випусках новин. У них же містяться інструкції про те, як саме це треба робити. Наприклад, під час масових протестів — в одному з останніх, який відбувався у вересні цього року у Києві, брало участь близько 100 тисяч чоловік, — фотографам надавали вказівку робити знімки тільки після того, як більшість демонстрантів розійдеться, показуючи в результаті кілька учасників, котрі прогулюються площею замість десятків тисяч демонстрантів, які вимагають відставки Кучми. М'які, некритичні новинні телепередачі, основне джерело інформації для більшості українців, або взагалі не висвітлювали тему протестів, або ж не озвучили вимоги демонстрантів. А в різних ток-шоу учасникам за декілька годин до початку передачі повідомляють, що треба говорити.
Кучма, колишній директор ракетобудівного заводу, який став президентом 1994 року, можливо, повністю і контролює засоби масової інформації, однак події в Україні та за її межами почали послаблювати його хватку. Сполучені Штати підозрюють адміністрацію Кучми у опосередкованому продажу сучасних радіолокаційних систем "Кольчуга" Іраку, що є порушенням санкцій ООН; опозиційні лідери та активісти серйозно окрилені успіхом нещодавніх вуличних демонстрацій; а смерть директора інформаційного агентства "Українські Новини" Михайла Коломійця, чиє тіло було знайдене минулого місяця в лісі на території сусідньої Білорусі, також сприяла посиленню почуття небезпеки, що насувається на ЗМІ. Багато українців побоюються, що їхня країна скочується назад до тоталітаризму. "Ми не змогли створити систему, яка б гарантувала демократію, — говорить колишній прем'єр-міністр Віктор Ющенко, лідер блоку "Наша Україна", найбільшої опозиційної фракції в українському парламенті. Кучма відправив його у відставку в квітні 2000 року за помірковані спроби провести реформи. — Ми не просто наблизилися до диктатури, ми вже перебуваємо на серйозній стадії диктатури".
Не сподівайтеся віднайти згадку про це у темниках. Нью-Йоркська правозахисна організація "Human Rights Watch" нещодавно назвала вказівки держави "прихованою, однак дуже ефективною цензурою" та закликала парламент України закріпити гарантії свободи слова. Парламент у відповідь на скарги журналістів та організацій, що здійснюють спостереження за ЗМІ, призначив на 4 грудня слухання з цього питання. "Можливо, де-юре у нас і немає цензури, але де-факто вона точно існує", — говорить Андрій Шевченко, голова Київської незалежної медіа-профспілки. Керівник інформаційного департаменту адміністрації президента Кучми Сергій Васильєв стверджує, що згадані розсилки є звичайними прес-релізами. Проте, близько 500 журналістів підписали звернення, в якому погрожують початком страйку проти "темників", щоб добитися гарантій свободи слова. "Україна — інформаційно найбільш відкрита країна, — заперечує Іван Чиж, голова державного комітету з питань інформаційної політики, телебачення та радіо. — Вона настільки відкрита, що часто ті, хто цим користується, діють на шкоду державі".
Незважаючи на відвертість Чижа, протягом останніх трьох років десятки українських та іноземних журналістів зазнали фізичних нападів. Враження того, що ЗМІ перебуває під постійною загрозою, посилюється тим, що троє з них загинули, у тому числі й Георгій Гонгадзе. Гонгадзе писав критичні статті про Кучму та інших високопосадовців. Колишній охоронець Кучми майор Микола Мельниченко, який зараз перебуває в США, оприлюднив таємно зроблені записи розмови, в якій Кучма говорить своїм помічникам, що Гонгадзе треба видати чеченським бойовикам або ж позбутися його іншим чином. Власті ж стверджують, що непричетні до смерті Гонгадзе.
На відміну від Гонгадзе, Михайло Коломієць до своєї смерті не був відомий як мисливець за сенсаціями. Поліція повідомила, що він здійснив самогубство, та не висунула більше жодної достовірної версії, однак друзі та родичі Коломійця зажадали проведення розслідування. Також ведеться слідство у справах забитого до смерті в липні 2001 року тележурналіста Ігоря Александрова та зникнення ведучого новин, який спеціалізувався на економічних питаннях, Олександра Панича.
Обвинувачення в продажу комплексу "Кольчуга" також уперше прозвучали з плівок Мельниченка; на них Кучма ніби схвалює продаж чотирьох радіолокаційних систем Іраку через невизначеного йорданського посередника. Ця операція — факт якої українські офіційні особи заперечують — спричинила серйозні дипломатичні розбіжності між Україною та Сполученими Штатами. ФБР заявляє, що зроблений у липні 2000 року запис розмови Кучми з керівником українського державного підприємства з продажу озброєнь "Укрспецекспорт" Валерієм Малєвим — справжній, внаслідок чого США у вересні заморозили надання Україні допомоги у розмірі 55 мільйонів доларів США. Заперечуючи факт ніби завершеної операції, керівник адміністрації президента Кучми Віктор Медведчук заявив на брифінгу, що відбувся минулого місяця: "Це абсолютно виключено. Президент України не міг схвалити продаж такої техніки в Ірак".
Комісія з розслідування цієї справи, що складається з американських та англійських експертів міністерств оборони та спецслужб, відвідала в жовтні Україну на запрошення уряду Кучми. Їхня доповідь, опублікована минулого місяця Державним департаментом США, не відповідає на питання, чи продавала Україна радіолокаційне обладнання до Іраку. Хоч експерти і не вважають, що пряма передача техніки Іраку мала місце, вони кажуть, що "таємна або незаконна передача озброєнь, особливо через третю сторону, залишається вірогідною можливістю". Комісія, яка розцінила відповіді деяких українських офіційних осіб як ухильні, дійшла висновку, що стандартна умова контракту про "кінцевого користувача", згідно з яким Україна зобов'язує інші країни не передавати радіолокаційний станції та їхні компоненти третім країнам, могла бути змінена таким чином, щоб надати Китаю можливість перепродати обладнання третій країні. "Китай дотримується санкції ООН проти Іраку та не передавав Іраку жодних військових технологій", — заявив представник міністерства закордонних справ Китаю. Якщо Сполучені Штати доведуть, що передача обладнання мала місце, та висловлять справедливе обурення, то, як сподіваються лідери опозиції, Кучмі доведеться піти у відставку. Нові вибори можуть повернути країну на демократичний шлях. "Якщо США або Європейський Союз почнуть юридичні процедури, — говорить лідер опозиційної Соціалістичної партії Олександр Мороз, — то для політичної та ділової еліти, яка залежить зараз від президента, це стане ознакою того, що ця залежність тимчасова. Тоді ситуація може змінитися дуже швидко".
Ще однією людиною, котра прагне змін в Україні, є Михайло Свистович, який активно брав участь у акціях масового протесту ще з радянських часів. Як випускник економічного факультету Київського державного університету, він 1992-го року припинив займатися політичною діяльністю та пішов працювати до приватного банку. Зараз Свистович та його дружина Мирослава беруть участь у вуличних політичних акціях в Ірпіні, що поблизу Києва. Свистович говорить, що корупція, широко поширена на вищому рівні влади, дублюється і на місцевому рівні. "Будь-який бізнес, навіть маленький кіоск, знаходиться під їхнім тиском. Будь-який міський чиновник почувається так, що має право вимагати хабаря", — говорить Свистович.
Він заявляє, що урядові чиновники змовилися закривати будь-який незалежний або недружній режимові бізнес, особливо засоби масової інформації. Щоб засвідчити це твердження, він посилається на погрози влади закрити друкарську фірму в Ірпіні, якщо та надрукує газету для групи Свистовича. Агент по нерухомості з Києва Поліна, що відмовилася назвати своє прізвище, сказала: "Єдиний спосіб захистити себе — дати хабаря якому-небудь представнику районної виконавчої влади. Тоді підкуплений чиновник вас захищатиме". Проте, ситуація не завжди мала подібний вигляд. "Десять років тому було відкрито безліч приватних пекарень, ательє з пошиття одягу та перукарень, — говорить Поліна. — Де всі вони зараз? Багатьох просто витіснили. Ця держава не хоче, щоб малий бізнес процвітав, бо люди можуть стати занадто незалежними".
Результатом такої політики є зростаюча економічна бідність в країні, переважна частина населення якої й без того знаходиться на межі прожиткового мінімуму. Близько 30 відсотків українців живуть за межею бідності, яка дорівнює 63 доларам США на місяць; більшість живе на 70 доларів на місяць. Протягом останніх 10-ти місяців чисельність населення України поменшала, приблизно 346 тисяч смертей були спричинені бідністю, недостатнім харчуванням та відсутністю медичної допомоги. за даними ООН, в Україні найвищий у Європі рівень ВІЛ-інфікованих на душу населення.
Під час масштабних вересневих вуличних протестів у Києві демонстранти несли транспаранти з вимогами відставки Кучми, дострокових виборів, перекроювання політичної системи з наданням парламенту більшої влади та справедливості при розслідуванні випадків корупції і вбивств. Мороз вважає, що ці акції укріпили опозиційні сили в парламенті, і минулого тижня лідери опозиції оголосили про наступний етап вуличних протестів, які відбудуться в березні майбутнього року. Однак Свистович реалістично ставиться до того, чого можна досягнути цими протестами. "Нові обіцянки скинути Кучму не мають значення, — говорить він. — Коли ми проводили акції протестів в 1990-х роках, ми не обіцяли, що скинемо комуністичний режим. Ми просто робили все, щоб організувати людей, а режим, зрештою, впав сам по собі. Так само треба чинити і нині: продовжувати організовувати людей, як це робила польська "Солідарність" у 1980-ті роки".
Кучма навряд чи піде тихо. "Президент захопив усю владу, — стверджує Мороз. — А члени його команди "вирішують усі кадрові, політичні та економічні питання". Ця ситуація замінює собою систему стримувань і противаг. Усі інші інститути влади є театральною бутафорією".
Однак Мороз вірить, що на Кучму чинитимуть тиск із Заходу. Разом з тим, Кучма не піде, якщо тиск зсередини не посилиться. Він може навіть піти на третій президентський термін. Але навіть якщо він піде, то, хто б не змінив його на посаді президента, ситуацію не поліпшить, оскільки не проводяться політичні реформи. "Поки ми не змінимо систему, — говорить Ющенко, — матимемо тільки клони Кучми". Щоб зрозуміти це, не обов'язково мати чутливість радіолокаційної системи "Кольчуга".
Відповіді
2003.01.16 | AST
Суцільна брехня! (-)