Комітет Верховної Ради нагадує Піскюнам про Закон Про Інформацію
01/21/2003 | Майдан-ІНФОРМ
Заява Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації з приводу прийняття Генеральною прокуратурою України Положення “Про порядок акредитації засобів масової інформації та інформаційних агентств на заходи, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України”
29 грудня 2002 року Генеральна прокуратура України прийняла Положення “Про порядок акредитації засобів масової інформації та інформаційних агентств на заходи, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України”.
Відповідно до цього положення з січня 2003 року для отримання акредитації засобами масової інформації та інформаційними агентствами для участі у прес-конференціях та брифінгах, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України, необхідно подати заявку на офіційному бланку ЗМІ, зазначаючи при цьому назву, засновників або видавців, статутні завдання, періодичність виходу, тираж на час подання заявки (для друкованих ЗМІ), сферу (регіон) поширення, юридичну адресу. Зарубіжні ЗМІ, інформаційні агентства та їх представництва в Україні, крім того, мають додати копію картки акредитації в Україні.
Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації розцінює прийняття цього Положення фактично як “заборону на професію” українського журналіста правоохоронним органом, який за Конституцією та чинним законодавством повинен захищати та відстоювати права четвертої гілки влади – вітчизняних незалежних ЗМІ.
Виникнення документа про порядок акредитації на заходи Генеральної прокуратури започатковано після заборони представникам інтернет-видання “Українська правда” брати участь у прес-конференціях цього державного органу. Не є секретом, що сьогодні діяльність Інтернет-ЗМІ не регулюється жодним нормативно-правовим актом. Інтернет-видання юридично не є засобами масової інформації, хоча фактично більшість електронних ЗМІ використовують у своїй діяльності їх оперативну інформацію. На наш погляд, Положення про акредитацію саме і покликане заборонити доступ до інформації Генеральної прокуратури України вітчизняним Інтернет-виданням. Зрозуміло, що жодна українська Інтернет-газета не зможе надати, наприклад, ліцензію на мовлення або інші специфічні документи, притаманні зареєстрованим ЗМІ.
Звертаємо увагу на те, що Положення “Про порядок акредитації засобів масової інформації та інформаційних агентств на заходи, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України” суперечить чинному законодавству України.
Документ не має жодної згадки про акредитацію вільних журналістів, котрі не працюють на конкретне друковане видання, теле- або радіокомпанію. Це є грубим порушенням конституційних норм та Законів України.
Зокрема ст. 3 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” визначає те, що акредитація журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при органах державної влади та органах місцевого самоврядування здійснюється в цих органах шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання засобу масової інформації до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або за заявою журналіста і технічного працівника з пред’явленням ними відповідних документів, що підтверджують їх професійний фах, або рекомендації професійного об’єднання журналістів. Тобто Генеральна прокуратура України зобов’язана акредитувати на всі свої заходи вільних журналістів, які не працюють в конкретному інформаційному агентстві або телекомпанії, але професійно займаються журналістикою та є, наприклад, членами Національної спілки журналістів.
Крім того, відповідно до Закону України “Про інформацію” в ст. 7 до суб’єктів інформаційних відносин належать громадяни України, держава та юридичні особи. Закон не говорить про те, що юридичними особами при отриманні інформації можуть бути лише інформаційні агентства, теле- та радіоорганізації, друковані видання. Тобто, якщо Інтернет-видання зареєстровано, наприклад, як товариство з обмеженою відповідальністю, то це не заважає йому отримувати будь-яку публічну інформацію з державних органів (в нашому випадку – від Генеральної прокуратури України). Нагадаємо, що норми Законів України мають вищу юридичну силу на аніж підзаконні акти, яким є Положення про акредитацію Генеральної прокуратури.
Як відомо, скасувати акт Генеральної прокуратури може лише суд. Тому до утвердження законності в цій ситуації, прийняття законів, які врегулюють використання інформації всесвітньої мережі, радимо Інтернет-ЗМІ добиватися акредитації на заходи Генеральної прокуратури методами, наведеними в цій заяві, а в разі отримання чергової відмови – звертатися до суду за захистом своїх, гарантованих Конституцією та Законами України, прав на отримання інформації .
Голова Комітету
Микола ТОМЕНКО
29 грудня 2002 року Генеральна прокуратура України прийняла Положення “Про порядок акредитації засобів масової інформації та інформаційних агентств на заходи, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України”.
Відповідно до цього положення з січня 2003 року для отримання акредитації засобами масової інформації та інформаційними агентствами для участі у прес-конференціях та брифінгах, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України, необхідно подати заявку на офіційному бланку ЗМІ, зазначаючи при цьому назву, засновників або видавців, статутні завдання, періодичність виходу, тираж на час подання заявки (для друкованих ЗМІ), сферу (регіон) поширення, юридичну адресу. Зарубіжні ЗМІ, інформаційні агентства та їх представництва в Україні, крім того, мають додати копію картки акредитації в Україні.
Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації розцінює прийняття цього Положення фактично як “заборону на професію” українського журналіста правоохоронним органом, який за Конституцією та чинним законодавством повинен захищати та відстоювати права четвертої гілки влади – вітчизняних незалежних ЗМІ.
Виникнення документа про порядок акредитації на заходи Генеральної прокуратури започатковано після заборони представникам інтернет-видання “Українська правда” брати участь у прес-конференціях цього державного органу. Не є секретом, що сьогодні діяльність Інтернет-ЗМІ не регулюється жодним нормативно-правовим актом. Інтернет-видання юридично не є засобами масової інформації, хоча фактично більшість електронних ЗМІ використовують у своїй діяльності їх оперативну інформацію. На наш погляд, Положення про акредитацію саме і покликане заборонити доступ до інформації Генеральної прокуратури України вітчизняним Інтернет-виданням. Зрозуміло, що жодна українська Інтернет-газета не зможе надати, наприклад, ліцензію на мовлення або інші специфічні документи, притаманні зареєстрованим ЗМІ.
Звертаємо увагу на те, що Положення “Про порядок акредитації засобів масової інформації та інформаційних агентств на заходи, що проводить прес-служба Генеральної прокуратури України” суперечить чинному законодавству України.
Документ не має жодної згадки про акредитацію вільних журналістів, котрі не працюють на конкретне друковане видання, теле- або радіокомпанію. Це є грубим порушенням конституційних норм та Законів України.
Зокрема ст. 3 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” визначає те, що акредитація журналістів і технічних працівників засобів масової інформації при органах державної влади та органах місцевого самоврядування здійснюється в цих органах шляхом їх реєстрації на підставі офіційного подання засобу масової інформації до відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або за заявою журналіста і технічного працівника з пред’явленням ними відповідних документів, що підтверджують їх професійний фах, або рекомендації професійного об’єднання журналістів. Тобто Генеральна прокуратура України зобов’язана акредитувати на всі свої заходи вільних журналістів, які не працюють в конкретному інформаційному агентстві або телекомпанії, але професійно займаються журналістикою та є, наприклад, членами Національної спілки журналістів.
Крім того, відповідно до Закону України “Про інформацію” в ст. 7 до суб’єктів інформаційних відносин належать громадяни України, держава та юридичні особи. Закон не говорить про те, що юридичними особами при отриманні інформації можуть бути лише інформаційні агентства, теле- та радіоорганізації, друковані видання. Тобто, якщо Інтернет-видання зареєстровано, наприклад, як товариство з обмеженою відповідальністю, то це не заважає йому отримувати будь-яку публічну інформацію з державних органів (в нашому випадку – від Генеральної прокуратури України). Нагадаємо, що норми Законів України мають вищу юридичну силу на аніж підзаконні акти, яким є Положення про акредитацію Генеральної прокуратури.
Як відомо, скасувати акт Генеральної прокуратури може лише суд. Тому до утвердження законності в цій ситуації, прийняття законів, які врегулюють використання інформації всесвітньої мережі, радимо Інтернет-ЗМІ добиватися акредитації на заходи Генеральної прокуратури методами, наведеними в цій заяві, а в разі отримання чергової відмови – звертатися до суду за захистом своїх, гарантованих Конституцією та Законами України, прав на отримання інформації .
Голова Комітету
Микола ТОМЕНКО