Питання стягнення прибуткового податку ... (/)
01/25/2003 | Роман ShaRP
(/) -- значить передрук.
Це цікава, як на мене, стаття з нововідкритого сайту "Світ права". Анонс про його відкриття був нещодавно на Майдані.
http://www.worldoflaw.net/businesslaw/prilipko-tax01.htm
Питання стягнення прибуткового податку з громадян: дослідження чинного законодавства України.
Джулія Приліпко, АК “ФЕДУР”, юрист. 06.12.2002
Останнім часом в засобах масової інформації почали з’являтися статті, автори яких висловлюють свої думки з приводу стягнення в Україні прибуткового податку з громадян.
Необхідно зазначити, що точки зору фахівців юристів розділилися на два абсолютно протилежні табори.
Перші, переважно представники податкової служби України, вважають, що прибутковий податок з громадян в Україні справляється правильно, тобто відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 року та Наказу ДПА № 222 від 28.04.2000 року, в яких шкала ставок прибуткового податку встановлена виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.).
Інші ж, навпаки, заявляють про те, що вже не один рік в Україні прибутковий податок з громадян стягується з порушенням закону, зокрема, Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року, в ст. 7 якого шкала ставок прибуткового податку встановлена виходячи з мінімальної заробітної плати (165 грн.).
Різниця, як ми бачимо, досить суттєва, тим більш, що це питання стосується майже кожного з нас.
Таким чином, розглянувши доводи обох сторін, я вирішила дослідити цю проблему і, нарешті, з’ясувати, відповідно до якого нормативного акту громадяни України повинні сплачувати прибутковий податок?
Перш за все, необхідно звернутися до Конституції України, оскільки вона є основним законом нашої держави і має найвищу юридичну силу.
В ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В ст. 92 Конституції України вказано, що виключно Законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Отже, ставки оподаткування доходів громадян можуть бути встановлені лише Законами України.
В Україні прибутковий податок з громадян справляється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.1992 року. В ст. 7 Декрету зазначено, що ставки оподаткування встановлюються виходячи з мінімальної заробітної плати, яка на даний час становить 165 грн. Як відомо, цей Декрет за своєю юридичною природою має силу Закону України. Верховна Рада України своїм законом № 2796-ХІІ від 18.11.1992 року призупинила свої повноваження (тимчасово) в частині здійснення законодавчого регулювання відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення. Здійснення цих повноважень покладено на Кабінет Міністрів України. Крім того, Законом України № 2813-ХІІ від 21.11.1992 року визначено, що Декрети Кабінету Міністрів України, прийняті згідно Закону України № 2796-ХІІ від 18.11.1992 року, можуть бути змінені чи відмінені тільки Законом України. Так само і в ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” вказано, що ставки, механізми справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування. В той же час, Указ Президента України є підзаконним нормативним актом, тому його не можна застосовувати при визначенні ставок оподаткування доходів громадян. Тому досить дивною здається позиція державної податкової адміністрації, яка в своєму листі № 14070/7/17-0517 від 18.10.2001 року роз’яснює, що Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена Наказом ДПА України, “...визначає механізм застосування положень Декрету в умовах змін у законодавчому полі України, зокрема, пунктом 7.1 Інструкції визначається порядок застосування прогресивної шкали ставок прибуткового податку, наведених у пункті 1 статті 7 Декрету, залежно від змін розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який установлюється іншими, ніж Декрет, нормативно-правовими актами Президента, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що згідно з пунктом 1 статті 6 Декрету в прогресивну шкалу ставок оподаткування (п. 1 ст. 7 Декрету) уведено неоподатковуваний мінімум, а не мінімальну заробітну плату”. Таке твердження абсолютно не відповідає дійсності, оскільки ні в ст. 6 ні в будь-якій іншій статті Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” не введено поняття неоподаткованого мінімуму замість поняття мінімальної заробітної плати. Більш того, якщо ретельно прочитати ці статті, то стає очевидним що ці поняття є тотожніми. Отже, відповідно до цього Декрету мінімальна заробітна плата є неоподатковуваним мінімумом доходів громадян і змінити чи відмінити це положення можна лише Законом України про оподаткування. На даний час такого закону не прийнято. Крім того, в цьому ж листі ДПА України роз’яснює, що: “Уперше до прогресивної шкали ставок оподаткування розмір неоподатковуваного мінімуму (4600 крб.), який на той час дорівнював розміру мінімальної заробітної плати, було введено Декретом КМУ від 29.12.92 р. N 19-92 "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій". Незрозуміло, який саме Декрет мається на увазі, оскільки в Декреті Кабінету Міністрів України № 19-92 від 29.12.1992 року “Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій” немає жодного слова про те, що вводиться поняття неоподаткованого мінімуму. Отже це є неправдою (м’яко кажучи). Також, в листі ДПА України N 498/6/17-0516 від 24.01.2002 року зазначено: “...згідно із ст. 114-5 (п. п. 4 - 7) Конституції (Основного Закону) України (втратила чинність відповідно до Закону України від 28.06.96 р. N 254/96-ВР), Президент України мав право ухвалювати укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які мають діяти до прийняття відповідних законів. Враховуючи, що законів з питань оподаткування прибутковим податком доходів фізичних осіб останнім часом не приймалося, Указ від 21.11.95 р. N 1082/95 "Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 року N 519" є обов'язковим для виконання на території України до їх прийняття.” Це твердження є також хибним, оскільки дійсно Президент України, відповідно до ст. 114-5 Конституції України 1978 року, яка діяла на момент видання цього Указу мав повноваження ухвалювати укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів, але справа в тому, що на час прийняття Указу, тобто 13.09.1994, питання справляння прибуткового податку з громадян було врегульовано законом (Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року). Таким чином, дослідивши чинне законодавство України, можна дійти висновків що: по-перше, громадяни України повинні сплачувати прибутковий податок відповідно до Закону України, тобто Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року “Про прибутковий податок з громадян”, по-друге, неоподатковуваним мінімумом доходів громадян є мінімальна заробітна плата (165 грн.) і це встановлено Законом України. Але, як бачимо таке дослідження виявило багато запитань, які на даний час, на жаль, залишаються без відповіді. Одне з найголовніших, чому Державна податкова адміністрація України “радить” громадянам своєї держави сплачувати податки всупереч Закону України? Кому це вигідно? І хто поверне ці кошти мільйонам українців?
Хотілося б почуту з цього приводу думку компетентних людей. Я так інтуітивно розумію, що виконання Кабмінівських норм призведе до менших податків з громадян, і не лише їх.
Хоча у нас зараз кабмін "на посаді" К-9 (поліцейської собаки у гіршому розумінні цього слова).
Можливо, цей текст можна занести в "колекцію" бєспрєдєлу ГНАУ та прєзіка під "загальним гаслом" "закон що дишло", як сказав "папік", так і вийде.
Це цікава, як на мене, стаття з нововідкритого сайту "Світ права". Анонс про його відкриття був нещодавно на Майдані.
http://www.worldoflaw.net/businesslaw/prilipko-tax01.htm
Питання стягнення прибуткового податку з громадян: дослідження чинного законодавства України.
Джулія Приліпко, АК “ФЕДУР”, юрист. 06.12.2002
Останнім часом в засобах масової інформації почали з’являтися статті, автори яких висловлюють свої думки з приводу стягнення в Україні прибуткового податку з громадян.
Необхідно зазначити, що точки зору фахівців юристів розділилися на два абсолютно протилежні табори.
Перші, переважно представники податкової служби України, вважають, що прибутковий податок з громадян в Україні справляється правильно, тобто відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 року та Наказу ДПА № 222 від 28.04.2000 року, в яких шкала ставок прибуткового податку встановлена виходячи з неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.).
Інші ж, навпаки, заявляють про те, що вже не один рік в Україні прибутковий податок з громадян стягується з порушенням закону, зокрема, Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року, в ст. 7 якого шкала ставок прибуткового податку встановлена виходячи з мінімальної заробітної плати (165 грн.).
Різниця, як ми бачимо, досить суттєва, тим більш, що це питання стосується майже кожного з нас.
Таким чином, розглянувши доводи обох сторін, я вирішила дослідити цю проблему і, нарешті, з’ясувати, відповідно до якого нормативного акту громадяни України повинні сплачувати прибутковий податок?
Перш за все, необхідно звернутися до Конституції України, оскільки вона є основним законом нашої держави і має найвищу юридичну силу.
В ст. 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. В ст. 92 Конституції України вказано, що виключно Законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Отже, ставки оподаткування доходів громадян можуть бути встановлені лише Законами України.
В Україні прибутковий податок з громадян справляється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” № 13-92 від 26.12.1992 року. В ст. 7 Декрету зазначено, що ставки оподаткування встановлюються виходячи з мінімальної заробітної плати, яка на даний час становить 165 грн. Як відомо, цей Декрет за своєю юридичною природою має силу Закону України. Верховна Рада України своїм законом № 2796-ХІІ від 18.11.1992 року призупинила свої повноваження (тимчасово) в частині здійснення законодавчого регулювання відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення. Здійснення цих повноважень покладено на Кабінет Міністрів України. Крім того, Законом України № 2813-ХІІ від 21.11.1992 року визначено, що Декрети Кабінету Міністрів України, прийняті згідно Закону України № 2796-ХІІ від 18.11.1992 року, можуть бути змінені чи відмінені тільки Законом України. Так само і в ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” вказано, що ставки, механізми справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування. В той же час, Указ Президента України є підзаконним нормативним актом, тому його не можна застосовувати при визначенні ставок оподаткування доходів громадян. Тому досить дивною здається позиція державної податкової адміністрації, яка в своєму листі № 14070/7/17-0517 від 18.10.2001 року роз’яснює, що Інструкція про прибутковий податок з громадян, затверджена Наказом ДПА України, “...визначає механізм застосування положень Декрету в умовах змін у законодавчому полі України, зокрема, пунктом 7.1 Інструкції визначається порядок застосування прогресивної шкали ставок прибуткового податку, наведених у пункті 1 статті 7 Декрету, залежно від змін розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який установлюється іншими, ніж Декрет, нормативно-правовими актами Президента, Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що згідно з пунктом 1 статті 6 Декрету в прогресивну шкалу ставок оподаткування (п. 1 ст. 7 Декрету) уведено неоподатковуваний мінімум, а не мінімальну заробітну плату”. Таке твердження абсолютно не відповідає дійсності, оскільки ні в ст. 6 ні в будь-якій іншій статті Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” не введено поняття неоподаткованого мінімуму замість поняття мінімальної заробітної плати. Більш того, якщо ретельно прочитати ці статті, то стає очевидним що ці поняття є тотожніми. Отже, відповідно до цього Декрету мінімальна заробітна плата є неоподатковуваним мінімумом доходів громадян і змінити чи відмінити це положення можна лише Законом України про оподаткування. На даний час такого закону не прийнято. Крім того, в цьому ж листі ДПА України роз’яснює, що: “Уперше до прогресивної шкали ставок оподаткування розмір неоподатковуваного мінімуму (4600 крб.), який на той час дорівнював розміру мінімальної заробітної плати, було введено Декретом КМУ від 29.12.92 р. N 19-92 "Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій". Незрозуміло, який саме Декрет мається на увазі, оскільки в Декреті Кабінету Міністрів України № 19-92 від 29.12.1992 року “Про підвищення мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій” немає жодного слова про те, що вводиться поняття неоподаткованого мінімуму. Отже це є неправдою (м’яко кажучи). Також, в листі ДПА України N 498/6/17-0516 від 24.01.2002 року зазначено: “...згідно із ст. 114-5 (п. п. 4 - 7) Конституції (Основного Закону) України (втратила чинність відповідно до Закону України від 28.06.96 р. N 254/96-ВР), Президент України мав право ухвалювати укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які мають діяти до прийняття відповідних законів. Враховуючи, що законів з питань оподаткування прибутковим податком доходів фізичних осіб останнім часом не приймалося, Указ від 21.11.95 р. N 1082/95 "Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 року N 519" є обов'язковим для виконання на території України до їх прийняття.” Це твердження є також хибним, оскільки дійсно Президент України, відповідно до ст. 114-5 Конституції України 1978 року, яка діяла на момент видання цього Указу мав повноваження ухвалювати укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів, але справа в тому, що на час прийняття Указу, тобто 13.09.1994, питання справляння прибуткового податку з громадян було врегульовано законом (Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року). Таким чином, дослідивши чинне законодавство України, можна дійти висновків що: по-перше, громадяни України повинні сплачувати прибутковий податок відповідно до Закону України, тобто Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 року “Про прибутковий податок з громадян”, по-друге, неоподатковуваним мінімумом доходів громадян є мінімальна заробітна плата (165 грн.) і це встановлено Законом України. Але, як бачимо таке дослідження виявило багато запитань, які на даний час, на жаль, залишаються без відповіді. Одне з найголовніших, чому Державна податкова адміністрація України “радить” громадянам своєї держави сплачувати податки всупереч Закону України? Кому це вигідно? І хто поверне ці кошти мільйонам українців?
Хотілося б почуту з цього приводу думку компетентних людей. Я так інтуітивно розумію, що виконання Кабмінівських норм призведе до менших податків з громадян, і не лише їх.
Хоча у нас зараз кабмін "на посаді" К-9 (поліцейської собаки у гіршому розумінні цього слова).
Можливо, цей текст можна занести в "колекцію" бєспрєдєлу ГНАУ та прєзіка під "загальним гаслом" "закон що дишло", як сказав "папік", так і вийде.
Відповіді
2003.01.25 | Правник
Re: Питання стягнення прибуткового податку ... (/)
Це дуже старе питання і автор статті повністю має рацію, хоча і не піонер у дослідженні питання, про нього писАлося-переписАлося.Один мій знайомий не став теоретизувати, а просто подав у суд на контору - работодавця, котра нараховувала йому податок за кучміним писанням і на ДПА. Переміг у першій інстанції, бо суду не було чим крити і суддя, мабуть, трапився не з гівняних. Запахло у повітрі прецедентом. Апеляційна інстанція почухала дупу і скасувала рішення, мовляв є кучмін указ і його ніхто не скасовував.
Особливо просунуті (куди?) ку-чмісти ще полюбляють пИсАти, що подібні дурні укази "з економічних питань" мають силу закону,хоча у Конституції такого нема і близько.
Взагалі це тільки краєшок питання - великого питання про кучміну указотворчість, коли він направо і наліво ліпив укази з питань, законодавством врегульованим - на порушення і Конституції і законів. Що цікаво, ваяє і зараз, бо як інакше розцінити нещодавній указ про горілку. А це чистесеньке перевищення чи зловживання... тільки воно ж у нас непідсудне. Чи неосудне
2003.01.25 | Роман ShaRP
А далі?
равник пише:> Це дуже старе питання і автор статті повністю має рацію, хоча і не піонер у дослідженні питання, про нього писАлося-переписАлося.
Дякую!
> Особливо просунуті (куди?) ку-чмісти ще полюбляють пИсАти, що подібні дурні укази "з економічних питань" мають силу закону,хоча у Конституції такого нема і близько.
А що про то сказав би Конституційний суд у разі подання? Як гадаєте?
> Взагалі це тільки краєшок питання - великого питання про кучміну указотворчість, коли він направо і наліво ліпив укази з питань, законодавством врегульованим - на порушення і Конституції і законів. Що цікаво, ваяє і зараз, бо як інакше розцінити нещодавній указ про горілку. А це чистесеньке перевищення чи зловживання... тільки воно ж у нас непідсудне. Чи неосудне
Перевищення чи зловживання повинно розслідуватися. Чи не писав про то Василенко у своїй постанові? Та писав.
От тільки, на відміну від плівок Мельниченка ДАНЕ питання (а також подібні до них) є *більш реальним* матеріалом для все того ж -- кримінальної справи. Доказів -- хоч греблю гати. Укази презіка. На них, як-не-як, підпис стоїть.
2003.01.25 | Правник
...Буде?
Роман ShaRP пише:> А що про то сказав би Конституційний суд у разі подання? Як гадаєте?
Біс його знає, думаю, що нічого б не сказав, не прийнявши подання з подібного питання з якихось "технічних", себто формальних причин, як то вони часто-густо роблять. Я раз стикався з КС і окремим їхнім посадовцем (не останнім)і це було сумно і жалюгідно. Але спробувати б могли 45 депутатів, цього достатньо для звернення.
Можлива з боку КС у такому разі і казуїстика, на кшталт того, що, мовляв, презик мав право видавати укази з питань, неврегульованих законами. А це врегульовано Декретом КМУ, котрий хоч і "мав силу закона" але законом не був...щось таке.
> От тільки, на відміну від плівок Мельниченка ДАНЕ питання (а також подібні до них) є *більш реальним* матеріалом для все того ж -- кримінальної справи. Доказів -- хоч греблю гати. Укази презіка. На них, як-не-як, підпис стоїть.
Повністю згоден. Кучма-президент,рівно як і в іпостасі прем'єра наприймав силу-силенну незаконного і надзвичайно шкідливого лайна, згадайте декрет про трасти.
Гм, до речі - Декрет про прибутковий податок приймався теж кучмою. Роздвоєння в кучми, плюралізм в одній рудій голові...