Напередодні
02/03/2003 | Спостерігач
Напередодні
Максим Стріха, для УП , 3.02.2003, 15:28
Так воно вже сталося історично, що головні дати нашого національного календаря - скорботні. Ми значно охочіше й бучніше вшановуємо роковини трагічної поразки під Берестечком, аніж блискучу перемогу під Конотопом. І тому, мабуть, глибоко закономірно, що низку зимових свят завершує для нас не радісне Водохреща, а сумні роковини загибелі цвіту українського юнацтва під маленькою станцією Крути. Ми ще й ще нагадуємо всім (і насамперед собі) - українці вміють героїчно вмирати; забуваючи водночас нагадати про інше - інколи українці вміли й переколиво, з блиском перемогти...
Напередодні Нового року українська опозиція чи не вперше за останні місяці домоглася серйозного правового, матеріалізованого успіху. Внаслідок абсолютно узгоджених дій "четвірки" вдалося повернути всі втрачені парламентські комітети й скасувати порядок голосування "іменними бюлетенями", який робив сесійні засідання непотрібними - кожна вказівка Медведчука автоматично набувала статусу ухваленого закону чи постанови.
А відтак в опозиції залишалася добра легальна платформа для боротьби за свого кандидата на майбутніх виборах - чергових (до них лишилося трохи більше, як півтора року), або й позачергових (якщо санкції FATF виявляться серйозними й змусять політично переорієнтуватися навіть тих, кого ми зазвичай називаємо "олігархами"). Тому цілком закономірно: третя сесія парламенту, що відкривається в перший вівторок лютого, стане прелюдією президентських перегонів (благо, трансляцію засідань відновлено - і в тому ще одна невеличка перемога української демократії).
Безперечно: якби вибори відбулися сьогодні, і якби вони були чесними, то на них майже гарантовано переміг би Віктор Ющенко. Але ж ці вибори будуть не сьогодні, - і ще є час для застосування численних апробованих у нас і в сусідів "жорстких" (хтось скаже - "брудних") технологій. (Симптоматичною є поява в "сітці" "1+1" на додачу до "Епіцентру" ще й відверто кілерської "п'ятихвилинки ненависті" Джангірова-Корчинського). А щодо "чесності" наших виборів краще й не розводитися - влада в нас завжди має змогу принаймні на кілька відсотків "відкоригувати" реальні результати народного волевиявлення.
Отже, насправді лишень абсолютна узгодженість дій опозиції може перешкодити перемозі того, кого режим визначить як "наступника". І водночас нас уже переконують з усіх боків - такої узгодженості немає й бути не може.
Найлегше цю тезу довести у випадку з комуністами. Якщо їхній з'їзд навіть не висуне товариша Симоненка, в бій майже напевно піде товариш Грач, новоявлений вождь "нащадків Богдана Хмельницького" (московське коріння цього новоявленого політичного проекту - надто очевидне). Безумовно, ні той, ні інший не набере й 20% голосів - але й того, що він набере, може виявитися досить для формування бажаної для влади картини першого туру, - з огляду на те, що "розтягатимуть" не лише "ліві" голоси.
Бо ж відомо, що сьогодні не рветься до особистої участі в президентських перегонах мудрий і порядний Мороз. Але йому вже нашіптують - неучасть соціалістів у виборах із власним кандидатом гарантовано означатиме провал партії в наступній кампанії до парламенту...
Юлія Тимошенко єдина з-поза "Нашої України" посилала гранично чіткі сигнали - вона готова іти в команді Ющенка, якщо буде враховано її кадрові претензії. Але якщо ці сигнали буде знехтувано - високий рейтинг лідерки "Батьківщини" сьогодні є добрим аргументом для тих порадників із оточення, які штовхають її до самостійної участі в перегонах (керуючись часто суто меркантильними міркуваннями, - адже заробляти на виборах у нас навчилися).
Натомість "мозковим штабом" Ющенка сьогодні фактично вироблено гранично просте гасло підготовки до майбутньої кампанії, оприлюднене прагматичним Томенком: "приєднуйтеся без жодних умов, або програєте!" Тут, схоже, бояться сьогодні лише одного - зняття лідера "Нашої України" з реєстрації.
Я не ідеалізую нашого ЦВК. І все ж мені здається, що Рябець (разом із його "ідейними натхненниками") чудово розуміють - є різниця між недопущенням до виборів за провінційним мажоритарним округом Жира, і зняттям з президентських перегонів людини, на яку покладають надію близько третини громадян держави. У першому випадкові це спричинило декілька прес-конференцій і гнівних заяв, у другому - може стати причиною вуличних заворушень і революції.
Тому головна небезпека для майбутньої перемоги Ющенка, як на мене, полягає в іншому. Егоїстичне тіньове оточення лідера "Нашої України", яке дорожить власними впливами й не хоче ділитися ними із новими потужними потенційно союзницькими середовищами, цілком свідомо може зірвати переговори з Тимошенко та Морозом.
Воно зможе це зробити, навіть ясно розуміючи - останні (в силу особливостей політичної ситуації) відмовляться від особистої участі в перегонах лише за умов серйозних гарантій для себе й своїх команд. А за ними, нагадаю - 15% політично найактивніших виборців, які мерзли в наметових містечках "УБК", які забезпечували масовість мітингам акції "Повстань, Україно!". І ці люди чутимуться елементарно ошуканими, коли владні ЗМІ (вустами того-таки Піховшека, чи пером Скачка) дохідливо й професійно пояснять їм: вони голими руками тягали з вогню жарини для завжди обережного й розважливого Віктора Андрійовича, а той уже забув про них, зробивши ставку на нових, нехай навіть ворожих до СДПУ(о), "олігархів"...
На нещодавній прес-конференції в УНІАН голова тоді ще УНР Костенко безапеляційно заявив: єдиного кандидата від опозиції бути не може. Адже за кожним із "четвірки" - власна ідеологія, власна команда. Лідер УРП "Собор" Матвієнко натомість поправив його: єдиного кандидата справді бути не може. А ось узгоджений - може і повинен з'явитися, якщо опозиція реально прагне щось у цій державі змінити.
Справді, неможливо уявити ситуацію, за якої з'їзд КПУ висуває Ющенка кандидатом у президенти. Але уявити, що той-таки з'їзд відмовляється від висунення власного кандидата, й дає "вільну руку" регіональним організаціям та місцевим осередкам - цілком можна, бо таке вже мало місце 1994 року. Ще простіше уявити це щодо з'їзду СПУ. А "Батьківщині" й УРП "Собор" - двом складовим сьогоднішнього Блоку Тимошенко - взагалі жодні причини ідеологічного порядку не перешкоджають бути в тій коаліції партій, яка висуне Ющенка на президентство.
Якщо, звісно, ближче оточення лідера "Нашої України" буде достатньо мудрим для того, щоб сісти з усіма названими (й багатьма неназваними) силами за стіл переговорів, обговорити з усіма моделі взаємодії (чітко диференційовані), надати необхідні гарантії політичного майбутнього, і, нарешті, погодити схему демократичної реформи системи влади (в ній зацікавлені сьогодні всі - від КПУ й до націонал-демократів).
Чи буде це зроблено - побачимо вже на парламентській сесії, яка розпочинає роботу першого вівторка лютого. Але якщо цього зроблено не буде - ми ще довго вузьким колом патріотів вшановуватимемо полеглих героїв Крут, замордованих героїв Базару, розстріляних у Бабиному Яру Олену Телігу із побратимами, нарікаючи в реліктових опозиційних виданнях на українську-неукраїнську владу, яка має зовсім інших "героїв".
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник, активіст партії "Собор", яка є одним з ініціаторів висування єдиної кандидатури на виборах президента
--
Spy!
Максим Стріха, для УП , 3.02.2003, 15:28
Так воно вже сталося історично, що головні дати нашого національного календаря - скорботні. Ми значно охочіше й бучніше вшановуємо роковини трагічної поразки під Берестечком, аніж блискучу перемогу під Конотопом. І тому, мабуть, глибоко закономірно, що низку зимових свят завершує для нас не радісне Водохреща, а сумні роковини загибелі цвіту українського юнацтва під маленькою станцією Крути. Ми ще й ще нагадуємо всім (і насамперед собі) - українці вміють героїчно вмирати; забуваючи водночас нагадати про інше - інколи українці вміли й переколиво, з блиском перемогти...
Напередодні Нового року українська опозиція чи не вперше за останні місяці домоглася серйозного правового, матеріалізованого успіху. Внаслідок абсолютно узгоджених дій "четвірки" вдалося повернути всі втрачені парламентські комітети й скасувати порядок голосування "іменними бюлетенями", який робив сесійні засідання непотрібними - кожна вказівка Медведчука автоматично набувала статусу ухваленого закону чи постанови.
А відтак в опозиції залишалася добра легальна платформа для боротьби за свого кандидата на майбутніх виборах - чергових (до них лишилося трохи більше, як півтора року), або й позачергових (якщо санкції FATF виявляться серйозними й змусять політично переорієнтуватися навіть тих, кого ми зазвичай називаємо "олігархами"). Тому цілком закономірно: третя сесія парламенту, що відкривається в перший вівторок лютого, стане прелюдією президентських перегонів (благо, трансляцію засідань відновлено - і в тому ще одна невеличка перемога української демократії).
Безперечно: якби вибори відбулися сьогодні, і якби вони були чесними, то на них майже гарантовано переміг би Віктор Ющенко. Але ж ці вибори будуть не сьогодні, - і ще є час для застосування численних апробованих у нас і в сусідів "жорстких" (хтось скаже - "брудних") технологій. (Симптоматичною є поява в "сітці" "1+1" на додачу до "Епіцентру" ще й відверто кілерської "п'ятихвилинки ненависті" Джангірова-Корчинського). А щодо "чесності" наших виборів краще й не розводитися - влада в нас завжди має змогу принаймні на кілька відсотків "відкоригувати" реальні результати народного волевиявлення.
Отже, насправді лишень абсолютна узгодженість дій опозиції може перешкодити перемозі того, кого режим визначить як "наступника". І водночас нас уже переконують з усіх боків - такої узгодженості немає й бути не може.
Найлегше цю тезу довести у випадку з комуністами. Якщо їхній з'їзд навіть не висуне товариша Симоненка, в бій майже напевно піде товариш Грач, новоявлений вождь "нащадків Богдана Хмельницького" (московське коріння цього новоявленого політичного проекту - надто очевидне). Безумовно, ні той, ні інший не набере й 20% голосів - але й того, що він набере, може виявитися досить для формування бажаної для влади картини першого туру, - з огляду на те, що "розтягатимуть" не лише "ліві" голоси.
Бо ж відомо, що сьогодні не рветься до особистої участі в президентських перегонах мудрий і порядний Мороз. Але йому вже нашіптують - неучасть соціалістів у виборах із власним кандидатом гарантовано означатиме провал партії в наступній кампанії до парламенту...
Юлія Тимошенко єдина з-поза "Нашої України" посилала гранично чіткі сигнали - вона готова іти в команді Ющенка, якщо буде враховано її кадрові претензії. Але якщо ці сигнали буде знехтувано - високий рейтинг лідерки "Батьківщини" сьогодні є добрим аргументом для тих порадників із оточення, які штовхають її до самостійної участі в перегонах (керуючись часто суто меркантильними міркуваннями, - адже заробляти на виборах у нас навчилися).
Натомість "мозковим штабом" Ющенка сьогодні фактично вироблено гранично просте гасло підготовки до майбутньої кампанії, оприлюднене прагматичним Томенком: "приєднуйтеся без жодних умов, або програєте!" Тут, схоже, бояться сьогодні лише одного - зняття лідера "Нашої України" з реєстрації.
Я не ідеалізую нашого ЦВК. І все ж мені здається, що Рябець (разом із його "ідейними натхненниками") чудово розуміють - є різниця між недопущенням до виборів за провінційним мажоритарним округом Жира, і зняттям з президентських перегонів людини, на яку покладають надію близько третини громадян держави. У першому випадкові це спричинило декілька прес-конференцій і гнівних заяв, у другому - може стати причиною вуличних заворушень і революції.
Тому головна небезпека для майбутньої перемоги Ющенка, як на мене, полягає в іншому. Егоїстичне тіньове оточення лідера "Нашої України", яке дорожить власними впливами й не хоче ділитися ними із новими потужними потенційно союзницькими середовищами, цілком свідомо може зірвати переговори з Тимошенко та Морозом.
Воно зможе це зробити, навіть ясно розуміючи - останні (в силу особливостей політичної ситуації) відмовляться від особистої участі в перегонах лише за умов серйозних гарантій для себе й своїх команд. А за ними, нагадаю - 15% політично найактивніших виборців, які мерзли в наметових містечках "УБК", які забезпечували масовість мітингам акції "Повстань, Україно!". І ці люди чутимуться елементарно ошуканими, коли владні ЗМІ (вустами того-таки Піховшека, чи пером Скачка) дохідливо й професійно пояснять їм: вони голими руками тягали з вогню жарини для завжди обережного й розважливого Віктора Андрійовича, а той уже забув про них, зробивши ставку на нових, нехай навіть ворожих до СДПУ(о), "олігархів"...
На нещодавній прес-конференції в УНІАН голова тоді ще УНР Костенко безапеляційно заявив: єдиного кандидата від опозиції бути не може. Адже за кожним із "четвірки" - власна ідеологія, власна команда. Лідер УРП "Собор" Матвієнко натомість поправив його: єдиного кандидата справді бути не може. А ось узгоджений - може і повинен з'явитися, якщо опозиція реально прагне щось у цій державі змінити.
Справді, неможливо уявити ситуацію, за якої з'їзд КПУ висуває Ющенка кандидатом у президенти. Але уявити, що той-таки з'їзд відмовляється від висунення власного кандидата, й дає "вільну руку" регіональним організаціям та місцевим осередкам - цілком можна, бо таке вже мало місце 1994 року. Ще простіше уявити це щодо з'їзду СПУ. А "Батьківщині" й УРП "Собор" - двом складовим сьогоднішнього Блоку Тимошенко - взагалі жодні причини ідеологічного порядку не перешкоджають бути в тій коаліції партій, яка висуне Ющенка на президентство.
Якщо, звісно, ближче оточення лідера "Нашої України" буде достатньо мудрим для того, щоб сісти з усіма названими (й багатьма неназваними) силами за стіл переговорів, обговорити з усіма моделі взаємодії (чітко диференційовані), надати необхідні гарантії політичного майбутнього, і, нарешті, погодити схему демократичної реформи системи влади (в ній зацікавлені сьогодні всі - від КПУ й до націонал-демократів).
Чи буде це зроблено - побачимо вже на парламентській сесії, яка розпочинає роботу першого вівторка лютого. Але якщо цього зроблено не буде - ми ще довго вузьким колом патріотів вшановуватимемо полеглих героїв Крут, замордованих героїв Базару, розстріляних у Бабиному Яру Олену Телігу із побратимами, нарікаючи в реліктових опозиційних виданнях на українську-неукраїнську владу, яка має зовсім інших "героїв".
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук, письменник, активіст партії "Собор", яка є одним з ініціаторів висування єдиної кандидатури на виборах президента
--
Spy!