Затьмарення опозиційного розуму.
02/12/2003 | Михайло Свистович
Кучма таки добуде свій президентський термін до кінця. I режим не впаде, бо ті, хто міг би організувати його повалення, просто на це нездатні. В цьому переконує останній крок об’єднаної опозиції, яка дійшла уже просто до ручки, точніше до боротьби зі світовим масонством.
Прес-конференція опозиції, на якій Олександр Мороз оприлюднив “сенсаційні” дані, що
“300 вищих керівників України входять до масонської ложі – Ордену Святого Станіслава”, вбачивши у цьому загрозу національній безпеці України, викликала відчуття нереальності. Та ще більше приголомшила заява парламентських фракцій “Наша Україна”, Комуністичної партії України, Соціалістичної партії України та виборчого блоку Юлії Тимошенко, лейтмотивом якої було – “Масони в Україні не пройдуть”. I першим під нею стояло прізвище Віктора Ющенка, який відрізняється від опозиційної трійки особливою позицією. Позиція дійсно особлива: коли потрібно прямо сказати, що нами правлять бандити на чолі з паханом-президеном, ВАЮ, позичаючи в Сірка очі, белькоче про консенсус, коли необхідно піднімати чесних людей на боротьбу зі злочинною владою, шукає порозуміння з відвертими падлюками, а коли дійсно потрібно відмежуватися від маразму, він, не задумуючись, співає в унісон.
Чим насправді є Орден Святого Станіслава?
Мені, одному з ініціаторів акції “Україна без Кучми” дико незручно повторювати вслід за Кравчуком: “Яке масонство? Це блеф i брехня”. Однак не можу йому заперечити, бо Орден Святого Станіслава дійсно має до масонства таку ж причетність як амазонські мисливці за головами до катастрофи американського космічного корабля “Колумбія”.
От з наступними словами екс-президента України про Орден як позитивну організацію, традиції якої були закладені її засновниками у ХVIII столітті i підтримуються сучасними кавалерами, погодитись важко. Хоча щодо позитивності... Остап Бендер – це позитивний чи негативний герой? Бо Орден Святого Станіслава у його сучасному виконанні є типовою конторою “Роги i копита”.
За своєю подобою Орден Святого Станіслава є лицарським орденом. Саме за подобою, бо до лицарства він має таку саму причетність як до масонства. Навіть коли польський король Станіслав II Август Понятовський заснував його, лицарство як впливовий суспільний інститут вже відійшло у минуле, залишившись лише у зовнішній оболонці родових гербів, грамот, титулів. В такій оболонці до сьогодні збереглися i більш давні ордени, засновані справжніми лицарями-воїнами, а не їхніми нащадками. Орден Святого Станіслава, який по причині пізнього заснування не мав героїчних традицій, припинив свою діяльність у 1917 році i став би назавжди історією, якби не одна вада, притаманна частині індивідуумів роду людського.
Зветься ця вада комплексом меншовартості, що особливо пишно процвітає у суспільствах, де панує людська нерівність. Причому не майнова, а в царині фактичної реалізації прав людини. З цим комплексом кожному з нас доводилось неодноразово стикатись протягом життя. Наявністю саме цього комплексу пояснюється стрімкий перехід вчорашніх сільських дітей на російську мову при переїзді у місто. Під час проживання у студентському гуртожитку мені не раз доводилось з огидою спостерігати як ці закомплексовані категорично відмовлялись спілкуватись українською, “штокаючи” i “какаючи” з жахливим акцентом. Навіть гірше, коли батьки, згинаючись під вагою сумок з продуктами, приїжджали відвідати своїх чад, невдячні нащадки зачиняли їх у кімнатах, забороняючи виходити без дозволу та не пускаючи до кімнати знайомих. Якщо ж ми все ж випадково стикалися з ними, наші “руські” готові були провалитися крізь землю від сорому, а потім довго привселюдно виправдовувались, мовляв, батьків не обирають.
Доводилось мені бачити i нащадків справжніх аристократів: графа, двох графинь i двох князів. Більшість з них були лінивими нездарами, які звинувачували у всіх своїх життєвих невдачах “чернь”, що прийшла до влади i не хоче їм, “аристократам”, коритися. Один граф продавав цигарки в підземних переходах, сякався в рукав, колупався в носі i знімав квартиру разом з кількома такими ж напівбомжами, однак, сідаючи за брудний стіл їсти з брудного посуду, не забував нагадати про своє походження. Моя знайома графиня, не вміючи і не бажаючи нічого робити, живе у злиднях i частенько заглядає у чарку, але ніколи не забуває висловити своє “фе” на адресу “простолюдинів”. Князя я знав ще у радянські часи. Його, як він вважав, “вишукані” манери у поведінці та розмові були настільки штучними, що викликали сміх, а не захоплення. Продаючи численні родинні коштовності, він діставав через фарцовщиків найкращі речі, влітку i взимку ходив у чоботях i не дозволяв у себе вдома нікому знімати взуття, не дивлячись на дорогі килими. Щоб не бути притягнутим за тунеядство, він десь рахувався на роботі, але ніколи на неї не ходив. Моя неписьменна сільська бабуся своєї поведінкою i мудрістю дала б величезну фору цим “аристократам”, i я про це не раз їм казав, однак мені зневажливо відповідали, що у неї немає відповідних документів.
Щоправда серед моєї знайомої знаті були i нормальні люди. Наприклад, князь Сергій Волконський. За своєю генеалогією він мав право як на російський, так i на український престол, однак не збирався ні на що претендувати, присвятивши себе науці. Не виставляв на показ своє походження, i поведінка його була природньою та щирою. Громадянин Франції, він погано володів російською i майже не володів українською, проте пам’ятав, що його коріння саме тут i мав особливі сентименти саме щодо України. А про те, що померла місяць тому мама мого товариша, зв’язкова УПА, була графинею, я дізнався лише вчора, бо ця інтелігентна аристократичного вигляду і поведінки жінка ніколи цим не хвалилась.
Українські можновладці є типовими представниками хворих на комплекс меншовартості. Нахапавши мішки грошей, вони будь-що прагнуть забути своє робітничо-селянське походження, i вивищитись над іншими. Звикши до того, що все можна купити, ці стрибунці “із грязі в князі” вирішили підкріпити своє особливе становище у суспільстві ще й титулами, однак жоден поважаючий себе орден за гроші лицарство не продасть, а заслуги української влади тягнуть хіба що на тюремну камеру, а не на лицарське звання.
Та немає такої вади багатіїв, яку б не використали у своїх цілях підприємливі, ліниві та марнославні чоловічки. З їх легкої руки й було знайдено відновлений у 1979 році Орден Святого Станіслава, який жеврів у тіні більш поважних орденів, поки його “вiдновлювач” Юліуш Новина-Сокольницький не вирішив сам чи з чиєїсь підказки зробити свій орден міжнародним. Саме поняття “міжнародне” як антитеза поняттю “національне” є надбанням сучасності i не має нічого спільного з лицарською старовиною, але чого не зробиш заради мети. Життя ж у Лондоні, де мешкає цей Хулiуш (так би його ім’я вимовляли в Іспанії, де народилися перші в історії лицарські ордени) дороге, працювати не хочеться, а бути багатим i знатним кортить.
Сам пан Жулiуш (так би його ім’я вимовляли в Португалії, де посада Великого Пріора i досі вакантна) виявився кепським вербувальником. Бо до 1999 року зміг залучити до Ордену по всьому світу менш ніж 1500 осіб, причому не самих впливових членів суспільства. Набагато краще пішли справи, коли діяльність організації розповсюдилася на землі колишнього СРСР – в Росію та Україну. Причому Україна тут за кількістю та посадами членів значно обскакала свою північну сусідку. Напевно в Росії не так охоче вступають до польського ордену, бо ж на тлі нащадків знатних російських родів новоявлені “лицарі” виглядатимуть все ж блідо. В Україні ж лицарi-неофiти є першопроходцями, тому за три роки тут знайшлося аж триста бажаючих отримати це звання.
Саме бажаючим, бо, на відміну від, скажімо, Великої Британії, де королева періодично нагороджує титулами своїх підданих, для отримання лицарського звання в Ордені Святого Станіслава необхідно сплатити… вступний внесок. Як тільки гроші сплачені, новопосвячений “лицар” негайно отримує разом із титулом ще й нагороду.
Станіслав II Август Понятовський мабуть перевертається у труні від таких продовжувачів своєї справи. Я вже мовчу про Святого Станіслава зі Щепанува, чиїм іменем освячується все це дійство. Нещасний краківський єпископ тепер не матиме спокою i в раю.
Обидва Станіслави навряд чи б пережили таке нехтування старовинними традиціями, якого припустилися цих славних прадідів великих правнуки погані. Статути всіх орденів, звичайно, зазнали змін, адаптуючись під сучасне законодавство. Однак зазвичай старовинні ордени намагаються максимально зберегти традиції. Орден Святого Станіслава тут виключення. Написаний сучасним канцеляритом статут ні словом не нагадує про давнє лицарство. У структурі поряд з канцлерами, прелатами, пріорами, бейлiфами, сенешалями є й такі суто “лицарські” посади як Великий Комісар, директор філателістичного бюро, директор відділу громадських зв’язків. Причому всі незрозумілі українській “еліті” звання обов’язково супроводжуються словом “Великий”, хоча середніх чи малих пріорів, бейлiфiв i т. д. структурою Ордену не передбачено.
Звинуватити вiдновлювачiв Ордену у поганому знанні історії не піднімається рука, бо вони й не збиралися дотримуватися якихось традицій. Їхньою метою був грандіозний лохотрон, в тенета якого абсолютно без ризику потрапити під відповідальність за шахрайство можна було б зловити найбільших акул бізнесового та владного океану. Колись заради хохми я записався до масонської ложі (її центр також був у Лондоні) i через хвилину після вступу вже був призначений Великим Кондукатором Київським, Брацлавським i Чернігівським. А познайомився я з Великим Гросмейстером чи Магістром (вже не пам’ятаю) ложі за хвилину до вступу й без будь-чиєї рекомендації. Просто випадково на фуршеті почув як він захищав у розмові масонів i розповідав про ложу, тому підійшов i з серйозним виглядом запитав: “А мені можна до вас вступити?”. Не буду описувати свої враження від перебування в масонах (докладно кожен бажаючий може прочитати це тут http://maidan.org.ua/n/arch/997114239), але чудово уявляю, як потішалися з майбутніх розведених лохів керівники Ордену Святого Станіслава, звалюючи для солідності на купу всі незрозумілі іноземні звання i титули, розбавляючи їх зрозумілими для однозвивинних мозків сучасної української й російської “еліти”.
Хто ви, українські “шєвальє”?
Закомплексовані люди є у всіх країнах. Тому, обмінюючи цяцьки, звані нагородами, на кругленькі суми вступних внесків для солідності можна мати формальні представництва не у 30 країнах, а й по всьому світу, i не лише у всіх штатах США, але й у кожному з аймаків Монголії.
Візьмемо, наприклад, Павла Івановича В’ялова. Ну як людині жити з таким нежиттєрадісним прізвищем? В садочку дражнять, у школі сміються, жінки хіхікають. А от Великий Пріор та ще й шєвальє В’ялов – це ж в країні, де бал правлять комплекси, просто знахідка. Вчора ще тебе ніхто не святкував, а сьогодні маєш не лише безбідне життя, але й шану сильних світу цього, тобто, України цієї. Покликав би вчора який-небудь В’ялов по телефону високого посадовця, то в кращому разі почув би крізь сміх секретарки пораду спочатку посвіжішати. А сьогодні тебе з’єднують на перше ж недбало кинуте крізь зуби у слухавку прохання. I міністри, прокурори, генерали радісно, ввічливо й без затримки озиваються на тому кінці дроту.
А як “шляхетно” звучить шєвальє Льовочкiн, шєвальє Коптiлов, шєвальє Коровкiн, шєвальє Корячкiн, шєвальє Козачок (козачками звали челядь у панських маєтках). Тепер вони самi пани. Якби Микола Янович Азаров знав, що колись стане шєвальє, то може б i не брав собі прізвище дружини, а залишив би собі стару родову хвамілію. I керував би сьогодні державними фінансами шєвальє Пахло.
Я i гадки не маю нікого образити. Кожне прізвище є по-своєму колоритним. Але все, що є не до речі i не до місця, стає посьмиховиськом. От, наприклад, корова. Ніхто i слова проти неї не скаже: i очі розумні, i сумирна, i молоко та м’ясо людям дає. В Індії навіть священною твариною вважається. А спробуйте надіти на неї сідло. Від сміху не втримаєтесь.Отож…
Так i з прізвищем. Ну хіба мають щось спільне із здоровим глуздом шєвальє Клешня, шєвальє Черевань, шєвальє Скалозуб, шєвальє Кірпа? Відразу згадуються Муза Сидорівна Непідтикана та Немезида Кіндратівна Полудрабок з “Сумних веселощiв” Остапа Вишнi. Але наскільки гордо звучить отаман Клешня, кошовий Скалозуб, гетьман Черевань. З головного залізничника ж пізно щось робити. Його прізвище вже “облагороджене” зміною “и” на “i” та перенесенням наголосу на останній склад. Ну чисто по-хранцузьки, як шєвальє. От тільки його кирпа від цього личком не стала.
Плануючи розведення лохів, прикольні хлопці та дівчата знали, що уявлення про історію розпорядників України періоду Леоніда II Кучми дуже i дуже приблизне. Інакше б генеральний прокурор не мріяв би бути схожим на імператора-душогубця Нерона.
Якби було інакше, майбутні українські шєвальє зрозуміли б, що лицарство їм пропонують несправжнє, що за менші гроші можна було б самим заснувати який-небудь Орден, призначити когось нащадком якогось Князя, намалювати йому потрібні документи i не обтяжувати себе формальностями. Мабуть у дитинстві вони не читали історичних романів та не дивились кінофільмів, інакше б задумались, з яких це пір у Ордені Святого Станіслава почали водитися сери i леді. А також шєвальє, що до того ж вживається поряд з титулом кавалер, хоча насправді є його простим перекладом на французьку. Це те саме, що сказати “пан сеньйор”.
Не бентежить також українську “еліту” наявність в Ордені Святого Станіслава жінок. Все ж таки Орден лицарський, а не чернечий чи шпитальний. Однак чого не зробиш заради залучення дружини президента до своїх лав. А також задля того, щоб гроші i вплив не виходили за межі родини (Великим Секретарем Ордену є шєвальє Надія Дмитрівна В’ялова). Навіть підеш на порушення всіх традицій (тим більше, що вони тобі по-барабану), приколовшись над “лицарками” (вони все одно не зрозуміють, що над ними знущаються), назвавши Кавалерственними Дамами. Це що, чоловічоподібні жінки? А титулу Дамственних Кавалерів там випадково не планують ввести? Для жіночоподібних чоловіків. А то якась дискримінація виходить.
Взагалі складається таке враження, що вiдновлювачi та проштовхувачі Ордену Святого Станіслава на схід взяли собі за мету якнайбільше порвати з тим, старим Орденом, знищивши у ньому не тільки всі канони лицарські, але i все польське. Чого варті, наприклад, непритаманні для України звертання Високопревосходительство i Превосходительство. Чому не Ясновельможність, тим більше, що рідною мовою Святого Станіслава i Станiслава ІІ Августа Понятовського вона звучить аналогічно?
Критерію цих звертань моїм хлопським розумом не осягнути. Те, що Високопревосходительствами є Кравчук, Пустовойтенко, Людмила Кучма – якось зрозуміло. Але чомусь віце-прем’єр (тут i далі посади подаються на день вступу до Ордену – прим. авт.) Семиноженко вже є просто Превосходительством, тоді як нижчі за нього міністри Кузьмук i Кравченко, генпрокурор Потебенько, голова ДПА Азаров, голова СБУ Деркач, голова Держмиткому Соловков, голова Центрвиборчкому Рябець i навіть керівник Державного управління справами Президента України Дагаєв є Високопревосходительствами? Більше того, додаток “Високо-” мають ціла низка армійських, міліцейських i податкових генералів. I також за незрозуміло яким критерієм. Заступник Голови Державної податкової адміністрації України Брезвiн є Високопревосходительством, а Перші заступники голови цього ж відомства Жвалюк та Чалий навіть не Превосходительствами, а лише Достойними панами. В міліції i зовсім справи дивні. Я б на місці Ю. Смирнова сприйняв слово Превосходительство як образу офіцерської честі, бо купа нинішніх i колишніх підлеглих ходять у Висопревосходительствах: звільнений зі скандалом заступник міністра Джига, керівник Апарату міністра внутрішніх справ Фере, начальник Головного Управління Держслужби з боротьби з економічною злочинністю МВС України Харламов… Тут з горя можна i напитися з колегою по нещастю Його Превосходительством держсекретарем МВС Гапоном, бо в того заступник Ануфрiєв – Високопревосходительство. Третім можна запросити голову Держкомкордону Олексiєнка, який також до Високопревосходительства не дотягнув. За пляшкою той міг би поскаржитись на занепад лицарських традицій, адже у старовину охорона державних кордонів поряд з війною за їх розширення була головним зайняттям лицарів, тоді як у найжахливішому сні ніхто не міг уявити собі лицарів-митарів, лицарів-шпиків i навіть лицарів-катів (в СБУ, ДПА, Генпрокуратурі, Держмиткомі, Держдепі з питань виконання покарань Високопревосходительствами хоч греблю гати, а в Держкомкордоні – жодного). Гроші на сумну пирушку можна було б попросити в начальника Фінансового управління МВС Романова. Та він може i не дати, бо ж є Високопревосходительством, хоча навіть міністр фінансів цілої держави Юшко більш ніж на Достойного пана не заслужив.
Жоден критерій для градації цих звертань не підходить: ні посада, ні військове звання, ні ступінь нагороди. Але якщо подивитись, що у Високопревосходительствах ходять такі особи як Генеральний директор фірми "Топтранс" Микола Петренко (i він не один там такий), то виникає лише одне припущення: шанобливість звертання прямо пропорційно залежить від величини й частоти добровільних внесків (в т. ч. повз касу й банківський рахунок) та інших послуг, наданих Ордену чи його окремим керівникам.
За три роки присутності Ордену Святого Станіслава на українських теренах лицарями стало майже все керівництво Кабміну, Адміністрації президента, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації, Генпрокуратури, Держмиткому, Держкомкордону, Держдепу з питань виконання покарань. Не обділена ними i Верховна Рада.
Скажіть мені, шановні шєвальє: а чи для вас не зайва буква “є”?
Продивившись список українських “лицарів-неофітів”, мимоволі турбуєшся за саме поняття “лицарство”. Бо при такій галопуючо зростаючій кількості якість та сумнівній якості нашого “лицарства” блакитна кров може виявитися сильно розбавленою навіть у світовому масштабі. Не треба навіть згадувати численні зовсім не лицарські вчинки цього воїнства, не варто навіть стверджувати, що переважна більшість з цих “лицарів”, почувши з темної підворотні жіночий крик про допомогу, лише пришвидшить крок у зворотньому напрямку. Досить тільки згадати, якою “вишуканою” мовою спілкуються наші Кавалери, як у пам’яті спливає трагедія Леся Подерев’янського “Король Лiтр” (мені здається, що спритні хлопці та дівчата з керівництва Ордену Святого Станіслава знайомі з усією його творчою спадщиною, бо треба мати неабияке почуття гумору, щоб причепити на знак Ордену монограму SS).
При погляді на минуле, сучасне та й майбутнє (тут неважко бути пророком) багатьох шєвальє, аналогії приходять самі собою. Пригадайте дійових осіб трагедії: Едгар – цинічний ґвалтівник собак та кіз. Згодом – статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів; Едмунд – життєрадісний пожирач екскрементів, санітар лісу i друг природи. Згодом – статечна людина, член суспільства, професор Кембріджського університету; Йорик – потворний недоносок, начитавшийся “Заратустри”. На початку п’єси – блазень. Згодом – статечна людина, вождь англійського народу.
Вам це нікого не нагадує? А монолог сера Едгара в кулуарах англійського парламенту? Перепрошую за вживання ненормативної лексики, але, по-перше, наші “сери” вживають її не рідше, по-друге, в Подерев’янського вона звучить природніше i милозвучніше:
У вухах ще дзвенить від ахінеї,
Яку я майже три години слухав.
Як на базарi сери розп*здiлись.
Сер Арчибальд поцупив за чуприну
Мілорда Ричарда, а потім зах*ярив
Каламарем по пиці. Сер Норфольк
Вiдп*здив сера Джона. Ця х*йня
Зоветься демократія. Віднині
Ми разом всі вирішуєм питання,
Бо старий поц, скажений Літр, п’яниця,
Надумав замінити диктатуру
На демократію, а сам полишив владу
I роздав все майно ханигам різним.
Їх серами зробивши, тягар тяжкий
З своїх плечей на їхні положив…
…Я просто неба жив, як соловейко,
I політуру пив, i самогон.
Тепер возвисився. Вчорашні уркагани,
Ханиги, волоцюги, п*дараси
Сидять в палаті серів i балдєють…
Я не можу описати всіх членів Ордену, тому згадаю низку найбільш колоритних персонажів: колишній віце-прем’єр, а нинi народний депутат Курас, міністр закордонних справ Зленко, генпрокурор Пiскун, голова Фонду держмайна Бондар, голова СБУ Радченко, кримський прем’єр Куніцин, голова Одеської облдержадміністрації Гриневецький, колишній міністр зовнішньоекономічних зв’язків i торгівлі Осика, колишній міністр оборони Кузьмук…
Сплутавши воїнство Христово з чимось дуже земним i не зважаючи на єретичний з точки зору православ’я Орден, з криком “Не убий” побігли записуватись у “лицарі” й священики УПЦ Московського патріархату: Його Високоблагословення протоiєрей, секретар Київської Митрополiї Української православної Церкви i одночасно священик Великого Прiорату Ордену Святого Станiслава в Українi шєвальє Вiталiй Косовський та Священик Ордену Святого Станіслава архімандрит шєвальє Вікентій, настоятель Свято-Феодосіївського Ставропігійного чоловічого монастиря. В заходах Ордену брали участь настоятель Свято-Iллінської церкви УПЦ-МП отець Роман та Митрополит Тернопільський і Подільський УАПЦ Мефодій.
Як виявилося, комплексом меншовартості страждають в нас не тільки можновладці та бізнесмени, а й інші відомі люди. Мене не дивує наявність в лавах шєвальє президента Національної Академії Наук України Патона чи ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Скопенка разом з директором Інституту міжнародних відносин при КНУ Губерським (ректор i проректор моєї alma mater, mama mia!), олімпійських чемпіонок Клочкової та Подкопаєвої (спортсмени звикли, що їх завжди чимось нагороджують після гучних перемог i навряд чи здатні розібратись, що є де), акордеоніста Яна Табачника чи співака Йосипа Кобзона. Навіть “лицарство” Богдана Ступки, Євгенії Мірошниченко, Вадима Пісарєва не дивують. Але що роблять в цій компанії Рауль Чілачава та Ніна Матвiєнко? Їм що відчуття власної гідності чи слави замало?
Кавалерствена Дама Ніна Матвiєнко! О, Господи! Знову перед очима образ корови з сідлом. Жінка з селянським обличчям, фігурою, руками i мовою, не схильна до збоченських богемних тусовок, не обділена ні матеріально, ні народною повагою, Ніна Митрофанівна, майже ставши одним з символів України, в завершальний період життя робить все, щоб не тільки до цього символу не дотягти, але й щоб нащадки ніколи не згадали її добрим словом. То Кучму рекламує на президентських виборах, то ліпить блазенський вареник у Москві (забула вже як ледь не загриміла за грати за любов до України?), то в “лицарки” пнеться. Навіщо це їй?
Не оминула сверблячка “лицарства” й діаспору. Лави Ордену Святого Станіслава поповнили ледь не всі лідери закордонних українців: шєвальє Аскольд Лозинський – Президент Світового Конгресу Українців; шєвальє Богдан Футей – суддя Федерального суду претензiй США, радник з питань України Робочої групи з нових незалежних держав, почесний доктор юриспруденцiї Українського Вiльного унiверситету; шєвальє Богдан Гаврилишин – Президент Фундації “Відродження”, Голова Наглядової Ради Міжнародного центру перспективних досліджень, Міжнародного інституту менеджменту МIМ-Київ; шєвальє Михайло Савків – Голова Українського Конгресового Комітету Америки; шєвальє Тамара Галло, член Управи Українського Конгресового Комітету Америки; шєвальє Михайло Вавришин – член Виконавчої дирекції Конгресу Українців Канади; шєвальє Петро Родак – Голова Українського Братського Союзу в Канаді; шєвальє Ольга Заверуха, Голова Суспільної Служби Українців Канади; шєвальє Стефан Романів – Голова Союзу Українських Організацій Австралії; шєвальє Михайло Моравський – Виконавчий секретар Союзу Українських Організацій Австралії; шєвальє Оксана Соколик – Голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій; шєвальє Ірина Спєх – Заступник Голови Європейського Конгресу Українців; шєвальє Ольга Даниляк, Голова Ради Світової Суспільної Служби, шєвальє Любомир Мазур, Голова Союзу Українців у Великій Британії; шєвальє Ярослава Хортянi, Голова Державного Самоврядування Українців Угорщини; Надія Матківська, Голова Міжнародного фонду “Дітям Чорнобиля”. I ці, ласі до нагород-цяцьок Достойні панове (навіть Превосходительств нікому з них не пожалували), будуть потім радити нам поважати свого президента i тиснути на Захід, щоб той не припиняв свої стосунки з такою Україною? Діаспора для України вмерла. Я вже про це писав i ще раз пересвідчився у цьому. Поодинокі винятки з числа лицарів Духу (а не Ордену) лише підтверджують це правило.
Я розумію, що шєвальє Дмитро Табачник, докторська дисертація якого написана на основі його ж газетних статей, не найвидатніший історик. Але невже у схильній до вивчення історії й літератури діаспорі не знайшлося нікого, хто б заволав, що немає ніде у світі лицарських орденів, в яких би відзнаки були не сталими для всіх, а адаптувалися б до окремих країн, де членів Ордену найбільше (для України з тризубом, для Росiї з пташкою-мутантом). Або який Орден дозволяє колективне членство у своїх лавах цілих підприємств i організацій. Уявляєте, лицарське підприємство “Бурлаки-на Волге сервис” або Хорова капела лицарів?
А знаєте, хто в нас зробив великий внесок у збереження та популяризацію історичної спадщини, громадське та естетичне виховання громадян, переконливе пропагування благодійної діяльності, за що i був відзначений Знаком Ордену Святого Станіслава? Журнал “Президент”! Я б ще таким самим знаком i за такі самі заслуги нагородив самого Президента. У всякому разі його розмови відбивають охоту матюкатися, щоб не здаватись подібним до нього.
Можливо когось із “нових лицарських” i душать сумніви, хоча по фотографіях цього не скажеш. Бо найвищі державні мужі з серйозними обличчями стоять там рядочком, обвішані яскравими стрічками i золотими цяцьками (так лісові племена прикрашають себе консервними бляшанками й обгортками від цукерок). Вже й зараз є молоді люди, які сприймають лицарство Ордену Святого Станіслава за чисту монету, як підліток Кєнт з “Короля Літра”, що “по-юнацькому захоплено i дещо наївно” сплутав привида з Богинею Свободи. I може наші “сери” i “серухи” сподіваються, що через кілька поколінь ніхто не нагадає їхнім нащадкам, що отримають титул з родовим гербом у спадщину, з якого гною вийшли у “лицарі” їхні пращури? Але ж завжди, як у Подерев’янського, знайдеться мудрець, що кожному кєнту розставить крапки над “i”: “ Ні, юний друже, то звичайне падло, яке наділо грязне простирадло!”.
Опозиція показала себе не краще за “лицарів”
Те, що в українській владі ще довго бракуватиме розумних голів, тепер стало ясно остаточно. Адже після того як з режимом буде покінчено, влада опиниться в руках нинішньої опозиції. А вона показала себе не набагато розумнішою за нинішніх можновладців. Замість того, щоб висміяти “нових лицарських” пером Тетяни Коробової, опозиція влаштувала виставу під назвою “Антимасонська прес-конференція i заява чотирьох фракцій” у театрі абсурду. Саме виставу, де лідери партій i фракцій виконували заздалегідь розписані ролі.
Війнуло духом сталінським часів (але не страхітливим, а бридким), коли “раптом” нам відкрили секрет Полішинеля, викривши міжнародну “змову” проти України, бо Орден Святого Станіслава є “як виявилось, українською гілкою міжнародної мережевої організації”. Виявилось? Та ця “змова” існувала вже три роки ні від кого не ховаючись. Більше того, “змова” ще й рекламувала себе, провівши 28 помпезних інвеститур (посвячення у лицарі), періодично з гордістю показуючи це по телебаченню ще задовго до початку касетного скандалу. Та опозиція тоді чомусь мовчала. Вона не бачила “загрози” інтересам національної безпеки навіть не так давно, коли Мороз включав до свого виборчого списку шєвальє Гадяцького, а Ющенко – Його Високопревосходительство шєвальє Червоненка (цікаво, чи виженуть тепер його з “Нашою України”? Ги-ги три рази, але ми ще піднімемо це питання – справу ж треба довести до логічного кінця. Знову ги-ги).
А як натхненно захищала опозиція Його Превосходительство шєвальє Володимира Стельмаха (i хай хтось скаже, що Ющенко не знав про “лицарство” Володимира Семеновича) від інших шєвальє, які чомусь, всупереч словам Юлії Тимошенко на прес-конференції, що статути подібних організацій ставляться набагато вище, ніж Конституція i закони України (i звідки такі глибокі знання – сама там була чи що?), поставили понад усе інтереси якоїсь аморфної парламентської більшості, а не свого Ордену. А інші шєвальє з ДПА тим часом натхненно “мочать” бізнес свого єдиноорденця Червоненка. А може це Стельмах з Червоненком порушили статут Ордену? Так ні, їх би тоді звідти виключили, а вони й досі “лицарствують”.
Взагалі продемонстроване невігластво лідерів опозиції вперше сягнуло рівня невігластва влади. Я вже писав, що оголошувати Орден Святого Станіслава масонською ложею в Мороза не було жодних підстав. А якщо навіть так, то чим завинили перед українською опозицією вільні мулярі, що проповідували рівність i братерство? Чи перестав Сан Санич вже читати масона Пушкіна, поезії якого, кажуть, любить? Чи стали йому раптом бридкими декабристи, які усі були масонами? Можна заперечити, що сучасні масони не всі такі прогресивні, але хіба всіх, хто назвався соціал-демократами, варто ідентифікувати з Медведчуком, а всіх “зелених” з відповідною фракцією Верховної Ради України минулого скликання? Дивишся на наших лідерів – ніби розумні освічені люди, а також хворіють на фобію перед усім ритуальним та закритим, вбачаючи зло у всьому невідомому.
Чим суперечить існування Ордену Святого Станіслава Конституції України – незрозуміло. Законодавство наше дозволяє діяльність міжнародних організацій. I всі вони є не менш мережевими структурами ніж Орден Святого Станіслава (той же Соцінтерн, куди прагне втупити морозівська СПУ, також має міжнародний характер). В Україні є багато громадських організацій, які виконують функції представництва (чи філії) організацій міжнародних. Як приклад тут можна навести фонд “Відродження” як представництво фонду Сороса та Інститут масової інформації як представництво “Репортерів без кордонів”. То може наступною вимогою опозиції стане їх заборона та видворення з країни Робера Менара, коли той черговий раз приїде захищати інтереси Лесі Гонгадзе?
Статут Ордену Святого Станіслава українському законодавству не суперечить, як не суперечить засвідчення новими членами своєї готовності зберігати вірність принципам Ордену (взаєморозуміння між народами світу через прийняття в Орден представників усіх націй, переконань i релігій задля створення справжнього людського братерства, підтриманні духу лицарства у світі, наданні благодійної допомоги людям), назване владою клятвою. Подібні присяги, починаючи від клятви Гіппократа, даються членами багатьох організацій, але їх опозиція не лякається як Ордену Святого Станіслава, хоча в його статуті чітко зазначено, що він не втручається у діяльність органів державної влади. То чим ця присяга суперечить присязі на вірність Україні? I чому ті, хто її дав, не мають права займати посади державних службовців? В Європі, наприклад, члени всіляких лицірських орденів з користю для своїх країн працюють на державних посадах, а у Великій Британії їм у парламенті навіть відведена верхня палата. І ніхто не бачить в нас тут жодної загрози національній безпеці. В нас же ця загроза полягає хіба що в тому, що країною правлять хворі на манію величі, але аж ніяк не керовані із закордонного центру масони.
“Орденоносців” звинувачують у спробі утвердження пріоритету “обраної” меншості над народом. З чого це випливає? Члени Ордену вже подали відповідний проект змін до Конституції? Чи в якомусь законі передбачено пільги “лицарям”? То може звинуватити Національну Академію Наук у спробі поділу людей на інтелектуалів i розумово відсталих? Адже туди, як i до Ордену, приймають не всіх.
Претендуючи на роль знавців народних традицій, опозиційні лідери рішучо відмовляють масонству i лицарству в існуванні на українській землі, бо вони, нібито, суперечать нашій ментальності i звичаєвому праву.
Ну якщо вже братися до традицій, то масонство в Україні їх все ж таки має побільше ніж, наприклад, більшість з поширених сьогодні в нас протестантських течій. У ХVIII-ХIХ століттях прогресивна українська інтелігенція майже поголовно ходила в масонах. Навіть автор першого твору літературною українською мовою Іван Котляревський був витією ложі “Любов до істини”.
Я вже не згадую східних релігій, які, за винятком мусульманства, з’явилися в нас зовсім нещодавно. То може підемо шляхом Росії i визначимо, які релігії в нас правильні, а які ні? I заборонимо вірним “нетрадиційних” релігій обіймати державні посади? Адже вони дають клятву своїм Богам, а це значно сильніше ніж присяга у якомусь Ордені. До речі, традиції лицарства все ж у нас є. I Богдан Хмельницький, i Іван Мазепа, i Костянтин-Василь Острозький таки були лицарями. I взагалі традиції лицарства та масонства в нас більш давні i тривалі ніж, наприклад, традиції парламентаризму i багатопартійності. То може наступним кроком опозиції стане заклик “Геть парламентаризм як непритаманне нашій ментальності, традиціям i звичаєвому праву явище”?
Загалом опозиція не навела жодного вагомого доказу як причетності Ордену Святого Станіслава до масонства, так i неконституційності його діяльності в Україні, окрім натяку: “Нікого не повинні вводити в оману положення Статуту ордена щодо утвердження загальнолюдських цивілізаційних цінностей”. То може їм відомо щось таке, чого не знаємо ми? Так хай скажуть прямо, а не кричать як діти: “Ви погані, погані, погані”.
Олександр Олександрович Мороз є одним з батьків нині діючої Конституції України, тому повинен добре її знати. I якщо він виявив, що діяльність Ордену Святого Станіслава суперечить Основному Закону, то привід для занепокоєння дійсно є. В тому сенсі, що треба внести такі зміни до Конституції, які б дозволяли діяльність подібних об’єднань. Інакше виникає питання: “Камо грядеши, панове політична опозиція? До Європи чи від Європи?” Якщо до, то слід почитати тамтешнє законодавство i виявити, що там масонів i лицарів не забороняють (в деяких країнах лицарі навіть мають певні права та пільги, яких не мають інші громадяни) i не бачать в кожному магістрі Лiчо Джеллi. Членами різноманітних лож є багато відомих політиків. Та майже всі президенти США були масонами i не приховували цього. Масонство, на відміну від уявлень нашої опозиції, є закритим, але не таємним явищем. I, чесно кажучи, ці ложі є не більш закритими ніж опозиційні політичні партії. Бо навіть на розгляд питання, яке підняв перед Морозом і його партією я під час минулої виборчої кампанії, мене не запросили, і довелося очікувати на результат за зачиненими дверима. В підсумку, попри всі запевнення щодо конструктивної співпраці, питання вирішене так і не було, а соціалістичні функціонери другої ланки страшенно обурювалися, що я смію втручатися у їхні партійні справи.
Чи відоме опозиції слово “аналіз” як не медичний термін?
Борців з “масонами”, “світовою жидівською змовою”, “таємними агентами сатани” в Україні завжди вистачало. Вони не мають сумніву, що у всіх наших бідах винні “чорні зовнішні сили”, i твердо переконані, що “слуги зла”, вже давно підкоривши Європу та Америку, масово ринули на Схід, заполонивши в тому числі й Україну. Цих “борців” неважко відрізнити за їхнім ставленням до людини в залежності від прізвища, імені, по батькові та антропологічних даних (довжина носа, стирчачість вух тощо). Таких є чимало у всіх партіях, в тому числі й опозиційних. Вистачає їх i у Верховній Раді.
Вони цілковито впевнені, що з часу свого виникнення масонство є єдиним i керується з одного центру, поставивши собі за мету світове панування. А сам цей термін звучить у їхніх вустах як “світова жидомасонська змова”. I українські “борці” з цією “змовою” не вживають слово “масонство” окремо від “жидо”, хоча навряд чи здатні пояснити, чому масони, українці за національністю і самостійники за поглядами, Петлюра i Скоропадський воювали один з одним. I як це в’яжеться з твердженням про єдиний центр, що роздає накази.
На прес-конференції i в заяві лідери опозиції слово “жидо” скромно опустили. Напевно, щоб зберегти пристойність в очах цивілізованого світу. Мушу зазначити, що їм це не вдалось. По-перше, в цивілізованому світі боротьба з масонством (навіть без “жидо”) не вітається, по-друге, книжка “Єврейська рулетка України” в руках Мороза на прес-конференції красномовно свідчить про те, що мовлено не було.
Потуги деяких опозиціонерів прорватися у Європу з каменем за пазухою й дулею в кишені іноді викликають сміх. Я згадую випадок як в одній опозиційній партії, лідер якої не може втриматись у вузькому i не дуже колі, щоб не натякнути на семітське коріння політичних опонентів, готувався якийсь програмовий документ. В нього було внесено так багато слів “єврей” та “антисемітизм” (на кшталт “наша партія виступає за рівність всіх громадян України: українців, росіян, євреїв”, “ми рішучо виступаємо проти ксенофобії та антисемітизму” тощо), що заступник голови партії не втримався i слушно закликав попуститися, мовляв, наша партія діє в Україні, а не Ізраїлі, тож достатньо обмежитись боротьбою з ксенофобією, яка апріорі містить у собі й боротьбу з антисемітизмом. Та голова заперечив, що так треба для Європи.
Я тоді посміявся: “Ну хто у Європі читатиме ваші документи?”, але згодом пересвідчився, що там дещо про нас знають. Під час акції “Україна без Кучми” до офісу очолюваного Володимиром Чемерисом Інституту “Республіка” завітали голландські соціал-демократи i спитали: “А хто з правих бере участь в акції?”. Один зі студентів назвав прізвище вищезгаданого лідера, на що іноземці замахали руками як попи, що відганяють з-перед очей мару: “Та ви що, він же жахливий антисеміт!” І допомогло йому розшаркування перед євреями в програмових документах приховати свою суть, якщо навіть у невеличкій Голландії, яка апріорі не може мати в Україні життєво важливих інтересів, про нього йде така слава. I, гадаю, не тому, що цікавляться, а тому, що хтось їх там інформує у комусь потрібному напрямку. У всякому разі деркачівські прихвосні зараз наполегливо поширюють в кулуарах Європарламенту i антимасонську заяву опозиції, i матеріали прес-конференції, i виступ Мороза з книжкою “Єврейська рулетка України” в руках. Тепер буде йому i кохве, i Соцінтерн з Другим Інтернаціоналом. I Віктор Андрійович Ющенко тепер може хоч весь час проводити у зустрічах з закордонними парламентарями та переконувати їх, що опозиція i влада в Україні – це дві великі різниці. Я впевнений, що Європу i Америку він в цьому переконає. I вони зроблять висновок: “Українська опозиція дійсно сильно відрізняється від української влади. Але i ті, i другі також сильно відрізняються від західних демократій”.
Найцікавіше у цій ситуації те, що ні Мороз, ні Ющенко не є ні антисемітами, ні “борцями з масонством”, ні “віруючими у всесвітню змову”. Скоріш за все не є такими i Тимошенко з Симоненком. I вся ця вистава була лише тактичним кроком для підігріву ажіотажу серед віруючих у таку “змову” маргіналів, яких, на жаль, в Україні вистачає.
Своєї мети опозиція досягла. Брехня пішла між люди i переможно шириться як пісня “Яблучко” з “Гамлета” Леся Подерев’янського. Однак, однак…
Опозиція, попри свої позитиви, має кілька суттєвих вад, що зводять нанівець всі зусилля. Однією з таких вад є прагнення популярності за будь-яку ціну. Саме таким прагненням пояснюються численні популістські (хоч i досить блискучі) заяви та ініціативи Юлії Тимошенко. Олександр Мороз так не вміє. Але хоче. Тому час від часу також видає на гора якийсь “перл”. А потім дістає по голові другим кінцем палки, яку жбурнув. Бо, як не створений чоботар для випічки пирогів, так не створений Мороз для піару. I здобути популярність він може (i вміє) лише конкретними справами, які самі роблять йому пiар. Поки Соцпартія займалася справами, вона здобувала симпатії у людей навіть правих поглядів. Як тільки Мороз втягнувся у піарівські змагання з Тимошенко, його місце лідера опозиції перейшло до неї.
Іншою вадою всіх без винятку опозиціонерів є невміння подивитися на себе чужими очима, щоб зрозуміти “як їхнє слово відгукнеться”.
Ну i саме головне, що ніхто з наших лідерів перед тим, як щось зробити, не бере у руки аркуш паперу i олівець, щоб накреслити вертикальну лінію, а потім у лівій частині написати можливі позитиви майбутнього кроку, а у правій негативи i витрачені на це ресурси. (Про найбільшу ваду – відсутність плану з альтернативними варіантами розвитку подій я навіть не згадую: до цього наша опозиція просто не доросла).
У випадку “боротьби з масонством” позитивом є те, що антикучмівські пристрасті у великій частині народу напередодні весняних акцій опозиції (їх теж планували без аналізу, але то вже тема майбутньої статті) спалахнули з новою силою. Позитив вагомий, та не всеосяжний. Все ж таки обурена “чернь” не піде на штурм Бастилії, а отже революції ця заява не викличе.
Тепер про негативи (ресурсів тут пішло мало, тому згадувати їх немає сенсу, що також є позитивом). В середовищі немаргінальному опозиція свій імідж попсувала. Це невелика втрата, бо за відсутності альтернативи навряд чи хтось з нинішніх прихильників відмовить четвірці у підтримці. Правда, підтримка з необхідності, а не від щирого бажання не така ефективна, всі ж бо знають як важко себе примусити щось робити.
Про негативне враження в цивілізованому світі я вже писав. Це значно більший негатив, але теж не смертельно, бо закордон все одно не вирішить за нас наші проблеми, а так опозиційні лідери може перестануть їздити по світах i повернуть обличчя i стопи свої всередину власної країни.
I третім негативом є сприяння владі по стабілізації точки протистояння влада-опозиція. Тут треба пояснити докладніше. В Україні народ можна розділити на три частини. Найбільша з них – противники режиму, найменша – його прихильники. Решта вважає, що всі вони, i влада, i опозиція, однакові i просто прагнуть влади. Тенденція до змін тут не на користь режиму. Тому в його інтересах будь-якими зусиллями хоча б зберегти статус-кво, оскільки згадана решта хоч i не така велика як раніше, але все ж достатня для того, щоб забезпечити обрання потрібного мажоритарного депутата шляхом продажу свого голосу за 20-50 гривень.
Я вже писав про наявність “борців з жидомасонами” у лавах опозиції. Не менше їх i в лавах влади. Наприклад, у Львові видається така газетка “Ідеаліст”, що розповсюджується безкоштовно i приносить певну користь людям, забезпечуючи їх обгортковим матеріалом, а найбідніших – замінником (хоч i шкодливим для здоров’я) туалетного паперу. “Ідеалісти” ведуть “непримиренну” боротьбу з “жидомасонством”, складаючи списки учасників “світової змови” і “викриваючи” всіх, хто записався в українці, росіяни та інші національності. Не дивлячись на те, що їх дії прямо підпадають під статтю “Розпалювання міжнаціональної ворожнечі”, влада “переслідує” цих “ідеалістів” дуже неохоче, хоча у списках “жидами” проголошується все керівництво України – від Кучми до найменшого міністра. Причина проста: газеті відведена роль не борця з опозицією (якщо б до списків були внесені лише опозиціонери, то ніхто б “ідеалістам” просто не повірив), а стабілізуючого ситуацію чинника. I її завданням є посіяти “мислевірус” у середовищі байдужих, мовляв, всі вони однакові, “жид” Кучма править Україною, “жиди” Чемерис i Луценко підняли прапор боротьби з ним, а “жиди” Ющенко, Тимошенко, Мороз прагнуть скористатися плодами цієї боротьби.
При цьому “ідеалісти” постійно наголошують, що їхні списки пiдкрiпленi документально i сміливо пропонують всім фігурантам списку подавати до суду на газету, якщо тi вважають, що там написана брехня. При цьому “ідеалістичні” пропагандисти спрямовують ці поради в основному до опозиції. А щоб виглядало це природніше, вербують по всій Україні (i досить успішно як для такої малої газети та ще й з “Бандерштату”) “борців з жидомасонською змовою” насамперед з числа прихильників опозиції, щоб ті волали: “Ну не може ж бути, що мій кумир (Ющенко, Тимошенко, Мороз) – жид. Але чому він не подасть до суду? Щось тут не так”. Один мій знайомий дідусь, який безкоштовно ледь не цілодобово на останніх парламентських виборах ходив від дверей до дверей, щиро i переконливо агітуючи за Ющенка i Тимошенко, аж змарнів вже від цих питань. Тепер сновидою він носиться з пачкою “Ідеаліста” в авосьці i задає ці питання також від дверей до дверей i також безкоштовно.
Неважко уявити, що, як тільки хтось із лідерів опозиції подасть до суду (а дурості у них вистачить), рабіновичі та суркіси заволають на весь світ, що Ющенко (Мороз, Тимошенко) – антисеміт, бо вважає, що бути євреєм ганебно. I дійсно, в судi лідерам опозиції залишиться доводити, що вони не належать до євреїв, бо ніде в “Iдеалісті” прямо їх не звинувачують в участі у всесвітній змові. Досить грамотно у пропагандистському i юридичному плані зверстаний цей “бойовий листок”.
Кожна з трьох вищеописаних категорій українських громадян поділяється на дві частини (більша – пасивна, менша – активна). Причому у третій категорії частка активних найменша. Більшість же з цих байдужих людей нічого не знають про “світові змови”, тому подібна заява опозиції ще більш усталює їхнє враження, що політики-невдахи, які втратили владу, звинувачують своїх опонентів у всіх смертних гріхах, як у сварливому подружжі кожен шукає, до чого б причепитися, щоб “дістати” іншу половину. До речі, таке ж враження може скластися i в закордонних політиків, в яких є важливіші справи ніж занурення у подробиці української дійсності та читання книжок Мельниченка перед сном. Особливо на тлі “перлів а-ля базарна торговка” Юлії Тимошенко про носіння українськими “лицарями” орденів як собачих нашийників. Ніби Юлія Володимирівна ніколи не бачила нашийника, що щільно облягає шию, а не висить на грудях, та ніби вона не знає, що традиція вручати ордени вішанням на стрічці на шию досить поширена у західному світі (особливо в наукових колах) i запроваджена саме тому, щоб їх не носили, хизуючись, як це роблять у нас, пришпилюючи нагороди до піджаків. До речі, щось я не помічав, щоб хтось з нашої “еліти” ходив з орденом на стрічці на шиї у парламенті чи інших публічних місцях.
Слава Богу, в Україні склалася ситуація, коли противники режиму значно переважають i його прихильників, i байдужих. А попереду вибори не парламентські, а президентські, де купівля голосів відіграватиме меншу роль. Але все ж нехтувати можливістю привернути до себе частину нині байдужих людей не варто.
В цілому можна констатувати, що “антимасонський” виступ опозиції приніс їй дивіденди, більші за негативи. Однак, якщо так вже кортіло поапелювати до маргіналів, можна було б це зробити з найменшими втратами, а не видаляти гланди зварювальним апаратом через анальний отвір. Не мали озвучувати i підписувати ці нісенітниці лідери фракцій. Це могли б зробити інші депутати, підписавши заяву для вагомості якоюсь великою групою, наприклад по 5 з фракцій СПУ та БЮТ i по 10 з НУ та КПУ. Таким чином i потрібна б опозиції інформація поширилась би, i не виглядало б це як позиція всіх опозиційних сил та їхніх лідерів.
А так перед очима пропливають кінокадри з двох прес-конференцій Мороза. Якщо вимкнути звук, то не відрізниш одну від одної. На обох серйозне обличчя Мороза з сенсаційними звинуваченнями. Тільки на першій в руках касета з доказами, що нами правлять злочинці, а на другій – книжка “Єврейська рулетка України” з вигадками, що нами правлять (та ще й керовані з Європи, куди ми нібито прагнемо) масони.
На думку приходять приказка про історію, трагедію i фарс, а також цитата з “Короля Літра”:
Усі перевороти, юний друже,
Одне начало мають і кінець:
Спочатку розбивається склотара,
А потім підкрадається п*здець.
Прес-конференція опозиції, на якій Олександр Мороз оприлюднив “сенсаційні” дані, що
“300 вищих керівників України входять до масонської ложі – Ордену Святого Станіслава”, вбачивши у цьому загрозу національній безпеці України, викликала відчуття нереальності. Та ще більше приголомшила заява парламентських фракцій “Наша Україна”, Комуністичної партії України, Соціалістичної партії України та виборчого блоку Юлії Тимошенко, лейтмотивом якої було – “Масони в Україні не пройдуть”. I першим під нею стояло прізвище Віктора Ющенка, який відрізняється від опозиційної трійки особливою позицією. Позиція дійсно особлива: коли потрібно прямо сказати, що нами правлять бандити на чолі з паханом-президеном, ВАЮ, позичаючи в Сірка очі, белькоче про консенсус, коли необхідно піднімати чесних людей на боротьбу зі злочинною владою, шукає порозуміння з відвертими падлюками, а коли дійсно потрібно відмежуватися від маразму, він, не задумуючись, співає в унісон.
Чим насправді є Орден Святого Станіслава?
Мені, одному з ініціаторів акції “Україна без Кучми” дико незручно повторювати вслід за Кравчуком: “Яке масонство? Це блеф i брехня”. Однак не можу йому заперечити, бо Орден Святого Станіслава дійсно має до масонства таку ж причетність як амазонські мисливці за головами до катастрофи американського космічного корабля “Колумбія”.
От з наступними словами екс-президента України про Орден як позитивну організацію, традиції якої були закладені її засновниками у ХVIII столітті i підтримуються сучасними кавалерами, погодитись важко. Хоча щодо позитивності... Остап Бендер – це позитивний чи негативний герой? Бо Орден Святого Станіслава у його сучасному виконанні є типовою конторою “Роги i копита”.
За своєю подобою Орден Святого Станіслава є лицарським орденом. Саме за подобою, бо до лицарства він має таку саму причетність як до масонства. Навіть коли польський король Станіслав II Август Понятовський заснував його, лицарство як впливовий суспільний інститут вже відійшло у минуле, залишившись лише у зовнішній оболонці родових гербів, грамот, титулів. В такій оболонці до сьогодні збереглися i більш давні ордени, засновані справжніми лицарями-воїнами, а не їхніми нащадками. Орден Святого Станіслава, який по причині пізнього заснування не мав героїчних традицій, припинив свою діяльність у 1917 році i став би назавжди історією, якби не одна вада, притаманна частині індивідуумів роду людського.
Зветься ця вада комплексом меншовартості, що особливо пишно процвітає у суспільствах, де панує людська нерівність. Причому не майнова, а в царині фактичної реалізації прав людини. З цим комплексом кожному з нас доводилось неодноразово стикатись протягом життя. Наявністю саме цього комплексу пояснюється стрімкий перехід вчорашніх сільських дітей на російську мову при переїзді у місто. Під час проживання у студентському гуртожитку мені не раз доводилось з огидою спостерігати як ці закомплексовані категорично відмовлялись спілкуватись українською, “штокаючи” i “какаючи” з жахливим акцентом. Навіть гірше, коли батьки, згинаючись під вагою сумок з продуктами, приїжджали відвідати своїх чад, невдячні нащадки зачиняли їх у кімнатах, забороняючи виходити без дозволу та не пускаючи до кімнати знайомих. Якщо ж ми все ж випадково стикалися з ними, наші “руські” готові були провалитися крізь землю від сорому, а потім довго привселюдно виправдовувались, мовляв, батьків не обирають.
Доводилось мені бачити i нащадків справжніх аристократів: графа, двох графинь i двох князів. Більшість з них були лінивими нездарами, які звинувачували у всіх своїх життєвих невдачах “чернь”, що прийшла до влади i не хоче їм, “аристократам”, коритися. Один граф продавав цигарки в підземних переходах, сякався в рукав, колупався в носі i знімав квартиру разом з кількома такими ж напівбомжами, однак, сідаючи за брудний стіл їсти з брудного посуду, не забував нагадати про своє походження. Моя знайома графиня, не вміючи і не бажаючи нічого робити, живе у злиднях i частенько заглядає у чарку, але ніколи не забуває висловити своє “фе” на адресу “простолюдинів”. Князя я знав ще у радянські часи. Його, як він вважав, “вишукані” манери у поведінці та розмові були настільки штучними, що викликали сміх, а не захоплення. Продаючи численні родинні коштовності, він діставав через фарцовщиків найкращі речі, влітку i взимку ходив у чоботях i не дозволяв у себе вдома нікому знімати взуття, не дивлячись на дорогі килими. Щоб не бути притягнутим за тунеядство, він десь рахувався на роботі, але ніколи на неї не ходив. Моя неписьменна сільська бабуся своєї поведінкою i мудрістю дала б величезну фору цим “аристократам”, i я про це не раз їм казав, однак мені зневажливо відповідали, що у неї немає відповідних документів.
Щоправда серед моєї знайомої знаті були i нормальні люди. Наприклад, князь Сергій Волконський. За своєю генеалогією він мав право як на російський, так i на український престол, однак не збирався ні на що претендувати, присвятивши себе науці. Не виставляв на показ своє походження, i поведінка його була природньою та щирою. Громадянин Франції, він погано володів російською i майже не володів українською, проте пам’ятав, що його коріння саме тут i мав особливі сентименти саме щодо України. А про те, що померла місяць тому мама мого товариша, зв’язкова УПА, була графинею, я дізнався лише вчора, бо ця інтелігентна аристократичного вигляду і поведінки жінка ніколи цим не хвалилась.
Українські можновладці є типовими представниками хворих на комплекс меншовартості. Нахапавши мішки грошей, вони будь-що прагнуть забути своє робітничо-селянське походження, i вивищитись над іншими. Звикши до того, що все можна купити, ці стрибунці “із грязі в князі” вирішили підкріпити своє особливе становище у суспільстві ще й титулами, однак жоден поважаючий себе орден за гроші лицарство не продасть, а заслуги української влади тягнуть хіба що на тюремну камеру, а не на лицарське звання.
Та немає такої вади багатіїв, яку б не використали у своїх цілях підприємливі, ліниві та марнославні чоловічки. З їх легкої руки й було знайдено відновлений у 1979 році Орден Святого Станіслава, який жеврів у тіні більш поважних орденів, поки його “вiдновлювач” Юліуш Новина-Сокольницький не вирішив сам чи з чиєїсь підказки зробити свій орден міжнародним. Саме поняття “міжнародне” як антитеза поняттю “національне” є надбанням сучасності i не має нічого спільного з лицарською старовиною, але чого не зробиш заради мети. Життя ж у Лондоні, де мешкає цей Хулiуш (так би його ім’я вимовляли в Іспанії, де народилися перші в історії лицарські ордени) дороге, працювати не хочеться, а бути багатим i знатним кортить.
Сам пан Жулiуш (так би його ім’я вимовляли в Португалії, де посада Великого Пріора i досі вакантна) виявився кепським вербувальником. Бо до 1999 року зміг залучити до Ордену по всьому світу менш ніж 1500 осіб, причому не самих впливових членів суспільства. Набагато краще пішли справи, коли діяльність організації розповсюдилася на землі колишнього СРСР – в Росію та Україну. Причому Україна тут за кількістю та посадами членів значно обскакала свою північну сусідку. Напевно в Росії не так охоче вступають до польського ордену, бо ж на тлі нащадків знатних російських родів новоявлені “лицарі” виглядатимуть все ж блідо. В Україні ж лицарi-неофiти є першопроходцями, тому за три роки тут знайшлося аж триста бажаючих отримати це звання.
Саме бажаючим, бо, на відміну від, скажімо, Великої Британії, де королева періодично нагороджує титулами своїх підданих, для отримання лицарського звання в Ордені Святого Станіслава необхідно сплатити… вступний внесок. Як тільки гроші сплачені, новопосвячений “лицар” негайно отримує разом із титулом ще й нагороду.
Станіслав II Август Понятовський мабуть перевертається у труні від таких продовжувачів своєї справи. Я вже мовчу про Святого Станіслава зі Щепанува, чиїм іменем освячується все це дійство. Нещасний краківський єпископ тепер не матиме спокою i в раю.
Обидва Станіслави навряд чи б пережили таке нехтування старовинними традиціями, якого припустилися цих славних прадідів великих правнуки погані. Статути всіх орденів, звичайно, зазнали змін, адаптуючись під сучасне законодавство. Однак зазвичай старовинні ордени намагаються максимально зберегти традиції. Орден Святого Станіслава тут виключення. Написаний сучасним канцеляритом статут ні словом не нагадує про давнє лицарство. У структурі поряд з канцлерами, прелатами, пріорами, бейлiфами, сенешалями є й такі суто “лицарські” посади як Великий Комісар, директор філателістичного бюро, директор відділу громадських зв’язків. Причому всі незрозумілі українській “еліті” звання обов’язково супроводжуються словом “Великий”, хоча середніх чи малих пріорів, бейлiфiв i т. д. структурою Ордену не передбачено.
Звинуватити вiдновлювачiв Ордену у поганому знанні історії не піднімається рука, бо вони й не збиралися дотримуватися якихось традицій. Їхньою метою був грандіозний лохотрон, в тенета якого абсолютно без ризику потрапити під відповідальність за шахрайство можна було б зловити найбільших акул бізнесового та владного океану. Колись заради хохми я записався до масонської ложі (її центр також був у Лондоні) i через хвилину після вступу вже був призначений Великим Кондукатором Київським, Брацлавським i Чернігівським. А познайомився я з Великим Гросмейстером чи Магістром (вже не пам’ятаю) ложі за хвилину до вступу й без будь-чиєї рекомендації. Просто випадково на фуршеті почув як він захищав у розмові масонів i розповідав про ложу, тому підійшов i з серйозним виглядом запитав: “А мені можна до вас вступити?”. Не буду описувати свої враження від перебування в масонах (докладно кожен бажаючий може прочитати це тут http://maidan.org.ua/n/arch/997114239), але чудово уявляю, як потішалися з майбутніх розведених лохів керівники Ордену Святого Станіслава, звалюючи для солідності на купу всі незрозумілі іноземні звання i титули, розбавляючи їх зрозумілими для однозвивинних мозків сучасної української й російської “еліти”.
Хто ви, українські “шєвальє”?
Закомплексовані люди є у всіх країнах. Тому, обмінюючи цяцьки, звані нагородами, на кругленькі суми вступних внесків для солідності можна мати формальні представництва не у 30 країнах, а й по всьому світу, i не лише у всіх штатах США, але й у кожному з аймаків Монголії.
Візьмемо, наприклад, Павла Івановича В’ялова. Ну як людині жити з таким нежиттєрадісним прізвищем? В садочку дражнять, у школі сміються, жінки хіхікають. А от Великий Пріор та ще й шєвальє В’ялов – це ж в країні, де бал правлять комплекси, просто знахідка. Вчора ще тебе ніхто не святкував, а сьогодні маєш не лише безбідне життя, але й шану сильних світу цього, тобто, України цієї. Покликав би вчора який-небудь В’ялов по телефону високого посадовця, то в кращому разі почув би крізь сміх секретарки пораду спочатку посвіжішати. А сьогодні тебе з’єднують на перше ж недбало кинуте крізь зуби у слухавку прохання. I міністри, прокурори, генерали радісно, ввічливо й без затримки озиваються на тому кінці дроту.
А як “шляхетно” звучить шєвальє Льовочкiн, шєвальє Коптiлов, шєвальє Коровкiн, шєвальє Корячкiн, шєвальє Козачок (козачками звали челядь у панських маєтках). Тепер вони самi пани. Якби Микола Янович Азаров знав, що колись стане шєвальє, то може б i не брав собі прізвище дружини, а залишив би собі стару родову хвамілію. I керував би сьогодні державними фінансами шєвальє Пахло.
Я i гадки не маю нікого образити. Кожне прізвище є по-своєму колоритним. Але все, що є не до речі i не до місця, стає посьмиховиськом. От, наприклад, корова. Ніхто i слова проти неї не скаже: i очі розумні, i сумирна, i молоко та м’ясо людям дає. В Індії навіть священною твариною вважається. А спробуйте надіти на неї сідло. Від сміху не втримаєтесь.Отож…
Так i з прізвищем. Ну хіба мають щось спільне із здоровим глуздом шєвальє Клешня, шєвальє Черевань, шєвальє Скалозуб, шєвальє Кірпа? Відразу згадуються Муза Сидорівна Непідтикана та Немезида Кіндратівна Полудрабок з “Сумних веселощiв” Остапа Вишнi. Але наскільки гордо звучить отаман Клешня, кошовий Скалозуб, гетьман Черевань. З головного залізничника ж пізно щось робити. Його прізвище вже “облагороджене” зміною “и” на “i” та перенесенням наголосу на останній склад. Ну чисто по-хранцузьки, як шєвальє. От тільки його кирпа від цього личком не стала.
Плануючи розведення лохів, прикольні хлопці та дівчата знали, що уявлення про історію розпорядників України періоду Леоніда II Кучми дуже i дуже приблизне. Інакше б генеральний прокурор не мріяв би бути схожим на імператора-душогубця Нерона.
Якби було інакше, майбутні українські шєвальє зрозуміли б, що лицарство їм пропонують несправжнє, що за менші гроші можна було б самим заснувати який-небудь Орден, призначити когось нащадком якогось Князя, намалювати йому потрібні документи i не обтяжувати себе формальностями. Мабуть у дитинстві вони не читали історичних романів та не дивились кінофільмів, інакше б задумались, з яких це пір у Ордені Святого Станіслава почали водитися сери i леді. А також шєвальє, що до того ж вживається поряд з титулом кавалер, хоча насправді є його простим перекладом на французьку. Це те саме, що сказати “пан сеньйор”.
Не бентежить також українську “еліту” наявність в Ордені Святого Станіслава жінок. Все ж таки Орден лицарський, а не чернечий чи шпитальний. Однак чого не зробиш заради залучення дружини президента до своїх лав. А також задля того, щоб гроші i вплив не виходили за межі родини (Великим Секретарем Ордену є шєвальє Надія Дмитрівна В’ялова). Навіть підеш на порушення всіх традицій (тим більше, що вони тобі по-барабану), приколовшись над “лицарками” (вони все одно не зрозуміють, що над ними знущаються), назвавши Кавалерственними Дамами. Це що, чоловічоподібні жінки? А титулу Дамственних Кавалерів там випадково не планують ввести? Для жіночоподібних чоловіків. А то якась дискримінація виходить.
Взагалі складається таке враження, що вiдновлювачi та проштовхувачі Ордену Святого Станіслава на схід взяли собі за мету якнайбільше порвати з тим, старим Орденом, знищивши у ньому не тільки всі канони лицарські, але i все польське. Чого варті, наприклад, непритаманні для України звертання Високопревосходительство i Превосходительство. Чому не Ясновельможність, тим більше, що рідною мовою Святого Станіслава i Станiслава ІІ Августа Понятовського вона звучить аналогічно?
Критерію цих звертань моїм хлопським розумом не осягнути. Те, що Високопревосходительствами є Кравчук, Пустовойтенко, Людмила Кучма – якось зрозуміло. Але чомусь віце-прем’єр (тут i далі посади подаються на день вступу до Ордену – прим. авт.) Семиноженко вже є просто Превосходительством, тоді як нижчі за нього міністри Кузьмук i Кравченко, генпрокурор Потебенько, голова ДПА Азаров, голова СБУ Деркач, голова Держмиткому Соловков, голова Центрвиборчкому Рябець i навіть керівник Державного управління справами Президента України Дагаєв є Високопревосходительствами? Більше того, додаток “Високо-” мають ціла низка армійських, міліцейських i податкових генералів. I також за незрозуміло яким критерієм. Заступник Голови Державної податкової адміністрації України Брезвiн є Високопревосходительством, а Перші заступники голови цього ж відомства Жвалюк та Чалий навіть не Превосходительствами, а лише Достойними панами. В міліції i зовсім справи дивні. Я б на місці Ю. Смирнова сприйняв слово Превосходительство як образу офіцерської честі, бо купа нинішніх i колишніх підлеглих ходять у Висопревосходительствах: звільнений зі скандалом заступник міністра Джига, керівник Апарату міністра внутрішніх справ Фере, начальник Головного Управління Держслужби з боротьби з економічною злочинністю МВС України Харламов… Тут з горя можна i напитися з колегою по нещастю Його Превосходительством держсекретарем МВС Гапоном, бо в того заступник Ануфрiєв – Високопревосходительство. Третім можна запросити голову Держкомкордону Олексiєнка, який також до Високопревосходительства не дотягнув. За пляшкою той міг би поскаржитись на занепад лицарських традицій, адже у старовину охорона державних кордонів поряд з війною за їх розширення була головним зайняттям лицарів, тоді як у найжахливішому сні ніхто не міг уявити собі лицарів-митарів, лицарів-шпиків i навіть лицарів-катів (в СБУ, ДПА, Генпрокуратурі, Держмиткомі, Держдепі з питань виконання покарань Високопревосходительствами хоч греблю гати, а в Держкомкордоні – жодного). Гроші на сумну пирушку можна було б попросити в начальника Фінансового управління МВС Романова. Та він може i не дати, бо ж є Високопревосходительством, хоча навіть міністр фінансів цілої держави Юшко більш ніж на Достойного пана не заслужив.
Жоден критерій для градації цих звертань не підходить: ні посада, ні військове звання, ні ступінь нагороди. Але якщо подивитись, що у Високопревосходительствах ходять такі особи як Генеральний директор фірми "Топтранс" Микола Петренко (i він не один там такий), то виникає лише одне припущення: шанобливість звертання прямо пропорційно залежить від величини й частоти добровільних внесків (в т. ч. повз касу й банківський рахунок) та інших послуг, наданих Ордену чи його окремим керівникам.
За три роки присутності Ордену Святого Станіслава на українських теренах лицарями стало майже все керівництво Кабміну, Адміністрації президента, Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації, Генпрокуратури, Держмиткому, Держкомкордону, Держдепу з питань виконання покарань. Не обділена ними i Верховна Рада.
Скажіть мені, шановні шєвальє: а чи для вас не зайва буква “є”?
Продивившись список українських “лицарів-неофітів”, мимоволі турбуєшся за саме поняття “лицарство”. Бо при такій галопуючо зростаючій кількості якість та сумнівній якості нашого “лицарства” блакитна кров може виявитися сильно розбавленою навіть у світовому масштабі. Не треба навіть згадувати численні зовсім не лицарські вчинки цього воїнства, не варто навіть стверджувати, що переважна більшість з цих “лицарів”, почувши з темної підворотні жіночий крик про допомогу, лише пришвидшить крок у зворотньому напрямку. Досить тільки згадати, якою “вишуканою” мовою спілкуються наші Кавалери, як у пам’яті спливає трагедія Леся Подерев’янського “Король Лiтр” (мені здається, що спритні хлопці та дівчата з керівництва Ордену Святого Станіслава знайомі з усією його творчою спадщиною, бо треба мати неабияке почуття гумору, щоб причепити на знак Ордену монограму SS).
При погляді на минуле, сучасне та й майбутнє (тут неважко бути пророком) багатьох шєвальє, аналогії приходять самі собою. Пригадайте дійових осіб трагедії: Едгар – цинічний ґвалтівник собак та кіз. Згодом – статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів; Едмунд – життєрадісний пожирач екскрементів, санітар лісу i друг природи. Згодом – статечна людина, член суспільства, професор Кембріджського університету; Йорик – потворний недоносок, начитавшийся “Заратустри”. На початку п’єси – блазень. Згодом – статечна людина, вождь англійського народу.
Вам це нікого не нагадує? А монолог сера Едгара в кулуарах англійського парламенту? Перепрошую за вживання ненормативної лексики, але, по-перше, наші “сери” вживають її не рідше, по-друге, в Подерев’янського вона звучить природніше i милозвучніше:
У вухах ще дзвенить від ахінеї,
Яку я майже три години слухав.
Як на базарi сери розп*здiлись.
Сер Арчибальд поцупив за чуприну
Мілорда Ричарда, а потім зах*ярив
Каламарем по пиці. Сер Норфольк
Вiдп*здив сера Джона. Ця х*йня
Зоветься демократія. Віднині
Ми разом всі вирішуєм питання,
Бо старий поц, скажений Літр, п’яниця,
Надумав замінити диктатуру
На демократію, а сам полишив владу
I роздав все майно ханигам різним.
Їх серами зробивши, тягар тяжкий
З своїх плечей на їхні положив…
…Я просто неба жив, як соловейко,
I політуру пив, i самогон.
Тепер возвисився. Вчорашні уркагани,
Ханиги, волоцюги, п*дараси
Сидять в палаті серів i балдєють…
Я не можу описати всіх членів Ордену, тому згадаю низку найбільш колоритних персонажів: колишній віце-прем’єр, а нинi народний депутат Курас, міністр закордонних справ Зленко, генпрокурор Пiскун, голова Фонду держмайна Бондар, голова СБУ Радченко, кримський прем’єр Куніцин, голова Одеської облдержадміністрації Гриневецький, колишній міністр зовнішньоекономічних зв’язків i торгівлі Осика, колишній міністр оборони Кузьмук…
Сплутавши воїнство Христово з чимось дуже земним i не зважаючи на єретичний з точки зору православ’я Орден, з криком “Не убий” побігли записуватись у “лицарі” й священики УПЦ Московського патріархату: Його Високоблагословення протоiєрей, секретар Київської Митрополiї Української православної Церкви i одночасно священик Великого Прiорату Ордену Святого Станiслава в Українi шєвальє Вiталiй Косовський та Священик Ордену Святого Станіслава архімандрит шєвальє Вікентій, настоятель Свято-Феодосіївського Ставропігійного чоловічого монастиря. В заходах Ордену брали участь настоятель Свято-Iллінської церкви УПЦ-МП отець Роман та Митрополит Тернопільський і Подільський УАПЦ Мефодій.
Як виявилося, комплексом меншовартості страждають в нас не тільки можновладці та бізнесмени, а й інші відомі люди. Мене не дивує наявність в лавах шєвальє президента Національної Академії Наук України Патона чи ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Скопенка разом з директором Інституту міжнародних відносин при КНУ Губерським (ректор i проректор моєї alma mater, mama mia!), олімпійських чемпіонок Клочкової та Подкопаєвої (спортсмени звикли, що їх завжди чимось нагороджують після гучних перемог i навряд чи здатні розібратись, що є де), акордеоніста Яна Табачника чи співака Йосипа Кобзона. Навіть “лицарство” Богдана Ступки, Євгенії Мірошниченко, Вадима Пісарєва не дивують. Але що роблять в цій компанії Рауль Чілачава та Ніна Матвiєнко? Їм що відчуття власної гідності чи слави замало?
Кавалерствена Дама Ніна Матвiєнко! О, Господи! Знову перед очима образ корови з сідлом. Жінка з селянським обличчям, фігурою, руками i мовою, не схильна до збоченських богемних тусовок, не обділена ні матеріально, ні народною повагою, Ніна Митрофанівна, майже ставши одним з символів України, в завершальний період життя робить все, щоб не тільки до цього символу не дотягти, але й щоб нащадки ніколи не згадали її добрим словом. То Кучму рекламує на президентських виборах, то ліпить блазенський вареник у Москві (забула вже як ледь не загриміла за грати за любов до України?), то в “лицарки” пнеться. Навіщо це їй?
Не оминула сверблячка “лицарства” й діаспору. Лави Ордену Святого Станіслава поповнили ледь не всі лідери закордонних українців: шєвальє Аскольд Лозинський – Президент Світового Конгресу Українців; шєвальє Богдан Футей – суддя Федерального суду претензiй США, радник з питань України Робочої групи з нових незалежних держав, почесний доктор юриспруденцiї Українського Вiльного унiверситету; шєвальє Богдан Гаврилишин – Президент Фундації “Відродження”, Голова Наглядової Ради Міжнародного центру перспективних досліджень, Міжнародного інституту менеджменту МIМ-Київ; шєвальє Михайло Савків – Голова Українського Конгресового Комітету Америки; шєвальє Тамара Галло, член Управи Українського Конгресового Комітету Америки; шєвальє Михайло Вавришин – член Виконавчої дирекції Конгресу Українців Канади; шєвальє Петро Родак – Голова Українського Братського Союзу в Канаді; шєвальє Ольга Заверуха, Голова Суспільної Служби Українців Канади; шєвальє Стефан Романів – Голова Союзу Українських Організацій Австралії; шєвальє Михайло Моравський – Виконавчий секретар Союзу Українських Організацій Австралії; шєвальє Оксана Соколик – Голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій; шєвальє Ірина Спєх – Заступник Голови Європейського Конгресу Українців; шєвальє Ольга Даниляк, Голова Ради Світової Суспільної Служби, шєвальє Любомир Мазур, Голова Союзу Українців у Великій Британії; шєвальє Ярослава Хортянi, Голова Державного Самоврядування Українців Угорщини; Надія Матківська, Голова Міжнародного фонду “Дітям Чорнобиля”. I ці, ласі до нагород-цяцьок Достойні панове (навіть Превосходительств нікому з них не пожалували), будуть потім радити нам поважати свого президента i тиснути на Захід, щоб той не припиняв свої стосунки з такою Україною? Діаспора для України вмерла. Я вже про це писав i ще раз пересвідчився у цьому. Поодинокі винятки з числа лицарів Духу (а не Ордену) лише підтверджують це правило.
Я розумію, що шєвальє Дмитро Табачник, докторська дисертація якого написана на основі його ж газетних статей, не найвидатніший історик. Але невже у схильній до вивчення історії й літератури діаспорі не знайшлося нікого, хто б заволав, що немає ніде у світі лицарських орденів, в яких би відзнаки були не сталими для всіх, а адаптувалися б до окремих країн, де членів Ордену найбільше (для України з тризубом, для Росiї з пташкою-мутантом). Або який Орден дозволяє колективне членство у своїх лавах цілих підприємств i організацій. Уявляєте, лицарське підприємство “Бурлаки-на Волге сервис” або Хорова капела лицарів?
А знаєте, хто в нас зробив великий внесок у збереження та популяризацію історичної спадщини, громадське та естетичне виховання громадян, переконливе пропагування благодійної діяльності, за що i був відзначений Знаком Ордену Святого Станіслава? Журнал “Президент”! Я б ще таким самим знаком i за такі самі заслуги нагородив самого Президента. У всякому разі його розмови відбивають охоту матюкатися, щоб не здаватись подібним до нього.
Можливо когось із “нових лицарських” i душать сумніви, хоча по фотографіях цього не скажеш. Бо найвищі державні мужі з серйозними обличчями стоять там рядочком, обвішані яскравими стрічками i золотими цяцьками (так лісові племена прикрашають себе консервними бляшанками й обгортками від цукерок). Вже й зараз є молоді люди, які сприймають лицарство Ордену Святого Станіслава за чисту монету, як підліток Кєнт з “Короля Літра”, що “по-юнацькому захоплено i дещо наївно” сплутав привида з Богинею Свободи. I може наші “сери” i “серухи” сподіваються, що через кілька поколінь ніхто не нагадає їхнім нащадкам, що отримають титул з родовим гербом у спадщину, з якого гною вийшли у “лицарі” їхні пращури? Але ж завжди, як у Подерев’янського, знайдеться мудрець, що кожному кєнту розставить крапки над “i”: “ Ні, юний друже, то звичайне падло, яке наділо грязне простирадло!”.
Опозиція показала себе не краще за “лицарів”
Те, що в українській владі ще довго бракуватиме розумних голів, тепер стало ясно остаточно. Адже після того як з режимом буде покінчено, влада опиниться в руках нинішньої опозиції. А вона показала себе не набагато розумнішою за нинішніх можновладців. Замість того, щоб висміяти “нових лицарських” пером Тетяни Коробової, опозиція влаштувала виставу під назвою “Антимасонська прес-конференція i заява чотирьох фракцій” у театрі абсурду. Саме виставу, де лідери партій i фракцій виконували заздалегідь розписані ролі.
Війнуло духом сталінським часів (але не страхітливим, а бридким), коли “раптом” нам відкрили секрет Полішинеля, викривши міжнародну “змову” проти України, бо Орден Святого Станіслава є “як виявилось, українською гілкою міжнародної мережевої організації”. Виявилось? Та ця “змова” існувала вже три роки ні від кого не ховаючись. Більше того, “змова” ще й рекламувала себе, провівши 28 помпезних інвеститур (посвячення у лицарі), періодично з гордістю показуючи це по телебаченню ще задовго до початку касетного скандалу. Та опозиція тоді чомусь мовчала. Вона не бачила “загрози” інтересам національної безпеки навіть не так давно, коли Мороз включав до свого виборчого списку шєвальє Гадяцького, а Ющенко – Його Високопревосходительство шєвальє Червоненка (цікаво, чи виженуть тепер його з “Нашою України”? Ги-ги три рази, але ми ще піднімемо це питання – справу ж треба довести до логічного кінця. Знову ги-ги).
А як натхненно захищала опозиція Його Превосходительство шєвальє Володимира Стельмаха (i хай хтось скаже, що Ющенко не знав про “лицарство” Володимира Семеновича) від інших шєвальє, які чомусь, всупереч словам Юлії Тимошенко на прес-конференції, що статути подібних організацій ставляться набагато вище, ніж Конституція i закони України (i звідки такі глибокі знання – сама там була чи що?), поставили понад усе інтереси якоїсь аморфної парламентської більшості, а не свого Ордену. А інші шєвальє з ДПА тим часом натхненно “мочать” бізнес свого єдиноорденця Червоненка. А може це Стельмах з Червоненком порушили статут Ордену? Так ні, їх би тоді звідти виключили, а вони й досі “лицарствують”.
Взагалі продемонстроване невігластво лідерів опозиції вперше сягнуло рівня невігластва влади. Я вже писав, що оголошувати Орден Святого Станіслава масонською ложею в Мороза не було жодних підстав. А якщо навіть так, то чим завинили перед українською опозицією вільні мулярі, що проповідували рівність i братерство? Чи перестав Сан Санич вже читати масона Пушкіна, поезії якого, кажуть, любить? Чи стали йому раптом бридкими декабристи, які усі були масонами? Можна заперечити, що сучасні масони не всі такі прогресивні, але хіба всіх, хто назвався соціал-демократами, варто ідентифікувати з Медведчуком, а всіх “зелених” з відповідною фракцією Верховної Ради України минулого скликання? Дивишся на наших лідерів – ніби розумні освічені люди, а також хворіють на фобію перед усім ритуальним та закритим, вбачаючи зло у всьому невідомому.
Чим суперечить існування Ордену Святого Станіслава Конституції України – незрозуміло. Законодавство наше дозволяє діяльність міжнародних організацій. I всі вони є не менш мережевими структурами ніж Орден Святого Станіслава (той же Соцінтерн, куди прагне втупити морозівська СПУ, також має міжнародний характер). В Україні є багато громадських організацій, які виконують функції представництва (чи філії) організацій міжнародних. Як приклад тут можна навести фонд “Відродження” як представництво фонду Сороса та Інститут масової інформації як представництво “Репортерів без кордонів”. То може наступною вимогою опозиції стане їх заборона та видворення з країни Робера Менара, коли той черговий раз приїде захищати інтереси Лесі Гонгадзе?
Статут Ордену Святого Станіслава українському законодавству не суперечить, як не суперечить засвідчення новими членами своєї готовності зберігати вірність принципам Ордену (взаєморозуміння між народами світу через прийняття в Орден представників усіх націй, переконань i релігій задля створення справжнього людського братерства, підтриманні духу лицарства у світі, наданні благодійної допомоги людям), назване владою клятвою. Подібні присяги, починаючи від клятви Гіппократа, даються членами багатьох організацій, але їх опозиція не лякається як Ордену Святого Станіслава, хоча в його статуті чітко зазначено, що він не втручається у діяльність органів державної влади. То чим ця присяга суперечить присязі на вірність Україні? I чому ті, хто її дав, не мають права займати посади державних службовців? В Європі, наприклад, члени всіляких лицірських орденів з користю для своїх країн працюють на державних посадах, а у Великій Британії їм у парламенті навіть відведена верхня палата. І ніхто не бачить в нас тут жодної загрози національній безпеці. В нас же ця загроза полягає хіба що в тому, що країною правлять хворі на манію величі, але аж ніяк не керовані із закордонного центру масони.
“Орденоносців” звинувачують у спробі утвердження пріоритету “обраної” меншості над народом. З чого це випливає? Члени Ордену вже подали відповідний проект змін до Конституції? Чи в якомусь законі передбачено пільги “лицарям”? То може звинуватити Національну Академію Наук у спробі поділу людей на інтелектуалів i розумово відсталих? Адже туди, як i до Ордену, приймають не всіх.
Претендуючи на роль знавців народних традицій, опозиційні лідери рішучо відмовляють масонству i лицарству в існуванні на українській землі, бо вони, нібито, суперечать нашій ментальності i звичаєвому праву.
Ну якщо вже братися до традицій, то масонство в Україні їх все ж таки має побільше ніж, наприклад, більшість з поширених сьогодні в нас протестантських течій. У ХVIII-ХIХ століттях прогресивна українська інтелігенція майже поголовно ходила в масонах. Навіть автор першого твору літературною українською мовою Іван Котляревський був витією ложі “Любов до істини”.
Я вже не згадую східних релігій, які, за винятком мусульманства, з’явилися в нас зовсім нещодавно. То може підемо шляхом Росії i визначимо, які релігії в нас правильні, а які ні? I заборонимо вірним “нетрадиційних” релігій обіймати державні посади? Адже вони дають клятву своїм Богам, а це значно сильніше ніж присяга у якомусь Ордені. До речі, традиції лицарства все ж у нас є. I Богдан Хмельницький, i Іван Мазепа, i Костянтин-Василь Острозький таки були лицарями. I взагалі традиції лицарства та масонства в нас більш давні i тривалі ніж, наприклад, традиції парламентаризму i багатопартійності. То може наступним кроком опозиції стане заклик “Геть парламентаризм як непритаманне нашій ментальності, традиціям i звичаєвому праву явище”?
Загалом опозиція не навела жодного вагомого доказу як причетності Ордену Святого Станіслава до масонства, так i неконституційності його діяльності в Україні, окрім натяку: “Нікого не повинні вводити в оману положення Статуту ордена щодо утвердження загальнолюдських цивілізаційних цінностей”. То може їм відомо щось таке, чого не знаємо ми? Так хай скажуть прямо, а не кричать як діти: “Ви погані, погані, погані”.
Олександр Олександрович Мороз є одним з батьків нині діючої Конституції України, тому повинен добре її знати. I якщо він виявив, що діяльність Ордену Святого Станіслава суперечить Основному Закону, то привід для занепокоєння дійсно є. В тому сенсі, що треба внести такі зміни до Конституції, які б дозволяли діяльність подібних об’єднань. Інакше виникає питання: “Камо грядеши, панове політична опозиція? До Європи чи від Європи?” Якщо до, то слід почитати тамтешнє законодавство i виявити, що там масонів i лицарів не забороняють (в деяких країнах лицарі навіть мають певні права та пільги, яких не мають інші громадяни) i не бачать в кожному магістрі Лiчо Джеллi. Членами різноманітних лож є багато відомих політиків. Та майже всі президенти США були масонами i не приховували цього. Масонство, на відміну від уявлень нашої опозиції, є закритим, але не таємним явищем. I, чесно кажучи, ці ложі є не більш закритими ніж опозиційні політичні партії. Бо навіть на розгляд питання, яке підняв перед Морозом і його партією я під час минулої виборчої кампанії, мене не запросили, і довелося очікувати на результат за зачиненими дверима. В підсумку, попри всі запевнення щодо конструктивної співпраці, питання вирішене так і не було, а соціалістичні функціонери другої ланки страшенно обурювалися, що я смію втручатися у їхні партійні справи.
Чи відоме опозиції слово “аналіз” як не медичний термін?
Борців з “масонами”, “світовою жидівською змовою”, “таємними агентами сатани” в Україні завжди вистачало. Вони не мають сумніву, що у всіх наших бідах винні “чорні зовнішні сили”, i твердо переконані, що “слуги зла”, вже давно підкоривши Європу та Америку, масово ринули на Схід, заполонивши в тому числі й Україну. Цих “борців” неважко відрізнити за їхнім ставленням до людини в залежності від прізвища, імені, по батькові та антропологічних даних (довжина носа, стирчачість вух тощо). Таких є чимало у всіх партіях, в тому числі й опозиційних. Вистачає їх i у Верховній Раді.
Вони цілковито впевнені, що з часу свого виникнення масонство є єдиним i керується з одного центру, поставивши собі за мету світове панування. А сам цей термін звучить у їхніх вустах як “світова жидомасонська змова”. I українські “борці” з цією “змовою” не вживають слово “масонство” окремо від “жидо”, хоча навряд чи здатні пояснити, чому масони, українці за національністю і самостійники за поглядами, Петлюра i Скоропадський воювали один з одним. I як це в’яжеться з твердженням про єдиний центр, що роздає накази.
На прес-конференції i в заяві лідери опозиції слово “жидо” скромно опустили. Напевно, щоб зберегти пристойність в очах цивілізованого світу. Мушу зазначити, що їм це не вдалось. По-перше, в цивілізованому світі боротьба з масонством (навіть без “жидо”) не вітається, по-друге, книжка “Єврейська рулетка України” в руках Мороза на прес-конференції красномовно свідчить про те, що мовлено не було.
Потуги деяких опозиціонерів прорватися у Європу з каменем за пазухою й дулею в кишені іноді викликають сміх. Я згадую випадок як в одній опозиційній партії, лідер якої не може втриматись у вузькому i не дуже колі, щоб не натякнути на семітське коріння політичних опонентів, готувався якийсь програмовий документ. В нього було внесено так багато слів “єврей” та “антисемітизм” (на кшталт “наша партія виступає за рівність всіх громадян України: українців, росіян, євреїв”, “ми рішучо виступаємо проти ксенофобії та антисемітизму” тощо), що заступник голови партії не втримався i слушно закликав попуститися, мовляв, наша партія діє в Україні, а не Ізраїлі, тож достатньо обмежитись боротьбою з ксенофобією, яка апріорі містить у собі й боротьбу з антисемітизмом. Та голова заперечив, що так треба для Європи.
Я тоді посміявся: “Ну хто у Європі читатиме ваші документи?”, але згодом пересвідчився, що там дещо про нас знають. Під час акції “Україна без Кучми” до офісу очолюваного Володимиром Чемерисом Інституту “Республіка” завітали голландські соціал-демократи i спитали: “А хто з правих бере участь в акції?”. Один зі студентів назвав прізвище вищезгаданого лідера, на що іноземці замахали руками як попи, що відганяють з-перед очей мару: “Та ви що, він же жахливий антисеміт!” І допомогло йому розшаркування перед євреями в програмових документах приховати свою суть, якщо навіть у невеличкій Голландії, яка апріорі не може мати в Україні життєво важливих інтересів, про нього йде така слава. I, гадаю, не тому, що цікавляться, а тому, що хтось їх там інформує у комусь потрібному напрямку. У всякому разі деркачівські прихвосні зараз наполегливо поширюють в кулуарах Європарламенту i антимасонську заяву опозиції, i матеріали прес-конференції, i виступ Мороза з книжкою “Єврейська рулетка України” в руках. Тепер буде йому i кохве, i Соцінтерн з Другим Інтернаціоналом. I Віктор Андрійович Ющенко тепер може хоч весь час проводити у зустрічах з закордонними парламентарями та переконувати їх, що опозиція i влада в Україні – це дві великі різниці. Я впевнений, що Європу i Америку він в цьому переконає. I вони зроблять висновок: “Українська опозиція дійсно сильно відрізняється від української влади. Але i ті, i другі також сильно відрізняються від західних демократій”.
Найцікавіше у цій ситуації те, що ні Мороз, ні Ющенко не є ні антисемітами, ні “борцями з масонством”, ні “віруючими у всесвітню змову”. Скоріш за все не є такими i Тимошенко з Симоненком. I вся ця вистава була лише тактичним кроком для підігріву ажіотажу серед віруючих у таку “змову” маргіналів, яких, на жаль, в Україні вистачає.
Своєї мети опозиція досягла. Брехня пішла між люди i переможно шириться як пісня “Яблучко” з “Гамлета” Леся Подерев’янського. Однак, однак…
Опозиція, попри свої позитиви, має кілька суттєвих вад, що зводять нанівець всі зусилля. Однією з таких вад є прагнення популярності за будь-яку ціну. Саме таким прагненням пояснюються численні популістські (хоч i досить блискучі) заяви та ініціативи Юлії Тимошенко. Олександр Мороз так не вміє. Але хоче. Тому час від часу також видає на гора якийсь “перл”. А потім дістає по голові другим кінцем палки, яку жбурнув. Бо, як не створений чоботар для випічки пирогів, так не створений Мороз для піару. I здобути популярність він може (i вміє) лише конкретними справами, які самі роблять йому пiар. Поки Соцпартія займалася справами, вона здобувала симпатії у людей навіть правих поглядів. Як тільки Мороз втягнувся у піарівські змагання з Тимошенко, його місце лідера опозиції перейшло до неї.
Іншою вадою всіх без винятку опозиціонерів є невміння подивитися на себе чужими очима, щоб зрозуміти “як їхнє слово відгукнеться”.
Ну i саме головне, що ніхто з наших лідерів перед тим, як щось зробити, не бере у руки аркуш паперу i олівець, щоб накреслити вертикальну лінію, а потім у лівій частині написати можливі позитиви майбутнього кроку, а у правій негативи i витрачені на це ресурси. (Про найбільшу ваду – відсутність плану з альтернативними варіантами розвитку подій я навіть не згадую: до цього наша опозиція просто не доросла).
У випадку “боротьби з масонством” позитивом є те, що антикучмівські пристрасті у великій частині народу напередодні весняних акцій опозиції (їх теж планували без аналізу, але то вже тема майбутньої статті) спалахнули з новою силою. Позитив вагомий, та не всеосяжний. Все ж таки обурена “чернь” не піде на штурм Бастилії, а отже революції ця заява не викличе.
Тепер про негативи (ресурсів тут пішло мало, тому згадувати їх немає сенсу, що також є позитивом). В середовищі немаргінальному опозиція свій імідж попсувала. Це невелика втрата, бо за відсутності альтернативи навряд чи хтось з нинішніх прихильників відмовить четвірці у підтримці. Правда, підтримка з необхідності, а не від щирого бажання не така ефективна, всі ж бо знають як важко себе примусити щось робити.
Про негативне враження в цивілізованому світі я вже писав. Це значно більший негатив, але теж не смертельно, бо закордон все одно не вирішить за нас наші проблеми, а так опозиційні лідери може перестануть їздити по світах i повернуть обличчя i стопи свої всередину власної країни.
I третім негативом є сприяння владі по стабілізації точки протистояння влада-опозиція. Тут треба пояснити докладніше. В Україні народ можна розділити на три частини. Найбільша з них – противники режиму, найменша – його прихильники. Решта вважає, що всі вони, i влада, i опозиція, однакові i просто прагнуть влади. Тенденція до змін тут не на користь режиму. Тому в його інтересах будь-якими зусиллями хоча б зберегти статус-кво, оскільки згадана решта хоч i не така велика як раніше, але все ж достатня для того, щоб забезпечити обрання потрібного мажоритарного депутата шляхом продажу свого голосу за 20-50 гривень.
Я вже писав про наявність “борців з жидомасонами” у лавах опозиції. Не менше їх i в лавах влади. Наприклад, у Львові видається така газетка “Ідеаліст”, що розповсюджується безкоштовно i приносить певну користь людям, забезпечуючи їх обгортковим матеріалом, а найбідніших – замінником (хоч i шкодливим для здоров’я) туалетного паперу. “Ідеалісти” ведуть “непримиренну” боротьбу з “жидомасонством”, складаючи списки учасників “світової змови” і “викриваючи” всіх, хто записався в українці, росіяни та інші національності. Не дивлячись на те, що їх дії прямо підпадають під статтю “Розпалювання міжнаціональної ворожнечі”, влада “переслідує” цих “ідеалістів” дуже неохоче, хоча у списках “жидами” проголошується все керівництво України – від Кучми до найменшого міністра. Причина проста: газеті відведена роль не борця з опозицією (якщо б до списків були внесені лише опозиціонери, то ніхто б “ідеалістам” просто не повірив), а стабілізуючого ситуацію чинника. I її завданням є посіяти “мислевірус” у середовищі байдужих, мовляв, всі вони однакові, “жид” Кучма править Україною, “жиди” Чемерис i Луценко підняли прапор боротьби з ним, а “жиди” Ющенко, Тимошенко, Мороз прагнуть скористатися плодами цієї боротьби.
При цьому “ідеалісти” постійно наголошують, що їхні списки пiдкрiпленi документально i сміливо пропонують всім фігурантам списку подавати до суду на газету, якщо тi вважають, що там написана брехня. При цьому “ідеалістичні” пропагандисти спрямовують ці поради в основному до опозиції. А щоб виглядало це природніше, вербують по всій Україні (i досить успішно як для такої малої газети та ще й з “Бандерштату”) “борців з жидомасонською змовою” насамперед з числа прихильників опозиції, щоб ті волали: “Ну не може ж бути, що мій кумир (Ющенко, Тимошенко, Мороз) – жид. Але чому він не подасть до суду? Щось тут не так”. Один мій знайомий дідусь, який безкоштовно ледь не цілодобово на останніх парламентських виборах ходив від дверей до дверей, щиро i переконливо агітуючи за Ющенка i Тимошенко, аж змарнів вже від цих питань. Тепер сновидою він носиться з пачкою “Ідеаліста” в авосьці i задає ці питання також від дверей до дверей i також безкоштовно.
Неважко уявити, що, як тільки хтось із лідерів опозиції подасть до суду (а дурості у них вистачить), рабіновичі та суркіси заволають на весь світ, що Ющенко (Мороз, Тимошенко) – антисеміт, бо вважає, що бути євреєм ганебно. I дійсно, в судi лідерам опозиції залишиться доводити, що вони не належать до євреїв, бо ніде в “Iдеалісті” прямо їх не звинувачують в участі у всесвітній змові. Досить грамотно у пропагандистському i юридичному плані зверстаний цей “бойовий листок”.
Кожна з трьох вищеописаних категорій українських громадян поділяється на дві частини (більша – пасивна, менша – активна). Причому у третій категорії частка активних найменша. Більшість же з цих байдужих людей нічого не знають про “світові змови”, тому подібна заява опозиції ще більш усталює їхнє враження, що політики-невдахи, які втратили владу, звинувачують своїх опонентів у всіх смертних гріхах, як у сварливому подружжі кожен шукає, до чого б причепитися, щоб “дістати” іншу половину. До речі, таке ж враження може скластися i в закордонних політиків, в яких є важливіші справи ніж занурення у подробиці української дійсності та читання книжок Мельниченка перед сном. Особливо на тлі “перлів а-ля базарна торговка” Юлії Тимошенко про носіння українськими “лицарями” орденів як собачих нашийників. Ніби Юлія Володимирівна ніколи не бачила нашийника, що щільно облягає шию, а не висить на грудях, та ніби вона не знає, що традиція вручати ордени вішанням на стрічці на шию досить поширена у західному світі (особливо в наукових колах) i запроваджена саме тому, щоб їх не носили, хизуючись, як це роблять у нас, пришпилюючи нагороди до піджаків. До речі, щось я не помічав, щоб хтось з нашої “еліти” ходив з орденом на стрічці на шиї у парламенті чи інших публічних місцях.
Слава Богу, в Україні склалася ситуація, коли противники режиму значно переважають i його прихильників, i байдужих. А попереду вибори не парламентські, а президентські, де купівля голосів відіграватиме меншу роль. Але все ж нехтувати можливістю привернути до себе частину нині байдужих людей не варто.
В цілому можна констатувати, що “антимасонський” виступ опозиції приніс їй дивіденди, більші за негативи. Однак, якщо так вже кортіло поапелювати до маргіналів, можна було б це зробити з найменшими втратами, а не видаляти гланди зварювальним апаратом через анальний отвір. Не мали озвучувати i підписувати ці нісенітниці лідери фракцій. Це могли б зробити інші депутати, підписавши заяву для вагомості якоюсь великою групою, наприклад по 5 з фракцій СПУ та БЮТ i по 10 з НУ та КПУ. Таким чином i потрібна б опозиції інформація поширилась би, i не виглядало б це як позиція всіх опозиційних сил та їхніх лідерів.
А так перед очима пропливають кінокадри з двох прес-конференцій Мороза. Якщо вимкнути звук, то не відрізниш одну від одної. На обох серйозне обличчя Мороза з сенсаційними звинуваченнями. Тільки на першій в руках касета з доказами, що нами правлять злочинці, а на другій – книжка “Єврейська рулетка України” з вигадками, що нами правлять (та ще й керовані з Європи, куди ми нібито прагнемо) масони.
На думку приходять приказка про історію, трагедію i фарс, а також цитата з “Короля Літра”:
Усі перевороти, юний друже,
Одне начало мають і кінець:
Спочатку розбивається склотара,
А потім підкрадається п*здець.
Відповіді
2003.02.12 | Shooter
Михайле, погоджуюсь з Вами по суті,
...не робив би жодної проблеми з "провалу шевальйов".Був то чистої води PR. Причому, PR для опозиції успішний.
Думаю, і розцінювати це потрібно виключно як PR. Себто, не звертати увагу.
2003.02.12 | Clevinger
Re: Повторюсь
Один умный человек, и тот - Свистович.2003.02.12 | Shooter
А як же Фіма?
Там ж ума - на двох з Клєвінджером.Куди там Свистовичу навіть до половини Фіми.
Про решту взагалі, мабуть, неварто згадувати.
2003.02.13 | Clevinger
Re: Фима занят
Толкование русских пословиц Штепой читает.2003.02.13 | Shooter
Надіюсь, це надовго?
Судячи з його розумових здібностей - процес явно затягнеться.Шкода. Хто ж нас meanwhile розважати ідіотизмами буде?
Чи мо' Клєвінджер за себе і за Фіму нам клоунаду зіграє? Ментальні братани, як не як.
2003.02.13 | Clevinger
Re: Иду по ковру(-)
2003.02.13 | Shooter
Кульбіти давай!!! Клоунів-халявщиків ніхто не любить ()
2003.02.13 | Clevinger
Re: Ты идешь, пока врешь (-)
2003.02.13 | Fima
Всегда к Вашим услугам
Shooter пише:> Куди там Свистовичу навіть до половини Фіми.
>
> Про решту взагалі, мабуть, неварто згадувати.
Шутёр,
Пока что мы с Вами не знакомы, но Ваше нелепое желание казаться умным похвально - так держать!
Слава Украине и её героям!!! Особая благодарность участникам Куликовской Битвы!
2003.02.13 | Shooter
о! тепер вдвічі веселіше буде
З Вашого дозволу наважусь Вас (та решту) зацитувати.Автор: Fima (11.02.03 12:13)
В 1918-1919 гг - это (Східна Галичина) были земли "Крэсов всходних", относящиеся к "Жечи Посполитой 2", поэтому об оккупации поляками говорить бессмысленно - как можно оккупировать свою территорию?
Зато можно говорить о боях за Львов, которые устроила вновь созданная страна-ЗУНР,
До возникновения ЗУНР и понятия никто не имел, что эта часть Галиции - не Польша, и что украинцы хотят иметь своё государство, тем более что они находились в подавляющем меньшенстве (!) на этой территории Галиции. Максимум на что можно было претендовать это на автономию. Но достаточно либеральная Польша, ослабленная войной допустила самопровозглашение ЗУНР, которое существовало в разделе Жечи Посполитой (а не в мировом масштабе) и с которой ей потом и пришлось воевать, чтобы восстановить свою целостность. Другими словами подавить мятеж, стихийно возникшей ЗУНР.
____________________
Вірно Ваш братан Клєвінджер копі-пейст зробив?
А тепер трішки фактів.
Західно-Українська Народна Республіка була проголошена 1 листопада 1918 року.
Польська Республіка була проголошена 7 листопада 1918 року.
Понад 80% відсотків населення Східної Галичини (включаючи так зване Українське Закерзоння) були українцями.
В 1918-1919 роках ЗУНР програла війну ПР.
Паризька Мирна Конференція визнала/погодилася/встановила східну границю ПР по так званій лінії Керзона (теперішня українсько-польська границя з незначними відхиленнями), себто не визнала територіальну належність Східної Галичини/ЗУНР до ПР.
Окупаційний стан Східної Галичини/ЗУНР потривав де-юре до 1923 року. Після того Рада Послів Антанти погодилася на включення українських земель Східної Галичини в склад РП при умові надання українцям якнайширшої автономії (що РП ніколи не виконала. зауважим також, що набагато демократичніша Чехословацька держава автономію русинам-українцям Закарпаття надала. правда, іронією долі було те, що Словаччина автономії не мала).
Як Вам читаються ці два тексти? Правда, дуже весело?
Щодо джерел - можу надати, але попитайтеся Клєвінджера. Він вже ту науку проходив. Мо', ще щось і пам'ятає від вчора.
2003.02.13 | Fima
Смех продлевает жизнь
Я не собираюсь спорить с очевидным, касательно дат, но с Вашего позволения...> А тепер трішки фактів.
> Західно-Українська Народна Республіка була САМО-проголошена 1 листопада 1918 року.
Ибо до этой даты такого понятия государственного не было. Никому небыло известно - что это такое - Украина, пусть даже Западная.
> Польська Республіка була проголошена 7 листопада 1918 року.
Надеюсь Вы не станете оспаривать существование государственности до этой даты территории земель, принадлежащих современной Польше.
> Понад 80% відсотків населення Східної Галичини (включаючи так зване Українське Закерзоння) були українцями.
Этот факт требует подтверждения. У меня есть данные, что не только в городе Львове, но и в других населенных пунктах украинцы составляли меньшинство.
> В 1918-1919 роках ЗУНР програла війну ПР.
Согласен. При этом обратите внимание на факт обороны Львова польскими подростками.
> Паризька Мирна Конференція визнала/погодилася/встановила східну границю ПР по так званій лінії Керзона (теперішня українсько-польська границя з незначними відхиленнями), себто не визнала територіальну належність Східної Галичини/ЗУНР до ПР.
Со слова "себто" идёт Ваша личная интерпритация, к сожалению.
> Окупаційний стан Східної Галичини/ЗУНР потривав де-юре до 1923 року.
Опять же сугубо Ваше видение проблемы.
Після того Рада Послів Антанти погодилася на включення українських земель Східної Галичини в склад РП при умові надання українцям якнайширшої автономії (що РП ніколи не виконала.
А вот это реально то, что случилось с ЗУНР - исчезла на теле Польши.
зауважим також, що набагато демократичніша Чехословацька держава автономію русинам-українцям Закарпаття надала. правда, іронією долі було те, що Словаччина автономії не мала).
Без комментариев. Хотя можно поспорить насчёт "русинам-українцям". А есть русины-русские или русины-болгары?
> Як Вам читаються ці два тексти? Правда, дуже весело?
Читаются, правда - весело!
> Щодо джерел - можу надати, але попитайтеся Клєвінджера. Він вже ту науку проходив. Мо', ще щось і пам'ятає від вчора.
Не сочтите за труд - "надайте".
2003.02.13 | Shooter
Базара нєма
Fima пише:> Я не собираюсь спорить с очевидным,
А-я-яй, какая досада.
Що ж Ви не дотримуєтеся одного з базових русонюківських правил - сперечатися з очевидним? Ваш ментальний братан Клєвінджер тут вже кілька разів блискуче продемонстрував, як русонацюківська ненависть до всього українського допомагає йому здійснити його потаєну мрію дитинства - стати клоуном.
Доречі, в попердньому постинзі Ви твердили щось абсолютно протилежне щодо дат - чи не так? а, Фіма?
>касательно дат, но с Вашего позволения...
>
> > А тепер трішки фактів.
>
> > Західно-Українська Народна Республіка була САМО-проголошена 1 листопада 1918 року.
>
> Ибо до этой даты такого понятия государственного не было. Никому небыло известно - что это такое - Украина, пусть даже Западная.
Чехословаччини теж не було. і?
Я розумію, що в типового русонацючка "право на дєржаву" асоціюється с тим, що государь благосклонно соізволілі - так і бить, пацани, напішу Вам указ - створити державу!
Пан русонацючок має взагалі уяви про принципи модерного державотворення? Скажмімо, з "чотринадцяти Вільсона" починаючи?
> > Польська Республіка була САМО - проголошена 7 листопада 1918 року.
якщо вже на те пішло.
> Надеюсь Вы не станете оспаривать существование государственности до
этой даты территории
українських етнічних
>земель, принадлежащих современной Польше.
Кажете, ну було русько-української державності, скажімо, в Холмі? І русько-українського короля Данила?
Крім того, кажете, недержавні нації не мають B>природнього права створити свою державу?
> > Понад 80% відсотків населення Східної Галичини (включаючи так зване Українське Закерзоння) були українцями.
>
> Этот факт требует подтверждения. У меня есть данные, что не только в городе Львове, но и в других населенных пунктах украинцы составляли меньшинство.
Яка частина населення проживала в містах на початку 20 років, маєте приблизну уяву?
> > В 1918-1919 роках ЗУНР програла війну ПР.
>
> Согласен. При этом обратите внимание на факт обороны Львова польскими подростками.
Програла ЗУНР не польським ополченцям, а професійній армії генерала Га(е)ллєра. Лінк дати?
> > Паризька Мирна Конференція визнала/погодилася/встановила східну границю ПР по так званій лінії Керзона (теперішня українсько-польська границя з незначними відхиленнями), себто не визнала територіальну належність Східної Галичини/ЗУНР до ПР.
> > Окупаційний стан Східної Галичини/ЗУНР потривав де-юре до 1923 року.
> Со слова "себто" идёт Ваша личная интерпритация, к сожалению.
http://webua.net/uahistory/Subtelny/22.htm#1
Хоча Польща перемогла у воєнному конфлікті в Східній Галичині у 1919 р., з точ-
ки зору міжнародного права і держав Антанти її влада над західними українцями
лишалася спірною. З огляду на формальне зобов'язання дотримуватися принципу
самовизначення націй, Антанта не могла ігнорувати протести західних українців про-
ти нав'язування їм польського правління. Тому до 1923 р. західні держави, насам-
перед Англія й Франція, продовжували обговорювати питання про статус Східної
Галичини. Проте вони тимчасово погодилися на те, щоб краєм правила Польща, за
умови надання йому автономної адміністрації й поважання національних прав укра-
їнців.
Найкраще передає напружені стосунки, що існували у Східній Галичині між ук-
раїнською більшістю й новою польською адміністрацією протягом періоду 1919—
1923 рр., вираз «взаємне невизнання». Українці Галичини відмовлялися визнати
польську державу своїм законним урядом, доки Рада послів Антанти у Версалі не
прийняла відповідного рішення. Вони бойкотували перепис 1921 р. й вибори до сей-
му 1922 р.
[...]
Зрештою в 1923 р.,
після того як польський уряд знову запевнив західні держави в тому, що він надасть
автономію Західній Галичині, дозволить користуватися в органах адміністрації по-
ряд з польською й українською мовою та відкриє для українців університет. Рада по-
слів визнала суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Це рішення було для за-
хідних українців кроком назад, оскільки, на їхній погляд, воно залишало їх на милість
їхнього найгіршого ворога.
http://litopys.freeservers.com/ukrxx/r08.htm
Схiдна Галичина була анексована Польщею пiсля рiшення Ради послiв 15 березня 1923 р.
> Після того Рада Послів Антанти погодилася на включення українських земель Східної Галичини в склад РП при умові надання українцям якнайширшої автономії (що РП ніколи не виконала.
>
> А вот это реально то, что случилось с ЗУНР - исчезла на теле Польши.
і? як одна держава окуповує іншу - окупована держава зникає. приклади з історії треба?
> зауважим також, що набагато демократичніша Чехословацька держава автономію русинам-українцям Закарпаття надала. правда, іронією долі було те, що Словаччина автономії не мала).
>
> Без комментариев. Хотя можно поспорить насчёт "русинам-українцям". А есть русины-русские или русины-болгары?
А то Ви їх спитайтеся. Безпосередньо.
Факти ж кажуть, що в 1938 офіційний виборчий орган русинсько-української автномії в складі Чехословаччини - Сойм Підкарпатської Руси, - офіційно проголосив незалежну державу - Карпатську Україну.
> > Як Вам читаються ці два тексти? Правда, дуже весело?
>
> Читаются, правда - весело!
Не кажіть - дуже навіть весело.
> > Щодо джерел - можу надати, але попитайтеся Клєвінджера. Він вже ту науку проходив. Мо', ще щось і пам'ятає від вчора.
>
> Не сочтите за труд - "надайте".
Деякі - маєте тут. Решту - шукайте. Я не є Ваш шкільний вчитель історії.
P.S. Немаю часу, щоб докладніше посмакувати Вашими дуростями з попереднього постингу - вже вибачайте.
2003.02.13 | Fima
Торг здесь не уместен...
Шутёр,Признаю, обладаете уникальным талантом циркового деятеля, возможно на этом поприще Вас ждут великие свершения, мне кажется гораздо большие чем неоистория Украины. Не хочу анализировать все Ваши банальные изыски по поводу державности, но кое-что всё-же скажу
> Я розумію, що в типового русонацючка "право на дєржаву" асоціюється с тим, що государь благосклонно соізволілі - так і бить, пацани, напішу Вам указ - створити державу!
Рад, что правильно понимаете. Собственно государство вам таки и сотворили большевики. От Галиции до Крыма. Не стоит благодарности.
>
>
> Кажете, ну було русько-української державності, скажімо, в Холмі? І русько-українського короля Данила?
Уважаемый хохмач, Ваши рассуждения о славянах IX - XII веков и о том, что Украина = Русь безосновательны, поскольку современная Украина имеет такое же отношение к Руси (Киевской, Владимиро-Суздальской),как и современная Россия или как Италия к Римской империи.
>
>
> > > Понад 80% відсотків населення Східної Галичини (включаючи так зване Українське Закерзоння) були українцями.
> >
> > Этот факт требует подтверждения. У меня есть данные, что не только в городе Львове, но и в других населенных пунктах украинцы составляли меньшинство.
>
>
> Яка частина населення проживала в містах на початку 20 років, маєте приблизну уяву?
Да факт общеизвестный, но достаточно спорный, поскольку базируется на украинских данных о составе Восточной Галиции на 1914 г. и там было не 80% как пишете Вы, а 74%. Я даже помогу Вам ссылками на эти цифры:
http://agata.odn.zgora.pl/szkoly/vlo/prace/lwow/sytuacja.html
Согласно же польским данным - родным польским языком пользовались около 40% населения. Потом, это смотря как считать в городах убедительное меньшинство, а в деревнях...ну должен же был кто-то работать для шляхетного паньства. Потом политику обычно делают не в деревне - просто не знают как.
> > > В 1918-1919 роках ЗУНР програла війну ПР.
> >
> > Согласен. При этом обратите внимание на факт обороны Львова польскими подростками.
>
> Програла ЗУНР не польським ополченцям,
Ополченцами скорее можно назвать украинцев - зачем было лезть в город, где они в меньшенстве - 15% после поляков и евреев. Продолжали бы выращвать картошку и свёклу в округе и про оккупацию ничего бы не думали.
а професійній армії генерала Га(е)ллєра. Лінк дати?
Спасибо с историей я знаком. 22 ноября 1918 г судьба независимости ЗУНР была предрешена сразу после одноименной битвы.
> > > Паризька Мирна Конференція визнала/погодилася/встановила східну границю ПР по так званій лінії Керзона (теперішня українсько-польська границя з незначними відхиленнями), себто не визнала територіальну належність Східної Галичини/ЗУНР до ПР.
> > > Окупаційний стан Східної Галичини/ЗУНР потривав де-юре до 1923 року.
> > Со слова "себто" идёт Ваша личная интерпритация, к сожалению.
>
>
> http://webua.net/uahistory/Subtelny/22.htm#1
>
> Хоча Польща перемогла у воєнному конфлікті в Східній Галичині у 1919 р., з точ-
> ки зору міжнародного права і держав Антанти її влада над західними українцями
> лишалася спірною. З огляду на формальне зобов'язання дотримуватися принципу
> самовизначення націй, Антанта не могла ігнорувати протести західних українців про-
> ти нав'язування їм польського правління. Тому до 1923 р. західні держави, насам-
> перед Англія й Франція, продовжували обговорювати питання про статус Східної
> Галичини. Проте вони тимчасово погодилися на те, щоб краєм правила Польща, за
> умови надання йому автономної адміністрації й поважання національних прав укра-
> їнців.
>
> Найкраще передає напружені стосунки, що існували у Східній Галичині між ук-
> раїнською більшістю й новою польською адміністрацією протягом періоду 1919—
> 1923 рр., вираз «взаємне невизнання». Українці Галичини відмовлялися визнати
> польську державу своїм законним урядом, доки Рада послів Антанти у Версалі не
> прийняла відповідного рішення. Вони бойкотували перепис 1921 р. й вибори до сей-
> му 1922 р.
> [...]
> Зрештою в 1923 р.,
> після того як польський уряд знову запевнив західні держави в тому, що він надасть
> автономію Західній Галичині, дозволить користуватися в органах адміністрації по-
> ряд з польською й українською мовою та відкриє для українців університет. Рада по-
> слів визнала суверенітет Польщі над Східною Галичиною. Це рішення було для західних українців кроком назад, оскільки, на їхній погляд, воно залишало їх на милість
> їхнього найгіршого ворога.
Ещё раз повторю это украинское видение проблемы,оно имеет право на жизнь, но есть ещё польское, русское, немецкое.
В результате решение было принято всё же не "по украинскому", а скорее "по польскому варианту". И поройтесь заодно в польских сайтах, там тоже много интересного - даже в том, что я Вам дал на вскидку. Русские, разумеется, я не предлагаю, поскольку - они "враги" - навеки.
> P.S. Немаю часу, щоб докладніше посмакувати Вашими дуростями з попереднього постингу - вже вибачайте.
Как найдёте время - приятного аппетита.
2003.02.13 | Shooter
Фімушка, касатік - розслабтесь
Клєвінджер виявився розумнішим від Вас - визнав, що споров дурницю.Ви ж, не зважаючи на те, що сипете направо і наліво крайніми дурницями як, наприклад, про "мятьож ЗУНР в лібєральной, но ослаблєной Жечи Посполитой-два", продовжуєте робити кульбіти по все вищих траекторіях.
Глядачі вже втомилися Вам аплодувати - хоч їх пожалійте.
На цьому, тємний вьюноша, урок історії (і правил хорошого тону - не патякай про те, про що не маєш ні найменшої уяви) вважаю для Вас вичерпаний.
P.S. >Русские, разумеется, - "враги" - навеки.
Росіяни в Росії для українців - сусіди, з часом - добрі, як вистачить розуму -стратегічі партнери (читайте Ющенка). Російська меншина в Україні - порядні громадяни української держави, котрі користуються всіма правами громадян України та ще й додатково правами національної меншини.
Русонацюки ж - вимираючий вид клоунів мазохістичного ґатунку. Кумедний і тупий до безмежности.
2003.02.13 | Clevinger
Re: Шутер, Шутер
Отрадно прозрение: я уже не Фима.Но из того, что я не интересуюсь историей ЗУНР, ЧТО должно следовать?
Кстати. это ЗУНР 13 стран признали?
2003.02.13 | Shooter
Гм..У Клєвінджера - крайній мазохізм. Фіма, мабуть, садист
Clevinger пише:> Но из того, что я не интересуюсь историей ЗУНР, ЧТО должно следовать?
З того, що Ви частенько з відвертою русонацючківською наглістю і "прєзрєнієм" до "нижчої раси" - українців патякаєте про те, про що не маєте, ані найменшої уяви, слідує одне - Ви типовий щирий русонацючок.
Із всіма приналежними рисами.
2003.02.13 | Clevinger
Re: Шутер, я понимаю, что Захер-Мазох - главный
национальный герой Украины.Но это ведь неповод постоянно выставлять себя идиотом, как Вы это не ленитесь делать?
2003.02.13 | Shooter
оп! знову неякісний кульбіт
Тєряєтє билую льогкость, вьюноша.Мда...біда з тими русонаючкАми. Всі надіялися - хоч клоуни з них добрі вийдуть; як не як - балаган є суть і єство "настоящево русонацючкА".
Проте виглядає, що єдине розумне призначення для русонацючків - мальчікі для бітія.
Сумна в них доля.
Причинна.
2003.02.13 | Clevinger
А мы с Вами не родственники? (-)
2003.02.14 | vj
Re: Хто з них головний і що їх об"єднує??
Йозеф РотБруно Шульц
Георг Тракль
Зигмунд Фрейд
Захер-Мазох
2003.02.12 | Рюген
Скажи кто у Ющенко Шавкой...
и я скажу каковы его Шансы.А Свистович, конечно, правильно оценил оппозицию. Странно другое: он что же, надеялся на лучшее?
2003.02.12 | Жрец Велеса
Re: Скажи кто у Ющенко Шавкой...
Мне кажется, что Свистович поздновато понял всю "перспективу" Ющенко, но все равно, будет вынужден двигаться вместе с компанией Ющенко. Так как нет у правых сейчас альтернативы. Диаспоряне поставили всех правых, в Украине, в положение слуг Ющенко, кто не хочет, не попадает в деятельную обойму. Со стороны Свистовича и тех правых, которые поняли странноватости Ющенко, надо было бы начинать основывать что-то свое, но у них не хватит ни сил, ни связей, ни согласия. Ющенко - гетман, присланный польской короной, что бы стать атаманом у казаков, только польскую корону заменила администрация США.2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Михайле, погоджуюсь з Вами по суті,
Shooter пише:> ...не робив би жодної проблеми з "провалу шевальйов".
>
> Був то чистої води PR. Причому, PR для опозиції успішний.
>
> Думаю, і розцінювати це потрібно виключно як PR. Себто, не звертати увагу.
Перечитайте ще раз мою базгранину. Я ніколи не був політичним чистоплюєм і прихильників виключно білих рукавичок при грі у шахи, коли з тобою грають в Чапаєва. Мене абсолютно не бентежить, що опозиція виступила з "гнилими" звинуваченнями. Якби опозиція сказала, що всі можновладці ексгібіціоністи, і це б допомогло їй покінчити з режимом, я б вітав такий крок.
Мене цікавить результат. Те що це був чистої води піар, мені було зрозуміло з першої ж хвилини. А результат, попри всі позитиви, має й суттєві негативи, які я описав. І я вже отримав з-за кордону підтвердження своїх побоювань. Це все можна було б зробити інакше: прес-конференція, припустимо, у складі Г. Омельченка, О. Турчинова, В. Семенюк, В. Червонія і Б.Олійника, де б вони сказали те саме. А потім заява, яку б підписали десятки депутатів (але не більше половини від кожної фракції і без лідерів). Ефект був би той самий. А негативів би не було, бо це б виглядало не як позиція фракцій чи лідерів, а як окремих депутатів. А окремі депутати і так ледь не щоденно несуть таку пургу, що ой.
Але лідери пожлобились поділитися дивідендами, а Морозу так хотілося хоч раз вискочити поперед Юлі... Ну от і вискочив. Боюсь, щоб у нього не було проблем, коли захоче вскочити до Соцінтерну.
2003.02.13 | Предсказамус
Угол зрения
Все, Вами сказанное, Михаил, было бы верным, если бы не одно "но".Представьте, что Вам показали список Ордена, но не сказали, что это за список. Предложили угадать. Что бы Вы подумали?
Я, к примеру, подумал бы, что это список участников Пленума ЦК Партии Власти. Аналогия настолько далеко идущая (вплоть до артистов и спортсменов), что возникает вопрос, настолько она случайная.
У Вас такой вопрос не возникает?
2003.02.13 | Гура
Вы попали в точку. С этими неомасонами не все так невинно
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1045172483&first=&last="То із «Станіславом» не все так просто. Красивий червоно-білий хрестик і ра-а-аскошная мантія це, згідно з інструкцією, не тільки нагорода, але і знак приналежності до «структурної ланки громадської (неурядової) організації іноземної держави в Україні». Більш того, якби наші високопоставлені чиновники, яким стало вже мало президентських відзнак, що у них є, хоч зрідка заглядали в підручник по історії, то знали б, що махання шпагою при присвяченні в «шевальє», означає не тільки зведення їх в «рицарський» стан. Якщо слідувати традиції, то при заявленій структурі організації це ще означає, що рицарі стають васалами глави ордена."
"По поводу клятвы. В анкете, которую заполняет каждый представитель ордена, сказано: “Я маю намір доброчесно служити шляхетним цілям Ордену, я урочисто обіцяю вірно дотримуватися статуту Ордену і підпорядкуватися Великому Магістрату та іншим вищим за рангом членам Ордену в усіх питаннях законної спадщини та юрисдикції”.
По поводу общих сборов. Каждую вторую субботу сентября Приорат собирает своих членов на балы. Обычно они проводятся в Пуща-Водице. В прошлом году на него приехало около 300 человек плюс гости из 21 страны мира."
"Мы никому не навязываем участие в Ордене. Нужно взять рекомендации у четырех членов Ордена. Происходит согласование кандидатуры с Лондоном."
"Мы, например, сотрудничаем с итальянцами. Они предлагают открыть представительства в Украине нескольких фирм. Мы стыкуем их, если у нас, например, есть кавалер ордена. Они обмениваются телефонами и работают напрямую. И работают уже без всяких посредников”.
Последняя информация видимо и есть ключевая. Из нее видно, что эта международная организация имеет партийную структуру и финансовые цели. А члены ее - все высшие чиновники Украины!!!
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Так воно можливо і є.
Предсказамус пише:> Все, Вами сказанное, Михаил, было бы верным, если бы не одно "но".
> Представьте, что Вам показали список Ордена, но не сказали, что это за список. Предложили угадать. Что бы Вы подумали?
> Я, к примеру, подумал бы, что это список участников Пленума ЦК Партии Власти. Аналогия настолько далеко идущая (вплоть до артистов и спортсменов), что возникает вопрос, настолько она случайная.
> У Вас такой вопрос не возникает?
В мене це питання виникло вже після написання статті, коли я поспілкувався з низкою людей. Однак тим більше нема чого кричати устами лідерів опозиції про масонство, закордонний центр, міфічні і містичні клятви, а варто було б сказати про це Вашими словами. Але тоді б не вийшло антимасонського піару для маргіналів.
2003.02.15 | Предсказамус
Тактика
Михайло Свистович пише:> Однак тим більше нема чого кричати устами лідерів опозиції про масонство, закордонний центр, міфічні і містичні клятви, а варто було б сказати про це Вашими словами. Але тоді б не вийшло антимасонського піару для маргіналів.
PR в этой истории если и грает роль, то подчиненную. По крайней мере, если бы передо мной возникла задача что-то предпринять относительно "Нового ЦК", я бы делал что-то похожее.
Обратите внимание: в настоящее время практически полностью восстановлена коммунистическая модель управления государством (госадминистрации как комитеты партии, все могут и ни за что не отвечают, Президент = Генсек и т.п.). Пробелы только в отсутствии ЦК и его Политбюро.
В то время, как по линии АП все сделано аккуратно, с ЦК схалтурили. Это, в принципе, понятно - вхождение в ЦК не столько давало полномочия, сколько обозначало "принадлежность", поэтому особых стараний не приложили, взяли первую попавшуюся схему и провели в жизнь. Если оппозиция заявила бы об этом в лоб, поводов ее высмеять было бы еще больше. А вот масонский вариант заставляет оправдываться, в ходе оправданий уже всплыло много интересного и еще больше всплывет. Это ход, который применяют в повседневной практике более-менее грамотные оперработники: подозреваемого обвиняют в том, в чем он заведомо не виноват и из оправданий вылавливают нужные показания.
2003.02.12 | Правник
Розголосити інфу було треба, але
тотально обсміявши, виставивши кавалєров клоунами (якими вони і є) і, можливо, провівши з цієї нагоди веселі молодіжні балагани, а не роблячи драматичні пики.А так - дійсно дуже сильно передали куті меду
2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Так отож (-)
2003.02.12 | 123
Михайле, погоджуюся з Вами по суті і ПО ФОРМІ теж, але...
я як дурень з торбою:) -- підписував Ющенко заяву щодо "масонів" чи ні? Якщо підписував -- скажіть, звідки про це відомо (прес-служба НУ на сайті нічого не писала). Якщо ні -- МІ має дати спростування, а Ви -- виправити Вашу статтю.О -- спитаю Томенка! :)
2003.02.12 | Roller
А как же революция? Продолжается?
Можно ли обращение шевалье употреблять теперь вместо обращение пан.
Кто теперрь Кучма еще пан, или уже шевалье?
И почему в ложе нет членов оппозиции?
К сожалению прочитать все не смог,фактор времени. Но написано вижу грамотно.
На чьей вы теперь стороне? Или сам по себе? Не внесет ли ваша переоценка ценностей измение в идеологию сайта? Как продвигается Ваш бизнес? Недавно просматривал большую статью Мирославы против Ющенко.
Значит жива.Стиль статью похож на нее. Хорошо пишите.Поздравляю.
Brgds
Roller
Полнравился стишок.
В продолжение.
Весна шумит
Ручьи журчат
Спивают перепилки
А я с авоською в руках
Иду сдавать бутылки.
Неизвестный автор.
2003.02.12 | Бегемот Замбезький
Roller, да ты поэт!
Roller пише:> Полнравился стишок.
>
> В продолжение.
>
> Весна шумит
> Ручьи журчат
> Спивают перепилки
> А я с авоською в руках
> Иду сдавать бутылки.
>
> Неизвестный автор.
А мине полнравился твой. Мозьна и я плодолзу?
За пляшки выручив рубля,
щоб випити горілки,
спешим в трактир - мой друг да я,
дрожат у нас поджилки.
Тут видим: Мотря на путях, -
Куда вы? Стойте милки!
Мы ей в ответ, - иди ты, бля,
с пи...ды стряхнуть опилки!
2003.02.12 | Roller
Дайте таблетки от смеха. (-)
2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Ролере, наука нічого не втратила, коли Ви з неї пішли:)))
Roller пише:>
> На чьей вы теперь стороне?
Як завжди на стороні чесних українців
Roller пише:
>
> Или сам по себе?
Сам по собі разом з такими ж як я та у співпраці з опозицією
Roller пише:
>
> Не внесет ли ваша переоценка ценностей измение в идеологию сайта?
А мої цінності залишилися тими, що й були. І навіть думка про опозицію залишилася такою ж. Я ж все знав про неї і так.
Roller пише:
>
> Как продвигается Ваш бизнес?
Бізнесом не займаюсь, тому і просуватись те, чого немає, не може.
Roller пише:
>
> Недавно просматривал большую статью Мирославы против Ющенко.
От з цього речення я і зробив висновок, що ліг у заголовок постингу. На фіга такий науковець, який не може зробити з фактичного матеріалу правильний висновок? Стаття була не проти, а на підтримку Ющенка. До речі, з приводу неї в НУ вже скандал. Кажуть, що газета "Свобода" уривки опублікувала, але я куплю її тільки завтра, якщо знайду, тому нічого сказати з приводу об"єктивності скороченого переказу "Свободою" статті Мирослави не можу.
2003.02.12 | Shooter
Ініціатор "затьмарення" каже
Александр Александрович, недавно вы вбросили в информационное пространство очередной скандал - «масонский». Но почему эта информация появилась только сейчас?Я говорил об этом еще накануне парламентских выборов. Раз так 80. В присутствии журналистов, эсбеушников. И никто на это не обращал внимания. На всех избирательных встречах говорил, за кого не следует голосовать. В перечне политических сил, вспоминал «Жінок за майбутнє». Говорил, что это не просто женщины, а кавалерственные дамы. И дальше рассказывал об ордене Святого Станислава. Впрочем, никого это не тронуло.
Нынешнее заявление подписал не я один, а руководители четырех фракций. Мы говорим там - «новітнє масонство». В черновом варианте документа выражение было в кавычках, потому что мы понимаем, что это не настоящее масонство… Но с моральной точки зрения это просто… Я даже слово такое не могу найти. Это делают только дураки или дети… Приходит министр, а на нем орденов больше чем на Брежневе. Ему еще какую-то медаль цепляют с ленточкой. Пан в мантии… А над ним пройдоха шпагу держит. Они же государственные служащие!
2003.02.12 | технолог
Михайло, я тобі коли ще казав, що то не наша війна (-)
2003.02.12 | Augusto
І не Ваша країна?
Компліменти Свистовичу, есей вийшов знаменитий.Але нажаль, іншого варіанту покращення життя для народа України ніж активна політична позиція не існує.
Свистович, про якого вже писав навіть "Тайм" і то безплатно (якщо продовжить ще і на обкладинку там потрапить, як "людина року") це дуже добро розуміє і ніякі героїчні захисники теорій героїчной бездіяльності (це не моя справа займатися брудним сексом, нехай інші мою жінку ****, а як треба буде піду до повії, гайда гей, слава, кетяги калини!) його ІМХО не звернуть ("і де в світі тая сила, щоб в бігу його спинила?" як сам себе запитував один поет відносно Свистовича).
Не витрачайте зайвих сил - спускайтеся на дно!
2003.02.12 | технолог
Це не твоя країна !!!
Августо!!!Ніж вішати ярлики, спочатку повернись і проживи тут хоча б один день, щось зроби, а потім, почесуючи свого гладкого живота, скажи - я герой героїчної діяльності!
Не знаєшь, про що йшлось - не сунь свого гладкого писка...
Май повагу хоча б до того ж самого Свистовича!!!
2003.02.13 | Augusto
Тут думки розійшлися.
Як би не хотілося комусь кричати на мене, але я є українцем, а в українця якось не існує іншої країни ніж Україна. В русонацюка одне світло - РаSSєя, в єврея є запасний аеродром Ізраїль, в молдованина Молдова, в фіна Фінляндія, в поляка Польща. А в українця раптом повинна бути, мабуть, Зімбабве?2003.02.13 | технолог
Re: Тут думки розійшлися.
Тут і країни розійшлися.Не треба було нариватися, Гладіо...
Я українець, тому що споконвіку мої пращури і я тут живуть і всі цвинтарі навкруги обкладені моїми рідними, цілими хуторами лежать. І я живу в себе вдома.
А є нідерландці українського походження, є американці українського походження, є такі самі німці, канадійці, та т.і.
В мене серед них багато знайомих.
Але є одне невеличке але.
Я, Свистович, купа інших людей, кожного дні, кожної хвилини, віддаємо своє життя, життя своїх дітей та рідних, своє майно, принаймні, ми з тим же Мишком за ці дванадцять років віддали практично все, що заробили, щоб жити у цій своїй хаті.
А в своїй хаті своя правда.
Ви жили й живете в іншій хаті, яку самі обрали. Ніхто вас за це не судить.
Коли ви приходите з дарунками, щоб прикрасити НАШУ ХАТУ, ми вам скажемо: дякуємо!!! Бо це колись була й ваша хата, де ви народилися.
Але й не більше.
У моїй хаті може мати право голоса той, хто у ній живе. Він своїм життям, а пращури і своєю смертю, далеко не завжди природньою це право заслужили, бо вони тут народилися, прожили та вмерли, не шукаючи щастя ніде, крім своєї хати.
А гостям зась...
Якщо вони надто брутальні, то й можуть отримати відповідну відповідь!
Не забувай про це, нідерландцю українського походження.
Вибач, якщо щось не так.
Приходь ще до НАШОЇ ХАТИ, будемо раді привітати та пригостити.
2003.02.13 | перевірений пріор
ви на манію величі перевірялись?
Свистович перевірявся. У нього знайдена манія величі у хронічній формі.2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Мою манія величі, Остапе, можна порівняти
з Вашою манією роздвоєння (тут роздесятиріння якесь навіть) особистості як нежить з сифілісом2003.02.14 | жізнь нє удалась
Мені щойно доповіли - Кучма не знає хто такий Свистович.... (-)
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Остапе, запостіть це повідомлення ще кілька разів, може тоді
Вам хтось повірить. Бо буквально позавчора я зловив себе на думці, що в особистому житті (мається на увазі не лише дружина і діти) я настільки щасливий, що ледь не у нірвані перебуваю2003.02.16 | Augusto
Можете користуватися могилами моїх предків теж.
технолог пише:> і всі цвинтарі навкруги обкладені моїми рідними, цілими хуторами лежать. І я живу в себе вдома.
Важко взагалі уявити, що я вивіз з собою могили своїх предків. Негарно все це, але єдине, що мені спало на думку, це новий роман(чик) "Монументальная пропаганда" Владіміра Войновіча (2002, не знаю, чи був він в українському перекладі, читав закордонною мовою), там був перонаж, що вихвалявся могилами своїх предків, як противагу безмогильності предків в інших, на що йому абсолютно справедливо було зауважено, що могили предків в емігрантів знаходяться в тому ж самому місці (ну а де ж ще, між нами?). На це він після довгого натужного пошуку відповідів безпомічним: "Ну чому ж вони тоді їдуть????", "а ось послухають таких як ти і їдуть". Чесно, якщо Кучмаїна - "ваша хата", я зроблю все, щоб її зламати (нехай небагато, але зроблю), нехай з під неї встане Україна, я і не криюся навіть, ображайтеся, чи як хочете.
2003.02.18 | Михайло Свистович
Re: Михайло, я тобі коли ще казав, що то не наша війна (-)
І що ж ми маємо робити?Я не пам’ятаю з нашої короткої і єдиної зустрічі слів про нашу чи не нашу війну. Так само як мені незрозуміло, що міститься у визначенні “ми”. Тому вживатиму це визначення у сенсі себе і своїх однодумців.
Ця війна ведеться на нашій землі, і хтось із нас час від часу стає її жертвою.
Можна плюнути на все і спокійно спостерігати як ворогуючі сили нищать одне одного, але вони не винищать один одного остаточно і не залишать таким чином країну нам.
Разом з нами у цій війні гинуть матеріальні цінності (розкрадається країна іншими словами), наша власність (скуповується Росією), чесноти і віра.
До того ж не стоїть на місці світ. В ньому відбуваються процеси, до яких ми не можемо долучитися, поки ті, хто зараз при владі, не будуть переможені. Тому ми мусимо втрутитися в цю війну.
Другий спосіб – це УПА. Тобто війна проти всіх.
УПА обрала єдино вірний на той час спосіб, бо обрати кращого між Гітлером, який хотів фізично винищити більшість українців, і Сталіним, що мріяв виселити ВСІХ українців за Урал, було неможливо.
На відміну від УПА в нас одна з воюючих сторін (опозиція), попри всі свої недоліки, все ж краща за другу (владу). До того ж у нас немає армії, щоб воювати проти всіх. Тобто, немає потужної власної політичної сили.
В нас також немає гарантії, що ми зможемо створити таку силу за короткий час. І немає для цього такої бази, яка була в УПА. В УПА був народ, який розумів, що обидві сили, які ведуть боротьбу на його землі, це – вороги. Більшість нашого народу думає інакше. Ця більшість підтримує у війні опозицію. Є частина, що вважає владу і опозицію однаково поганою, але нашою базою вони стати не можуть. Бо у своїй більшості до цієї частини належать або маргінали з гаслом “моя хата скраю”, або ліниві мудили в цигейкових шапках, в яких “за шмат гнилої ковбаси… хоч мати попроси”, але нікому їхня мати непотрібна, або люмпени, яким “тільки би горілки засмоктать”.
Я розумію, що через відсутність потужного громадянського, а не партійного руху ми не матимемо такого суспільства, яке б хотіли мати, якщо опозиція прийде на місце нинішньої влади. І також розумію, що лише в умовах диктатури може зародитися справжній потужний громадянський протестний рух. Якщо до влади прийде опозиція, народ на боротьбу за якісь ідеали масово вже не піднімеш. Тому деякі з учасників протестних антикучмівських акцій щиро прагнуть, щоб або Кучма залишився на третій термін, або замість нього став Янукович чи Медведчук.
Я цього не хочу. З кількох причин. По-перше, влада нинішньої опозиції буде все ж краща. По-друге, я не впевнений, що такий рух вдасться сформувати, і що він переможе. По-третє, ми ризикуємо не перемогти і загнати Україну у власність Росії або, як мінімум, затримати її її участь у світових процесах та її розвиток ще невідомо на кілька років. Це було не смертельно ще 40-50 років тому, а зараз кожен рік грає роль. Чим довше ми знаходимось на узбіччі світу, тим збільшуються наші шанси там залишитись, навіть, якщо через 10 років до влади прийдуть ті сили, які цілком нас влаштовують. Бо, окрім суб’єктивних чинників (Кучма, корупція, бандюки) є й об’єктивні.
УПА знала, що приречена на поразку. Однак вона вела війну з надією засіяти зерна волі в серця майбутніх поколінь, які у сприятливій ситуації знову піднімуть прапор боротьби. УПА знала, що ці зерна впадуть у добре угноєний грунт, тоді як наша війна проти всіх залишить наші зерна на асфальті народного нерозуміння наших дій. І вони не проростуть в майбутніх поколіннях.
Тому я діятиму в напрямку формування громадянського спротиву, який діятиме проти влади та у співпраці з опозицією, однак не під її орудою.
2003.02.12 | Гура
Re: Затьмарення опозиційного розуму.
1. Добре, про "приорітет" не будемо, але коли людина підписує документ, в якому пишеться, що вона буде підкорятися волі (чи "виконувати накази" - не принципово) іноземного центра І ПРИ ЦЬОМУ ЗАЙМАТИ НАЙВИЩІ ДЕРЖАВНІ ПОСТИ - невже це не протиречить Конституції??? Якщо ні, то її треба негайно підкорегувати! (Тільки не кажіть зараз знов про міжнародні "клуби філателістів", "релігійні секти", "спортивні організації" і т.і.)2. Ви нічого не згадали про інше ПРЯМЕ ПОРУШЕННЯ Конституції - використання державних символів в недержавних цілях.
3. Поняття "лицар" (шевальє) автоматично означає "вассал свого господина", тобто він клянеться служити йому "вірою та правдою" і виконувати всі його накази! Інакше: лицар - це солдат знатної особи, який "голову покладе за нього". (І це відбито в їхній клятві!)
З іншим - майже згоден.
2003.02.12 | franko
Re: Затьмарення опозиц?йного розуму.
Доповню. Формально, мабуть, справдi нeма пiдстав для офiцiйних заяв такого кшталту, i опозивiя в даному випадку справдi майжe опустилася до рiвня влади (нe повнiстю). Алe на мiй ппогляд, поголовна участь дeржслужбовцiв вищого eшeлону в подiбних клюбах - цe нe злочин, а ознака ДУЖЕ, ДУЖЕ поганого тону; так само, як за зраду в коханнi нiхто нe саджаe за грати, алe вважають цe паскудством.Тe, що чeтвiрка оформила цe в офiцiйну заяву - цe добрe. Тe, що вона зробила цe трошки надто eкстрeмально - цe злe.
I, як я казав, всi добрe посмiялися. Можливо, Михайло трошки занадто сeрйозно пiдiйшов до цього; IМХО, цe була вeсeла iнтeрмeдiя мiж частинами сeрйозноi гри.
Мабуть, дeмократiя - цe iтeрацiйний процeс. Кожна наступна опозицiя будe краща за попeрeдню
P.S. Komplimenty obom Svystovycham. Stylju i jasnosti vykladu pozazdryla by bil'sha chastyna ukrajins'kyx zhurnalistiv. Mabut', slovesne mystectvo vidtocheno v zapali vnutrishnjosimejnyx intelektual'nyx batalij
2003.02.13 | Zaporozhets
Re: Затьмарення опозиційного розуму.
> P.S. Komplimenty obom Svystovycham. Stylju i jasnosti vykladu pozazdryla by bil'sha chastyna ukrajins'kyx zhurnalistiv.Згоден з вами. І це не тільки ми помічаємо. Он Мирославу надрукували в останньому числі "Свободи" (останню статтю про Ющенка). Вітаю
2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Я цілий день тобі збирався відповісти
Але сьогодні ні фіга не відповімБо мене вже виганяють, а відповідь має бути серйозною. Тому перенесу її, як і ще кілька серйозних відповідей у цій гілці, на завтра.
2003.02.13 | franko
Ок дякую :-) I вiтаю з повeрнeнням на Форум (-)
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Не ображайся, але почекай з відповіддю до понеділка
Бо, по-перше, сайт на день Святого Валентина працює як мокре горить, по-друге, маю тікати невдовзі, по-третє, голова після вчорашньої інтернет-конференції з Томенком бо-бо2003.02.18 | Михайло Свистович
Re: Тримай нарешті відповідь плюс оффтопік.
Франко пише:Доповню. Формально, мабуть, справді нема підстав для офіційних заяв такого кшталту, i опозиція в даному випадку справді майже опустилася до рівня влади (нe повністю). Алe на мiй ппогляд, поголовна участь дeржслужбовцiв вищого eшeлону в подiбних клюбах - цe нe злочин, а ознака ДУЖЕ, ДУЖЕ поганого тону; так само, як за зраду в коханнi нiхто нe саджаe за грати, алe вважають цe паскудством.
Тe, що чeтвiрка оформила цe в офiцiйну заяву - цe добрe. Тe, що вона зробила цe трошки надто eкстрeмально - цe злe.
В цілому так.
Франко пише:
I, як я казав, всi добрe посмiялися. Можливо, Михайло трошки занадто сeрйозно пiдiйшов до цього; IМХО, цe була вeсeла iнтeрмeдiя мiж частинами сeрйозноi гри.
І ти, Брут? Знову слово “всі”. Ну де ж всі, коли навіть на цьому форумі не всі (тролів не маю на увазі) сміються. Не сміється і весь народ. Велика його частина серйозно стурбована. Хоча це добре, а не погано. Це антивладна стурбованість. Не сміються і в європах з америками, бо в них у головах Ірак, а Україна десь далеко на задньому плані. Тому там матюкаються, бо сприймають це за формальними ознаками. А формальні ознаки такі: Мороз, тримаючи в руках книжку “Єврейська рулетка України”, заявив, що все керівництво України входить до керованої з Лондону масонської ложі. Його підтримали Юля, Ющ і Симон, запевнивши всіх, що масони в Україні не пройдуть. І я це пишу не на підставі здогадок. Я вже отримав з Європи сигнали негативного сприйняття цього кроку опозицію, бо саме описані мною формальні ознаки донесли європейцям “добрі люди”.
Саме це я і сприймаю серйозно. Те, що опозиція формально несла пургу, мене не хвилює. І те, що вона опустилася до рівня влади теж. Мене цікавить результат, а заради нього я сам готовий опуститися нижче плінтусу (це не з розряду “Мета виправдовує засоби”, а з теми “Не бійся здаватись смішним”).
Тепер про результат. Кожне дійство ще перед його початком варто аналізувати з таких позицій
Хто робить
Що робить
Як робить
Якою ціною
Очікуваний результат
Реальний результат (це вже по закінченні дійства)
Наприклад, газета “Гранені факти” селища Лагідні Садисти підготувала матеріал “Наш мер – ексгібіціоніст”. Влада вирішила закрити її, поки та не встигла цього зробити. І тоді Прогресивно-мазохістична партія України (об’єднана) вирішила провести акцію з метою відволікти увагу влади, щоб газета встигла видати матеріал. Кожного дня два члени ПМПУ (о) без пояснень своїх мотивів кінчали життя самогубством на порозі селищної ради (один до обіду, другий після обіду). І так кілька днів, поки матеріал не вийшов з друку, бо влада через цей дурдом зовсім забула про газету. Після виходу номера мер збожеволів, і його забрали в дурку.
Хто робить - ПМПУ (о)
Що робить - сприяє виходу компромата на мера
Як робить - кожного дня два члени ПМПУ (о) без пояснень своїх мотивів кінчають життя самогубством на порозі селищної ради
Якою ціною - 10 смертей
Очікуваний результат - вихід матеріалу, антимерські настрої
Реальний результат (це вже по закінченні дійства) - вихід матеріалу, антимерські настрої, вимушена “відставка” мера
Отже, не дивлячись на шляхетну мету, акцію проводили люди ненормальні у спосіб недоцільний. І, хоча реальний результат перевищив очікуваний, ціна його досягнення зависока.
Аналіз слід розпочинати з кінця. Якби хтось мені сказав, що завтра весь народ почне говорити, що при владі у нас масони, то я б схвально поставився до цього, незалежно від того, хто поширить таку чутку. Однак потім для вирішення задачки я підставляю інші дані, і виходить, що очікуваний організаторами результат не збіжиться з реальним. І все через вплив критеріїв “як робить” і “хто робить”. Бо до поширеної чутки додаються інші, негативні результати. І головний з них – негативне сприйняття цього у Європі, бо “хто робить” зробили “як робить” таким чином, що дали владі можливість донести у короткому меседжі Заходу негативний образ української опозиції. А опозиції для спростування цієї інформації доведеться надсилати значно довгий меседж, який ніхто на Заході напередодні війни з Іраком не слухатиме і не читатиме. Бо він – довгий.
Взагалі влада у нас, слава Богу, дебільна. Там є розумні люди, однак їх ніхто не слухає, бо головне у внутрішніх стосунках цієї влади грають особиста відданість, сраколизання, імітація діяльності, надування щік (на жаль, опозиція також не позбавлена цих вад). Як не смішно, але донесення негативного меседжу про опозицію європейцям і американцям було здійснено не за вказівкою згори, а за власною ініціативою попихувачів, які тусуються за кордоном. І ніхто їх за це не нагородить. І я не вказуватиму їх прізвища, бо тоді, не дай Боже, влада слухатиметься їхніх порад і стане хитрішою та сильнішою. А поки що вона, слава Богу, дебільна. Її реакція лише допомогла поширити в Україні меседж опозиції про те, що купка людей поставила себе над народом. Я реготав, коли слухав виправдання на кшталт “Ми не масони, ми – лицарі”. А народ в нас вихований на традиціях рівності, точніше зрівнялівки. І не дуже шанує тих, хто хоче над ним піднятися. Тому навіть найзатятіші москалі ходять по вулицях і цитують собі під ніс Лесю Українку: “Чи блакитна кров проллється, як пробити пану груди?”. У влади був спосіб, якщо не повернути всередині країни цю заяву проти опозиції, то хоча б сильно зменшити її вплив. Та я не буду описувати його тут. Навіщо їм підказувати на майбутнє?
Ось саме тому я злий і серйозний, а не через те, що опозиція не знає, хто такі масони, чи ще там щось. Сто років мені ті масони здались. А “захищав” я їх тому, щоб показати опозиції, як до цього підходять на Заході. Взагалі ця стаття є ланкою мого “підступного” плану, як навчити опозицію не робити фігні. І перші успішні наслідки плану вже втілюються в життя. Блін, все ж таки сайт Майдан – велика сила, бля. Я це знав, але що настільки велика – не чекав.
А тепер оффтопік. Мушу визнати, що ти мав рацію в своїй теорії ядра і щодо критерію “компетентність”. От тільки я б додав ще два критерії: “відповідальність” та “активність”.
І звідки ти знаєш про наші сімейні баталії? Вони вже давно у минулому, бо ми не встигаємо навіть поговорити про справи, не те що посваритись. От і зараз я пишу це вночі, бо не маю права заснути. О четвертій ночі я мушу розбудити Мирославу, бо на завтра вона має підготувати документи на засідання комісії з приводу тарифів, а вона вже дві ночі не спала, тому, щоб варила голова, мусить хоча б години чотири перекимарити.
2003.02.18 | franko
Дякую за вiдповiдь, мeсeдж обдумав
i коротко зрозумiв так: так, цe всe було смiшно i класно, алe нe той рiвeнь. Нeпристойнi анeкдоти травити в банi - смiшно, на офiцiйному прийомi - нe зовсiм. Просто якось забулося, що за нами спостeрiгаe свiт, в якого нe цiлком пeвнe уявлeння про особливостi нашого почуття гумору. Якщо так, то приймаю твою точку зори - алe, либонь всe щe нe драматизую так, як ти.2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Затьмарення опозиційного розуму.
Гура пише:> 1. Добре, про "приорітет" не будемо, але коли людина підписує документ, в якому пишеться, що вона буде підкорятися волі (чи "виконувати накази" - не принципово) іноземного центра І ПРИ ЦЬОМУ ЗАЙМАТИ НАЙВИЩІ ДЕРЖАВНІ ПОСТИ - невже це не протиречить Конституції???
Там немає нічого про підкорення волі і виконання наказів іноземного центру. Не повторюйте піаврівських вигадок опозиції. Сьогодні ми пили з Великим Пріором (чувак ще той приколіст) і дивились ці накази. Та й раніше знали про них.
>
> 2. Ви нічого не згадали про інше ПРЯМЕ ПОРУШЕННЯ Конституції - використання державних символів в недержавних цілях.
Оце дійсно порушення. Я не подумав про це, бо зайнятий кількома справами одночасно, тому статтю писав кілька днів у вільні хвилини і не мав в цей час доступу до інтернету. Якби читав форум, то стаття б була трохи інакшою, кращою. Але ж опозиція також не звернула на це увагу.
>
> 3. Поняття "лицар" (шевальє) автоматично означає "вассал свого господина", тобто він клянеться служити йому "вірою та правдою" і виконувати всі його накази! Інакше: лицар - це солдат знатної особи, який "голову покладе за нього". (І це відбито в їхній клятві!)
Не плутайте поняття з етимологією. Нинішні лицарі ні в нас, ні за кордоном вже давно не вважаються нічиїми васалами, якя, до речі, також є лицарями. Я вже сто разів писав, що у демократичних країнах є купа різноманітних лицарів на різноманітних посадах, однак ніхто там з цього трагедії не робить.
2003.02.13 | Гура
МихайлоСвистович,Ви дійсно нічого не знаєте,чисвідомо спрощуєте?
Михайло Свистович пише:> Гура пише:
> > 1. Добре, про "приорітет" не будемо, але коли людина підписує документ, в якому пишеться, що вона буде підкорятися волі (чи "виконувати накази" - не принципово) іноземного центра І ПРИ ЦЬОМУ ЗАЙМАТИ НАЙВИЩІ ДЕРЖАВНІ ПОСТИ - невже це не протиречить Конституції???
>
> Там немає нічого про підкорення волі і виконання наказів іноземного центру. Не повторюйте піаврівських вигадок опозиції. Сьогодні ми пили з Великим Пріором (чувак ще той приколіст) і дивились ці накази. Та й раніше знали про них.
>
Великий приор Вас надурив :-)
У мене інакша інформація:
http://www.glavred.info/?art=67998978
*********************************************************************
Репортаж из "логова масонов"
Виктор Шлинчак, Юля Лымарь - 06/02/ 03
Первое, что бросается в глаза – улыбающееся лицо Президента и украинский флаг. На стенах много красного (вероятно, отблески от мантий на фотографиях), фамильный герб с девизом "Достигающий цели". Стол «под мрамор» и пристальный тяжелый взгляд хозяина кабинета.
Угнетающее (извините за субъективизм) впечатление дополняет наличие сабли, которая на специальной подставке стоит над телевизором. Ну, вот и все – мы находимся в самом сердце «масонской ложи» – в кабинете Великого Приора Ордена Святого Станислава Павла Вялова...
Предыстория. Масоны есть, но только во Львове?
В последние дни только ленивый журналист не писал о заявлении оппозиции, сообщившей общественности о существовании в Украине Ордена Святого Станислава, в который входят высшие должностные лица Украины. По мнению оппозиционных депутатов, этот Орден является прототипом масонской ложи, руководство которой находится за пределами страны. Не будем спорить с Морозом, Симоненко и Тимошенко. Лучше приведем мини-интервью, которое “Главред” записал у кавалерствующего шевалье Леонида Кравчука:
- Когда приближаются выборы, депутаты ищут все, что возможно для того, чтобы укусить соперника. Только одни кусают за горло, а другие могут дотянуться только до голени, - заявил нам Леонид Макарович. - Потому что последним не дано дотянуться выше. Отнести орден Святого Станислава к масонской ложе – это и политическое и духовное невежество. Награжденный становится кавалером ордена, а не Ордена как организации. Ничего общего с организацией масонского характера мы не имеем.
Никакой организации не существует. Мы не собираемся ни на какие сборы, не обсуждаем никаких политических вопросов. Ну где вы видели ложу, которая бы публично рекламировала свою работу, награждала орденами?
Что означает его ношение?
То, что его обладатель исповедует высокие принципы – он вежливый, толерантный, гоноровый, не является хамлюгой в отношениях с людьми, в том числе и в политике.
Это должен быть богатый человек?
Не обязательно.
Никаких документов не нужно подписывать, каких-то клятв давать?
Никаких. Когда награждают орденом, над тобой скрещивают шпаги. Но ты при этом молчишь.
Насколько мне известно, где-то во Львове есть уже филиал нашей масонской, в смысле не нашей, а масонской ложи. Не знаю, кто там достойники, но вы поинтересуйтесь. Может, они вам расскажут, кто такие масоны. Я к этой ложе не имею отношения. Но то, что там есть какая-то масонская структура – это точно.
Наше расследование
Не верить словам Леонида Макаровича у нас не было ни малейшего повода. Однако более подробную информацию “Главред” решил получить у самого Великого приора Ордена Святого Станислава Павла Вялова. Возвращаясь к уже сказанному выше, отметим, что офис г-на Вялова находится на отшибе, в административном здании одного из заводов по улице Фрунзе. От известного лечебного заведения, кстати, далече…
А теперь для начала проанализируем то, что сказал Леонид Кравчук, и сопоставим его ответы с ответами Павла Вялова:
По поводу клятвы. В анкете, которую заполняет каждый представитель ордена, сказано: “Я маю намір доброчесно служити шляхетним цілям Ордену, я урочисто обіцяю вірно дотримуватися статуту Ордену і підпорядкуватися Великому Магістрату та іншим вищим за рангом членам Ордену в усіх питаннях законної спадщини та юрисдикції”.
По поводу общих сборов. Каждую вторую субботу сентября Приорат собирает своих членов на балы. Обычно они проводятся в Пуща-Водице. В прошлом году на него приехало около 300 человек плюс гости из 21 страны мира. Обязательное условие – мужчины должны приезжать в смокингах, дамы – вечерних нарядах. Иметь кареты, надо полагать, не обязательно.
Павел Вялов: “Мы рассылаем приглашения членам Ордена на посвящение новых членов. Эта процедура называется “инвеститура” и проходит раз в квартал. “Если есть возможность кому-то из кавалеров прийти, они приходят на инвеституру и морально поддерживают новичка. Если есть какие-то благотворительные акции, они тоже могут в них участвовать”.
По поводу отсутствия организации. Организация все-таки существует. И г-н Вялов это в разговоре подтвердил, причем официально предоставив документы. При этом заявил, что членство никого ни к чему не обязывает «как во всякой другой общественной организации».
Другие высказывания Павла Вялова без комментариев и купюр:
“Для меня то, что несет Мороз относительно ложи – это фантастический бред.”
“Основная цель Ордена – возрождение старых принципов, которые всегда двигали человечество вперед, - это честь, благородство, уважение к женщинам”.
“Мы легализовали документы в Минюсте в 1999 году и получили регистрационное свидетельство общественной организации. Имеем устав, создали Асссоциацию кавалеров Ордена Святого Станислава. Она имеет расчетный счет, печать”.
“Орден – это международная наградно-благотворительная общественная организация. И она призвана награждать людей, которые имеют заслуги перед Орденом. Это просто светская тусовка”.
“Это не является основным местом моей деятельности, я занимаюсь бизнесом, а Орден – это, если хотите, мое хобби. У меня – небольшой бизнес, на жизнь хватает. У меня нет заводов. Мы, например, сотрудничаем с итальянцами. Они предлагают открыть представительства в Украине нескольких фирм. Мы стыкуем их, если у нас, например, есть кавалер ордена. Они обмениваются телефонами и работают напрямую. И работают уже без всяких посредников”.
“Посвящение происходит Андреевской церкви. Как вы знаете, это – Софиевский заповедник. И мы официально платим за аренду для того, чтобы провести инвеституру. Она занимает до часа времени”.
“Если вы обратили внимание на анкету, то должны были увидеть, что она составлена в каком-то старинном стиле, и то, что записано в уставе о вступительном взносе – это дань старине. Никто этих сто долларов взноса и на содержание аппарата 150, не платит”.
“Мы никому не навязываем участие в Ордене. Нужно взять рекомендации у четырех членов Ордена. Происходит согласование кандидатуры с Лондоном. Но это – формальность. Мне поступали предложения наградить сильных мира сего из числа олигархов, но я отказал. Потому что есть какая-то этика”.
“За три с половиной года из Ордена никто ни сам не вышел, ни мы никого не исключили”.
“Какие я могу давать кому-то поручения? Никаких! Когда мы проводим благотворительные акции, мы обращаемся к действующим кавалерам-бизнесменам, рассказываем, на какие цели нам нужны деньги и отчитываемся потом перед ними до копейки. Мне было бы даже стыдно прийти, скажем, к Патону, и сказать – с вас 100 долларов. Это просто смешно”.
“Многие кавалеры имеют свои фонды, и они нам говорят, что наш фонд оказал такую-то и такую-то благотворительную помощь. Все это старательно вносится в его личную карточку”.
“Постоянно откликается на предложения принять участие в благотворительных акциях - и Дмитрий Швец (запорожский бизнесмен. – “Главред”), и Русалин (Константин Русалин – экс- руководитель “Топ-транса”, руководитель ликвидационной комиссии банка “Украина”, которого парламент обвинил в злоупотреблении служебным положением. – “Главред”), много других…”
На вопрос, за какие заслуги получил орден СС Николай Азаров: “Вы же знаете, есть у нас налоговая система в стране, где-то та же таможня контрабанду задержала и продает по дешевым ценам. Так вот, я при помощи Налоговой купил в позапрошлом году тысячу пальтишек по уценочной цене 12 гривень”.
“У нас есть специалисты, которые могут разыскать родословную. Это отдельная организация, и мы к этому не касаемся. Люди ездят по архивам поднимать записи. Были заказы и от членов Ордена. Есть около десяти гербов”.
“После того, как вся эта шумиха поднялась, я два дня потратил на то, чтобы узнать, что такое масоны. Но мы к подобного рода деятельности никакого отношения не имеем. Поскольку мы открытая, а не тайная организация. По большому счету, я даже не знаю, кто они такие, масоны”.
Чисто субъективное ощущение
Впервые после интервью вопросов к интервьюеру не уменьшилось, а наоборот возникло много новых. Никто нас так и не переубедил, что Орденом не руководят извне. Есть определенные сомнения, что сам Вялов и его компания не осознает, что взбредет в голову руководству в Лондоне. Будем надеяться, до революций не дойдет. Если же создание Ордена - очередная кампания по раздаче “цяцьок”, то ничего страшного, в принципе нет. Однако вполне логично спросить у тех, кто эти награды получил: что в данном вопросе сыграло больше – честолюбие или здравый ум? И еще. Можно ли назвать триста избранных шевалье и благочестивых дам “элитой Украины” после того, как за некоторыми из них тянется шлейф неоднозначных оценок? Вопрос, над которым следует еще поразмыслить. Думается, не только нам…
*********************************************************************
> >
> > 2. Ви нічого не згадали про інше ПРЯМЕ ПОРУШЕННЯ Конституції - використання державних символів в недержавних цілях.
>
> Оце дійсно порушення. Я не подумав про це, бо зайнятий кількома справами одночасно, тому статтю писав кілька днів у вільні хвилини і не мав в цей час доступу до інтернету. Якби читав форум, то стаття б була трохи інакшою, кращою. Але ж опозиція також не звернула на це увагу.
>
> >
> > 3. Поняття "лицар" (шевальє) автоматично означає "вассал свого господина", тобто він клянеться служити йому "вірою та правдою" і виконувати всі його накази! Інакше: лицар - це солдат знатної особи, який "голову покладе за нього". (І це відбито в їхній клятві!)
>
> Не плутайте поняття з етимологією. Нинішні лицарі ні в нас, ні за кордоном вже давно не вважаються нічиїми васалами, якя, до речі, також є лицарями. Я вже сто разів писав, що у демократичних країнах є купа різноманітних лицарів на різноманітних посадах, однак ніхто там з цього трагедії не робить.
"Нинішні лицарі" :-))) Мда...
А Вам не здається, що це знущання над здоровим глуздом - коли форма вже не відповідає над змістом? Тоді з таким самим успіхом можна називати себе "унітазом", а зміст вкладати "свій".
Далі. Вассали - це не обов"язково лицарі. Це люди, якім були надані, наприклад землі в обмін на військову службу. В нашому випадку створена спеціальна ієрархічна міжнародна організація зі своїм керуючим центром, уставом, вступними внесками, зборами, рекомендаціями, клятвами, ритуалом, нагородами і т.і. Це аналог сучасної партії, а скоріше, класичного "масонского братерства", члени якого ПОВИННІ підпорядковуватися та служити керівникам (ІНОЗЕМНИМ)!!!
Ось ще цитата зі статті Дмитро Полюховича "Так скільки коштує «масонський» орден?":
"Якщо «ордени» численних рейтингів офіційно є відзнаками за високий рейтинг в «рейтингу» (прошу вибачити за тавтологію). То із «Станіславом» не все так просто. Красивий червоно-білий хрестик і ра-а-аскошная мантія це, згідно з інструкцією, не тільки нагорода, але і знак приналежності до «структурної ланки громадської (неурядової) організації іноземної держави в Україні». Більш того, якби наші високопоставлені чиновники, яким стало вже мало президентських відзнак, що у них є, хоч зрідка заглядали в підручник по історії, то знали б, що махання шпагою при присвяченні в «шевальє», означає не тільки зведення їх в «рицарський» стан. Якщо слідувати традиції, то при заявленій структурі організації це ще означає, що рицарі стають васалами глави ордена. Про що, зрозуміло новоявлені «шевальє», навіть і не підозрювали."
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_mai&key=1044549247&first=1045167715&last=1043852453
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Навпаки, я багато знаю, тому і не займаюся конспірологією
Гура пише:>
> Великий приор Вас надурив :-)
По-перше, не мене, а нас, бо то не я пив з ним (я ж писав "ми пили", а не "я пив"), а інші наші. Я в цей час проводив інтернет-конференцію з Томенком.
По-друге, звідки Ви знаєте, що надурив?
>
> У мене інакша інформація:
По-перше, вірити "Главреду" - себе не поважати
По-друге, в наведеній Вами статті немає зовсім ніяких фактів, окрім невинних інтерв"ю членів Ордену.
2003.02.14 | опозиційний пріор
Наслідок масонської лажі: Свистович покинув лави опозиції (-)
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Не дочекаєтесь, многоликий шевальє Остап
Я залишаюся в опозиції і надалі співпрацюватиму з її діячами. Остапе, уважніше читайте першоджерела - дописи Михайла СвистовичаЯ вже писав, що ця заява не змінила моєї думки про опозицію.
2003.02.15 | опозиційний пріор
А чи будеть діячі опозиції співпрацювати з вами? (-)
2003.02.19 | Михайло Свистович
Re: Сьогодні ще співпрацювали :))) (-)
2003.02.12 | Михайло Свистович
Re: Шкода, що я не читав форуму під час написання
Я взагалі не був у інтернеті, а то б можна було б дещо використати з дописів. Але суть від цього не помінялась би.2003.02.13 | малий пріор
Читати не обов"язково. Головне - писати (-)
2003.02.13 | Мертві Бджоли Загудуть
Здатність читати відчутно відсутня не тільки на Майдані
малий пріор:>Читати не обов"язково. Головне - писати (-)
Як вже зазначалося неодноразово. Здатність читати відчутно відсутня не тільки на Майдані, але й в усій Ненці Україні - як Лівобережній так і Правобережній!
Пані й панове, читайте!
Читайте книжки, розумними бо станете. А особливо - книжки українські!Бо як буде розум - будуть і гроші. А як в Україні будуть гроші, то й москалі згинуть, як роса на сонці!
2003.02.13 | Пані
А наголос - пИсати ?
Привіт сину турєцкоподданого, невже обрєзаніє такі болісні наслідкі мало? Де наша рідна лібертаріанська ідея?2003.02.13 | малий пріор
:-))) Ух Пані! Ох пані! Тільки тихо...кругом Шутер шуршить..
Лібертаріанська ідея невмируща.Ніякий цар Ющенко не замінить "живово трорчества мас". Хоча істерія обрання Ющенка накочується з все більшою силою.
Що відбудеться потім, після обрання? Невже ЧУДО?
--------
Пропоную у легкцй формі визначити тези Української лібертаріанської партії.
Почати з заміни назви :-)
2003.02.13 | Мертві Бджоли Загудуть
манюньо, у Києві є гора Пріорка, то Ви часом не звідти? (-)
2003.02.13 | Пані
Я не здам! Могила!
малий пріор пише:> Лібертаріанська ідея невмируща.
> Ніякий цар Ющенко не замінить "живово трорчества мас". Хоча істерія обрання Ющенка накочується з все більшою силою.
> Що відбудеться потім, після обрання? Невже ЧУДО?
Певною мірою так. Через деякій час народ "прозріє". Як було із його попередником обидва рази (на Сході і на Заході). Але я не бачу тому альтернативи - поки не пройде кілька таких етапів - 1."віра в чудо" - 2."прозріння", то і живово творчества мас не буде, бо маси не втямлять його потреби. Буде тількі жива творчість малих груп небайдужих людей. Мені це сумно, але я реаліст, що поробиш.
Хочеться щоб амплітуда тих коливань була з кожним разом меншою, тобто менше очаровувалися і менше розчаровувалися, так і до нормального стану дійдемо.
> --------
> Пропоную у легкцй формі визначити тези Української лібертаріанської партії.
> Почати з заміни назви :-)
Яка різниця як назвати, то другорядне. А над тезами я думала, на днях щось викладу, не зникайте.
2003.02.12 | Богдан
СС і масони - одне і те ж по суті
Купка ідіотів нарікає себе магістрами і бавиться шпагами та іншими таємними штучками. Вся різниця, що масони - стародавня шиза і вже овіяна романтикою, а СС заснована нещодавно (як Ви справедливо помітили - "Рога і копита"). Але по суті між ними різниці немає - зборище ідіотів. Це по-перше.По-друге. Заява опозиції це чудовий піар хід. Тепер Мовчан чи будь-хто інший з самої високої трибуни сказати: "Шановні пані, панове, шевальє та кавалєрственні дами". І всі сміються. Всі розуміють, що владу публічно названо ідіотами і вона на це нічого не може відповісти. Такого ефекту можна було досягти лише залучивши розкручений бренд "масон". Інакше довелося б довго і нудно пояснювати хто такі СС і чому вони є ідіотами. А так сказав "масон" і все ясно. Причому, повторюю, що проти істини ніхто не погрішив. По суті це ті ж масони.
По-третє. Ви дорікаєте надто серйозному тонові заяви. Можливо і я би зробив її з більшим акцентом на іронію. Але з другого боку було використано ще один шанс наголосити на тому, що люди, які знаходяться при владі чхати хотіли на Україну і готові присягати любому пріору за любу цяцьку. Я так розумію завдання перед опозицією стояло подвійне: показати владу ідіотами та заговорщиками одночасно. По-моєму це їм вдалося чудово.
2003.02.13 | Шим
Re: О!
Богдан пише:>
> По-третє. Ви дорікаєте надто серйозному тонові заяви. Можливо і я би зробив її з більшим акцентом на іронію.
Действительно, г-н Свистович, по-моему в своей статье сделал то, за что сам же упрекает оппозицию - впал в чрезмерную серьезность. В заявлении серьезность и ирония, безусловно, сочетаются, это надо принимать во внимание.
> Але з другого боку було використано ще один шанс наголосити на тому, що люди, які знаходяться при владі чхати хотіли на Україну і готові присягати любому пріору за любу цяцьку. Я так розумію завдання перед опозицією стояло подвійне: показати владу ідіотами та заговорщиками одночасно. По-моєму це їм вдалося чудово.
О! Абсолютно согласен. Обратите внимание, разоблачения преступлений власти уже притупили восприятие общества - к тому же на кого-то они нагоняют решимость бороться, на кого-то страх. А вот смешное уже не так страшно. Иногда полезно просто крикнуть "А король-то голый!"
2003.02.13 | Богдан
Найбільше мене дивує у цій статті
те, що Свистович неначе ділить "масонів" на хороших та поганих. Можливо у мене враження помилкове склалося, але якось ріже слух наїзд на Мороза за те, що той, мовляв, образив поважну організацію.2003.02.13 | Гура
Так він сам зізнався, що він масон (це як КДБ - навічно :-) (-)
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: А так воно і є.
Масони дійсно є хороші і погані. Дехто називає поганих масонів псевдомасонами, але я не хочу розбиратися, хто з них справжній, а хто ні. Бо все це лише термінологія, мене ж цікавить лише суть.2003.02.15 | Богдан
Масони - хороші і погані? Співчуваю вам
Дещо за визначенням не може бути хорошим. Зокрема псевдорелігійні містичні організації.А якщо любите масонів, то будьте послідовним. Бо шевальє Потебенько звучить не гірше ніж магістр Вольтер.
2003.02.19 | Михайло Свистович
Re: Саме так - хороші і погані.
Богдан пише:> Дещо за визначенням не може бути хорошим. Зокрема псевдорелігійні містичні організації.
Можуть
>
> А якщо любите масонів, то будьте послідовним. Бо шевальє Потебенько звучить не гірше ніж магістр Вольтер.
Я не люблю масонів. І не ненавиджу їх. Вони мені по фіг. А ось Вам дійсно варто бути послідовним. Ви писали, що все, що робиола Америка, було правильним (навіть бомбардування мирних сіл у В"єтнамі), що вона не давала підстав критикувати її. А майже всі президенти США були масонами
2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Прочитайте мою відповідь Шутеру (-)
2003.02.12 | малий пріор
Ну чому ж? УБК і СС схожі. Кумедністю, відривом від реальності(-
2003.02.13 | малий пріор
Мороз, мабуть, не дав Свистовичу посвідчення помнардепа (-)
2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Не дав. Бо я в нього не просив.
Навіщо я буду забирати в Мороза посвідчення, якщо не зможу приділяти весь свій час для роботи у якості помічника. А йому помічники потрібні, то навіщо мені погіршувати його становище? Такі як я беруть посвідчення у депутатів, які не мають реальної потреби у відведеній їм законодавством кількості помічників.2003.02.13 | Мертві Бджоли Загудуть
Абсолютна перемога для опозиції, та абсолютний програш для влади
Шановний Михайле,Як тут вже не крути чи перекручуй, але цей фарс з "псевдомасонами" - це повна й абсолютна перемога опозиції. Для шевальєрствєнної влади ця ситуація абсолютно програшна, щоб вони вже не робили. Якщо і надалі будуть відсахуватися - ніхто їм не віритиме. Авжеж, бачили ваші свинячі пики та ще й у шевальєрственних мантіях на фотках!
А якщо почнуть гугнявити про начебто "високі цілі ордена" - їх вважатимуть просто клінічними пацієнтами психіатричної лікарні!
Браво, Морозу! Обісрав так обісрав. Ідіотів виставив ідіотами, перед усім світом.
2003.02.13 | Пані
Погоджуюся
Я не розумію праведного обурення Свистовича. Ну не можна змагатися з гівнюками і залишатися білими і пухнастими. Вірніше - змагатися можна, виграти - не можна.2003.02.13 | Shooter
І я - абсолютно (-)
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Вас теж до словника відіслати?
Щоб подивились значення слова "абсолютно"?Чи Ви маєте що заперечити на мою відповідь Вам у цій же гілці?
2003.02.13 | Роман ShaRP
Аналогічно. Око за око.
Зізнаюся, статті я повністю ще не прочитав (дико втомлений), проте позицію свою маю.Отже.
Коли кучмо обізвало всю опозицію фашистами -- було обурення.
Коли це падло на території іноземної держави обізвало парламент "головним дестабілізаційним фактором" -- проковтнули.
І ще багато чого було.
Казала односельчанка мого батька "Сказано -- коли вдарять по правій -- підстав ліву, але ніде не сказано, аби кожен раз підставляти".
Ма-со-ни -- то ще ДУЖЕ м*яке слово для усіх тих с..с..с..супергероїв. Дуже м*яке.
Ми кажемо "масони", а розуміємо -- мафія. Або ще гірше.
2003.02.13 | Адвокат ...
Браво!
Роман ShaRP пише:> Ми кажемо "масони", а розуміємо -- мафія. Або ще гірше.
З умови, що у свій, себто совоцький, час усе ітаійське викликало підвищену увагу та непересічну цікавість, а про масонів гомо сов'єтікус мав знати лише те, що викрито було у Італії ложу П-2, що її Великий прівор,-- аґент ЦРУ, а членами ложі були політики і ґенералі, і що всі разом вони готували державну зраду...
Дякую, Шарпе! Я відчув був, що ота "витівка" Мороза,-- то не простий струс повітря. Ви допомогли мені відбудувати ланцюжка!
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Прочитай, будь ласка, всю статтю до кінця і уважно.
Зверни увагу на описані мною негативи і запропонований мною шлях оголошення кучмозаврів масонами.2003.02.14 | Роман ShaRP
ОК, але то буде в неділю.
До неділі я неспроможний читати будь-що довге. Робота вбиває.2003.02.13 | Гура
Свистович просто обурився за "друзів масонів" :-))) (-)
2003.02.13 | Мертві Бджоли Загудуть
І це зрозуміло. За друзів треба. А третій тост за жінок, так?(-)
2003.02.13 | line305b
Я кстати тоже в этой компании
Поздравления пану Свистовичу за хорошую статью, но оппозиция думается неплохо подловила этих идиотов. Кстати кто-то интересовался, а реальная ли там подпись Ющенко. Так думается, если бы была нереальная, комедией бы выглядела тройка оппозиционеров - а так вполне ничего, весовое заявление. Может какие-то избиратели и схавают. Может там был более глубокий мессидж власти - типа "прохавали ваши методы - теперь держитесь, мы будем также грязно играть, как и вы" - типа, цель оправдывает любые средства? Т.е. ПР то был, но было также желание пойти на максимальную конфронтацию с властью? Тогда возможно на такие заявления еще насмотримся вскорости...Естественно, без первых подписей под документом власть бы уловила половинчатость намерений - типа не замараться - а так уже никаких сомнений не остается - война началась. То, что Ющенко не по порядку фамилий идет первым тоже интересно :)
2003.02.13 | tmp
Не зарекайся..
та це я собі... не хвилюйтесь.. :)Ви прочитайте ще раз... та хоч й перший абзац..
там вже з преамбули зрозуміло що ця стаття не про масонів... вірніше про них лише частково...
автор зробив спробу відповісти, а якщо не відповісти, то ясно поставити такі питання: “що відбувається?”.. з опозицією відбувається... чи не потрібно вже розглядати її як “опозицію домасонського періоду” та “масонського”.... чому тоді ні “до 16 вересня” та після..? можливо слід оцінювати не саму опозицію, а її дії “до” та ...? Ви ж бачите, що вперше майже одностайно (без особливих роздумів!!) були одержані підписи перших осіб на документі сумнівної якості та не першої, як з'ясувалось, свіжості.
Одержавши відповіді на ці питання ми зрозуміємо чого ж чекати від сучасної опозиції.. чи вона .?
Чому не можна з “говнюками” тими ж засобами що й вони?
Тактично - кількість можливих помилок дорівнюється резерву сапера – після першої Ви стаєте таким же “гавнюком”, як й Ваш опонент та від Вас відвертаються цивілізований світ.
Стратегічно?.... з'являються шкідливі звички... такий спосіб вирішення проблем починає подобатися аж до залежності... непереборної залежності..
Мені здається, що дії опозиції стають суто технічними, так би мовити не по-людські раціональними.. мета починає виправдовувати засоби... це не є “ob”... Опозиція має використовувати інші засоби - у неї це виходило добре..
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Ви неуважно читали першоджерела :)))
Пані пише:> Я не розумію праведного обурення Свистовича. Ну не можна змагатися з гівнюками і залишатися білими і пухнастими. Вірніше - змагатися можна, виграти - не можна.
Можна. І я описав цей шлях у статті. Ефект той самий, а лідери і опозиція в цілому ні перед ким не замазані. Мій варіант ще цинічніший ніж це зробила опозиція. Але зате як ефективно. От бачите, я не в білих рукавичках, я - цинік
2003.02.15 | Пані
Стислість - сестра уваги
Михайло Свистович пише:> Пані пише:
> > Я не розумію праведного обурення Свистовича. Ну не можна змагатися з гівнюками і залишатися білими і пухнастими. Вірніше - змагатися можна, виграти - не можна.
>
> Можна. І я описав цей шлях у статті. Ефект той самий, а лідери і опозиція в цілому ні перед ким не замазані. Мій варіант ще цинічніший ніж це зробила опозиція. Але зате як ефективно. От бачите, я не в білих рукавичках, я - цинік
Якби ви ще писали стисліше... Може і до мене б дійшла ваша стратегічна мета без тлумача і з першого разу.
2003.02.13 | Andrij
Re: Справді вдалий крок опозиції
300 вищих чиновників дають таємні клятви під шпагою, в плащах зі сріблястими комірками та літерами "SS" на грудях. В якій країні ще побачиш такий цирк? Нагадує сцену з комедійного фільму.Все це було б дуже весело, якби не йшлося про цілу країну під владою продажних дебілів.
2003.02.13 | DevRand
судячи по неадекватно істеричній реакції влади
та записних ср..колизів, удар був дуже ефективним.Можна сперечатись щодо форми подачі інформації, але не можна не визнати
що ефект був майже магічним.
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: ну скільки можна писати, що ніхто не заперечує проти
ефекту.Йдеться про те, що це легко можна було б зробити з меншими втратами, і це є предметом обговорення, а не доцільність кроку взагалі.
2003.02.15 | здивований пріор
??? Про які "втрати" мова? (-)
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Ви б краще не кидалися словами, а зробили щось корисне
А то "до праці, до праці", а де ж та праця?Давайте об"єктивно, ті, що знаходяться за межами України, не можуть брати участь в акціях, їх підготовці, багатьох інших справах. Бо вони - там. Ми, які тут, можемо, але в нас банально не вистачає часу, бо більшість його йде не на обмізковування, а на чорнову і нецікаву роботу, в тому числі у стуканні по клаві або нишпоренні в неті.
Частину цієї роботи могли б взяти на себе віртуальні майданівці, однак я не спостерігаю великого прагнення з їх боку щось робити. Я розмовляв з одним з тих, хто вчиться зараз в США. Пропонував забезпечити силами тих, що за кордоном, англійську сторінку. Щоб кожен перекладав на день одну новину чи статтю. Він мені сказав, що на всі там люди зайняті, тому нічого не вийде, легше найняти двох перекладачів і платити їм по 300 доларів на місяць. 300 доларів на місяць ми не маємо взагалі, тому про англійську сторінку продовжуємо лише мріяти. Тим часом, бачу, в деяких людей є повно часу, щоб лаятись на форумі, хоча це навряд чи сильно змінює ситуацію в Україні.
Мертві Бджоли Загудуть пише:
>
> Як тут вже не крути чи перекручуй, але цей фарс з "псевдомасонами" - це повна й абсолютна перемога опозиції.
Зазирніть у словник і прочитайте значення слів "повна" й "абсолютна". Їх можна вживати у тому випадку, коли немає негативів або вони несуттєві. Я ж описав у своїй статті досить серйозні негативи (хоча й зазначив, що це все ж перемога), навіть на цьому форумі є люди (не маю на увазі тролів), яким це не подобається. Там же я описав шлях, який би зробив той самий позитивний ефект, але без негативів.
>
> Браво, Морозу! Обісрав так обісрав. Ідіотів виставив ідіотами, перед усім світом.
Ну не розписуйтесь за весь світ. Бо я вже отримав "з того світу" не один сигнал про негативне ставлення до заяви опозиції. Бо в "тому світі" Україна не цікавить нікого так як нас. Там є купа своїх проблем, наприклад, війна з Іраком. Тому цю заяву сприймають так, як їм її піднесли. А там є такі, які знають як піднести, на жаль.
2003.02.13 | Боровик
Багато де дуже гарно написано (-)
2003.02.13 | 2003-й
Цікава книга, про масонів.
Я розумію, пан Свистович, що "масон" дуже затерта карта та ще й дратує своєю похідною - "жидо-масони", на ній майже неможливо заробити політичних дивідендів, тому Ви мабуть вирішили їх нажебракувати своїм опусом про орден святого Станіслава.>але чудово уявляю, як потішалися з майбутніх розведених лохів >керівники Ордену Святого Станіслава, звалюючи для солідності на купу >всі незрозумілі іноземні звання i титули, розбавляючи їх зрозумілими >для однозвивинних мозків сучасної української й російської “еліти”.
Ви мабуть вважаєте себе за дуже розумного, якщо ставитесь до провладної братії як до купки ідіотів. Вважаю що це більш серйозне затьмарення опозиційного розуму.
Досі вже марити про те що Кучми обсцікається коли чує Ваше імя.
2003.02.13 | Shooter
Цікава книга
2003-й пише:>
> Досить вже марити про те, що Кучма обсцікається, коли чує Ваше ім'я.
Все вірно - Кучма обсирається, як чує прізвище "Свистович".
2003.02.13 | Augusto
Дійсно, tell 'em!
2003-й пише:> Досі вже марити про те що Кучми обсцікається коли чує Ваше імя.
Що за манія величності в того Свистовича? Відомо ж що Q-чмо обсцикається коли хоче і де хоче, і ніякі Свистовичи йому не потрібні! Президент Вірменії може підтвердити!
2003.02.13 | Добра Фея
Re: Свистович перетворився на "пісатєля"?
Навіть прочитати цей опус до кінця важко (нудота), а скільки часу треба було Михайлові витратити, щоб написати стільки тексту. І для чого? Ідея з масонами насправді супер, тепер в кожному селі будуть говорити: масони при владі!!! Звичайний чорний піар.2003.02.13 | Augusto
You just don't get it.
Боротьба "за корито" є звичайно священною для пересічного кучмаїнця, до влади треба дориватися з великим черпалом.Ця концепція є знайомою та зрозумілою для Кучмаїни.
Так отрута асоціальності роз'їдає душі, робить нездатними сприймати світ без викрученого як поросячий хвостик "двоємислія".
Свистович подивився на ситуацію абстрактно, нормально що він жахнувся.
2003.02.13 | Добра Фея
Re: Можливо. Мені взагалі незрозумілі намагання
Мені взагалі незрозумілі намагання провести науковий чи "митечеський" (від слова митець)аналіз для того, щоб дати відповідь на питання: а чому ж люди їдять, сплять і, sorry, серуть.2003.02.13 | Augusto
Теж мені біном Ньютона!
Добра Фея пише:> Мені взагалі незрозумілі намагання провести науковий чи "митечеський" (від слова митець)аналіз для того, щоб дати відповідь на питання: а чому ж люди їдять, сплять і, sorry, серуть.
Спомянута вище "особа схожа на президента" сциться коли вп'ється до всрачки, потім вона засинає, все це науково підтверджено мистецькою радою вірменського радіо. В перервах між наведеними стадіями "особа схожа на президента" думає, що вона - сексуальна водородна бомба та пробує залицятися (з лапанням) до всього, що ворушиться, з врахуванням музикантів, офіціанток, мух, золотих рибок, кавалєрствєнних кавалерів, кавалєрствєнних дам, дамствєнних кавалерів та ін.
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Ти прикидаєшся чи дійсно не розумієш?
Добра Фея пише:> Мені взагалі незрозумілі намагання провести науковий чи "митечеський" (від слова митець)аналіз для того, щоб дати відповідь на питання: а чому ж люди їдять, сплять і, sorry, серуть.
Я не проводив там такого аналізу. Я проводив аналіз ВСІХ наслідків заяви і всіх можливостей, а не лише аналіз резюме.
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Свистович перетворився на "пісатєля"?
Добра Фея пише:> Навіть прочитати цей опус до кінця важко (нудота), а скільки часу треба було Михайлові витратити, щоб написати стільки тексту. І для чого? Ідея з масонами насправді супер, тепер в кожному селі будуть говорити: масони при владі!!!
Я знаю, для чого я це писав. І свого я досяг. Ті, для кого це писалося, прочитали. Часу я не витратив зовсім, бо писав це лише у перерві між реальними справами на лаптопі, що тягав із собою і втикав у найближчу розетку, коли був вимушено бездіяльний.
Проти ідеї нічого не маю, але це легко можна було зробити інакше, а не підставлятися перед Європою, яка не буде глибоко вникати у суть. Їй покажуть (вже показали, блін) Мороза з книжкою "Єврейська рулетка України" на прес-конференції та заяву з виділеним маркером уривком про масонів, і вона зробить абсолютно протилежні від українського народу висновки.
Щодо кожного села ти перебільшуєш. Розголос (насамперед завдяки дебільним виправданням влади) дійсно є, але не такий всеосяжний. В Приірпінні його всеосяжність я забезпечу, а от як в інших селах...
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Клас!!! :))) (-)
2003.02.14 | 2003-й
...006 - Q-чмо, 007 - D.Bond...
Я впевнений, що світові олігархи координують свої дії, наші олігархи у порівнянні зі світовими, дійсно поки що "шістки" але вони бажають засновати свої "сім'ї" на зразок Бушів.......http://pravosl.narod.ru/library/couleman.htm
2003.02.14 | Михайло Свистович
Re: Ви дурень, 2003-й.
2003-й пише:> Я розумію, пан Свистович, що "масон" дуже затерта карта та ще й дратує своєю похідною - "жидо-масони", на ній майже неможливо заробити політичних дивідендів, тому Ви мабуть вирішили їх нажебракувати своїм опусом про орден святого Станіслава.
Цією статею не можна заробити політичних дивідендів, їх можна лише втратити, але це бентежить мене найменше, бо вони мені не потрібні. Я ж не висуваюсь ні в президенти, ні в депутати і навіть на жодну посаду в партіях чи блоках не претендую. Як і на опозиційні гроші з неприйнятними умовами. От нещодавно відмовився заробляти 150 баксів в одній опозиційній газеті, хоча це б займало у мене 4-5 днів на тиждень, бо я не впишусь у дух тієї газети, а писати те, що можна, а не те, що треба, та ще й поряд з тими матеріалами, з якими не погоджуєшся, важко себе примусити.
А от на масонах заробити дивіденди якраз і можна. І опозиція їх вже заробила, а дебільна влада їй допомогла, слава Богу. Однак можна було б заробити ці дивіденди з меншими для себе втратами.
>
> Ви мабуть вважаєте себе за дуже розумного, якщо ставитесь до провладної братії як до купки ідіотів. Вважаю що це більш серйозне затьмарення опозиційного розуму.
Та що Ви, я завжди вірив у жидомасонську змову
>
> Досі вже марити про те що Кучми обсцікається коли чує Ваше імя.
Марення дарую Вам. Бо я гадаю, що Кучма навіть не чув ніколи про мене.
2003.02.13 | Михайло Свистович
Re: Мої очі завжди були широко розплющені (-)