Весняна авантюра опозиції
02/27/2003 | Михайло Свистович
Складається враження, що опозиція робить все, щоб зазнати поразки і не досягти перемоги навіть на президентських виборах. Робить вперто і давно. Не усвідомлюючи, що творить.
Постійно порівнюючи боротьбу за незалежність з нинішньою боротьбою за демократію, я не розумію, чому тоді націонал-демократична опозиція, не маючи ні оргтехніки, ні сучасних засобів зв’язку та поширення інформації, ні підручників, ні досвіду, технологічно діяла правильніше за опозицію антикучмівську, якось інтуїтивно дотримуючись двох правил: не давати обмежених у часі обіцянок, яких не зможеш виконати, та не робити обмежених часом прогнозів щодо перемоги. Бо порушення цих правил ведуть до зменшення підтримки та довіри з боку народу і до збільшення байдужості та зневіри.
Першим порушив згадані правила Олександр Мороз, почавши роздавати нереальні прогнози, пророкуючи час відставки Кучми з точністю до місяця. Причому робив це з дивовижною впертістю, не соромлячись привселюдно наступати на ті самі граблі. Як тільки минав час чергового пророцтва, він видавав нове. І так кілька разів. Поки не зрозумів, що оракул з нього не вийшов.
Коли ж йому нагадували про це, Олександр Олександрович ніяково пояснював, що Кучма – людина без совісті і моралі, інший, мовляв, на його місці давно б вже склав свої повноваження. Це пояснення було не кращим за самі прогнози. Бо з нього випливало, по-перше, що неморальність і безсовісність Кучми полягає у його небажанні слідувати прогнозам Мороза. Адже незрозуміло, чому людина з залишками совісті і моралі мала чекати до червня 2001р. (один з прогнозів), а не йти у відставку або відразу після оприлюднення записів майора Мельниченка, або після тривалих протестних акцій, які засвідчили ставлення до президента у суспільстві? По-друге, виходило, що лідер однієї з найбільших партій, колишній голова Верховної Ради довго не помічав відсутність зазначених чеснот у гаранта Конституції України, хоча останньому найнеосвіченішому демонстранту це стало ясно вже наприкінці березня, коли Кучма відкинув можливість не те що своєї відставки, але навіть переговорів з опозицією.
Однак безвідповідальні прогнози не йдуть ні в яке порівняння з безвідповідальними обіцянками, майстром яких стала Юлія Тимошенко.
Я не знаю, хто розробляє стратегію опозиції, але вся вона якась однакова на всі випадки життя. Кожній людині зрозуміло, що між боксерськими поєдинками, боями без правил і військовими діями існує велика різниця. І для кожної ситуації є свої способи дії. Але радикальна опозиція, ведучи боротьбу з поваленням режиму, чомусь обирає стратегію, яку застосовують під час пропорційних виборів. Тобто, дозволяє дещо підвищити рейтинг, але заважає здобути перемогу.
Виборча стратегія на війні не працює
Виборча стратегія передбачає здобуття певною політичною силою популярності у визначеному сегменті електорату. Оскільки неможливо бути хорошим для всіх, робота ведеться з тими виборцями, які потенційно можуть проголосувати за цю силу. Саме під час виборчої кампанії найгучніші обіцянки дають потрібний ефект, бо виборчий процес – короткочасний, і переконатися у дотриманні кандидатом своїх слів виборці вже не встигають.
Вийшовши з Лук’янівської в’язниці Юлія Тимошенко відразу застовпила за собою місце головного генератора опозиційних ідей. І зробила це у явочному порядку, проголосивши підготовку до проведення всеукраїнського референдуму за відставку президента Кучми. Причому в ультимативному порядку: “Якщо ніхто цього не підтримає – я буду проводити референдум сама”. Вся підготовка референдуму проводилася під звучання переможних фанфар, мовляв, справа вже зроблена. Я пам’ятаю це проголошення на зборах Форуму національного порятунку, де з сотень присутніх лише троє підняли руки проти. Окрім мене, це були два Тараса, члени Президії ФНП Стецьків і Чорновіл. Як люди, знайомі з принципами боротьби проти влади ще з часів СРСР, вони розуміли, що проголошувати майбутню перемогу у завідомо програшній ситуації не можна. В підсумку референдум провалився, а до пасиву опозиції лягла перша невиконана обіцянка.
Наступною невиконаною обіцянкою було повалення Кучми в ході акції “Повстань, Україно!”. Небачені з часів здобуття незалежності протести не призвели до перемоги, а кожен новий мітинг збирав все менше людей.
Опозиційним протестам передували прес-конференції, де лунали погрози на адресу режиму і вказувалося, що цей режим чекає найближчим часом: страйки і наполеглива робота в молодіжному середовищі з подальшими акціями та зазначенням часових рамок їх початку. Час пройшов. Ні страйків, ні молодіжних акцій не відбулось. І навіть якоїсь роботи серед молоді ніхто не помітив.
Юлія Володимирівна обрала безпрограшний варіант: взяти ініціативу на себе і роздати якомога більше авансів через ЗМІ. Соціалісти в цій ситуації вважають за краще підтримати ініціативи колег, побоюючись, що, в разі відмови взяти участь у протестних акціях, вони втратять імідж послідовної опозиції, а до того ж ще й ризикують бути звинуваченими у провалі акції. Ось і йдуть довгий час у фарватері Тимошенко, бо через інформаційну блокаду донести справжню свою позицію неможливо – ніхто не надасть ефір чи шпальти для частих і довгих роз’яснень. А будь-яке коротке заперечення в суспільстві, де з вищенаведеної причини все сприймається за суто зовнішніми ознаками (Юля закликала – Мороз не пішов), лише дасть привід для стійкої чутки про розкол опозиції.
Навряд чи хтось скаже, хто перший порівняв Юлію Тимошенко з Жанною Д’Арк, та, здається, вона сама у це увірувала, забувши, що герой і командуючий – не завжди синоніми. Напередодні акції “Повстань, Україно!” Юлія Володимирівна щиро випромінювала безпідставний оптимізм. Знаючи реальне ставлення громадян до режиму, вона була впевнена, що, проїхавшись Україною і кинувши масам низку запальних гасел з обіцянкою швидкою перемоги, лідери опозиції зробили достатньо, щоб повстала народна стихія змела ненависну владу. Однак те, що вдалося Орлеанській Діві, не вийшло в Української Леді. Кількості ополченців, що прийшли під її прапори, виявилося недостатньо для перемоги. Та й ті після кількох невдалих штурмів ворожих замків поступово у своїй більшості розійшлися по домівках.
Тоді і стало остаточно зрозуміло, що Юля – не Жанна. Вона також, безумовно, герой, але не полководець. І саме за цей героїзм її люблять в народі. Але на рівні підсвідомості не вірять, що вона здатна перемогти.
Це дивовижне шанування, адже у побуті людині після кількох невиконаних обіцянок віри не ймуть. Тим більше не поважають людей, які кричать про свої майбутні вчинки раніше ніж їх зроблять. В політиці трохи інакше. В суспільстві завжди є частина людей, налаштованих рішучо і радикально. У їх вчинках велику роль грають віра, емоції, гостре відчуття несправедливості. Тому вони у своїй більшості не помічають невиконання обіцянок, оскільки найбільше цінують людські, а не ділові якості. В нашому випадку – героїзм, а не талант полководця.
Ця частка не є сталою і може сильно змінюватись в залежності від ситуації. Як правило, вона є відносно невеликою і лише в рідкісних випадках буває переважаючою. Реакція народу на заклики опозиції взяти участь в останніх акціях довела, що настрої українців не виходять і навряд чи вийдуть найближчим часом за межі правила, хоча, порівняно з періодами стабільності (або застою), радикалів не так вже і мало. Саме більшість цієї групи складає електорат Тимошенко, і вона ще може підвищити свій рейтинг як за рахунок збільшення цієї частки у суспільстві, так і шляхом здобуття симпатій в тих громадян цього прошарку суспільства, які прихильні до інших політиків.
Однак потенційних тимошенкофілів не так і багато, оскільки більшість з вищеозначеної групи вже й так на її боці. І їх кількості явно недостатньо для повалення режиму хоча б тому, що їх радикалізм часто обмежується кухнею чи виборчою кабінкою, але не сягає вуличних барикад.
Ставлення до Юлії Володимирівни її прихильників можна описати такими словами: “Вона – молодець. Робить все правильно. І робить все для того, щоб виконати свої обіцянки. Але ж вона не винна, що народ в нас такий, а банда занадто сильно чіпляється за владу”.
Більша ж частина суспільства належить до іншої групи, яка піде на барикади не за закликом, а тоді, коли побачить можливість перемоги. І для здобуття її треба довести цим людям, що перемога можлива. Та довести не обіцянками, а конкретними діями і постійним впливом на свідомість. Поки що ж в цій групі ставлення до Тимошенко я б описав так: “Бідна, вона прагне щось змінити, але нічого в неї не вийде”. Тобто, це ставлення не є поганим, однак, якщо опозиція дійсно прагне скинути Кучму, а не розпочала президентську передвиборчу кампанію, діяти треба інакше.
Як діяли ми колись
Під час боротьби за незалежність також проводилось чимало тематичних і масових акцій. Чого варті лише ланцюг від Києва до Львова, підняття національного прапора біля Київради, демонстрація на день радянської окупації у Львові, не кажучи вже про численні облоги Верховної Ради кількістю у 20-30 тисяч з конкретними вимогами. Більшість з цих вимог не задовольнялось, але тодішня опозиція і не обіцяла переможного закінчення жодної акції. Вона налаштовувала народ на довгу і тривалу боротьбу, пояснюючи, що наближення часу перемоги залежить від кожного з нас. Навіть йдучи на студентське голодування ми не обіцяли, що переможемо. Ми лише обіцяли перемогти або померти. Піти з поразкою ми не могли – це б нанесло удар по вірі народу в можливість остаточної перемоги. І в цьому є суттєва відмінність від “Повстань, Україно!”. Тут ніхто не бажав померти, бо всі хотіли побачити обіцяну перемогу.
Я ні в якому разі не закликаю проголошувати зараз акцію “Перемога або смерть”. В нинішній ситуації це було б повним безглуздям і назву можна було б скоротити лише до одного слова, останнього у цій назві. Виходячи на голодування, ми бачили, що в нас є шанс перемогти. Зараз такого бачення немає, тому діяти треба за ситуацією, приберігаючи заклики про останній та рішучий бій до слушного моменту, а не вживати його всує.
В ті роки ми абсолютно не надавали значення піару. І часто просто забували розповісти пресі про свою роботу та успіхи. Це було неправильно, але навіть така поведінка краща ніж те, що робить нинішня опозиція, в якої піар є пріоритетнішим за саму справу. У 80-90-ті нам ніколи б у голову не прийшло б заздалегідь повідомляти якими конкретно тактичними ходами ми досягатимемо своєї мети. І ми б провалилися від сорому під землю, якби не виконали своїх погроз на адресу влади. Звичайно, ми заздалегідь закликали, наприклад, до страйків, але закликали саме тих, хто мав страйкувати (з вуст у вуста, листівками, мітингами), а не лякали владу страйком, про який самі потенційні страйкуючі не відають ні слухом, ні духом.
На чому ґрунтується феномен популярності Ющенка
Багатьох дивує феномен популярності Ющенка, яка, попри всі дії Віктора Андрійовича, залишається достатньо високою. Зрозуміла поява цього феномену – виплата заборгованості по зарплатах і пенсіях та інші економічні успіхи. І навіть коли всі дізналися про вагомий внесок у цю справу Юлії Тимошенко, їй перепали лиш листочки слави з лаврового вінка тріумфатора.
Впевнений, що кожному з нас доводилось не раз спостерігати суперечку прихильників Ющенка і Тимошенко. Не дивлячись на те, що тимошенкофіли наводили слушні аргументи про урядові успіхи як заслуги Юлі, ющофіли, не заперечуючи, продовжували вперто бубоніти: “А Ющенко – кращий”.
Насправді ж причина гранично проста: Ющенко не лише дає заманливі обіцянки, але й виконує їх. Будучи прем’єром, Віктор Андрійович пообіцяв, що за рік виплатить всю заборгованість. Тоді я (і не я один) лаяв його за такі, здавалось, популістські обіцянки, оскільки ніщо ніби не сигналізувало про майбутнє покращення економічної ситуації. Але сталося так, як він казав. Зрозуміло, що він не міг виконати обіцянку лише тому, що її дав. Отже, Ющенко був впевнений, що зможе її виконати. І впевненість ця ґрунтувалась на відомих йому об’єктивних показниках і розкладах. Ось це виконання обіцянок й сидить у підсвідомості тих його прихильників, які не можуть аргументовано пояснити, чому ж Ющенко краще.
Тут немає фрейдизму. Ці всі речі легко зможе пояснити будь-який політтехнолог чи виробник реклами. Адже мета всіх листівок, меседжів, кліпів тощо – залишити в людини асоціацію з кандидатом (рекламованим товаром) як з чимось дуже позитивним і вкрай необхідним.
Згадайте, що Ющенко мав певну популярність у широкого загалу ще задовго до свого прем’єрства, хоча посада голови Національного банку і не є аж занадто публічною. Не дивлячись на те, що в перші роки незалежності небагато з простих людей знали, що таке Нацбанк і його функції, Віктор Андрійович асоціювався в людей з перемогою над чи ненайбільшим тогочасним злом – галопуючою інфляцією. При чому цим званням його нагородили самі люди, оскільки ЗМІ не поспішали представити народу справжнього героя. Секрет полягає у кількох його коротеньких виступах по телебаченню, де він без тіні сумніву пообіцяв покінчити з інфляцією, окресливши часові рамки виконання своєї обіцянки. Навряд чи хтось зараз пам’ятає ті виступи. Вони не викликали ажіотажу через, як тоді здавалося, популізм, тим більше, що в той час багато хто давав подібні обіцянки. Та у підсвідомості людській ці його слова залишилися, проявившись на асоціативному рівні. Цікаво, що на подібні обіцянки Кучми ніхто не звернув увагу. І навіть після того як президент всіма можливими способами намагався приписати собі смерть інфляції, народ на це не зреагував. З однієї простої причини: Кучму не могли визнати переможцем інфляції, оскільки він асоціювався в громадян з її батьком. Ющенко ж очолив Нацбанк вже після того, коли наша грошова одиниця валялася нижче плінтусу.
Мені довелось бути свідком безвідповідальних обіцянок лідера “Нашої України”. Але вони були зроблені там і тоді, де це не могло йому нашкодити – на зустрічах з виборцями у 18-му окрузі під час повторних виборів і не потрапили у пресу. (“Я вам обіцяю, що вже у вересні всі ви станете свідками, як всі порядні депутати з “Єди” перейдуть до нашої України, і ми будемо мати більшість у Верховній Раді”, – сказав Віктор Андрійович).
До речі, спроби якоїсь системної роботи з молоддю у Києві були помічені лише з боку “Нашої України” (організація студентських протестів у КПІ, масове поширення популярної у студентському середовищі газети “Молодий час”), яка не обіцяла привселюдно цього робити.
Невже усі такі погані?
Ні, насправді вони хороші. І Юля – супер, і Мороз. Просто наші лідери не розуміються в питаннях стратегії, і я написав вже на початку – не відають вони, що творять.
Вони насправді мріють покінчити з режимом ще до президентських виборів і, можливо, не ставлять питання власного рейтингу на перше місце, хоча й про нього теж не забувають, на жаль. Не знаю як Мороз чи Симоненко, а Юлія Тимошенко і досі перебуває у полоні солодкої впевненості, що народ рано чи пізно повстане, оцінивши героїзм вождів.
Я б не хотів, щоб мене зрозуміли, ніби дії опозиції шкодять боротьбі. Ні, вони приносять величезну користь, от тільки перемогу не наближають. Але якщо нам судилося терпіти цей режим як мінімум до президентських виборів, то без подібних “Повстань, Україно!” акцій ми можемо їх просто програти. Тому і акції, і зустрічі з народом надзвичайно потрібні, вони створюють необхідну (хоч і недостатню) напругу в суспільстві, яка не дозволить владі сфальсифікувати у 2004 році підсумки народного волевиявлення.
В цілому жоден вчинок Мороза чи Тимошенко однозначно поганим чи шкідливим не назвеш. Та сама розкритикована мною ініціативність Леді Ю, навіть не підкріплена готовністю народу активно її підтримати, дає багато позитивних наслідків. Завдяки її шаленій енергії до акції долучилися комуністи, бо втратили б довіру свого електорату. І “Наша Україна” на чолі з її лідером також вийшла на площу 16 вересня. І Ющенко, поставлений перед фактом підготовленого без його участі звернення, змушений був підтримати вимогу відставки Кучми. Та й самі акції були масовими і яскравими, такого ще не було в Україні після незалежності.
І навіть намагання різних сил отримати виключно собі дивіденди від протестних акцій не є однозначно негативним. Змагальність рейтингів і внутрішньоопозиційна конкуренція мобілізує змушених діяти разом партнерів. Та все ж краще було б діяти єдиним фронтом під єдиним командуванням (не плутати з єдиним лідером), мати єдину ієрархію “начальників” і виступати під єдиним прапором – державним, а не вимахувати партійними стягами у кількості два на одного демонстранта.
Все було б добре, якби не кілька штрихів, що змазали всю картину успіху. Я вже згадував їх: безпідставні обіцянки та непідкріплені діями погрози на адресу влади. І я вже писав, що лунають вони від чистого серця, від емоційного мислення опозиціонерів: “Якщо Кучма – зло, ми повинні обіцяти його скинути. Адже це – хороша мета. І ми повинні її прагнути, щоб досягти”. І плутають мету з реально можливим результатом, і обіцяють замість того, щоб досягати.
Знову таки, я не хочу сказати, що опозиційні лідери нічого не робили для виконання своїх обіцянок. Навпаки, фізично вони виклались на всі сто. А поведінка Юлії Тимошенко в ніч з 16 на 17 вересня може увійти в підручники як приклад відповідальності лідера за тих, кого він “приручив”. Однак намагання зробити все самому, за рахунок власної самовіддачі і навіть компетентності у дрібницях – не кращий шлях. Випадки, коли полководець безпосередньо вступає у бій зустрічалися не так вже і рідко. Але робить він це лише в кульмінаційних моментах. Якщо ж полководець намагається бути і біля гармати (бо краще стріляє ніж пушкар), і в атакуючій лаві (бо краще володіє багнетом ніж піхотинець), то він втратить контроль над битвою і програє її. Я сам маю цю ваду – все робити самотужки, тому ох як розумію опозиційних лідерів. Та сам же не раз обпікався через фізичну обмеженість своїх можливостей. Тому і намагаюся виправлятися (а це досить нелегко), чого бажаю і вождям.
Я також не можу сказати, що нічого не робилося по роботі з молоддю. Але спробу створити молодіжку акції “Повстань, Україно!” також можна включати в підручники у якості прикладу як не треба робити. Бо створювалася вона не лише без участі не лише лівої опозиції, але й партнерів по Блоку Юлії Тимошенко. До того ж у повній невідомості про її створення для сотень тисяч молодих киян та з офісом у приміщенні, куди потрапити можна лише попередньо замовивши перепустку, для чого потрібно, як мінімум, мати знайомих серед жменьки функціонерів цього офісу. А якщо ще згадати про “таємний” задум організаторів поставити знак рівняння між молодіжкою “Повстань, Україно!” та молодіжною організацією партії “Батьківщина”, то про масовість залишається лише мріяти, як і про перемогу.
Навіщо програвати президентські вибори?
Якщо вищеописані протестні акції не спроможні повалити режим, то залишається чекати на президентські вибори. І саме такі настрої запанували в суспільстві після того як Україна не повстала. Народ не став краще ставитися до режиму, але не бачить можливості достроково покінчити з ним. І сподівається на вибори-2004.
В цьому контексті ці акції мають користь, і чим ширшими будуть протести, тим чеснішими будуть вибори. Однак наступний анонсований етап акції “Повстань, Україно!” під назвою “Звільнення України від Кучми” погрожує нанести майбутній виборчій кампанії опозиції непоправну шкоду, посиливши адмінресурс там, де він сьогодні майже не діє. І справа вже не стільки у назві, яка знову обіцяє те, що важко буде виконати. Йдеться про наслідки, які ця акція принесе.
На прес-конференції 4 грудня О. Мороз, П. Симоненко та Ю. Тимошенко, окрім чергових обіцянок організувати страйки та молодіжні акції протесту, окреслили майбутні дії, запланувавши організувати по всій Україні протестні акції, де їх учасники не лише проголосять свої села, селища, міста, райони і області “територіями, вільними від Кучми”, але й виступлять з подібними вимогами до своїх місцевих рад, щоб ті прийняли відповідні рішення.
На перший погляд ніби все чудово, але якщо трохи подумати – наслідки будуть невтішними. Хоча, звичайно, як і кожне явище, задумана акція має свої позитиви і негативи.
Вийшли ми всі із совдепу
Місцеві вибори ще з часів боротьби за незалежність вважалися пасинком у великій депутатській родині. З радянських часів ми звикли будувати величезні монументи. І з тих же часів прагнемо за краще мати щось єдине і велике ніж морочитись з купою маленьких дрібничок. Тому в нас якщо бізнес – то тільки великий, головні платники податків – так звані містоутворюючі підприємства, а найсерйозніші вибори – президентські та парламентські. У всіх нормальних країнах все навпаки: левову частку ВНП і наповнення бюджету забезпечують безліч малих і середніх підприємств. Та людям, схильним до гігантоманії, це не підходить. Тим більше, що ручне управління тут значно утруднюється. Але я ж про вибори, а не про бізнес.
Як відомо, з усіх колишніх радянських республік лише прибалтійським вдалося провести позитивні зміни і без проблем увійти до європейської сім’ї народів. Коли я вперше у житті побував у Прибалтиці (ще в радянські часи), мене вразили місцеві пам’ятники. Невеликі за розміром, вони не височили над навколишніми будинками, а органічно вписувалися у пейзаж. А наступного приїзду я був вражений рішенням розпочати зміни проведенням місцевих, а не парламентських виборів. І увага цим виборам була приділена не менша.
Ми ж і надалі не звертаємо уваги на місцеві вибори, а потім при кожній виборчій парламентській кампанії клянемо адмінресурс. А місцева влада – це ж і є той горезвісний адмінресурс. І перемога на місцевих виборах стала не останнім чинником загальноопозиційної перемоги у Прибалтиці і Югославії (це якщо потрібно приклад останніх часів).
Людство, на відміну від української опозиції, вже давно опанувало такі методи як ділова гра, моделювання ситуації тощо. І дійшло в цьому аж до того, що навіть таким складним речам як польоти на реактивних винищувачах навчають за допомогою тренажерів. Однак наші опозиціонери люди серйозні. І мають десь у носі дитячі іграшки, навіть коли ними не соромлячись займаються не менш серйозні люди з різноманітних іноземних фондів під час семінарів по виборах, піар-технологіях та ін. Та я хоч і належу до української опозиції, все ж, як людина виключно “несерйозна”, спробую змоделювати майбутню ситуацію.
Позитиви і негативи “Звільнення України від Кучми”
Найголовнішим позитивом є те, що по Україні знову пройде хвиля протестів, яка нагадає народу і владі, що нинішній режим не вічний. Знову буде піар, знову героїзм лідерів та відсутність реакції правителів на думку народу. Опозиція сподівається добитися найбільшого успіху в регіонах, де місцевими радами керують члени її партій та блоків. І сильно помиляється, бо найкращі наслідки ця акція принесе саме у неконтрольованих опозицією регіонах.
Почну з регіонів, де опозиція майже не одержала місць у місцевих радах. Там панують голод, вчорашня “Єда” і СДПУ (о), тому перебіг “Звільнення України від Кучми” неважко передбачити. Будуть проведені більш чи менш чисельні мітинги, прийняті резолюції з оголошенням свого населеного пункту чи регіону “територією, вільною від Кучми”, вимоги прийняти такі ж рішення будуть передані до місцевих рад, а депутати від опозиції (де вони є) спробують винести їх на сесії.
Всі ці вимоги переважною більшістю місцевих рад будуть проігноровані і навіть не розглядатимуться. Великим успіхом вважатиметься, якщо питання все ж винесуть на сесію і вже там воно буде відхилене.
Акція висвітлить, хто є хто з депутатів, покаже обличчя місцевого голови. Якщо опозиція гарно попрацює (в чому я сильно сумніваюсь), то про все це дізнається і народ, а не лише місцеві політичні активісти. Тоді можливо люди зрозуміють про важливість того хрестика, який вони поставили в одному з бюлетенів з того стосу, що їм дали на дільниці. Адже ці хрестики ставились часто не задумуючись, навмання, інтуїтивно, бо всі цікавилися лише партійними списками та нардепами-мажоритарниками. Одним словом, чудова акція для опозиції з максимумом користі і купою козирів до наступних виборів.
Тепер спробуємо промоделювати перебіг “Звільнення України від Кучми” на теренах, де місцеві ради знаходяться в руках опозиції. Я вже писав, що через зневажливе ставлення опозиції до місцевих виборів в Україні є обмаль опозиційних місцевих рад. Навіть там, де опозиційна четвірка не лише за партійними списками, але й за мажоритарними округами залишила владі лише крихти з електорального столу, місцеві ради у більшості залишилися у руках влади.
Я ніде не бачив повної електоральної мапи України у розрізі місцевих виборів і сумніваюся, що її має опозиція. Однак загальну ситуацію окреслити неважко.
На сьогодні опозиція не контролює жодної обласної ради (маючи нашоукраїнця на чолі Львівської облради, серед депутатського корпусу опозиція більшості не має, а формально здобута перемога на виборах до Тернопільської облради обернулася головуванням там представника щербанівської ЛПУ та поступовою зміною орієнтації частини тих, хто пройшов у депутати під прапором НУ). Є невелика кількість опозиційних міських рад (в основному в Галичині), однак з обласних центрів хіба що Тернопіль дає підстави сподіватися на проголошення міста “територією, звільненою від Кучми”. Значно більше є контрольованих опозицією сільських і селищних рад.
Географічно опозиційні місцеві ради складають великі масиви на Галичині, значно менші сільські масивчики на Поділлі й Полтавщині та невеликі вкраплення на решті території України.
Найгірші позиції має у місцевих радах Блок Юлії Тимошенко, який, якщо не помиляюсь, не контролює жодної ради. Не мають чим особливо похвалитися і комуністи. Під контролем соціалістів перебувають сільські та невеликі селищні ради. І найкраща ситуація – в “Нашої України”. На території “нашоукраїнських” місцевих рад проживає в десятки разів більше виборців ніж на землях рад, які знаходяться в руках решти опозиційних сил.
Тепер уявіть собі акцію “Звільнення України від Кучми” на “опозиційних” територіях. На перший погляд здається, що чудово: пройдуть мітинги, опозиційні сили скличуть позачергові сесії своїх рад, на яких проголосять підконтрольні їм території “зонами, вільними від Кучми”. Насправді це зовсім не так.
Чи є хоч одна людина, яка сподівається, що влада дивитиметься на все це, склавши руки? Навряд чи. Отже, опозиційні голови та депутати місцевих рад невдовзі відчують на собі небачений досі тиск і близько познайомляться як з батогом, так і з пряником. До цього більшість з опозиційних сільських, селищних та й міських голів працювали у нормальному режимі, і лише окремі були піддані тиску. Тепер же влада (а вона реально зосереджена в адміністраціях, а не радах) по всій “опозиційній” Україні просто змушена буде застосувати весь спектр репресивних методів. Вона зацікавлена у цьому безпосередньо, бо ж не залишить гарант на своїх посадах голів адміністрацій, якщо підлеглі їм території будуть оголошені “вільними, від Кучми”.
Як показує досвід, втрати і досить численні опозиції гарантовані. Бо, якщо в когось при словах “опозиційний міський (селищний, сільський) голова” перед очима виринає образ Володимира Олійника, то це – спотворене уявлення. Насправді таких бійців як Олійник, особливо серед сільських та селищних голів, не так і багато. В більшості провінційні голови – це люди, в основному не помічені в активному протистоянні режиму. Вони безумовно є симпатиками опозиції, але не її передовим загоном. Вони щиро прагнуть повалення режиму, але найменш за все бажають із ним воювати рішучо і безкомпромісно.
Чому ж саме такі люди в основному очолюють опозиційні місцеві ради? Ну хоча б тому, що опозиція висунула саме їхні кандидатури на ці посади. Обираючи міського, селищного і навіть сільського голову, люди навряд чи проголосують за кандидата, в графі “посада” якого стоятиме, наприклад, “безробітний”. Довіряючи комусь долю свого населеного пункту, народ вже не так звертає увагу на партійність, як при виборах до Верховної Ради. Люди хочуть бути впевнені у господарській компетентності кандидата та ще й мати перед очима список його конкретних справ, серед яких головними мають бути не мітинги і демонстрації. Тому будь-який провінційний опозиціонер, що має статус, водночас має величезні шанси позбутися цього статусу за допомогою влади. І влада вже ледь не усім провінційним активістам у цьому давно “допомогла”.
Трохи легше у великих містах, а також у населених пунктах, які знаходяться неподалік великих міст. А яку пристойну роботу може знайти опозиціонер у сільських районах, від яких до великого міста просто і швидко не доберешся? І де можна знайти той самий статус в таких районах? Тільки в державних чи колективних структурах. А звідти всіх явних опозиціонерів давно уже вичистили. Залишились тільки окремі релікти, що не афішували своїх поглядів і не звикли відстоювати їх у відкритому бою. От саме таких реліктів і відшуковувала опозиція, висуваючи чи підтримуючи на керівні провінційні посади. При цьому опозиція, якщо і виставляла кандидату умови своєї підтримки, то хіба що в частині кадрової політики, але аж ніяк не обговорювала подальшу поведінку висуванця на своїй посаді. Я не раз був присутнім при таких розмовах: абстрактні фрази, намагання обійти можливі суперечливі моменти, недомовки з обох сторін. А часто ця підтримка взагалі надавалася лише за те, що “ось така солідна людина погодилась іти на вибори під нашим прапором”. Та що там казати, коли навіть прийом до партій зараз відбувається таким самим чином, і я вже забувся, коли останній раз бачив випадок, що людині відмовляють у вступі до партії, якщо не враховувати ініційовані мною і дружиною недопущення прийняття певних людей у різних партіях. Але для того, щоб голови опозиційних осередків зважились на таке, нам довелось витратити на різкі розмови з ними не одну годину часу. Ось так… А колись мій вступ до УРП нагадував допит, потім випробувальний термін, пред’явлення доказів моєї активності, мокрі від хвилювання руки і тремтячий з тієї ж причини голос, а як фінал – щастя відчуття себе повноцінним республіканцем, а не кандидатом у члени.
Взагалі, провінційна опозиція – це окрема пісня. Вона може рішучо і активно виступати проти Кучми, “Єди” та СДПУ (о), подекуди навіть випускати гострі листівки і газети, але місцевих медведкучмуків не зачіпати. Іноді може організувати за вказівкою згори мітинг проти режиму, відрядити людей на акцію до Києва. Місцеву владу це влаштовує. До Києва в нинішній скрутний час мало хто доїде, а крики “Кучму – геть” на вулицях Калинівки чи Баланівки до Банкової не долітають. В місцевих Білих домах, якщо влада не зовсім дурна, таку опозицію приймають, виказуючи формальні знаки поваги як політичним опонентам, не забуваючи десять разів назвати їх “цивілізованими”. Після цього опозиціонерам якось і самим незручно виступати проти влади. Народ про цю опозицію або майже нічого не знає, або, якщо містечко невеличке, де всі один з одним знайомі, шанобливо називає “політиками”, але на виборах голосує за “хазяїна”. Та ж провінційна опозиція, що виступає рішучо як проти Кучми, так і проти його ставлеників на місцях, стараннями влади має вимушено бомжувате обличчя, яке з часом стає вже не вимушеним, а природнім. І прізвисько “нарвані”, яке цим опозиціонерам дали колись на знак поваги, тепер вимовляють з іронією. Їх сприймають як чесних, але не солідних. І за них також не голосують.
Звичайно, не вся провінційна опозиція є такою, як я описав. Особливо у великих містах. Є також маленькі міста і селища, де місцева опозиція може дати фору опозиції загальноукраїнській, однак, на жаль, описані мною тенденції сильно поширені, і опозиційна верхівка нічого не робить, щоб змінити цей статус своїх низів. Тому найрозумніші низи самі шукають вихід (для набуття статусу достатньо заснувати газету, громадську організацію з солідною і претензійною назвою або маленьку, проте успішну підприємницьку структуру також з гучною назвою), а найдурніші просять когось із “тихих”, але “солідних” опозиційних симпатиків або очолити їхню партійну організацію, або висуватися від них на виборах.
Для того, щоб стати депутатом місцевої ради, статус грає меншу роль, але також є важливим. Тому поряд з “нарваними” серед депутатського опозиційного корпусу “статусні” все ж переважають. І вони є чудовим напівфабрикатом для опрацювання як батогом, так і пряником, бо не отримують за своє депутатство грошей, а отже абсолютно залежать у матеріальному плані від своєї роботи (у рідкісних випадках – бізнесу), з якої їх неважко звільнити (який неважко розгромити).
З вищенаведеного неважко зробити висновок, що підкупом та залякуванням владі неважко буде вибити з лав опозиції не одного міського, і масу сільських та селищних голів. Я вже не кажу про депутатів. Якщо владі за допомогою батога і пряника вдалося вкрасти в “Нашої України” чисту перемогу у Тернопільській облраді, якщо не витримав тиску і пішов у відставку навіть мер Сум, який був готовий до тиску і боротьби, якщо на Чернігівщині через конфлікт з районним начальством обрав самогубство замість покори сільський голова, то чи багато знайдеться бажаючих опиратися до кінця? Особливо на теренах, де опозиційні ради скоріше виняток ніж правило. Та й у суцільних опозиційних масивах, де місцеві ради опозиційні ледь не на 80% і тиск гуртом витримати легше, втрати також можуть бути значними (приклад Тернопільщини).
Уявіть ситуацію, у яку потрапляють ці люди? Вони душею з опозицією, однак рішучості їм не вистачає. Вони розуміють, що проголошення їхнього села (селища, міста) “зоною, вільною від Кучми” насправді перетворить їх на ще більш “режимну зону”, оскільки навіть ті рештки повноважень, які є у місцевих рад, переберуть на себе адміністрації і, давайте не мати ілюзій, всі державні і недержавні підприємства, установи, організації виконуватимуть накази саме адміністрацій, а будь-які рішення рад опротестовуватимуться прокуратурою. Але під стіни рад прийдуть виборці і вимагатимуть від своїх обранців проголосити “зону, вільну від Кучми”. Засліплені закликами опозиційних вождів маси не думатимуть, що таке проголошення є символічним актом, і що завтра багато хто з тих, хто прийшов з вимогами звільнення від Кучми під стіни ради, проклинатиме свою місцеву владу за господарські негаразди (а створити пекло в окремо взятому районі чи селі для влади раз плюнути, навіть, якщо використовувати цілком законні методи – припинити постачання газу та електрики за борги, нагромаджені роками, посилаючись на нестачу матеріалів, зупинити зведення об’єктів інфраструктури та соціальної сфери, будівництво яких фінансується з обласного бюджету, чіпляючись за найменшу похибку, відхиляти всі законні прохання місцевих органів влади, відправляючи їх на доопрацювання і ще тисяча і один спосіб).
Фактично вчорашніх “тихих” і безконфліктних опозиціонерів ставлять перед вибором: потрапити під прес чи стати навіки проклятими сусідами, знайомими та всіма іншими виборцями. Скільки опозиціонерів витримає цей прес? Скільки з них, намагаючись уникнути вибору ляжуть в лікарні, дістануть інфаркти, підуть у відставку? Скільки, турбуючись про безпеку і майбутнє своїх родин, покине лави опозиції? А як бути з тими, хто лави опозиції і своїх посади не покине, але підлеглі їм території “вільними від Кучми не оголосить”? Їх доведеться з лав опозиції виганяти, бо інакше народ, що прийде на заклик опозиційних вождів вимагати від своїх обранців оголошення “території, вільної від Кучми”, цього не зрозуміє. І може позбавити опозицію своєї підтримки.
Не варто, мабуть, казати, що після всього вищеописаного опозиції сподіватися на підтримку своїх колишніх висуванців буде годі. Якими б не були їхні симпатії, однак люди у своїй більшості – істоти двоногі, гонорові і образливі. І вони ніколи не подадуть руку тому, хто викачав їх у багні. В підсумку на сьогоднішніх опозиційних територіях складеться така ситуація: там, де народ з обранцями будуть єдині, народ очікують нові матеріально-побутові проблеми, а обранців жорсткий тиск з метою помсти; там, де народ з обранцями розійдеться у рішеннях – опозиція втратить контроль над місцевими радами.
Мені заперечать, що наші люди вже жили без бензину, газу чи світла, а багато хто в провінції і досі так живе. Що зайві труднощі, створені владою для регіонів, контрольованих непокірними режиму радами, гратимуть проти самої влади. Можна погодитись, якщо всі опозиційні ради дійсно вистоять у цьому клінчі до кінця (перемоги або смерті). Однак так не буде. Якщо не витримав відомий непоганими бійцівськими якостями і загартований труднощами сумський мер, то чого чекати від неконфліктних і недосвідчених? Тому зменшення кількості опозиційних рад не оминути, і тут гнів народу обернеться не на владу, що тисне, а на зрадників-депутатів і голів рад.
Мені скажуть, що влада при наближенні президентських виборів тиснутиме і так і наведуть не один приклад такого тиску, що вже відбувається. Безперечно буде і безперечно відбувається. Однак все ж відбувається не всюди, а чим пізніше почнуть тиснути, тим більше шансів, що провінційна депутатська опозиція вистоїть. Їй допомагатиме світло в кінці тунелю – президентські вибори.
У випадку ж проголошення “територій, вільних від Кучми” тиск почнеться негайно і по повній програмі, бо не лише для режиму адекватна відповідь такому проголошенню стане справою честі, але й, як я вже згадував, для кучмівських посадників не буде іншого виходу, бо ціна – крісло.
Я розумію, коли таке проголошення “вільних територій” відбувається у країні, сповненій масовим і наростаючим протестом, де осторонь (вільно чи невільно) не лишається ніхто, ситуація виходить у влади з-під контролю, а режим слабшає на очах. Але ж ніхто не має ілюзій, що “Звільнення України від Кучми” протриває хоча б місяць по висхідній. То навіщо такі жертви в ім’я символічного акту?
Дехто скаже, що так воно на краще. Виявляться дійсно свої і ті, хто “примазався”. Але у тому й річ, що багато хто з опозиційних депутатів місцевих рад та сільських, селищних й міських голів не “примазався”, а дійсно симпатизує опозиції, однак на самопожертву нездатний. Геть нерішучих? Може і так. Тільки ж навіщо тоді було цих нерішучих висувати? Щоб гідно відзвітуватись перед вищими партійними штабами за великий відсоток “своїх” у радах, бо рішучі не мали шансів пройти? Чи хтось скаже, що не сподівався від своїх посланців у радах такої нерішучості, що ті обіцяли покласти душу й тіло у боротьбі з режимом? Неправда, таких було обмаль (процедуру визначення кандидатур від опозиції на депутатські і мерські посади я вже описував вище).
Є дві стратегії війни – стратегія опору і стратегія перемоги. Перша застосовується в ситуації, коли перемогти неможливо, але є потреба підтримувати боротьбу на якомусь постійному рівні, роблячи її неперервною, щоб у слушний момент, коли під дією чинників, які неможливо точно передбачити у поточний момент, виникне революційна ситуація, народ знав, що саме він хоче. При такій стратегії дійсно потрібні перевірені бійці, на яких можна спертися у будь-якій ситуації.
Стратегія ж перемоги передбачає організацію тотального і, по можливості, не надто обтяжуючого спротиву, де головним є принцип “від кожного – по можливостях”. Хтось віддає боротьбі весь свій час і йде на будь-які жертви, а хтось клеїть одну листівку на тиждень (а це, на хвилиночку, два мільйони листівок щоденно по всій Україні, якщо залучити більшість з тих, хто проголосував за опозиційну четвірку). І ні від кого, якщо він не претендує на щось особливе, не вимагається більше, ніж він може і згоден віддати справі боротьби з режимом.
Незрозуміло, чому наша опозиція у досить сприятливих для себе умовах обрала стратегію “лісових братів”? Тим більше, що навіть стратегія опору передбачає поділ людей на функціональні групи, де ті, хто не може зважитись на протистояння ворогу зі зброєю в руках, постачають бійцям продукти, ліки та інформацію. І хоча симпатії народні завжди на стороні героїв, “бійці невидимого фронту” також відіграють важливу роль.
Опозиційні депутати і голови місцевих рад відіграють важливу роль оцього другого, непомітного фронту боротьби. Зараз від них користі небагато, однак прийде момент, і їх буде важко переоцінити. Цей момент – вибори. Адже лише тут місцеві ради мають значно більше законних повноважень ніж навіть державні адміністрації. Про те, як можуть діяти наділені представницьким мандатом провінційні опозиціонери, ми пересвідчилися на Вінничині, коли на повторних виборах обійшли пішки весь 18-й округ, агітуючи людей проти кандидата від влади.
В половині населених пунктів округу місцеві ради були під контролем або “Нашої України”, або Соцпартії. І там адмінресурс не діяв! Ні, опозиційні сільські голови не закривали груддю амбразуру. Вони також були присутні на всіх нарадах, де роздавались цінні вказівки щодо підтримки кандидата від влади, вони погоджувалися все робити, вони не заперечували тим, хто тиснув на них. Однак виконували вказівки так, що в народі кажуть “як мокре горить”. Я називав це геніальним саботажем, який мудрі селяни, прикидаючись дурними селюками, провадили так, що й дорікнути їм ніхто не міг – ніби не було за що, ніби все робилося, але насправді… Це можна порівняти з великим тілом, що летить на шаленій швидкості – достатньо одного маленького, легенького і непомітного руху з боку тіла ніби малого, щоб змінити траекторію польоту. А скільки інформації ми діставали від тихих опозиціонерів з місцевих органів влади, скільки чудових і корисних порад.
Без них перемога опозиційного кандидата на тих виборах навряд чи була б можливої. Бо вони не тільки саботували вказівки влади. Не скликаючи мітингів чи закритих зборів, нікому нічого не обіцяючи і нікому не погрожуючи, не привертаючи до себе уваги, вони без будь-якої вказівки, виключно за власною ініціативою, непомітно навіть для кандидата, якого вони підтримували, сформували народну думку так, щоб люди голосували за велінням совісті.
І жоден стукач не зміг би їх у цьому запідозрити, бо прямо вони нікому нічого не казали. Це було велике мистецтво народної пропаганди, і буде шкода, якщо цих людей “спалять” до президентських виборів. Їх потрібно берегти, а не кидати в бій. Тим більше, що в цьому немає потреби, адже поки що реально перемога світить нам не раніше ніж на президентських виборах. Якщо щось зміниться – їх завжди можна закликати до зброї, і вони підуть, коли побачать, що перемога дійсно реальна. Але побачать не в палких промовах виборців, а у реальній ситуації.
Тому до акції “Звільнення України від Кучми” потрібно внести корективи, знявши питання проголошення “територій, вільних від Кучми” місцевими радами, обмежившись лише відповідними резолюціями мітингів. Бо для перемоги на президентських виборах збереження жменьки “своїх” рад є більш доцільним ніж “нагинання” купи “ворожих” рад по всій Україні. “Нагнути” їх можна і іншим чином, використавши для цього місцеві проблеми (і це буде відчутніше ніж дорікнути їм підтримкою Кучми).
Звичайно, багатьом “нарваним” опозиціонерам хочеться бути білими і пухнастими на тлі наполоханих і меркантильних пересічних українців. Але хай вони тоді визначаться, чого хочуть: перемогти чи похизуватися власною сміливістю.
До речі, якби стратегія перемоги була застосована ще до виборів, опозиція б зараз не мала б проблем з фінансуванням. Якби опозиційним бізнесменам пояснили, що їм краще знаходитися в тіні, а не лізти в депутати, вони б продовжували тихенько фінансувати опозицію, а не переходили б у більшість під тиском влади. А зараз вони – зрадники. І дійсно зрадники, і шляху назад до співпраці вже немає. От тільки дорога до перемоги стала крутішою.
Не розумію, чого опозиція, накачуючи повну діжку меду, ніяк не може обійтися, щоб не влити туди ложку дьогтю? Що під час “масонського скандалу”, що під час “Звільнення України від Кучми”.
Я сам відношу себе до “нарваних”, і жертвував у житті багато чим і не раз, і ще готовий це робити, і до кінця піду без проблем. Однак розумію, що всі так не зроблять. І можна сто разів обзивати народ бидлом, ремствувати на “ковбасний менталітет”, але ситуації цим не зміниш. Іншого народу в нас немає, іншої Батьківщини також. Тому працювати потрібно з тими, хто є, а не з тими, з ким хочеться. І діяти за ситуацією, а не емоційно, рівняючи всіх по собі. Щоб залишатись не мрійливим спогадом у переказах нещасних нащадків, а звичайним пращуром майбутніх щасливих поколінь.
Постійно порівнюючи боротьбу за незалежність з нинішньою боротьбою за демократію, я не розумію, чому тоді націонал-демократична опозиція, не маючи ні оргтехніки, ні сучасних засобів зв’язку та поширення інформації, ні підручників, ні досвіду, технологічно діяла правильніше за опозицію антикучмівську, якось інтуїтивно дотримуючись двох правил: не давати обмежених у часі обіцянок, яких не зможеш виконати, та не робити обмежених часом прогнозів щодо перемоги. Бо порушення цих правил ведуть до зменшення підтримки та довіри з боку народу і до збільшення байдужості та зневіри.
Першим порушив згадані правила Олександр Мороз, почавши роздавати нереальні прогнози, пророкуючи час відставки Кучми з точністю до місяця. Причому робив це з дивовижною впертістю, не соромлячись привселюдно наступати на ті самі граблі. Як тільки минав час чергового пророцтва, він видавав нове. І так кілька разів. Поки не зрозумів, що оракул з нього не вийшов.
Коли ж йому нагадували про це, Олександр Олександрович ніяково пояснював, що Кучма – людина без совісті і моралі, інший, мовляв, на його місці давно б вже склав свої повноваження. Це пояснення було не кращим за самі прогнози. Бо з нього випливало, по-перше, що неморальність і безсовісність Кучми полягає у його небажанні слідувати прогнозам Мороза. Адже незрозуміло, чому людина з залишками совісті і моралі мала чекати до червня 2001р. (один з прогнозів), а не йти у відставку або відразу після оприлюднення записів майора Мельниченка, або після тривалих протестних акцій, які засвідчили ставлення до президента у суспільстві? По-друге, виходило, що лідер однієї з найбільших партій, колишній голова Верховної Ради довго не помічав відсутність зазначених чеснот у гаранта Конституції України, хоча останньому найнеосвіченішому демонстранту це стало ясно вже наприкінці березня, коли Кучма відкинув можливість не те що своєї відставки, але навіть переговорів з опозицією.
Однак безвідповідальні прогнози не йдуть ні в яке порівняння з безвідповідальними обіцянками, майстром яких стала Юлія Тимошенко.
Я не знаю, хто розробляє стратегію опозиції, але вся вона якась однакова на всі випадки життя. Кожній людині зрозуміло, що між боксерськими поєдинками, боями без правил і військовими діями існує велика різниця. І для кожної ситуації є свої способи дії. Але радикальна опозиція, ведучи боротьбу з поваленням режиму, чомусь обирає стратегію, яку застосовують під час пропорційних виборів. Тобто, дозволяє дещо підвищити рейтинг, але заважає здобути перемогу.
Виборча стратегія на війні не працює
Виборча стратегія передбачає здобуття певною політичною силою популярності у визначеному сегменті електорату. Оскільки неможливо бути хорошим для всіх, робота ведеться з тими виборцями, які потенційно можуть проголосувати за цю силу. Саме під час виборчої кампанії найгучніші обіцянки дають потрібний ефект, бо виборчий процес – короткочасний, і переконатися у дотриманні кандидатом своїх слів виборці вже не встигають.
Вийшовши з Лук’янівської в’язниці Юлія Тимошенко відразу застовпила за собою місце головного генератора опозиційних ідей. І зробила це у явочному порядку, проголосивши підготовку до проведення всеукраїнського референдуму за відставку президента Кучми. Причому в ультимативному порядку: “Якщо ніхто цього не підтримає – я буду проводити референдум сама”. Вся підготовка референдуму проводилася під звучання переможних фанфар, мовляв, справа вже зроблена. Я пам’ятаю це проголошення на зборах Форуму національного порятунку, де з сотень присутніх лише троє підняли руки проти. Окрім мене, це були два Тараса, члени Президії ФНП Стецьків і Чорновіл. Як люди, знайомі з принципами боротьби проти влади ще з часів СРСР, вони розуміли, що проголошувати майбутню перемогу у завідомо програшній ситуації не можна. В підсумку референдум провалився, а до пасиву опозиції лягла перша невиконана обіцянка.
Наступною невиконаною обіцянкою було повалення Кучми в ході акції “Повстань, Україно!”. Небачені з часів здобуття незалежності протести не призвели до перемоги, а кожен новий мітинг збирав все менше людей.
Опозиційним протестам передували прес-конференції, де лунали погрози на адресу режиму і вказувалося, що цей режим чекає найближчим часом: страйки і наполеглива робота в молодіжному середовищі з подальшими акціями та зазначенням часових рамок їх початку. Час пройшов. Ні страйків, ні молодіжних акцій не відбулось. І навіть якоїсь роботи серед молоді ніхто не помітив.
Юлія Володимирівна обрала безпрограшний варіант: взяти ініціативу на себе і роздати якомога більше авансів через ЗМІ. Соціалісти в цій ситуації вважають за краще підтримати ініціативи колег, побоюючись, що, в разі відмови взяти участь у протестних акціях, вони втратять імідж послідовної опозиції, а до того ж ще й ризикують бути звинуваченими у провалі акції. Ось і йдуть довгий час у фарватері Тимошенко, бо через інформаційну блокаду донести справжню свою позицію неможливо – ніхто не надасть ефір чи шпальти для частих і довгих роз’яснень. А будь-яке коротке заперечення в суспільстві, де з вищенаведеної причини все сприймається за суто зовнішніми ознаками (Юля закликала – Мороз не пішов), лише дасть привід для стійкої чутки про розкол опозиції.
Навряд чи хтось скаже, хто перший порівняв Юлію Тимошенко з Жанною Д’Арк, та, здається, вона сама у це увірувала, забувши, що герой і командуючий – не завжди синоніми. Напередодні акції “Повстань, Україно!” Юлія Володимирівна щиро випромінювала безпідставний оптимізм. Знаючи реальне ставлення громадян до режиму, вона була впевнена, що, проїхавшись Україною і кинувши масам низку запальних гасел з обіцянкою швидкою перемоги, лідери опозиції зробили достатньо, щоб повстала народна стихія змела ненависну владу. Однак те, що вдалося Орлеанській Діві, не вийшло в Української Леді. Кількості ополченців, що прийшли під її прапори, виявилося недостатньо для перемоги. Та й ті після кількох невдалих штурмів ворожих замків поступово у своїй більшості розійшлися по домівках.
Тоді і стало остаточно зрозуміло, що Юля – не Жанна. Вона також, безумовно, герой, але не полководець. І саме за цей героїзм її люблять в народі. Але на рівні підсвідомості не вірять, що вона здатна перемогти.
Це дивовижне шанування, адже у побуті людині після кількох невиконаних обіцянок віри не ймуть. Тим більше не поважають людей, які кричать про свої майбутні вчинки раніше ніж їх зроблять. В політиці трохи інакше. В суспільстві завжди є частина людей, налаштованих рішучо і радикально. У їх вчинках велику роль грають віра, емоції, гостре відчуття несправедливості. Тому вони у своїй більшості не помічають невиконання обіцянок, оскільки найбільше цінують людські, а не ділові якості. В нашому випадку – героїзм, а не талант полководця.
Ця частка не є сталою і може сильно змінюватись в залежності від ситуації. Як правило, вона є відносно невеликою і лише в рідкісних випадках буває переважаючою. Реакція народу на заклики опозиції взяти участь в останніх акціях довела, що настрої українців не виходять і навряд чи вийдуть найближчим часом за межі правила, хоча, порівняно з періодами стабільності (або застою), радикалів не так вже і мало. Саме більшість цієї групи складає електорат Тимошенко, і вона ще може підвищити свій рейтинг як за рахунок збільшення цієї частки у суспільстві, так і шляхом здобуття симпатій в тих громадян цього прошарку суспільства, які прихильні до інших політиків.
Однак потенційних тимошенкофілів не так і багато, оскільки більшість з вищеозначеної групи вже й так на її боці. І їх кількості явно недостатньо для повалення режиму хоча б тому, що їх радикалізм часто обмежується кухнею чи виборчою кабінкою, але не сягає вуличних барикад.
Ставлення до Юлії Володимирівни її прихильників можна описати такими словами: “Вона – молодець. Робить все правильно. І робить все для того, щоб виконати свої обіцянки. Але ж вона не винна, що народ в нас такий, а банда занадто сильно чіпляється за владу”.
Більша ж частина суспільства належить до іншої групи, яка піде на барикади не за закликом, а тоді, коли побачить можливість перемоги. І для здобуття її треба довести цим людям, що перемога можлива. Та довести не обіцянками, а конкретними діями і постійним впливом на свідомість. Поки що ж в цій групі ставлення до Тимошенко я б описав так: “Бідна, вона прагне щось змінити, але нічого в неї не вийде”. Тобто, це ставлення не є поганим, однак, якщо опозиція дійсно прагне скинути Кучму, а не розпочала президентську передвиборчу кампанію, діяти треба інакше.
Як діяли ми колись
Під час боротьби за незалежність також проводилось чимало тематичних і масових акцій. Чого варті лише ланцюг від Києва до Львова, підняття національного прапора біля Київради, демонстрація на день радянської окупації у Львові, не кажучи вже про численні облоги Верховної Ради кількістю у 20-30 тисяч з конкретними вимогами. Більшість з цих вимог не задовольнялось, але тодішня опозиція і не обіцяла переможного закінчення жодної акції. Вона налаштовувала народ на довгу і тривалу боротьбу, пояснюючи, що наближення часу перемоги залежить від кожного з нас. Навіть йдучи на студентське голодування ми не обіцяли, що переможемо. Ми лише обіцяли перемогти або померти. Піти з поразкою ми не могли – це б нанесло удар по вірі народу в можливість остаточної перемоги. І в цьому є суттєва відмінність від “Повстань, Україно!”. Тут ніхто не бажав померти, бо всі хотіли побачити обіцяну перемогу.
Я ні в якому разі не закликаю проголошувати зараз акцію “Перемога або смерть”. В нинішній ситуації це було б повним безглуздям і назву можна було б скоротити лише до одного слова, останнього у цій назві. Виходячи на голодування, ми бачили, що в нас є шанс перемогти. Зараз такого бачення немає, тому діяти треба за ситуацією, приберігаючи заклики про останній та рішучий бій до слушного моменту, а не вживати його всує.
В ті роки ми абсолютно не надавали значення піару. І часто просто забували розповісти пресі про свою роботу та успіхи. Це було неправильно, але навіть така поведінка краща ніж те, що робить нинішня опозиція, в якої піар є пріоритетнішим за саму справу. У 80-90-ті нам ніколи б у голову не прийшло б заздалегідь повідомляти якими конкретно тактичними ходами ми досягатимемо своєї мети. І ми б провалилися від сорому під землю, якби не виконали своїх погроз на адресу влади. Звичайно, ми заздалегідь закликали, наприклад, до страйків, але закликали саме тих, хто мав страйкувати (з вуст у вуста, листівками, мітингами), а не лякали владу страйком, про який самі потенційні страйкуючі не відають ні слухом, ні духом.
На чому ґрунтується феномен популярності Ющенка
Багатьох дивує феномен популярності Ющенка, яка, попри всі дії Віктора Андрійовича, залишається достатньо високою. Зрозуміла поява цього феномену – виплата заборгованості по зарплатах і пенсіях та інші економічні успіхи. І навіть коли всі дізналися про вагомий внесок у цю справу Юлії Тимошенко, їй перепали лиш листочки слави з лаврового вінка тріумфатора.
Впевнений, що кожному з нас доводилось не раз спостерігати суперечку прихильників Ющенка і Тимошенко. Не дивлячись на те, що тимошенкофіли наводили слушні аргументи про урядові успіхи як заслуги Юлі, ющофіли, не заперечуючи, продовжували вперто бубоніти: “А Ющенко – кращий”.
Насправді ж причина гранично проста: Ющенко не лише дає заманливі обіцянки, але й виконує їх. Будучи прем’єром, Віктор Андрійович пообіцяв, що за рік виплатить всю заборгованість. Тоді я (і не я один) лаяв його за такі, здавалось, популістські обіцянки, оскільки ніщо ніби не сигналізувало про майбутнє покращення економічної ситуації. Але сталося так, як він казав. Зрозуміло, що він не міг виконати обіцянку лише тому, що її дав. Отже, Ющенко був впевнений, що зможе її виконати. І впевненість ця ґрунтувалась на відомих йому об’єктивних показниках і розкладах. Ось це виконання обіцянок й сидить у підсвідомості тих його прихильників, які не можуть аргументовано пояснити, чому ж Ющенко краще.
Тут немає фрейдизму. Ці всі речі легко зможе пояснити будь-який політтехнолог чи виробник реклами. Адже мета всіх листівок, меседжів, кліпів тощо – залишити в людини асоціацію з кандидатом (рекламованим товаром) як з чимось дуже позитивним і вкрай необхідним.
Згадайте, що Ющенко мав певну популярність у широкого загалу ще задовго до свого прем’єрства, хоча посада голови Національного банку і не є аж занадто публічною. Не дивлячись на те, що в перші роки незалежності небагато з простих людей знали, що таке Нацбанк і його функції, Віктор Андрійович асоціювався в людей з перемогою над чи ненайбільшим тогочасним злом – галопуючою інфляцією. При чому цим званням його нагородили самі люди, оскільки ЗМІ не поспішали представити народу справжнього героя. Секрет полягає у кількох його коротеньких виступах по телебаченню, де він без тіні сумніву пообіцяв покінчити з інфляцією, окресливши часові рамки виконання своєї обіцянки. Навряд чи хтось зараз пам’ятає ті виступи. Вони не викликали ажіотажу через, як тоді здавалося, популізм, тим більше, що в той час багато хто давав подібні обіцянки. Та у підсвідомості людській ці його слова залишилися, проявившись на асоціативному рівні. Цікаво, що на подібні обіцянки Кучми ніхто не звернув увагу. І навіть після того як президент всіма можливими способами намагався приписати собі смерть інфляції, народ на це не зреагував. З однієї простої причини: Кучму не могли визнати переможцем інфляції, оскільки він асоціювався в громадян з її батьком. Ющенко ж очолив Нацбанк вже після того, коли наша грошова одиниця валялася нижче плінтусу.
Мені довелось бути свідком безвідповідальних обіцянок лідера “Нашої України”. Але вони були зроблені там і тоді, де це не могло йому нашкодити – на зустрічах з виборцями у 18-му окрузі під час повторних виборів і не потрапили у пресу. (“Я вам обіцяю, що вже у вересні всі ви станете свідками, як всі порядні депутати з “Єди” перейдуть до нашої України, і ми будемо мати більшість у Верховній Раді”, – сказав Віктор Андрійович).
До речі, спроби якоїсь системної роботи з молоддю у Києві були помічені лише з боку “Нашої України” (організація студентських протестів у КПІ, масове поширення популярної у студентському середовищі газети “Молодий час”), яка не обіцяла привселюдно цього робити.
Невже усі такі погані?
Ні, насправді вони хороші. І Юля – супер, і Мороз. Просто наші лідери не розуміються в питаннях стратегії, і я написав вже на початку – не відають вони, що творять.
Вони насправді мріють покінчити з режимом ще до президентських виборів і, можливо, не ставлять питання власного рейтингу на перше місце, хоча й про нього теж не забувають, на жаль. Не знаю як Мороз чи Симоненко, а Юлія Тимошенко і досі перебуває у полоні солодкої впевненості, що народ рано чи пізно повстане, оцінивши героїзм вождів.
Я б не хотів, щоб мене зрозуміли, ніби дії опозиції шкодять боротьбі. Ні, вони приносять величезну користь, от тільки перемогу не наближають. Але якщо нам судилося терпіти цей режим як мінімум до президентських виборів, то без подібних “Повстань, Україно!” акцій ми можемо їх просто програти. Тому і акції, і зустрічі з народом надзвичайно потрібні, вони створюють необхідну (хоч і недостатню) напругу в суспільстві, яка не дозволить владі сфальсифікувати у 2004 році підсумки народного волевиявлення.
В цілому жоден вчинок Мороза чи Тимошенко однозначно поганим чи шкідливим не назвеш. Та сама розкритикована мною ініціативність Леді Ю, навіть не підкріплена готовністю народу активно її підтримати, дає багато позитивних наслідків. Завдяки її шаленій енергії до акції долучилися комуністи, бо втратили б довіру свого електорату. І “Наша Україна” на чолі з її лідером також вийшла на площу 16 вересня. І Ющенко, поставлений перед фактом підготовленого без його участі звернення, змушений був підтримати вимогу відставки Кучми. Та й самі акції були масовими і яскравими, такого ще не було в Україні після незалежності.
І навіть намагання різних сил отримати виключно собі дивіденди від протестних акцій не є однозначно негативним. Змагальність рейтингів і внутрішньоопозиційна конкуренція мобілізує змушених діяти разом партнерів. Та все ж краще було б діяти єдиним фронтом під єдиним командуванням (не плутати з єдиним лідером), мати єдину ієрархію “начальників” і виступати під єдиним прапором – державним, а не вимахувати партійними стягами у кількості два на одного демонстранта.
Все було б добре, якби не кілька штрихів, що змазали всю картину успіху. Я вже згадував їх: безпідставні обіцянки та непідкріплені діями погрози на адресу влади. І я вже писав, що лунають вони від чистого серця, від емоційного мислення опозиціонерів: “Якщо Кучма – зло, ми повинні обіцяти його скинути. Адже це – хороша мета. І ми повинні її прагнути, щоб досягти”. І плутають мету з реально можливим результатом, і обіцяють замість того, щоб досягати.
Знову таки, я не хочу сказати, що опозиційні лідери нічого не робили для виконання своїх обіцянок. Навпаки, фізично вони виклались на всі сто. А поведінка Юлії Тимошенко в ніч з 16 на 17 вересня може увійти в підручники як приклад відповідальності лідера за тих, кого він “приручив”. Однак намагання зробити все самому, за рахунок власної самовіддачі і навіть компетентності у дрібницях – не кращий шлях. Випадки, коли полководець безпосередньо вступає у бій зустрічалися не так вже і рідко. Але робить він це лише в кульмінаційних моментах. Якщо ж полководець намагається бути і біля гармати (бо краще стріляє ніж пушкар), і в атакуючій лаві (бо краще володіє багнетом ніж піхотинець), то він втратить контроль над битвою і програє її. Я сам маю цю ваду – все робити самотужки, тому ох як розумію опозиційних лідерів. Та сам же не раз обпікався через фізичну обмеженість своїх можливостей. Тому і намагаюся виправлятися (а це досить нелегко), чого бажаю і вождям.
Я також не можу сказати, що нічого не робилося по роботі з молоддю. Але спробу створити молодіжку акції “Повстань, Україно!” також можна включати в підручники у якості прикладу як не треба робити. Бо створювалася вона не лише без участі не лише лівої опозиції, але й партнерів по Блоку Юлії Тимошенко. До того ж у повній невідомості про її створення для сотень тисяч молодих киян та з офісом у приміщенні, куди потрапити можна лише попередньо замовивши перепустку, для чого потрібно, як мінімум, мати знайомих серед жменьки функціонерів цього офісу. А якщо ще згадати про “таємний” задум організаторів поставити знак рівняння між молодіжкою “Повстань, Україно!” та молодіжною організацією партії “Батьківщина”, то про масовість залишається лише мріяти, як і про перемогу.
Навіщо програвати президентські вибори?
Якщо вищеописані протестні акції не спроможні повалити режим, то залишається чекати на президентські вибори. І саме такі настрої запанували в суспільстві після того як Україна не повстала. Народ не став краще ставитися до режиму, але не бачить можливості достроково покінчити з ним. І сподівається на вибори-2004.
В цьому контексті ці акції мають користь, і чим ширшими будуть протести, тим чеснішими будуть вибори. Однак наступний анонсований етап акції “Повстань, Україно!” під назвою “Звільнення України від Кучми” погрожує нанести майбутній виборчій кампанії опозиції непоправну шкоду, посиливши адмінресурс там, де він сьогодні майже не діє. І справа вже не стільки у назві, яка знову обіцяє те, що важко буде виконати. Йдеться про наслідки, які ця акція принесе.
На прес-конференції 4 грудня О. Мороз, П. Симоненко та Ю. Тимошенко, окрім чергових обіцянок організувати страйки та молодіжні акції протесту, окреслили майбутні дії, запланувавши організувати по всій Україні протестні акції, де їх учасники не лише проголосять свої села, селища, міста, райони і області “територіями, вільними від Кучми”, але й виступлять з подібними вимогами до своїх місцевих рад, щоб ті прийняли відповідні рішення.
На перший погляд ніби все чудово, але якщо трохи подумати – наслідки будуть невтішними. Хоча, звичайно, як і кожне явище, задумана акція має свої позитиви і негативи.
Вийшли ми всі із совдепу
Місцеві вибори ще з часів боротьби за незалежність вважалися пасинком у великій депутатській родині. З радянських часів ми звикли будувати величезні монументи. І з тих же часів прагнемо за краще мати щось єдине і велике ніж морочитись з купою маленьких дрібничок. Тому в нас якщо бізнес – то тільки великий, головні платники податків – так звані містоутворюючі підприємства, а найсерйозніші вибори – президентські та парламентські. У всіх нормальних країнах все навпаки: левову частку ВНП і наповнення бюджету забезпечують безліч малих і середніх підприємств. Та людям, схильним до гігантоманії, це не підходить. Тим більше, що ручне управління тут значно утруднюється. Але я ж про вибори, а не про бізнес.
Як відомо, з усіх колишніх радянських республік лише прибалтійським вдалося провести позитивні зміни і без проблем увійти до європейської сім’ї народів. Коли я вперше у житті побував у Прибалтиці (ще в радянські часи), мене вразили місцеві пам’ятники. Невеликі за розміром, вони не височили над навколишніми будинками, а органічно вписувалися у пейзаж. А наступного приїзду я був вражений рішенням розпочати зміни проведенням місцевих, а не парламентських виборів. І увага цим виборам була приділена не менша.
Ми ж і надалі не звертаємо уваги на місцеві вибори, а потім при кожній виборчій парламентській кампанії клянемо адмінресурс. А місцева влада – це ж і є той горезвісний адмінресурс. І перемога на місцевих виборах стала не останнім чинником загальноопозиційної перемоги у Прибалтиці і Югославії (це якщо потрібно приклад останніх часів).
Людство, на відміну від української опозиції, вже давно опанувало такі методи як ділова гра, моделювання ситуації тощо. І дійшло в цьому аж до того, що навіть таким складним речам як польоти на реактивних винищувачах навчають за допомогою тренажерів. Однак наші опозиціонери люди серйозні. І мають десь у носі дитячі іграшки, навіть коли ними не соромлячись займаються не менш серйозні люди з різноманітних іноземних фондів під час семінарів по виборах, піар-технологіях та ін. Та я хоч і належу до української опозиції, все ж, як людина виключно “несерйозна”, спробую змоделювати майбутню ситуацію.
Позитиви і негативи “Звільнення України від Кучми”
Найголовнішим позитивом є те, що по Україні знову пройде хвиля протестів, яка нагадає народу і владі, що нинішній режим не вічний. Знову буде піар, знову героїзм лідерів та відсутність реакції правителів на думку народу. Опозиція сподівається добитися найбільшого успіху в регіонах, де місцевими радами керують члени її партій та блоків. І сильно помиляється, бо найкращі наслідки ця акція принесе саме у неконтрольованих опозицією регіонах.
Почну з регіонів, де опозиція майже не одержала місць у місцевих радах. Там панують голод, вчорашня “Єда” і СДПУ (о), тому перебіг “Звільнення України від Кучми” неважко передбачити. Будуть проведені більш чи менш чисельні мітинги, прийняті резолюції з оголошенням свого населеного пункту чи регіону “територією, вільною від Кучми”, вимоги прийняти такі ж рішення будуть передані до місцевих рад, а депутати від опозиції (де вони є) спробують винести їх на сесії.
Всі ці вимоги переважною більшістю місцевих рад будуть проігноровані і навіть не розглядатимуться. Великим успіхом вважатиметься, якщо питання все ж винесуть на сесію і вже там воно буде відхилене.
Акція висвітлить, хто є хто з депутатів, покаже обличчя місцевого голови. Якщо опозиція гарно попрацює (в чому я сильно сумніваюсь), то про все це дізнається і народ, а не лише місцеві політичні активісти. Тоді можливо люди зрозуміють про важливість того хрестика, який вони поставили в одному з бюлетенів з того стосу, що їм дали на дільниці. Адже ці хрестики ставились часто не задумуючись, навмання, інтуїтивно, бо всі цікавилися лише партійними списками та нардепами-мажоритарниками. Одним словом, чудова акція для опозиції з максимумом користі і купою козирів до наступних виборів.
Тепер спробуємо промоделювати перебіг “Звільнення України від Кучми” на теренах, де місцеві ради знаходяться в руках опозиції. Я вже писав, що через зневажливе ставлення опозиції до місцевих виборів в Україні є обмаль опозиційних місцевих рад. Навіть там, де опозиційна четвірка не лише за партійними списками, але й за мажоритарними округами залишила владі лише крихти з електорального столу, місцеві ради у більшості залишилися у руках влади.
Я ніде не бачив повної електоральної мапи України у розрізі місцевих виборів і сумніваюся, що її має опозиція. Однак загальну ситуацію окреслити неважко.
На сьогодні опозиція не контролює жодної обласної ради (маючи нашоукраїнця на чолі Львівської облради, серед депутатського корпусу опозиція більшості не має, а формально здобута перемога на виборах до Тернопільської облради обернулася головуванням там представника щербанівської ЛПУ та поступовою зміною орієнтації частини тих, хто пройшов у депутати під прапором НУ). Є невелика кількість опозиційних міських рад (в основному в Галичині), однак з обласних центрів хіба що Тернопіль дає підстави сподіватися на проголошення міста “територією, звільненою від Кучми”. Значно більше є контрольованих опозицією сільських і селищних рад.
Географічно опозиційні місцеві ради складають великі масиви на Галичині, значно менші сільські масивчики на Поділлі й Полтавщині та невеликі вкраплення на решті території України.
Найгірші позиції має у місцевих радах Блок Юлії Тимошенко, який, якщо не помиляюсь, не контролює жодної ради. Не мають чим особливо похвалитися і комуністи. Під контролем соціалістів перебувають сільські та невеликі селищні ради. І найкраща ситуація – в “Нашої України”. На території “нашоукраїнських” місцевих рад проживає в десятки разів більше виборців ніж на землях рад, які знаходяться в руках решти опозиційних сил.
Тепер уявіть собі акцію “Звільнення України від Кучми” на “опозиційних” територіях. На перший погляд здається, що чудово: пройдуть мітинги, опозиційні сили скличуть позачергові сесії своїх рад, на яких проголосять підконтрольні їм території “зонами, вільними від Кучми”. Насправді це зовсім не так.
Чи є хоч одна людина, яка сподівається, що влада дивитиметься на все це, склавши руки? Навряд чи. Отже, опозиційні голови та депутати місцевих рад невдовзі відчують на собі небачений досі тиск і близько познайомляться як з батогом, так і з пряником. До цього більшість з опозиційних сільських, селищних та й міських голів працювали у нормальному режимі, і лише окремі були піддані тиску. Тепер же влада (а вона реально зосереджена в адміністраціях, а не радах) по всій “опозиційній” Україні просто змушена буде застосувати весь спектр репресивних методів. Вона зацікавлена у цьому безпосередньо, бо ж не залишить гарант на своїх посадах голів адміністрацій, якщо підлеглі їм території будуть оголошені “вільними, від Кучми”.
Як показує досвід, втрати і досить численні опозиції гарантовані. Бо, якщо в когось при словах “опозиційний міський (селищний, сільський) голова” перед очима виринає образ Володимира Олійника, то це – спотворене уявлення. Насправді таких бійців як Олійник, особливо серед сільських та селищних голів, не так і багато. В більшості провінційні голови – це люди, в основному не помічені в активному протистоянні режиму. Вони безумовно є симпатиками опозиції, але не її передовим загоном. Вони щиро прагнуть повалення режиму, але найменш за все бажають із ним воювати рішучо і безкомпромісно.
Чому ж саме такі люди в основному очолюють опозиційні місцеві ради? Ну хоча б тому, що опозиція висунула саме їхні кандидатури на ці посади. Обираючи міського, селищного і навіть сільського голову, люди навряд чи проголосують за кандидата, в графі “посада” якого стоятиме, наприклад, “безробітний”. Довіряючи комусь долю свого населеного пункту, народ вже не так звертає увагу на партійність, як при виборах до Верховної Ради. Люди хочуть бути впевнені у господарській компетентності кандидата та ще й мати перед очима список його конкретних справ, серед яких головними мають бути не мітинги і демонстрації. Тому будь-який провінційний опозиціонер, що має статус, водночас має величезні шанси позбутися цього статусу за допомогою влади. І влада вже ледь не усім провінційним активістам у цьому давно “допомогла”.
Трохи легше у великих містах, а також у населених пунктах, які знаходяться неподалік великих міст. А яку пристойну роботу може знайти опозиціонер у сільських районах, від яких до великого міста просто і швидко не доберешся? І де можна знайти той самий статус в таких районах? Тільки в державних чи колективних структурах. А звідти всіх явних опозиціонерів давно уже вичистили. Залишились тільки окремі релікти, що не афішували своїх поглядів і не звикли відстоювати їх у відкритому бою. От саме таких реліктів і відшуковувала опозиція, висуваючи чи підтримуючи на керівні провінційні посади. При цьому опозиція, якщо і виставляла кандидату умови своєї підтримки, то хіба що в частині кадрової політики, але аж ніяк не обговорювала подальшу поведінку висуванця на своїй посаді. Я не раз був присутнім при таких розмовах: абстрактні фрази, намагання обійти можливі суперечливі моменти, недомовки з обох сторін. А часто ця підтримка взагалі надавалася лише за те, що “ось така солідна людина погодилась іти на вибори під нашим прапором”. Та що там казати, коли навіть прийом до партій зараз відбувається таким самим чином, і я вже забувся, коли останній раз бачив випадок, що людині відмовляють у вступі до партії, якщо не враховувати ініційовані мною і дружиною недопущення прийняття певних людей у різних партіях. Але для того, щоб голови опозиційних осередків зважились на таке, нам довелось витратити на різкі розмови з ними не одну годину часу. Ось так… А колись мій вступ до УРП нагадував допит, потім випробувальний термін, пред’явлення доказів моєї активності, мокрі від хвилювання руки і тремтячий з тієї ж причини голос, а як фінал – щастя відчуття себе повноцінним республіканцем, а не кандидатом у члени.
Взагалі, провінційна опозиція – це окрема пісня. Вона може рішучо і активно виступати проти Кучми, “Єди” та СДПУ (о), подекуди навіть випускати гострі листівки і газети, але місцевих медведкучмуків не зачіпати. Іноді може організувати за вказівкою згори мітинг проти режиму, відрядити людей на акцію до Києва. Місцеву владу це влаштовує. До Києва в нинішній скрутний час мало хто доїде, а крики “Кучму – геть” на вулицях Калинівки чи Баланівки до Банкової не долітають. В місцевих Білих домах, якщо влада не зовсім дурна, таку опозицію приймають, виказуючи формальні знаки поваги як політичним опонентам, не забуваючи десять разів назвати їх “цивілізованими”. Після цього опозиціонерам якось і самим незручно виступати проти влади. Народ про цю опозицію або майже нічого не знає, або, якщо містечко невеличке, де всі один з одним знайомі, шанобливо називає “політиками”, але на виборах голосує за “хазяїна”. Та ж провінційна опозиція, що виступає рішучо як проти Кучми, так і проти його ставлеників на місцях, стараннями влади має вимушено бомжувате обличчя, яке з часом стає вже не вимушеним, а природнім. І прізвисько “нарвані”, яке цим опозиціонерам дали колись на знак поваги, тепер вимовляють з іронією. Їх сприймають як чесних, але не солідних. І за них також не голосують.
Звичайно, не вся провінційна опозиція є такою, як я описав. Особливо у великих містах. Є також маленькі міста і селища, де місцева опозиція може дати фору опозиції загальноукраїнській, однак, на жаль, описані мною тенденції сильно поширені, і опозиційна верхівка нічого не робить, щоб змінити цей статус своїх низів. Тому найрозумніші низи самі шукають вихід (для набуття статусу достатньо заснувати газету, громадську організацію з солідною і претензійною назвою або маленьку, проте успішну підприємницьку структуру також з гучною назвою), а найдурніші просять когось із “тихих”, але “солідних” опозиційних симпатиків або очолити їхню партійну організацію, або висуватися від них на виборах.
Для того, щоб стати депутатом місцевої ради, статус грає меншу роль, але також є важливим. Тому поряд з “нарваними” серед депутатського опозиційного корпусу “статусні” все ж переважають. І вони є чудовим напівфабрикатом для опрацювання як батогом, так і пряником, бо не отримують за своє депутатство грошей, а отже абсолютно залежать у матеріальному плані від своєї роботи (у рідкісних випадках – бізнесу), з якої їх неважко звільнити (який неважко розгромити).
З вищенаведеного неважко зробити висновок, що підкупом та залякуванням владі неважко буде вибити з лав опозиції не одного міського, і масу сільських та селищних голів. Я вже не кажу про депутатів. Якщо владі за допомогою батога і пряника вдалося вкрасти в “Нашої України” чисту перемогу у Тернопільській облраді, якщо не витримав тиску і пішов у відставку навіть мер Сум, який був готовий до тиску і боротьби, якщо на Чернігівщині через конфлікт з районним начальством обрав самогубство замість покори сільський голова, то чи багато знайдеться бажаючих опиратися до кінця? Особливо на теренах, де опозиційні ради скоріше виняток ніж правило. Та й у суцільних опозиційних масивах, де місцеві ради опозиційні ледь не на 80% і тиск гуртом витримати легше, втрати також можуть бути значними (приклад Тернопільщини).
Уявіть ситуацію, у яку потрапляють ці люди? Вони душею з опозицією, однак рішучості їм не вистачає. Вони розуміють, що проголошення їхнього села (селища, міста) “зоною, вільною від Кучми” насправді перетворить їх на ще більш “режимну зону”, оскільки навіть ті рештки повноважень, які є у місцевих рад, переберуть на себе адміністрації і, давайте не мати ілюзій, всі державні і недержавні підприємства, установи, організації виконуватимуть накази саме адміністрацій, а будь-які рішення рад опротестовуватимуться прокуратурою. Але під стіни рад прийдуть виборці і вимагатимуть від своїх обранців проголосити “зону, вільну від Кучми”. Засліплені закликами опозиційних вождів маси не думатимуть, що таке проголошення є символічним актом, і що завтра багато хто з тих, хто прийшов з вимогами звільнення від Кучми під стіни ради, проклинатиме свою місцеву владу за господарські негаразди (а створити пекло в окремо взятому районі чи селі для влади раз плюнути, навіть, якщо використовувати цілком законні методи – припинити постачання газу та електрики за борги, нагромаджені роками, посилаючись на нестачу матеріалів, зупинити зведення об’єктів інфраструктури та соціальної сфери, будівництво яких фінансується з обласного бюджету, чіпляючись за найменшу похибку, відхиляти всі законні прохання місцевих органів влади, відправляючи їх на доопрацювання і ще тисяча і один спосіб).
Фактично вчорашніх “тихих” і безконфліктних опозиціонерів ставлять перед вибором: потрапити під прес чи стати навіки проклятими сусідами, знайомими та всіма іншими виборцями. Скільки опозиціонерів витримає цей прес? Скільки з них, намагаючись уникнути вибору ляжуть в лікарні, дістануть інфаркти, підуть у відставку? Скільки, турбуючись про безпеку і майбутнє своїх родин, покине лави опозиції? А як бути з тими, хто лави опозиції і своїх посади не покине, але підлеглі їм території “вільними від Кучми не оголосить”? Їх доведеться з лав опозиції виганяти, бо інакше народ, що прийде на заклик опозиційних вождів вимагати від своїх обранців оголошення “території, вільної від Кучми”, цього не зрозуміє. І може позбавити опозицію своєї підтримки.
Не варто, мабуть, казати, що після всього вищеописаного опозиції сподіватися на підтримку своїх колишніх висуванців буде годі. Якими б не були їхні симпатії, однак люди у своїй більшості – істоти двоногі, гонорові і образливі. І вони ніколи не подадуть руку тому, хто викачав їх у багні. В підсумку на сьогоднішніх опозиційних територіях складеться така ситуація: там, де народ з обранцями будуть єдині, народ очікують нові матеріально-побутові проблеми, а обранців жорсткий тиск з метою помсти; там, де народ з обранцями розійдеться у рішеннях – опозиція втратить контроль над місцевими радами.
Мені заперечать, що наші люди вже жили без бензину, газу чи світла, а багато хто в провінції і досі так живе. Що зайві труднощі, створені владою для регіонів, контрольованих непокірними режиму радами, гратимуть проти самої влади. Можна погодитись, якщо всі опозиційні ради дійсно вистоять у цьому клінчі до кінця (перемоги або смерті). Однак так не буде. Якщо не витримав відомий непоганими бійцівськими якостями і загартований труднощами сумський мер, то чого чекати від неконфліктних і недосвідчених? Тому зменшення кількості опозиційних рад не оминути, і тут гнів народу обернеться не на владу, що тисне, а на зрадників-депутатів і голів рад.
Мені скажуть, що влада при наближенні президентських виборів тиснутиме і так і наведуть не один приклад такого тиску, що вже відбувається. Безперечно буде і безперечно відбувається. Однак все ж відбувається не всюди, а чим пізніше почнуть тиснути, тим більше шансів, що провінційна депутатська опозиція вистоїть. Їй допомагатиме світло в кінці тунелю – президентські вибори.
У випадку ж проголошення “територій, вільних від Кучми” тиск почнеться негайно і по повній програмі, бо не лише для режиму адекватна відповідь такому проголошенню стане справою честі, але й, як я вже згадував, для кучмівських посадників не буде іншого виходу, бо ціна – крісло.
Я розумію, коли таке проголошення “вільних територій” відбувається у країні, сповненій масовим і наростаючим протестом, де осторонь (вільно чи невільно) не лишається ніхто, ситуація виходить у влади з-під контролю, а режим слабшає на очах. Але ж ніхто не має ілюзій, що “Звільнення України від Кучми” протриває хоча б місяць по висхідній. То навіщо такі жертви в ім’я символічного акту?
Дехто скаже, що так воно на краще. Виявляться дійсно свої і ті, хто “примазався”. Але у тому й річ, що багато хто з опозиційних депутатів місцевих рад та сільських, селищних й міських голів не “примазався”, а дійсно симпатизує опозиції, однак на самопожертву нездатний. Геть нерішучих? Може і так. Тільки ж навіщо тоді було цих нерішучих висувати? Щоб гідно відзвітуватись перед вищими партійними штабами за великий відсоток “своїх” у радах, бо рішучі не мали шансів пройти? Чи хтось скаже, що не сподівався від своїх посланців у радах такої нерішучості, що ті обіцяли покласти душу й тіло у боротьбі з режимом? Неправда, таких було обмаль (процедуру визначення кандидатур від опозиції на депутатські і мерські посади я вже описував вище).
Є дві стратегії війни – стратегія опору і стратегія перемоги. Перша застосовується в ситуації, коли перемогти неможливо, але є потреба підтримувати боротьбу на якомусь постійному рівні, роблячи її неперервною, щоб у слушний момент, коли під дією чинників, які неможливо точно передбачити у поточний момент, виникне революційна ситуація, народ знав, що саме він хоче. При такій стратегії дійсно потрібні перевірені бійці, на яких можна спертися у будь-якій ситуації.
Стратегія ж перемоги передбачає організацію тотального і, по можливості, не надто обтяжуючого спротиву, де головним є принцип “від кожного – по можливостях”. Хтось віддає боротьбі весь свій час і йде на будь-які жертви, а хтось клеїть одну листівку на тиждень (а це, на хвилиночку, два мільйони листівок щоденно по всій Україні, якщо залучити більшість з тих, хто проголосував за опозиційну четвірку). І ні від кого, якщо він не претендує на щось особливе, не вимагається більше, ніж він може і згоден віддати справі боротьби з режимом.
Незрозуміло, чому наша опозиція у досить сприятливих для себе умовах обрала стратегію “лісових братів”? Тим більше, що навіть стратегія опору передбачає поділ людей на функціональні групи, де ті, хто не може зважитись на протистояння ворогу зі зброєю в руках, постачають бійцям продукти, ліки та інформацію. І хоча симпатії народні завжди на стороні героїв, “бійці невидимого фронту” також відіграють важливу роль.
Опозиційні депутати і голови місцевих рад відіграють важливу роль оцього другого, непомітного фронту боротьби. Зараз від них користі небагато, однак прийде момент, і їх буде важко переоцінити. Цей момент – вибори. Адже лише тут місцеві ради мають значно більше законних повноважень ніж навіть державні адміністрації. Про те, як можуть діяти наділені представницьким мандатом провінційні опозиціонери, ми пересвідчилися на Вінничині, коли на повторних виборах обійшли пішки весь 18-й округ, агітуючи людей проти кандидата від влади.
В половині населених пунктів округу місцеві ради були під контролем або “Нашої України”, або Соцпартії. І там адмінресурс не діяв! Ні, опозиційні сільські голови не закривали груддю амбразуру. Вони також були присутні на всіх нарадах, де роздавались цінні вказівки щодо підтримки кандидата від влади, вони погоджувалися все робити, вони не заперечували тим, хто тиснув на них. Однак виконували вказівки так, що в народі кажуть “як мокре горить”. Я називав це геніальним саботажем, який мудрі селяни, прикидаючись дурними селюками, провадили так, що й дорікнути їм ніхто не міг – ніби не було за що, ніби все робилося, але насправді… Це можна порівняти з великим тілом, що летить на шаленій швидкості – достатньо одного маленького, легенького і непомітного руху з боку тіла ніби малого, щоб змінити траекторію польоту. А скільки інформації ми діставали від тихих опозиціонерів з місцевих органів влади, скільки чудових і корисних порад.
Без них перемога опозиційного кандидата на тих виборах навряд чи була б можливої. Бо вони не тільки саботували вказівки влади. Не скликаючи мітингів чи закритих зборів, нікому нічого не обіцяючи і нікому не погрожуючи, не привертаючи до себе уваги, вони без будь-якої вказівки, виключно за власною ініціативою, непомітно навіть для кандидата, якого вони підтримували, сформували народну думку так, щоб люди голосували за велінням совісті.
І жоден стукач не зміг би їх у цьому запідозрити, бо прямо вони нікому нічого не казали. Це було велике мистецтво народної пропаганди, і буде шкода, якщо цих людей “спалять” до президентських виборів. Їх потрібно берегти, а не кидати в бій. Тим більше, що в цьому немає потреби, адже поки що реально перемога світить нам не раніше ніж на президентських виборах. Якщо щось зміниться – їх завжди можна закликати до зброї, і вони підуть, коли побачать, що перемога дійсно реальна. Але побачать не в палких промовах виборців, а у реальній ситуації.
Тому до акції “Звільнення України від Кучми” потрібно внести корективи, знявши питання проголошення “територій, вільних від Кучми” місцевими радами, обмежившись лише відповідними резолюціями мітингів. Бо для перемоги на президентських виборах збереження жменьки “своїх” рад є більш доцільним ніж “нагинання” купи “ворожих” рад по всій Україні. “Нагнути” їх можна і іншим чином, використавши для цього місцеві проблеми (і це буде відчутніше ніж дорікнути їм підтримкою Кучми).
Звичайно, багатьом “нарваним” опозиціонерам хочеться бути білими і пухнастими на тлі наполоханих і меркантильних пересічних українців. Але хай вони тоді визначаться, чого хочуть: перемогти чи похизуватися власною сміливістю.
До речі, якби стратегія перемоги була застосована ще до виборів, опозиція б зараз не мала б проблем з фінансуванням. Якби опозиційним бізнесменам пояснили, що їм краще знаходитися в тіні, а не лізти в депутати, вони б продовжували тихенько фінансувати опозицію, а не переходили б у більшість під тиском влади. А зараз вони – зрадники. І дійсно зрадники, і шляху назад до співпраці вже немає. От тільки дорога до перемоги стала крутішою.
Не розумію, чого опозиція, накачуючи повну діжку меду, ніяк не може обійтися, щоб не влити туди ложку дьогтю? Що під час “масонського скандалу”, що під час “Звільнення України від Кучми”.
Я сам відношу себе до “нарваних”, і жертвував у житті багато чим і не раз, і ще готовий це робити, і до кінця піду без проблем. Однак розумію, що всі так не зроблять. І можна сто разів обзивати народ бидлом, ремствувати на “ковбасний менталітет”, але ситуації цим не зміниш. Іншого народу в нас немає, іншої Батьківщини також. Тому працювати потрібно з тими, хто є, а не з тими, з ким хочеться. І діяти за ситуацією, а не емоційно, рівняючи всіх по собі. Щоб залишатись не мрійливим спогадом у переказах нещасних нащадків, а звичайним пращуром майбутніх щасливих поколінь.
Відповіді
2003.02.27 | Тестер
Re: Пане Михайле! Ви думаєте Вас послухають?(-)
2003.02.27 | Михайло Свистович
Re: Я сподіваюсь :((( (-)
2003.02.27 | ukflxer
Re: Весняна авантюра опозиції
Тактика опозиції є провальною з самого початку... 2000 рокуЗамість щотижневих виступів та вселяків публічних зпаходів до 1000 чоловік, ватажки працюють за розкладом літом - Канари, зимою - Єгіпет, весна та осінь - десятитисячні тижневики "Згадай про Кучму"
Безсистемна робота та невміння (небажання) навіть захиститу ту владу, яку партбоси отримали у 2002 році на парліментських виборах свідчить про велику прагматичніть опозиціонерів, що балансує на межі зради народних інтересів
Об"єднана опозиція виконує функцію комуністів до 2000 року - "випускання пари"
2003.02.27 | ukflxer
Re: Весняна авантюра опозиції
Стаття правільна!!!!!!2003.02.28 | Roller
ReПримите ли Вы участие в Весняной авантюрі опозиції? (-)
2003.02.28 | Михайло Свистович
Re: Звичайно ні.
Але в неавантюрній частині акції "Звільнення України від Кучми" звичайно братиму найактивнішу участь. Тобто, сам буду на вулицях, людей агітуватиму за це, але депутатів опозиційних рад та опозиційних сільських, селищних і міських голів закликати до проголошення "вільних територій" не буду. Навпаки, я їх активно відмовляю від цього різними способами впродовж вже двох місяців.2003.02.28 | tmp
тоска по идее.. (выводы)...
мне кажется, что любая борьба за Власть без идеи и базирующейся на ней стройной и понятной самим борцам идеологии (а не просто лозунгам) - была, есть и _навсегда_ останется авантюрой...
мне кажется, без идеи и идеологии любые акции навсегда остануться акциями и именно так их будет расценивать народ..
мне кажется, борьба без идеи навсегда останется серией правильных или неправильных тактических и стратегических шагов... серией удачных и неудачных акций.. спортом, бизнесом, уделом авантюристов и профи от политики..
без идеи лидер - лишь капитан команды, группы, стаи, но не олицотворение идеи..
я знаю, что именно идеи являлись катализатором самых глобальных изменений в истории не только Украины, но и всего человечества...
именно за идеи люди жертвуют последним, выходят на баррикады..
я уверен, что именно идея порождает одно из самых мощнейших человеческих чувств - Веру. Веру в саму Идею, в свои силы, в свою правоту и Волю..
нам нужна идея..
2003.02.28 | Михайло Свистович
Re: Україна без бандюків. От і вся ідея. Цього цілком досить (-)
2003.03.01 | tmp
"Україна без бандюків. От і вся ідея"(с) нквс,1937? :)) (-)
2003.03.01 | CACTUS
Re: "Україна без бандюків. От і вся ідея"(с) нквс,1937? :)) (-)
От цим і все сказано! Лаконічність -- матір таланту!2003.03.01 | tmp
:) (-)
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: НКВС такого не казав (-)
2003.03.04 | Учасник 4ї демонстрації
Спробуйте агітувати бомжів - ця ідея їм сподобається (-)
2003.02.28 | Предсказамус
Идеи есть, толку нет
Я не об Идее, это святое, но формируется не годами даже, а поколениями. Зато идей много, но они имеют несколько неприятных свойств.Например, сидим мы в компании и появляется у меня идея сходить в "Текила клуб". Хороша идея? Овладеет массами? Вы мне скажете, что это сильно зависит от компании. Если это компания бомжей, то они такого изврата просто не поймут, набраться дешевой водки гораздо разумнее. Если компания спокойных умных людей, то они предпочтут место, в котором тихо, уютно и можно вести неторопливую приятную беседу под хорошую музыку. А вот если народ склонен к вечернему движняку, есть денежка и не прочь образцово-показательно нажраться, то идея очень даже вполне.
Похоже, что предложение Михаила (Свистовича) насчет бандитов не для этой компании. Не буду приравнивать народ ни к бомжам, ни к умным людям, но компания явно не та. "Мы хотим жить как люди!" - да, ближе, но, наверное, тоже не совсем то. Но в любом случае "то" из свферы жизни и смерти, а не разборок с бандитами.
2003.03.01 | tmp
Re: Идеи есть, толку нет
Предсказамус пише:> Я не об Идее, это святое, но формируется не годами даже, а поколениями. Зато идей много, но они имеют несколько неприятных свойств.
skip
я в курсе насчет общепринятых значений этого слова.. тем не менее благодарю Вас, что Вы помогли мне более детально пояснить тем кто читал постинг, понять о чем же я собственно... то есть об Идее..
> Похоже, что предложение Михаила (Свистовича) насчет бандитов не для этой компании. Не буду приравнивать народ ни к бомжам, ни к умным людям, но компания явно не та. "Мы хотим жить как люди!" - да, ближе, но, наверное, тоже не совсем то. Но в любом случае "то" из свферы жизни и смерти, а не разборок с бандитами.
Вы знаете, здесь (на Майдане) ходил одно время некто "... пріор". Местные жители называли его по имени, те, наверное знают кто он в реале.. Так вот этот приор всю дорогу критиковал оппозицию по делу и не по делу, но лично я обратил внимание на его замечание по поводу украинских партий, в тч оппозиционных.. Он заметил, что партии не имеют своей идеологии... да, у них есть члены, лидеры, деньги, некоторая паства, но вот с идеологией, те системой взглядов, способов, методов базирующихся на какой-то сильной Идее нетути.. нет того, что их объеденяет внутри и то, что можно разделить с народом.. а если и есть, то скорее это фиговые листочки, по большому счету, не интересные ни самим членам партии, ни тб народу..
Конечно, Идея есть у коммунистической партии, есть у руха, спу..
И, кстати, благодоря им эти партии находятся в несравненно более выгодном положении чем их коллеги из БЮТ, группы групп НУ (за вычетом руха), СДПУ(о) и тому подобным клубам "чистА по интересам".. В более выгодном потому, что члены этих Партий знают не только то, что хочет их лидер, не только разрешают свои "простые человеческие потребности", а знают (в хорошем смысле) "куда стремимся".. т.е. четко понимают зачем им то, за что они борятся - Власть..
И еще: они предсказуемы, т.е. народ знает, что ждать от этих Партий в случае прихода ее к власти, а благодаря этому люди могут делать и осознанный выбор. Обратите внимание - группе НУ, БЮТ просто повезло, что у них есть лидеры с харизмой... хотя, конечно все наоборот.. - созданы эти партии под таких лидеров и ничего, кроме своего лидера они народу дать не могут.. эти партии ведут к власти лидера, а не систему взглядов, ценностей и идей, где лидер лишь их олицотворение - хорошее или не очень.. т.е. здесь все очень все пахнет культом..
многие (и я), наверное скажут: "за более чем 70 лет мы устали от идеологий"... угу, но в реальности не от идеологий, а от идеологии и еще более от промывания мозгов и прочих "прелестей" однопартийной системы... а за эти 11 лет устали от возведенной в абсолют безответственности власти, ее безразмерности, наглости бандитского государства (не путать с Украиной)..
Ну и по поводу Вашей реплики: "Идеи есть, толку нет".. это к Партиям :)
нам нужна Идея..
ps
тем, у кого она уже есть не надо бояться ее сказать... прямо сказать..
мне кажется у кой-кого она здесь действительно есть... но они почему-то ограничиваются лишь наводящими вопросами..
2003.03.01 | Предсказамус
Нужна ли Идея?
Сложный это вопрос - нужна ли Идея, а если действительно нужна, то кому. Глядя на стабильные богатые государства, можно смело сказать, что там политики идеями особо не обеспокоены. Какие идейные отличия консерваторов и республиканцев в США? Кто назовет ключевую Идею ХДС Германии? Даже во Франции, где долго президент и премьер принадлежали к разным политическим векторам (правый президент и левый премьер) боролись не партии, а коалиции, т.е. объединания разных партий. Т.е. в стабильных странах борьба идей, как таковая отсутствует, а партии представляют собой не иделологические, а скорее деловые объединения. Зато на фронте борьбы идей все ОК - аж пыль столбом. "Франция для французов" (т.е. по сути "долой инородцев!") - и ультраправый чувак серьезно потревожил политический бомонд на выборах. Франция не уникальна, наборы идей воюют на всех выборах Запада.Можно возразить, что речь сейчас идет об Украине, которую не назовешь ни богатой, ни стабильной. Но в нестабильных странах победа Идеи всегда трагедия. Что Германия 33-го, что в Россия 17-го... Может, есть какие-то "добрые" случаи победы Идей, но мне как-то не вспоминается.
Что действительно нужно, это очень примитивное изложение планов и целей. Чтоб было понятно и привлекательно для большинства. Но не обманывать, тут Свистович прав.
2003.03.01 | tmp
Re: Нужна ли Идея?
Предсказамус пише:> Сложный это вопрос - нужна ли Идея, а если действительно нужна, то кому.
мне.. у меня ее нет.. и цели тоже нет.. а хочу чтоб была.. у меня много чего уже есть, а вот идеи, цели..
Вы скажите: "переходный период, 30 лет, оно попустит, занимайтесь семьей, бизнесом, детьми.."
возможно... и скорее всего... со временем я свалю с Майдана, возможно свалю и с этой страны... как только "переходный возраст" пройдет.. ну и боль тоже..
я вот сейчас вокруг оглядываюсь и думаю: "ну, и че дальше?.. ну вот оно - держава, страна, народ, Президент, Свистович, нищие на улицах, богатые в лимузинах, я небедный/небогатый, налоговый милиционер, фонарь, аптека...ну и че?"
я читаю ветку "Продолжение разговора с Пани" и мне предложить собственно нечего.. а хотелось бы.. боюсь ветка... не то чтобы мертва, но и живой ее назвать тоже трудно..
пусть эти вопросы решают на я, не мы, а профессиональные политики? ок, пусть решают сами... но и живут пусть здесь тоже сами... и не аппелируют ни ко_мне, ни ко_мне подобным... а как быть с демократией?
> Глядя на стабильные богатые государства, можно смело сказать, что там политики идеями особо не обеспокоены. Какие идейные отличия консерваторов и республиканцев в США?
Вы хотели, наверное, спросить "консерваторов и демократов.."..
есть.. и достаточно существенные.. тб существенные отличия в методах достижения своих целей при исполнении... демократия - эт, конечно общее..
> Кто назовет ключевую Идею ХДС Германии?
честно говоря я лично не знаю.. мне это не очень интересно по большому счету.. ничего не имею против Германии с Францией, тб России, но они интересны мне в последнюю очередь...
> Даже во Франции, где долго президент и премьер принадлежали к разным политическим векторам (правый президент и левый премьер) боролись не партии, а коалиции, т.е. объединания разных партий. Т.е. в стабильных странах борьба идей, как таковая отсутствует, а партии представляют собой не иделологические, а скорее деловые объединения. Зато на фронте борьбы идей все ОК - аж пыль столбом. "Франция для французов" (т.е. по сути "долой инородцев!") - и ультраправый чувак серьезно потревожил политический бомонд на выборах. Франция не уникальна, наборы идей воюют на всех выборах Запада.
> Можно возразить, что речь сейчас идет об Украине, которую не назовешь ни богатой, ни стабильной.
вот именно..
> Но в нестабильных странах победа Идеи всегда трагедия. Что Германия 33-го, что в Россия 17-го... Может, есть какие-то "добрые" случаи победы Идей, но мне как-то не вспоминается.
мммм.. я пока не буду отвечать на Ваш вопрос, а поступлю немного по еврейски - задам сам.. :) как Вы считаете:
1 - следует ли бомбить Ирак?
2 - следовало ли убивать сербов или так: "следовало ли бомбить режим Милошевича"?
3 - следует ли проводить акцию 9-го марта и в какой форме?
> Что действительно нужно, это очень примитивное изложение планов и целей. Чтоб было понятно и привлекательно для большинства. Но не обманывать, тут Свистович прав.
обманывать всегда нехорошо, согласен..
2003.03.02 | Предсказамус
Re: Нужна ли Идея?
> Предсказамус пише:>> Сложный это вопрос - нужна ли Идея, а если действительно нужна, то кому.
> мне.. у меня ее нет.. и цели тоже нет.. а хочу чтоб была.. у меня много чего уже есть, а вот идеи, цели..
Ну так это на здоровье, выбор широкий. Если хорошо на Майдане покопаться, на полк хватит. Еще можно свою эксклюзивную выработать. В принципе, оно так и есть, даже совсем вроде общая Идея все равно у каждого своя. Другой вопрос, нужна ли Вам идея, овладевшая массами.
> Вы скажите: "переходный период, 30 лет, оно попустит, занимайтесь семьей, бизнесом, детьми.."
> возможно... и скорее всего... со временем я свалю с Майдана, возможно свалю и с этой страны... как только "переходный возраст" пройдет.. ну и боль тоже..
> я вот сейчас вокруг оглядываюсь и думаю: "ну, и че дальше?.. ну вот оно - держава, страна, народ, Президент, Свистович, нищие на улицах, богатые в лимузинах, я небедный/небогатый, налоговый милиционер, фонарь, аптека...ну и че?"
> я читаю ветку "Продолжение разговора с Пани" и мне предложить собственно нечего.. а хотелось бы.. боюсь ветка... не то чтобы мертва, но и живой ее назвать тоже трудно..
> пусть эти вопросы решают на я, не мы, а профессиональные политики? ок, пусть решают сами... но и живут пусть здесь тоже сами... и не аппелируют ни ко_мне, ни ко_мне подобным... а как быть с демократией?
Политики не должны решать, это они сейчас все за нас решают. Политики должны предлагать решения, а мы с Вами делать свой выбор. Не идеи предлагать, а именно решения.
>> Глядя на стабильные богатые государства, можно смело сказать, что там политики идеями особо не обеспокоены. Какие идейные отличия консерваторов и республиканцев в США?
> Вы хотели, наверное, спросить "консерваторов и демократов.."..
есть.. и достаточно существенные.. тб существенные отличия в методах достижения своих целей при исполнении... демократия - эт, конечно общее..
Я хотел сказать "республиканцев и демократов" ;) Ну да несущественно. Факт тот, что идей у них много, а вот Идея, наверное, одна и очень древняя. Настолько, что янкесы ее даже не вспоминают, она, эта Идея, у них в крови, вбита на генетическом уровне.
>> Можно возразить, что речь сейчас идет об Украине, которую не назовешь ни богатой, ни стабильной.
> вот именно..
>> Но в нестабильных странах победа Идеи всегда трагедия. Что Германия 33-го, что в Россия 17-го... Может, есть какие-то "добрые" случаи победы Идей, но мне как-то не вспоминается.
> мммм.. я пока не буду отвечать на Ваш вопрос, а поступлю немного по еврейски - задам сам.. :) как Вы считаете:
> 1 - следует ли бомбить Ирак?
> 2 - следовало ли убивать сербов или так: "следовало ли бомбить режим Милошевича"?
> 3 - следует ли проводить акцию 9-го марта и в какой форме?
На все три вопроса ответ отрицательный, но категоричность разная. С обоснованиями погожу.
2003.03.01 | Roller
Re: тоска по идее.. (выводы)...Отсутствие идеи-тоже идея.
tmp пише:>
>
> нам нужна идея..
Почему у Вас нет идеи? Если ее у Вас нет, то зачем она Вам нужна?
Отсутствие идеи-тоже идея.
2003.03.01 | tmp
Вы скептик (философское)? :) (-)
2003.03.01 | tmp
хотя... скорее софист.. А? :) (-)
2003.03.01 | Roller
Вы хорошо поставили вопрос. Я не верю, что у Вас нет ответа(-)
2003.02.28 | Роман ShaRP
Дуже добре, крім одного.
Свистович, тобі треба гарного редактора.Розумієш, людям дуже важко читати довгі статті. Особливо з монітора.
Не ображайся, будьласка, але ТАКИЙ довгий текст не потрібен.
Зі змістом же -- повністю погоджуюся.
2003.02.28 | Михайло Свистович
Re: Романе, нічого ти не розумієш в ковбасних обрізках :((
Роман ShaRP пише:> Свистович, тобі треба гарного редактора.
> Розумієш, людям дуже важко читати довгі статті. Особливо з монітора.
Ця стаття написана не для людей
Якщо читав третій номер "Без цензури", то, мабуть, помітив, що від перших двох він вже дещо відрізняється
2003.03.05 | Роман ShaRP
Ти мене переконав :) (-)
2003.02.28 | Roller
Витамин Ю, от морщинок на (первая буква Х ) к 1 апреля)
Усі перевороти, юний друже,Одне начало мають і кінець:
Спочатку розбивається склотара,
А потім підкрадається п*здець.
переглядів: 769 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1045058018
12-02-2003 21:33, Бегемот Замбезький
Roller, да ты поэт!
/ переглядів: 39 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1045078439
Roller пише:
> Полнравился стишок.
>
> В продолжение.
>
> Весна шумит
> Ручьи журчат
> Спивают перепилки
> А я с авоською в руках
> Иду сдавать бутылки.
>
> Неизвестный автор.
А мине полнравился твой. Мозьна и я плодолзу?
За пляшки выручив рубля,
щоб випити горілки,
спешим в трактир - мой друг да я,
дрожат у нас поджилки.
Тут видим: Мотря на путях, -
Куда вы? Стойте милки!
Мы ей в ответ, - иди ты, бля,
с пи...ды стряхнуть опилки!
переглядів: 39 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1045078439
2003.02.28 | Бєлочка
Ви мені краще скажіть, чому УП на Майдан не посилається?
Передрукували Свистовича повністю, а звідки ні пари з вуст. В них цедуля "Майдан" не згадувати як страшний сон?Roller пише:
> Усі перевороти, юний друже,
> Одне начало мають і кінець:
> Спочатку розбивається склотара,
> А потім підкрадається п*здець.
Він до тебе, ролику, до народження підкрався.
2003.03.01 | Roller
Белка будь вннимательней. Это не мой стих, а Свистовичей.
Бєлочка пише:> Передрукували Свистовича повністю, а звідки ні пари з вуст. В них цедуля "Майдан" не згадувати як страшний сон?
>
> Roller пише:
> > Усі перевороти, юний друже,
> > Одне начало мають і кінець:
> > Спочатку розбивається склотара,
> > А потім підкрадається п*здець.
>
> Він до тебе, ролику, до народження підкрався.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Ролере, бу-у-удьте ува-а-ажні
Це вірш Подерев"янського, а не Свистовичів, і я вказав на це у статті.2003.03.02 | Roller
Белка смотри сюдой (-)
2003.02.28 | Михайло Свистович
Re: Вітамін І, для клепки в голові
Вітаміну Ю не існує. Існує вітамін U, який фонетично кириличною транскрипцією передається як "У", бо в фармакології і медицині побутує латинська, а не англійська мова. Ми ж не говоримо "вітамін Ей", "вітамін Бі", "вітамін Сі", а кажемо "вітамін А", "вітамін Бе", "вітамін Це".2003.03.01 | Roller
У вас веселое чувство юмора.
Михайло Свистович пише:> Вітаміну Ю не існує.
Існує вітамін U, який фонетично кириличною транскрипцією передається як "У", бо в фармакології і медицині побутує латинська, а не англійська мова. Ми ж не говоримо "вітамін Ей", "вітамін Бі", "вітамін Сі", а кажемо "вітамін А", "вітамін Бе", "вітамін Це".
Витамин Ю существует, просто его еще не открыли.
Операции Ы тоже когда-то не было.
2003.02.28 | Микола з Черкас
Re: Весняна авантюра опозиції
Боже яка чипуха. Не пожалів же якийсь Свистович часу? Мабуть днів два писав, а написав пшик. Говорять же тобі люди:"Не марнуй чужий час" Де ж ти хлопче був раніше? Чому ж ти такий розумник мовчав. А зараз ти базікаєш про... Я деже не знаю про що ти базікаєш. Про все і ні про що. І Тимошенко в тебе супер і Мороз, але все вони роблять не так. Питається, чому ж вони в тебе не спитали як Кучму прогнати? Заднім числом ти стратег. Зараз, мені здається, треба пояснювати людям чому вони повинні вихидити на площу, а ти надумав критикувати опозицію. Чи не критикував ти? Я не зрозумів, для чого було ото базікати? Весняна авантюра опозиції. Це ж треба було додуматись? Нормальні люди скажуть що той Свистович провокатор чи саботажник. А я думаю що це просто дурість. Тупість як діагноз. В час коли треба згуртовано наступати на режим, завжди знайдеться якийсь Свистун, який вирішить що він самий-самий грамотний. Це говорить про низьку освідченість. Просто людина захотіла засвітитись. І засвітилась. Як телепень. Менше трьопу -більше діла, Свистович.2003.02.28 | Михайло Свистович
Re: Пред"яви свої діла, Миколо, а тоді 3,14зди
Микола з Черкас пише:> Менше трьопу -більше діла, Свистович.
2003.03.01 | Микола з Черкас
Re: Пред"яви свої діла, Миколо, а тоді 3,14зди
А може поміряємо, у кого довший? Аргументи спору у тебе на рівні: -самдурак. Чого варта назва твоєї писанини? Авантюра. Весняна. Все що
робила опозиція це авантюра, а тепер якийсь Свистович розповість нам
про весняну. Якщо ти ворог то молодець - хорошо замаскувався, а якщо
"сочуствующий" - то за такі статті треба бити свистяче лице. Мало хто
дочитає твої бредні до кінця і побачить як ти зализуєш нанесені в
заголовку рани. Мабуть хотілось тобі, щоб заголовок "бросался в
глаза", а скільки він приніс шкоди ти не розумієш. Якщо є розум і
бажання змін в країні - покайся. Гординя тебе здолала. Микола.
2003.03.01 | Franko
Пановe, цe звичайний форумний тролль. Украiномовний жрeц. (-)
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Ой, Миколо, Миколо, йди ти краще до школи
Ми з тобою знайомі? Ні. То чого ж ти як останній москаль на "ти" звертаєшся? Ну і вихованняАле я не гордий, давай на "ти"
Микола з Черкас пише:
> Аргументи спору у тебе на рівні: -сам дурак.
Давай "не сам дурак". Ти скільки людей на акції опозиції приведеш? Два десятки? А я мінімум дві сотні з Ірпеня 9 березня привезу. Ти скільки листівок роздаси? Сто-двісті? А я тисяч десять.
А знаєш скільки людей сьогодні на з"їзді опозиційних депутатів мені дякувало за статтю? О-о-о!
Довга? Так не для тебе ж, Миколо, писана, а для тих, кому це знати необхідно. А взагалі, якщо маєш знайомих нардепів опозиційних, спитай, що вони про мене думають і спробуй їх переконати у моїй ворожості. Попутного тобі вітру
2003.02.28 | Franko
V gumor (-)
2003.03.01 | Roller
Если это шутка, то в ней только часть правды.
Микола з Черкас пише:> Боже яка чипуха. Не пожалів же якийсь Свистович часу? Мабуть днів два писав, а написав пшик. Говорять же тобі люди:"Не марнуй чужий час" Де ж ти хлопче був раніше? Чому ж ти такий розумник мовчав. А зараз ти базікаєш про... Я деже не знаю про що ти базікаєш. Про все і ні про що. І Тимошенко в тебе супер і Мороз, але все вони роблять не так. Питається, чому ж вони в тебе не спитали як Кучму прогнати? Заднім числом ти стратег. Зараз, мені здається, треба пояснювати людям чому вони повинні вихидити на площу, а ти надумав критикувати опозицію. Чи не критикував ти? Я не зрозумів, для чого було ото базікати? Весняна авантюра опозиції. Це ж треба було додуматись? Нормальні люди скажуть що той Свистович провокатор чи саботажник. А я думаю що це просто дурість. Тупість як діагноз. В час коли треба згуртовано наступати на режим, завжди знайдеться якийсь Свистун, який вирішить що він самий-самий грамотний. Це говорить про низьку освідченість. Просто людина захотіла засвітитись. І засвітилась. Як телепень. Менше трьопу -більше діла, Свистович.
Я не думаю, что Микола прав в том, что все можно объяснить тупостью.
Статья перепечатана, и это не одна статья , а целая серия статей примерно того же плана. Это вписывается и в стратегию ,о которой говорила М.Свистович. Не за кого-то, а против кого-то.
То есть, выступать не в поддержку какого-то депутата, депутат может и проиграть, а выступать против его противников. Такая работа во первых опалачивается, по предоплате,и результат всегда гарантирован.
В общем-то нет ничего неожиданного в таком повороте ориентации Свистовичей.
Если вспомнить как с титров майдан исчез лозунг "Украина без Кучмы", совместное заявление Свистовича с Коваленко с заявленой акцией в пику оппозиции.
Непонятно только, кого Свистович представляет. Он рассказывает о том, что дает какие -то рекомендации кому-то, и вероятно их кто-то принимает.
Я вот увидел недавно фото Чемириса на майдане. И словил себя на мысли, что Чемириса народ знает в лицо, Луценко, тоже знает.
А все что известно об участии Свистовича в акции палаточного городка и о его действиях известно только со слов самого Свистовича.
Единственная связь которая формально подтверждена Чемирисом это упоминание о ста баксах Сивковича, упомининие фамилии Сивковича, так вернее, в какой-то связи с теми деньгами, которые передал Чемирис Свистовичу.
Я сегодня хотел найти фото Свистовича, что бы посмотреть на его лицо в фотоархиве. Да так и не нашел. Было бы интересно посмотреть на физиономию этого героя.
Впрочем, появление Свистовича на майдане всегда плохо оканчиваются.Для майдана.Так что лучше не надо и смотреть.
Я сегодня видел видел по ТВ акцию в Фастове. Симомненко, Тимошенко.
Хоть какое-то разнообразие. Кстати Тимошенко объяснила что пока они выступают втроем. Так что Ющенко в статье видимо не место,его участие в оппозиции, как-то не вписывается в формат авантюры.
Зачем же его винить в том, чего он не собирается делать?
Неувязачка получается.Треба хвалить, по логике Свистовича.
2003.03.01 | tmp
Re: это не шутка...
Roller пише:> Я не думаю, что Микола прав в том, что все можно объяснить тупостью.
Микола не прав в главном - он почему-то решил, что здесь, на Майдане, он имеет право и власть указывать кому бы то ни было "что", "когда", "как" и "про кого" говорить, молчать..
Микола может быть тысячу раз прав или не прав по сути статьи, а МС миллион раз может быть или не быть фашистом, массоном и вообще Кучмой, но право говорить и у того, и другого есть, причем совершенно одинаковое...
мы, кажется, здесь договорились что именно "низя" и выработали правила: http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_faq&key=984426137
2003.03.01 | Serhiy Hrysch
Роллер переходе на особистості??
Хаха, не чекав. Пане Роллере, чи вам нападати на особистість (типу"поява того то закінчується погано")? Чи ви не знаєте, що ідею цінять не по тім, хто її сказав, а яка вартість ідеї?2003.03.01 | Roller
Замечание принимается (-)
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Ролере, це Ви у нас частина правди, а я вона вся :))
Roller пише:>
> Я не думаю, что Микола прав в том, что все можно объяснить тупостью.
Тупістю це дійсно пояснити не можна
>
> Статья перепечатана, и это не одна статья , а целая серия статей примерно того же плана. Это вписывается и в стратегию ,о которой говорила М.Свистович. Не за кого-то, а против кого-то.
Про план і стратегію правильно, однак Ви знову, як завжди, робите неправильні висновки. Стаття за, а не проти.
>
> То есть, выступать не в поддержку какого-то депутата, депутат может и проиграть, а выступать против его противников. Такая работа во первых опалачивается, по предоплате,и результат всегда гарантирован.
Не оплачується, Ролере. От я проти Мельника виступав, так мені не оплатили. Правда, я категорично поставив умову, щоб мені і нікому з людей не платили.
>
> В общем-то нет ничего неожиданного в таком повороте ориентации Свистовичей.
Де ж Ви поворот побачили на рівній дорозі?
>
> Если вспомнить как с титров майдан исчез лозунг "Украина без Кучмы", совместное заявление Свистовича с Коваленко с заявленой акцией в пику оппозиции.
Заява не була в піку і не спільно з Коваленком, а спільно з Жовтяком, Кривенком, Чемерисом, Тетяною Чорновіл та ін. (Коваленко там був лише одним з...).
Гасла "Україна без Кучми" на Майдані не було, там було написано Офіційний сайт акції "Україна без Кучми" Оскільки акції з такою назвою немає, то і напис ми зняли, хоч і з запізненням. о зникло разом з роз"ясненням, бо акція "Україна без Кучми"
>
> Непонятно только, кого Свистович представляет. Он рассказывает о том, что дает какие -то рекомендации кому-то, и вероятно их кто-то принимает.
Вас, Ролере, я точно не представляю. Будьте певні. А рекомендації даю депутатам і діячам від СПУ, БЮТ і НУ. Часом до них прислухаються.
>
> Я вот увидел недавно фото Чемириса на майдане. И словил себя на мысли, что Чемириса народ знает в лицо, Луценко, тоже знает.
Порийтесь у фотоархіві на початку. Там є. Може без напису, бо я - людина скромна, на свому сайті якось незручно себе рекламувати. Тому я там на фотках не один. Я такий світловолосий в окулярах.
>
> А все что известно об участии Свистовича в акции палаточного городка и о его действиях известно только со слов самого Свистовича.
Ви почитайте газети тих днів. Просто всі підряд. Або Гуглем пошукайте в інтернеті, або "Грані" (там Луценко і Мороз мене згадували), або книжку Чобота про "Україну без Кучми".
>
> Единственная связь которая формально подтверждена Чемирисом это упоминание о ста баксах Сивковича, упомининие фамилии Сивковича, так вернее, в какой-то связи с теми деньгами, которые передал Чемирис Свистовичу.
Чемерис Вам вже давно пояснив, що це були його 100 баксів, а я помилився, подумавши, що це Сивковича, оскільки Чемерис їх витяг з шухляди стола в офісі.
>
> Я сегодня хотел найти фото Свистовича, что бы посмотреть на его лицо в фотоархиве. Да так и не нашел. Было бы интересно посмотреть на физиономию этого героя.
Див. трохи вище
>
> Впрочем, появление Свистовича на майдане всегда плохо оканчиваются.Для майдана.Так что лучше не надо и смотреть.
А самого Майдану без Свистовича б не було. Як Вам ця задачка, Ролере?
>
> Я сегодня видел видел по ТВ акцию в Фастове. Симомненко, Тимошенко.
> Хоть какое-то разнообразие. Кстати Тимошенко объяснила что пока они выступают втроем. Так что Ющенко в статье видимо не место,его участие в оппозиции, как-то не вписывается в формат авантюры.
Такий великий, а досі не навчилися читати. Авантюрою є не акція, а схиляння опозиційних рад до проголошення "територій, вільних від Кучми".
2003.03.02 | Roller
Вы же не подумали, что это деньги Кучмы. Вы подумали, Сивковича
Михайло Свистович пише:> Roller пише:
> >
>
> >
> > Единственная связь которая формально подтверждена Чемирисом это упоминание о ста баксах Сивковича, упомининие фамилии Сивковича, так вернее, в какой-то связи с теми деньгами, которые передал Чемирис Свистовичу.
>
> Чемерис Вам вже давно пояснив, що це були його 100 баксів, а я помилився, подумавши, що це Сивковича, оскільки Чемерис їх витяг з шухляди стола в офісі.
>
> >
> > Нельзя ли пояснить это место.
Все таки Сивкович звезда первой величині в украинском политикуме.
И один в поле воин, как он выразился. И вдруг, оказывается, что 100 баксов, которые не связаны с деньгами Сивковича связаны с именем Чемириса.
О каком офисе может идти речь?
Об офисе Чемириса, тогда как там могли оказаться деньги Сивковича?
Об офисе Сивковича? Тогда как мог там оказаться Свистович с Чемирисом.
Не понятно вообще какое отношение имеет Чемирис к Сивковичу. Он у него работал? Или наоборот.
Я отдою должное вашему участию в майдане, это вы напрасно. Но уверен, что майдан бы состоялся и без вас. Просто на него был заказ.
И это очевидно, майдан работает не на общественных началах.
Впрочем в этом нет ничего страшного, кроме того, что кто платит, тот и заказывает музыку. Тема майдана не связана с деятельностью оппозиции.
Она связана скорее с вашей особистостью, а ее меня просили не обсуждать. Мы обсуждаем не личности, а их роль в украинской истории.
В данном случае можно воспользоваться пословицей "Слово не воробей".
Депутат печально известного Таращанского рай-она, Сивкович, вернее его имя упомянутое вами ошибочно в связи с ящиком стола из которого доставали купюру на оплату расходов по организации палаточного городка.
Согласитесь , что такая связь не могла возникнуть случайно.
Вы же не подумали, что это деньги Кучмы. Вы подумали, что это деньги Сивковича. И для этого должно быть какое-то логическое объяснение.
В чем оно? Можно ли об рассказать широкой публике. Ведь известно, что Сивкович служил вместе с Путиным, только в разных городах. Они хорошо знакомы друг другу и из машины Сивковича вытаскивают не простых людей.
И после его акций слетают министры силовых ведомств.
Вопрос, конечно, интересный.
2003.03.03 | Л.К.
Re: Вы же не подумали, что это деньги Кучмы. Вы подумали, Сивковича
Roller!!!2003.03.03 | Roller
Убит не насмерть-)
2003.03.04 | Михайло Свистович
Re: Ролере, останній раз про Сивковича
Наступний раз я просто видалятиму цю тему, бо Вам вже сто разів пояснювали, а Ви косите під дурачка і знову продовжуєте спамити.Roller пише:
>
> О каком офисе может идти речь?
> Об офисе Чемириса, тогда как там могли оказаться деньги Сивковича?
> Об офисе Сивковича? Тогда как мог там оказаться Свистович с Чемирисом.
>
> Не понятно вообще какое отношение имеет Чемирис к Сивковичу. Он у него работал? Или наоборот.
Чемерис був в.о. голови партії "Вперед, Україно!" Сивкович був спонсором цієї партії. Чемерис не питав у Сивковича дозволу про вихід на Майдан, але повідомив йому про це. Сивкович нічого не сказав на це, просто взяв до відома. Потім, коли ми були на Майдані, Сивкович відмежувався від УБК. Чемерис вийшов з партії, оскільки більшість все одно пішла б за Сивковичем (за його грошима) і вигнав Сивковича з офісу, який був оформлений на Інститут "Республіка" Чемериса. Сивкович виганятися не хотів, тому довелось йому допомогти силами ірпінської опозиції.
>
> Я отдою должное вашему участию в майдане, это вы напрасно. Но уверен, что майдан бы состоялся и без вас. Просто на него был заказ.
И это очевидно, майдан работает не на общественных началах.
У Вас є про це відомості? Ні? Ну так закрийте свій чорний рот.
Грубо, але справедливо
>
> Впрочем в этом нет ничего страшного, кроме того, что кто платит, тот и заказывает музыку. Тема майдана не связана с деятельностью оппозиции.
Ну так що Ви тут робите? Вперед на сайт, який для Вас є опозиційним? Чи Ви не відносите себе до опозиції?
>
> Депутат печально известного Таращанского рай-она, Сивкович, вернее его имя упомянутое вами ошибочно в связи с ящиком стола из которого доставали купюру на оплату расходов по организации палаточного городка.
Ролере, я розумію, що Ви - ідіот, але ж не настільки, щоб повірити, ніби за 100 доларів можна покрити всі опозиційні видатки.
2003.03.04 | Roller
С чего вы взяли, что я поверил? Я не такой идиот как Вы.
Михайло Свистович пише:>
>
> Чемерис був в.о. голови партії "Вперед, Україно!" Сивкович був спонсором цієї партії. Чемерис не питав у Сивковича дозволу про вихід на Майдан, але повідомив йому про це. Сивкович нічого не сказав на це, просто взяв до відома. Потім, коли ми були на Майдані, Сивкович відмежувався від УБК.
Чемерис вийшов з партії, оскільки більшість все одно пішла б за Сивковичем (за його грошима) і вигнав Сивковича з офісу, який був оформлений на Інститут "Республіка" Чемериса. Сивкович виганятися не хотів, тому довелось йому допомогти силами ірпінської опозиції.
>
> >
> >
>
> >
> > Депутат печально известного Таращанского рай-она, Сивкович, вернее его имя упомянутое вами ошибочно в связи с ящиком стола из которого доставали купюру на оплату расходов по организации палаточного городка.
>
> Ролере, я розумію, що Ви - ідіот, але ж не настільки, щоб повірити, ніби за 100 доларів можна покрити всі опозиційні видатки.
С чего вы взяли, что я поверил? Я не такой идиот как Вы.Не я же называл имя Сивковича.
2003.03.06 | Михайло Свистович
Re: Ви гірший. Ви невиліковний :)) (-)
2003.03.06 | Roller
Не эти ли члены выступают лидерами нац - дем оппазиции.
Михайло Свистович пише:> Roller пише:
>
> Заява не була в піку і не спільно з Коваленком, а спільно з Жовтяком, Кривенком, Чемерисом, Тетяною Чорновіл та ін. (Коваленко там був лише одним з...).
>
> Гасла "Україна без Кучми" на Майдані не було, там було написано Офіційний сайт акції "Україна без Кучми" Оскільки акції з такою назвою немає, то і напис ми зняли, хоч і з запізненням. о зникло разом з роз"ясненням, бо акція "Україна без Кучми"
>
>
> >
> >
2003.03.01 | Л.К.
Re: Оце дав, так дав!!!
От попав, Микола, так попав!Ну прямо пальцем і прямо в небо!
Це ж треба видати:
Микола з Черкас пише:
> Боже яка чипуха. Не пожалів же якийсь Свистович часу? Мабуть днів два писав, а написав пшик. Говорять же тобі люди:"Не марнуй чужий час" Де ж ти хлопче був раніше? Чому ж ти такий розумник мовчав. А зараз ти базікаєш про... Я деже не знаю про що ти базікаєш. Про все і ні про що. І Тимошенко в тебе супер і Мороз, але все вони роблять не так. Питається, чому ж вони в тебе не спитали як Кучму прогнати? Заднім числом ти стратег. Зараз, мені здається, треба пояснювати людям чому вони повинні вихидити на площу, а ти надумав критикувати опозицію. Чи не критикував ти? Я не зрозумів, для чого було ото базікати? Весняна авантюра опозиції. Це ж треба було додуматись? Нормальні люди скажуть що той Свистович провокатор чи саботажник. А я думаю що це просто дурість. Тупість як діагноз. В час коли треба згуртовано наступати на режим, завжди знайдеться якийсь Свистун, який вирішить що він самий-самий грамотний. Це говорить про низьку освідченість. Просто людина захотіла засвітитись. І засвітилась. Як телепень. Менше трьопу -більше діла, Свистович.
Сміх тай годі!
Колю з Черкас, та Свистович належить до тої когорти українців, які своїми діями на початку 90-х й породили незалежну України. А ви йому: " Менше трьопу -більше діла, Свистович".
Модератори, ну скільки можна просити? Ну складіть Ви порадничок для новачків і першим пунктом, великими літерами, поставте: "Перше ніж писати на Майдан, ПОЧИТАЙ хоча б з тиждень дописи інших майданівців, щоб не виглядати посміховиськом".
2003.03.01 | Бєлочка
А правила почитати? Чи це тільки заради ролика робиться?
Л.К. пише:> Колю з Черкас, та Свистович належить до тої когорти українців, які своїми діями на початку 90-х й породили незалежну України. А ви йому: " Менше трьопу -більше діла, Свистович".
Це ви свого ролика вмовляйте, чого в рот води набрали? Він хаєть Михайла і більше, і довше, і зліше, ніж оцей пришлий козел.
> Модератори, ну скільки можна просити? Ну складіть Ви порадничок для новачків і першим пунктом, великими літерами, поставте: "Перше ніж писати на Майдан, ПОЧИТАЙ хоча б з тиждень дописи інших майданівців, щоб не виглядати посміховиськом".
А правила почитати, чи за роликом вже сама теж письменник, а не читач?
2003.03.02 | Roller
Белка ті уже второй раз нарушаешь правила. Читай внимательней (-
2003.03.02 | Л.К.
Re: А правила почитати? Чи це тільки заради ролика робиться?
Бєлочка пише:> Л.К. пише:
>
> > Колю з Черкас, та Свистович належить до тої когорти українців, які своїми діями на початку 90-х й породили незалежну України. А ви йому: " Менше трьопу -більше діла, Свистович".
>
> Це ви свого ролика вмовляйте, чого в рот води набрали? Він хаєть Михайла і більше, і довше, і зліше, ніж оцей пришлий козел.
>
> > Модератори, ну скільки можна просити? Ну складіть Ви порадничок для новачків і першим пунктом, великими літерами, поставте: "Перше ніж писати на Майдан, ПОЧИТАЙ хоча б з тиждень дописи інших майданівців, щоб не виглядати посміховиськом".
>
> А правила почитати, чи за роликом вже сама теж письменник, а не читач?
Шановна пані, я двічі перечитала Ваш допис, але так і не зрозуміла яке відношення він має до теми "весняна авантюра опозиції".
І хто такий "ролік"? Якщо ви маєте на увазі Ролера, то ролік до Ролера має таке саме відношення, як білуга до Білочки.
Що ж до правил, то по моєму ВАМ слід їх почитати уважно, бо вони забороняють образи на адресу співрозмовника типу "пришлий козел".
Дякую, що читаєте віртуальний роман.
З повагою,
Л.К.
2003.03.03 | Бєлочка
Re: А правила почитати? Чи це тільки заради ролика робиться?
Л.К. пише:> > А правила почитати, чи за роликом вже сама теж письменник, а не читач?
>
> Шановна пані, я двічі перечитала Ваш допис, але так і не зрозуміла яке відношення він має до теми "весняна авантюра опозиції".
Якщо вже мене до панського роду, то я панна буду. Мій допис мав відношення до постійних нахабних вонючок вашого коханого Ролера на адресу Свистовича. Які для вас божа роса, а я не можу цього терпіти. От ви зреагували на подібне від якогось Миколи, а хоч раз вказати на це Ролеру вам зась? Я до вас звертаюся, бо інші ним взагалі гребують, мовчки зносять ту жовч. Ви ж знаєте Михайла і знаєте як несправделиво по відношенню до нього і всього що він робить ота гидотна писанина Ролера. Він пройти не може, щоб не вякнути на Михайла. Я не можу мовчати, бо я знаю, що він гордий, і сам за себе не боронитиме, і переноситиме ті плювки, а я не можу читати, коли плюють в таких достойних людей.
> І хто такий "ролік"? Якщо ви маєте на увазі Ролера, то ролік до Ролера має таке саме відношення, як білуга до Білочки.
Вам смішно, а мені плакати хочеться, коли я бачу як на святу людину жовч виливають! Вам цього ніколи не зрозуміти.
> Що ж до правил, то по моєму ВАМ слід їх почитати уважно, бо вони забороняють образи на адресу співрозмовника типу "пришлий козел".
Де? А покажіть мені? Я правила читала. Мене хлопці змусили ще минулого року.
> Дякую, що читаєте віртуальний роман.
Який роман? Це ви так називаєте те, що ви здійняли у промайдані про обрізану тему Ролера? Саме там ви його і захищали.
2003.03.03 | Л.К.
Re: А правила почитати? Чи це тільки заради ролика робиться?
Панянка Білочка пише:Мій допис мав відношення до постійних нахабних вонючок вашого коханого Ролера на адресу Свистовича. Які для вас божа роса, а я не можу цього терпіти. От ви зреагували на подібне від якогось Миколи, а хоч раз вказати на це Ролеру вам зась? Я до вас звертаюся, бо інші ним взагалі гребують, мовчки зносять ту жовч. Ви ж знаєте Михайла і знаєте як несправделиво по відношенню до нього і всього що він робить ота гидотна писанина Ролера. Він пройти не може, щоб не вякнути на Михайла. Я не можу мовчати, бо я знаю, що він гордий, і сам за себе не боронитиме, і переноситиме ті плювки, а я не можу читати, коли плюють в таких достойних людей.
Так, шановна панна, я знаю Свистовича і абсолютно погоджуюся з Вами у тому, що ця людина гідна найвищого шацунку.
Що стосується дописів мого коханого Ролера про пана Михайла , то мені вони теж не подобаються і Ролер про це чудово знає. Однак він доросла людина з незалежними поглядами, свідома того, що робить, і здатна самостійно відповідати за свої слова. То ж висловіть, шановна Білочко, своє обурення самому Ролеру, а не мені.
Що ж стосується вашого твердження буцімто майданівці гребують Ролером, я би не була така певна. Так, Ролера частенько заносить, але ще частіше він видає чудові, розумні речі. Почитайте хоч це: http://maidan.org.ua/n/culture/1044526255, або це: http://maidan.org.ua/n/culture/1046084445, чи це: http://maidan.org.ua/n/culture/1045698256.
Можливо мудрі люди, включаючи й пана Михайла, тому і вибачають Ролерові бздикі, що знають йому ціну?
Л.К. писала:
>І хто такий "ролік"? Якщо ви маєте на увазі Ролера, то ролік до Ролера має таке саме відношення, як білуга до Білочки.
Білочка відповіла:
>Вам смішно, а мені плакати хочеться, коли я бачу як на святу людину жовч виливають! Вам цього ніколи не зрозуміти.
Я вас дуже добре розумію і не смішно мені зовсім. Просто з Ролером я з»ясовую стосунки в іншому місці – не на форумі, а ,власне, в тому віртуальному романі «Параджанов…», який ви не читали. Зайдіть в «Культуру» й побачите там останні дві частини (дві перші, на жаль, уже в архіві). Там багато вздуру, але багато й дуже цікавих речей. Якщо вистачить терпіння, то побачите.
> Що ж до правил, то по моєму ВАМ слід їх почитати уважно, бо вони забороняють образи на адресу співрозмовника типу "пришлий козел".
>Де? А покажіть мені? Я правила читала. Мене хлопці змусили ще минулого року.
ВИТРИМКА ІЗ ПРАВИЛ:
0. Підміна обговорення теми образами опонента, опонентів, інших учасників форуму
-------
Прямі образи учасників форуму, висловлені як у формі "Петя - дурак", так і у формі "Каков дурак этот Петя!", вилучаються модератором незалежно від того, чи дійстають вони відповідь у тому ж дусі, чи ні.
http://maidan.org.ua/n/faq/984426137
2003.03.04 | Бєлочка
Скільки ж можна?
Л.К. пише:> Панянка Білочка пише:
> <i>Мій допис мав відношення до постійних нахабних вонючок вашого коханого Ролера на адресу Свистовича. Які для вас божа роса, а я не можу цього терпіти. От ви зреагували на подібне від якогось Миколи, а хоч раз вказати на це Ролеру вам зась? Я до вас звертаюся, бо інші ним взагалі гребують, мовчки зносять ту жовч. Ви ж знаєте Михайла і знаєте як несправделиво по відношенню до нього і всього що він робить ота гидотна писанина Ролера. Він пройти не може, щоб не вякнути на Михайла. Я не можу мовчати, бо я знаю, що він гордий, і сам за себе не боронитиме, і переноситиме ті плювки, а я не можу читати, коли плюють в таких достойних людей. </i>
>
> Так, шановна панна, я знаю Свистовича і абсолютно погоджуюся з Вами у тому, що ця людина гідна найвищого шацунку.
>
> Що стосується дописів мого коханого Ролера про пана Михайла , то мені вони теж не подобаються і Ролер про це чудово знає. Однак він доросла людина з незалежними поглядами, свідома того, що робить, і здатна самостійно відповідати за свої слова. То ж висловіть, шановна Білочко, своє обурення самому Ролеру, а не мені.
Я висловлювала і не один раз. Після чого зі мною хлопці провели роботу і просили не будити лихо. І я довго сиділа тихо, але тут вже не витримала. І написала вам, що може хоч ви його змусите припинити.
> Що ж стосується вашого твердження буцімто майданівці гребують Ролером, я би не була така певна. Так, Ролера частенько заносить, але ще частіше він видає чудові, розумні речі. Почитайте хоч це: http://maidan.org.ua/n/culture/1044526255, або це: http://maidan.org.ua/n/culture/1046084445, чи це: http://maidan.org.ua/n/culture/1045698256.
Не буду я того читати. Мені огидно будь що від людини яка постійно і цинічно паплюжить і оббріхує того, кого я безмежно поважаю. Після всього, що писалося різними людьми, депутатами, політиками та ким завгодно на форумі протягом років, він ще й набирається нахабства писати, що "А все что известно об участии Свистовича в акции палаточного городка и о его действиях известно только со слов самого Свистовича."
> Можливо мудрі люди, включаючи й пана Михайла, тому і вибачають Ролерові бздикі, що знають йому ціну?
Ага. Сподівайтеся. А я гадаю, що просто зв"язуватися не хочуть і мурашник ворушити.
> Л.К. писала:
> >І хто такий "ролік"? Якщо ви маєте на увазі Ролера, то ролік до Ролера має таке саме відношення, як білуга до Білочки.
>
> Білочка відповіла:
> >Вам смішно, а мені плакати хочеться, коли я бачу як на святу людину жовч виливають! Вам цього ніколи не зрозуміти.
>
> Я вас дуже добре розумію і не смішно мені зовсім. Просто з Ролером я з»ясовую стосунки в іншому місці – не на форумі, а ,власне, в тому віртуальному романі «Параджанов…», який ви не читали. Зайдіть в «Культуру» й побачите там останні дві частини (дві перші, на жаль, уже в архіві). Там багато вздуру, але багато й дуже цікавих речей. Якщо вистачить терпіння, то побачите.
>
> > Що ж до правил, то по моєму ВАМ слід їх почитати уважно, бо вони забороняють образи на адресу співрозмовника типу "пришлий козел".
>
> >Де? А покажіть мені? Я правила читала. Мене хлопці змусили ще минулого року.
>
> ВИТРИМКА ІЗ ПРАВИЛ:
> 0. Підміна обговорення теми образами опонента, опонентів, інших учасників форуму
> -------
>
> Прямі образи учасників форуму, висловлені як у формі "Петя - дурак", так і у формі "Каков дурак этот Петя!", вилучаються модератором незалежно від того, чи дійстають вони відповідь у тому ж дусі, чи ні.
> http://maidan.org.ua/n/faq/984426137
А вам чого? Хай той кого я назвала чи там модератори обурювалися. Коли Ролер Михайла і гірше називав ви мовчали. А там хтось тролем того ж типа назвав і що? Чим це краще за пришлого козла? Чому ж ви не обурюєтеся? Та щоденно хтось когось і гріше називає і щось я від вас обурення не бачила. А як я назвала когось, кого полюбив ваш Ролер, то одразу тут і ви, захищати. І ви скажіть, що я не права після його чергових провокацій. І це все трапляється саме тому, що такі чорні люди відчувають що їм це подарують як вже дарують Ролеру роками. Та скількі ж можна?
2003.03.04 | Л.К.
Re: Дійсно, скільки ж можна?
Білочка пише:я довго сиділа тихо, але тут вже не витримала. І написала вам, що може хоч ви його змусите припинити.
Шановна Білочко, я не можу виконати ваше бажання і примусити Ролера замовчати. Він не дитина і я йому не мама.
Думаю, що ця гілка не є відповідним місцем для обговорення особистостей чи з”ясування наших стосунків з будь-ким.
Якщо ви хочете продовжити цю розмову, то можете перенести її у “Про Майдан”.
Минулий раз ви запитали мене де в правилах Майдану заборонено образи.
Я відповіла. Ось цей фрагмент нашої розмови:
>Де? А покажіть мені? Я правила читала. Мене хлопці змусили ще минулого року.
>
> ВИТРИМКА ІЗ ПРАВИЛ:
> 0. Підміна обговорення теми образами опонента, опонентів, інших учасників форуму
> -------
>
> Прямі образи учасників форуму, висловлені як у формі "Петя - дурак", так і у формі "Каков дурак этот Петя!", вилучаються модератором незалежно від того, чи дійстають вони відповідь у тому ж дусі, чи ні.
> http://maidan.org.ua/n/faq/984426137
І почула вдячну відповідь вихованої людини:
> А вам чого? Хай той кого я назвала чи там модератори обурювалися.
Далі ви знову про Ролера, але про це ми вже говорили. Повторюватись не буду.
2003.03.05 | Roller
Любовь твоя слепа.Знал ли Свистович, что Сивкович бывший КГБ -ис
Белка ты говоришь , что хорошо знаешь Свистовича.
Как ты думаешь,
Знал ли Свистович, что Сивкович бывший КГБ -ист?
Что депутат Таращанского р-она Сивкович мог подложить деньги в ящик Чемириса 100 баксов на акцию?
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1046554453&first=1046817502&last=1046778753
И еще, попутно возникающие вопросы.
04-03-2003 15:39, Roller
С чего вы взяли, что я поверил? Я не такой идиот как Вы.
Версія до друку // Відповісти // Тема повністю // Редагувати // Стерти // переглядів: 13 // URL: http://maidan.org.ua/n/free/1046785194
Михайло Свистович пише:
>
>
> Чемерис був в.о. голови партії "Вперед, Україно!" Сивкович був спонсором цієї партії. Чемерис не питав у Сивковича дозволу про вихід на Майдан, але повідомив йому про це. Сивкович нічого не сказав на це, просто взяв до відома. Потім, коли ми були на Майдані, Сивкович відмежувався від УБК.
КГБ Сивкович, так точнее.
Чемерис вийшов з партії, оскільки більшість все одно пішла б за Сивковичем (за його грошима) і вигнав Сивковича з офісу, який був оформлений на Інститут "Республіка" Чемериса. Сивкович виганятися не хотів, тому довелось йому допомогти силами ірпінської опозиції.
> Что такое Ирпенская оппозиция? Когда и как ей удалось выгнать олигарха и КНБ- иста Сивковича из его офиса?
Почему Дупутат ВР, испугался Ирпенской оппозиции и покинул свой оффис? Может ли ирпенская оппозиция выгнать Кучму из оффиса? Когда у него столько оффисов в том числе и "Институт Чемириса".
> > Депутат печально известного Таращанского рай-она, Сивкович, вернее его имя упомянутое вами ошибочно в связи с ящиком стола из которого доставали купюру на оплату расходов по организации палаточного городка.
>
> Ролере, я розумію, що Ви - ідіот, але ж не настільки, щоб повірити, ніби за 100 доларів можна покрити всі опозиційні видатки.
С чего вы взяли, что я поверил? Я не такой идиот как Вы.Не я же называл имя Сивковича.
http://maidan.org.ua/n/free/1046785194
2003.03.06 | Михайло Свистович
Re: Ролере, язик ще не відсох?
Roller пише:>
> Белка ты говоришь , что хорошо знаешь Свистовича.
Я не знаю, хто така Бєлочкі, однак вона, хоч і афективно, говоритьь правду.
> Как ты думаешь,
> Знал ли Свистович, что Сивкович бывший КГБ -ист?
А до чого тут взагалі Сивкович?
>
> Что депутат Таращанского р-она Сивкович мог подложить деньги в ящик Чемириса 100 баксов на акцию?
Я щойно написав, що Ви - ідіот невиліковний. І Ви це підтверджуєте. Це були 100 доларів Чемериса. Сивкович не знав про акцію, а я і досі ні разу не бачив Сивковича і не хочу бачити.
>
> > Что такое Ирпенская оппозиция? Когда и как ей удалось выгнать олигарха и КНБ- иста Сивковича из его офиса?
Дуже просто. Сказати, що, якщо вони не заберуться, їхні речі разом з ними і Сивковичем особисто будуть винесені на вулицю. Мене при цьому не було. Я був зайнятий у наметовому містечку.
>
> Почему Дупутат ВР, испугался Ирпенской оппозиции и покинул свой оффис? Может ли ирпенская оппозиция выгнать Кучму из оффиса? Когда у него столько оффисов в том числе и "Институт Чемириса".
Тому що фізична сила була на нашій стороні. Кучму не можемо, на жаль, вигнати. Фізична сила на його стороні. А інститут "Республіка" - це офіс Чемериса. Майдан не має до цього офіса жодного стосунку, хоча майданівці завжди є жаданими гостями у цьому офісі.
>
> С чего вы взяли, что я поверил? Я не такой идиот как Вы.Не я же называл имя Сивковича.
Ви постійно використовуєте кожен випадок, щоб закинути мислевірус. Розслабтесь. Вам ніхто не вірить. Навіть ті, хто цінує деякі зразки Вашої творчості. Я сам визнаю, що окремі Ваші абзаци є майже шедеврами. Однак, лише окремі, бо інші абзаци паскудять весь матеріал. Це ж загальновідомо: безум часто сусідить з геніальністю
2003.03.06 | Roller
. Идиоты в комплементах не нуждаются. Руки же ваши не отсыхают.
Михайло Свистович пише:> Roller пише:
> >
> >
>
> Ви постійно використовуєте кожен випадок, щоб закинути мислевірус. Розслабтесь. Вам ніхто не вірить. Навіть ті, хто цінує деякі зразки Вашої творчості. Я сам визнаю, що окремі Ваші абзаци є майже шедеврами. Однак, лише окремі, бо інші абзаци паскудять весь матеріал. Це ж загальновідомо: безум часто сусідить з геніальністю
Попытка вырезать мои постинги оканчивается тем, что люди обращаются на них внимание. Обращаются ко мне с вопросами по материалам на которые нельзя сослаться. Это объективно означает для меня , что люди читают.
Они не обязаны мне верить. Для этого у них есть бог. Но перед собой они обязаны думать.
И они думают.У меня появились первые сведения о том, что постинги которые вы верезаете люди успевают скопировать. Они их распечатывают. И зачем-то коллекционируют. Ставят на полку.Не знаю для чего. Может для того что бы дать почитать другим. Но это не только мои постинги. Тех кого режут на майдане. Это убеждает меня в том, что цензура бессильна перед словом.
Что до Ваших lиагнозов и оценок? я пока в состоянии сам контролировать и оценивать свое состояние здоровье. Идеотизм? о котором вы говорите? не имеет медицинскоq природы, аспекта.
Он действительно не излечим. Но не вижу необходимости его лечить. Сегодня существуют общества которые себя величают идиотами.(Андрухович). Само понятие идиот можно расценивать как высокую оценку интеллектуальным способностям. Именно поэтому, а не потому, чтобы задеть вася и сообщил вам свое мнение.
Вы идиот, но друго типа, не такой как я. И я желаю Вам таким и оставаться. Я говорю это не из добрыз и не из злых побуждений. Если вы перестанете им быть, вы перестанете быть вообще.
Только из идиотов и появляется что-то неординарное. Вы сами в состоянии оценить, что это не комплемент. Идиоты в комплементах не нуждаются.
Осталось сказать
Brgds,
Roller.
2003.03.06 | vujko
UVMOD Rоллeра тимчасово видалити з форуму за повторнi
Rоллeра тимчасово видалити з форуму за повторнi пeрсональнi образи:"Я не такой идиот как Вы."
http://maidan.org.ua/n/free/1046819403
http://maidan.org.ua/n/free/1046785194
"Идиоты в комплементах не нуждаются. Руки же ваши не отсыхают." http://maidan.org.ua/n/free/1046977575
2003.03.07 | Roller
Думай сильнее. Идиотами не рождаются. (-)
2003.03.07 | Адвокат ...
Не треба!
Бидластого ґрахвомана тре бити по пиці. Але робити те,-- читко, влучно, не ажитовано.Найбільше, чого той телепень боїть се,-- то бути посміховиськом.
Я розумію: він вже давно для багатьох майданівців є синонімом до слова "опудало". Кольоритне, недолуге старе та в стрьопах,-- опудало. Ставте си до Ролєра, як до Ку-чма з Ку-чми-хою "в однім фляконі".
2003.03.06 | Михайло Свистович
Re: . Идиоты в комплементах не нуждаются. Руки же ваши не отсыхают.
Roller пише:>
> Попытка вырезать мои постинги оканчивается тем, что люди обращаются на них внимание. Обращаются ко мне с вопросами по материалам на которые нельзя сослаться. Это объективно означает для меня , что люди читают.
Та ніхто Вашу маячню ще жодного разу не вирізав. Це у Вас манічка переслідування і величі одночасно, бо ніхто Вас майже не читає. Лікуйтеся.
>
> И они думают.У меня появились первые сведения о том, что постинги которые вы верезаете люди успевают скопировать. Они их распечатывают. И зачем-то коллекционируют. Ставят на полку.Не знаю для чего. Может для того что бы дать почитать другим. Но это не только мои постинги. Тех кого режут на майдане. Это убеждает меня в том, что цензура бессильна перед словом.
Медицина поки що безсильна перед дуркою
2003.03.07 | Roller
Re: . Идиотами не рождаются, идиотами становятся.
Михайло Свистович пише:> Roller пише:
> >
> > Попытка вырезать мои постинги оканчивается тем, что люди обращаются на них внимание. Обращаются ко мне с вопросами по материалам на которые нельзя сослаться. Это объективно означает для меня , что люди читают.
> Та ніхто Вашу маячню ще жодного разу не вирізав. Це у Вас манічка переслідування і величі одночасно, бо ніхто Вас майже не читає. Лікуйтеся.
>
> > > Ну зачем вы говорите неправду.Я могу вас свести с людьми которые подтвердят мои слова. За последние два дня вырезали штук пять постингов.
И потом, кто вам дал право нарушать правила майдана.
Це у Вас манічка переслідування і величі одночасно, бо ніхто Вас майже не читає. Лікуйтеся.
Вы могли бы подумать о том, что нельзя делать таких абсолютных утверждений. Никто означает никто. Но вы же читаете. И отвечаете. Этого уже достаточно, чтобы доказать что ваше утверждение ложно.
Мания величия , преследования, оставляю это на вашей совести. Не выли сами утверждали отмечали во мне признаки гениальности. И что же следуя утверждениу о мании я рассыпался в реверансах перед вами.
В чем моя мания. В том что я стараюсь опираться на оценки трезвых людей.
Вы показываете плохой пример участиникам форума, особенно с низкими умственными способностями. Обвинения в том что кто-то дурак, идиот, сплошь и рядом можно увидеть от тех кого скорее всего и можно отнрести к категории дебилов и ли дураков обыкновенных. Ведь это так просто. И никто не сделает замечание из мождераторов.
Замечание сделают мне , уже сделали в отношении Вас, за то, что я позволяю себе обсуждать вашу особистость.
Но позвольте, кто кого обсуждает. Я вижу прямо противоположное.
И Ваши утверждения сплошь и рядом противоречат самим же себе.
Я не ставлю себе цели тратить время на осуждение ваших комплексов.
Это врачебнрая тайна. Зачем же ее выыносить на широкий суд общественности.
Я здесь же собрал подборку ваших тезисов, причем, почти в хронологическом порядке. И что же, где она ? Ее удалили.Я отсавил об этом отзыв , и его удалили тоже. Это только то, что удалили здесь.
А для чего?
Кто же может принимать решение по удалению постингов в вашей собственной теме, как не вы сами. Мне же было сказано, что вы говорили о том, что будете вырезать мои постинги посвященные не удобным для вас замечаниям. И их вырезают. И вы сами об это говорите. И на ваши слова ссылаются, я могу привести ссылки. И вы как ни в чем ни бывало утверждаете, что ничего этого нет.
Удивительный случай. Я бы даже сказал, уникальный.
> > И они думают.У меня появились первые сведения о том, что постинги которые вы верезаете люди успевают скопировать. Они их распечатывают. И зачем-то коллекционируют. Ставят на полку.Не знаю для чего. Может для того что бы дать почитать другим. Но это не только мои постинги. Тех кого режут на майдане. Это убеждает меня в том, что цензура бессильна перед словом.
>
> Медицина поки що безсильна перед дуркою
Да дебилизм, страшная сила.
Крепкого Вам здоровья.
2003.03.07 | Olga
Не корысти ради . Токмо ради справедливости.
Михайло Свистович пише:> Roller пише:
> >
> > Попытка вырезать мои постинги оканчивается тем, что люди обращаются на них внимание. Обращаются ко мне с вопросами по материалам на которые нельзя сослаться. Это объективно означает для меня , что люди читают.
>
> Та ніхто Вашу маячню ще жодного разу не вирізав. Це у Вас манічка переслідування і величі одночасно, бо ніхто Вас майже не читає. Лікуйтеся.
>
Извините , но я вчера сама наблюдала пропажу по крайней мере трех постингов Rollera. Один в этой теме в первой половине дня . Кстати большого объема . И ,как я поняла, у Rollera не осталось его копии. Затем его вопрос по поводу удаления . И еще в теме про Тараса Черновола.
Не корысти ради . Токмо ради справедливости.
2003.03.07 | Л.К.
Re: МІСЦЕВІ “ШЕДЕВРИ”.
Шановне панство, я тут зробила підбірочку з Ваших “перлів” і пропоную визначити коефіцієнт корисності Ваших дій.
Михайло Свистович:
>Ролере, я розумію, що Ви - ідіот, але ж не настільки…
http://maidan.org.ua/n/free/1046775892
Roller:
>Я не такой идиот как Вы.
http://maidan.org.ua/n/free/1046785194
Михайло Свистович:
Ви гірший. Ви невиліковний :)) (-)
http://maidan.org.ua/n/free/1046973507
Михайло Свистович:
>Я щойно написав, що Ви - ідіот невиліковний. І Ви це підтверджуєте.
>Розслабтесь. Вам ніхто не вірить.
: http://maidan.org.ua/n/free/1046974197
Roller:
Что до Ваших диагнозов и оценок? я пока в состоянии сам контролировать и оценивать свое состояние здоровье. Идеотизм? о котором вы говорите? не имеет медицинской природы, аспекта.
Он действительно не излечим. Но не вижу необходимости его лечить. Сегодня существуют общества которые себя величают идиотами.(Андрухович).
Вы идиот, но друго типа, не такой как я. И я желаю Вам таким и оставаться.
http://maidan.org.ua/n/free/1046977575
Михайло Свистович:
>Медицина поки що безсильна перед дуркою
http://maidan.org.ua/n/free/1046983106
Михайло Свистович:
>Це у Вас манічка переслідування і величі одночасно, бо ніхто Вас майже не читає. Лікуйтеся.
http://maidan.org.ua/n/free/1046983106
Roller:
Я не ставлю себе цели тратить время на осуждение ваших комплексов.
Это врачебнрая тайна. Зачем же ее выносить на широкий суд общественности.
Да дебилизм, страшная сила.
Крепкого Вам здоровья.
http://maidan.org.ua/n/free/1047020146
Бєлочка:
>Мій допис мав відношення до постійних нахабних вонючок вашого коханого Ролера на адресу Свистовича.
>Я до вас звертаюся, бо інші ним взагалі гребують, мовчки зносять ту жовч.
http://maidan.org.ua/n/free/1046686121
ilia25:
>Ролер -- типовий графоман, та невиліконий дурень.
: http://maidan.org.ua/n/free/1046979216
Roller:
Вы вероятно относите себя к выликованым.
Последний раз, когда мы обсуждали вашу дурку, было года полтора назад.
Я не практикуюсщий доктор. Но следуя из ваших заключений можно сделать вывод о том, что с Вами стало лучше.
Вы стали типичным. В смысле дурак обыкновенный без проблесков гениальности.
…на майдане с уходом талантливых голов."Идиотов" становится все меньше и меньше.Остаются в основном дебилы.
http://maidan.org.ua/n/free/1047018829
vujko:
>Rоллeра тимчасово видалити з форуму за повторнi пeрсональнi образи:
http://maidan.org.ua/n/free/1046978201
Vujko, а чому видалити слід тільки Rollerа?
У цій дискусії усі перераховані особи опустилися «нище плінтуса».
(див. нище правила).
ВИПИСКА З ПРАВИЛ ФОРУМУ:
0. Підміна обговорення теми образами опонента, опонентів, інших учасників форуму
-------
Прямі образи учасників форуму, висловлені як у формі "Петя - дурак", так і у формі "Каков дурак этот Петя!", вилучаються модератором незалежно від того, чи дійстають вони відповідь у тому ж дусі, чи ні.
Розмови між учасниками форуму, що містять виключно особисті випади (тобто - не містять нічого більше), вважаються офтопіком та можуть бути видалені модератором без попередження.
У разі систематичного (більше трьох разів) порушення правил форуму з боку конкретного учасника його доступ до форуму може бути блоковано адмін-групою.
-------
1. Дефініції відвертої та тупої провокації та відповіді на неї.
-------
У разі будь яких відповідей на відверті та тупі провокації вилучатися будуть повідомлення і провокатора, і того, хто відповідає. Без огляду на зміст та персоналії.
А всім іншим пропоную зареєструватися. Бо може виникти потреба інколи переключатися на registered only mode. Як реєструватися - дивиться на форумі допомоги.
Дефініція відвертої та тупої провокації та відповіді на неї. Це дуже просто.
"Дурак!" - "Сам дурак!", або "Гав" - "Гав".
І обидва ідуть у смітник історії. Ніяких обговореннь. Ніяких волань про цензуру.
http://maidan.org.ua/n/faq/984426137
P.S.
Михайло Свистович пише:
>Та ніхто Вашу маячню ще жодного разу не вирізав.
Olga спростовує:
Извините , но я вчера сама наблюдала пропажу по крайней мере трех постингов Rollera. Один в этой теме в первой половине дня . Кстати большого объема . И ,как я поняла, у Rollera не осталось его копии. Затем его вопрос по поводу удаления . И еще в теме про Тараса Черновола.
Не корысти ради . Токмо ради справедливости.
Не корысти ради . Токмо ради справедливости.
Пане Михайле, Ви могли й не знати цього, але Ольга права. Дійсно, Rollera стирають. Тільки у цій темі було стерто три його дописи.
Спочатку образи опонента, а потім видалення його постингів не є найкращим способом доводити свою правоту.
2003.03.07 | Михайло Свистович
Re: МІСЦЕВІ “ШЕДЕВРИ”.
Л.К. пише:>
> Пане Михайле, Ви могли й не знати цього, але Ольга права. Дійсно, Rollera стирають. Тільки у цій темі було стерто три його дописи.
Не знав. Але гаряче схвалюю
> Спочатку образи опонента, а потім видалення його постингів не є найкращим способом доводити свою правоту.
Хай опонент менше бреше, до того ж цинічно, підступно і навмисно. Я не збираюсь витрачати час на виправдання, коли мене звинувачують, що маю дочку-курву, тоді як в мене лише син.
2003.03.07 | Л.К.
Re: МІСЦЕВІ “ШЕДЕВРИ”.
Михайло Свистович пише:> Л.К. пише:
> >
> > Пане Михайле, Ви могли й не знати цього, але Ольга права. Дійсно, Rollera стирають. Тільки у цій темі було стерто три його дописи.
>
> Не знав. Але гаряче схвалюю
>
> > Спочатку образи опонента, а потім видалення його постингів не є найкращим способом доводити свою правоту.
>
> Хай опонент менше бреше, до того ж цинічно, підступно і навмисно. Я не збираюсь витрачати час на виправдання, коли мене звинувачують, що маю дочку-курву, тоді як в мене лише син.
Я розумію, що шкода витрачати час на виправдовування у, м"яко кажучи, сумнівних обвинуваченнях. Але ж Ви знаходите час щоб, вибачте, "відгавкнутись". В результаті виникає ланцюгова реакція. Провокація породжує образи, образи викликають подальші образи і так до безкінечності. В результаті ми отримуємо замість дискусії банальну гризню, яка нікому не робить честі.
Ніж відповідати образою на образу, чи не краще елементарно дотримуватись правил? Вилучати дописи, які містять образи і провокації.
Правда, на мою думку, було б бажаним, на місці вилученого допису, залишати повідомлення модератора: "допис ... (такого-то) вилучено за проушення правил поведінки на форумі. Усе чесно, прозоро і, головне, без жодного хамства.
2003.03.07 | Бєлочка
Re: МІСЦЕВІ “ШЕДЕВРИ”.
Л.К. пише:> Правда, на мою думку, було б бажаним, на місці вилученого допису, залишати повідомлення модератора: "допис ... (такого-то) вилучено за проушення правил поведінки на форумі. Усе чесно, прозоро і, головне, без жодного хамства.
Не втрималася. Оце справді буде до вас останнє. З хамами "без жодного хамства"? Угу. Хами по людські не розуміють. Вони схиляються тільки перед силою. Вони і беруть верх завжди над вами, інтелігентами, а ви собі утираєтеся, і тихесенько радієте за свою моральну перевагу.
2003.03.07 | Л.К.
Re: Білочко,
дякую, що не втрималися і прочитали.Не Rollera я захищаю, а справедливість.
Майдан - це маленька держава. У цієї держави є закони і ці закони постійно порушуються. Погляньмо на себе. Ми встановили правила поведінки на форумі й ми ж їх порушуємо на кожному кроці.
Що можна тоді хотіти від політиків, які постійно порушують ними ж писані закони?
Що можна хотіти від народу, який постійно ігнорує закон "по образу и подобию" політиків?
Велике починається з малого, шановна панно, і не в Roller(і) справа, погодьтесь.
2003.03.07 | Бєлочка
По перше, я не Білочка, а по друге ви не праві.
2003.03.07 | Л.К.
Re: Сила ваших доводів кладе на лопатки(-)
2003.03.07 | Бєлочка
Які лопатки? (-)
2003.03.07 | Бєлочка
Попереднє порожнє, читайте це.
Що за мода імена перекручувати? Я Бєлочка, то особисте, на те є причина.Михайло колись наводив дуже влучний приклад із бабусею, що соїть на дорозі і совається туди сюди, не даючи пройти, а ти біжиш кудись, щоб врятувати людину, і змушений посунути бабусю без пояснень, бо як пояснювати та запізнюватися, то не встигнеш і людина загине. А бабуся образиться, ще і як. Це несправедливо до бабусі. Але справедливість до бабусі може обернутися життям людини. От так і ви зі своєю боротьюою за Ролера. Це ви думаєте, що ви за правила, а насправді ви через нерозуміння пріорітетів заважаєте комусь робити важливу справу. Я вас питала чому ви жодного разщу не обурилися коли Ролер порушував всі можливі правила? Ви мені не відповідли. Ви не зха справедливість, ви за Ролера. Виюачайте за помилки я хвилююся.
2003.03.07 | Л.К.
Re: Попереднє порожнє, читайте це.
Бєлочка пише:> Що за мода імена перекручувати? Я Бєлочка, то особисте, на те є причина.
>
Перепрошую, я не знала, що ви свідомо вживаєте "Бєлочка". Не проблема. Бєлочка, так Бєлочка.
> Михайло колись наводив дуже влучний приклад із бабусею, що соїть на дорозі і совається туди сюди, не даючи пройти, а ти біжиш кудись, щоб врятувати людину, і змушений посунути бабусю без пояснень, бо як пояснювати та запізнюватися, то не встигнеш і людина загине. А бабуся образиться, ще і як. Це несправедливо до бабусі. Але справедливість до бабусі може обернутися життям людини. От так і ви зі своєю боротьюою за Ролера. Це ви думаєте, що ви за правила, а насправді ви через нерозуміння пріорітетів заважаєте комусь робити важливу справу.
Описана вами ситуація є прикладом крайньої необхідності.
Навіть якщо б бабуся впала і розбила собі голову по вині Михайла, який поспішав на допомогу іншому, то він мав би виправдання.
Яка така крайня необхідність у хамстві на Майдані? Що його може виправдати?
Я вас питала чому ви жодного разщу не обурилися коли Ролер порушував всі можливі правила? Ви мені не відповідли. Ви не зха справедливість, ви за Ролера. Виюачайте за помилки я хвилююся.
Ні, шановна Бєлочко, я вам відповіла. Подивіться уважно. Я вам говорила, що з"ясовую стосунки з Roller(om) у "Культурі" в темі "Параджанов". Ви не захотіли читати. Ваша справа. Вам би дуже сподобалася наша остання розмова з паном Roller(om).
Дуже перепрошую, але мушу бігти по справам, тож, якщо ви не знайдете сьогодні відповіді на свій наступний допис, якщо він буде, прошу не ображатися. Відповім при нагоді.
До зустрічі, шановна панно Бєлочка.
2003.03.07 | vujko
Re: МІСЦЕВІ “ШЕДЕВРИ”.
Шановна Л.К., iдeться нe лишe про цю дискусiю. Гляньтe на назву цього допису за авторством Роллeра: http://maidan.org.ua/n/arch/1037404345Роллeр систeматично порушуe правила, до того ж його ловили на брeхнi.
Л.К. пише:
>
>
>
> vujko:
> >Rоллeра тимчасово видалити з форуму за повторнi пeрсональнi образи:
> http://maidan.org.ua/n/free/1046978201
>
> Vujko, а чому видалити слід тільки Rollerа?
>
> У цій дискусії усі перераховані особи опустилися «нище плінтуса».
2003.03.07 | Л.К.
Re: МІСЦЕВІ “ШЕДЕВРИ”.
vujko пише:
Шановна Л.К., iдeться нe лишe про цю дискусiю. Гляньтe на назву цього допису за авторством Роллeра: http://maidan.org.ua/n/arch/1037404345
Роллeр систeматично порушуe правила, до того ж його ловили на брeхнi.
Грубість є атрибутом невихованості. Roller тут “преуспел”, звичайно. Але, визнайте, що Roller не єдиний, хто позволяє собі брутальну грубість.
Не з Roller(ом) треба боротися, а з хамством на форумі.
Тому й писала, звертаючись до пана Михайла:
Ніж відповідати образою на образу, чи не краще елементарно дотримуватись правил? Вилучати дописи, які містять образи і провокації.
Правда, на мою думку, було б бажаним, на місці вилученого допису, залишати повідомлення модератора: "допис ... (такого-то) вилучено за проушення правил поведінки на форумі. Усе чесно, прозоро і, головне, без жодного хамства.
http://maidan.org.ua/n/free/1047045990
Правила мають бути обов”язковими для усіх, і стежити за їх дотриманням повинні модератори. Крім того, не треба збирати “бруд”. Його слід вчасно виносити, щоб не провокувати ланцюгову реакцію хамства.
Якось Технар мені пояснював, що модератори є волонтерами, а тому від них не можна вимагати більшого, ніж вони роблять. Нехай модератори волонтери, але ж вони добровільно узяли на себе функцію МОДЕРАТОРА – людини, що стежить за порядком на форумі, а значить повинні її виконувати.
Я собі погано уявляю лікаря волонтера, який відмовляє у медичній допомозі хворому на тій підставі, що є волонтер і може вибирати кого лікувати, а кого ні.
То чому наш модератор, спочатку допускає розквіт хамства, а потім вибірково його “стриже”. Не модератор, а Конфуцій прямо.
Підводжу підсумок.
Щоб припинити хамство на Майдані не достатньо влаштувати абструкцію одному Roller (u).
Правила є обов”язковими для ВСІХ і модератор зобов”язаний РЕТЕЛЬНІШЕ стежити за дотриманням правил, караючи УСІХ ПОРУШНИКІВ БЕЗ ЖОДНОГО ВИНЯТКУ.
2003.03.07 | Бєлочка
Та як ви можете!!!!!!!
Л.К. пише:> Пане Михайле, Ви могли й не знати цього, але Ольга права. Дійсно, Rollera стирають. Тільки у цій темі було стерто три його дописи.
Трегедія в житті. Заради того, щоби не стирали Ролера варто жити і боротися. І діставати таких достойних людей, як Михайло.
Хочете знати мою думку? Саме це і є причиною того, що українські політики не здатні нічого змінити дотолку. Другорядність і невміння бачити пріорітети. Чого ви досягли вашою боротьбою за справедливість для Ролера? Тількі роздратували достойну людину ще більше. Він два роки толерував вонючки Ролера колись всіх прориває. СОВІСТЬ МАЙТЕ, НАРЕШТІ!!!
> Спочатку образи опонента, а потім видалення його постингів не є найкращим способом доводити свою правоту.
Це Михайло повинен шось доводити Ролеру???? А ви здавалися розумною людиною. Більше не турбуватиму. Це псу під хвіст.
2003.03.06 | ilia25
В ігнор його, Михайле..
Ролер -- типовий графоман, та невиліконий дурень. Я не знаю де ви в нього знайшли геніальність -- його намагання переконати себе та інших в тому, що його писанину читають, може викликати лише сміх. Або жалість.2003.03.07 | Roller
Вы стали типичным.
ilia25 пише:> Ролер -- типовий графоман, та невиліконий дурень. Я не знаю де ви в нього знайшли геніальність -- його намагання переконати себе та інших в тому, що його писанину читають, може викликати лише сміх. Або жалість.
Меня устраивают и смех и слезы.
А вам то что за дело? Вы вероятно относите себя к выликованым.
Последний раз, коогда мы осуждали вашу дурку, было года полтора назад.
Вижу, с тех пор с вами произршел прогресс. Пункт демократия стало меньше. Это не типично для графоманов и пустозвоном вашего типа.
Я не практикуюсщий доктор. Но следуя из ваших заключений можно сделать вывод о том, что с Вами стало лучше.
Вы стали типичным. В смысле дурак обыкновенный без проблесков гениальности.
Я совершенно не набиваюсь в гении. Но, только и слышу о своей гениальности и таланте. Это убеждает меня в том, что общий уровень интелекта "низко пал" на майдане с уходом талантливых голов."Идиотов" становится все меньше и меньше.Остаются в основном дебилы.
Лечите дальше. Результаты не замедлятся сказаться на Вас.
2003.03.07 | Микола з Черкас
Re: Вы стали типичным.
"В ігнор його Михайле в ігнор" - сказав Іллюша і сховався в кущі, щоб бува при цьому хто небудь не прибив бідного.А в тебе бідненького нехватає аргументів? То я тобі підкажу. Замість переляканого шамкотіння "В ігнор" ти краще кидайся в ноги і кусай за литку. Буде більш схожо на друга(четвероногого).
Один справедливий чоловік сказав: "Я не згідний з твоєю думкою, але віддам життя за твоє право її висказати". Ось так Іллюша, а ти "Ігнор, Ігнор" А краще заходь на "Про Майдан" побалякаємо про Свистовича, помиємо йому кісточки - гляди йому стане краще. Микола з Черкас.
PS:Якась редька розмістила під моїм ніком на форумі "Разом" погані слова ніби від СДеПУшників. Може це ти Іллюша? Дивись поламаю.
2003.03.07 | Бєлочка
Яка любов, ще поцілуйтеся.
Знайшлися дві рідні душі, і на якому ж грунті? Хтось разом п"є, хтось гуляє, хтось кохається, а тут взаємна жаба до Свистовича. Яка ж іділія!2003.03.07 | Бєлочка
І до чого доводить той ваш ігнор?
Ігнорувати треба всім, а не всім не виходить, бо в кожного графомана і ідіота знаходяться захисники, не дають смороду вгамуватися. А знаєте, як людині з року в рік оте читати про себе? Я б вже не знаю, що зробила. Чесно! І Михайло - залізна людина, ви б бачили як він з останніми придурками терпляче в житті розмовляє, він заради справи навіть дурдом може пошикувати і колоною повести за собою! - зрештою не витримав. Навіщо людині таке? Повірте, в нього в житті є надто багато важливих справ, щоб нервувати через якогось придурка. Я ж дуже мало пишу, але тут не витримую, бо якщо не я, то хто це неподобство припинить? Вам всім то цирк на дроті, розвага. Ну може не всім, але більшості, сидите тут, мовчите в тряпочку, а воно продовжує і продовжує, і у смак входить. Вибачайте, якщо не так.2003.03.07 | Бєлочка
Та знаєте Ви, знаєте
Михайло Свистович пише:> Я не знаю, хто така Бєлочкі, однак вона, хоч і афективно, говоритьь правду.
Невже Ви ще не здогадалися? Чи Ви образилися за той випадок? Я була винувата, це я тепер розумію, вибачте мене уклінно, Ви ж теж колись були молоді?
2003.03.01 | президент
5 лідерів опозиції: Мороз,Свитович,Симоненко,Тимошенко,Ющенко(-)
2003.03.01 | Микола з Черкас
Скажи правду, Свистовичу.
Я не знаю, що робив той Свистович на початку 90-х, може щось і робив,хоча результат не тішить. Я також не бачу, що він робить зараз. Але
писанина про "весняну авантюру" це просто жах. Шановний Л.К., пора
зрозуміти що немає непохитних авторитетів. Якщо вчора хтось зробив
вірний поступок то це ще не означає, що тепер ця людина застрахована
від помилок. Не повинно, мені здається, бути ідолів. Якщо Ю.Тимошенко
сьогодні захищає мої права - я буду її підтримувати. А якщо вона
стане, наприклад закликати до війни в Іраці(не дай боже), то я буду її
критикувати. Свистович же заднім числом почав паплюжити (притому
публічно) старання і намагання опозиції взагалі. Це дуже велика
різниця. Люди які ризикуючи своєю свободою і навіть життям, хочуть
змінити наше буття, б`ються як риба об лід, щоб розбудити дрімучий,
затурканий народ. Цей народ, замість того щоб підтримати боротьбу за
своє майбутнє, тупо повторює:"Всі вони однакові". Або з притензією на
авторитетність заявляє, що це авантюра. Здається мені, що продався
Свистович, "полумяний патріот". Якщо ж я помиляюся, то нехай той
Свистович доведе, а то "Пред"яви свої діла, Миколо, а тоді 3,14зди".
Мене радує, що той Свистович знає 3,14, а де аргументи своєї правоти?
Шкоду зробити він може, а от довести що така писанина на благо не
здатен. То хто посміховисько? Я не боюсь виглядати посміховиськом. Я
боюсь людей які для того, щоб не виглядати посміховиськом здатні на
брехню. Якщо я не правий - то посміємся разом.
І останнє. tmp пише: "Микола не прав в главном - он почему-то решил,
что здесь, на Майдане, он имеет право и власть указывать кому бы то ни
было "что", "когда", "как" и "про кого" говорить, молчать.." Боже
збав, шановний tmp, пиши що хочеш, але ж будь готовий відповідати за
написане. Слово не горобець... Я дуже радий, що є свобода писати все,
що хочеш. Якраз ця свобода і дає можливість зрозуміти: хто є хто. То
прочитавши статтю Свистовича, я зрозумів, що "это понты для приезжих",
або ж відвертий саботаж акції "Повстань, Україно". Скажи правду,
Свистовичу. Микола.
2003.03.01 | Roller
А ведь Микола прав. Ай да Микола, с Черкас.
Мне нравится ход твой мысли Микола. Скажи ка много ли в Черкасах таких хлопцеы как ты.Расскажи нам о Черкасах.
Слышал, что в давне времена украинцев величали черкасцами.
Похоже что правильно.
Молодец. Ничего не скажешь.И добавить нечего.Я думаю многие думают так как ты, да пороху не хватает сказать.А у тебя хватило.
Молодец, Микола.
2003.03.01 | vujko
правду можу i я сказати.
Микола з Черкас пише:> То хто посміховисько?
Ви, шановний Микола з Чeркас.
>Я не боюсь виглядати посміховиськом.
А от цe - винятково пасуe до даного момeнту!
Висновок: Ваш пeрший допис був дiйсно смiшний. Другий, той на який я вiдповiдаю - вторинний, у Вас скiнчилися iдei. Набiр банальностeй, та й годi.
Чим, до рeчi "Весняна авантюра опозиції" нe e при найприскiпливiшому поглядi.
Порада: пишiть натхнeнно. Можна i на тeми зачeплeнi Свистовичeм, якщо маeтe що.
2003.03.01 | Zeroplus
Re: правду
Забавне явище Інтернет.При відсутності смайликів та фотографії, не кажучи вже про живе спілкування маємо справу зі своєрідним метатекстом.Стаття Свистовича - це публіцистика зі всіма ознаками жанру, у тому числі з авторською суб"єктивністю.Сайт Майдан це явище українського Інтернету і на цьому треба зняти питання хто такий Свистович і що він зробив для революції:)) Микола правий власне у тому,що він не зміг висловити.Інтелігентські критики незграбностей опозиції прикро нагадують комсомольську критику дисидентів - хороші вони мовляв люди, наші,радянські, але трохи схибили, буржуїни їх ввели в оману.Розумною альтернативою цьому був той самий покійний "За правду"!, який з Тимошенко не погоджувався але діло робив у тому всмому напрямку по-своєму, а коли стало непереливки, то просто всі помогали один однрому імен не питаючи.Тому було б добре, щоб пан Свистович написав сяке-таке продовження, щоб не виглядати Маленковичем, і означив - де власне ті героїчні людове хоча б з 100 душ на область які не за олігархічні гроші а за чисту ідею будуть щотижна протестувати. Я без єхидства це кажу, тому що всі ми "страшно далекі от народа", а Київ - це не Україна ще далеко.Накладімо власні мрії про укрнарід на соціологічну динаміку за останні 10 років.Тому опозиційні незграбності НАДЗВИЧАЙНО вразливі для дуже чесної критики.Але наявність цих незграб дозволяє нам сьогодні вільнодумствувати не лише на своїх кухнях.Втім, автор цього і не заперечує.Хотілося б перевести розмову з площини "сам дурак" в таку, де поборювачі один одного перевели б свої погляди на реальну проблему соціальної якості, вибачайте,народу...2003.03.01 | vujko
Re: правду
Zeroplus пише:> Забавне явище Інтернет.При відсутності смайликів та фотографії, не кажучи вже про живе спілкування маємо справу зі своєрідним метатекстом.Стаття Свистовича - це публіцистика зі всіма ознаками жанру, у тому числі з авторською суб"єктивністю.Сайт Майдан це явище українського Інтернету і на цьому треба зняти питання хто такий Свистович і що він зробив для революції:))
А що цe значить "зняти питання". Та щe в iнтeрнeтi? У Вас e вeлика чeрвона кнопка?
>Микола правий власне у тому,що він не зміг висловити.Інтелігентські критики незграбностей опозиції прикро нагадують комсомольську критику дисидентів - хороші вони мовляв люди, наші,радянські, але трохи схибили, буржуїни їх ввели в оману.
На городi бузина, а в Киeвi дядько. До чого тут ярлик "iнтeлiгeнськi"? Вам матом трeба? Попросiть, i Вас почують. :-)
>...
>Тому було б добре, щоб пан Свистович написав сяке-таке продовження, щоб не виглядати Маленковичем, і означив - де власне ті героїчні людове хоча б з 100 душ на область які не за олігархічні гроші а за чисту ідею будуть щотижна протестувати.
Продовжeння трeба писати нe для того, щоб Свистович був, чи нe був, на когось подiбним - його цe навряд чи турбуe до такоi мiри, що i Вас. Писати трeба, бо тeма "дрiбнe чиновництво в пeрiод постбандюкiвського прeзидeнта" виходить далeко за рамки акцiй цiei опозицii. А Вам - читати тe, що Свистович ужe написав, зокрeма про свою участь у останнiх виборах. Ту участь яка i дала йому досвiд, що лiг у основу його статтi. Там жe знайдeтe i "означeння душ", по сто на область нe обiцяю, бо цифра висмоктана з пальця. Свистовичу душ з чистими iдeялами вистачило - цiлi вiн своei досягнув. Чого i всiм щиро бажаю.
>Я без єхидства це кажу, тому що всі ми "страшно далекі от народа", а Київ - це не Україна ще далеко.Накладімо власні мрії про укрнарід на соціологічну динаміку за останні 10 років.
Вашi мрii - Ви i накладайтe.
>Тому опозиційні незграбності НАДЗВИЧАЙНО вразливі для дуже чесної критики.Але наявність цих незграб дозволяє нам сьогодні вільнодумствувати не лише на своїх кухнях.Втім, автор цього і не заперечує.Хотілося б перевести розмову з площини "сам дурак" в таку, де поборювачі один одного перевели б свої погляди на реальну проблему соціальної якості, вибачайте,народу...
Маeтe погляди - розкажiть. Лиш пeршe почитайтe форум, щоб нe повторюватись. I нe забувайтe, що Свистович пiшов ужe далi - вiд обговорeння "соцiальноi якостi" нашого народу - до конкрeтних дiй, разом з тим народом.
2003.03.01 | Микола з Черкас
Re: правду
Спасибі, Roller, за підтримку. Хоча звісно чесним і відкритим людям немає потреби збиватися в зграї. Кучкується той хто боїться. От
наприклад створіння з москальською назвою "Бєлочка", хіба ж би вона
дозволила собі вирази на кшталт "пришлий козел" якби дивилась мені в
вічі? Просто такі люди вважають, що сьогоднішня безпека це щось стале.
Помиляєшся, дитинко. За козла відповідати прийдеться. Я вже вирахував
твого провайдера і скоро будем говорити з тобою по душам. От тоді ти і
розповіси нам хто ти "по жизни". Жарт. Я тваринок не обіжаю.
В Черкасах багато гарних людей. Руслан Зайченко один із них. Але
завдяки свистовичам, деякі хороші люди зараз сидять по тюрьмах.
vujko (ну й імячко. ти що не міг по людські назватися) пише "Чим, до
рeчi "Весняна авантюра опозиції" нe e при найприскiпливiшому" По перше
тобі треба навчитись писати без помилок. А по суті, якщо я правильно
зрозумів твоє коряве запитання, то акцію громадського спротиву
"Повстань, Україно" перетворюють в авантюру такі невігласи як ти, та
твій Свистович. Прочитай уважно початок форуму там про таких як ти я
вже писав і повторюватись не буду. Бо якщо до тебе не дійшло зразу, то
тепер коли в тебе трясуться колінця ти не здатний засвоювати матеріал.
Зараз я звертаюсь до думаючої аудиторії: - Як навчити белочок та vujko
-ів адекватно розуміти ситуацію? Як заставити їх думати, а не діяти на
рівні інстинктів? З повагою, Микола.
2003.03.01 | Franko
Питання.
Ваш погляд. Вашe бачeння розвитку ситуацii i якi кроки, на Вашу думку, повинна зробити опозицiя. Якщо можна, опишiть i класифiкуйтe проблeми, якi пeрeд нами стоять, поставтe корeктно задачу, проаналiзуйтe слабкi i сильнi сторони влади i опозицii, спробуйтe запропонувати конкрeтнi шляхи розв'язку.Iнакшими словами, закликаю вас нe до дeструктиву, а конструктиву. Вiдповiдi на кшталт "Трeба цього тупого Свистовича пeршим дiлом побити в пiд'iздi" або "трeба нe трiпатися а робити дiло" конструктивом нe вважаються i до уваги нe бeруться.
Дякую.
2003.03.02 | Микола з Черкас
Re: Питання.
Та якби ж я знав достеменно. Яж не Свистович. (От дався мені той Свистович. Погодьтесь сама фамилія Свистович спонукає до книпів. Але його стаття визвала в мене велике обурення.)Мені здається, що вся причина в тому, що на акції протесту, із-за причин які я виклав в темі „А давайте виженемо куЧМО з України”, виходить не достатньо людей. А Ющенко і Тимошенко розумні люди і поради мої чи Свистовича ще не доросли до їх рівня. Ми повинні їм допомагати, якщо звісно вважаємо цих лідерів такими, що відстоюють наші права. А от топтати в багно провідників опору і ліпити нових це абсурд.
Одним з дієвих прийомів розбудити натовп є зважена провокація. Іншими словами, коли наприклад жадній людині сказати, що вона дуже жадна то не байдужа людина постарається довести, що вона зовсім не жадна. Звісно це не гуманно, але мета досягається.
Можливо так:
"В Україні дві біди: Кучма і байдужі люди . Байдужими я називаю майже ввесь наш український народ. Тільки байдужий невіглас не буде захищати себе та своїх дітей. Не люди, а овощі якісь. І забитий, байдужий народ - це більша біда ніж Кучма. Виженемо Кучму - сяде Чучма, а от народ соьгодні не зміниш. Може років через сто вони зрозуміють, що самі і є хазяїнами країни.
А як було б чудово, всим народом вийти на майдан, прогнати Кучму, показати всим і головне собі, що ми цивілізована нація. І після вибореної (а не подарованої) перемоги всим миром заходитися будувати нову державу. Високоморальну державу, не Америку, не соціалізм липовий, а країну де буде володарювати логіка і повага людини. Однакова повага до бідної і багатої людини. А поки що: один на стакані, другий на голці, а основна маса "сама собі на умі". А спитай кого за політику, таку розведе демагогію , що зрозуміло одне: він самий розумний - все знає, все розуміє і всі кругом дураки а він умніца. "І що ж робити?" - питаю. Відповідь: - "Нічого не зробиш. Всі кругом сволочі. І Мороз і Тимошенко і Ющенко і Кучма, всі ворюги.”
Боже-боже яка ж дрімуча темнота в головах цих людей. Скоріше б почали кучмині посіпаки викидати цих телепнів із їхніх не оплачених квартир - може тоді вони зрозуміють, що потрібно захищати своє майно і свій гонор. Хоча скоріше всього на окрик якого-небудь начальника наші затуркані і перелякані люди затягнуть голову ще далі в плечі та й підуть копати землянки.
Просніться, люди. Вже пора. Виходьте на площу, поки по вас не прийшли."
Давайте разом думати, як розбудити українця. Микола.
2003.03.02 | Franko
Давайтe.
Хочу сказати Вам пару рeчeй, панe Миколо. Спeршу, - дe згодeн. Згодeн там, дe Ви кажeтe, що найбiльша бiда зараз - цe байдужiсть. Вiрнiшe, байдужiсть пройшла - нiби 70% проти Кучми. Алe насправдi, - бiльша частина боiться або нe хочe щось робити.Алe таких людeй лишe частина. I дужe нeвeлика. Багато людeй дивляться впeрeд i аналiзують, хто будe на мiсцi Кучми, коли його пiдуть. I люди мають право вивчати i критикувати тих людeй, якi мають шанси бути на мiсцi Кучми чeрeз рiк чи два. Люди мають право звeртати увагу на помилки Ющeнка i Тимошeнко. Я Ющeнка вважаю високим спeцiалiсом i профeсiоналом-eкономiстом, а також я маю багато пiдстав вважати його дужe добрим полiтиком. Тимошeнко - цe справдi гeроiня, -- ми нe можeмо знати, як тяжко глиняним мeчeм замахуватися щодня на гiганта, який намагаeться ii розтоптати. Алe вони - люди, i вони здатнi робити помилки. А люди мають право цi помилки помiчати i критикувати. Чи згоднi Ви з цим? Якщо Ви вважаeтe Ющeнка i Тимошeнко абсолютно бeзпомильними, тодi пeрeпрошую, алe нашi засади радикально рiзняться.
Тeпeр до Свистовича i його статтi. Я нe маю намiру виступати його адвокатом. Алe хочу сказати, що Свистович - цe трудяга, цe машина, яка робить дiло, i вiд якоi користi Украiнi бiльшe, нiж вiд 90% дeпутатiв Вeрховноi Ради. Ви нe знаeтe про Свистовича i його дiяльнiсть, i цe зрозумiло, бо вiн нe бажаe публiчностi. Алe повiртe людинi, яка його знаe особисто i мала чeсть трохи з ним спiвпрацювати: цe коняка, яка щодня тягнe нас з Вами до пeрeмоги, пожeртвувавши повноцiнним родинним життям i матeрiальним достатком. Я чeсно кажу, що я б так нe змiг. Шкода, що нiхто нe написав щe статтю про Свистовича, бо сам вiн такого писати нe станe. Тодi б Ви самi пeрeконалися в бeзпiдставностi Ваших закидiв.
Звичайно, Ви можeтe мeнi вiрити або нe вiрити, - справа Ваша. Алe пeрш, нiж казати "А хто такий васа той Свистович", - вартуe дiзнатися, хто такий той Свистович. I, до слова, з прiзвища пришпилюватися -- цe вжe просто хамство.
Окeй, Свистовича лишили в спокоi. Пeрeходимо назад до Ваших пропозицiй, якi, як я зрозумiв, зводяться до наступного: "Вивeсти народ на майдан i скинути Кучму." Постаe два питання:
(1) Чому вeсь народ щe нiколи нe виходив на вулицю? На акцii щоразу виходило вiд сили 5 вiдсоткiв киян? Чи нe вбачаeтe ви в цьому частку провини опозицiйних лiдeрiв, яких вигороджуeтe Ви i критикуe Свистович? Чи нe бачили ви самi нeлогiчностeй i помилок в органiзацii агiтацii, в розробцi гасeл, в роботi з насeлeнням (в ii, точнiшe, фактичнiй вiдсутностi)?
(2) Якщо Кучма, як показуe досвiд, iгноруe довiльноi вeличини акцii протeсту, то, можe, iснуe якийсь iнший шлях? Або комбiнацiя старих i нових шляхiв?
(3) Чи тiльки в Кучмi проблeма? Що робити, коли гвинтик систeми - Кучма - пiдe, а замiсть нього в систeму просто вкрутять новий гвинтик?
Якщо Ви над цим щe нe замслювалися, то раджу. Або можeтe почитати дописи Свистовича i iнших майданiвцiв, якi над цими проблeмами думають давно i, виглядаe, нeбeзуспiшно.
2003.03.02 | Olga
Пока Микола молчит,
Franko пише:>
> (1) Чому вeсь народ щe нiколи нe виходив на вулицю? На акцii щоразу виходило вiд сили 5 вiдсоткiв киян? Чи нe вбачаeтe ви в цьому частку провини опозицiйних лiдeрiв, яких вигороджуeтe Ви i критикуe Свистович? Чи нe бачили ви самi нeлогiчностeй i помилок в органiзацii агiтацii, в розробцi гасeл, в роботi з насeлeнням (в ii, точнiшe, фактичнiй вiдсутностi)?
>
Пока Микола молчит , можно мне высказаться по волнующему меня пункту 1 ?
Я не знаю как в Киеве , но у нас – на Волыни еще меньше выйдет на улицы людей.
И я считаю ничего не поможет : ни агитация , ни стимуляция.
Я не коренная жительница этих краев. Поэтому не имею права ничего утверждать категорически . Но мой друг – здешний . И вот что он мне говорит , будучи убежденным украинцем , даже националистом ( говорю без иронии и осуждения).
То , что происходило на этой территории ( вы . наверное, читали статьи о Волыни ) в прошлом столетии , а может , и ранее , привело к тому , что самые смелые, независимые, способные на поступки люди были истреблены . Уцелели лишь те , кто мог приспособиться к любым властям и невзгодам . И из поколения в поколения это генетически передавалось . Трудно сказать плохо это или нет. Здесь люди более терпимы и терпеливы . И у меня возникает подозрение , что как бы плохо они не жили – из-за здорового чувства самосохранения они никогда не выйдут на улицы. И осуждать их язык не повернется . Кто их в случае чего защитит , если даже в Киеве это не удается ?. Да и я сама , наверное, не выйду – боюсь большого скопления людей. Это все касается более агрессивных акций , а к мирные ничего не изменят.
И это при том , что в приватных разговорах и в очередях никто не стесняется в выражениях в адрес власти . А на выборах поддерживают Ющенко и Тимошенко.
Агитировать их не надо – они и сами разобрались.
Выводов и предложений у меня нет. Но есть ощущение , что как и всегда на Украине , менять все будут сверху.
2003.03.02 | tmp
2Olga
Вы знаете что такое темник?2003.03.02 | Olga
Re: 2Olga
Да . А что?2003.03.02 | tmp
ниче.. скузьми.. (-)
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Миколо, позбавляйтеся комплексів меншовартості
Микола з Черкас пише:> А Ющенко і Тимошенко розумні люди і поради мої чи Свистовича ще не доросли до їх рівня.
Не думайте, що вожді найрозумніші і проста людина на кшталт Вас не може їм нічого корисного підказати. Геть комплекси, Миколо!
Микола з Черкас пише:
> А от топтати в багно провідників опору і ліпити нових це абсурд.
Ну чорт з ним з багном, але кого новогоя зліпив?
> А як було б чудово, всим народом вийти на майдан, прогнати Кучму, показати всим і головне собі, що ми цивілізована нація.
Так я ж вийду, Миколо. І ще кількасот загітую.
> "І що ж робити?" - питаю. Відповідь: - "Нічого не зробиш. Всі кругом сволочі. І Мороз і Тимошенко і Ющенко і Кучма, всі ворюги.”
Ну я ж такого не писав, правда?
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Миколо, як негарно брати на понти жінок
Микола з Черкас пише:> От наприклад створіння з москальською назвою "Бєлочка", хіба ж би вона дозволила собі вирази на кшталт "пришлий козел" якби дивилась мені в вічі? Просто такі люди вважають, що сьогоднішня безпека це щось стале. Помиляєшся, дитинко. За козла відповідати прийдеться. Я вже вирахував твого провайдера і скоро будем говорити з тобою по душам.
Миколо, людина, яка пише "чипуха" і "овощі" апріорі не вміє вираховувати провайдера
2003.03.03 | vujko
На правду нe ображаються, шановний Миколо з Чeркас :-)))
Микола з Черкас пише:> ...
> vujko (ну й імячко. ти що не міг по людські назватися) пише "Чим, до
> рeчi "Весняна авантюра опозиції" нe e при найприскiпливiшому" По перше
> тобі треба навчитись писати без помилок. А по суті, якщо я правильно
> зрозумів твоє коряве запитання, то акцію громадського спротиву
> "Повстань, Україно" перетворюють в авантюру такі невігласи як ти, та
> твій Свистович. Прочитай уважно початок форуму там про таких як ти я
> вже писав і повторюватись не буду. Бо якщо до тебе не дійшло зразу, то
> тепер коли в тебе трясуться колінця ти не здатний засвоювати матеріал.
>
> Зараз я звертаюсь до думаючої аудиторії: - Як навчити белочок та vujko
> -ів адекватно розуміти ситуацію? Як заставити їх думати, а не діяти на
> рівні інстинктів? З повагою, Микола.
Усi рвуться вчити i заставляти, вчитися лиш нiхто нe спiшить.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: правду (це Зероплюсу)
Zeroplus пише:> Інтелігентські критики незграбностей опозиції прикро нагадують комсомольську критику дисидентів - хороші вони мовляв люди, наші,радянські, але трохи схибили, буржуїни їх ввели в оману.
Пане Зероплюс! Інтелігентські критики лише кричали, а я у куфайці г... вигрібаю реально. Працюю з реальними людьми, приїдьте до Ірпеня - переконаєтесь.
Zeroplus пише:
> Тому було б добре, щоб пан Свистович написав сяке-таке продовження, щоб не виглядати Маленковичем, і означив - де власне ті героїчні людове хоча б з 100 душ на область які не за олігархічні гроші а за чисту ідею будуть щотижна протестувати.
Бр-р-р. Де я писав про щотижневі протести? І де я писав про гроші? А 100 душ на область малувато будуть. Це навіть на Ірпінь малувато.
Zeroplus пише:
> Я без єхидства це кажу, тому що всі ми "страшно далекі от народа"
Ви може і далекий (я теж без єхидства), а я з цим народом щоденно бачусь, а моя дружина й поготів, кожен день по кілька ходоків з народу приймає з їхніми проблемами. Та ще й вирішує їх у міру можливостей. От цей народ і забирає час, який я міг би витратити на продовження. Але продовження буде.
2003.03.03 | Zeroplus
Re: правду (це Зероплюсу)
Пане Свистовичу, я добре знаю про ваш Ірпінь і жодних персональних закидів не мав на увазі. Під інтелігентськістю критики я зазвичай розумію добре складену критику, де аргументи і контраргументи взаємно припасовані так, що свідомо чи несвідомо випускають з уваги ті чинники, що не надаються до даної системи аргументації. Щоб зберігався так званий "дискурс". Це, мабуть, добре для публіцистики.Каюся, я публіцистики не люблю як жанр.Це і вплинуло.Ще років 20 тому так звана "нова хвиля" в західній журналістиці публіцистичну оцінковість так розгромила, що від неї лишився тільки дуже обережний "колумнізм".
Про гроші і кількість - дійсно, це не до вас, перепрошую, я водночас щось інше писав, і це зовсім інша тема.
2003.03.02 | Л.К.
Re: Скажи правду, Свистовичу.
Шановний Миколо із Черкас,Я почну з далека.
В часи Великої Вітчизняної на фронті використовували собак. Знаєте як?
Ними підривали ворожі танки. Спочатку собак годували під танками. Собаки звикали до місця їжі. Потім їх морили голодом, а коли німецькі танки йшли в атаку до собак прив»язували гранати і відпускали з ланцюга. Голодні пси кидалися під танки у пошуках їжі і підривалися разом з ними.
Приблизно так чинить наша «опозиція» з народом, закликаючи до весняних акцій протесту.
Свистович – людина, яка із середини знає проблему і його статтю, скорше, треба сприймати як застереження, ніж як провокацію.
Охолоньте і скажіть ну, які такі вагомі підстави є для весняних виступів?
Подумайте. Невже осінні торги опозиції за портфелі у парламенті ще не переконали Вас у її продажності? Скільки разів вони обіцяли бойкотувати роботу ВР і скільки разів йшли на уступки, отримавши то комітет, то обіцянку, то пропхавши «свого» до Верховного Суду.
Як на мене, то останньому ідіоту має бути зрозумілим, що до президентських виборів нічого не зміниться. Тож працювати треба над підготовкою до них, щоб не програти у черговий раз, а не затівати вуличні авантюри від яких постраждають не захищені мандатами Тимошенки з Морозами, а Мазури і Ковальчуки, як це вже було. Обговорення і прийнятті виборного закону зараз є важливішим, ніж масова тусовка під стінами парламенту.
Свистович це розуміє і намагається пояснити Вам, застерегти Вас від дурниць.
Що ж до заслуг пана Михайла, то навряд чи він стане тут розповідати про них. І я не буду, бо Ваш тон не збуджує бажання це робити. Наведу лише слова одного з майданівців. Це було після останніх парламентських виборів. Ось ці слова: «Якби у нас було 250 (число округів) Свистовичів, то Єда би не пройшла».
І ще. Почитайте це http://maidan.org.ua/n/about/1037890729. Може знайдете щось для себе корисне.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Пані Л.К., Ви теж мене неправильно зрозуміли
Я не проти весняних акцій опозиції. Я за. І дуже сильно за. Я проти лише, щоб опозиційні ради зараз проголошували "території, вільні від Кучми".2003.03.02 | Л.К.
Re: Пані Л.К., Ви теж мене неправильно зрозуміли
Михайло Свистович пише:> Я не проти весняних акцій опозиції. Я за. І дуже сильно за. Я проти лише, щоб опозиційні ради зараз проголошували "території, вільні від Кучми".
ЖАЛЬ, бо я таки ПРОТИ. Безглуздо це -АВАНТЮРА!!!
Та "вольному воля".
Перепрошую, що витлумачили Вас на свій лад і дуже шкодую, що Ви сильно за акцію. Розумію, що сьогоднішній з"їзд Вам додав оптимізму і все ж...
Бідний Шевченко Тарас.
P.S. Ви не Микола. Вам жувати нічого не треба. Решту додумаєте самі.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Пані Л.К., Ви теж мене неправильно зрозуміли
Л.К. пише:>
> ЖАЛЬ, бо я таки ПРОТИ. Безглуздо це -АВАНТЮРА!!!
Це підтримання необхідної напруги у суспільстві
> Розумію, що сьогоднішній з"їзд Вам додав оптимізму і все ж...
Ви це серйозно? Мені з"їзди завжди додавали лише песимізму. І цей не став винятком.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Миколо, почитай уважно статтю
Бо мені ліньки писати ще 15 сторінок, щоб розтовкмачити тобі, що друг не той, хто розсипає похвальби, а той, хто має мужність вказати на помилки.Микола з Черкас пише:
> Я не знаю, що робив той Свистович на початку 90-х, може щось і робив, хоча результат не тішить.
Ну як би ще такі миколи тоді щось робили, то результат би був кращим. А я ще і зараз щось роблю, Миколо. І не лише в інтернеті. Наочно це можна побачити в Ірпені, там ми працюємо публічно і помітно, бо є офіс. В нардепів опозиційних попитай також, вони розкажуть.
А я все ж помираю від цікавості: "Що конкретного корисного зробили Ви для опозиції?"
2003.03.02 | Пані
Re: Весняна авантюра опозиції
Шановний Михайло!З усією повагою... Вам справді треба якось вчитися писати коротше. Ефект відчуєте самі.
Звичайно, я з вами погоджуюся по більшості пунктів. Найбільша заувага в мене з приводу пояснення феномену Ющенка. Я гадаю, ви спрощуєте пояснення його популярності. Як контраргумент можу нагадати про пару виконаних обіцянок Юлі Тимошенко, які повністю забути загалом із активістами включно.
В той час, коли вона була головою бюджетного комітету, вона запропонувала та пропхнула через Раду перший бездефіцитний бюджет (2000 року). Це спричинило надзвичайно багато галасу і прогнозів про нереальність цього бюджету, втім він був виконаний. Другий випадок - це суперечка із участю Марчука восени 2000 про запаси енергоресурсів на зиму. Вона пообіцяла, що ресурсів вистачить і веєрні відключення припиняться. Так воно і трапилося.
Як на мене вага цих виконаних обіцянок аж ніяк не менша, ніє тої, яку ви привели у якості аргумента щодо популярності Ющенка. А порівняльний рейтинг обох вам відомий. Тобто виконані обіцянки це важливо, але ЦЕ ДАЛЕКО НЕ ВСЕ.
2003.03.02 | Shooter
Як на мене, вагомішим є "підсвідоме відчуття"
Котре домінує у простого виборця.Ющенко "вбив" інфляцію і "виплатив" пенсії та зарплати.
Юля - антикучмістка. Проте стала нею після "відлучення від корита".
Решта - обертони.
Тому Юлі ніколи не досягнути популярності Юща.
2003.03.02 | Микола з Черкас
Аогументи для Л.К.
Ну що Вам відповісти на таке риторичне запитання, шановна Л.К.? Почну як і Ви з далеку.Перше: Чи задовільняє Вас сьогоднішній стан речей в економіці, освіті, охороні здоровя, правоохоронній системі, чи влаштовує Вас рівень життя більшості українців?
- якщо задовольняє, то Ви попали не на той форум і не в ту країну.
- якщо не задовольняє то постає слідуюче питання.
Друге: Як змінити на краще те, що маємо?
- можна закликати людей працювати і працювати під керівництвом великого
реформатора, під пресом податківців, купляючи справедливі ж судові рішення, відкупляючись від наїздів „правоохоронців” і бачачи як пенсіонери доношують куплені за радянських часів шмотки і стають бомжами. А це наші батьки. І може в результаті наполегливої праці, ми побудуємо заможну державу, якщо звісно крадії-олігархи не встигнуть скоріше забрати те, що ми набудуємо.
- і другий варіант це боротьба. Це боротьба в результаті якої досягли успіхів народи
всих розвинутих країн. Тільки в результаті антагоністичної боротьби
американський робітник має достойну винагороду за свою працю, канадський
школяр має безкоштовну і одну з найпрестижніших освіту.
Третє і головне: Які методи боротьби взяти на озброєння?
- революція, чи як говорять сьогодні румунський варіант, на мій погляд
неприйнятний по тій причині, що життя однієї маленької людини стоїть дорожче
всих багатств світу. Надіюсь, шановна Л.К. це є істина і для Вас.
- отже відповідь на поверхні. За краще життя треба боротися всима законними
методами до яких пояд з парламентською боротьбою входить і народне
волевиявлення в вигляді демонстрацій, маніфестацій, мітингів, актів громадської
непокори.
Передові люди України на чолі з Морозом, Тимошенко та Ющенко не жаліючи сил, ризикуючи добробутом своїх близьких і своїм життям (згадайте Чорновола) вийшли на бій з режимом. Нам дуже пощастило, що в нас є такі різні і водночас віддані справі лідери. Це як прийом: добрий і злий слідчий. Ющенко і Тимошенко настільки вдало розшатали становище Кучми, що на нього вже жалко дивитися. Затримка в перемозі за малим. Це підтримка простих людей. Парламентська боротьба приносить відчутні результати. Те що режиму не вдалось провести перерозподіл комітетів, прийняття „їхнього” Бюджету, незважаючи на шалений тиск адміністрації през-та і підкупи(мало хто з дописувачів цього форуму не спокусився б на 100 чи 200тис.$), говорить про проведену велику роботу опозиції. Але цього замало. Скажіть, за півтора роки до виборів cкільки мільярдів буде вивезено з України, скільки пенсіонерів (ваших батьків) буде вивезено на кладовище, скільки дітей ненародиться, бо немає за що їх ростити, скількох ще журналістів вб`є режим? Ще півтора року терпіти знущання над нашим нещасним, знедоленим народом? Хіба мало ми терпіли? І де гарантія, що через півтора роки оте опудало піде саме. Сто відсотків, що воно разом з олігархами-крадіями буде боротись всима законними і незаконними методами, даже не за право грабувати далі, а за саме життя. І для самозбереження вони не пожаліють ні грошей ні наших з вами життів. Хіба це викликає сумніви?
Ось чому потрібно виходити на вулиці. Ось чому потрібно боротися за своє життя. Не надійтесь, що Ющенко чи Тимошенко зроблять все без вас. Без вашої, люди, підтримки вони нічого не зможуть зробити і скоріше за все загинуть в боротьбі. Нам, під керівництвом наших славних лідерів, потрібно самим боротися. Не йти громити держадміністрації чи відділки міліції, не дай боже(там сидять обдурені, але наші ж брати), а виходити на вулиці, і в рамках Конституції, вимагати відставки режиму.
Цим, поряд з головною метою, ми обовязково досягнемо дуже важливаї мети – підняття свідомості громадян і як результат побудова громадянського суспільства. Це такий стан речей коли кожна людина в країні розуміє і використовує свої права і відчуває свою відповідальність за все. Коли люди перестають бути байдужими як до суспільного так і до особистого життя. Це коли на незаконні дії правоохоронців, ти обовязково поскаржишся і матимеш впевненість в тому, що беззаконня буде припинено і винні понесуть покарання. Це коли твої права захощені свідомістю твоїх же сусідів. І якщо, наприклад, тобі не виплатили заробітну плату то суд змусить це зробити, а твої сусіди не будуть тихо радіти, а разом з тобою підуть пікетувати роботодавця. Якщо, скажімо, біля під`їзду лежать купи сміття то свідомі громадяни не будуть байдуже проходити мимо, а приберуть сміття і створять атмосферу нетерпимості до порушників. І ще багато що значить бути громадянином. Мені, провінційному Миколі, дуже прикро,що ви цього не розумієте.
Ви захопились словесними баталіями. Кожен хоче довести, що він здатен бути атаманом. За деревами ви вже не бачите лісу. Я не прфполітик, але очевидні речі лежать на поверхні.
Л.К. пише:„Як на мене, то останньому ідіоту має бути зрозумілим, що до президентських виборів нічого не зміниться.” Тут Ви праві. Нічого не зміниться, якщо будемо сидіти дома біля компа і бурмотіти собі під ніс, що до виборів нічого не зміниться. Стане тільки важче. Це я Вам гарантую. А якщо на Європейську площу вийде хоч пів-мільйона однодумців(а по всій Україні міліонів 20), то земля здригнеться разом з Кучмою. Ми доведем, що ми нація козаків, а не гречкосіїв. І в тієї рижої людини після цього не залишиться краплини мужності. І якщо він сам не піде, хоча б з переляку, то його прибічникам стане зрозуміло, що дні режиму пощитані. Це був би відчутний, якщо не вирішальний удар по тоталітаризму. В людей з`явиться віра.
Ви коли-небудь йшли в колоні з однодумцями? Коли у людей світяться очі не від наркоти, а від єдності переконань, від відчуття сили справедливості, що панує навкруг, коли з трибун лунають так довго очікувані слова правди, а не шамкотіння Піховшека чи тріскотня Лапікури? Хоч заради цього відчуття єдності з своїм народом, є сенс вийти на демонстрацію.
І тут з`являється Свистович і називає все це авантюрою. Що це є? Столична великорозумність чи відвертий саботаж? Просте запитання: Кому вигідно, щоб ми сиділи по домівках? Кому потрібний тайм-аут на півтора року, щоб перегрупіруватись? Кого задовольняє сьогоднішній стан речей? Мене не задовольняє. Мій народ не задовольняє. Тому я буду на площі разом з моїм народом. А свистовичі нехай сидять дома, ми здубудемо перемогу і для них.
Ви пишете: „Свистович це розуміє і намагається пояснити Вам, застерегти Вас від дурниць.” Хай Ваш свистович не сподівається – дурниць не буде. Провокація пройшла рік назад, більше ми її не допустимо. Ще раз повторюю –мирна демонстрація. Якщо ж будуть спроби зіштовхнути українців лобами заради панів, то вірно сказав здається Шкіль , чи готова влада взяти відповідальність за насилля. Перед 16 вересням теж лякали. Але тоді лякали владці, а зараз лякають „полумяні патріоти”. Ворог наступає. Я не знаю хто такий Свистович. Мені невідомі його заслуги. Я виказав своє відношення до написаного ним, досить розширеного, матеріалу. . Може він і хороша людина, просто захопився словоблуддям.
Отже. Хватить боятися. Всі на демонстрацію своєї громадянської позиції. Хто не з нами сьогодні – той буде з нами завтра.
З повагою Микола з Черкас.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Миколо, або вчись читати, або не бреши
Я всюди писав і пишу, що акції потрібні і виходити на них треба. Авантюрою я назвав лише проголошення зараз опозиційними радами "територій, вільних від Кучми".2003.03.02 | Микола з Черкас
Re: Як на мене, вагомішим є "підсвідоме відчуття"
Трішки не так. Ющенко виплатив пенсії грошима, які Юля Володимирівна вирвала з рота олігархів-крадіїв. А антикучмістом вона стала після того як зрозуміла, що якою б багатою людина не була, а щасливою при бідному народові і наявності елементарної совісті не будеш. Микола.2003.03.02 | Shooter
І ще
Юля "воює" персонально з гр. Кучмою.Ющ воює з системою.
(як це подається)
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Як на мене, вагомішим є "підсвідоме відчуття"
Shooter пише:> Котре домінує у простого виборця.
>
> Ющенко "вбив" інфляцію і "виплатив" пенсії та зарплати.
>
> Юля - антикучмістка. Проте стала нею після "відлучення від корита".
>
> Решта - обертони.
>
> Тому Юлі ніколи не досягнути популярності Юща.
Не тільки тому. У Юлі є великий негативний рейтинг. Багато опозиційно налаштованих до влади неосвічених людей з лівого електорату вважає її злодійкою. І їх у більшості вже не переконаєш.
2003.03.03 | Shooter
говорим про одне і те ж (-)
2003.03.02 | Augusto
Свистович поки лише починає.
Щоб вийшла добра колонка (в Європі в кожній більш-менш газеті є декілька "колумністів") треба зазвичай скоротити написане втричі (принаймні так кажуть досвідчені автори), це приходить ІМХО лише з досвідом. Авторська колонка в Європі дається зазвичай один раз нa два тижня, а цей час автори використовують для збору фактів та коментарів. В Свистовича є все, щоб розвитися дo успішного автора коментарів та ессе, навіть ІМХО якщо його просто не чіпати, воно з часом все само прийде (бо талант дається від природи).Досі його дописи зробили необхідне: викликали широкий дебат, а це завжди добре.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Як мені набридло вже пояснювати
В мене за цілу зиму руки не дійшли, щоб заклеїти вікна у кваритирі. То невже я став би витрачати час на есе, яке прочитають 400 чоловік?Я писав цю статтю з холодним розрахунком саме на тих, кому вона була адресована, а вони її прочитають навіть на 100 сторінках.
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Шановна Пані, Вам я не зможу відповісти як Роману Шарпу
Виховання не дозволяє так жартувати з жінками, навіть по-добромуПані пише:
> Шановний Михайло!
> З усією повагою... Вам справді треба якось вчитися писати коротше. Ефект відчуєте самі.
Ефект просто чудовий. Не на майдані. В реалі. Я писав цю статтю не для читачів Майдану, а для тих, хто відповідає за прийняття рішень. А вони (по долгу служби) змушені прочитати її цілком. А на Майдані розмістив, бо Майдан вони всі читають. Та й іншого місця у мене немає.
>
> Звичайно, я з вами погоджуюся по більшості пунктів. Найбільша заувага в мене з приводу пояснення феномену Ющенка. Я гадаю, ви спрощуєте пояснення його популярності. Як контраргумент можу нагадати про пару виконаних обіцянок Юлі Тимошенко, які повністю забути загалом із активістами включно.
Про феномен Ющенка можливо. Я над цим довго не думав і ретельно не аналізував, якщо чесно. Та це не головне у статті.
>
> В той час, коли вона була головою бюджетного комітету, вона запропонувала та пропхнула через Раду перший бездефіцитний бюджет (2000 року). Це спричинило надзвичайно багато галасу і прогнозів про нереальність цього бюджету, втім він був виконаний. Другий випадок - це суперечка із участю Марчука восени 2000 про запаси енергоресурсів на зиму. Вона пообіцяла, що ресурсів вистачить і веєрні відключення припиняться. Так воно і трапилося.
Тут йдеться не про виконані чи невиконані обіцянки, а про виконані і невиконані помічені народом. Народ не цікавитьс у своїй більшості бюджетом, це був галас в інтелектуальних колах, а про відключення... Так тоді Тимошенко працювала в уряді Ющенка, а Ви ж знаєте, що перемога завжди дістається начальнику
2003.03.03 | Пані
Був би ще кращий ...
... ефект, якби ви все ж прислухалися до порад. Невже вам не треба, щоб до вас дослухалося більше людей? Навіть із цього обговорення ви можете побачити, як кілька розумних людей банально не зрозуміли основної ідеї статті, а то і сприйняли її прямо протилежно - і саме тому, що перевищили т.зв. "вікно їхньої уваги" (англ. attention span").Ви самі робите цілком слушні закиди лідерам опозиції за невдалі тактичні кроки. Так от - писати політичну аналітику у формі "не для всіх" це тактично неправильно. Ви відрізаєте себе від потенційної аудиторії і робите так, щоб до ваших, цілком слушних, ідей дослухалися менше людей.
І справа тут не у часі (це я про відповідь Августо), бо на те, щоб написати коротший текст може знадобитися і більше часу. Тут справа у врахуванні особливостей людського сприйняття, яким не можна нехтувати.
Навіть кучмісти вже навчилися писати "коротко і заніматєльно", в нормальних людей ніяк з "коротко" не виходить???
2003.03.04 | Михайло Свистович
Re: Не був би ще кращий ... Був би гіршим
Шановна Пані! У Вас хибне уявлення про вплив інтернету на життя.Пані пише:
> ... ефект, якби ви все ж прислухалися до порад. Невже вам не треба, щоб до вас дослухалося більше людей?
Треба. Але за допомогою Майдану цього в даному випадку не можна було досягнути.
Подивіться самі. Статтю відкрили близько 400 чоловік. Вони не знали про її обсяг, отже, якби вона була коротшою, її б також відкрили 400 чоловік. Ефект від цієї статті має бути загальноукраїнського масштабу. 400 чоловік - не той масштаб. Тому моя зацікавленість полягала в тому, щоб її прочитали саме ті кілька десятків людей, від яких залежить прийняття рішень. А вони прочитали її всю. Я знаю
Якби я писав статтю для масової газети - вона була б не тільки меншого обсягу, але й іншого формату.
Навіть із цього обговорення ви можете побачити, як кілька розумних людей банально не зрозуміли основної ідеї статті, а то і сприйняли її прямо протилежно - і саме тому, що перевищили т.зв. "вікно їхньої уваги" (англ. attention span").
Пані пише:
>
> Ви самі робите цілком слушні закиди лідерам опозиції за невдалі тактичні кроки. Так от - писати політичну аналітику у формі "не для всіх" це тактично неправильно. Ви відрізаєте себе від потенційної аудиторії і робите так, щоб до ваших, цілком слушних, ідей дослухалися менше людей.
Мені не потрібна тут була аудиторія. Мені потрібен був результат. Сподіваюсь, що я його досягнув. Ті, на кого стаття була розрахована, все зрозуміли головну думку саме так, як я цього хотів.
>
> І справа тут не у часі (це я про відповідь Августо), бо на те, щоб написати коротший текст може знадобитися і більше часу. Тут справа у врахуванні особливостей людського сприйняття, яким не можна нехтувати.
Я і не нехтував. Ті, для кого була написана стаття, її спрриймають саме так. Майдан тут не показник. Моя цільова група відрізняється від відвідувачів Майдану.
>
> Навіть кучмісти вже навчилися писати "коротко і заніматєльно", в нормальних людей ніяк з "коротко" не виходить???
Заніматєльно - для газет. Це ж можна порівняти з відкритою аналітичною запискою. Закрита влна б не дала ефекту.
2003.03.04 | Л.К.
Re: Був би, був би, пане Михайле. :-)
Михайло Свистович пише:> Шановна Пані! У Вас хибне уявлення про вплив інтернету на життя.
>
> Мені не потрібна тут була аудиторія.
Дуже дякуюмо за виявлену повагу.
>Мені потрібен був результат. Сподіваюсь, що я його досягнув. Ті, на кого стаття була розрахована, все зрозуміли головну думку саме так, як я цього хотів.
Я не Пані, але скажу.
Не погоджуюсь з Вами, пане Михайле.
Інтернет і Майдан, зокрема, впливає на життя не менше, ніж ті, кому Ви насправді адресували свою статтю. Хочаб тому, що тих десятки, а нас сотні. (На акцію йти краще з сотнями, ніж з десятком).
Крім того Майдан - це Ваше дітище і негоже говорити нам, що не на нас розрахована стаття "Весняна авантюра..." Ми можемо й образитися. :-)
> >
> Подивіться самі. Статтю відкрили близько 400 чоловік. Вони не знали про її обсяг, отже, якби вона була коротшою, її б також відкрили 400 чоловік. Ефект від цієї статті має бути загальноукраїнського масштабу. 400 чоловік - не той масштаб. Тому моя зацікавленість полягала в тому, щоб її прочитали саме ті кілька десятків людей, від яких залежить прийняття рішень. А вони прочитали її всю. Я знаю
>
>
Відкрили її може й чотириста чоловік, але вже більше вісімсот разів. Ця процедура 800 разів справила незручності із-за розміру статті. Для одних незручність полягає у тому, що грузиться довго, а для інших у тому, що кожен раз мотає кілобайти за які треба платити. :-)
Зміст на моніторі такой губиться, якщо формат статті великий.
Роман і Пані ПРАВІ.
>
>
> >
2003.03.04 | line305b
Схожие мысли
Не сомневаюсь, что "те кому надо" прочитали текст "от корки до корки".С другой стороны, не следует переоценивать важность факта самой читки. Мы воспринимаем информацию не только прямо из текста, но еще во многом и из своеобразного "информацинного поля", которое формируется каждым таким текстом - возникающих на ее базе обсуждений, дебатов, рефлексий, каких-то переживаний, дискуссий и т.д. Это влияет и на то, сколько народу ее прочитает, но еще и на то, насколько интенсивным будет ее "остаточный эффект" на аудиторию, социальное и личностное подсознательное запоминание ее идей, какая-то мыслительная или поведенческая ассоциативность связанная с образами, которые пан Свистович описал, а также "разбудил" в читателе и т.д.
Конечно не обязательно, чтобы пан Свистович этим занимался сам - насколько я понимаю, его вполне рациональный аргумент - статья аналитическая, а ее использование и адаптация в пропагандистских целях - это работа партийных технологов.
С другой стороны, оставлять подобную работу партийным технологам, по-моему, значит потерять достаточно много от конечного эффекта мессиджа, заключенного в статье.
Во-первых есть проблема профессионального и социального авторитета - являясь первым, технологи обычно не являются вторым, поэтому информационное поле, которое они могут сформировать будет слабым и однобоким - эффект Павловского: "интерес" и "внимание" версус "доверие".
Во-вторых, Свистович критикует этих самых технологов - т.е. те поймут мессидж как "надо менять технологов!", и постараются загасить и нейтрализовать влияние критики на партийных лидеров, а не усилить и сконцентрировать ее эффект. Конечно, статья рассчитана на стимулирование внутрипартийной критики, но ее затянутость и сложность усложнят использование в качестве аммуниции для этого.
Наконец, относительно Майдана - в принципе, это наиболее оптимальная среда для "заострения" подобных статей - "заточить" идеи и критику, обсудить структуру, добавить какие-то стимуляторы ассоциативности - ситуации, "анекдоты" и т.д., ужать. Нельзя сказать, что этого не произошло - более сотни постингов и куча просмотров говорят сами за себя.
Однако заметно и то, что обсуждение ушло в сторону "Рациональная Критика или Предательство", что тоже своего рода "информационное поле", но не обязательно то, которое надо.
Время еще есть, так что возможно статью следует "принять в первом чтении" и взять на доработку: может быть использовать текст как кусок мрамора, отсечь все лишнее, подумать над акцинтированием основного "мессиджа", посмотреть критически на аргументы и т.д., т.е. сделать ту работу, которую мы считаем, что должны делать партийные технологи, хоть и не доверяем им полностью.
Или возможно написать "ревью" текста, полезного для последующей работы над следующими вариантами рукописи самим автором.
Наконец не исключено, что есть какие-то спорности в определении приоритетов, акцентах, очередности предложений - возможно поговорить о них, о структуре и т.д. (Мне лично показалось, хоть и не утверждаю, что в статье есть где-то три-четыре *разных* аргумента, т.е. на три-четыре разных статьи).
2003.03.05 | Роман ShaRP
Урочисто відмовляюся від своєї правоти у певному форматі.
Правий Михайло (думаю, наступивши на горло "власній пісні" варто з розуміння поставитися до питанні "цілі і засобів), але праві і Ви (не я, а чому -- зара поясню).Свистович не мусить того робити сам. Коли я писав про редактора, я мав на увазі саме редактора.
Людину, що буде готувати статті окремо та в "публічному" форматі. Я не бачу причин, з яких не може існувати одночасно "повна версія" та "скорочена версія для преси". Більше того, це нормально, просто супер. Комусь "короткої" версії досить, а хтось опісля неї "дозріє" до довгої. Проте, повторюся, цей вантаж не мусить бути покладеним на одні плечі.
2003.03.05 | Franko
Я нe знаю, чому у вас всiх такi проблeми з довжиною.
Я маю на увазi довжину статeй Свистовича. Вони нeмалeнькi, алe читаються одним подихом. Алe всe, бо зараз щe Свистовича пeрeхвалю.2003.03.06 | Михайло Свистович
Re: Був би, був би, пане Михайле. :-)
Л.К. пише:> Дуже дякуюмо за виявлену повагу.
Дуже прошу. Я завжди писав, що Майдан - не місце для тих, кому не вистачає спілкування, а майданчик для конкретних змін. Тому образи на неповагу тут, у всякому разі мною, ігноруються. Мені потрібен результат. Я його досягнув. Можу це сказати з повною відповідальністю. В реалі. В масштабі цілої України. Ваша образа, перепрошую, егоїстична. Ви волієте, щоб я висловив повагу до Вас ціною архіважливого (с) Ленін
> Інтернет і Майдан, зокрема, впливає на життя не менше, ніж ті, кому Ви насправді адресували свою статтю. Хочаб тому, що тих десятки, а нас сотні. (На акцію йти краще з сотнями, ніж з десятком).
Ви помиляєтесь. Рядові відвідувачі Майдану все ж впливають менше на життя ніж ті, кому я цю статтю адресував. Бо вони керують десятками тисяч, а рядові - лише собою.
>
> Крім того Майдан - це Ваше дітище і негоже говорити нам, що не на нас розрахована стаття "Весняна авантюра..." Ми можемо й образитися. :-)
На ображених воду возять
>
> Відкрили її може й чотириста чоловік, але вже більше вісімсот разів. Ця процедура 800 разів справила незручності із-за розміру статті. Для одних незручність полягає у тому, що грузиться довго, а для інших у тому, що кожен раз мотає кілобайти за які треба платити. :-)
Шановна пані Л.К. Ви є однією з найшанованіших мною відвідувачів Майдану. Однак я не можу кривити душею. Я писав статтю, щоб вплинути на дії опозиції в масштабі цілої країни. Смію думати, що мені це вдалось. Аж сам дивуюсь. Ті, на кого я бажав вплинути, не мають проблем з платою за кілобайти. Мені не потрібні чепчики, підкинуті в повітря. Я віддаю перевагу матюкам на мою адресу, які в реалі все ж вимушено обернуться діями, спрямовані на користь Україні.
>
> Зміст на моніторі такой губиться, якщо формат статті великий.
Ті, кому адресована стаття, не знають, що таке монітор. Вони уважно прочитали цю статтю у роздрукованому вигляді великим шрифтом. І ніхто з десятків (!) дуже впливових людей в опозиції не закинув мені, що вона велика. Я не долікував свого грипа і приїхав до Києва, щоб розмістити цю статтю та побувати на з"їзді. Потім знову зліг з температурою, однак мені не дали вилікуватися численні дзвінки. Моя стаття розглядалася на ектренрих засіданнях кількох опозиційних партій, а Ви знову про те, що Вам важко читати і накладно платити. Ну є ж якісь пріоритети між інтересами рядових відвідувачів та цілої України!
> Роман і Пані ПРАВІ.
Вони не впливають на ситуацію в Україні так сильно, як ті, кому стаття була адресована.
2003.03.06 | Л.К.
Re: Був би, був би, пане Михайле. :-)
Да-а-а, пане Михайле, а Ви все ближче й ближче до дамаської сталі.:-))2003.03.02 | WWW.ZAKON.KS.UA
Re: Весняна авантюра опозиції
Про що мовчить Майдан?Була пропозиція -
Вперед Україно!!!
Кожен громадянин України повинен подати позов проти влади, що 11 років штучно створює нестерпне життя для 90 відсотків українців. Кожен
повинен виявити свою незгоду з діями спрямованими на фізичне знищення українського народу і себе як його частки. Україна повинна постати
позовами громадян проти злочинного, антилюдського режиму кучмаків. Позовами проти системи державного терору. Повстань Україна, не за
Ющенко чи Тимошенко, не за миску баланди чи ветеранські пільги... За дідів і батьків наших, понівечених і знищених колгоспами і комуністичними репресіями, за
друзів, що змушені гнути спину у Португаліях та Череповцях, за відняте здоров'я і майбутнє наших діте - щоденний заСУД і поКАРАння кумобандитському режиму
Кучмаків!!! Повстань Україна за себе! За Правду Гонгадзе, за справжніх синів своїх, що зараз змушені рятувати себе і свої родини від терору режиму кучми. Українці
мають написати один загальний позов до міжнародного трибуналу проти геноциду, що коїть сучасний режим. Це наша пропозиція до Майдана, до Правди України та
інших - забезпечити в інтернеті збір підписів під цим позовом, як ви вже це робили у відкритому листі до Кучми. Зробіть це. Боритесь і поборете! Вперед Україно!
Сергій.
hop@tlc.ks.ua
: Povstavala Ukraina a vse vstatu nijak nemoge....... Ja pidtrumyy vashi dymku. Cerze bolutj, kolu dymaesh chomy???????? A vidpovidj prosta. Sovitska
vlada zrobula nas linuvumu. Ja vge skilku namagaysj kogosj do sebe zaluchutu, scho b razom jakosj vse pereborotu, ale vsi taki linuvi tilku vidpovidaytj:"ne ja
pro ze may dbatu, nehaj yriad dbae". A yriad sobi dbae....zvuchaino scho dbae, tilku ne pro nas, a pro sebe. Tak chomy mu pro sebe sami ne podbaemo?
: A para partiotiv nichogo sami zrobutu ne mogytj. To g dijsno do UKRAINU treba zvertaatusj!
: : Ніякі реформи вже не зможуть врятувати дискридитувавших себе за 11 років злочинців і ліцемірів від режиму, який вже по всьому Світу кличуть
комунобандою. Для неї загибель мільойнів не велика трагедія, а вибаченні за 80-річний комуністичний терор проти України чергове "мероприятие".
Ці еволюціонери оголосили війну бідності, тобто 90 відсоткам населення України. Умови життя, що вони створюють для людей
: : не лише є моральними і психологічними тортурами, гнобленням і приниженням. Саме внаслідок цих умов держава недорахувалась більше 5
мільйонів українців. Система державного терору режиму кучмаків у кращих традиціях комуністичної репресивної машини продовжує знищувати всіх
хто повстав проти неї. Дискридитація опозиції, її лідерів, фізичне знищення і переслідування справжніх патріотів України - стара комуністична
спроба самосбереження "своїх накопичених завоювань" Далі так жити не можливо.
2003.03.02 | Микола з Черкас
Re: Весняна авантюра опозиції
Спасибі за свідомість. Побільше б таких переконаних, а то доводиться розповідати про ази.(див.вище, а краще не дивись). Треба творити собор з бесіди, знаходити нові рішення, не переконувати що біле це не чорне. Хочу знати Вашу думку про тему "А давайте виженемо куЧМО з України" на цьому ж сайті. А про позов народу до президента, боюсь не спрацює. Бо для того, щоб подати позов у Гаагу чи Страсбург потрібно пройти всі судові інстанції в Україні, а це наразі дуже проблематично. Хоча в плані підняття свідомості ефект буде виразний.З повагою Микола.
2003.03.02 | Franko
А чи e, окрiм рeзонансу, змiна бачeнь/рiшeнь?
Iншими словами, - тi, хто тобi дякував за статтю, чи збираються вони рeально цим iнтeлeктуакльним продуктом користуватися за призначeнням?Щe однe болючe питання - нeвжe нiкому, крiм тeбe, пояснити iм цi, якщо подумати, очeвиднi рeчi?
I взагалi, як настрiй в опозицii - будe дiло, чи нi?
2003.03.02 | Михайло Свистович
Re: Є
Але відповідь, як це вже стало традицією2003.03.02 | Микола з Черкас
Re: А чи e, окрiм рeзонансу, змiна бачeнь/рiшeнь?
Діло обовязково буде всим. Кому країну будувати, а кому нари зігрівати. Кожному своє. Надійся і здійснитьсь. Будь певен.2003.03.03 | Микола з Черкас
Вчися добре, Михайлику.
Почитав я твої виправдовування, Михайле, і зрозумів що ти просто дитина, хоча ніде правди діти, старанна(всі дописи прокоментував). І аргументи твої на рівні: А ти знаєш Лисого? (і листівок ти розкидав більше, і депутати „О-о-о” тобі дякували(мабуть з СДПУ(о), і пишеш ти без помилок). Може пишеш ти і без помилок, але ж мабуть не те що думаєш. Ти пишеш:„Ця стаття написана не для людей”. Ти правий, вона для слоників. А чого коштує перл:” Я не ідіот, щоб витрачати купу часу для того, щоб мене прочитало кілька сот людей”. Чи:” Ролере, це Ви у нас частина правди, а я вона вся„Гординя ж не смертний гріх, нічого, Михайлику, може минеться.
А по суті моєї критики ти сказав лиш те, що ти не проти виступів опозиції і участь в них візьмеш. Це дуже добре, Михайлику. Тому що позавчора ти говорив зовсім інше:
„Примите ли Вы участие в Весняной авантюрі опозиції? (-) ( Roller, 28-02-2003
Re: Звичайно ні. ( Михайло Свистович, 28-02-2003 20:30) „
А сьогодні:” Ви знову, як завжди, робите неправильні висновки. Стаття за, а не проти.”” Авантюрою є не акція, а схиляння опозиційних рад до проголошення "територій, вільних від Кучми". „Пані Л.К., Ви теж мене неправильно зрозуміли”
Ростеш на очах. Тільки заголовок трішки невпопад. Треба було написати так „Весняною авантюрою є не акція, а сама стаття”
Тож, хлопчику, я дуже радий, що все з’ясувалося і ми з тобою по одну сторону барикад. І не тупочи, будь-ласка, ніжками – ти самий-самий. Рости великий. Успіхів тобі в навчанні. Зустрінемося 9-го.
На добраніч. З повагою Микола.
2003.03.03 | Franko
Ви дурeнь, Миколо.
Якщо, звичайно, нe провокатор.Можeтe починати вираховувати провайдeра.
2003.03.03 | Тестер
Re: Подібно, що полумяний революціонер "Микола з Черкас"
є керівником того, що залишилось від Черкаської організації НРУ.Його пости подібні на стиль Миколи Громовського. Може я помиляюсь.
Він фактично успішно розвалив черкаський рух разом з Чорномазами з Умані. І за винятком мітингування нічого конкретного не може запропонувати.
Так що, Михайло, не ображайся.
А на мітинг він точно приїде. Спасибі хоч за це.
2003.03.03 | vujko
Комплeкс нeповноцiнностi в агрeсивнiй формi
Микола з Черкас пише:> Почитав я твої виправдовування, Михайле, і зрозумів що ти просто дитина...
> Гординя ж не смертний гріх, нічого, Михайлику, може минеться.
> А по суті моєї критики ти сказав лиш те, що ти не проти виступів опозиції і участь в них візьмеш. Це дуже добре, Михайлику.
> ...
> Ростеш на очах. Тільки заголовок трішки невпопад. Треба було написати так ...
>
> Тож, хлопчику, ...
> Успіхів тобі в навчанні. Зустрінемося 9-го.
А ось тут - нe вiрю ((c)Станiславський)
>
> На добраніч. З повагою Микола.
2003.03.04 | Михайло Свистович
Re: Я це і роблю ледь не щоденно
Микола з Черкас пише:> і депутати „О-о-о” тобі дякували(мабуть з СДПУ(о)
Ні, депутати з НУ, а політики з НУ, БЮТ та СПУ.
Микола з Черкас пише:
> А ти знаєш Лисого?
Я знаю двох, які використовують цей нік на цьому форумі. Обидва класні хлопці, однак ти не є жодним з них.
> Гординя ж не смертний гріх, нічого, Михайлику, може минеться.
Тому я її і позбувся
> А по суті моєї критики ти сказав лиш те, що ти не проти виступів опозиції і участь в них візьмеш. Це дуже добре, Михайлику. Тому що позавчора ти говорив зовсім інше:
> „Примите ли Вы участие в Весняной авантюрі опозиції? (-) ( Roller, 28-02-2003
> Re: Звичайно ні. ( Михайло Свистович, 28-02-2003 20:30) „
А дочитати? Я ж написав, що в авантюрі не візьму і пояснив, що саме вважаю авантюрою. І там же написав, що в акціях візьму. У тій же відповіді Ролеру
2003.03.04 | Михайло Свистович
Re: А чи e, окрiм рeзонансу, змiна бачeнь/рiшeнь?
Як вже стало традицією, з відповіддю я забарився на день. В цьому винен народ. Не знаю як хто, а я, якщо не відірвусь від народу зранку і не чкурну до Києва, то вже потім на цілий день не можу відірватисяFranko пише:
> Iншими словами, - тi, хто тобi дякував за статтю, чи збираються вони рeально цим iнтeлeктуакльним продуктом користуватися за призначeнням?
Не сильно, однак проголошення "вільних територій", сподіваюсь, не буде.
>
> Щe однe болючe питання - нeвжe нiкому, крiм тeбe, пояснити iм цi, якщо подумати, очeвиднi рeчi?
В кожній партії (організації, блоці), а в НУ особливо, є кілька категорій людей. Одна – розумні і хороші люди, друга – бездарні та ліниві демагоги, третя – заслані.
Звичайно, що вождю потрібні розумні і хороші. Як в такому випадку втриматися нагорі бездарним і лінивим? Імітувати діяльність. Але ж імітувати її важко, якщо реально ти нічого не робиш. Тому вони компенсують це бурхливою демагогією та численними виступами з трибуни ВР та на мітингах, де вживання слів “Ющенко” і “Наша Україна” на одне речення перевищує всі можливі концентрації. Копітка ж і щоденна робота непомітна, до того ж зробити її всю (та ще й якісно) не встигаєш, тому бездарні і ліниві за принципом “кращий захист – це напад”, щоб убезпечити від критики себе, постійно ініціюють критику розумних і хороших. І більшість цієї критики звучить у такому контексті: “Ви мало пишете про нашу партію”, “Ви недостатньо висвітлюєте партійну діяльність”, “Навіщо нам за наші гроші рекламувати інші політичні сили” тощо. І така критика знаходить відгук у душах й серцях вождів.
Заслані поводять себе так само як ліниві і бездарні.
Розумні і хороші є, як правило, інтелігентними і не підлими, тому губляться від такої критики. Ми з дружиною теж колись були інтелігентними, а потім нас це задовбало і ми трохи модернізували християнське правило про дві щоки. В нашій інтерпретації воно звучить так: “Якщо тебе вдарили у ліву щоку – підстав праву і, поки ворог замахується, нанеси йому удар знизу в щелепу”. Така наша поведінка шокувала ворогів, і ми їх врешті решт знищили (це було в УРП).
До того ж навіть розумні і хороші також піклуються про своє політичне майбутнє. Тому вони воліють не провокувати конфліктів з лінивими і бездарними, щоб не ризикувати позбутися своєї частки поваги в очах вождя.
Мені добре, політичне майбутнє мені по боку, тому я дозволяю собі все, що вважаю за потрібне.
Отже, пояснити вождям очевидні речі багато хто може, але небагато хто наважується.
Ось тобі загальна ситуація в партіях і блоках. Почет грає короля. Король не опирається.
>
> I взагалi, як настрiй в опозицii - будe дiло, чи нi?
До президентських виборів навряд чи
2003.03.03 | Олександрович
Re: Михайлу та Миколі Т.Г.Шевченко: "Обніміться ж, брати мої..."
Михайло Свистович, мабуть, написав про чергову опозиційну акцію (задуману знов якнайкраще), бідкуючи, що (як завжди) гора народить миш. На жаль, Микола з Черкас поспіхом напав на Михайла, котрий в свою чергу звинуватив в неписьменності Миколу (аж не врахував, що 3,14 вимовляється: "пі", а вжите слово наші філологи вимовляють "пи...". (Отак роздер би того, хто на пиво каже "піво"!) А де доброзичливість без амбіцій на безпомилковий авторитет, ради святої правди?Нещодавно посилав я на "Майдан" дописа "ОБЄДНАЕМО РОЗУМ - ВИЖИВЕМО" з епіграфом: "І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуєшся: чому не йде апостол правди і науки"-Т.Г. Шевченко. Там також був відчай. Але, якщо вже Ви, шановні земляки, змогли вчитатись в конкретику обережності М. Свистовича, то можливо оціните і такі думи мої (відповідно пропозицій добродіїв ЛК, Franko, TMP, Zeroplus)? Зарання прошу вибачити за багатослів'я. Хочеться ж, щоб... зрозуміло.
Чому Україна з такими людськими і природними ресурсами жебракує і вимирає? Мабуть тому, що своїх Мойсеїв родила, та бідна не могла виховати, віддавала "в люди". Вороги, хитріші фараонських жерців, привабили золотим телятком, хрестиком загіпнозували і дитячу душу наївного народу - загребли в мошну. Відчайдушніших, як і товаришів Одісея, перетворили в свиней, дрімаючих в теплому багні. Змусили забути людську гідність та віру у божественну єдність з рідною Природою і Всепереможним Духом Предків. Закаганили, заарканили , опсякревили, охолуїли. Закували Волю, замуштрували Розум.
Підкорилась небога "всякій владі від бога". Паршиві грошики поневолили душу гетьманів-полковників та панів-підпанків. Воістину сказано: "легше верблюду пройти через вушко голки, ніж багатію в царство боже". І от знову повторюється старе лихо. Доля наша - знову так наступає на золоту коцюбу - аж іскри в очах та в паморки падаємо!
Тому і у теперішніх керівників держави так мало ясного розуму, та до дідька багато жадібної дебільності. Державні пани-психопати, в п’яній жадюзі та в похмелюзі забули, не второпають, як історія вимітала в покидьки загребущі княжі родини, продажну, козачу старшину, тупо пихатих панів і шизо-комунячу номенклатуру. І нинішні мироїди (олігархи) підставляють шию під сокиру історії. Вони самі себе перегризуть, спалять їх, як скажених собак . Але через них знову століттями буде хворіти українське суспільство.
Дарма патріотична преса часто обмежується окремими поверховими сентенціями про чиновне злодійство, придворні інтриги... Натякають на відому ще більшу підлість можновладців. Сильним миру цього дають зрозуміти з ким можна домовитись, "а то заговорить вулиця". Оскаженілі жаднюги і далі будуть грабувати, красти і брехати, доки їх терплять (пускають до корита). Тож з окремих злодійств давно пора робити узагальнення.
Основне наше лихо - в недорозвитку суспільної культури, слабості активного громадського опору роз’єднаної більшості розумних громадян. Нема "громадянського суспільства" (а є "демократичний фіговий листок" на диктаторському соромі). Давно і, особливо, останні 11 років, потрібно було розвивати розумну громадську активність, будити і заново виховувати совість та розум щирих українців, а не тільки довіряти зрадникам-комуністам та зламаним ними, перевтомленим в тюрмах десидентам. На жаль, чимало видних патріотів втрачали час і довіру народу, намагаючись чесно співпрацювати з нечестивими.
Чому об’єднання опозиційних політичних фракцій виявилось слабшим, ніж продажна більшість депутатів? Чому тільки після прикрих подій заговорили про необхідність об’єднання усіх демократичних партій? Якісь затяжні десятилітні роди сироти-демократії? А де стратегічний розум? ... Це запитання в першу чергу до провідників зверху. (Вони також не відповіли на цей допис).
То повторюю: Щирому українцю гріх мовчати, коли на Батьківщині більшість бідує, аж бунтує, а продажна меншість шельмує. Погана "еліта" гендлює, дурить, лякає, ріже голови, грабує та приговорює: "Всякая власть від бога"! Шизо-садистичний менталітет самовпевнених комуняк, з подвійною мораллю, перекинувся у нову химеру. Вчорашні вожді-комуністи вихрестились в "демократи-капіталісти" і тепер, прикриваючись новою фразеологією, ще більш жорстоко знущаються над народом. Нагло каркають демократичні лозунги і поганими дзьобами, як ворони, клюють в очі помираючих. Шаленіючи вирують над вимираючим народом, і цим навіюють зневіру, зневагу та ненависть до демократії взагалі. Мовляв: "Не захотіли комунізму, то нате вам демократію. Гуманно виздихуйте. Голодомор 1933 року по Різдву Христовому раєм покажеться - назад в диктатуру пролетаріату черв’яками приповзете".
Давно б пора, але чому саме аж осінню 2002 року, і то тільки найбільш відчайдушні, громадяни України разом вийшли на демонстрацію протесту? Жах, що під какофонію “демократичного” задурювання ЗМІїв вимрем від грабунку, споювання, наркотичної отрути, геноциду та вбивств? Прикро, що дуже багато українців ще закляклі від 10-вікового страху, бояться, що зовсім пограбують, посадять і "в лагерную пиль" зітруть.
Ледь виживши в давньому поневоленні, більшість національно-флегматичних “громадян” зневірились боротись під проводом, різноманітних підставних козлів-провокаторів, котрі, лихо бекаючи, вже не раз приводили стадо на бойню. Небораки звикло, покірним табуном ідуть, куди женуть, не піднімаючи голови, пасуться на витоптаній землі, голодні вгризаються в 6 соток, відмовляючи собі у всьому ради дітей, і, нікому не потрібні, мертвими лягають під 2 кубічні метри “рідного” болота. Ну, часом піп (гривень за 100) поспіває, і бомжі крякнуть “за упокой”. Зовсім підлі (а, щоб земля під ними вигоріла і провалилась!) стихаря навіть маму рідну продадуть за гидотне пійло та тухлу заїдь. Жах, як молодь отруюють гнилими розкошами, СНІДовим сексом, наркотою, зомбують теліпаючою музичкою, каструють космополітичним “пофігізмом”!
Та, все-таки, щось нове починається в історичному розвиту української політичної свідомості. Хоч страйкуючі по інерції ще вперто заявляють: "Ми - соціалісти, комуністи, націоналісти!" Та усім їм – "немає, що їсти". Голод розум будить! Керівні п’явки мабуть більше не зможуть так легко в болотній політичній каламуті висмоктувати людську кров. Годі лякати втратою істинного православ’я, язичеством, бусурманством, єзуїтством, дурити раєм та тухлими "ізмами" світлого майбутнього після смерті.
Дасть бог, скоро розумні Люди будуть сміятись над маразматичними архаїзмами, як кепкують над лінивого дурня хатою, під гнилою стріхою, без комина. Навчаться особисто і разом добре працювати, організованою громадою дружно гнати п’янюг, лежнів та шахраїв. Назріває створення принципово нового громадсько-політичного об’єднання для захисту основних потреб Людини... Отож актуальними вважаю такі пропозиції:
Честь народу берегти пора! Майора Мельниченка прославити необхідно, як національного героя! В охранці також добрі люди трапляються (хоч там дуже хитро дресирують прислуговуватись без мила). Пригодовані холуї (топтуни, в пагонах і в намордниках) хай горять від заздрощів та сорому. Даремно німі наймити вважають себе дуже необхідними професіоналами”, благородними захисниками громадського спокою, (такого, як на цвинтарі), спритними “провокаторами провокаторів”. Вдають, що не знають, як їх зомбують, споюють, “на убой” годують наркотиками, щоб стали вони потворно безжалісними, біомеханічними молохами знищення людей. А справедливо і соціально потрібно, щоб намордники серед мирних людей, (в місцях громадського користування та, взагалі, всякі там плямисті хакі в мирний час) сприймались, як короста та проказа. Хай діти соромляться таких "батьків” тому, що не вони - відважні лицарі без страху і докори. Не благородно і рішуче, з відкритим забралом борються за правду, а допустили шабаш відморозків і, внаслідок, самі, боягузливо ховаючи морду в чорну онучу, мордують протестуючих, знедолених і пограбованих людей.
З ким 11 останніх років, під керівництвом загребущого генералітету, воювали такі чисельні армії: з бюджетом, з цивільним літаком, з глядачами на параді, з демонстрантами, з виборчими комісіями, строєм одностайно голосуючи за кого накажуть? Очевидно Україні потрібна інша система національної безпеки, інша військова доктрина і інша армія.
Хто з попередніх керівників (черевоугодників) виконав обіцяні зобов’язання? Одиниці, винятки! Більшість юродивих політиків відбріхуються неконкретними загальними фразами, істеричну патетику гонять, обіцяють те, в що самі не вірять. Задешево продаються і вважають це вищою мудрістю пристосування в ХХІ віці.
Так може будемо голосувати тільки за того, хто підпише конкретні зобов’язання? Щоб конституційною більшістю, а ще краще референдумом вирішити, наприклад: “1 - Кримінально проведену приватизацію вважати шахрайством; 2 – Прибутки від шахрайської приватизації конфіскувати і повністю повернути народу, щоб використати, як інвестиції для розвитку нових технологій; 3 – Співвласниками націоналізованих підприємств вважати трудові колективи і без дозволу більшості, чесно працюючих, підприємства не банкрутувати, майно не продавати; 4 – Всі прибутки керівництва повинні бути відомими співробітникам і відповідно узгодженими з профспілками в цілях всебічного контролю, розвитку виробництва і соціальної справедливості”.
Можна б на основі трудових угод обирати депутатів чи президента на виконання конкретних, юридично опрацьованих завдань? У разі невиконання угод до визначеного терміну неспроможні повинні звільнити посаду і виплатити величезний штраф. Здається, у такому разі прибутки виборчих лічильних комісій значно упадуть. Цікаво, скільки б знайшлось бажаючих обиратись “слугами” народу, без депутатської недоторканості?
Тільки колективним розумом усіх спроможних громадян можливо: удосконалити конституцію, об’єктивізувати вибори, розвивати економічну, соціальну і особисту культуру, своєчасно піклуватись про здоров’я, забезпечити оптимальними умовами життя розумних громадян і талановитих осіб, організувати конкурентноздатність виробництва, безпеку держави і суспільства, забезпечити гідний спокій в старості. Передбачую, який лемент піднімуть казнокради та їх посіпаки з-за цих пропозицій!
Як вогню, бояться злодії об’єднання бідних, але розумних людей. Самі ж сповзаються в зміїні кубла, кишать, сичать, передзвонюються; у них “общак”, юристи-крючкотвори, холуї на чорну справу. Чому, Господи, усяка непотріб, навіть дворові бешкетники, організовані в шайки? Відморозки - в бандах, традиційні злодії - “в законі”, “правозахисники та силовики” - в шакалиних сім’ях? (Борони, боже, адвокат узнає, що у скаржника є долари – вигребуть! Слідчі останню кровинку висмокчуть, судді довгу колотнечу затіють, все навиворіт викрутять, засудять так, щоб побільше затюканих людей в переповнених тюрмах гнило).
І чому, Господи, лікарі, вчителі, інженери, рядові інтелектуальні службовці поки що не спроможні об’єднатись навколо спільних, конкретних, розумних потреб?! Мабуть ніколи добрим людям. “Посилає мати на хліб заробляти”. Та й галасливими, безглуздими мітингами багатьом відбили охоту воювати за правду. Інтелігенти ніяковіють ввічливо, соромляться так поговорити з колегами, аби не тільки скніли, а об’єднались, щоб стати таки розумною, соціально значимою силою, з якою урядовці змушені будуть рахуватись.
Багацько наївних моляться, чекають, що бог якось допоможе бідним лежням (а Бог чекає, коли люди самі порозумнішають). З кумом-кумою, під самогон і за пивом добрі люди бурхливо свідчать про злодійства влади. А на “тверезу” голову дуже залякані, бояться, що “башку” усім відріжуть. Навіть винувато-ніяково, навіть, якось сердито, нарікають на тих, хто пропонує разом, організовано шукати вихід з лиха. “Бесполезно” - шиплять. Куривом загонять всередину нервозну хворобу, наживають неврози, гіпертонію, виразки шлунку, спиваються, вимирають – але тихо.
А можновладцям дуже садистично кумедно дивитись, як інтелігенти проявляють навіяну пасивність та кастровану безвихідь, мовляв, “маємо те, що маємо”. Отож лишенько, очевидно, потрібно інтелігентів, як картоплю, перебирати та сортувати, здорових від гнилих відкладаючи на насіння. Що вже є; інших бог нам не помилував. Працювати треба з ким довелось. Свої ж, таки рідні. Авжеж, також трохи затуркані. Може ж таки проснуться, схаменуться, будуть люди, (якщо ми знайдемо до них підхід, відмовившись від примітивної користі та авторитаризму). Тільки пам’ятати потрібно, що “розум” без совісті – страшнійший підлої гадюки.
Поки розумні люди роз’єднані, то чиновні, все собі загребущі примітиви, працю інтелектуалів нагло знецінюють, нижче примітивних чорноробів. На фінансову скруту по телебаченню цинічно побідкаються, (про власні бариші ні гу-гу) - і надалі залишають інтелігентів злиднями. Потворна система примушує лікарів і вчителів, бухгалтерів, чиновну дрібноту туди ж: нагло брати хабарі, щоб якось вижити. Видно наших чиновників їх лікарі та вчителі (без колективного розуму) з дитинства дуже жахливо недолікували і недовчили. Отож і помста (за учительські двійки і лікарські уколи) у правлячих психопатів надто жорстока. Доки узурпатори не відчують організованого опору і загрози -будуть знущатись далі.
Тепер найбільш актуальна патріотична справа – об’єднати побільше розумних людей навколо невідкладних, конкретних, особисто-соціальних проблем! До найбільш активних державно-громадських діячів такі пропозиції (вони зовні не такі критичні, як у Свистовича, але ж...):
От Ви, Юля Володимирівна, так своєчасно солідаризувались з бідними, активними комуністами і соціалістами заради загальнолюдської і національної гідності. А є ще одна, дуже важлива для майбутнього нації, конкретна і актуальна проблема: Гарним, розумним, добрим, працьовитим дівчатам все трудніше знайти відповідного юнака, щоб створити нормальну сім’ю, народжувати повноцінних дітей. Проходить пора – і приходиться ризикувати, іти на компроміс... Статистика свідчить - що діється з хаотичною “любов’ю”. Вимираємо і діти страждають, багато вироджуються! Можливо Ви допоможете організувати цю дуже серйозну справу своєчасного та адекватного знайомства. Пора розвивати культуру створення сім’ї по-науці: комп’ютерні вечорниці, психологічні тести...і все необхідне, що передчасно розголошувати зась, бо холерики вкрадуть і нагло зіпсують поспіхом, як це неодноразово повторюється у нашому грішному світі? Отож щасливі та здорові в розумному шлюбі віддадуть за Вас свої голоси. Не боїтесь стати Головною Українською Свахою?
Чи Ви, Вікторе Андрійовичу, не взялись би спонсорувати сучасне розумне навчання і здорове виховання талановитих українців? Бо самі ж бачите, як жахливо конає деградована молодь на Україні. Багато розумних, перспективних дітей і юнаків не можуть отримати добру освіту через організовану матеріальну бідність батьків та інтелектуальну убогість чиновників. Хто може - втікають за кордон. Можливо організуєте “Банк Розуму”? Бо ідеї є, а грошей у розкраденій державі нема. Розумні діти виростуть, лишнє спатки не будуть - Вас не забудуть. Батьки за Вас голосуватимуть.
І у Вас, Леоніде Даниловичу, є достойний шаховий хід в патову позицію. Допоможіть (дайте вказівку і з президентською допомогою багато грошей не знадобиться) – то до кінця Вашого президентства захворюваність хоч трохи розумних українців зменшиться мінімум на 10%. Ця благородна справа обов’язково зарахується Вам більше, ніж ще одну концепцію ініціювати, чийсь банк, або якусь церкву озолочувати.
Здається, став би я новообраним прем’єром Януковичем – зразу згадав би, як “Мені тринадцятий минало...”. Звільнив би з тюрем (взамін на умовне осудження) усіх недолугих, кого задурили і впекли в тюрму вперше. А на звільнені місця посадив би народною кров’ю роздутих, людиноподібних кліщів-злодюг. Навіть тільки за це, (на фоні подалі слабеньких та пасивних конкурентів), саме Януковича обрали б Президентом. Знайшов би компетентних Людей в уряд – і до 2020 року рівень добробуту усіх працюючих на Україні став би відповідно таким, наприклад, як у Канаді. І навіть росіяни б гроші переводили з швейцарських - саме в українські банки, щоб підтримати прогресивну державу надійних братів-словян. Гай-гай, та ніде правди діти...!
Тільки спільно і розумно ми можемо зробити дійсно добрі, конкретні справи і для себе особисто, і для Батьківщини. Єднаймося наперекір божевільній епідемії загниваючого збагачення, егоїзму виродків, одурманюючим інтригам ЗМІ, політиці геноциду. Не піддаваймось гіпнозу тотальної зневіри, що табуном заганяє в пасивність пересічних людей. Людині не місце в глухому загоні овечого очікування смерті. В об’єднаних громадах розумної взаємодопомоги наш порятунок від банд кримінальних, торгових, політичних і державних злочинців. Тільки у єднанні здорових, розумних, активних громадян можливе дійсне відродження України.
Колективний розум був козацькою силою в кращі часи і при активному розвитку стане сучасною українською національною ідеєю.
2.1.2003р. Олександрович
2003.03.03 | Микола з Черкас
Спасибі
Спасибі шановний пане Олександрович, що нагадали нам про доброту Тараса.Дійсно я трохи перегнув. Мабуть вплинула задушлива атмосфера Майдану.
Всі ми втомилися і дуже обізлилися. І назва статті „Весняна авантюра...” подіяла як червона ганчірка. Всим нам конче потрібні перемоги. Я готовий без всяких умов принести вибачення перед паном Свистовичем за надмірну емоційність, але це не змінює мого відношення до самої статті. Ще раз щире спасибі, пане Олександрович за те, що привели мене до тями.(Дай Боже, Михайлу того ж). Людей треба ВЧИТИСЬ любити. Хватить відриватись на ближніх, тільки за те, що в них інший погляд на деякі речі.
Мені, пане Олександровичу, дуже сподобалась Ваша стаття в частині де змальована наша дійсність. Сильно сказано. Ох і правильно ж сказано. Мабуть у Вам великий досвід і без сумніву гаряче серце. І про стратегію виходу з кризи, шляхом об’єднання передової інтелігенції, я вважаю, вірно сказано. Але...(продовжу пізніше).
Микола з Черкас.
2003.03.03 | Микола з Черкас
Re: Спасибі
Гей, Михайле, де ти є? Приходь обнімемся, брате.2003.03.03 | Микола з Черкас
Re: Спасибі
Мабуть мій Михайло сьогодні не втримався і напився. Не пий, Михайлику... Далі сам знаєш. Не скажу, щоб тебе не зобідити.2003.03.04 | Михайло Свистович
Re: Миколо, в мене часу немає пити (-)
2003.03.04 | Михайло Свистович
Re: Спасибі
Микола з Черкас пише:> Гей, Михайле, де ти є? Приходь обнімемся, брате.
Я працюю на революції, тому на обійми спеціально часу немає. Обіймемося, якщо випадково десь зустрінемося, я ж не сиджу на місці, на жаль, бо Майдан не має власного приміщення.
2003.03.03 | Zeroplus
Re: Михайлу та Миколі
Дотепна, дуже українська за духом стаття.Не йде мені з думки лист Ольги з Волині, де власне йдеться про історичні причини пасивності регіонів.Колись я поцікавився про причини бездарної організації спротивів опозиції на місцях, на що від подібної місцевої пані дістав цинічну, але влучну відповідь:"Якби вони могли дати собі раду і щось вміли робити руками, то давно б торгували на базарі або їхали на заробітки, а не займалися політикою".Вміння давати собі раду передбачає, що кожен суб"єкт має такий мотив для вчинків, який би насправді змушував його діяти.Тому два приклади.1. У монографії доктора Л.Бевзенко з київського інституту соціології (про принципи синергетики) є достатньо обгрунтована науково теза, що як би люди не жили сутужно і злиденно, вони виявляють активний спротив лише тоді, коли відчувають це, як дійсно несправедливий стан речей. До поняття "несправедливість" тут слід зарахувати не лише те, що людина вважає, їй "паложено", а й усі можливості виборсатися нагору, включно з тими, які вона сама регулярно і традиційно херить.
Тобто послідовне багаторічне пропивання можливостей самоосвіти і кар"єри - пропивання, як розумієте, це узагальнениий образ - виключає для суб"єкта створення гідного для вчинку мотиву.Не будемо брати до уваги взаємне і здебільшого лицемірне биття в груди одних перед одними.
2.Десятирічні дослідження того самого інституту, які вибірково цитуються коли йдеться про довіру до церкви, війська і т.п.. показують також, що довіра опитуваних до самих себе В ДЕСЯТКИ разів більша за всі соціальні інститути.Якщо взяти це за одиницю виміру, то вплив політичних аргументів на суб"єкта просто мізерний.Звичайно, московські а заними й наші політтехнологи, розкручуючи свої "лохотрони" гарно розповідають грошодавцям, як потужно впливають оригінальні ідеї (Озиме Покоління:)) на мізки виборців.
3.Тому опозиція, в усьому спектрі - від Ющенка до Симоненка - свідомо чи несвідомо перестала говорити про торжество яких-небудь ідей. Першою це почала Юля, у якої, власне, не було вантажу ідеології, від якої важко було відмовитися. Просто - робіть, як я! За нею потягнувся Мороз з плівками, Симоненко про камунізм класовую борьбу вже поза своїми з"їздами не говорить.Про узагальненість Ющенка взагалі багато вже написано.
4.Щоб ці суб"єкти вдихнули щось нове в опозицію, дали їй творчого народного копняка, вони повинні відчувати себе сильнішими за лідерів опозиції. Ця фантастична теза може бути реалізована при двох сукупних процесах - місцевому самоуправлінні+ адміністративно-територіальній реформі. При нинішніх "губерніях"-областях все самоуправління - порожній звук, населення - раби.Стара теза чорноволівського ще Руху про федеральну Україну - хто пам"ятає перший з"їзд, той пам"ятає і земельні герби по стінах Політехніки - ще стане перед нами як виклик нової доби.
2003.03.03 | Olga
Спасибо. Мне это было полезно прочитать (-)
2003.03.03 | tmp
спасибо... (-)