03/02/2003 | Augusto

Я чесно не знаю, що це таке, але я отримав це на е-мейл. Може це реклама яких-то алкогольних напоїв з РФ? Типа як реклама водки "Смірнофф", коли через пляшку все видно інакше ніж в житті. Не можу не поділитися своїм щастям з широким загалом! A.G.


ГАНЬБА!

Ганьба всім нам. Ганьба за те, що серед нас, українців знаходяться недоумки, здатні на творення таких пасквілей, з котрим мені довелося ознайомитися останнім часом, у вигляді „Відкритого листа В. Ющенка до своїх виборців”. Безперечно будь-який наклеп на будь-яку людину тим більше на одного з кандидатів на вищу посаду в країні, а в цьому мабуть немає сумніву ні в кого, ніколи не красила будь-кого. А коли ж цей наклеп твориться так брутально, на рівні базарної безграмотної, затурканої торгівки, то стає більш чим боляче за наш знедолений народ. Невже настільки знівечився український народ, що серед нього появляються такі виродки, безмозглі й одночасно підлі недотепи? На жаль, лист свідчить про те, що вони є в українському суспільстві й всіляко перешкоджають становленню української державності й стабільності в суспільстві.
Про недолугість дійсного автора цього пасквіля свідчить уже те, що його зміст практично не залишає ніяких сумнівів відносно істинної мети та особистості автора. Взяти хоча б такі перли, вкладені автором в уста В. Ющенка: - „ Я ніколи не відкидав той незаперечний факт, що всі реальні успіхи мого уряду (підвищення пенсій і регулярна їх виплата, регулярність виплати зарплат і погашення заборгованості) – цілком і повністю є заслугою віце-прем’єра Ю. Тимошенко... Ще раз підкреслюю – я завжди визнавав і визнаю зараз, що саме віце-прем’єр Ю. Тимошенко мій уряд завдячує своїми досягненнями та успіхами, насамперед виплатою зарплат і пенсій”.
Уже з цього мабуть зрозуміло, що скоріш за все писала лист Ю. Тимошенко (Григян), з метою – показати, а фактично облудно приписати собі окремі досягнення Уряду, очолюваного В.Ющенком. Про облудність цієї заяви свідчить те, що Ю.Тимошенко займалась в Уряді виключно паливно-енергетичним комплексом й безпосереднього відношення до справ з пенсіями і зарплатами не мала, навпаки, своєю діяльністю вона збільшила заборгованість України, зокрема тільки одному Газпрому Росії до 3 мільярдів доларів.
Тому В. Ющенко ніяк не міг таку нісенітницю говорити своїм виборцям. Далі. Невже В.Ющенко такий самовпевнений самодур, щоб постійно заявляти „мій Уряд”, „...мені, визнаному Символу і Надії нації...”.
Зрозуміло, що ці слова були вкладені в його уста, досить нерозумно по-дитячому, між іншим, виключно, щоб дискредитувати його перед суспільством, показати самовпевненим, нескромним, безсоромним диктатором.
А чого варті слова нібито сказані В. Ющенком: „Сам факт її існування (тобто Ю.Тимошенко) може завадити мені стати Президентом!”
Цю ж мету дискредитації Ющенка безперечно переслідують, висказані нібито ним наступні перли: „Зрештою, не так вже важливо, вкрала чи ні Ю.Тимошенко ті сотні мільйонів долярів, які інкримінує їй Генеральна прокуратура (будемо відверті – всі ми не без гріха).”
Тут уже Ю.Тимошенко безпосередньо залучає В.Ющенка в свої злодійські афери. Мов він такий же, недалеко від мене втік.
А в кінці, щоб ще раз показати В. Ющенка отаким жорстоким, кровожадним кар’єристом вона йому приписує ще й таке речення: „Я переконаний, що заради великої мети, якій всі ми служимо – в ім’я національного відродження – жодні жертви не можуть вважатися надмірними.”
Жертвою ж Ю.Тимошенко вважає себе. Адже жертву жаліють в суспільстві. Тому саме цією своєю нібито жертовністю, своїм нібито вболіванням за долю України вона вже давно намагається прикрити свої фінансові злочини перед українським суспільством, свій вагомий внесок у ту, штучно створену паливну заборгованість України перед Росією. Із-за якої, між іншим, в значній мірі й не зміг Уряд України підвищити пенсії та зарплати до потрібного рівня.
А тепер, щоб уникнути відповідальності за свої афери ця жертовниця продовжує колотити українське суспільство нацьковувати його проти власної держави, знову закликає, вже на 9 березня, до непокори, всіма засобами перешкоджає мирній, конструктивній праці людей.
Сумно й боляче за те, що й досі знаходяться серед нас, українців, люди, довіряючі цій, очманілій від страху особі перед неминучістю заслуженої кари за свої злочини, її недолугим прихильникам і відверто антиукраїнським союзникам.
Можливо цей пасквільний лист розкриє нарешті очі декому на всю підступність недалекість і непорядність теперішніх заколотників й вони перестануть їм довіряти, перестануть галасувати під диригуванням цих лжеспасителів, а займуться будівництвом власної держави та власного добробуту. Дай то Бог!
Безперечно, що тільки офіційні слідчі органи України можуть однозначно встановити дійсного автора цього пасквільного листа. Наші ж думки ґрунтуються майже тільки на аналізі змісту цього пасквіля й тому можуть розглядатися виключно як особисте враження від нього.

Віктор ПОЛІЩУК
Голова Секретаріату
ОУН Руху м. Москви