03/20/2003 | Navigator

Хто не вiрить в Божий млин, що меле помалу, але надiйно – читайте. Хто не вiрить в здоровий глузд – дивуйтесь. Хто вiрить в оновлений Третiй Рим – плачте. Вчора дивився по росiйському каналу «Культура» полiтологiчну программу «Что делать».
Були запрошенi ведучi експерти й директори рiзноманiтних полiтичних фундацiй – вiд пораненного бiйця за оновлення Совецькоi iмперii професора МГIМО Андранiка Мiграняна, до дiючого полiтичного генерала, спiвголови комiтету по оборонi Госдуми Росii професора Олексiя Арбатова. Тема – супердержави. Розмова видалась не весела. I, як не дивно для ТБ, велась по «гамбурзькому» рахунку. Може, тому що година була пiзня, 12 ночi, основний електорат вже спав, виступаючi орiентувалися на тонкий прошарок дисиденствуючоi iнтелигенцii, тому й говорили такi речi, на якi годi було й сподiватись.
Ведучий все старався знайти полiтичнi перспективи майбутньоi великодержавностi Росii. Професори так сумно опонували, що ведучий аж не втримався, й закричав: «Що у вас за приреченiсть?» I було вiд чого.
Висновки шановних експертiв, спiчрайтерiв i генраторiв полiтичних iдей були вельми цiкавi:
1. Великодержавнiсть Росii можлива тiльки в складi наддержави Об”еднаноi Европи.
Без варiантiв. Вступити в Европу – головне завдання.
2. В перспективi конкуренти Штатiв в боротьбi за керiвництво свiтом - Об”еднана Европа, Китай, Iндiя.
3. Iдея ведучого про союз Росii з Китаем, Iндiею проти Штатiв викликав невеселий смiх. Було принагiдно вiдзначено, що й Китай i Iндiя – стайери, для них тимчасовi невдачi за десятилiття – просто епiзод в тисячолiтнiй iсторii.
4. США пiсля Афганськоi вiйни вiдчули себе вiдповiдальними за свiтовий порядок i достатньо сильними, щоб його встановити. За перiод з 1991 по 2003 рiк Америка додала в свою мiць прирiст, що дорiврюе ВВП Нiмеччини i Японii. Росiя повинна бути вдячна США за вирiшення проблеми талiбiв. В цьму сенсi плата Середньою Азiею не дуже висока. Мало того, пiсля 11 вересня Росiя, безпорадно проплававши до того своiми хаотичними курсами, вибрала мiсце на американськiй галерi i тепер змушена гребти разом з Заходом пiд загрозою економiчного батога. Присутнiсть американських вiйськ в 8 колишнiх радянських республiках об”ективна й не несе загрози Росii.
5. Перспективи вiдновлення ерзац-СССР – нульовi. Нема нi сил, нi грошей. Народ теж не готовий на жертви. «Опоздали на 10-8 лет с восстановлением Союза, все уже консолидировалось»- кривився полiтичний гладiатор Мiгранян . Росiя повинна стати великим Люксембургом i думати лише про своi iнтереси. Без Европи Сибiр не освоiти й не втримати з 27 млн. наявного там населення. 13 тис кiлометрiв кордонiв не укрiпити й не захистити. «Нам би в НАТО – але не беруть!»
6. Питання : «В що нам обiйдеться об”еднання з Бiлоруссю?» – ключове для вiдповiдi на найважливiше для новоi полiтики Росii питання: «Чи це вигiдно Росii?». Вiдношення до Украiни – Росiя повинна думати не що дати, а що взяти з Украiни.
7. На останне питання, охарактеризоване ведучим як провокацiйне ( от вже й морщився й мукав, й сопiв його задаючи), звучало так: «Чи може Росiя миритись з можливими планами США насадити на Украiнi президента – громадянина США, по прикладу Прибалтики?», була дана майже одностайна вiдповiдь: «Протидiяти цьому неможливо, торг з американцями повинен бути такий – ми вам – Украiну, ви нам гарантуете Сибiр i Далекий Схiд в складi Росii.»