04/17/2003 | Shooter

Президент убиває реформу

Володимир Малинкович , 17.04.2003, 15:38

Сьогодні, 17 квітня, - день, що, зважаючи на все, визначив долю конституційної реформи. Пропрезидентські партії не підтримали пропорційний виборчий закон і тим самим, напевно, поховали реформу, про яку останнім часом так багато говорив наш президент.

Хтось говорить про те, що в усьому винен прем'єр-міністр Янукович, що вчинив не "по поняттях" і "кинув" соціалістів. Він пообіцяв їм сорок голосів на підтримку закону про вибори, якщо ті спочатку проголосують за урядову програму, а потім обдурив їх. Звичайно, соціалісти самі винуваті: повірили тому, хто звик жити за законами "тіньового світу".

Але це не більш ніж епізод. Усього лише епізодом можна вважати і те, що соціал-демократи, один із яких є співавтором виборчого закону, за цей закон не голосували. Це все не головне. І Янукович, і Медведчук – люди без обличчя, а тому їм і втрачати, начебто, нічого. Головна діюча особа – президент Леонід Кучма, і саме він несе усю відповідальність за те, що проголошена ним політична реформа, ймовірно, так і не буде здійснена. Адже тепер обговорення нового закону про вибори можливо тільки на наступній сесії, реально - не раніше жовтня. А там уже щосили будуть йти передвиборні баталії.

Якісь шанси на проведення реформи, звичайно, ще залишаться, але вони будуть мінімальними. А проголосуй сьогодні за виборчий закон хоча б частина депутатів більшості, і реальність трансформації президентської республіки в парламентсько-президентську здавалася б цілком реальної. Адже навіть Ющенко, під тиском обставин, змушений був би голосувати за поправки до Конституції, як того жадає від нього спільний меморандум опозиції.

Найцікавіше, що в результаті постраждають, насамперед, прихильники президента. Закон про партійно-пропорційну виборчу систему можна буде провести й у 2005 році – при новому президенті. Так що Віктору Ющенку поспішати нікуди. Більш того, нинішня ситуація його цілком влаштовує – з'явилася можливість покласти відповідальність за невдачу конституційної реформи (яка Ющенку абсолютно не потрібна) на Кучму.

Найбільше в якнайшвидшому проведенні реформи мав би бути зацікавлений сам Кучма, але він чи то цього не розуміє, чи то грає зовсім інший варіант, який нічого спільного з ідеєю парламентсько-президентської республіки не має. Усі сьогодні говорять про підготовку референдуму, що повинен продовжити повноваження нині діючого президента.

Хто вселяє Кучмі подібні думки, сказати важко, але в одному можна бути упевненим: ця людина – не Спіноза. Мало того, що він штовхає Кучму на антиконституційний переворот, але він, до того ж, не здатний тверезо оцінити нинішню політичну ситуацію в країні. Жодні адміністративні зусилля не дозволять одержати сьогодні результати, подібні до тих, що були отримані на референдумі три роки тому. Час зовсім не той.

Нагадаю: на торішніх парламентських виборах дві третини виборців проголосували за відверто опозиційні партії, а за пропрезидентську "За єду", при найширшому використанні адмінресурсу, - тільки 12 %. Якщо Кучма хоче спокійної відставки, він має негайно припинити гальмування процесу реформ.

Інакше людей з найближчого оточення Леоніда Даниловича очікує політичний крах (контрольовані ним партії можуть не пройти 4%-бар'єр), а його самого - лаври "українського Лукашенка".

Час президентства Леоніда Кучми назавжди залишиться темною плямою в історії України. Сумнівні лаври Кучма одержить, а от президентським кріслом все одно треба буде поступитися. Причому в цьому випадку йому доведеться іти з ганьбою.