Vince Heaney FT погляд у майбутнє
05/27/2003 | юрко
На довший час, ЄС не житиме
Vince Heaney погляд у майбутнє, в той час, як Британія дебатує над євро
By Vince Heaney, FT.com
Last Update: 12:03 AM ET May 26, 2003
Лондон
ЄС в кінці кінці впаде. Не в найближчому майбутньому, і не перед тим, як спільнота стане значно більшою, але вона впаде.
Існує спроба розглядати ЄС, як політичне тіло, що завжди буде з нами. Але, якщо дозволити собі трохи пофантазувати, то стане ясно, що ЄС працює проти кількох економічних та політичних принципів.
Моє розуміння базується на тому, що економічний розвиток здійснюється згідно "cumulative causation" (здається, по-українськи цю теорію називають також теорією залежності і вона полягає на тому, що якщо є два регіони - один більше розвинений А, а другий менше Б, то завдяки більшому розвиткові перший регіон буде більші ринки і зможе тим самим мати кумулятивну та зростаючу перевагу над малорозвиненим регіоном, що може заохотити регіон А перейти до продукції доданої вартості із застосуванням технологій завдяки більшим прибутками, що збільшить різницю в прибутках між обома регіонами. Отже, Б може обмежитися до сільськогосподарської продукції, ціна на яку може впасти, якщо регіон А матиме якусь заміну на неї. Кращий інвестиційний клімат відверне капітал та робочу силу з регіону Б в регіон А. Також А матиме збільшені потреби в ресурсах Б і має здатність та багатство контролювати та експлуатувати ті ресурси. Це може стати економічним стимулом для Б, але економічний приріст все одно йтиме до А. Місцева "кооперуюча еліта" сприятиме цьому процесові за частину з того економічного приросту. Для Б будуть збудовані кращі транспортаційні системи, щоб зменшити кошт експорту, що дозволить Б пропонувати свої власні товари по нижчій ціні. Конкуренція з боку більш ефективного А примусить зачинити неефективні підприємства в Б. Це призведе до більшої продуктивності тих підприємств, що залишаться, а також збільшить заробітки працівників, що працюють на них. В довшому часі, зільшене скупчення та забруднення середовища в А, а також збільшення коштів продукції примусить деяку економічну діяльність перенести в Б. Загалом, можливість рівномірного розвитку Б є малоймовірна. Ось така теорія. Трохи нагадує марксизм.) Існуючі центри економічного зросту викличуть відхід ресурсів з бідніших регіонів. Робоча сила та капітал зможуть отримати кращі економічні результати через міграцію в райони, де інфраструктура для бізнесів вже існує. Індустрійна північ Італії в порівнянні з бідним аграрним півднем є добрим прикладом.
Всередині такої системи, як ЄС, результуюча незбалансованість викличе перенесення платежів (transfer of payments) з багатих регіонів до бідних. Спільна Сільськогосподарська Політика забирає велику частину бюджету ЄС і так буде продовжуватися далі, бо ЄС розширюється на схід і включатиме більше країн з відносно бідними сільськогосподарськими секторами.
Рухливість робочої сили є обмеженою в Європі. Згідно теорії залежності це означає, що ті, котрі готові стати економічними мігрантами перейдуть до регіонів з кращими економічними можливостями. Проте, таке переміщення не є таким простим, як переїзд з Мічігану ддо Іллінойсу - хоча віддалі є такі самі. Культурні, національні та лінгвістичні бар'єри мусять бути подолані, а не лише віддаль, в той сам час, як високий рівень соціального забезпечення в більшості Європи буде знеохочувати рух робочої сили.
Наслідки вже є очевидні. Німеччина знаходиться на грані рецесії, а Ірландія сильно розростається, в більшості, завдяки перенесенню платежів (transfer of payments) з Брюсселю. В той сам час монетарна політика, котра мала б задовольняти всіх, що здійснюється Європейським Центральним Банком, викликає встановлення рівня облікових ставок занадто високим, щоб дозволив відповідно боротися з німецькою економічною проблемою. (для стимулювання економічного розвитку країни в рецесії переважно центральний банк знижує рівень облікових ставок, що робить кредит дешевим і заохочує позики для розвитку)
Тепер, перенесемося в часі на 15 років та уявимо ЄС, котра включає більшість Східної Європи та Туреччини. Є надія, що монетарна політика ЄС стане менш зв'язаною правилами, але базова структура бідніших країни, котрі бажатимуть приєднатися до "багатого клубу", що роздає субсидії, залишиться такою ж.
Фінансово така система не зможе утримуватися. Населення старіє в Західній Європі. Через 25 років десь приблизно половина населння Німеччини буде пенсійного віку. Демографічний тиск додасться до тиску на систему. Я думаю, що в якийсь момент німецькі пенсіонери, разом з іншими, проголосують за кращі пенсії вдома і за менше перенесення платежів, що підтримуватимуть безробітних працівників сільського господарства в Туреччині.
Останнім фактором є одна неприємна реальність. Я вірю, що людська природа є краще відображена в расових, етнічних та націоналістичних різницях, тих, котрі породили конфлікт на Балканах після падіння комунізму в Югославії, ніж в комітетах в Брюсселі. Сорок років комуністичного врядування не змогли зліквідувати різкі відмінності в Югославії, то яка є надія, що брюссельські бюрократи збудують гармонію? Національні інтереси врешті решт будуть значно сильніші, ніж прив'язаність до високої спільної ідеї, і недавні непорозуміння в Європі через іракський конфлікт є пересторогою щодо нестійкості цього ідеалу.
ЄС проіснує ще багато років. Занадто багато політичного капіталу було витрачено, щоб втілити проект. Але через 25 років політичний ландшафт може бути радикально іншим.
Vince Heaney погляд у майбутнє, в той час, як Британія дебатує над євро
By Vince Heaney, FT.com
Last Update: 12:03 AM ET May 26, 2003
Лондон
ЄС в кінці кінці впаде. Не в найближчому майбутньому, і не перед тим, як спільнота стане значно більшою, але вона впаде.
Існує спроба розглядати ЄС, як політичне тіло, що завжди буде з нами. Але, якщо дозволити собі трохи пофантазувати, то стане ясно, що ЄС працює проти кількох економічних та політичних принципів.
Моє розуміння базується на тому, що економічний розвиток здійснюється згідно "cumulative causation" (здається, по-українськи цю теорію називають також теорією залежності і вона полягає на тому, що якщо є два регіони - один більше розвинений А, а другий менше Б, то завдяки більшому розвиткові перший регіон буде більші ринки і зможе тим самим мати кумулятивну та зростаючу перевагу над малорозвиненим регіоном, що може заохотити регіон А перейти до продукції доданої вартості із застосуванням технологій завдяки більшим прибутками, що збільшить різницю в прибутках між обома регіонами. Отже, Б може обмежитися до сільськогосподарської продукції, ціна на яку може впасти, якщо регіон А матиме якусь заміну на неї. Кращий інвестиційний клімат відверне капітал та робочу силу з регіону Б в регіон А. Також А матиме збільшені потреби в ресурсах Б і має здатність та багатство контролювати та експлуатувати ті ресурси. Це може стати економічним стимулом для Б, але економічний приріст все одно йтиме до А. Місцева "кооперуюча еліта" сприятиме цьому процесові за частину з того економічного приросту. Для Б будуть збудовані кращі транспортаційні системи, щоб зменшити кошт експорту, що дозволить Б пропонувати свої власні товари по нижчій ціні. Конкуренція з боку більш ефективного А примусить зачинити неефективні підприємства в Б. Це призведе до більшої продуктивності тих підприємств, що залишаться, а також збільшить заробітки працівників, що працюють на них. В довшому часі, зільшене скупчення та забруднення середовища в А, а також збільшення коштів продукції примусить деяку економічну діяльність перенести в Б. Загалом, можливість рівномірного розвитку Б є малоймовірна. Ось така теорія. Трохи нагадує марксизм.) Існуючі центри економічного зросту викличуть відхід ресурсів з бідніших регіонів. Робоча сила та капітал зможуть отримати кращі економічні результати через міграцію в райони, де інфраструктура для бізнесів вже існує. Індустрійна північ Італії в порівнянні з бідним аграрним півднем є добрим прикладом.
Всередині такої системи, як ЄС, результуюча незбалансованість викличе перенесення платежів (transfer of payments) з багатих регіонів до бідних. Спільна Сільськогосподарська Політика забирає велику частину бюджету ЄС і так буде продовжуватися далі, бо ЄС розширюється на схід і включатиме більше країн з відносно бідними сільськогосподарськими секторами.
Рухливість робочої сили є обмеженою в Європі. Згідно теорії залежності це означає, що ті, котрі готові стати економічними мігрантами перейдуть до регіонів з кращими економічними можливостями. Проте, таке переміщення не є таким простим, як переїзд з Мічігану ддо Іллінойсу - хоча віддалі є такі самі. Культурні, національні та лінгвістичні бар'єри мусять бути подолані, а не лише віддаль, в той сам час, як високий рівень соціального забезпечення в більшості Європи буде знеохочувати рух робочої сили.
Наслідки вже є очевидні. Німеччина знаходиться на грані рецесії, а Ірландія сильно розростається, в більшості, завдяки перенесенню платежів (transfer of payments) з Брюсселю. В той сам час монетарна політика, котра мала б задовольняти всіх, що здійснюється Європейським Центральним Банком, викликає встановлення рівня облікових ставок занадто високим, щоб дозволив відповідно боротися з німецькою економічною проблемою. (для стимулювання економічного розвитку країни в рецесії переважно центральний банк знижує рівень облікових ставок, що робить кредит дешевим і заохочує позики для розвитку)
Тепер, перенесемося в часі на 15 років та уявимо ЄС, котра включає більшість Східної Європи та Туреччини. Є надія, що монетарна політика ЄС стане менш зв'язаною правилами, але базова структура бідніших країни, котрі бажатимуть приєднатися до "багатого клубу", що роздає субсидії, залишиться такою ж.
Фінансово така система не зможе утримуватися. Населення старіє в Західній Європі. Через 25 років десь приблизно половина населння Німеччини буде пенсійного віку. Демографічний тиск додасться до тиску на систему. Я думаю, що в якийсь момент німецькі пенсіонери, разом з іншими, проголосують за кращі пенсії вдома і за менше перенесення платежів, що підтримуватимуть безробітних працівників сільського господарства в Туреччині.
Останнім фактором є одна неприємна реальність. Я вірю, що людська природа є краще відображена в расових, етнічних та націоналістичних різницях, тих, котрі породили конфлікт на Балканах після падіння комунізму в Югославії, ніж в комітетах в Брюсселі. Сорок років комуністичного врядування не змогли зліквідувати різкі відмінності в Югославії, то яка є надія, що брюссельські бюрократи збудують гармонію? Національні інтереси врешті решт будуть значно сильніші, ніж прив'язаність до високої спільної ідеї, і недавні непорозуміння в Європі через іракський конфлікт є пересторогою щодо нестійкості цього ідеалу.
ЄС проіснує ще багато років. Занадто багато політичного капіталу було витрачено, щоб втілити проект. Але через 25 років політичний ландшафт може бути радикально іншим.