У центрі Луцька завершується ..... лісоповал
06/02/2003 | С.Т.
У центрі Луцька завершується лісоповал. Перед сучасною технікою не встоюють останні ясени скверу : на місці розореного православного кладовища ХІХ століття знову черговий шабаш - на цей раз скоробагатьків. Міський голова Антон Кривицький, перший секретар облорганізації СДПУ(о) спішить виконати терміновий наказ Найвищого Адміністраитора України В.Медведчука про конче потрібне для відповідного моменту спорудження в обласному центрі многострадної Волині пам”ятника - ні не українським, а саме польським учасникам міжнаціонального конфлікту 1942-1943 років.
Теперішня неукраїнська адміністрація нашої держави впритул, свідомо не хоче знати, що в той тривожний час на просторах українського Північного Заходу (Волиська, Рівненська, північ Тернопільської областей, на Холмщині, Берестейщині й Підляшші) від рук польських шовіністів-колонізаторів загинуло не менше 80-ти тисяч українців - при 13-15 тисячах втрат польської наїжджої людності, А серед її шукачів пригод дуже вагомий відсоток становили “уморотворювачі” попреднього часу, шуцмани на сужбі в гітлерівців, руки яких - у крові українських дітей, жінок, старих. Це - маємо знати! - “удокументованими” спогадами (є що згадувати!) цих мародерів, як єдиним джерелом з подачі польської служби безпеки, що в цьому ділі - найбільший спец, - користуються наші “обслужені” поляками державні діячі-шевальє.
В.Медведчукові будь-що не терпиться вислужитися перед теж соціл-демократом А.Кваснєвським, який міг би хоч через чорний хід протягти СДПУ(о) в Соціалістичний Інтернаціонал, хай і після теперішнього фіско. Тож і чиниться тиск на перевертня із холмщаків А.Кривицького, якого він не так давно витяг із арешту за кримінальну оборудку з умовою вступу до СДПУ(о), щоб Луцьк 12 липня зустрів президентів обох держав спішно змайстрваною католицькою каплицею на православномцу кладовищі. Бо треба догодити. У дійсності - не так президентові сусідньої країни, як вигнаним колонізаторам української землі, що ніяк не хочуть змиритися з возз”єднанням Волині у складі України 1939 року. Якщо полякам заманеться, наші державні не мужі, а ..., напевне погодяться, що воно неправомірне. Кучмі потрібне адвокатсво Кавсневського, аби відмити лице перед керівною Європою, Медведчук нудиться, жадаючи особистої появи ще і в Соцінтерні. Заради цього - можна плюнути в лице десяткам тисяч ще живих волинян, у пам”яті яких навічно - терор польських бандитів 1943 року. Врешті неукраїнцю В.Медведчуку чи важко це зробити!..
На жаль, немає у краї громадської організації, масової партії, котра б очолила спротив. Найняті функціонери Ю.Тимошенко, природно, привізні комуністи й соціалісти зайняли свої позиції в кущах. Там, напевне, й “месія принциповості” В.Ющенко. Усе ж волиняни скликають усіх патріотів у світовому Українстві бути з ними в цей гіркий час Євбазного розпродажу національної честі й дошкульної потреби єдності.
Про це й полякам достовірно відомо : боротьба волинян у 1943 році з нахабними колонізаторами була справедливою, хоч і кривавою (українців, - дітей, жінок, стариж, - убито і спалено в 5-7 разів більше, ніж поляків, і першими вдалися до неспровокованого винищення саме поляки 1942 року на Холмщині). Волиняни просять бути з ними, коли, напевне, вдадуться до стихійних, непередбачуваних форм протесту. А вони неодмінно та масово настануть. І польські шовіністи разом із нашими запроданцями будуть нераді, що провокаційну акцію відзначення 60-ччя вигідного полякам дня трагедії розпочали. Правда про пролиття на нашій землі нашої ж крові, спалення українських сіл навколо Луцька і винищення їх мешканців має вийти на яв. Її пам”ятає найвищий суверен - народ.
Врешті, хоче керівництво України ганьбити себе перед ніби “рідним” народом своєї держави - на це нема ради. Навіть черговий раз. Переживе. І в Європі буде. Без нього.
Теперішня неукраїнська адміністрація нашої держави впритул, свідомо не хоче знати, що в той тривожний час на просторах українського Північного Заходу (Волиська, Рівненська, північ Тернопільської областей, на Холмщині, Берестейщині й Підляшші) від рук польських шовіністів-колонізаторів загинуло не менше 80-ти тисяч українців - при 13-15 тисячах втрат польської наїжджої людності, А серед її шукачів пригод дуже вагомий відсоток становили “уморотворювачі” попреднього часу, шуцмани на сужбі в гітлерівців, руки яких - у крові українських дітей, жінок, старих. Це - маємо знати! - “удокументованими” спогадами (є що згадувати!) цих мародерів, як єдиним джерелом з подачі польської служби безпеки, що в цьому ділі - найбільший спец, - користуються наші “обслужені” поляками державні діячі-шевальє.
В.Медведчукові будь-що не терпиться вислужитися перед теж соціл-демократом А.Кваснєвським, який міг би хоч через чорний хід протягти СДПУ(о) в Соціалістичний Інтернаціонал, хай і після теперішнього фіско. Тож і чиниться тиск на перевертня із холмщаків А.Кривицького, якого він не так давно витяг із арешту за кримінальну оборудку з умовою вступу до СДПУ(о), щоб Луцьк 12 липня зустрів президентів обох держав спішно змайстрваною католицькою каплицею на православномцу кладовищі. Бо треба догодити. У дійсності - не так президентові сусідньої країни, як вигнаним колонізаторам української землі, що ніяк не хочуть змиритися з возз”єднанням Волині у складі України 1939 року. Якщо полякам заманеться, наші державні не мужі, а ..., напевне погодяться, що воно неправомірне. Кучмі потрібне адвокатсво Кавсневського, аби відмити лице перед керівною Європою, Медведчук нудиться, жадаючи особистої появи ще і в Соцінтерні. Заради цього - можна плюнути в лице десяткам тисяч ще живих волинян, у пам”яті яких навічно - терор польських бандитів 1943 року. Врешті неукраїнцю В.Медведчуку чи важко це зробити!..
На жаль, немає у краї громадської організації, масової партії, котра б очолила спротив. Найняті функціонери Ю.Тимошенко, природно, привізні комуністи й соціалісти зайняли свої позиції в кущах. Там, напевне, й “месія принциповості” В.Ющенко. Усе ж волиняни скликають усіх патріотів у світовому Українстві бути з ними в цей гіркий час Євбазного розпродажу національної честі й дошкульної потреби єдності.
Про це й полякам достовірно відомо : боротьба волинян у 1943 році з нахабними колонізаторами була справедливою, хоч і кривавою (українців, - дітей, жінок, стариж, - убито і спалено в 5-7 разів більше, ніж поляків, і першими вдалися до неспровокованого винищення саме поляки 1942 року на Холмщині). Волиняни просять бути з ними, коли, напевне, вдадуться до стихійних, непередбачуваних форм протесту. А вони неодмінно та масово настануть. І польські шовіністи разом із нашими запроданцями будуть нераді, що провокаційну акцію відзначення 60-ччя вигідного полякам дня трагедії розпочали. Правда про пролиття на нашій землі нашої ж крові, спалення українських сіл навколо Луцька і винищення їх мешканців має вийти на яв. Її пам”ятає найвищий суверен - народ.
Врешті, хоче керівництво України ганьбити себе перед ніби “рідним” народом своєї держави - на це нема ради. Навіть черговий раз. Переживе. І в Європі буде. Без нього.