06/03/2003 | Габелок

http://www.zn.kiev.ua/ie/show/445/38695/

ЧИЇ ІНТЕРЕСИ КАЧАТИМЕМО?

Тетяна СИЛІНА
(Брюссель)



Мрії збуваються? Схоже, Україна почала-таки реально підкорювати Брюссель. Ніколи раніше не доводилося чути стільки тверезого оптимізму стосовно нашої країни, її проектів та ініціатив, як минулого вівторка під час промислової конференції «Проект транспортування нафти Одеса—Броди—Плоцьк: підвищення безпеки та цілісності Європейського Союзу в енергетичній сфері», що проходила в європейській столиці і присвячувалася розвитку Євроазіатського нафтотранспортного коридору (ЄАНТ).

«Трубопровід миру і стабільності»

Настільки патетичну характеристику нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк дав аж ніяк не хтось із емоційних українців чи поляків, а представник генерального директорату з енергетики і транспорту Єврокомісії Фаузі Бенсарса.

Офіційно ж на конференції вустами віце-президента Європейської комісії (ЄК), комісара з питань транспорту й енергетики Лойоли де Паласіо було оголошено, що проект нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк визнано таким, що «становить загальноєвропейський інтерес». «Ми взяли на себе дуже глибокі зобов’язання з підтримки цього проекту і хочемо розпочати його реалізацію якомога швидше», — заявила єврокомісар, повідомивши перед цим, що проведені дослідження підтвердили комерційну привабливість проекту і він може внести значну лепту в економічний розвиток усіх країн, які беруть у ньому участь.

Нагадаємо, що двома тижнями раніше, 12 травня, Єврокомісія ухвалила офіційний документ — так зване Послання з розвитку енергетичної політики розширеного Європейського Союзу, його сусідів та країн-партнерів. У ньому одним із пріоритетів визнано співробітництво з країнами-сусідами щодо забезпечення безпеки морського транспортування нафти, у тому числі і розширення нафтопроводу Одеса—Броди до Плоцька з подальшим з’єднанням його або з північною ниткою «Дружби», або з трубою, що йде до польського балтійського порту Гданськ.

Паралельно з конференцією у вівторок у Брюсселі пройшли переговори між віце-прем’єрами України й Польщі Віталієм Гайдуком і Мареком Полом та віце-президентом ЄК Лойолою де Паласіо. У результаті було підписано Спільну декларацію між Кабінетом міністрів України, урядом Республіки Польща та Європейською комісією про підтримку Євроазіатського нафтотранспортного коридору. Крім того, виступаючи на конференції перед майже двомастами представників урядів, дипкорпусу, бізнесу та фінансових установ різних країн, пані де Паласіо повідомила про створення спільної європейсько-польсько-української робочої групи з підтримки та розвитку проекту Одеса—Броди—Плоцьк, а також про виділення Єврокомісією у рамках програм TAСIS та INOGATE гранту на суму 2 млн. євро як технічної допомоги проекту. Перше засідання спільної групи розпочалося вже сьогодні в Києві і продовжиться в понеділок у Варшаві. Про свій інтерес і готовність підтримати проект заявили також ЄБРР і Європейський інвестиційний банк.

Ми спеціально так скрупульозно перелічили події й густо процитували єврочиновників та різноманітні офіційні документи, щоб показати нашим читачам: проведені в Брюсселі переговори та конференція були аж ніяк не одним із «численних і безрезультатних презентаційних заходів», як дехто намагався це подати в Києві (втім, про це трохи згодом), а початком реального прориву нашої держави, що посідає в Європі перше місце за коефіцієнтом транзиту на європейський енергетичний ринок.

«Україна набуває ролі ключової країни для транзиту та диверсифікації поставок енергоносіїв у Європу, — заявив глава директорату ЄК у справах Східної Європи, Кавказу та центральноазіатських республік Хагес Мінгареллі. — Єврокомісія мусить підтримати проект ЄАНТ, і наше співробітництво забезпечить якісно нові взаємини між Європейським Союзом та Україною». У свою чергу, держсекретар українського МЗС із питань європейської інтеграції Олександр Чалий повідомив, що Україна розглядає проект нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк як один із головних інструментів своєї євроінтеграційної політики. Крім того, на думку дипломата, трубопровід Одеса—Броди є невід’ємною частиною енергетичної системи розширеної Європи.

«Цей проект вигідний, і в ньому виграють усі», — кілька разів підкреслив Малколм Ріфкінд, колишній міністр оборони і міністр закордонних справ Великобританії, а нині старший консультант компанії PriceWaterhouseCoopers, який презентував свою концепцію бізнес-плану проекту спочатку в Києві, а тепер і в Брюсселі.

Отже, звідки стільки слів похвали, чому європейська презентація ЄАНТ пройшла, без перебільшення, із грандіозним успіхом?

Як наголошували практично всі, хто виступав на конференції, останнім часом ситуація на європейському ринку нафти і нафтотранспортних послуг значно змінилася. З одного боку, споживання вуглеводнів у Європі неухильно зростає, з іншого —
сьогодні існують об’єктивні перешкоди для збільшення поставок нафти на європейський ринок. Насамперед це обмежена пропускна здатність Босфору. Потім — недостатня інфраструктура для виведення легкої каспійської нафти на потенційні ринки. І сьогодні, як стверджують найавторитетніші експерти, в України є стратегічна можливість зробити ЄАНТ першим обхідним варіантом Босфору. Крім того, у зв’язку з подорожчанням останнім часом у 2—3 рази танкерних перевезень нафтопроводи набувають для Європи нового значення. І не тільки через нижчі ціни на транспортування чорного золота, а й через їхню більшу безпечність та екологічність (аварія танкера «Престиж» справила на Європу незабутнє враження). Далі. З 2005 р. Євросоюз запроваджує нові, значно жорсткіші стандарти щодо вмісту сірки в нафтопродуктах, що змушує сьогодні європейських споживачів шукати легші сорти нафти з низьким вмістом цього хімічного елемента, тобто роль каспійської нафти, знову ж таки, зростає. Оскільки європейський бізнес рахувати вміє, то й розуміє, що, в кінцевому підсумку, йому все ж таки вигідніше буде купувати хай і дорожчу, але хорошу легку нафту, ніж ставити очисні потужності для дешевших сортів. Змушує тривожитися європейців і зниження видобутку нафти в Північному морі. Згідно з прогнозами, які прозвучали на брюссельській конференції, до 2015 р. він зменшиться на 87 %(!), тоді як видобуток на Каспії за той самий період збільшиться на 44%.

Всі ці чинники роблять проект Одеса—Броди—Плоцьк неоціненним для Європи. «Те, що ми зберемося в Києві і розпочнемо практичну роботу вже через чотири дні після створення спільної групи, така оперативність свідчить про наші серйозні наміри щодо цього проекту, — пояснив пан Бенсарса в інтерв’ю «ДТ». — Ми повинні зробити все можливе для того, аби приватні компанії усвідомили свої інтереси в проекті, побачили його ефективність і життєздатність і прийшли в нього зі своїми інвестиціями».

Як розповіли нам члени української делегації, європейців, і насамперед німців із поляками, надзвичайно зацікавила можливість продовження нафтопроводу Одеса—Броди—Плоцьк до німецького міста Вільгельмсхафен, що зробить проект транс’європейським. Саме це питання, швидше за все, стане пріоритетом номер один у роботі спільної робочої групи. А виділені Єврокомісією 2 млн. євро, окрім іншого, підуть на вивчення можливості побудови відтинку трубопроводу між Шведтом і Вільгельмсхафеном (Шведт з’єднаний із Плоцьком північною «Дружбою»), пошук оптимальної конфігурації міжнародного консорціуму та стикування українських і європейських правових умов роботи трубопроводу. До речі, у Німеччині на початку 90-х було розроблено аналогічний проект трубопроводу між Шведтом і Вігельмсхафеном, який, на думку експертів, може бути адаптований до нових умов. Під цей проект уже навіть було отримано дозвіл німецьких земель на будівництво трубопроводу.

Підбиваючи підсумки конференції, Ф.Бенсарса заявив: «Рішення, ухвалене щодо проекту Одеса—Броди 1995 р., і подальше будівництво цього нафтопроводу, підкреслюю, при виключно українському фінансуванні, — це історичне рішення для диверсифікації енергетичного ринку ЄС».

Палку підтримку проекту ЄАНТ надають і американці. Особливо після зміни за останні півроку геополітичної та геоекономічної ситуації у світі. Адже раніше, діючи під гаслом «ані краплі каспійської нафти в Європу», основну ставку Сполучені Штати робили на Баку—Тбілісі—Джейхан. А після отримання американцями повного доступу до іракської нафти цей маршрут став для них не таким важливим, як раніше. Крім того, з’явилися нові ризики, маршрут потрапив у зону нестабільності. У зв’язку з цим навряд чи ЄБРР найближчим часом виділить кошти на фінансування даного проекту (а його дефіцит становить приблизно 2 млрд. доларів).

З іншого боку, американські компанії вже вклали мільярди в нафтовидобуток у Каспійському регіоні, які необхідно «відбити», тож вони зацікавлені, щоб ця нафта пішла на високоліквідні платоспроможні ринки безпечними і недорогими маршрутами доставки. Головний із таких ринків — європейський. Найбільш перспективний і реальний маршрут, що дозволяє зменшити проблему Босфору, — це Одеса—Броди—Плоцьк. «Дуже нечасто проект бачиться настільки позитивним і може принести вигоду багатьом учасникам. І це підкреслює нашу думку про важливість проекту, оскільки він досягає стратегічної мети, він комерційно реалістичний і відповідає інтересам різних країн», — заявив ще на київській презентації концепції бізнес-плану розвитку проекту Одеса—Броди посол США в Україні Карлос Паскуаль.

«Не вірте, якщо про проект говоритимуть погано»

Отже, потужною підтримкою двох своїх стратегічних партнерів Україна вже заручилася. А що ж третій?

«Ми не очікуємо від Російської Федерації любові до цього проекту, але на симпатію розраховуємо», — поділився в Брюсселі своїми сподіваннями спеціальний уповноважений України з питань ЄАНТ Олександр Тодійчук. А його колега О.Чалий нагадав під час свого виступу, що Україна розглядає Євроазіатський нафтотранспортний коридор не як конкурентний до існуючих, а як новий шлях транспортування легкої каспійської нафти в Європу. «Проект спрямований на забезпечення диверсифікації поставок енергоносіїв, і в нас немає намірів працювати проти когось», — вторив йому польський віце-прем’єр М.Пол.

Багато українських і західних експертів упевнені: проект ЄАНТ не тільки не є конкурентним для російських компаній (оскільки вони орієнтовані на зовсім інші сегменти ринку, у них інші партнерства, інші стратегії), а й відкриває росіянам нові можливості. Наприклад, К.Паскуаль ще на київській презентації звернув увагу на те, що в Німеччині є НПЗ, які імпортують російську сиру нафту. Але її транспортування через Босфор коштує досить дорого, а можливості використання обходу протоки немає, оскільки вирішальне значення в Чехії мають НПЗ, що використовують лише легку каспійську нафту. Тому, на думку дипломата, зараз з’являється можливість відкриття трубопроводу, з допомогою якого російські постачальники вийдуть на німецькі ринки.

Крім того, за свідченням О.Тодійчука, українська сторона з великим розумінням ставиться до проблем російських колег і багато робить для їх розв’язання. Наприклад, уже нинішнього року було створено нові потужності транспортування російської нафти в обсязі 4 млн. тонн через термінал «Південний». До вересня вони мають бути збільшені до 7 млн. «Надалі ми також розглядаємо можливість будівництва трубопроводу діаметром 700 мм на 52 км (замість 52 км Одеса—Броди, що працюють зараз у реверсному режимі.— Т.С.), щоб зберегти напрямки і потужності для експорту російської нафти», — поділився планами О.Тодійчук.

Однак події останніх місяців, і особливо останнього тижня, свідчать, що успіхи в просуванні ЄАНТ чомусь не дуже тішать наших північно-східних братів. Вони навіть наполегливо пропонують свій варіант використання українського нафтопроводу Одеса—Броди. Як стало відомо незадовго до конференції у Брюсселі, 23 квітня було підписано якийсь протокол про наміри щодо організації нового маршруту експорту російської нафти транзитом через територію України з відвантаженням у порту «Південний» і використанням реверсу нафтопроводу Одеса—Броди для щорічного експорту додатково 9 млн. тонн російської нафти. Під документом стоять підписи представників НАК «Нафтогаз України», «Укртранснафти» і російських ВАТ «Транснафта» й ТНК.

Проте, як з’ясувалося згодом, «Укртранснафта» зовсім не ухвалювала рішення качати нафту по Одеса—Броди в реверсному режимі. Більше того, на нараді у прем’єр-міністра України 16 травня однозначно йшлося про використання трубопроводу за прямим маршрутом, тобто від Одеси до Бродів. Підписання протоколу про наміри і подальшу кампанію в пресі на підтримку реверсу саме під час проведення європейської презентації трубопроводу Одеса—Броди—Плоцьк спеціальний уповноважений України з питань ЄАНТ О.Тодійчук охарактеризував як «певну провокацію» і повідомив, що документ без його відома підписав його заступник Іван Василенко, який не мав на те абсолютно ніяких повноважень. «На протоколі немає печатки «Укртранснафти», і документ не має ніякої юридичної сили», — підкреслив О.Тодійчук.

У Брюсселі міністр палива й енергетики Сергій Єрмілов сказав журналістам, що уряд України підтримує прокачування нафти по трубопроводу Одеса—Броди лише за прямим маршрутом і українська делегація перед поїздкою до Брюсселя отримала з цього приводу чіткі директиви Президента і прем’єра. «Енергетичний» віце-прем’єр Віталій Гайдук пояснював, що ідея реверсу існує лише як ідея, що не має поки що ніякого економічного обгрунтування. А тим часом у Києві було розгорнуто бурхливу інформаційну кампанію з дискредитації проекту «Одеса—Броди» та його автора й реалізатора «Укртранснафти». Як свідчили колеги-журналісти, ставки за замовлені статті та сюжети інколи виростали втричі протягом одного дня. А працівники «Укртранснафти» розповідали про обіцянки представників однієї російської нафтової компанії напередодні конференції влаштувати їм «веселе життя». Брудна хвиля докотилася навіть до Брюсселя. Втім, той відреагував цілком спокійно. «Ми не збираємося гратися з нафтопроводами і втягуватися в політичні ігри, — заявив Ф.Бенсарса. — І якщо в пресі писатимуть, що це дурний і нікудишній проект, не вірте. Це дуже хороший проект. І він уже в Брюсселі, хоче того хтось чи ні».

То що ж, власне, відбувається? На наш погляд, жорстку боротьбу росіян за реверс трубопроводу Одеса—Броди можна сміливо ставити в один ряд із їхніми спробами втягти Україну в рамках Єдиного економічного простору, як мінімум, у митний, а потім і в економічний союз; із їхніми вимогами погоджувати з Москвою кожен крок щодо вступу України в СОТ і відкликати вже підписані протоколи. Інакше кажучи, все це спроби позбавити нашу державу європейської перспективи, досить чітко означеної останнім часом, і прагнення повернути Київ на свою орбіту.

Кремлю зовсім не всміхається перспектива перетворення України на ключового постачальника каспійської нафти на європейський ринок, а отже зростання економічної й енергетичної незалежності нашої держави. Сумно, що в політичні ігри Кремля втягується російський нафтовий бізнес, який уже став, на думку багатьох експертів, зразком у проведенні найбільш динамічних ринкових змін на пострадянському просторі. Такі російські гіганти, як ЛУКойл, Юкос, ТНК та інші, стали для західного бізнес-істеблішменту взірцем комерційного, а не совкового підходу до бізнесу. Але політика знову і знову втручається в економіку.

«Питання реверсу — це питання корупції, лобіювання окремими менеджерами ТНК своїх інтересів із використанням корупційного середовища, що склалося в Україні», — впевнений керівник апарату спеціального уповноваженого України з питань ЄАНТ Михайло Гончар. І запитує: а на підставі чого, власне, ТНК готова платити більше в український бюджет, тоді як існують оптимальніші, дешевші маршрути з меншими транспортними витратами? Навіщо йти через Броди—Одеса, якщо транспортування, скажімо, за маршрутом Мічурінськ—Кременчук—«Південний» буде дешевшим на 2—3 долари за тонну? Звідки у ТНК така щедрість? «Обіцянки ТНК завантажити Броди—Одеса на багато років — це лише приманка, розрахована на неспеціалістів, — упевнений М.Гончар. — Я зовсім не виключаю, що дуже скоро у російської компанії «раптом» з’явиться якийсь форс-мажор. Скажімо, компанії-конкуренти ТНК можуть поцікавитися у відповідних контролюючих органів РФ, із якого це доброго дива ця компанія доплачує в бюджет іншої держави. Або те саме запитання поставить «Транснафта», після чого вкаже ТНК на Балтійську трубопровідну систему і змусить качати нафту на Новоросійськ. І на цьому реверс закінчиться. А тим часом від нас відвернуться всі потенційні партнери, вважаючи нас ненадійними і непослідовними. І віддадуть перевагу конкурентним проектам — або Констанца—Трієст, або Бургас—Александрополіс». До речі, навіть ще не сам реверс, а лише галас навколо нього вже шкодить проектові ЄАНТ. Як стало відомо «ДТ», кілька місяців тому, коли українська делегація вже вирушала до Лондона підписувати контракт у рамках проекту, західний партнер раптом вирішив узяти тайм-аут до прояснення ситуації з реверсом.

Крім того, реверсивне використання Одеса—Броди поставить Україну як одного з шести учасників проекту Дружба—Адрія в дурне становище перед його іншими учасниками. Адже в такому разі весь вільний обсяг у трубі буде заповнений «реверсивною» нафтою, а на реалізацію першого етапу Дружба—Адрія нічого й не залишиться. І тоді принаймні три країни — Словаччина, Угорщина та Хорватія — звернуться з претензіями до України, звинувачуючи саме її в торпедуванні проекту. І ми на весь світ таки заживемо слави ненадійного партнера. Тож, якщо комусь в Україні раптом захочеться влаштувати реверс Одеса—Броди, то спершу потрібно почекати, доки його справжній ініціатор — Росія офіційно денонсує угоду щодо Дружби—Адрії і заявить про вихід із цього проекту.

Хочеться розвіяти ще один міф, наполегливо мусований у пресі, — про трубу, яка «іржавіє» і «приносить лише збитки». Ну, по-перше, труба не іржавіє, оскільки заповнена спеціальним консервантом. По-друге, нагадаємо тому ж таки панові Городецькому, президенту «Торгового дому «ТНК-Україна», який публічно стверджував: ділянка Одеса—Броди простоює вже три роки, — що насправді труба стола до ладу лише рік тому, 17 травня 2002 р., і це офіційно зафіксовано в акті державної комісії. По-третє, на сьогодні вже працює частина системи — експлуатуються термінал «Південний» і 52 км. трубопроводу Одеса—Броди, що дає реальні гроші, які дозволяють беззбитково утримувати всю систему.

Даремні й широко розтиражовані в пресі сумніви в компетентності проджект-девелопера — всесвітньо відомої компанії PriceWaterhouseCoopers (PWC), що перемогла у відкритому міжнародному тендері на розробку бізнес-плану проекту. До речі, не менш відома компанія «Ернст енд Янг», яка опинилася на другому місці, надіслала потім організаторам конкурсу лист із подякою за організацію тендера, а в ньому повідомила про своє приємне здивування тим, що в Україні такі заходи вже проводяться прозоро і відповідно до міжнародних стандартів. У листі також ішлося: перемога PWC була чистою, справедливою і законною. Нагадаємо також, що над концепцією бізнес-плану і самого бізнес-плану консалтингова компанія PriceWaterhouseCoopers працювала і працює в альянсі з консалтинговою компанією в галузі нафтового бізнесу Channoil. Таким чином, авторитет і інформаційна потужність PWC підкріплені й підсилені компетентністю спеціалізованої компанії.

До кінця літа компанія PriceWaterhouseCoopers має скласти докладний бізнес-план і розробити концепцію міжнародного консорціуму з реалізації та управління проектом. Віце-прем’єр Віталій Гайдук у Брюсселі висловив сподівання, що перша каспійська нафта по трубопроводу піде на чеські й південнонімецькі заводи в листопаді—грудні нинішнього року. За його словами, обсяг перших поставок може становити до 4 млн. тонн. «Ми синхронізуємо і підпишемо на той час усі контракти й організуємо заповнення трубопроводу технічною нафтою. І ми впевнені, що перший етап проекту працюватиме вже нинішнього року», — заявив В.Гайдук в інтерв’ю українській службі Бі-Бі-Сі.

Щоб ці слова українського віце-прем’єра не здавалися голослівними і не були сприйняті кимось як надмірний оптимізм, дозволимо собі лише кілька цитат із виступів представників міжнародного бізнесу, які прозвучали на конференції в Брюсселі.

«Ми раді взяти участь у цьому проекті і сподіваємося розпочати переговори з українською стороною щодо переробки цієї нафти. Ми також надзвичайно задоволені, що проект розвивається в правильному, на наш погляд, напрямі» (Павло Олехнович, Rafineria Gdanska S.A., Польща).

«Підтверджую зацікавленість Польщі в цьому проекті. Ми готові прийняти на наше підприємство 2—3 млн.т легкої нафти» (Анджей Сікора, PKN «Orlen», Польща).

«Ми дуже зацікавлені в цьому проекті і хочемо збільшити поставки нафти на наше підприємство за рахунок саме трубопровідного прокачування» (Рудольф Шульц, Nord-West Oelleitung Gmb, Німеччина).

«У банківських колах інтерес до цього проекту величезний. Хотіли б приєднатися до переговорів» (Томаш Мей, West LB Polska S.A.).

«До 2005 р. ми маємо намір значно збільшити видобуток нафти. І для нас надзвичайно важливо, щоб ця нафта йшла через територію дружньої держави, яка не є нафтовиробником. Одеса—Броди для нас найкращий варіант» (Елшад Насиров, державна нафтова компанія Азербайджану «SOCAR»)

«Україна — незалежна і суверенна держава. І ЄС ніколи не диктував їй, яку політику проводити і якими інтересами керуватися, — заявив представник генерального директорату з енергетики і транспорту Єврокомісії Фаузі Бенсарса «ДТ» у відповідь на запитання: «Якою буде реакція Єврокомісії, коли Україна все ж таки прийме пропозицію росіян про реверсивну роботу Одеса—Броди?» — Але Україна офіційно заявила про свою європейську орієнтацію. І сьогодні, як я вже сказав, ми побачили демонстрацію того, що проект Одеса—Броди не можна назвати нерозумним. Гадаю, в Україні досить розумних людей, які мають чітке уявлення про справжні інтереси вашої країни».