Опозиція потренувалася програвати. Учергове
06/10/2003 | Спостерігач
Опозиція потренувалася програвати. Учергове
Леонід Амчук, УП , 10.06.2003, 00:24
Уже рік, як опозиція відступає не тільки у парламенті, але і у регіонах. Після тріумфу березня 2002 вона навчилася добре програвати. Всі вибори поспіль. Востаннє нагода святкувати була 14 липня 2002, коли на довиборах у Вінницькій області переміг Микола Одайник із "Нашої України".
У той же день довибори проходили ще у двох округах, і вже тоді були видно основні причини, які постійно приводять до поразки опозиціонерів.
Перше – це розбазарювання перемоги самими опонентами Кучми.
Рік тому в окрузі на Черкащині одночасно, але невдало балотувалися два антивладні кандидати – Булатецький та Олійник. Зараз на Чернігівщині ситуація повторилася – в бюлетені був кандидат від "трійки" СПУ, БЮТ і "Нашої України" Дмитро Іванов і комуністка Раїса Ясочко.
Рік тому сумарно результати двох опозиціонерів на 2 000 голосів не дотягували до переможця Шуфрича (що в принципі не є проблемою – дефіцит могли б покрити грамотні політтехнології). Але зараз ситуація взагалі катастрофічна. Фіаско антикучмістів очевидне: Іванов + Ясочко на 2 000 голосів випереджають фаворита Ярославського.
Тому за свою перемогу банкір має вклонитися не тільки чернігівчанам, але і опозиціонерам. І, може, варто подякувати не тільки на словах – аж надто вперто не хотіли поступатися більш слабкі "борці з режимом".
На те, що у Дмитра Іванова були великі шанси на перемогу, говорить і присутність його двійника у бюлетені. Очевидно, що про його появу потурбувався банкір-переможець. Сергій Іванов із сумської філії харківського офісу "Київстару". Харків – місто Ярославського. "Київстар" – компанія, акціонером якої він був до минулого року. Іванов-двійник забрав 1 169 голосів.
Друга технологія поразки антикучмістів – це зняття з реєстрації.
Рік тому анулювали кандидата в депутати, тоді ще опозиціонера Олександра Жира. У травні 2003 зняли з гонки на виборах мера Сум дуже імовірного переможця Сергія Клочка.
У першому випадку Жир поплатився за використання "лівих" грошей – з поза бюджету виборчого фонду. Клочка ж викинули за те, що він не вказав 50 гривень у декларації про доходи.
Ні для кого не секрет, що передвиборчі кампанії всіма серйозними кандидатами фінансуються не тільки з передвиборчого фонду. І при бажанні на грошах можна ловити будь-кого, відмінивши вибори як такі. Але "попадаються" лише антикучмісти.
Третя ж причина поразок опозиції – це виставлення наперед непрохідного, слабкого кандидата.
Так було із Вячеславом Зубовим у грудні 2002, коли проходили довибори замість померлого Олега Олексенка. На цьому ж погоріла опозиція і під час виборів Запорізького міського голови. Тут цієї неділі програв Петро Сабашук.
Зубов посів сьоме місце, і про фальсифікацію говорити складно. Сабашук – третє, але відставання від переможця склало 100 000 голосів. Хоча тиждень тому лідери обласної ПРП розповідали, як вони вдало збивають рейтинг Карташову – на 20% за місяць!
Не можна оминути і такий момент. Головним рупором Карташова на цих виборах став місцевий канал ТВ-5. До цього належав… Сабашуку, який продав його "Запоріжсталі" – бо на утримання ЗМІ не вистачало грошей.
Як видно, дві із трьох причин поразок антикучмістів за останній рік знаходяться у сфері відповідальності самої опозиції. І часто звинувачувати вона мусить сама себе.
Така самокритичність опозиції не завадила б. Бо всі 7 передвиборчих кампаній останнього року є репетицією влади до головної битви – 2004 року.
Звичайно, можна апелювати до недемократичних виборів, до повернення радянських зразків журналістики на запорізьке телебачення, можна говорити про 20 гривень, які платив Ярославський за кожен голос. І, до речі, варто поспівчувати Вітренко, яка відчула, що влада може не тільки підігравати, але і знімати з виборів у ніч перед голосуванням (це – черговий дзвоник справжній опозиції).
"Ми грали в шахи, а з нами – в "чапаєва", - улюблений афоризм Ющенка... Але від повторювання цих аргументів влада добрішою не стане.
Проте замість якихсь механізмів протидії владі отримуємо інший результат. У ранг традицій переходить "картинка": опозиціонер, який стискає плечима і пояснює, що невдача антикучмістів зумовлена "внутрішніми проблеми" у рядах опозиції. (Ще одни приклад – півтора місяці тому: несхвалення закону про вибори за партійними списками, коли в момент суперважливого голосування невідомо де "курили" 11 опозиціонерів. А їх натискання на кнопки могло б принести перемогу – якими зараз опозиція похвалитися не може.)
Це – черговий і головний підсумок виборів, які відбулися минулої неділі. Які ще?
Чернігівчани просто зобов'язані ловити на слові банкіра Ярославського – він їм у своїй офіційній програмі обіцяв зарплату 700 гривень і внесення історичної частини міста "до реєстру світової спадщини ЮНЕСКО". На виконання клятв – 2,5 роки.
А Запоріжжя чекає на спеціальний статус. Ця фантастична обіцянка стала транспарантом передвиборчої кампанії кандидата від влади Карташова. Опозиції, якщо вона така хитра, слід було б підмовити когось із журналістів перед нещодавньою прес-конференцією Кучми. Нехай би його запитали про надання цього спецстатусу. Якщо "гарант" ще на цьому світі, він би за ТАКІ передвиборчі обіцянки мав би пообіцяти підвісити ТАКОГО кандидата за одне місце. Бо як тільки Запоріжжя отримає спецрежим, завтра ж на Банковій вистроїться черга інших мерів. І гра у надання спецстатусів – це дорога до розвалу країни.
Ще підсумок: Карташов, який у листопаді 2002 отримував від Кучми догану за "суттєві прорахунки" у роботі, тепер красиво уникнув перспективи бути звільненим із губернатора в нікуди. Він – мер міста-мільйонника.
Що не може не радувати СДПУ(О), яка як могла просувала його в це крісло. А в зв'язку з обранням Карташова звільняється ще і посада губернатора! От буде додатковий привід для суперечок між есдеками і Партією регіонів! Вони і так боролися на виборах у Запоріжжі. СДПУ(О) разом з Піховшеком підтримувала Карташова. А Володимир Кальцев – кандидат, який посів друге місце – заручився підтримкою Партії регіонів.
Але опозиції від цього легше не повинно бути. Якщо вона не впевнена у перемозі свого кандидата, то принаймні не треба виставляти свого лідера у компанії з аутсайдером. А Ющенко особисто агітував практично за всіх, хто програв протягом останнього року.
Київське політжиття лідера "Нашої України" і без того дає багато приводів прив'язати його ім'я до невдач, щоб робити те ж саме і у провінції.
Але головний висновок все ж має бути зроблений із чернігівського округу, мандат якого міг узяти Дмитро Іванов, але який отримав старший з братів Ярославських. Синдром Іванова – це шлях до того, що в 2004 для опозиції актуальним стане красиве гасло олімпійців: "головне участь, а не перемога".
Леонід Амчук, УП , 10.06.2003, 00:24
Уже рік, як опозиція відступає не тільки у парламенті, але і у регіонах. Після тріумфу березня 2002 вона навчилася добре програвати. Всі вибори поспіль. Востаннє нагода святкувати була 14 липня 2002, коли на довиборах у Вінницькій області переміг Микола Одайник із "Нашої України".
У той же день довибори проходили ще у двох округах, і вже тоді були видно основні причини, які постійно приводять до поразки опозиціонерів.
Перше – це розбазарювання перемоги самими опонентами Кучми.
Рік тому в окрузі на Черкащині одночасно, але невдало балотувалися два антивладні кандидати – Булатецький та Олійник. Зараз на Чернігівщині ситуація повторилася – в бюлетені був кандидат від "трійки" СПУ, БЮТ і "Нашої України" Дмитро Іванов і комуністка Раїса Ясочко.
Рік тому сумарно результати двох опозиціонерів на 2 000 голосів не дотягували до переможця Шуфрича (що в принципі не є проблемою – дефіцит могли б покрити грамотні політтехнології). Але зараз ситуація взагалі катастрофічна. Фіаско антикучмістів очевидне: Іванов + Ясочко на 2 000 голосів випереджають фаворита Ярославського.
Тому за свою перемогу банкір має вклонитися не тільки чернігівчанам, але і опозиціонерам. І, може, варто подякувати не тільки на словах – аж надто вперто не хотіли поступатися більш слабкі "борці з режимом".
На те, що у Дмитра Іванова були великі шанси на перемогу, говорить і присутність його двійника у бюлетені. Очевидно, що про його появу потурбувався банкір-переможець. Сергій Іванов із сумської філії харківського офісу "Київстару". Харків – місто Ярославського. "Київстар" – компанія, акціонером якої він був до минулого року. Іванов-двійник забрав 1 169 голосів.
Друга технологія поразки антикучмістів – це зняття з реєстрації.
Рік тому анулювали кандидата в депутати, тоді ще опозиціонера Олександра Жира. У травні 2003 зняли з гонки на виборах мера Сум дуже імовірного переможця Сергія Клочка.
У першому випадку Жир поплатився за використання "лівих" грошей – з поза бюджету виборчого фонду. Клочка ж викинули за те, що він не вказав 50 гривень у декларації про доходи.
Ні для кого не секрет, що передвиборчі кампанії всіма серйозними кандидатами фінансуються не тільки з передвиборчого фонду. І при бажанні на грошах можна ловити будь-кого, відмінивши вибори як такі. Але "попадаються" лише антикучмісти.
Третя ж причина поразок опозиції – це виставлення наперед непрохідного, слабкого кандидата.
Так було із Вячеславом Зубовим у грудні 2002, коли проходили довибори замість померлого Олега Олексенка. На цьому ж погоріла опозиція і під час виборів Запорізького міського голови. Тут цієї неділі програв Петро Сабашук.
Зубов посів сьоме місце, і про фальсифікацію говорити складно. Сабашук – третє, але відставання від переможця склало 100 000 голосів. Хоча тиждень тому лідери обласної ПРП розповідали, як вони вдало збивають рейтинг Карташову – на 20% за місяць!
Не можна оминути і такий момент. Головним рупором Карташова на цих виборах став місцевий канал ТВ-5. До цього належав… Сабашуку, який продав його "Запоріжсталі" – бо на утримання ЗМІ не вистачало грошей.
Як видно, дві із трьох причин поразок антикучмістів за останній рік знаходяться у сфері відповідальності самої опозиції. І часто звинувачувати вона мусить сама себе.
Така самокритичність опозиції не завадила б. Бо всі 7 передвиборчих кампаній останнього року є репетицією влади до головної битви – 2004 року.
Звичайно, можна апелювати до недемократичних виборів, до повернення радянських зразків журналістики на запорізьке телебачення, можна говорити про 20 гривень, які платив Ярославський за кожен голос. І, до речі, варто поспівчувати Вітренко, яка відчула, що влада може не тільки підігравати, але і знімати з виборів у ніч перед голосуванням (це – черговий дзвоник справжній опозиції).
"Ми грали в шахи, а з нами – в "чапаєва", - улюблений афоризм Ющенка... Але від повторювання цих аргументів влада добрішою не стане.
Проте замість якихсь механізмів протидії владі отримуємо інший результат. У ранг традицій переходить "картинка": опозиціонер, який стискає плечима і пояснює, що невдача антикучмістів зумовлена "внутрішніми проблеми" у рядах опозиції. (Ще одни приклад – півтора місяці тому: несхвалення закону про вибори за партійними списками, коли в момент суперважливого голосування невідомо де "курили" 11 опозиціонерів. А їх натискання на кнопки могло б принести перемогу – якими зараз опозиція похвалитися не може.)
Це – черговий і головний підсумок виборів, які відбулися минулої неділі. Які ще?
Чернігівчани просто зобов'язані ловити на слові банкіра Ярославського – він їм у своїй офіційній програмі обіцяв зарплату 700 гривень і внесення історичної частини міста "до реєстру світової спадщини ЮНЕСКО". На виконання клятв – 2,5 роки.
А Запоріжжя чекає на спеціальний статус. Ця фантастична обіцянка стала транспарантом передвиборчої кампанії кандидата від влади Карташова. Опозиції, якщо вона така хитра, слід було б підмовити когось із журналістів перед нещодавньою прес-конференцією Кучми. Нехай би його запитали про надання цього спецстатусу. Якщо "гарант" ще на цьому світі, він би за ТАКІ передвиборчі обіцянки мав би пообіцяти підвісити ТАКОГО кандидата за одне місце. Бо як тільки Запоріжжя отримає спецрежим, завтра ж на Банковій вистроїться черга інших мерів. І гра у надання спецстатусів – це дорога до розвалу країни.
Ще підсумок: Карташов, який у листопаді 2002 отримував від Кучми догану за "суттєві прорахунки" у роботі, тепер красиво уникнув перспективи бути звільненим із губернатора в нікуди. Він – мер міста-мільйонника.
Що не може не радувати СДПУ(О), яка як могла просувала його в це крісло. А в зв'язку з обранням Карташова звільняється ще і посада губернатора! От буде додатковий привід для суперечок між есдеками і Партією регіонів! Вони і так боролися на виборах у Запоріжжі. СДПУ(О) разом з Піховшеком підтримувала Карташова. А Володимир Кальцев – кандидат, який посів друге місце – заручився підтримкою Партії регіонів.
Але опозиції від цього легше не повинно бути. Якщо вона не впевнена у перемозі свого кандидата, то принаймні не треба виставляти свого лідера у компанії з аутсайдером. А Ющенко особисто агітував практично за всіх, хто програв протягом останнього року.
Київське політжиття лідера "Нашої України" і без того дає багато приводів прив'язати його ім'я до невдач, щоб робити те ж саме і у провінції.
Але головний висновок все ж має бути зроблений із чернігівського округу, мандат якого міг узяти Дмитро Іванов, але який отримав старший з братів Ярославських. Синдром Іванова – це шлях до того, що в 2004 для опозиції актуальним стане красиве гасло олімпійців: "головне участь, а не перемога".