06/14/2003 | WWW.ZAKOn.KS.UA

Твір. Конкурс публіцистичних творів на тему сучасного геноциду в Україні.

“За що я “люблю” Кучму” А тема висвітлена вірно! Хоч тут і багато нарікань на причетність дорослих… А де ми не причетні до виховання наших дітей? Своєю поведінкою, принциповістю, спроможністю чинити опір негідникам? Тим, що ми читаємо і дивимось по телевізору? Кого і на яких традиціях ти виховуєш, вчителю? Ти виховуєш майбутнє України? Яким ти бажаєш його бачити, це майбутнє? Наші діти помічають все і швидко стають дорослими. Такі твори напишуть 90 відсотків учнів, родини яких виживають на межі малозабезпеченості. І не став би звинувачувати того батька, що за безцінь для сусідів ремонтує холодильники, або крани, ошуканий “крутим” працедавцем, чекає обіцяних грошей на бандитських фірмах, у розпачі та безвихідності студить розум дурною горілкою… І за кравчуків з кучмами, та лазаренків з суркісами помовчали б щодо їх непричетності до “імпотенції” нації. Імпотенція українців у першу чергу це недовіра - відверта недовіра крадійкуватим та ліцемірним фунциклеркам кучмівського режиму. Імпотенція це недовіра владі на всіх рівнях! Влада, що за 11 років перетворила Україну на попелище це влада окупанта! Проїдьте глубинкою, Кировоградщина, Луганщина, Херсонщина… Теза, що загибель людей є невеликою трагедією, належить саме окупанту. Хто може його підтримувати і як? Мовчанням, співпрацею? Всі ці секретарики та інструктори минулого, використовуючи формулу теоретика комуністичної ідеології про еволюційність сучасного переходу, так і залишились при добробуті, замішаному на поті та крові дідусів та бабусь наших Андрійок та Оксанок. Життя мільйонів людей в Україні поза інтересами злочинного окупанта. Він оголосив відверту війну українцям. Війну на фізичне знищення. Його зброя це репресивна машина державного терору, його власний адмінресурс. Всі ці рай та держ референтики, радники, “державотворці” з своїм “успішним” бізнесом стабільно тусуються біля корита влади, залишеного у спадщину комуністичною системою. Це вони винні в 11 річному безпокараному розкраданні України. Це вони створили такі умови життя для людей, що вже не сумісні з самим життям. Брехливі кишенькові ЗМІ своєю інформацією перетворились на Потьомкінські паркани, що прикривають реальні злидні українського народу. Не треба прикривати цю владу, до іміджу України це не має ніякого відношення. Іміджем України є боротьба за ПРАВДУ з залишками комуністичної системи державного терору. Твір учня 7 класу правдиво висвітлює трагедію в українських родинах. Такі, як Андрійка могли б стати надією та славою нашої країни. Але на очах цього хлопчика влада знущається і фізично знищує саме святе для нього – його родину. На його очах топчуть людську гідність дідуся, батька, матусі… Відомо, що людина, доведена до злиденного стану, починає почувати себе невпевнено, отримує психологічні стреси, знижується її імунітет, а почуття власної провини принижує і може привести до захворювання та фізичного знищення всієї родини. Не секрет, що людська гідність в першу чергу обумовлена самоповагою до себе і своєї держави, добробутом родини, правом на гідні людині умови життя. Не секрет, що виконання забов’язань щодо Конституційного захисту життя, здоров’я, гідності громадян визнаються найвищою соціальною цінністю держави. Державу представляє влада. І як щоб ця влада не була б окупаційною норми Конституції виконувались безумовно. Окупант, навпаки створює такі умови життя, які повинні звільнити окуповану територію від незадоволених, а залишені його “еволюційними” діями люди мають перетворитися у мовчазну, покірну худобу. Умови, створені для українців куморежимним окупантом є геноцидом. Це закономірне продовження геноциду нащадків комуністичної системи державного терору. За цей геноцид потрібно відповідати не лише за кожного з таких хлопчаків, за 5 мільйонів покинувших Україну… Відповідати треба за зраду державі, за безпокаране знищення нової генерації. Кравчукам і кучмам з лазаренками, суркісами та всіма їх холуями треба відповідати за цю “імпотенцію”. Це так вони мабуть називають сучасний геноцид в Україні – добровільна імпотенція до життя. Чого це цікаво люди не бажають жити? За яких таких обставин та умов? Вже й війну бідності оголосили, а вони так повільно тягнуться до цвинтарів. Може дустом…?
Літературний конкурс на тему “Сучасний геноцид в Україні”, “За що я не люблю Кучму та його прихильників” - запропонуйте Кременю для затвердження ці теми… А Україну сюди мішати не треба. Не мішайте Кучму з Україною. Кучма – це велика трагедія для України. Це вбачається з всіх дій патранованого ним адмінресурсу. Не вбачається лише те, що люди повстануть проти всього цього лиха під комуністичними гаслами проти своїх колишніх кумирів та комідеологів - це було б смішно. Вони повстануть проти злиднів та нелюдського поводження, проти умов життя, що принижують людську гідність та ведуть до фізичного знищення наших дітей. Вони повстануть за майбутнє цього Андрійка, за кожного дідуся, який захищав Україну від окупантів. Повстануть проти політики державного терору, проти масового порушення прав людини. І це буде їх природне право повстати на захист свого життя .
Щоб в Україні почали поважати людину, як особистість, щоб припинилися масові порушення прав людини, для того щоб Закон був однаковим для всіх, а твір Андрійки не примушував вчителя прикривати дитину від переслідування - в країні повинні відбутися координальні зміни. Ці зміни не можливі без щоденного заСУДу та поКАРАння комунобандитського режиму кучмаків. І це буде!

Слава Україні!