В “ЕПІЦЕНТРІ” ЛЬВІВСЬКОГО РОЗГРОМУ
06/18/2003 | Vadym Gladchuk
В “ЕПІЦЕНТРІ” ЛЬВІВСЬКОГО РОЗГРОМУ
Одразу після розгрому керівної верхівки Львівщини всі кадрові пертурбації було висвітлено в несподіваному ракурсі на каналі “1+1” у незабутньому виконанні В”ячеслава Піховшека та Ольги Колінько. Штепсель і Тарапунька, Моїсеєнко і Данилець, ба навіть Лапікура та Лапікуриха не змогли б так гарно підіграти одне одному, як це зробили незаангажований телеведучий і смілива та неупереджена голова Комітету з боротьби з корупцією та оргзлочинністю при Президенті України.
Спочатку пан Піховшек пояснив широкій аудиторії, що все це не “політичні розбори”, а звичайне наведення порядку в окремо взятому регіоні. Його неодноразові наполягання саме на цьому невдовзі почали нагадувати знамените завивання “отця Федора”: “Не корысти ради, а токмо волею пославшей мя жены!”
Пані Колінько розповіла українському народу трагічну історію про те, як у Львові жіночка з трьома хворими на туберкульоз дітьми ще з 1994 року ходить інстанціями і не може вибити собі квартиру. І, мовляв, сам пан президент, як тільки почув про таке неподобство, то аж тупнув ніжкою і наказав: “Ану, негайно дати їй квартиру!”
У логічно мислячої людини мимоволі виникло б запитання: “А до чого тут львівський губернатор Янків – до розподілу квартир у 1994– 2001 роках? Він же тоді губернатором не був?” Але чесний Піховшек не звернув на ці речі жодної уваги і з обуренням запитав глядачів: “А ви знаєте, що на Львівщині тільки за два роки вбили кількох кримінальних авторитетів і бізнесменів?!” І, зазираючи у папірець, процідив щось про “Артура”, “Муху” і “Юру-Рекета”...В”ячеславе, майте встид. Кримінального авторитета “Артура” і п”ятьох членів його бригади розстріляли ще тоді, коли губернатором був Степан Сенчук, “Муху” вбили в Чехії, а до вбивства у брюховицькому лісі кримінальника Юри Хавунка на прізвисько “Юра-Рекет” Янків має таке ж відношення, як “Епіцентр” до свободи слова!
Та на цьому дует не заспокоївся. Ошелешивши громадськість слізливою оповідкою про те, як одну дівчинку посадили на рік за вкрадені 13 гривень (для Кримінального кодексу байдуже – вкрав ти 13 чи 130 гривень), Піховшек і К (Колінько), аки незабутні Ґдлян і Іванов, почали аналізувати ситуацію в правоохоронних органах Львівщини. Ольга Колінько відбила напади недоброзичливців на львівську ДПА, зауваживши, що всі претензії до неї базуються лише на тому, що ДПА очолює брат Віктора Медведчука. Якщо б щотижня в редакції не з”являвся черговий львівський бізнесмен і не повідомляв, скільки саме він “відраховує” з “чорного налу” на фінансову сліпоту львівських податківців, то жіночці можна було б і повірити. А так – пардон, мадам...
Щодо керівника Західної регіональної митниці Тараса Козака, то співдоповідач розтлумачила: претензії до цього добродія мають лише тому, що він колись був заступником Медведчука-молодшого в ДПА. І чому, мовляв, нічого не кажуть, про Василя Рябошапку, якого президент наказав зняти, незважаючи на те, що він теж колись працював під Медведчуком? А тому, пані Олю, що вплив Козака на Сергія Медведчука донині залишається terra incognita для всіх тих, хто знає ситуацію. А генерал Рябошапка був начальником податкової міліції і пішов звідти саме через інтриги одного з тих, кого ви сьогодні так полум”яно захищаєте.
Що ж стосується фігури самого пана Козака, то я глибоко переконаний, що Львів ще почує про цього “молодого та нерозважного”, і зовсім не через те, що він був заступником голови ДПА. А поки що можете поспілкуватися з митниками, які вам пояснять, у який саме бік змінилася діяльність Західної регіональної митниці з приходом нового керівника. Повірте, історія про 13 гривень, вкрадених дівчинкою, справді виглядатиме непереконливо.
Хоча впевнений, що теледует і так все прекрасно розуміє, і переконувати його в чомусь – все одно, що пояснювати екс-губернатору Миронові Янківу, хто такий “Юра-Рекет”...
Микола Савельєв, «Львівська газета»
Одразу після розгрому керівної верхівки Львівщини всі кадрові пертурбації було висвітлено в несподіваному ракурсі на каналі “1+1” у незабутньому виконанні В”ячеслава Піховшека та Ольги Колінько. Штепсель і Тарапунька, Моїсеєнко і Данилець, ба навіть Лапікура та Лапікуриха не змогли б так гарно підіграти одне одному, як це зробили незаангажований телеведучий і смілива та неупереджена голова Комітету з боротьби з корупцією та оргзлочинністю при Президенті України.
Спочатку пан Піховшек пояснив широкій аудиторії, що все це не “політичні розбори”, а звичайне наведення порядку в окремо взятому регіоні. Його неодноразові наполягання саме на цьому невдовзі почали нагадувати знамените завивання “отця Федора”: “Не корысти ради, а токмо волею пославшей мя жены!”
Пані Колінько розповіла українському народу трагічну історію про те, як у Львові жіночка з трьома хворими на туберкульоз дітьми ще з 1994 року ходить інстанціями і не може вибити собі квартиру. І, мовляв, сам пан президент, як тільки почув про таке неподобство, то аж тупнув ніжкою і наказав: “Ану, негайно дати їй квартиру!”
У логічно мислячої людини мимоволі виникло б запитання: “А до чого тут львівський губернатор Янків – до розподілу квартир у 1994– 2001 роках? Він же тоді губернатором не був?” Але чесний Піховшек не звернув на ці речі жодної уваги і з обуренням запитав глядачів: “А ви знаєте, що на Львівщині тільки за два роки вбили кількох кримінальних авторитетів і бізнесменів?!” І, зазираючи у папірець, процідив щось про “Артура”, “Муху” і “Юру-Рекета”...В”ячеславе, майте встид. Кримінального авторитета “Артура” і п”ятьох членів його бригади розстріляли ще тоді, коли губернатором був Степан Сенчук, “Муху” вбили в Чехії, а до вбивства у брюховицькому лісі кримінальника Юри Хавунка на прізвисько “Юра-Рекет” Янків має таке ж відношення, як “Епіцентр” до свободи слова!
Та на цьому дует не заспокоївся. Ошелешивши громадськість слізливою оповідкою про те, як одну дівчинку посадили на рік за вкрадені 13 гривень (для Кримінального кодексу байдуже – вкрав ти 13 чи 130 гривень), Піховшек і К (Колінько), аки незабутні Ґдлян і Іванов, почали аналізувати ситуацію в правоохоронних органах Львівщини. Ольга Колінько відбила напади недоброзичливців на львівську ДПА, зауваживши, що всі претензії до неї базуються лише на тому, що ДПА очолює брат Віктора Медведчука. Якщо б щотижня в редакції не з”являвся черговий львівський бізнесмен і не повідомляв, скільки саме він “відраховує” з “чорного налу” на фінансову сліпоту львівських податківців, то жіночці можна було б і повірити. А так – пардон, мадам...
Щодо керівника Західної регіональної митниці Тараса Козака, то співдоповідач розтлумачила: претензії до цього добродія мають лише тому, що він колись був заступником Медведчука-молодшого в ДПА. І чому, мовляв, нічого не кажуть, про Василя Рябошапку, якого президент наказав зняти, незважаючи на те, що він теж колись працював під Медведчуком? А тому, пані Олю, що вплив Козака на Сергія Медведчука донині залишається terra incognita для всіх тих, хто знає ситуацію. А генерал Рябошапка був начальником податкової міліції і пішов звідти саме через інтриги одного з тих, кого ви сьогодні так полум”яно захищаєте.
Що ж стосується фігури самого пана Козака, то я глибоко переконаний, що Львів ще почує про цього “молодого та нерозважного”, і зовсім не через те, що він був заступником голови ДПА. А поки що можете поспілкуватися з митниками, які вам пояснять, у який саме бік змінилася діяльність Західної регіональної митниці з приходом нового керівника. Повірте, історія про 13 гривень, вкрадених дівчинкою, справді виглядатиме непереконливо.
Хоча впевнений, що теледует і так все прекрасно розуміє, і переконувати його в чомусь – все одно, що пояснювати екс-губернатору Миронові Янківу, хто такий “Юра-Рекет”...
Микола Савельєв, «Львівська газета»