ЦЕ АБСОЛЮТНО ПОТРЯСНА РІЧ!
06/28/2003 | Людмила Коваль
Шановні панове, не можу втриматись, щоб не порадити Вам завітати у розділ “Культура” і почати знайомство з книгою Джима Роджерса “Adventure Capitalist” (Пригодницький капіталіст), яку подає пан Юрко в темі «Подорож навколо світу». http://maidan.org.ua/n/culture/1055706260
Книга вийшла англійською мовою у травні цього року і щоб познайомити нас з нею пан Юрко узявся за її переклад.
Зверніть увагу, не статтю узявся для нас перекласти пан Юрко, а книгу. Як Ви думаєте, ЧОМУ?
Правильно, тому, що книга Дж. Роджерса є АБСОЛЮТНО ПОТРЯСНОЮ і дуже корисною для нас.
Джим Роджерс (Jim Rogers) свого часу був партнером з Джорджем Соросом і вони започаткували в 1968 році Quantum Fund, що інвестував глобально.
Але Роджерс не лише легендарний інвестор. Дванадцять років тому він здійснив на мотоциклі BMW кругосвітню подорож, побувавши також і в Совєцькому союзі, в результаті якої написав книжку Investment Biker (Інвестиційний мотоцикліст). Книжка стала бестселлером…
На зламі тисячоліть Дж. Роджерс здійснив другу кругосвітню подорож на змодифікованому автомобілі Мерседес (www.jimrogers.com) і описав її у книзі “Adventure Capitalist” (Пригодницький капіталіст). Його шлях частвово проліг через територію «постсовка».
Саме цю книгу і перекладає для нас пан Юрко.
Ось фрагменти з уже поданих глав:
НОВА АЗІЙСЬКА КРИЗА: МАЛА КІЛЬКІСТЬ ДІВЧАТ. http://maidan.org.ua/n/culture/1055707280
Моєю першою реакцією на Південну Корею було те, наскільки сучасною та багатою є одна з двадцяти найбагатших країн світу за всіма вимірами – її GDP на особу є вісім разів індійського GDP, п’ятнадцять разів північно-корейського – і захоплюючий феноменальний успіх країни. Ще не так давно, в 1965 році, навіть Північна Корея була багатшою, ніж Південна.
Південна Корея завдячує своїм успіхом та його швидкості американському департаменту оборони, котрий на додаток до величної шосейної системи доріг, побудував тридцять сім військових баз в країні – країні розміру трохи більшого, ніж штат Індіана, чи Угорщина. Роблячи ін’єкцію в мільярди доларів в Корею, військо США протягом останньої половини століття, спричинилося до утворення системи драконівської диктатури, котра є відповідальна за закриття економіки та суспільства Південної Кореї. І корейська, особливо важка форма протекціонізму, була багато винагороджена, принаймі на певний проміжок часу.
Корейський протекціонізм просто вдаряє в обличчя.
Корейський добробут є штучний і тому дорого коштує. Незалежно, що можна прочитати в пресі, краще забути про Корею, як місце для проживання чи для ведення бізнесу. І забудьте про Корею, як місце для інвестиції.
МАЙБУТНЯ КАТАСТРОФА В ЦЕНТРАЛЬНІЙ АЗІЇ. http://maidan.org.ua/n/culture/1056050044
Наш переїзд через кордон до Грузії затримався тому, що всі прикордонники на обох сторонах кордону були п’яні. Це була явна зміна в цій частині світу. Коли я перетинав кордон десять років тому навесні 1990 року, Грузія була частиною СССР і ті ж працівники прикордонної служби були строго підтягнуті. Свого часу, перетинаючи кордон з вільного світу у тоталітарний світ комунізму, приходилося стикатися з фактом Залізної завіси – дуже серйозними та зовсім тверезими, виключно докладними прикордонними працівниками. В цій поїздці вони ледве трималися на ногах.
НАЙКРАЩІ КАПІТАЛІСТИ ЗНАХОДЯТЬСЯ У КОМУНІСТИЧНОМУ КИТАЇ. http://maidan.org.ua/n/culture/1056470359
Китайці звуть себе комуністами, але вони є одні з найкращих капіталістів у світі. Це люди з дуже старою історією підприємництва. І коли Денг Ксяопінг в 1978 році проголосив, що варто спробувати щось нове, починаючи політику “Чотирьох модернізацій”, він оперся на цю історію підприємництва, звільнивши той самий дух підприємництва, котрий поставив Китай на передову лінію світової комерції, індустрії та технології з початком першого тисячоліття.
Подорожуючи через Китай, ми бачили людей, котрі постійно працюють на полях, і вони працюють від сходу сонця до заходу, буквально. Насправді, вони працюють і після заходу. Ми бачили робітників, котрі будували дороги під світлом прожекторів, і бачили таку саму кількість працюючих жінок, як і чоловіків. Ми ніколи не бачили нікого, хто б просто сидів патякаючи. Китайці не мають сієсти. Можна побачити старих людей, справді старих, котрі сидять тихо, попиваючи чай біля кліток своїх улюбленців-птахів, що є їх компаньйонами. Але молодших людей ми не бачили без діла, як і тих, хто з хат виглядав у вікна. Коли ми прибули до Шанхаю у наступній фазі подорожі, я міг оцінити міжнародний рівень їх капіталізму. Але найкраще це було виявлено у пустельному місті Dunhuang, а точніше у образі мого друга пана Ji.
НЕ ПРОПУСТІТЬ!