Чому Кучма не звільнив Медведчука? (/)
07/31/2003 | Shooter
Чому Кучма не звільнив Медведчука?
Олеся Яхно, «Главред»
Схоже, Віктор Медведчук затіяв і упевнено веде подвійну гру: з одного боку, він є ініціатором і лобістом політреформи, з іншого боку – приєднався до тих, хто тягне канат проти її реалізації. Де-факто ми маємо дві АП: одна – Кучми, друга – Медведчука.
Політреформа провалена. Не те щоб уже напевно. Навіть якщо Президент і не пожартував щодо наміру відкликати свій варіант законопроекту з КС, безумовно, є й обговорюється ще кілька варіантів. Наприклад, референдум, нова Конституція і так далі... Але справа то в тому, що всі ці варіанти будуть носити якщо не цілком, то вже точно напівлегітимний характер. Оскільки проходження законопроекту через парламент, по суті будучи офіційним схваленням ідей Президента депутатами, був найбільш природний і легітимний хід розвитку політреформи. Але парламент, разом з багатьма іншими учасниками політтусовки, тихо саботували процес внесення змін до Основного Закону.
Здавалося б, за провалом політреформи обов'язково повинне піти покарання відповідальних за її реалізацію. Простіше кажучи, відставка глави АП. Ті, хто стежать за політичним процесом, із упевненістю говорили, що голосування по політреформі може закінчитися відставкою Віктора Медведчука. Але, незважаючи на весь катастрофізм ситуації, Президент не звільнив главу АП. Більше того, під час спілкування з журналістами на прес-конференції сказав, що задоволений його роботою.
Утім, тоді Кучма похвалив не тільки Медведчука. Добре відгукувався і про Януковича. Не можна однозначно сказати, але, по суті, Кучма визнав свою залежність від Литвина (ми пам'ятаємо слова Президента про те, що спікер подзвонив йому ввечері напередодні голосування і щось там сказав, що ВР – це незалежний орган). На тій же прес-конференції Президент уперше вимовив словосполучення «Ющенко-президент».
Такий список фігур нами перерахований невипадково. По суті, Ющенко, Янукович і Литвин уже зробили свій удар на політичному полі. І треба визнати - дуже вдалий. Тому відповідний хід - за Медведчуком. М'яч зараз на полі АП. Незважаючи на те, що на телеекранах найчастіше сьогодні з'являється прем'єр, хоча й у зв'язку з зерновою кризою, проте, інтрига полягає в Медведчуку.
Залишається незрозумілим, чи є Віктор Володимирович, декларуючи СДПУ(о) як пропрезидентську силу, дійсно людиною Кучми. Оскільки очевидно, що він веде подвійну гру: з одного боку, він є ініціатором і лобістом політреформи, з іншого боку – він приєднався до тих, хто тягне канат проти її реалізації (як і у випадку з більшістю, яку АП створювала під себе). Де-факто сьогодні ми маємо дві АП: одна – Кучми, інша – Медведчука. Іноді вони один на одного наїжджають, як було з конфліктом проти прес-секретаря Президента Олени Громницької.
Останнім часом, Медведчук з'явився в публічному інформаційному просторі, хоч і під приводом суто особистим - весіллям. Але ми знаємо, що принципово стиль глави АП – це непублічність. Якщо Віктор Володимирович зайнявся піаром, може, назріли зміни в його політичній кар'єрі? Інша справа, чому Медведчука ще дотепер не відставили...
У автора є кілька версій щодо того, чому Президент не зняв Медведчука - не встиг, не захотів, не зміг - які власне і відображають, наскільки сильна зв'язка Кучма-Медведчук.
Не встиг
Якщо не встиг, виходить, і не дуже-то поспішав. Грубо кажучи, цей варіант свідчить про те, що Президент ще сам не визначився щодо того, у яку гру він хоче грати в наступному політичному сезоні. Він точно розуміє, що політреформа в її первісному варіанті (проходження через парламент) уже завалена. Тому саме час визначитися з правилами - чи буде це гра на розум чи на силу. Точно так він не вирішив, який вид зброї йому обрати.
Утім, поки Президент ще не розуміє, як далі будуть розвиватися події, і не поспішає робити якісь конкретні кроки. З одного боку правильно. Але з іншого боку - у Президента є вже негативний приклад – політреформа. Коли подія була анонсована, але, по суті, за рік нічого не було зроблено. Та й виведення юристів на вулицю вже після того, як було оголошене завершення обговорення політреформи, не вписується ні в які політтехнології.
Утім, думаємо, Президенту не доведеться так довго думати. Не може ж, зрештою, країна так довго бути без секретаря РНБО, призначення якого, безумовно, залежить від обрання гри. Тому тільки після вибору сценарію, власне, самої стратегії (спадкоємець, політреформа чи ще щось) і тактики (яка зброя буде використовуватися), стане зрозуміла і доля Медведчука.
Не захотів
Поки не захотів. Тому що ще не час віддати «тіло» Медведчука «на поталу ворогам». Відставка ж є частиною плану. Версія не нова. Але цілком може бути правдоподібною.
Дозволю собі маленький екскурс у недалеке минуле. Приблизно півроку тому, в одній із заяв Президент сказав, що він не помилився, призначивши на посаду глави АП Медведчука. При цьому, щоправда, Леонід Данилович не уточнив, що він має на увазі, чи то ефективну роботу нинішнього глави АП на своїй посаді, чи то призначення Віктора Володимировича на цю посаду як ефективний хід у політичній грі, чи то ще щось.
У свою чергу, приблизно в той час Віктор Ющенко заявляв, що Кучма ще пошкодує про призначення Медведчука. Аналізуючи перебування лідера СДПУ(о) на посаді глави АП, можна сказати, що, надаючи йому стільки повноважень, Кучма свідомо вирощував з нього суперника для Ющенка.<і>
І якщо виходити з того, що Кучма сам сконструював ситуацію завищеної уваги, нехай навіть і негативної, з боку ЗМІ і політиків до глави АП, то точно так само можна вважати, що Президент обов'язково у щось трансформує цю підвищену увагу. Наприклад, зніме його під час чергового загострення політичної кризи в країні в обмін на якісь домовленості з майбутнім переможцем президентських виборів.
Парадокс, але присутність Медведчука на посаді глави АП дає Президенту ряд вигод як стосовно опозиційних сил, так і пропрезидентських. З одного боку, главу АП завжди можна буде віддати опозиції як найбільше «зло». З іншого, пропрезидентські сили, прямо не критикуючи рішення Кучми, можуть гальмувати їх, обвинувачуючи у жорстких методах роботи главу АП. У критиці як опозиційних, так і пропрезидентських сил Медведчук фігурує як політична фігура, що має свою думку й амбіції. Причому, відсутність у законодавстві чітко виписаних повноважень глави АП дає можливість «звалювати» на нього питання, що можуть і не знаходиться в зоні його відповідальності, створюючи в такий спосіб ситуацію, за якої, по суті, Президента критикують за дії глави АП.
Не зміг
По-перше, по суті, Медведчука нема ким замінити. Хіба що якщо не будуть змінені функції і задачі, якими повинна займатися на даному етапі АП. У цьому випадку під їхнє виконання будуть шукати максимально придатну людину.
По-друге, ніхто не знає, які відносини і чим зв'язані Кучма і Медведчук. Однозначно можна сказати, що представники СДПУ(о) не раз витягали главу держави зі складної ситуації. Узяти хоча б поїздки Президента в період західної блокади стосовно України до європейських політиків, з якими в есдеків дружні відносини. Знову-таки, усі благополучно забули про касетний скандал, оскільки Президент точно так благополучно з нього вибрався. І неясно, хто надав йому в цій колотнечі головну допомогу.
По-третє, це просто неможливо, через те, що Президент розставив на ключові посади представників різних угруповань. Кучма вибудував таку владну структуру, будь-який елемент якої є опорним і має функцію забезпечити наступність. Тому, звільняючи Медведчука, Кучма буде змушений звільнити також і Януковича, щоб не допустити перекосу убік якої-небудь із сил.
А найближчим часом Президенту як ніколи буде потрібна консолідація пропрезидентських сил. До речі, те, що Кучма вжив словосполучення «президент Ющенко», по суті, вказує всім пропрезидентським силам на те, що їм може загрожувати і що нарешті треба переходити до якихось домовленостей.
Тобто, у цьому випадку визначальною причиною всіх кадрових рокіровок є максимальна можливість консолідації пропрезидентських сил. І, безумовно, що низка звільнень губернаторів – це тільки початок прийдешніх відставок і призначень. Для чого і заради чого поки що не можна з упевненістю сказати...
http://www.glavred.info/ukr/
Олеся Яхно, «Главред»
Схоже, Віктор Медведчук затіяв і упевнено веде подвійну гру: з одного боку, він є ініціатором і лобістом політреформи, з іншого боку – приєднався до тих, хто тягне канат проти її реалізації. Де-факто ми маємо дві АП: одна – Кучми, друга – Медведчука.
Політреформа провалена. Не те щоб уже напевно. Навіть якщо Президент і не пожартував щодо наміру відкликати свій варіант законопроекту з КС, безумовно, є й обговорюється ще кілька варіантів. Наприклад, референдум, нова Конституція і так далі... Але справа то в тому, що всі ці варіанти будуть носити якщо не цілком, то вже точно напівлегітимний характер. Оскільки проходження законопроекту через парламент, по суті будучи офіційним схваленням ідей Президента депутатами, був найбільш природний і легітимний хід розвитку політреформи. Але парламент, разом з багатьма іншими учасниками політтусовки, тихо саботували процес внесення змін до Основного Закону.
Здавалося б, за провалом політреформи обов'язково повинне піти покарання відповідальних за її реалізацію. Простіше кажучи, відставка глави АП. Ті, хто стежать за політичним процесом, із упевненістю говорили, що голосування по політреформі може закінчитися відставкою Віктора Медведчука. Але, незважаючи на весь катастрофізм ситуації, Президент не звільнив главу АП. Більше того, під час спілкування з журналістами на прес-конференції сказав, що задоволений його роботою.
Утім, тоді Кучма похвалив не тільки Медведчука. Добре відгукувався і про Януковича. Не можна однозначно сказати, але, по суті, Кучма визнав свою залежність від Литвина (ми пам'ятаємо слова Президента про те, що спікер подзвонив йому ввечері напередодні голосування і щось там сказав, що ВР – це незалежний орган). На тій же прес-конференції Президент уперше вимовив словосполучення «Ющенко-президент».
Такий список фігур нами перерахований невипадково. По суті, Ющенко, Янукович і Литвин уже зробили свій удар на політичному полі. І треба визнати - дуже вдалий. Тому відповідний хід - за Медведчуком. М'яч зараз на полі АП. Незважаючи на те, що на телеекранах найчастіше сьогодні з'являється прем'єр, хоча й у зв'язку з зерновою кризою, проте, інтрига полягає в Медведчуку.
Залишається незрозумілим, чи є Віктор Володимирович, декларуючи СДПУ(о) як пропрезидентську силу, дійсно людиною Кучми. Оскільки очевидно, що він веде подвійну гру: з одного боку, він є ініціатором і лобістом політреформи, з іншого боку – він приєднався до тих, хто тягне канат проти її реалізації (як і у випадку з більшістю, яку АП створювала під себе). Де-факто сьогодні ми маємо дві АП: одна – Кучми, інша – Медведчука. Іноді вони один на одного наїжджають, як було з конфліктом проти прес-секретаря Президента Олени Громницької.
Останнім часом, Медведчук з'явився в публічному інформаційному просторі, хоч і під приводом суто особистим - весіллям. Але ми знаємо, що принципово стиль глави АП – це непублічність. Якщо Віктор Володимирович зайнявся піаром, може, назріли зміни в його політичній кар'єрі? Інша справа, чому Медведчука ще дотепер не відставили...
У автора є кілька версій щодо того, чому Президент не зняв Медведчука - не встиг, не захотів, не зміг - які власне і відображають, наскільки сильна зв'язка Кучма-Медведчук.
Не встиг
Якщо не встиг, виходить, і не дуже-то поспішав. Грубо кажучи, цей варіант свідчить про те, що Президент ще сам не визначився щодо того, у яку гру він хоче грати в наступному політичному сезоні. Він точно розуміє, що політреформа в її первісному варіанті (проходження через парламент) уже завалена. Тому саме час визначитися з правилами - чи буде це гра на розум чи на силу. Точно так він не вирішив, який вид зброї йому обрати.
Утім, поки Президент ще не розуміє, як далі будуть розвиватися події, і не поспішає робити якісь конкретні кроки. З одного боку правильно. Але з іншого боку - у Президента є вже негативний приклад – політреформа. Коли подія була анонсована, але, по суті, за рік нічого не було зроблено. Та й виведення юристів на вулицю вже після того, як було оголошене завершення обговорення політреформи, не вписується ні в які політтехнології.
Утім, думаємо, Президенту не доведеться так довго думати. Не може ж, зрештою, країна так довго бути без секретаря РНБО, призначення якого, безумовно, залежить від обрання гри. Тому тільки після вибору сценарію, власне, самої стратегії (спадкоємець, політреформа чи ще щось) і тактики (яка зброя буде використовуватися), стане зрозуміла і доля Медведчука.
Не захотів
Поки не захотів. Тому що ще не час віддати «тіло» Медведчука «на поталу ворогам». Відставка ж є частиною плану. Версія не нова. Але цілком може бути правдоподібною.
Дозволю собі маленький екскурс у недалеке минуле. Приблизно півроку тому, в одній із заяв Президент сказав, що він не помилився, призначивши на посаду глави АП Медведчука. При цьому, щоправда, Леонід Данилович не уточнив, що він має на увазі, чи то ефективну роботу нинішнього глави АП на своїй посаді, чи то призначення Віктора Володимировича на цю посаду як ефективний хід у політичній грі, чи то ще щось.
У свою чергу, приблизно в той час Віктор Ющенко заявляв, що Кучма ще пошкодує про призначення Медведчука. Аналізуючи перебування лідера СДПУ(о) на посаді глави АП, можна сказати, що, надаючи йому стільки повноважень, Кучма свідомо вирощував з нього суперника для Ющенка.<і>
І якщо виходити з того, що Кучма сам сконструював ситуацію завищеної уваги, нехай навіть і негативної, з боку ЗМІ і політиків до глави АП, то точно так само можна вважати, що Президент обов'язково у щось трансформує цю підвищену увагу. Наприклад, зніме його під час чергового загострення політичної кризи в країні в обмін на якісь домовленості з майбутнім переможцем президентських виборів.
Парадокс, але присутність Медведчука на посаді глави АП дає Президенту ряд вигод як стосовно опозиційних сил, так і пропрезидентських. З одного боку, главу АП завжди можна буде віддати опозиції як найбільше «зло». З іншого, пропрезидентські сили, прямо не критикуючи рішення Кучми, можуть гальмувати їх, обвинувачуючи у жорстких методах роботи главу АП. У критиці як опозиційних, так і пропрезидентських сил Медведчук фігурує як політична фігура, що має свою думку й амбіції. Причому, відсутність у законодавстві чітко виписаних повноважень глави АП дає можливість «звалювати» на нього питання, що можуть і не знаходиться в зоні його відповідальності, створюючи в такий спосіб ситуацію, за якої, по суті, Президента критикують за дії глави АП.
Не зміг
По-перше, по суті, Медведчука нема ким замінити. Хіба що якщо не будуть змінені функції і задачі, якими повинна займатися на даному етапі АП. У цьому випадку під їхнє виконання будуть шукати максимально придатну людину.
По-друге, ніхто не знає, які відносини і чим зв'язані Кучма і Медведчук. Однозначно можна сказати, що представники СДПУ(о) не раз витягали главу держави зі складної ситуації. Узяти хоча б поїздки Президента в період західної блокади стосовно України до європейських політиків, з якими в есдеків дружні відносини. Знову-таки, усі благополучно забули про касетний скандал, оскільки Президент точно так благополучно з нього вибрався. І неясно, хто надав йому в цій колотнечі головну допомогу.
По-третє, це просто неможливо, через те, що Президент розставив на ключові посади представників різних угруповань. Кучма вибудував таку владну структуру, будь-який елемент якої є опорним і має функцію забезпечити наступність. Тому, звільняючи Медведчука, Кучма буде змушений звільнити також і Януковича, щоб не допустити перекосу убік якої-небудь із сил.
А найближчим часом Президенту як ніколи буде потрібна консолідація пропрезидентських сил. До речі, те, що Кучма вжив словосполучення «президент Ющенко», по суті, вказує всім пропрезидентським силам на те, що їм може загрожувати і що нарешті треба переходити до якихось домовленостей.
Тобто, у цьому випадку визначальною причиною всіх кадрових рокіровок є максимальна можливість консолідації пропрезидентських сил. І, безумовно, що низка звільнень губернаторів – це тільки початок прийдешніх відставок і призначень. Для чого і заради чого поки що не можна з упевненістю сказати...
http://www.glavred.info/ukr/