ЄС не вірить Україні, що вона дійсно прагне у ЄС!
08/18/2003 | KAKTUZZ
"Радіо Свобода". Рубрика "Україна і Світ".
Європейський Союз сумнівається у щирості бажання України глибше інтегруватися в ЄС
[ Славко Волинський ]
Брюссель, 18 серпня 2003 – Європейський Союз сумнівається у щирості бажання України глибше інтегруватися в ЄС. Про це 18 серпня заявив для радіо “Свобода” (нашому брюссельському кореспондентові Славкові Волинському) речник Європейської Комісії Майкл Манн. Причиною такої недовіри стали плани Києва підписати договір про спільний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Нагадаємо, що підписання угод в рамках “союзу чотирьох” планується рівно через місяць – 18 вересня.
Коли розмови про можливе створення вільної торговельної зони і митного союзу чотирьох країн: Білорусі, Росії, Казахстану і України, – були ще на початковому етапі, в Брюсселі скептично поставилися до цього утворення. Як сподівалися ще зовсім недавно представники Європейського Союзу, це мало б бути лише формальне утворення на зразок СНД. Одначе, коли в Брюсселі стало відомо про проект договору, у ЄС виникла низка запитань до України.
В інтерв’ю для радіо “Свобода” представник Європейської комісії Майкл Манн зазначив, що “між Євросоюзом і Україною вже існують досить добрі відносини. Україна неодноразово заявляла про свій “європейський вибір”, тому ЄС хотів би одержати пояснення щодо участі України в союзі з Білоруссю, Казахстаном та Росією і роз’яснень про нове міжнародне утворення”. Щоб ознайомитись із документом “договору чотирьох”, за тиждень до його підписання у Київ вирушить комісар Комісії ЄС у справах розширення Європейського Союзу Ґюнтер Фергойґен. Мета цього візиту, як пояснив представник ЄС Майкл Манн, – “пересвідчитись у щирості проєвропейського курсу України та переконатись, чи участь України в союзі з Білоруссю, Казахстаном і Росією не суперечить договорові про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом”.
Брюссельські фахівці вже знайшли несумісності між планами України щодо “договору чотирьох” і договором про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. Зокрема, це стосується статті 4 договору з ЄС щодо створення двосторонньої зони вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом та статті 51 цього договору про адаптацію українського законодавства до законодавства Європейського Союзу. Експерти вважають, що достатньо вже цих двох прецедентів, щоб переглянути договір про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС та внести в нього відповідні корективи. А це, звісно, загальмує подальший розвиток стосунків між Європейським Союзом і Україною. Ці чинники можуть призвести до того, що українські інтереси представлятиме в Брюсселі саме “союз чотирьох”.
В історії зовнішніх відносин Євросоюзу вже існують подібні приклади. Скажімо, Євросоюз має політико-економічні контакти не окремо з Бахрейном, Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Кувейтом чи Оманом, а з “Радою співробітництва країн Перської затоки” (Gulf Cooperation Council), куди входять ці п’ять країн. Аналогічне становище з Бразилією, Аргентиною, Уругваєм і Парагваєм, які об’єднані нині в митний союз “МЕРКОСУР” (MERCOSUR). Таким чином, є загроза, що, уклавши інтеграційні угоди з Білоруссю, Казахстаном і Росією, офіційний Київ може поставити хрест на можливості інтегруватись у ЄС, вести самостійні стосунки з Брюсселем.
Тут існують і ще деякі важливі моменти, а саме те, що між ЄС і Білоруссю відсутні дипломатичні відносини, Казахстан є азійською державою, а Росія не ставить перед собою мети вступити в Європейський Союз.
Європейський Союз сумнівається у щирості бажання України глибше інтегруватися в ЄС
[ Славко Волинський ]
Брюссель, 18 серпня 2003 – Європейський Союз сумнівається у щирості бажання України глибше інтегруватися в ЄС. Про це 18 серпня заявив для радіо “Свобода” (нашому брюссельському кореспондентові Славкові Волинському) речник Європейської Комісії Майкл Манн. Причиною такої недовіри стали плани Києва підписати договір про спільний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Нагадаємо, що підписання угод в рамках “союзу чотирьох” планується рівно через місяць – 18 вересня.
Коли розмови про можливе створення вільної торговельної зони і митного союзу чотирьох країн: Білорусі, Росії, Казахстану і України, – були ще на початковому етапі, в Брюсселі скептично поставилися до цього утворення. Як сподівалися ще зовсім недавно представники Європейського Союзу, це мало б бути лише формальне утворення на зразок СНД. Одначе, коли в Брюсселі стало відомо про проект договору, у ЄС виникла низка запитань до України.
В інтерв’ю для радіо “Свобода” представник Європейської комісії Майкл Манн зазначив, що “між Євросоюзом і Україною вже існують досить добрі відносини. Україна неодноразово заявляла про свій “європейський вибір”, тому ЄС хотів би одержати пояснення щодо участі України в союзі з Білоруссю, Казахстаном та Росією і роз’яснень про нове міжнародне утворення”. Щоб ознайомитись із документом “договору чотирьох”, за тиждень до його підписання у Київ вирушить комісар Комісії ЄС у справах розширення Європейського Союзу Ґюнтер Фергойґен. Мета цього візиту, як пояснив представник ЄС Майкл Манн, – “пересвідчитись у щирості проєвропейського курсу України та переконатись, чи участь України в союзі з Білоруссю, Казахстаном і Росією не суперечить договорові про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом”.
Брюссельські фахівці вже знайшли несумісності між планами України щодо “договору чотирьох” і договором про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. Зокрема, це стосується статті 4 договору з ЄС щодо створення двосторонньої зони вільної торгівлі між Україною і Євросоюзом та статті 51 цього договору про адаптацію українського законодавства до законодавства Європейського Союзу. Експерти вважають, що достатньо вже цих двох прецедентів, щоб переглянути договір про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС та внести в нього відповідні корективи. А це, звісно, загальмує подальший розвиток стосунків між Європейським Союзом і Україною. Ці чинники можуть призвести до того, що українські інтереси представлятиме в Брюсселі саме “союз чотирьох”.
В історії зовнішніх відносин Євросоюзу вже існують подібні приклади. Скажімо, Євросоюз має політико-економічні контакти не окремо з Бахрейном, Саудівською Аравією, Об’єднаними Арабськими Еміратами, Кувейтом чи Оманом, а з “Радою співробітництва країн Перської затоки” (Gulf Cooperation Council), куди входять ці п’ять країн. Аналогічне становище з Бразилією, Аргентиною, Уругваєм і Парагваєм, які об’єднані нині в митний союз “МЕРКОСУР” (MERCOSUR). Таким чином, є загроза, що, уклавши інтеграційні угоди з Білоруссю, Казахстаном і Росією, офіційний Київ може поставити хрест на можливості інтегруватись у ЄС, вести самостійні стосунки з Брюсселем.
Тут існують і ще деякі важливі моменти, а саме те, що між ЄС і Білоруссю відсутні дипломатичні відносини, Казахстан є азійською державою, а Росія не ставить перед собою мети вступити в Європейський Союз.