08/27/2003 | KAKTUZZ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ДАЙДЖЕСТ: «СВІТ І УКРАЇНА»

Версії-припущення про те , як Марчук хотів Кучму змінити.
Мої деякі колеги, стосовно пропозиції опублікувати матеріали про Марчука і його прагнення змістити Кучму рекомендували дещо зачекати. Поставити матеріал ближче до виборів. Але це лише попередня загальна картина , яка ще буде доповнена додатковими деталями-ілюстраціями цієї справи. Справи , яка лихоманить Україну ось уже три роки.
Чому я підозрюю Марчука у причетності до організації такого крупномасштабного скандалу?Поділюсь з Вами думками.


1. Якось під час одного дипломатичного райту в Брюсселі (вже після призначення Є.Марчука Секретарем РНБО) я запитався у генрала контрозвідки СБУ Калити, чи не буде з Вашим Марчуком, як з Лєбедєвим, і через три місяці Кучма його звільнить? Відповідь генерала Калити була твердою: “ні тут торг желєзний як у “12-ти стільцях“ – сначала стулья, потом деньги”. Отож торг між Кучмою і Марчуком про посаду таки був. Про це свідчать і інші джерела!

2. Марчук володів відеоплівкою про обставини вбивства Вячеслава Чорновола . Володів , дав подивитись Григорію Омельченко, а на вимоги Чорновола молодшого представити ці плівки в прокуратуру відповів що плівку згубив. Знаючи педантичність Марчука, профі, то козлу ясно,що такі плівки не існують в одиничному екземплярі, і такі плівки не губляться. Чому він відмовився надати плівки слідчій комісії Погратись з Кучмою? Мовляй не смикайся, бо подам плівку ще й з коментарями.

3. Для того щоб не дати Кучмі набувати авторитет за кордоном, 16-го вересня зникає Ґонґадзе. А днем раніше 15- го вересня у Парижі відбувається дуже вдалий саміт Україна - ЄС. Однак про це відразу забувається, бо на політичну поверхню виринає вже зникнення Ґонгадзе.

4. 23.04.01 в Брюссель прибуває на міжнародну коференцію Марчук. Довідавшись про це до Брюсселя також приїздить шеф Української служби Радіо Свобода Р. Купчинський з проханням організувати з Марчуком зустріч. Я посприяв щоб Купчинського включили до складу учасників конференції, котра відбувалась в приміщенні “Європарламенту”. Два дні вони вільно попивали віскі і про щось довго балакали. Купчинський наполягав, щоб в Україні проти Мельниченка не порушували кримінальної справи. Про що ще йшла мова двох друзів я не знаю. Але третього дня на території НАТО ми втрьох сиділи в затишному маленькому кафе і Марчук запропонував так звану “довготривалу домовленість”, аби ми з Купчинським за допомогою Радіо Свобода та інших нам доступних засобів масової інформації обсирали Деркачів і Кучму. Не витягували на поверхню негативну інформацію про Марчука, яка б з”являлась в західних ЗМІ. А навпаки готували Марчукові інформлобіювання на посаду Президента України. Марчук Пообіцяв що він оплатить цю роботу. Через деякий час до мене прибув гонець з першою партією дискет: відомий лист Кравчукові стосовно Стрешинського, три фолдери компри на Кучму, Деркача, Пустовойтенка. Ось хто тоді був у колі його конкурентів.

5. Наступного року у Києві проводиться велика міжнародна коференція стосовно співробітництва між Україною і НАТО. А за два дні до цього вбивають кийками донецького теле-журналіста Александрова. Вже тоді у кількох моїх колег виникли підозри, що вбивства здійснюються цілеспрямовано, щоб відвернути увагу від важливих міжнародних подій за участі України і перевести стрілки громадської уваги на резонансні вбивства і стан преси в Україні. За кілька днів коли по завершенні конференції Україна - НАТО я повернувся з Києва доБрюсселя до мене подзвонив Марчук на мій мобільний і запитав , чи вбивство Александрова може “витягнути на справу “Ґонгадзе-2”? Тоді в мене мороз пробіг по шкірі. Я все зрозумів. Третя подібна подія. Напередодні пражзького саміту НАТО “вішається” в Білорусі мій товариш Михайло Коломієць. Тут в мене нерви й здали! І я пепредав усі матеріали від Марчука, що призначались для Купчинського в його рубрику “Кримінал і корупція” американському керівництву інкорпорації Радіо Свобода і Вільна Європа та ліазйон - офіцерові ФБР. Мене здивувала реакція і самого Купчинського, який так активно пропагував плівки Мельниченка на "Радіо Свобода", то тепер як в рот води набрав, і навіть не заїкнувся про смерть Александрова, чи Михайла Коломійця. Це навіть попри те що Михайло був економічним оглядачем “РС” в київському бюро.

6. Згодом, було встановлено, що прослушка кабінету за допомогою банального диктофону “Тошиба” -- це все туфта. Велась комплексна прослушка із застосуванням стаціонарних пристроїв. Хто міг активізувати підслуховуючі пристрої, залишені в спадщину колишнім СРСР? Ну не ж прибиральниця. А фахівці з відповідним вишколом КГБ? А хто мав такий вишкіл? Марчук, Деркач? І кому була потрібна така прослушка? Вона не потрібна навіть тому тєхнарю що вміє активізовувати такі стаціонарні підслуховуючі пристрої.

7. В даному становищі Деркач відпадає. Чому? Бо вивід Миколи за кордон готували інші люди. Зокрема прийом Миколи в Чехії організорвував Купчинський з товаришом і зустрічав його на бензиновій станції. Відомо, що Купчинський – заклятий ворог Деркача і друг Марчука. Отже висновки самі напрошуються. Крім того Марчук неодноразово говорив що причина конфлікту між Марчуком і Деркачом пов”язана з тим що Марчук розкрив всі незаконні фінансові махінації родини Деркачів. То можемо собі припустити що і Кучму Марчук міцно взяв за одне місце показавши йому , яка компра про фінансові оборудки Кучми в руках Марчука.

8. Смерть Чорновола, Малєва та багатьох інших вказує на відпрацьований прийом, як закривати рот.

9. Лист до Піскуна дисидента Вадима Смодителя про те що Марчук особисто здійснював замах на Смогителя і його друзів, теж не можна залишити без уваги.

10. (Це поки що загальна картина роздумів на тему “кому вигідні і не вигідні вбивства журналістів,списувати все на Кучму і чекати свого часу для ривка в президентське крісло.) Про опозицію: Мороза, Тимошенка, Ющенка мова не йде бо у них кваліфікації бракує щоб вони здійснювали “разработки” по залякуванню українського народу.

11. І ось нові деталі з достовірних джерел. Стало відомо що у 1992 році Микола Мельниченко таки служив у СБУ, хоча Володимирська намагається спростувати цей факт. Лише в 1993 го керівництво СБУ рекомендує М.Мельниченка в держохорону, причому в охорону Президента України. У 1998-му році Мельниченка делегуюється на курси підвищення кваліфікації в СБУ усправах захисту таємної інформації. А вже восени 1999-го року активізовується стаціонарна прослушка , активізацію стаціонарної прослушки здійснює на прохання Марчука випускник Ленінградського училища зв”язку КҐБ . Натомість імітація прослушки кабінету кучми Миколиною “Тошибою” розпочалась щойно у двотисячному році, тобто роком пізніше. Зрозуміло що така імітація служила ширмою для стаціонарного прослуховування.

12. Перебравшись за допомогою Купчинського за океан Микола невдало проходить тест на “детекторі брехні”. До того ще й з”ясовується , що в Мельниченка прогресує психічне захворювання – ретардна амнезія. Це провали в пам”яті. Після цього організатори сайту “5-й елемент” пан Швець і пан Жир вирішили не віддавати Мельниченкові ані решти записів, ані транскриптів, ані самої “тошиби”. Отже “король голий”. Звертання Мельниченка цього року в Лондоні за фінансовою допомогою до Березовського ні дочого не привели. А спільникам Євгена Марчука, тепер лише на руку цілком дескридитувати Мельниченка. Він не становить загрози для спільників Марчука , оскільки не володіє цілою схемою організації прослушки, не володіє ні записами ні пристроєм і плутається в “заявах”. Таким чином Марчук прикритий.

13. Щодо смерті Ґонґадзе, то вже не виникає сумнівів що фрази Кучми “розібратись” з Ґонґадзе були спровоковані вже в період коли кабінет кучми прослуховувався.

С.В. «Ukrainian Reports »
"Агент ЦРУ" - Ю.Швець для "Ukrainian Reports"
1) Вам, видимо, уже известно «заявление» М.Мельниченка в «Украинской правде» о том что , в самое ближайшее время диктофон будет передан в минюст США. Это заявление совершенно противоречит вашим заявлениям в уже известном интервью «киевскому» журналисту. Можете ли вы прояснить ситуацию? Кто из Вас блефует: г-н Мельниченко или гн. Швец? Если верить , что диктофон и чипы находятся у Вас, причем в оапечатанном виде, то кто будет передавать их в минюст? Вам удалось договориться с Майором?
Ответ:Комментировать «заявления» Коли – пустая трата времени. Эти «заявления» - ни что иное, как сотрясание воздуха голосовыми связками. На первый взгляд, получаются нормальные слова, но на самом деле за этими словами нет никакого смысла.
Еще в мае прошлого года он мне признался при свидетелях, что страдает психическим заболеванием. Это – одно из немногих правдивых «заявлений», сделанных Колей.
Я нахожусь в постоянном контакте с министерством юстиции США. Когда в украинских СМИ разразилась кампания по обвинению Жира в нежелании отдать американцам какие-то материалы, мне с самого начала было ясно, что это – провокация, имеющая целью уничтожить важные улики. Очень сожалею, что в эту провокацию Коля вовлек ряд людей, которые, видимо, ничего не подозревали. Чтобы поставит все точки над “i”, на прошлой неделе в Вашингтон приехал Жир.
Мы провели двухчасовую беседу в Минюсте, с официальным лицом, которое, как утверждалось, лично дало согласие на проведение Минюстом США экспертизы по эпизоду о Г.Гонгадзе. Беседа проходила в присутствии представителя ФБР и еще четырех свидетелей, которые могут подтвердить все, о чем я тут говорю.
Представитель Минюста категорически заявил нам, что никто с ним не договаривался о проведении экспертизы по Гонгадзе. Об этой экспертизе он впервые с удивлением узнал от нас. Примерно месяц назад я отдал Минюсту США все имеющиеся записи из кабинета Кучмы. Какие-либо дополнительные материалы, в том числе «оригинальные чипы» и диктофон «Тошиба», Минюсту от нас не требуются.
С Минюстом у нас существуют нормальные рабочие отношения. Если им понадобится помощь, мы ее окажем.
Нам также стало известно, что адвокаты Коли ведут переговоры о том, чтобы забрать у Минюста некоторые материалы, которые он ранее туда передал. Обратите внимание: переговоры идут не о том, чтобы передать какие-то материалы Минюсту, а чтобы у Минюста забрать материалы. Как выяснилось в ходе нашей беседы, Коля всучил представителям Минюста «куклу», то есть у них оказалось совсем не то, о чем их заверял Коля. И вот теперь адвокаты пытаются получить эту «куклу» обратно и таким образом замести Колины следы.
В Минюсте понимают проблему и знают истинную цену Коли. Следует отметить, что в других ключевых подразделениях правительства США насчет Коли тоже разобрались. La comedia esta finita!
Но мне хотелось бы остановиться на несколько другом вопросе. В украинских СМИ сложилась странная ситуация. Представим следующую картину. Идет «чайник» по улице и неожиданно находит нож, которым убили человека. Находят подозреваемого, и дело поступает в суд. И вот судья и прокурор, вместо того, чтобы исследовать факты преступления, начинают бесконечно обсуждать личность «чайника»: двойки, которые он получал в школе, его взаимоотношения с подружками, что он когда-то сказал и съел и так далее и тому подобное. При этом забыли о ноже, об убийстве и о подозреваемом. В этой время «чайник» ездит по столицам мира и издает звуки, которые называют «заявлениями».
Смешно? Но именно это сейчас и происходит в значительной части украинских СМИ. В записях, сделанных в кабинете Кучмы, вы можете найти преступление чуть ли не в каждом втором разговоре. Во всяком случае, злоупотребление властью – явление повсеместное. Вот о чем нужно говорить. Именно это нужно расследовать и с этим нужно бороться. Вместо этого весь «пар» уходит в «свисток», то есть в Колю.
Колина задача – рассказать, где был магнитофон и на какие кнопки он нажимал. Все! Остальным должны заниматься профессионалы. Вместо этого Коля сам себя «пиарит», а некоторые украинские СМИ выставляют его чуть ли не как «лоббистом новой Украины». И это о человеке, который выполнял в «конторе» функции, практически не отличающиеся от функций сторожа. В результате благородное дело борьбы с режимом Кучмы превращается в фарс. В Российской империи подобными провокациями занималась царская охранка. Вспомните хотя бы попа Гапона. В данном случае, я думаю, мы имеем дело с элементарной дурью, но, к сожалению, она фактически работает на правящий режим.
Коля палец об палец не ударил, чтобы не на словах, а на деле поспособствовать юридическим действиям в отношении режима Кучмы. Министерство юстиции США решило открыть дело о преступлениях высших должностных лиц Украины. Дело поступило в Большое Жюри Сан-Франциско. У Коли затребовали улики, чтобы подтвердить обвинение. И вот Коля через своих адвокатов полтора года упорно борется, чтобы эти улики американским прокурорам не отдать. Полтора года он не дает сдвинуть с мертвой точки то, что, по его «заявлениям», является главной целью его жизни, ради чего он якобы и начал записывать разговоры в кабинете Кучмы. Свои действия Коля объясняет стремлением сохранить от американцев секреты Украины. Американцы говорят: «Хорошо, отдайте те записи, где нет секретов». Но Коля и их не отдает.
В то же время он продает записи частному лицу. Получается странная картина: для следствия Колины записи – секрет, а для частного лица и за бабки – никакого секрета.
Наконец, чтобы сдвинуть дело с мертвой точки, примерно месяц назад я передаю все записи в Минюст США. Адвокаты Коли, не зная об этом, продолжают тяжбу, чтобы записи не отдать. Представители Минюста не говорят им, что от Коли им уже ничего не нужно, вежливо отвечают на звонки Колиных адвокатов и смеются. В это время Коля болтается по заграницам, «пиарит» сам себя и сотрясает воздух пустопорожними заявлениями. Вот так Коля борется с режимом.
Пора прекращать этот балаган. Если Коля действительно желает бороться с режимом, пусть передаст имеющиеся у него доказательства следствию. Фирма г-на Пискуна по понятным причинам отпадает. Тогда пусть передает американцам, англичанам, французам. Не хочет передавать государственным структурам, пусть передаст общественным организациям, «Журналистам без границ», например. Затем он должен внятно и в деталях рассказать следствию, как велась запись. После этого Коля может отдыхать и заниматься личным «пиаром». Все остальное сделают профессионалы.
Если Коля этого не сделает, следует помнить, что всякому шоу рано или поздно приходит конец. Я очень подозреваю, что о всех своих «проделках» Коля не рассказывает даже адвокатам. Учитывая специфические особенности личности Коли, конец его шоу может сопровождаться сильным грохотом. Важно, чтобы он не утянул с собой своих вольных или невольных сторонников.
2) Американский журналист из англоязычной киевской газеты «Киев Пост» Питер Берн в интернет-издании «Майдан» дополнил Ваше интервью красочными деталями о переезде семьи Мельнеченка через Польшу в Чехию , как ее там на бензозапрвке встречал Купчинский с «другом» и о , якобы, содействии в этом «Радио Свобода». Причем Берн цитирует Романа Купчинского, который « сдает» и своих коллег и «Радио Свобода» и самого себя. Для меня ясно как Божий день, что это точечный слив инфы . Зачем это Купчинскому? У Вас есть соображения на этот счет? Или Купчинский кому-то доверился и этот кто-то многим «впаял» ниже пояса?
Ответ: В разведке есть такой термин – неуправляемый агент. Готовят человека, посылают на задание, а он выходит из-под контроля и начинает куролесить. Провал становится практически неизбежным и часто очень шумным. Чисто объективно действия Коли очень напоминают поведение неуправляемого агента. Он не держит язык за зубами и не отвечает за свои слова. Участвовать в серьезном деле с таким человеком – смерти подобно. Боюсь, именно в такой ситуации оказались люди, которые, рискуя, выводили Колю на Запад.
3) Незамедлительно после появления на «5-м элементе» Вашего интрвью в украинских СМИ СБУ сделало опровержения оносительно справок капитана о вашем прошлом. По принципу –этого не может быть , потому , что такого быть не может. Это Юрий Швец , мягко говоря, спекульнул. Пресс-служба СБУ заявляет, что инфа из стен СБУ идет в прессу только лишь во время пресс-конференций! У вас есть ответ на такое возражение.
Ответ: У меня нет сомнений, что указанную «справку» подготовили спецслужбы Украины. Я имею достоверную информацию, что сей «документ» целенаправленно распространяли в Киеве среди СМИ. Операция была широкомасштабной. В распространении участвовала даже агентура милиции. Мне известен конкретный агент-провокатор ментов, который был задействован в этом деле. Не исключено, что милиция сыграла в этом деле «специфическую» роль, чтобы подставить СБУ.
Ответ СБУ я воспринимаю следующим образом: г-н Радченко установил виновных и надрал им «седалищный нерв».

*****

www.ukrainianreports.com