09/01/2003 | Vadym Gladchuk

Звичайна історія



До редакції "Грані+" надійшов лист. Черговий анонімний лист від співробітників правоохоронних органів, які спочатку виконують незаконні накази свого керівництва, а потім б'ють на сполох — "Наших б'ють!". Тобто заарештовують і звинувачують у скоєнні посадових злочинів.

Проте, ми (з несуттєвими скороченнями) публікуємо звернення співробітників УВС Київської області до генерального прокурора, міністра внутрішніх справ і до президента України. Наївні міліціонери вважають, що міністр, прокурор і президент відреагують на їхнє слізне прохання... На жаль, як свідчить практика, ніхто з адресатів звернення жодних заходів з викорінюванню "перевертнів в мундирах" вжити не здатний. Хоча ми із задоволенням би помилилися, стверджуючи так...

А тепер, на НАУКУ всім співробітникам внутрішніх органів України та в якості ПЕРВІРКИ нового міліцейського керівництва:

Лист-звернення до редакції газети, представників влади та Президента України з приводу безчинств, які творяться в Головному управлінні МВС України в Київській області.

Шановний Леоніде Даниловичу!

Ми, співробітники ГУ МВС України в Київській області, звертаємося до Вас, Президента України, як до гаранта Конституції, з надією і проханням на позитивне вирішення надзвичайної ситуації, яка виникла в нашому колективі.

14 червня 2003 року співробітниками МВС в аеропорту "Бориспіль" був затриманий громадянин Молдови Георгій Кармалак, злочинець, який перебуває у міжнародному розшуку. А 22 червня за злочинною вказівкою начальника ГУ МВС України в Київській області генерал-лейтенанта міліції Зарубенка В.Ф. він був випущений з-під варти. За цим фактом Генеральною прокуратурою України була порушена кримінальна справа. Ми чекали, що розслідування буде об'єктивним і до відповідальності буде притягнутий головний організатор цього злочину. Але, на жаль, "стрілочником" у цій справі залишається начальник Іванківського райвідділу міліції полковник Сингаєвський Л.І., який виконував злочинний наказ генерала Зарубенка та його заступника Топчія В.В.

8 серпня 2003 року в газеті "Факти" було опубліковане інтерв'ю начальника штабу обласної міліції полковника Прошківського І.І., в якому він нахабно бреше, заводячи в оману як засоби масової інформації, громадян України, так і Вас, Президенте!

Шановний Президенте, ми розповімо Вам цю історію, так як знаємо її не по слухах, а деякі з нас були і виконавцями цього наказу.

У жовтні 2001 року Ви, Леоніде Даниловичу, своїм Указом призначили на посаду начальника Головного управління МВС України в Київській області генерал-майора міліції Зарубенка Василя Федоровича. На жаль, пане Президенте, Ви не знали, що призначили людину, яка тринадцять років, будучи першим заступником начальника главку по Чорнобильській зоні, продавав ліс та метал із забрудненої зони. Вже у той час він мав підтримку від колишнього міністра внутрішніх справ Василишина...

МВС отримує нового міністра — Юрія Кравченка. Але й до нього Зарубенко знаходить підхід. На території лікарні, що на вулиці Вишгородській у Києві, він надає будинок доньці міністра, і цим заслуговує прихильність нового керівництва. Потім з Кіровоградщини приїздить заступник міністра, який буде керувати кадровими питаннями в МВС — Ануфрієв М.І. І до нього знаходить шлях Зарубенко, виділивши все там же, на Вишгородській, на території, де мала бути лікарня для співробітників, постраждалих від Чорнобиля, окремий будинок...

Через покійного нині Дагаєва, за допомогою генерала Фере, своїх зв’язків та грошей, при безпосередній участі заступника міністра Ануфрієва, якому на той час Зарубенко вже збудував будинок в Обухівському районі, міліція Київщини отримує нового керівника.

З цього часу для міліції області наступили страшні часи. У короткий час звільняються з посад професіонали. Залишаються тільки ті, хто прославляє розум та талант Василя Федоровича. За усі призначення на посади та присвоєння спеціальних звань встановлюються чіткі такси. Тому сьогодні майже половина ключових керівних посад у главку вакантна. Адже тільки за посади начальників міськрайвідділів кожного місяця потрібно сплачувати "царю" данину у розмірі $3-5 тис. Зарубенко під страхом звільнення перетворює главк у своє "царство". Зусилля міліції спрямовані не на боротьбу із злочинністю, а на вибивання коштів з бізнесменів, з конкурентів Василя Федоровича, який стає монополістом на Київщині по заготівлі металу та лісу. Він накладає руку на бізнесменів, які виготовляють спиртні напої та тютюнові вироби, і на тих, хто торгує ними. Його бояться, йому платять. За допомогою Ануфрієва він призначає потрібних йому людей, а неугодних звільняє. У колективі самим Зарубенком розповсюджується слух, що під час служби в КДБ у Німеччині він працював разом із Володимиром Путіним і вони були близькими друзями. А призначенням на посаду керівника обласної міліції він зобов’язаний особистому проханню Президента Росії до Вас, Леоніде Даниловичу.

Напередодні Дня міліції Зарубенко, як подарунок на свято, дарує міністру Юрію Смирнову джип "Мерседес" вартістю близько ста тисяч доларів США. Це знають усі, бо сам Зарубенко це розповідає. Міністр подарунок прийняв. Любі перевірки МВС Зарубенком купляються, надзвичайні події серед особового складу йому сходять з рук, адже Департаментом по роботі з персоналом МВС шість років керує заступник Держсекретаря Ануфрієв, який сумлінно відробляє зарплатню, отриману від Зарубенка.

Ось у таких умовах ми і дожили до 14 червня цього року.

Цього дня в аеропорту "Бориспіль" був затриманий громадянин Молдови Григорій Кармалак, який знаходився у міжнародному розшуку по лінії Інтерполу. Його доставили до Бориспільського райвідділу міліції. Начальник Бориспільського РВ доповідає про це начальнику главку генералу Зарубенку, і той дає згоду на те, щоб помістити Кармалака до ізолятору тимчасового утримання. Генерал Зарубенко і його заступники, в тому числі і полковник Прошківський І.І., знають, що за особа утримуються в ІТУ Бориспільського РВ.

Перші переговори з Кармалаком за наказом Зарубенка розпочинає проводити начальник управління карного розшуку Дахновський, до речі, у свій час понижений у посаді наказом першого заступника міністра без права працювати в підрозділах УБОЗ. Він і передає Кармалаку вимогу: його звільнення коштує п'ять з половиною мільйонів доларів. Дахновський дає можливість затриманому спілкуватися по мобільному телефону в стінах ІТУ. Про це було відомо як генералу Зарубенку, так і його першим заступникам Топчію В.В., Стефанішину В.А. та начальнику штабу Прошківському, який на той час виконував ще й обов'язки начальника міліції громадської безпеки главка.

17 червня закінчилося три доби, протягом яких, згідно закону, міг утримуватися Кармалак під вартою як людина, яка підозрюється у скоєнні злочину. То чому ж тоді Прошківський, в обов’язки якого входило питання дотримання законності відносно осіб, які утримуються у спецустановах області, не поставив питання перед Департаментом карного розшуку МВС, Генпрокуратурою, Департаментом адміністративної служби міліції МВС та прокуратурою Київської області про термінове звільнення Г.Кармалака з-під варти? Якщо вірити полковнику з його інтерв'ю у газеті "Факти", ніяких документів щодо подальшого законного утримання громадянина Молдови під вартою від молдовських правоохоронців не надійшло. Прошківський придається припущенню, що формально Кармалака міг відпустити ще начальник бориспільської міліції Чалий. Але чому ж він цього не зробив? Тому що генерал Зарубенко ще не закінчив переговори і не отримав гроші. От чому ніхто не згадав про Кармалака і 18 червня, коли по факсу надійшов лист за підписом прокурора Київської області про термінове етапування затриманого Кармалака до СІЗО-19, що на Лук'янівці.

20 червня люди Кармалака дають згоду на те, що вони готові заплатити $5,5 млн. за звільнення останнього. У цей день вони передають більшу частину грошей через Топчія Зарубенкові. І висувають вимогу, щоб Кармалак був доставлений на кордон із Білорусією, де буде виплачена решта грошей. Генерал погоджується на ці вимоги. Ніхто з міліцейських чинів області, та й сам Прошківський, в цей час не турбується, що вже майже п'ять діб Кармалак утримується незаконно.

21 червня за вказівкою Зарубенка о 8-й ранку до Бориспільського райвідділу прибув його перший заступник, начальник УБОЗу полковник Топчій, а не полковник Прошківський, як про це говорить останній у своєму інтерв'ю. Топчій бере три особових справи, серед яких і справа Кармалака, і залишається дуже невдоволеним умовами утримання та охорони заарештованих. У своєму виступі пан Прошківський каже, що лише для того, щоб попередити втечу затриманих з Бориспільського РВ, було прийняте рішення перевести їх до інших ІТУ області. Адже напередодні з Бориспільського ІТУ вже була втеча чотирьох заарештованих. І тут знову ж таки пан полковник бреше. Тому що не з приміщення ІТУ втекли заарештовані, а з прогулянкового дворика, побивши сержантів, які порушили усі інструкції МВС.

22 червня Топчій доповідає своєму начальнику результати "перевірки" Бориспільського ІТУ. Після цього керівництво розпочинає "велику" гру. Зарубенко дає вказівку своєму заступнику особисто очолити операцію по звільненню Кармалака. У його присутності він телефонує на мобільний телефон начальнику Іванківського райвідділу міліції полковнику Сингаєвському Леоніду Івановичу, який на той час перебував у черговій відпустці на лікуванні у Трускавці. І наказує терміново прибути на службу і виконувати усі вказівки полковника Топчія.

Після розмови з Топчієм генерал Зарубенко дає доручення начальнику штабу Прошківському підготувати конвой та розвезти затриманих з ІТУ Бориспільського РВ до інших райвідділів. Лише по Кармалаку він дає конкретну вказівку — доставити до Іванківського РВ. Прошківський виконує вказівку свого шефа, і 21 червня переводить Кармалака з Борисполя до Іванкова.

Далі Зарубенко викликає до себе свого першого заступника Василя Стефанішина і повідомляє йому, що він погано себе почуває і 21.06 та 22.06 буде знаходитися на лікарняному. А виконувати обов’язки начальника главку буде він, полковник Стефанішин. Генерал готує собі алібі: коли буде відпущений Кармалак, він буде на лікарняному. О 14.00. 21 червня він залишає приміщення головного управління на Володимирській, 15. І з'явиться тільки 23 червня, коли буде переконаний, що Кармалак знаходиться за межами України.

З цього часу відповідальність за те, що відбувається в главку, несе в.о. начальника Стефанішин. Він знає, що Кармалака збираються етапувати до Іванкова, але чомусь також не доповідає пр це ні своєму керівництву в МВС, ні начальнику карного розшуку Євдокимову. Він боїться свого "царя" і свідомо стає співучасником спланованого злочину.

Увечері 21 червня, виконуючи вказівку генерала, з Трускавця до Іванкова прибуває полковник Сингаєвський. Пізніше він пояснював нам, що боявся втратити свою посаду, та за те, що може бути із сім'єю в разі невиконання цієї вказівки.

22 червня Сингаєвський з'явився в Іванківському райвідділі. Перед цим він уже декілька разів спілкувався з Топчієм по мобільному телефону і отримав вказівку свого шефа Зарубенка. Леонід Іванович розуміє, що його втягують у неприємну історію. Він телефонує колегам і розповідає про це. Розповідає і про те, що відпустити Кармалака немає ніяких підстав. І про те, що Топчій тисне на нього, погрожуючи звільненням.

Керуючий операцією Топчій знаходиться недалеко від Іванківської міліції, координуючи дії між генералом Зарубенком, людьми Кармалака та Сингаєвським. Нарешті Кармалак виходить на волю, садовиться у шикарний джип, який чекає його ще зранку, і мчить до українсько-білоруського кордону, на перепускний пункт "Вільча". Супроводжує його на службовому автомобілі начальник УБОЗу Топчій. Перед КПП Топчію передають залишок обіцяних грошей, і лише тоді джип Кармалака перетинає кордон. По телефону Топчій доповідає Зарубенку про успішне завершення операції, а Сингаєвському дає вказівку терміново повернутися до Трускавця.

У цей день Сингаєвський просив начальника ДАІ Іванківського РВ заправити його автомобіль пальним. І теж розповідав йому, хто його так терміново викликав з відпустки і чому.

23 червня генерал Зарубенко прибув на службу...

24 червня до управління обласної міліції надходить повторний лист за підписом прокурора Київської області про негайне етапування Кармалака до СІЗО. Прокурором області лист розписаний на виконання начальнику Департаменту виконання покарань Карандюку та заступнику начальника ГУ Фатхутдінову, який у той час уже був знятий з посади. Але ж Прошківський виконував його обов’язки. Але злочинець уже дві доби на волі за межами нашої держави. Чому ж Прошківський не підготував у цей день відповіді прокурору області та Генеральній прокуратурі про те, що Кармалак випущений на волю? Він просто не знав, що робити. І тому дав розпорядження своїм підлеглим виконувати вказівку прокуратури. До Іванкова прибув конвой, а етапувати не було кого!

Надзвичайна подія стає відома міністру внутрішніх справ та генпрокурору. Міністр дає вказівку терміново провести службове розслідування, а Генпрокуратура порушує кримінальну справу і розпочинає своє розслідування. МВС наполягає терміново знайти Сингаєвського, адже Зарубенко сказав міністру, що йому взагалі нічого не відомо про те, що Кармалак був переведений з Борисполя не у СІЗО, а в Іванків. А тим більше, що він випущений на волю. Він вже доручив своєму заступнику Прошківському провести службове розслідування і покарати винних.

Викликаний у Генпрокуратуру Топчій повідомляє, що про звільнення Кармалака йому стало відомо 24 червня. І, як він знає, все це зробив Сингаєвський. Який, знаходячись у відпустці, повернувся до Іванкова та випустив Кармалака. А полковник Сингаєвський у цей час відпочиває у Трускавці, не підозрюючи, як розвиваються події. Міністр наполягає на розшуку Сингаєвського, а обласні міліцейські чини кажуть, що місце знаходження його невідоме. Ми, колеги, зателефонували Леоніду Івановичу і розповіли, що події розвиваються не на його користь. Просили його приїхати до Генпрокуратури або Служби безпеки України, так як боялися його фізичного усунення як основного свідка.

Генерал Зарубенко бачить, що ситуацією він перестає керувати. Тоді за вказівкою свого шефа полковник Прошківський готує розпорядження за №120 від 27 червня "Про заходи по розшуку начальника Іванківського РВ Сингаєвського Л.І.". У цей день у залі колегії проходила оперативна нарада за участю представника МВС, де слухалося одне питання: "Розшук полковника Сингаєвського". Але знову чомусь промовчали і Прошківський, і Зарубенко, що Кармалак випущений "законно". З якою ж совістю вони готували та підписували згадане розпорядження, направляли орієнтування до усіх управлінь МВС в областях? Після цієї наради ми знову зв'язувалися з Сингаєвським, говорили, що його розшукують. Але він відповів, що він знає; що він говорив з Топчієм, а той його заспокоїв. Мовляв, що так треба, і Зарубенко всі проблеми повирішує.

За вказівкою міністра в МВС працює бригада по розшуку Сингаєвського. Але всі — від дільничого до міністра — знають, що організатор цього злочину Зарубенко, але бояться з ним зв'язуватися. І знову за вказівкою генерала Зарубенка та під тиском МВС Прошківський готує повторне розпорядження за №121 від 29 червня "Про додаткові заходи по розшуку начальника Іванківського РВ Сингаєвського Л.І.".

За матеріалами службового розслідування, проведеного міністерством, наказом МВС №726 від 04 липня звільняється начальник УБОЗу главку полковник Топчій. Цим же наказом звільнений полковник Сингаєвський, понижений в посаді начальник управління карного розшуку Дахновський, притягнуті до дисциплінарної відповідальності ряд співробітників главку. Не отримав стягнення тільки сам генерал Зарубенко. Мабуть, подарований міністру джип зробив свою справу, або знову допоміг заступник Держсекретаря Ануфрієв.

Виникають питання: чому стало можливим підписання цього наказу МВС? Чому покарано стільки невинних людей? Адже Прошківський каже, що Кармалак випущений законно. Може, керівництво МВС не розібралося, хто в цьому винен?

А в процесі розслідування кримінальної справи в кабінеті міністра полковник Топчій сказав, що вказівку на звільнення Кармалака дав йому генерал Зарубенко. І що в його присутності таку ж вказівку він давав Сингаєвському.

Шеф обласної міліції бачить, що ситуація стає неконтрольованою. Він дає вказівку своїм людям запропонувати Сингаєвському $50 тис. за те, щоб той узяв усю вину на себе. Сингаєвський не погодився. А Василь Топчій знає, що Зарубенко його підставив та здав. Тому він через своїх людей пропонує Сингаєвському набагато більшу "винагороду" — $150 тис. за те, щоб він розповів ПРАВДУ. Але Сингаєвський відмовився і цього разу. 17 липня він дав у Генпрокуратурі свідчення і розповів, як усе було насправді. Дуже прикро, що прокуратура арештувала Леоніда Івановича. Може, це і краще, адже ми знаємо, на що здатний наш генерал. Тепер йому буде важче тиснути на слідство та на Сингаєвського.

Топчія звільняють, а Зарубенко й далі працює начальником обласної міліції. Можливо, отримані $5,5 млн. він розділив між потрібними людьми? А, може, він дійсно особисто знайомий з Президентом Росії?

ШАНОВНИЙ ЛЕОНІДЕ ДАНИЛОВИЧУ!

Ми звертаємося до Вас, як до останньої надії; з вірою про те, що в нашій державі не всім керують гроші. Що зразок справжнього генерала — це не Зарубенко. Ми віримо у те, що помилку, якої Ви припустилися, призначивши цю жалюгідну людину на цю високу посаду, Ви виправите. Ми знаємо, що справа Кармалака знаходиться у Вас на контролі, і тому дуже просимо, щоб покарання понесли усі винні.

Шановні народні депутати України!

Звертаємося до Вас, як до обранців народу, носіїв його честі та гідності. Не залишайтеся осторонь цієї події, яка заплямувала вкотре Українську Державу на міжнародній арені. Скільки ще буде процвітати корупція та тоталітаризм?

Шановний Генеральний прокуроре України!

Ми віримо у те, що слідство буде об'єктивним, і до відповідальності будуть притягнуті не тільки виконавці, а й головний організатор.

Шановний пане Міністре!

Ми сподіваємось на Вашу порядність та об'єктивне рішення колегії Міністерства внутрішніх справ з цього питання.

З надією на краще,

Служимо Українському Народу!