Відповіді

• 2003.09.09 | Shooter

  ЮЩЕНКО НЕ ХОДИВ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КУЧМИ.(/)

  ЮЩЕНКО НЕ ХОДИВ НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КУЧМИ. А НОЧУВАВ У МОНАСТИРІ
  
  www.ПРАВДА.com.ua, 9.09.2003, 13:16
  
  Лідер "Нашої України" Віктор Ющенко спростовує заяву президента Кучми, що він зустрічався з ним на день народженні голови держави. "Я не був на дні народженні. Я приїхав через тиждень", - сказав Ющенко в інтерв'ю журналістам, коментуючи зустріч з Леонідом Кучмою.
  
  За словами Ющенка, 9 серпня, у день народження Кучми, він із сином Андрієм були "на Афоні, ночували у монастирі Святого Пантелеймона російської православної церкви".
  
  Раніше президент Кучма заявляв, що він у свій день народження зустрічався з Ющенком. Останній, коментуючи таку помилку Кучми, зазначив: "Мабуть, ці дні були напруженими у президента".
  
  Говорячи про свою зустріч з президентом. яка відбулася пізніше, лідер "Нашої України" зазначив, що вони обговорили "півтора-два десятки питань, щодо того, що відбувається у політиці та економіці, ініціатив проектів по культурі, по голодомору – відбулася дискусія щодо місця музею жертвам".
  
  Ющенко додав, що "найменше ми говорили про політреформу". "Крім своєї незгоди мені немає чого сказати щодо цього", - зазначив лідер "Нашої України".
  
  За словами Ющенка, його розмова з Кучмою тривала близько 2,5 годин.
  
  Українська правда

• 2003.09.09 | Володимир

  А комуністи вже порівнюють Ющенка З ГІТЛЕРОМ!

  http://www.radiosvoboda.org/specialreports/guests:
  
  Дата: Понеділок, 8 вересня
  Ведучий: Василь Зілгалов, Данило Яневський
  Гості: Степан Хмара - народний депутат України (БЮТ);
  Юрій Луценко - народний депутат України (СПУ);
  Юрій Соломатін - народний депутат України (КПУ).
  --------------------------------
  Київ-Прага, 8 вересня 2003 року.
  
  Василь Зілгалов
  
  Доброго вечора, шановні слухачі! У прямому ефірі “Вечірня Свобода”! В Празі ведучий Василь Зілгалов, а в київському бюро приймає гостей мій колега Данило Яневський.
  
  Сьогодні 8 вересня 2003 рік. Цього дня, 14 років тому, у Києві розпочався установчий з’їзд Народного Руху України, національно-демократичної громадської організації України, яка у 1993 році перетворилася на політичну партію, і подальші ідеологічні суперечки щодо стратегії і тактики НРУ призвели до кількох розколів у його рядах, що ослабило цю партію і призвело до розчарування багатьох його прихильників.
  
  Деякі спостерігачі, експерти вважають, що саме Рух із-за ідейних розходжень керівників не скористався у 1991-му році короткотривалою політичною ситуацією в Україні для перемоги демократичних сил і усунення від влади комуністичної, радянської номенклатури, яка у своїй більшості, на думку опозиції, й сьогодні зберегла владні позиції в державі.
  
  Напередодні виборів 2004 року досвід НРУ міг би бути корисним для всіх опозиційних сил, які сьогодні лише декларують необхідність об’єднання перед наступаючими виборами. Чи відбудеться воно, це згуртування? І що може чекати Україну в разі ухвалення або не ухвалення проектів конституційних реформ: кулачні бої чи ще щось масштабніше (як заявив сьогодні Президент України в Криму)?
  
  Про ці проблеми ми й дискутуватимемо з гостями “Вечірньої Свободи”.
  
  Я нагадаю нашим слухачам номер телефону київського бюро: 490-29-05, код Києва – 044.
  
  І я радий вітати у київському бюро гостей “Вечірньої Свободи”. Це - Степан Хмара, народний депутат України (БЮТ); Юрій Луценко, народний депутат України (СПУ); Юрій Соломатін, народний депутат України (КПУ).
  
  Шановні наші гості, я розпочну з того, що згадаю мого університетського професора Лелекача Миколу Михайловича (до речі, випускника філософського факультету Празького Карлового університету). Цей шанований мною професор перед початком кожного семінару нагадував нам студентам: “Шановні, тема - широка, матеріал - невичерпний, прошу бути лаконічними і шанувати бажання до слова від ваших опонентів”. Так і я сьогодні прошу чисельних учасників нашої дискусії притримуватися лаконічного стилю, що, до речі, вимагають від нас всіх і слухачі “Вечірньої Свободи”.
  
  Насамперед, я вже пригадував про НРУ, то дуже цікаво коротко почути думку присутніх в студії з приводу ролі Руху в минулому і сьогодні в політичних процесах в Україні. Пане Соломатін, як Ви вважаєте, чи мав НРУ, наприклад, у період від 21 до 24 – 25 серпня взяти владу в Україні у свої руки?
  
  Юрій Соломатін
  
  Я вважаю, що НРУ на той час був ще не готовий керувати державою. У нього було забагато політичних амбіцій, але він був не спроможний керувати.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую, пане Соломатін. А чому сьогодні так виявилося, що ні комуністи, ні Рух не є при владі в Україні?
  
  Юрій Соломатін
  
  Ви вже наголошували на тому, що в Україні до влади прийшла колишня партійна і державна номенклатура. Саме вона мала досвід керування державою, саме вона знала, як впливати на суспільство.
  Я погоджуюся з багатьма своїми колегами, які не є членами КПУ, але я поділяю їх думку, яка полягає в тому, що всіх колишніх членів КПРС було б дуже корисним назавжди усунути від керування державою і суспільством.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую, пане Соломатін. Ми продовжуємо нашу тему. Якщо ми будемо говорити про сьогоднішній етап розвитку політичної ситуації, то виникає питання, чи врахували опозиційні сили досвід опозиційних сил, досвід політичних сил початку незалежності України (перших років незалежності)? Чи це дасть їм можливість (якщо вони врахували ці уроки) об’єднатися у вирішальний момент перед виборами 2004-го року? Як Ви вважаєте, пане Луценко?
  
  Юрій Луценко
  
  Добрий вечір. Думаю, що так. Думаю, що врахували. Принаймні, два з половиною роки єдності української опозиції з різнополярною ідеологією доводить про те, що уроки засвоєні добре. Це феномен для української політики: політики різних політичних спрямувань спільно більше 2-х років борються за спільну мету. І сподіваюся, що таку спільну практику нам історія дозволить бути єдиними при напрацюванні головного питання наступного року – президентських виборів. Ми мусимо бути єдиними, аби перемогти це. Я особисто пам’ятаю про це щоденно.
  
  Василь Зілгалов
  
  У неділю представник “Нашої України”, голова УНР Юрій Костенко, заявив про досягнення нібито принципової згоди з соціалістами і БЮТівцями про те, що вони об’єднаються перед виборами в єдиному передвиборчому блоці? Чи це дійсно така принципова згода досягнута? Пане Хмара, що Ви можете сказати з цього приводу?
  
  Степан Хмара
  
  Це питання буде ще мати продовження, і якраз головні переговори ще попереду. Дай Боже, щоб об’єдналася не тільки трійка, а й четвірка, то це буде гарантувати нашу перемогу. Поки що такої остаточної домовленості ще не було. Звичайно, таке бажання є і це добре бажання.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую. І в нас є слухач, який має питання до гостей у київській студії. Так, Ви нас чуєте?
  
  Слухач
  
  Так, я Вас чую. Добрий вечір.
  
  Василь Зілгалов
  
  Добрий вечір.
  
  Слухач
  
  Це Юрій з Києва. Я хочу пану Соломатіну задати питання. Він сказав, що Рух не міг в 91-му році взяти владу в Україні. А чому ж “Саюдіс” зміг взяти владу, в Польщі змогли взяти владу національно-патріотичні сили, в Чехії і так далі? Це питання.
  
  А в мене є ще думка щодо виборів. 1 грудня 1991-го року велика помилка і навіть, можна сказати, що злочин національно-патріотичних сил, що вони висунули 4-х кандидатів: Чорновола, Юхновського, Левка Лук’яненка, а четвертого я не пам’ятаю (до речі, я голосував за Левка Лук’яненка). Я всі ці роки не можу цього пережити. Хіба можна бути такими недоумкуватими? Так би кинули жереб і взяли одного кандидата. Тоді б у нас все було гаразд, як в нормальних країнах.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую. Бачте, це слухачі почали вже робити аналіз історії. Хто хоче відповісти на питання слухача? Пане Соломатін, будь ласка.
  
  Юрій Соломатін
  
  Так, це запитання було до мене. Я відповім дуже стисло. Курка не птаха, а Рух не “Саюдіс”. Це слухач в другій частині запитання дуже ґрунтовно довів. Коли було висунуто чотири кандидата, і що вони зробили, і як поставилися до цього виборці, - це всім вже загальновідомо. Дякую.
  
  Василь Зілгалов
  
  Будь ласка, пане Хмара.
  
  Степан Хмара
  
  Я хотів би сказати, що Рух дійсно міг би взяти владу в руки і можна було це зробити. На жаль, не вистачило політичної волі в керівництва Руху, яке побоялося брати владу. Це треба сказати відверто.
  
  Василь Зілгалов
  
  Чи можна розуміти переговори опозиційних сил, як згоду щодо дій у парламенті під час голосування щодо конституційних проектів, пане Луценко?
  
  Юрій Луценко
  
  По-перше, я також хотів би підтримати інформацію Степана Ільковича про те, що, на жаль, заява Костенка є відображенням його власних уявлень про перспективу. З моєї точки зору, правильних уявлень, але, власне, переговори між трійкою про можливого єдиного кандидата не починалися. Я вважаю, що це є абсолютно природно, адже говорити про кандидата, не розробивши спільну програму політичних, економічних, соціальних орієнтирів, політики, яку буде добиватися опозиція при неминучій своїй перемозі, якщо ми будемо разом, не можна.
  
  Я завжди кажу, що на третьому місяці вагітності говорити про те, як назвати хлопчика чи дівчинку зарано. Напевне, треба визначитися і в нормальний час прийняти нормальне рішення.
  
  Це все я говорив для того, щоб сказати, що сьогодні, як мінімум у форматі трійки, є повне розуміння того, що ми будемо робити з політичною реформою. І “НУ”, і СПУ, і БЮТ сьогодні спільні в тому, що можна розглядати політичну реформу, запропоновану Адміністрацією Президента виключно при трьох умовах, за які переступати не маємо жодного права. Це, по-перше, обов’язкова пропорційна система виборів до ВР, обласних та районних радах по всій країні в 2006-му році. Це, по-друге, прямі всенародні вибори президента в 2004-му році на 5 років. Це, по-третє, обмеження повноважень президента в 2006-му році, бо передавати повноваження від президента до парламенту не можна - сьогоднішній сфальсифікованій більшості. Це можна робити лише нормально, законно, прозоро обраному наступному парламенті 2006-го року. Це три основні пункти (можна ще назвати декілька), на яких опозиція трьох сил зійшлася, і це для нас є межа будь-яких переговорів.
  
  Стосовно позиції комуністів, думаю, що мій колега її висвітлить ще більш чітко. Мушу сказати лише одне, що це дійсно їхнє право робити так, як вони вчиняють, бо це їхні гасла давні. Єдине, що я зразу хотів би, можливо, й задати запитання одночасно своєму колезі, чи не вийде так, що підтримуючи правильні, теоретично правильні перехід до парламентсько-президентської республіки, яку підтримує Соцпартія, комуністи до гасла “Кучму геть” доточать декілька слів – “в прем‘єр-міністри”?
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую, я дам можливість пану Соломатіну відповісти, але у нас є слухач.
  
  Слухач
  
  Добрий вечір, в мене таке запитання до комуністів. Скільки вже раз вони будуть продавати наш народ? Вони нам перший раз Кучму вибрали, другий раз Кучму вибрали, вони завалили уряд Ющенка комуністи зв‘язалися з олігархами. А тепер вони придумали якусь реформу політичну, щоб народ не мав права вибирати лідера. Це ж позор для нашої держави. Треба там увести три закони. А іменно, щоб вибори були на пропорційній основі, второє, щоб не було тих предателів, перебіжчиків, і третє, щоб Кучма подписав закон про слідчі комісії і це вся буде реформа, люди добрі. Комуністи продадуть нас ще на десять років і загонять нас в ніщету. Вони вже це зробили.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую, за репліку і питання. Пане Соломатін, будь ласка ви маєте можливість на два питання зразу відповідати.
  
  Юрій Соломатін
  
  Дуже добре, дякую. Те що було зараз продемонстровано нашим шановним слухачем – це ідеологічні стереотипи, опрацьовані в закордонних розвідувальних службах, штучно втиснуті в свідомість і підсвідомість багатьох наших співвітчизників. Я хочу торкнутися дуже стисло двух питань: вибори лідера, давайте згадаємо останні три вибори до Верховної Ради України по мажоритарних округах. Як за 20 гривнів наш знедолений народ продавав себе і долю своєї неньки-України. Хто за це винний, що народ доведений до такого стану і саме так він проголосує за будь-якого президента, коли він буде обиратися в таких умовах, це перше. Комуністи начебто обрали Кучму і так далі, тому подібне. Комуністів було голосів тоді на той час десь близько півтори сотень, а голосували, ви мені пробачте, і в Верховній Раді вирішували ці питання пов‘язані з вибором вся Верховна Рада – 450. І в цілому по Україні, голоси комуністів склали лише 15-20% на жаль. Тому не слід вішати цю “дохлу качку” на КПУ від цієї “качки” вже смердить. Не лише по Україні 10 років, а взагалі в усьому світі. Дякую.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую. Пане Соломатін, таке питання по ходу нашої дискусії. Ваш лідер вчора сказав телеканалу “Інтер”, що підписів зібрано біля 260 під законопроектом КПУ і СДПУ(о). А Литвин, голова Верховної Ради, сказав – 233 підписи. Кому вірити, пане Соломатін? Де правда?
  
  Юрій Соломатін
  
  Я не чув, що казав Литвин і я не чув, що сказав Петро Миколайович Симоненко. Але в мене в руках зараз знаходиться копія законопроекту внесеного сьогодні до Верховної Ради України. Загального підрахунку голосів саме тут немає, але є підписи комуністів, членів нашої фракції - 36 підписів. Інші ще будуть коли наші колеги по Верховній Раді і мої колеги по партії повернуться з округів виборчих. Дякую, в мене все.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую, і у нас є слухач, зірвався. Я вибачаюсь. Пане Соломатін, а як цікаво так от слухач телефонував, але зірвався, він мав питання, яке стосувалося якраз тактики і стратегії КПУ. Мається на увазі, що за свою історичну історію, комуністи фактично ніколи не йшли на компроміс з владою. Це тільки останнім часом сталося так, що комуністи обрали тактику компромісів з владою, яку називають продажною.
  
  Юрій Соломатін
  
  Пробачте з якою владою, буржуазною владою, саме так було є і назавжди залишиться за комуністами і КПУ ставлення до такої влади дуже просте. Назавжди зробити все, щоб її усунути від панування і повернути владу народу, тобто повернути радянську владу, а не цю продажну, буржуазну, ганебну владу. Це перше. Друге, ми готові зараз в цих умовах йти на компроміс. Так само як Йосиф Віссаріонович Сталін пішов на компроміс в 41-му році з Рузвельтом і Черчиллем, коли вони створювали коаліцію антигітлерівську і ми підемо до будь-якої коаліції, якщо це не зачіпляє наших принципових позицій. Дякую.
  
  Василь Зілгалов
  
  Дякую. Якщо НУ, соціалісти і БЮТ об‘єднаються, то це буде десь 140 голосів і в такій ситуації (а “донецькі” також не дуже хочуть якихось кардинальних, конституційних революцій) набрати 300 голосів у парламенті буде проблематично, про що, до речі, сьогодні сказав пан Литвин. Як ви вважаєте, пане Хмара?
  
  Степан Хмара
  
  Я думаю, що просто це неможливо набрати 300 голосів. Не будем зараз піддавати це такому вже детальному аналізу. Але я не вірю, що набереться 300 голосів на підтримку цього проекту.
  
  Василь Зілгалов
  
  Президент сьогодні сказав у Криму так, що або-або. Або ми робимо реформу, а якщо цього не станеться знову будуть кулачні бої, якщо не більше. Як це розуміти, пане Луценко? Як ви вважаєте?
  
  Юрій Луценко
  
  Ну розшифровувати думки Президента, та ще зранку, це справа абсолютно невдячна. Я все-таки сказав би дещо по іншому. Питання стоїть дуже просте. Ми за парламентсько-президентську республіку? Так, вся опозиція в меморандумі “четвірки” про зміни в системі влади минулого року заявила – ми за зміну системи влади. Ми за перехід до парламентсько-президентської республіки, це до речі слухачеві, який достатньо некоректно ставив питання колезі пану Соломатіну.
  
  Да, ми всі за перехід до парламентсько-президентської республіки, і Ющенко, і Тимошенко, і Мороз, і Симоненко. Але я хотів би підкреслити питання: коли? Коли у президента можна забирати великі повноваження і віддати їх парламенту? Сьогодні? Цьому парламенту, в якому колосальну більшість – 240 з лишнім “штиків” мають кучмісти? То забрати в Кучми, віддати кучмістам і що? І тоді люди 2004 року втрачають шанс змінити владу? Але інше питання для того слухача. Лише вибравши нового президента – це ще половина справи, Бо на місце Кучми може прийти новий Кучма, але з іншим прізвищем. Ми не маємо права залишати ці повноваження президента далі. Ми вже побачили, чим це Україні загрожує. Та камарилья, яка неминуче оточить наступного президента. Отже, повноваження треба врізати, але не сьогодні, бо це – віддати кучмістам цю владу ще на два роки. А 2006 року, коли вибереться нормальний парламент, в якому більшість будуть, я впевнений, складати опозиційні сили, адже він буде обиратися на пропорційній основі. Отже, питання терміну зменшення повноважень президента і передачі їх до парламенту є ключовим і він відповідає: за кого ми? За кучмістів, чи проти них.
  
  Василь Зілгалов
  
  Пане Луценко, а Ви переконані вже сьогодні, що опозиційні сили виграють пропорційні вибори у 2006 році?
  
  Юрій Луценко
  
  Абсолютно переконаний, хоча би тому, що на цих виборах, як не дурили людей, як не купляли людей – але понад 70% проголосували за опозиційні сили в різних їхніх ідеологічних ґатунках. Ми абсолютно переконані, що люди пройшли ті часи, коли їх можна було обдурити або купити. За партійними списками, практика свідчить, люди голосують ідеологічно, свідомо. По мажоритарних, на жаль, не так підкуп працює, як пряма фальсифікація. Тому якщо усунути цей механізм, то наступний парламент буде відображати народну волю. Там будуть і праві, там будуть ліві, але в цілому там буде переважна меншість кучмістів. І я глибоко сумніваюсь, що там будуть, наприклад, “Трудова Україна”, чи там будуть “Жінки України” чергові “озимі покоління” так зване СДПУ(о) тощо. Там будуть нормальні правоцентристи, лівоцентристи, ті, які бачать Україну в різних своїх перспективах, але виступають проти авторитарної системи Кучми. Я в цьому глибоко переконаний.