Марчук, як кадровий генерал безпеки, вміє замітати сліди і виходити сухим із води. Реально Марчук здається непотопимим. Він – єдиний з оточення Леоніда Кучми, хто начебто застрахований від немилості. Марчук – це свого роду Малюта Скуратов Леоніда Кучми: скільки б голів не злетіло з плечей, Марчук все одно залишиться у фаворі. Більше того, усі його помилки й прорахунки будуть списані на інших. І при цьому ніхто не може сказати зі стопроцентною впевненістю, в чому ж криється секрет успіху і політичного довголіття Марчука.
У розпал президентської кампанії Євген Марчук, який розумів, що його колишній союзник Леонід Кравчук може програти кампанію, пішов на таємні сепаратні переговори з Леонідом Кучмою. Починається гра на два фронти. Леонід Кравчук зрозумів це дуже пізно. У своїх спогадах він з гіркотою пише: «Напевно, з Кучмою Марчук співпрацював. Пізніше у мене нагромадилося багато питань до керівників силових відомств. Весною і літом 1994-го представники виборчих штабів неодноразово повідомляли мені про те, що в Україну з Росії незаконно ввозиться безліч агітаційних матеріалів, а також великі партії фальшивих бюлетенів. Але жодне керівництво офіційних установ мені такої інформації не давало. Правда, завдяки віковій конкуренції між двома силовими відомствами, МВС і СБУ, деяку інформацію я все ж отримував. Наприклад, від деяких представників Міністерства внутрішніх справ я іноді дізнавався, що дехто з відповідальних співробітників СБУ знав про грубі порушення виборчого закону, але з невідомих причин закривав на це очі. Марчук ці дані спростовував, називаючи плітками». Делікатний Кравчук у мемуарах резюмує: «Пізніше знаходилися люди, які стверджували, що служби і Василишина (Міністр внутрішніх справ України в 1992 – 1994 рр. – К.Б.), і Марчука фактично працювали на виборах проти мене. Але документальних підтверджень цієї гіпотези я не маю, отже і ображати людей не хочу. Але знаю напевно: ну не могло керівництво МВС і СБУ не бачити тих численних порушень, які мали місце в переважній більшості областей. Не міг, наприклад, той же Марчук не знати, що немало його підлеглих (і в областях, і в центральному апараті), як виявилося пізніше, фактично працювали проти мене, дехто не соромився навіть агітувати за мого опонента».
Одночасно Марчук – заради перестраховки – працював і на чинного Президента. У вже згадуваному листі А.К. звучить звернення безпосередньо до Марчука: «Пригадайте минулі президентські вибори, коли ви, голова СБУ, давали на місця неофіційні вказівки підтримувати під час виборчої кампанії Президента Л. Кравчука, сприяти його перемозі через оперативні можливості УСБУ областей. Хіба це не було втручанням у процес виборчої боротьби?». До речі, чи не випадково саме у ході виборчої кампанії 1994 року Марчук отримує чергове військове звання – генерала армії?
Тобто, перестраховка існувала. Марчук фактично вміло розклав яйця у різні політичні кошики. І не програв.
Treba prosto koshyky rizko smyknuty v rizni storony :) (-)
2003.09.11 | Сволота
Re: Марчук -- прокол у штанях Павліка Морозова!!
Журнал «ПіК» у 1999 році згадував про те, що в 1965 році Євгена Марчука готували до нелегальної роботи у Великобританії. Для цього він майже на рік був ізольований і прискореним методом вивчав англійську мову. Шпигуном Марчук не став – нібито через загострення якоїсь хвороби, але мову вивчив. Розказують, що одного разу Марчук зустрів у Кіровограді однокурсника, який у студентські роки був відомий завдяки прекрасному володінню англійською мовою. Приятель жартуючи щось спитав у Марчука англійською і отримав таку розгорнену відповідь, після якої залишалося тільки дивуватися.
Re: Марчук -- борець проти українського суверенітету!
"Брежнєв з посади начальника Головного управління військової контррозвідки КДБ СРСР направив в Україну для розгрому націоналізму і усунення від влади Шелеста, чудово розумів, що його політична кар’єра в Україні цілком залежить від результатів роботи 5-го управління… Оскільки ідеологами українського буржуазного націоналізму вважалися окремі представники творчих спілок, академічних установ гуманітарної секції УН УРСР тощо, у системі 5-го Управління був створений окремий підрозділ, на який покладено функцію «захисту творчої і наукової інтелігенції від ідеологічних диверсій зарубіжних розвідок і підривних центрів». Цей підрозділ невдовзі очолив Марчук».
У 1944-му році через Долинівку прокотилася чергова хвиля бойових дій: неподалік відгриміла ще одна велика військова операція – Корсунь-Шевченківска. Німців розбили, і Червона армія приступила до Умансько-Ботошанської наступальної операції, в ході якої у березні 1944 року було визволено Долинівку. Знову слово Милані Некрасовій: «Слово «перемога» Євген Кирилович Марчук почув, коли йому було чотири роки. Закінчилася війна. Мама залишила його вдома чатувати курчат і пішла на урочистий мітинг. Повернувшись, вона застала сина, який пояснював курчатам, як це здорово – перемога».
Далі – важке дитинство, післявоєнна розруха, голод 46-го…«Жили важко, втім, як і всі. З дитячих років чомусь найбільше запам’яталося, як допомагав батькам цукровий буряк збирати. Ніч, холод, дощ, а ми мусимо накидати це важке коріння у возик. І так усю ніч – лопатою вгору-вниз». У 48-ому Євген Марчук іде в перший клас Долинівської середньої школи. Одночасно з Євгеном до школи ходив і Леонід Народовий – майбутній відомий український поет. Він був на два роки старший за Марчука, хоча день народження хлопці святкували в один день. Потім Марчук не дуже часто згадуватиме ім’я свого прославленого земляка. У березні 93-го талановитий поет, автор збірки віршів «Чорнозем», трагічно загинув. Офіційно у вбивстві Народового звинуватили його дружину – начебто вона зарубала його сокирою. Чи то на грунті ревнощів, чи то через божевілля. Але в селі мало хто вірить у побутову підоснову події…
Після закінчення школи, у 1958 році, 18-літній Марчук вступає на філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту. До того часу тут уже рік провчився Льоня Народовий.
Ось у цьому місці починається істотний і цілком зрозумілий пропуск у біографії молодого Євгена Марчука. Питань залишається більше, ніж відповідей. Наприклад, коли в юного Марчука виникло бажання служити в органах КДБ? Коли відбулася перша зустріч (вербування?) студента філологічного факультету?
Прихід в КДБ
"Сам Марчук стверджує, що його прихід в КДБ був чисто випадковим: він непогано володів німецькою мовою (ази німецької освоїв під час окупації, пізніше вдосконалював її під час навчання в інституті), а на території Кіровоградської області йшло якесь будівництво (цукровий завод), в якому були задіяні німецькі фахівці. Марчук запропонував свої послуги перекладача. Його помітили, навели довідки і запропонували попрацювати «на благо вітчизни» в органах КДБ. Кожен, хто хоча б за книгами і фільмами знайомий з методами роботи Комітету держбезпеки, може засумніватися в реальності цієї легенди."
Мої родичі, купа знайомих також пережили окупацію! Але крім кількох слів німецьких, самої мови не зуміли вивчити -- селюки ж -бо. А ось талановитий наш "хлопчик" настільки близько спілкувався з німецькою поліцією ,що освоїв німецьку мову ("ази"), і ці ази він зберіг і подався вже за радянських часів добровільно перекладати німецьким робітникам(без дозволу КҐБ), що будували цукровий завод.
Ну не хлопчик, а вунер-кінд.
Прошу! Скажіть , ті хто професійно вивчав іноземну мову. Чи можна зберегти рівень знань іноземної мови, якщо щоденно не вправлятись для її закріплення в пам"яті?
Загадка! Але ми її відгадаємо. Скільки хлопчику Марчуку було років за часів фашистської окупації? Він же ж каже , що коли прийшли німці то він притуливсядо МАМИ, шукаючи захисту. (Оце бл. цинізм, навіть рідну МАМУ замішує на власному лайні!)
Re:Деякі несумісності з біографією і легендами Марчука
Із Біографії:
Народився 28 січня 1941 р. у с. Долинівка Гайворонського р-ну Кіровоградської області.
Освіта вища, у 1963 р. закінчив Кіровоградський педагогічний інститут, вчитель української мови і літератури, німецької мови; у 1989 р. - Курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР. Кандидатська дисертація "Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій" (Університет внутрішніх справ, 1998 р.).
*******
Отже! Народився в 1941 році, а до 1944-го року вже зумів вивчити "ази німецької мови"! І потім навіть перекладати для німецьких робітників,що будували "десь там цукровий завод"!!!!!
Тобто Марчук вивчив німецьку мову у віці трьох років! Браво. Хоча нормально, материнською мовою в такому віці діти лише починають говорити. Ще раз Браво, Марчук!
2003.09.12 | Доктор Про
Буря емоцій....
Буря [невмотивованих] емоцій в цій гілці вказує на те, що хтось намагається превентивно "погасити" Марчука. Він що - зібрався в президенти?...
А ви пане Докторе думали ,що він на війну вІрак зібрався? Акуди ж йому, як не в Президенти? В нього своє бачення перспективи. То не той хлопчик, щоб чабанам допомагати вівці пасти.
Ні одна собака досі чітко не сказала, чим же Марчук страшний..
Емоції, видко, все робурхуються, але ні одна собака досі не виставила Марчука на "гамбургський рахунок".
Шановні, я не агент Марчука, я агент власної мами. Тому хотів би прояснити ситуацію приватно для себе і своєї мами і ще для кількох десятків мільйонів "простих" українців, які очевидно, не мають доступу до "закритої" інформації і тому не сприймають "прозорих" натятків-кодів. Ну тупой я, прастой, сєрий, не вхожий ні до Міріїнського палацу, ні до будинку навпроти сірого Будинку з Химерами, ні до просто сірого будинку по вул. Володимирській.
На сьогодні до п. Марчука маю одне лишень питання : Чому він так слабо виступив на попередніх президентських перегонах? У нього був реально значно більший потенціал. Коли буде ясно з цим - буде ясне і все останнє.
ТО Ви, якщо ставите конторльні запитання, то трохи робіть контороль, щодо їх змісту. В чому суть контрольного запитання?: Чому Марчук зійшов з дистанції протягом президентських перегонів, хоча, як ви кажете, мав всі шанси на успіх?
Вивчіть перпетії і хронологію " підриву" Марчуком "Канівської четвірки". І вам все стане зрозуміло, без контрольних запитань.
Сама ідея була "четвірки" дурацькою. У ній з самого почакту було запрограмоване "самознищення". Політичний лідер апріорі - людина з амбіціями. А "лідер" має бути ОДИН. З точки зору кожного з учасників "четвірки" - саме він. Достатньо було найменшого руху повітря, аби ця "карткова споруда" розсипалась. Що і сталося.
Так що ваша відповідь "не зараховується"
2003.09.12 | peter byrne
fuckface marchuk
marchuk i ego syn polnost'yu sootvetstvyut stremleniyu ukraintsev byt' yagnyatami.
Re: На жаль, Марчук буде наступним президентом України!(-)
То правда! Але що то дасть Україні? -- цілковиту руїну? Петя Бірн під дурачка косив , (така була його місія), але таки розібрався, хто на якій скрипці грає. Грає , падла, поза лаштунками( поза занавісом).
2003.09.12 | chytach
Це Вам з похмiлля таке верзеться? Треба закусювати. (-)
Re:Бути абмтинентом -- то така модна "струя" серед інтелігенції
Не п"ють більше люди тяжке сприртне! І усьо.А здебільшого взагалі не п"ють спиртне, навіть пиво. От і на тверезу голову висновки і припущення різні пишуть, книжки різні. А ви "Дохторе" перепили, не закусили так як слід оселедцем і квашеним огірком і як той жид. З незрозумілими запитаннями.
Іде жвава дискусія різних людей тривалий час! Тут підходить ть до гурту жид -- дохтор по прохвесії. Слухає - слухає ,нічого не второпав і каже : та пішли ви всі .... Ось так і з Вами дохторе!
Закусюйте добре перед тим , як щось писати.А то вилупились несподівано , як курча перед різдвом.
Re:Пробачте Докторе за очепятку. Говориться про АБСТИНЕНЦІЮ!
НЕ просто людську, а громадську. Ви ж таки дійсно увірвались у тему, коли вона вже завершується. Бажаєте почитати про причетність Марчука , як ключової фігури в організації прослушки кабінету Кчми, підкидки ним ідеї Кучмові про те що треба "попрацювати з Гією", про те що все знав наперід,про те що в листах замордованого міліціонера про причетних до вбивства Гонгадзе в списках значиться Є.К.М.?
Вибачайте! Ніколи! Книгу і коментарі про українського Шарля ДЕ Голя час завершувати. Доречі посилання на книгу є в першому топіку цієї нитки. Прочитаєте, та й усе, сподіваюсь, зрозумієте.
Одночасно з Євгеном до школи ходив і Леонід Народовий – майбутній відомий український поет. Він був на два роки старший за Марчука, хоча день народження хлопці святкували в один день. Потім Марчук не дуже часто згадуватиме ім’я свого прославленого земляка. У березні 93-го талановитий поет, автор збірки віршів «Чорнозем», трагічно загинув. Офіційно у вбивстві Народового звинуватили його дружину – начебто вона зарубала його сокирою. Чи то на грунті ревнощів, чи то через божевілля. Але в селі мало хто вірить у побутову підоснову події…
2003.09.12 | KAB
Re: Kaktuzz,Анатолій,Birn --це тройця воєдина!
Читачу! Не демонструйте свою тупість через писаннину! Ви ж "Читач", то читайте собі. Не обсоромлюйтесь писаниною.
У тому ж 1995 році, ледве ставши прем’єр-міністром, Євген Марчук домігся від Президента призначення першим віце-прем’єром колишнього дніпропетровського губернатора Павла Лазаренка. Леонід Кравчук вважає залучення Лазаренка до роботи в уряді величезною помилкою Марчука. І Кравчук, і Кучма у своїх мемуарах тримаються єдиної версії: «Марчук хотів закрити досвідченим «господарником» Лазаренком свою власну проріху в знанні економіки і прикрити відсутність власного господарського досвіду…Марчук зрештою переконав мене дати Лазаренкові пост першого віце-прем’єра. І треба сказати, що на тлі багатьох міністрів – та, за великим рахунком, і самого Євгена Кириловича – Павло Іванович, як господарник, мав зовсім непоганий вигляд. Треба все-таки віддати йому належне: хватка, хитрість, витримка. Лазаренко, крім досвіду і працездатності, мав порівняно з Марчуком ще одну якість: він умів приймати рішення і впроваджувати їх в життя», - згадує Кучма.
2003.09.13 | Максим’як
Перше - Боднаренко не аналітик, а політичний літописець (-)
У-четвертих, у Марчука з’явилися надійні заступники в Москві, і питання відставки Марчука могло наштовхнутися на невдоволення певних кіл в Росії - насамперед «Газпрому».
Щодо «Газпрому» - ситуація досить цікава. На відрізку відносин між Марчуком і «Газпромом» у 1995 році розгорнулася ціла епопея.
Після зустрічі 18 лютого 1995 року між Олегом Сосковцем і Євгеном Марчуком, на якій крім інших питань були розглянуті питання реструктуризації українських боргів перед Росією і співпраці в газовій сфері, виявилося, що Марчук лобіює створення спільного українсько-російського акціонерного товариства з фінансування, будівництва та експлуатації транзитних газопроводів і підземних сховищ газу (АТ «Газтранзит»). Статутний капітал нового підприємства мав формуватися за рахунок внесення основних фондів та іншого майна Богородчанського і Більче-Волицько-Угерського підземних сховищ газу. Але ось біда: вийшло трохи тугувато з арифметикою. Сумарна оцінна вартість двох підземних газосховищ, за оцінками міжнародних консалтингових компаній, становила 10 612 млн. доларів США, у той час як російська сторона зараховувала у статутній фонд суму пені за затримку платежів за поставку російського газу в 1994 році, тобто 300 млн. доларів. При цьому в договорі наголошувалося на ПАРИТЕТНОСТІ двох сторін у новому підприємстві. Таким чином, Євген Кирилович підписав документ, який прирівнював 10 612 млн. і 300 млн.
2003.09.13 | KAKTUZZ
Докторе! Ще одна передконтрольна відповідь.Контрольна-- згодом!
Насправді більшість політиків схиляються до того, що Марчук – поганий економіст. Реально економічні погляди Марчука – це та система економічних знань і теоретичних досліджень, які були вкладені в голову Євгена Кириловича блискучим економістом академіком Юрієм Пахомовим. Саме він може вважатися головним радником Марчука. Однак, як це нерідко буває, Марчук (політична фігура) не завжди прислухався до порад своїх радників. Звідси – і певна еклектика, відсутність послідовності в економічній сфері у Марчука-прем’єра.
Через кілька років після відставки Марчука з поста прем’єра кореспондент «Галицьких контрактів» запитав: «Цікаво, а як розлучаються прем’єри з Президентом? Їм тиснуть руку, дякують за службу Вітчизні?». Марчук, усміхаючись, відповів: «Все набагато простіше. Розходяться в різні двері. Президент в одну – підписувати Указ. Прем’єр в іншу – у відставку…»
Отже, 27 травня 1996 року Марчук вийшов з кабінету Президента. У ті двері, звідки йдуть у відставку…
Перше ж випробування, що випало на долю прем’єра, виявилося для нього непосильним. Він продемонстрував, що вміє працювати в кабінетній атмосфері і зовсім втрачається, стикаючись з натовпом. На самому початку липня 1995 року помер патріарх Української автокефальної православної церкви Володимир. У день похорону покійного церковного ієрарха Президент і глава його Адміністрації перебували з візитом у Білорусі. Вся повнота влади опинилася в руках прем’єр-міністра. Раптом стало відомо, що учасники похоронної процесії вирішили внести зміни до планів поховати Володимира в Софійському соборі. Влада такого дозволу не давала – на Софію претендували щонайменше ще дві конфесії, і влада не вважала за необхідне ігнорувати їх думку. Процесія вирішила взяти Софію штурмом і поставити владу перед фактом поховання.
Коло стін Софії траурну колону зустріли спецзагони міліції. Між учасниками похорону і міліцією зав’язалася бійка, внаслідок якої виявилося чимало потерпілих – в тому числі і народні депутати України.
Природно, на наступного дня постало питання: хто винен? Виявилося, що Марчук, знаючи про плани демонстрантів, вирішив завчасно покинути Київ. Кучма оцінив це як дезертирство і бажання підставити Президента. «Я впевнений в одному: маючи такий багатий досвід роботи в КДБ, а тим більше в ідеологічному управлінні (що займається боротьбою з інакодумством), Марчук не міг не знати, до яких наслідків призведе його позиція бездіяльності. Значить, він, очевидно, свідомо підштовхував розвиток ситуації в потрібному йому напрямку, розраховуючи поставити під удар мене і отримати дивіденди для себе. Навіщо Марчук, отримавши від мене перед від’їздом в Білорусь чіткі директиви ні на мить не втрачати контроль за ситуацією, відразу ж відправився в поїздку по Київській області? Чи не для того, щоб, як кажуть, «втекти зі зв’язку», а значить – і з зони відповідальності? Навіщо, виїжджаючи, він передоручив функції контролю Роману Шпеку, що займався в уряді питаннями економіки, але аж ніяк не політики? Та й узагалі – чи припустимо для прем’єра за відсутності Президента залишати столицю без вищого керівництва, тим більше в такий напружений момент?» Що б сьогодні не говорив Марчук, але багато можуть засвідчити його позицію. По суті, її «колективним свідком» був увесь склад Кабінету Міністрів, змушений не робити нічого разом зі своїм головою», - писав через чотири роки Кучма.
Цікавий факт: Остап Бендер (точніше, його прототип), як встановили дослідники, народився і велику частину життя прожив в Україні, в Нікополі, де в 1975 році і закінчив своє життя. Але генотип, властивий Великому Комбінатору, можна спостерігати і в інших вихідцях з України. Усякий великорос, перебуваючи поруч з українцем (особливо в політичній площині), незмінно виявляється в ролі Кіси Вороб‘янинова. Різні підходи до справи, різний спосіб мислення, різні світогляди…
И вот меня везут на черной "Волге". Сказали, что домой. Сказали, что
насовсем - освобождают вчистую. Даже вернули паспорт без отметки о
судимости. И теперь любезно вызвались подвезти домой - в машине КГБ. Что
это все значит? Я пытаюсь собрать свои мысли. Знаю, за мной наблюдают.
Значит - никакой растерянности, никакого проявления эмоций. Сказывается
четырехлетняя зэковская школа - не доверять! Не расслабляться! Сотрудник
КГБ рядом со мной, ведет светскую беседу. Он-то знает, что сейчас происходит
- действительное освобождение или очередной психологический этюд. Я пока не
знаю. Мне еще полчаса этого не знать. А оснований сомневаться вполне
достаточно: ведь сказали же мне три месяца назад, отправляя меня из
мордовского лагеря, что я еду домой. А приехала я под конвоем в тюрьму КГБ в
Киеве. "Ну что, Ирина Борисовна, освобождаться приехали? Но ведь вам еще три
года лагеря и пять лет ссылки... Пишите прошение о помиловании, тогда -
может быть..." Помню свою злость в этот момент - не на них, конечно, на
себя! От них иного и ждать было бы странно, но я-то хороша - поверила! И
двое суток спецэтапом из лагеря в тюрьму ехала - домой. К Игорю, к маме, к
собачке Ладушке... Ну не дура ли? Хорошо хоть гебистам не показала, что
верила - не дернулась, ни лицо, ни голос не выдали (система
Станиславского). И тот психологический этюд у них провалился: не писала я им
прошения о помиловании. И этот провалится тоже, если это очередной фокус. А
может, на этот раз не фокус?.. Уж больно нелепо - два раза повторять одно и
то же.
А с другой стороны, мало ли они громоздят нелепостей?
Не думать об этом! Вон листья падают, желтые, красные...
Октябрь. Мой пятый зэковский октябрь - неужели последний? Не думать!
Вон гебист с тобой разговаривает... о чем бишь? О перестройке системы
образования - и прекрасно. Отреагируй адекватно - про иностранные языки,
про физику и математику. Хорошо бы и вправду что-то поменять - куда годится
прежняя система? Но в какую сторону - вот вопрос. Так, хорошо, теперь про
погоду... зеленая травка, голубое небо. Черная "Волга". Где же мой привычный
зэковский серый цвет? А вот он - у меня под боком: арестантская моя одежка.
Кстати, ее не отобрали, как обычно перед освобождением... Об этом - стоп.
Поговорим о литературе. Не правда ли, Булгаков - великий писатель? Да,
конечно, он жил в Киеве, и дом его на Андреевском спуске... Красивое место,
Киев вообще красивое место. Нет, я не в восторге от современных ухищрений
Re:"Масик" оказался полковником" ГБ" Марчуком Є.К. .
И вот меня везут на черной "Волге". Сказали, что домой. Сказали, что
насовсем - освобождают вчистую. Даже вернули паспорт без отметки о
судимости. И теперь любезно вызвались подвезти домой - в машине КГБ. Что
это все значит? Я пытаюсь собрать свои мысли. Знаю, за мной наблюдают.
Значит - никакой растерянности, никакого проявления эмоций. Сказывается
четырехлетняя зэковская школа - не доверять! Не расслабляться! Сотрудник
КГБ рядом со мной, ведет светскую беседу. Он-то знает, что сейчас происходит
- действительное освобождение или очередной психологический этюд. Я пока не
знаю. Мне еще полчаса этого не знать. А оснований сомневаться вполне
достаточно: ведь сказали же мне три месяца назад, отправляя меня из
мордовского лагеря, что я еду домой. А приехала я под конвоем в тюрьму КГБ в
Киеве. "Ну что, Ирина Борисовна, освобождаться приехали? Но ведь вам еще три
года лагеря и пять лет ссылки... Пишите прошение о помиловании, тогда -
может быть..." Помню свою злость в этот момент - не на них, конечно, на
себя! От них иного и ждать было бы странно, но я-то хороша - поверила! И
двое суток спецэтапом из лагеря в тюрьму ехала - домой. К Игорю, к маме, к
собачке Ладушке... Ну не дура ли? Хорошо хоть гебистам не показала, что
верила - не дернулась, ни лицо, ни голос не выдали (система
Станиславского). И тот психологический этюд у них провалился: не писала я им
прошения о помиловании. И этот провалится тоже, если это очередной фокус. А
может, на этот раз не фокус?.. Уж больно нелепо - два раза повторять одно и
то же.
А с другой стороны, мало ли они громоздят нелепостей?
Не думать об этом! Вон листья падают, желтые, красные...
Октябрь. Мой пятый зэковский октябрь - неужели последний? Не думать!
Вон гебист с тобой разговаривает... о чем бишь? О перестройке системы
образования - и прекрасно. Отреагируй адекватно - про иностранные языки,
про физику и математику. Хорошо бы и вправду что-то поменять - куда годится
прежняя система? Но в какую сторону - вот вопрос. Так, хорошо, теперь про
погоду... зеленая травка, голубое небо. Черная "Волга". Где же мой привычный
зэковский серый цвет? А вот он - у меня под боком: арестантская моя одежка.
Кстати, ее не отобрали, как обычно перед освобождением... Об этом - стоп.
Поговорим о литературе. Не правда ли, Булгаков - великий писатель? Да,
конечно, он жил в Киеве, и дом его на Андреевском спуске... Красивое место,
Киев вообще красивое место. Нет, я не в восторге от современных ухищрений
У ході виборчої кампанії 99-го був апробований ще один трюк з біографією Марчука. Тепер уже людьми з оточення самого Євгена Кириловича. Близька до Марчуку газета «День» повідомляла про роль нашого героя у вирішенні долі поетеси-дисидентки Ірини Ратушинської, засудженої у свій час до 12 років ув’язнення за антирадянську агітацію. Ратушинську, мовляв, привезли до Києва, де вона потрапила до рук «порядного чекіста» Марчука, який її не бив, дозволяв читати книжги (навіть приносив у камеру томики Булгакова, Шварца, Тютчева, Ахматової), дозволяв спати досхочу, а потім навіть відвіз її додому на службовій «Волзі». Ратушинська навіть приїхала з Москви – спеціально, щоб підтвердити порядність Євгена Кириловича.
Опоненти Марчука швидко знайшли видані на початку 90-х у Лондоні мемуари Ратушинської, де акценти були розставлені дещо по-іншому. Більше того, виявилося, що питання про звільнення Ратушинської підіймалося у той час на зустрічі Горбачова і Рейгана в Рейк‘явіку і навіть Андрій Андрійович Громико готував секретний указ про помилування Ратушинської – тобто вона мала перебувати в особливих умовах і під особливим наглядом. Ще один багаторічний політв’язень, Євген Сверстюк, стверджує: «У КДБ були працівники, які виконували роль «милашки». «Милашка» по-доброму розмовляв, «милашка» мав добрі вісті, відхрещувався від колег, які погрожували. Думаю, у випадку з Ратушинською це була не особиста роль генерала. В умовах тієї служби він не міг, не мав права на особисту роль».
Re:"Галантный" Марчук "помогал" политзекам рюкзаки носить
А это что за здание? А это, Ирина Борисовна, построили недавно, вас тогда здесь не было. Помолчали. Вон парень с девушкой идут в обнимку. Проскочили - лиц не увидать. Но, однако же, машина не зря петляет, вот и проспект Вернадского. Вот осталась пара кварталов до дома. Чтобы руки не дрожали - это ерунда... это все умеют. Ну, почти все. А вот с пульсом номер посложнее. Но необходимо - я теперь худая, как велосипед, и на шее видно, как каждая жилка бьется. Лучше всего вспоминать начало Первого концерта Чайковского, все сразу внутри замедляется. Вот так. Теперь мы в полном порядке. Так что там у вас, товарищи, за программа? Дверь открывают.
- Позвольте, Ирина Борисовна, я вам рюкзак помогу... У вас какой этаж?
Правда, какой этаж? Адрес помню, телефон помню - сколько раз разным людям давала. Но этаж... хоть убей...
- Пятый. - Это автоматически сработало, помимо сознания, и оказалось верно. Вот и дверь нужная, вот и звонок, и Ладушка уже лает. Вот будет номер, если никого нет дома - ключа-то у меня нет. Или у гебистов всегда есть чем открыть?
- Кто там?
Голос мамы. Это Игоря мама, но я ее тоже мамой зову - с тех пор, как сижу. С тех пор, как на суде, одна в зале, услышала ее крик из коридора: "Пустите, там моя дочь!" Не пустили. Никого ко мне на суд не пустили. Но с того самого крика я ей - дочь, а она мне - мама.
- Кто там?
Что ответить? "Ира"? А может, надо отвечать "обыск"? Ведь не знаю же я до сих пор, с чем меня сюда привезли.
- Ира...
Коридор. Те же глиняные миски на стенах. Запах дома. Ладушка скачет и лает. То ли меня забыла - за четыре-то с лишним года - то ли чужой дядя ее смущает.
Ирина Борисовна Ратушинская, известная во всем мире поэтесса и прозаик, родилась в Одессе в 1954 году, окончила физический факультет Одесского университета и с 1979 года, после замужества, проживала в Киеве. Еще с детских лет она писала стихи, но в 1982 году за участие в правозащитной деятельности и за некоторые стихотворения была осуждена на семь лет и попала в Мордовские лагеря. Годы «каторги» Ратушинская описала в документальной книге «Серый - цвет надежды».
Благодаря заступничеству Рейгана, Тэтчер, Миттерана и высших чинов Израиля освобождена в 1986 году, после чего вместе с мужем уехала в Англию, а затем в США. С 1989 года стихи Ирины Ратушинской начали печатать в бывшем СССР, а через некоторое время вернули и гражданство - в одном списке с Солженицыным. В 1993 году все мировые агентства как первополосную новость сообщили: Ирина Ратушинская родила двух мальчиков-близнецов. И это был еще один проигрыш КГБ, когда-то обещавшего замучить ее до смерти, навсегда лишить счастья материнства.
В настоящее время проживает в Москве.
У Ратушинской вышло несколько сборников стихов и три романа: «Одесситы», его продолжение «Наследники минного поля» и «Тень портрета».
Re:При чем тут ваш Марчук...Я Благодарила содженицина!
Я благодарю Александра Исаевича Солженицына, как человек, прошедший через минное поле и уцелевший, благодарил бы того, кто его загодя снабдил картой этого поля - со всеми минами.
Что ж, впереди другие поля и другие мины на них. Но многие - прежней конструкции и расположены по знакомой системе. Карты на те поля еще составлять и составлять. А миноискатель - вот он, прежний. Александр Исаевич ему не автор, но напомнил его нам, как полузабытый секрет предков. А заодно и то, что он всегда у нас был: где ложь - там опасно, туда не ходи. Хочешь жить (а многие до сих пор хотят, до чего ж народ упрям!) - живи не по лжи. А то ведь костей не соберешь.
2003.09.14 | Мартинюк
Так це Ви Марчука критикуєте чи рекламуєте?
Ваш потік реплік ( схоже це "діалог" одної особи сам із собою під різними ніками, а то й без них) наводить на думку що тут насправді просто стараються привернути увагу до Марчука.
І ще створюється враження що читачам безцеремонно "втираються мізки".
Чесно кажучи зовсім не зрозуміло для чого це робиться.
Однак проступають очевидні пласти брехні - головна брехня полягає в тому що пробується створити образ Марчука та КДБ як самостійної сили, а не як слухняного виконавця колись волі партії, а зараз волі номенклатури. Таким чином створюється образ фальшивого ворога ( на манір міфології про жидомаснів, банкірів і тому подібне).
В мене є серйозні підстави вважати що більшість постингів написала одна й та сама людина , яка "базарить" сама з собою. Безперчно Марчук цікавий персонаж і вартий обговорення, але це не обговорення - це полірування мізків і навязування чергових міфів, які абсолютно далекі від того, що насправді існує в дійсності.
Последний Дракон
Ирина Ратушинская
Плохо мне, плохо. Старый я, старый. Чешется лес, соскребает листья.
Заснешь ненароком — опять кошмары. Проснешься — темень да шорох лисий.
Утро. Грибы подымают шляпы. Бог мой драконий, большой и добрый!
Я так устал: затекают лапы. И сердце бьется в худые ребра.
Да, я еще выдыхаю пламя, но это трудно. И кашель душит.
В какой пустыне метет крылами — ангел, берущий драконьи души.
Мне кажется, просто меня забыли, когда считали — все ли на месте.
А я , как прежде, свистнуть не в силе, что б дохли звезды и падал месяц.
Возьми меня, сделай такое благо! В холодном небе жадные птицы.
Последний рыцарь давно оплакан. И не придет со мной сразиться.
Я знаю: должен — конный ли, пеший — прийти, убить и не взять награды…
Но я ль виноват, что рыцарей меньше ты сотворил, чем нашего брата?
Все полегли, а мне не хватило. Стыдно сказать до чего я дожил!
В последний рев собираю силы: за что я оставлен без боя, Боже?
Re: Пане Мартинюк! Ви такі завзяті, як танзанська мавпа!
"Проступають ... пласти брехні( хрен ти опечатаний)! Українською, б ти сказав так : "просочуються очевидні прошарки(шари) брехні". Ну далі зашліфував -- файняк! "головна брехня полягає в тому що пробується створити образ Марчука та КДБ як самостійної сили".( далі цитата оригінал). К*рва. Прост*тутка режиму. Чим нині вона відрізняється тепер? Що дехто з ГБістів рюкзачки відносив, а тепер лобешніки журналістам шпілєруює?
Цьоця! Подержи меня за здесь. Я твого ко(х)са-ного вже два роки по країнах світу збираю. І твоя "грізна" заява про те , що є серйозні підстави думати, що то пише під різними "ніками"одна і та ж людина"! То ти це використай для газети "ДЕНЬ".
Ви маєте "Інтернет-домен"?-- майте. А я маю друзів, для яких цей комп"ютер служить "транзитом " на "Форум". Лаконічно просто.Приклад: Іра Ратушинська скидає мені текст на і-мейл, а він в режим "копі" і далі на "Майдан". Виж бо хотіли всі домени знати пане Марчук!А вам болт! Ось так Заявляєте: Slavko, Kaktuzz,Циган.....одна і та особа! Доведіть.
Ви вже старий для вашої роботи пане, Марчук! Зав"язуйте! Не буду перераховувати,де і як я Вам "ШТІБЛЄТИ МІНЯВ", а по простому "взував"!
Мартинюк (не хто-небудь)пише: "Однак проступають очевидні пласти брехні - головна брехня полягає в тому що пробується створити образ Марчука та КДБ як самостійної сили, а не як слухняного виконавця колись волі партії, а зараз волі номенклатури."
1) Ти, або пиши російською, або не каліч УКРАЇНСЬКУ!
2)М*дак!
2003.09.14 | KAJTUZZ
Re:Та це ж чистий реквієм! Не вірив у вартість генііїв!(-)
2003.09.14 | Коло друзів
Re: Так це Ви Марчука критикуєте чи рекламуєте?
Ми його боготворимо! І створюємо спеціальгий релігійно-громадський рух щоб притягнути його до "лика(лиха)Святих!"
2003.09.14 | Коло друзів
Re: А ви прочитайте вірш присвячений Марчукові Ратушнянською(-)
2003.09.15 | Ja
Re: Марчук керує, а деГоль не керував Фабрикою Смерті(-)
Відповіді
2003.09.11 | KAKTUZZ
Re: Цікава цитата з книги
Марчук, як кадровий генерал безпеки, вміє замітати сліди і виходити сухим із води. Реально Марчук здається непотопимим. Він – єдиний з оточення Леоніда Кучми, хто начебто застрахований від немилості. Марчук – це свого роду Малюта Скуратов Леоніда Кучми: скільки б голів не злетіло з плечей, Марчук все одно залишиться у фаворі. Більше того, усі його помилки й прорахунки будуть списані на інших. І при цьому ніхто не може сказати зі стопроцентною впевненістю, в чому ж криється секрет успіху і політичного довголіття Марчука.2003.09.11 | S@nya
Chudova tsytata! A golovne - pravyl'na! Gimno ne tone.
KAKTUZZ пише:> Марчук, як кадровий генерал безпеки, вміє замітати сліди і виходити сухим із води. Реально Марчук здається непотопимим.
Vse virno! Gimno ne tone!
2003.09.11 | KAKTUZZ
Re: А як тобі ось це?
"Марчук – це свого роду Малюта Скуратов Леоніда Кучми...!2003.09.11 | S@nya
:))))
davaj krasche pro pyvo domovljatysja!2003.09.11 | KAKTUZZ
Re: Гаразд! І побалакаємо про роль Скуратова при І. Грозному
чи ще про що.Як наука?2003.09.11 | KAKTUZZ
Re:Одна із інструкцій, як вийти сухим із води:
Замочити когось іншого!2003.09.11 | S@nya
Re: Гаразд! І побалакаємо про роль Скуратова при І. Грозному
KAKTUZZ пише:> чи ще про що.Як наука?
Та просувається потроху...
2003.09.11 | KAKTUZZ
Яка ж це сука їздила до Лондона , щоб від Ратушинської
зібрати оригінали її творів , а також деяку інформацію про "Мілашечку" Марчука?2003.09.11 | KAKTUZZ
Re:Марчук -- кобила "троянска" по жизні?
У розпал президентської кампанії Євген Марчук, який розумів, що його колишній союзник Леонід Кравчук може програти кампанію, пішов на таємні сепаратні переговори з Леонідом Кучмою. Починається гра на два фронти. Леонід Кравчук зрозумів це дуже пізно. У своїх спогадах він з гіркотою пише: «Напевно, з Кучмою Марчук співпрацював. Пізніше у мене нагромадилося багато питань до керівників силових відомств. Весною і літом 1994-го представники виборчих штабів неодноразово повідомляли мені про те, що в Україну з Росії незаконно ввозиться безліч агітаційних матеріалів, а також великі партії фальшивих бюлетенів. Але жодне керівництво офіційних установ мені такої інформації не давало. Правда, завдяки віковій конкуренції між двома силовими відомствами, МВС і СБУ, деяку інформацію я все ж отримував. Наприклад, від деяких представників Міністерства внутрішніх справ я іноді дізнавався, що дехто з відповідальних співробітників СБУ знав про грубі порушення виборчого закону, але з невідомих причин закривав на це очі. Марчук ці дані спростовував, називаючи плітками». Делікатний Кравчук у мемуарах резюмує: «Пізніше знаходилися люди, які стверджували, що служби і Василишина (Міністр внутрішніх справ України в 1992 – 1994 рр. – К.Б.), і Марчука фактично працювали на виборах проти мене. Але документальних підтверджень цієї гіпотези я не маю, отже і ображати людей не хочу. Але знаю напевно: ну не могло керівництво МВС і СБУ не бачити тих численних порушень, які мали місце в переважній більшості областей. Не міг, наприклад, той же Марчук не знати, що немало його підлеглих (і в областях, і в центральному апараті), як виявилося пізніше, фактично працювали проти мене, дехто не соромився навіть агітувати за мого опонента».
Одночасно Марчук – заради перестраховки – працював і на чинного Президента. У вже згадуваному листі А.К. звучить звернення безпосередньо до Марчука: «Пригадайте минулі президентські вибори, коли ви, голова СБУ, давали на місця неофіційні вказівки підтримувати під час виборчої кампанії Президента Л. Кравчука, сприяти його перемозі через оперативні можливості УСБУ областей. Хіба це не було втручанням у процес виборчої боротьби?». До речі, чи не випадково саме у ході виборчої кампанії 1994 року Марчук отримує чергове військове звання – генерала армії?
Тобто, перестраховка існувала. Марчук фактично вміло розклав яйця у різні політичні кошики. І не програв.
2003.09.11 | KAKTUZZ
Марчук фактично вміло розклав яйця у різні політичні кошики.
і не прорав!А може до пори до часу! Кличко довго не прногравав ,але їден раз пздюлєй достав. Усе може бути і з Генмарчуком.
Клико звісно візьме реванш. Це --спорт,бокс. А як з заМарчуком --це --політика!
2003.09.12 | trick
Treba prosto koshyky rizko smyknuty v rizni storony :) (-)
2003.09.11 | Сволота
Re: Марчук -- прокол у штанях Павліка Морозова!!
Журнал «ПіК» у 1999 році згадував про те, що в 1965 році Євгена Марчука готували до нелегальної роботи у Великобританії. Для цього він майже на рік був ізольований і прискореним методом вивчав англійську мову. Шпигуном Марчук не став – нібито через загострення якоїсь хвороби, але мову вивчив. Розказують, що одного разу Марчук зустрів у Кіровограді однокурсника, який у студентські роки був відомий завдяки прекрасному володінню англійською мовою. Приятель жартуючи щось спитав у Марчука англійською і отримав таку розгорнену відповідь, після якої залишалося тільки дивуватися.2003.09.11 | KAKTUZZ
Re: Марчук -- борець проти українського суверенітету!
"Брежнєв з посади начальника Головного управління військової контррозвідки КДБ СРСР направив в Україну для розгрому націоналізму і усунення від влади Шелеста, чудово розумів, що його політична кар’єра в Україні цілком залежить від результатів роботи 5-го управління… Оскільки ідеологами українського буржуазного націоналізму вважалися окремі представники творчих спілок, академічних установ гуманітарної секції УН УРСР тощо, у системі 5-го Управління був створений окремий підрозділ, на який покладено функцію «захисту творчої і наукової інтелігенції від ідеологічних диверсій зарубіжних розвідок і підривних центрів». Цей підрозділ невдовзі очолив Марчук».2003.09.11 | KAKTUZZ
Re: То скажіть! Це н*хуя собі?(-)
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re: Марчук -- хлопчик-попихайло фашистського поліцая!
У 1944-му році через Долинівку прокотилася чергова хвиля бойових дій: неподалік відгриміла ще одна велика військова операція – Корсунь-Шевченківска. Німців розбили, і Червона армія приступила до Умансько-Ботошанської наступальної операції, в ході якої у березні 1944 року було визволено Долинівку. Знову слово Милані Некрасовій: «Слово «перемога» Євген Кирилович Марчук почув, коли йому було чотири роки. Закінчилася війна. Мама залишила його вдома чатувати курчат і пішла на урочистий мітинг. Повернувшись, вона застала сина, який пояснював курчатам, як це здорово – перемога».
Далі – важке дитинство, післявоєнна розруха, голод 46-го…«Жили важко, втім, як і всі. З дитячих років чомусь найбільше запам’яталося, як допомагав батькам цукровий буряк збирати. Ніч, холод, дощ, а ми мусимо накидати це важке коріння у возик. І так усю ніч – лопатою вгору-вниз». У 48-ому Євген Марчук іде в перший клас Долинівської середньої школи. Одночасно з Євгеном до школи ходив і Леонід Народовий – майбутній відомий український поет. Він був на два роки старший за Марчука, хоча день народження хлопці святкували в один день. Потім Марчук не дуже часто згадуватиме ім’я свого прославленого земляка. У березні 93-го талановитий поет, автор збірки віршів «Чорнозем», трагічно загинув. Офіційно у вбивстві Народового звинуватили його дружину – начебто вона зарубала його сокирою. Чи то на грунті ревнощів, чи то через божевілля. Але в селі мало хто вірить у побутову підоснову події…
Після закінчення школи, у 1958 році, 18-літній Марчук вступає на філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту. До того часу тут уже рік провчився Льоня Народовий.
Ось у цьому місці починається істотний і цілком зрозумілий пропуск у біографії молодого Євгена Марчука. Питань залишається більше, ніж відповідей. Наприклад, коли в юного Марчука виникло бажання служити в органах КДБ? Коли відбулася перша зустріч (вербування?) студента філологічного факультету?
Прихід в КДБ
"Сам Марчук стверджує, що його прихід в КДБ був чисто випадковим: він непогано володів німецькою мовою (ази німецької освоїв під час окупації, пізніше вдосконалював її під час навчання в інституті), а на території Кіровоградської області йшло якесь будівництво (цукровий завод), в якому були задіяні німецькі фахівці. Марчук запропонував свої послуги перекладача. Його помітили, навели довідки і запропонували попрацювати «на благо вітчизни» в органах КДБ. Кожен, хто хоча б за книгами і фільмами знайомий з методами роботи Комітету держбезпеки, може засумніватися в реальності цієї легенди."
Мої родичі, купа знайомих також пережили окупацію! Але крім кількох слів німецьких, самої мови не зуміли вивчити -- селюки ж -бо. А ось талановитий наш "хлопчик" настільки близько спілкувався з німецькою поліцією ,що освоїв німецьку мову ("ази"), і ці ази він зберіг і подався вже за радянських часів добровільно перекладати німецьким робітникам(без дозволу КҐБ), що будували цукровий завод.
Ну не хлопчик, а вунер-кінд.
Прошу! Скажіть , ті хто професійно вивчав іноземну мову. Чи можна зберегти рівень знань іноземної мови, якщо щоденно не вправлятись для її закріплення в пам"яті?
Загадка! Але ми її відгадаємо. Скільки хлопчику Марчуку було років за часів фашистської окупації? Він же ж каже , що коли прийшли німці то він притуливсядо МАМИ, шукаючи захисту. (Оце бл. цинізм, навіть рідну МАМУ замішує на власному лайні!)
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re:Деякі несумісності з біографією і легендами Марчука
Із Біографії:Народився 28 січня 1941 р. у с. Долинівка Гайворонського р-ну Кіровоградської області.
Освіта вища, у 1963 р. закінчив Кіровоградський педагогічний інститут, вчитель української мови і літератури, німецької мови; у 1989 р. - Курси при Вищій Червонопрапорній школі КДБ СРСР. Кандидатська дисертація "Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій" (Університет внутрішніх справ, 1998 р.).
*******
Отже! Народився в 1941 році, а до 1944-го року вже зумів вивчити "ази німецької мови"! І потім навіть перекладати для німецьких робітників,що будували "десь там цукровий завод"!!!!!
Тобто Марчук вивчив німецьку мову у віці трьох років! Браво. Хоча нормально, материнською мовою в такому віці діти лише починають говорити. Ще раз Браво, Марчук!
2003.09.12 | Доктор Про
Буря емоцій....
Буря [невмотивованих] емоцій в цій гілці вказує на те, що хтось намагається превентивно "погасити" Марчука. Він що - зібрався в президенти?...2003.09.12 | KAKTUZZ
Re: Буря емоцій....
А ви пане Докторе думали ,що він на війну вІрак зібрався? Акуди ж йому, як не в Президенти? В нього своє бачення перспективи. То не той хлопчик, щоб чабанам допомагати вівці пасти.2003.09.12 | Доктор Про
Ні одна собака досі чітко не сказала, чим же Марчук страшний..
Емоції, видко, все робурхуються, але ні одна собака досі не виставила Марчука на "гамбургський рахунок".Шановні, я не агент Марчука, я агент власної мами. Тому хотів би прояснити ситуацію приватно для себе і своєї мами і ще для кількох десятків мільйонів "простих" українців, які очевидно, не мають доступу до "закритої" інформації і тому не сприймають "прозорих" натятків-кодів. Ну тупой я, прастой, сєрий, не вхожий ні до Міріїнського палацу, ні до будинку навпроти сірого Будинку з Химерами, ні до просто сірого будинку по вул. Володимирській.
На сьогодні до п. Марчука маю одне лишень питання : Чому він так слабо виступив на попередніх президентських перегонах? У нього був реально значно більший потенціал. Коли буде ясно з цим - буде ясне і все останнє.
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re:Та нічим не страшний. Але вміло відрубує голови!(-)
2003.09.13 | Доктор Про
Контрольне запитання
Це було контрольне запитання.І знову ні ви, і ніхто інший на нього не вілповіли, а відбулись багатозначним натяком. Все повернулось в точку, з якої розпочалось.
Складається враження, що не у Марчукові справа, а в якихось інших людях, які дуже голосно кричать "Дєржи вора!"
2003.09.13 | KAKTUZZ
Re: Контрольна відповідь
ТО Ви, якщо ставите конторльні запитання, то трохи робіть контороль, щодо їх змісту. В чому суть контрольного запитання?: Чому Марчук зійшов з дистанції протягом президентських перегонів, хоча, як ви кажете, мав всі шанси на успіх?Вивчіть перпетії і хронологію " підриву" Марчуком "Канівської четвірки". І вам все стане зрозуміло, без контрольних запитань.
2003.09.14 | Доктор Про
Це не відповідь
Сама ідея була "четвірки" дурацькою. У ній з самого почакту було запрограмоване "самознищення". Політичний лідер апріорі - людина з амбіціями. А "лідер" має бути ОДИН. З точки зору кожного з учасників "четвірки" - саме він. Достатньо було найменшого руху повітря, аби ця "карткова споруда" розсипалась. Що і сталося.Так що ваша відповідь "не зараховується"
2003.09.12 | peter byrne
fuckface marchuk
marchuk i ego syn polnost'yu sootvetstvyut stremleniyu ukraintsev byt' yagnyatami.2003.09.12 | KAKTUZZ
Re: fuckface marchuk
Tojest ty hotel skazat, chto on pomogaet dodolbat ukraincev do polnogo nok-DAUNA?2003.09.12 | peter byrne
Re: fuckface marchuk
net.khochu skazat' cho marchuk:
1) podonok
2) litsimer
3) glupy
i chto ukrainsky narod ego zasluzhivaet potomu chto on polnost'yu sootvetsvuet ikh stremleniyam.
2003.09.12 | Анатолій
На жаль, Марчук буде наступним президентом України!(-)
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re: На жаль, Марчук буде наступним президентом України!(-)
То правда! Але що то дасть Україні? -- цілковиту руїну? Петя Бірн під дурачка косив , (така була його місія), але таки розібрався, хто на якій скрипці грає. Грає , падла, поза лаштунками( поза занавісом).2003.09.12 | chytach
Це Вам з похмiлля таке верзеться? Треба закусювати. (-)
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re:Мені не треба "закусювати", бо я абюстинент!(тобто не п"ю)(-)
2003.09.12 | chytach
То Анатолiй - то теж Ви? А peter byrne? (просто цiкаво)(-)
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re:Бути абмтинентом -- то така модна "струя" серед інтелігенції
Не п"ють більше люди тяжке сприртне! І усьо.А здебільшого взагалі не п"ють спиртне, навіть пиво. От і на тверезу голову висновки і припущення різні пишуть, книжки різні. А ви "Дохторе" перепили, не закусили так як слід оселедцем і квашеним огірком і як той жид. З незрозумілими запитаннями.Іде жвава дискусія різних людей тривалий час! Тут підходить ть до гурту жид -- дохтор по прохвесії. Слухає - слухає ,нічого не второпав і каже : та пішли ви всі .... Ось так і з Вами дохторе!
Закусюйте добре перед тим , як щось писати.А то вилупились несподівано , як курча перед різдвом.
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re:Пробачте Докторе за очепятку. Говориться про АБСТИНЕНЦІЮ!
НЕ просто людську, а громадську. Ви ж таки дійсно увірвались у тему, коли вона вже завершується. Бажаєте почитати про причетність Марчука , як ключової фігури в організації прослушки кабінету Кчми, підкидки ним ідеї Кучмові про те що треба "попрацювати з Гією", про те що все знав наперід,про те що в листах замордованого міліціонера про причетних до вбивства Гонгадзе в списках значиться Є.К.М.?Вибачайте! Ніколи! Книгу і коментарі про українського Шарля ДЕ Голя час завершувати. Доречі посилання на книгу є в першому топіку цієї нитки. Прочитаєте, та й усе, сподіваюсь, зрозумієте.
Моє шануваннячко.
2003.09.12 | KAKTUZZ
Re:Про відрубані голови!
Одночасно з Євгеном до школи ходив і Леонід Народовий – майбутній відомий український поет. Він був на два роки старший за Марчука, хоча день народження хлопці святкували в один день. Потім Марчук не дуже часто згадуватиме ім’я свого прославленого земляка. У березні 93-го талановитий поет, автор збірки віршів «Чорнозем», трагічно загинув. Офіційно у вбивстві Народового звинуватили його дружину – начебто вона зарубала його сокирою. Чи то на грунті ревнощів, чи то через божевілля. Але в селі мало хто вірить у побутову підоснову події…2003.09.12 | KAB
Re: Kaktuzz,Анатолій,Birn --це тройця воєдина!
Читачу! Не демонструйте свою тупість через писаннину! Ви ж "Читач", то читайте собі. Не обсоромлюйтесь писаниною.2003.09.12 | KAKTUZZ
Марчук привів Лазаренка на пост 1-го прем"єра!
У тому ж 1995 році, ледве ставши прем’єр-міністром, Євген Марчук домігся від Президента призначення першим віце-прем’єром колишнього дніпропетровського губернатора Павла Лазаренка. Леонід Кравчук вважає залучення Лазаренка до роботи в уряді величезною помилкою Марчука. І Кравчук, і Кучма у своїх мемуарах тримаються єдиної версії: «Марчук хотів закрити досвідченим «господарником» Лазаренком свою власну проріху в знанні економіки і прикрити відсутність власного господарського досвіду…Марчук зрештою переконав мене дати Лазаренкові пост першого віце-прем’єра. І треба сказати, що на тлі багатьох міністрів – та, за великим рахунком, і самого Євгена Кириловича – Павло Іванович, як господарник, мав зовсім непоганий вигляд. Треба все-таки віддати йому належне: хватка, хитрість, витримка. Лазаренко, крім досвіду і працездатності, мав порівняно з Марчуком ще одну якість: він умів приймати рішення і впроваджувати їх в життя», - згадує Кучма.2003.09.13 | Максим’як
Перше - Боднаренко не аналітик, а політичний літописець (-)
2003.09.13 | Максим’як
Друге, Марчук у президенти - це мінус 5% від режим. кандидата(-)
2003.09.13 | SLAVKO
Re:Не журіться п.Марчук. Спочатку літопис, а потім аналіз!!!(-)
2003.09.13 | KAKTUZZ
Re:Докторе Про. Запитання передконтольне:
У-четвертих, у Марчука з’явилися надійні заступники в Москві, і питання відставки Марчука могло наштовхнутися на невдоволення певних кіл в Росії - насамперед «Газпрому».Щодо «Газпрому» - ситуація досить цікава. На відрізку відносин між Марчуком і «Газпромом» у 1995 році розгорнулася ціла епопея.
Після зустрічі 18 лютого 1995 року між Олегом Сосковцем і Євгеном Марчуком, на якій крім інших питань були розглянуті питання реструктуризації українських боргів перед Росією і співпраці в газовій сфері, виявилося, що Марчук лобіює створення спільного українсько-російського акціонерного товариства з фінансування, будівництва та експлуатації транзитних газопроводів і підземних сховищ газу (АТ «Газтранзит»). Статутний капітал нового підприємства мав формуватися за рахунок внесення основних фондів та іншого майна Богородчанського і Більче-Волицько-Угерського підземних сховищ газу. Але ось біда: вийшло трохи тугувато з арифметикою. Сумарна оцінна вартість двох підземних газосховищ, за оцінками міжнародних консалтингових компаній, становила 10 612 млн. доларів США, у той час як російська сторона зараховувала у статутній фонд суму пені за затримку платежів за поставку російського газу в 1994 році, тобто 300 млн. доларів. При цьому в договорі наголошувалося на ПАРИТЕТНОСТІ двох сторін у новому підприємстві. Таким чином, Євген Кирилович підписав документ, який прирівнював 10 612 млн. і 300 млн.
2003.09.13 | KAKTUZZ
Докторе! Ще одна передконтрольна відповідь.Контрольна-- згодом!
Насправді більшість політиків схиляються до того, що Марчук – поганий економіст. Реально економічні погляди Марчука – це та система економічних знань і теоретичних досліджень, які були вкладені в голову Євгена Кириловича блискучим економістом академіком Юрієм Пахомовим. Саме він може вважатися головним радником Марчука. Однак, як це нерідко буває, Марчук (політична фігура) не завжди прислухався до порад своїх радників. Звідси – і певна еклектика, відсутність послідовності в економічній сфері у Марчука-прем’єра.Через кілька років після відставки Марчука з поста прем’єра кореспондент «Галицьких контрактів» запитав: «Цікаво, а як розлучаються прем’єри з Президентом? Їм тиснуть руку, дякують за службу Вітчизні?». Марчук, усміхаючись, відповів: «Все набагато простіше. Розходяться в різні двері. Президент в одну – підписувати Указ. Прем’єр в іншу – у відставку…»
Отже, 27 травня 1996 року Марчук вийшов з кабінету Президента. У ті двері, звідки йдуть у відставку…
(далі буде)
2003.09.13 | Л.Желоваг
Re:Відповідь контрольна! Нане Докторе Про!
Перше ж випробування, що випало на долю прем’єра, виявилося для нього непосильним. Він продемонстрував, що вміє працювати в кабінетній атмосфері і зовсім втрачається, стикаючись з натовпом. На самому початку липня 1995 року помер патріарх Української автокефальної православної церкви Володимир. У день похорону покійного церковного ієрарха Президент і глава його Адміністрації перебували з візитом у Білорусі. Вся повнота влади опинилася в руках прем’єр-міністра. Раптом стало відомо, що учасники похоронної процесії вирішили внести зміни до планів поховати Володимира в Софійському соборі. Влада такого дозволу не давала – на Софію претендували щонайменше ще дві конфесії, і влада не вважала за необхідне ігнорувати їх думку. Процесія вирішила взяти Софію штурмом і поставити владу перед фактом поховання.Коло стін Софії траурну колону зустріли спецзагони міліції. Між учасниками похорону і міліцією зав’язалася бійка, внаслідок якої виявилося чимало потерпілих – в тому числі і народні депутати України.
Природно, на наступного дня постало питання: хто винен? Виявилося, що Марчук, знаючи про плани демонстрантів, вирішив завчасно покинути Київ. Кучма оцінив це як дезертирство і бажання підставити Президента. «Я впевнений в одному: маючи такий багатий досвід роботи в КДБ, а тим більше в ідеологічному управлінні (що займається боротьбою з інакодумством), Марчук не міг не знати, до яких наслідків призведе його позиція бездіяльності. Значить, він, очевидно, свідомо підштовхував розвиток ситуації в потрібному йому напрямку, розраховуючи поставити під удар мене і отримати дивіденди для себе. Навіщо Марчук, отримавши від мене перед від’їздом в Білорусь чіткі директиви ні на мить не втрачати контроль за ситуацією, відразу ж відправився в поїздку по Київській області? Чи не для того, щоб, як кажуть, «втекти зі зв’язку», а значить – і з зони відповідальності? Навіщо, виїжджаючи, він передоручив функції контролю Роману Шпеку, що займався в уряді питаннями економіки, але аж ніяк не політики? Та й узагалі – чи припустимо для прем’єра за відсутності Президента залишати столицю без вищого керівництва, тим більше в такий напружений момент?» Що б сьогодні не говорив Марчук, але багато можуть засвідчити його позицію. По суті, її «колективним свідком» був увесь склад Кабінету Міністрів, змушений не робити нічого разом зі своїм головою», - писав через чотири роки Кучма.
2003.09.13 | Л.Желоваг
Re:Цікавий факт!
Цікавий факт: Остап Бендер (точніше, його прототип), як встановили дослідники, народився і велику частину життя прожив в Україні, в Нікополі, де в 1975 році і закінчив своє життя. Але генотип, властивий Великому Комбінатору, можна спостерігати і в інших вихідцях з України. Усякий великорос, перебуваючи поруч з українцем (особливо в політичній площині), незмінно виявляється в ролі Кіси Вороб‘янинова. Різні підходи до справи, різний спосіб мислення, різні світогляди…2003.09.13 | Льоня Желоваг
Re:Ірина Ратушинська про "Масіка":
И вот меня везут на черной "Волге". Сказали, что домой. Сказали, чтонасовсем - освобождают вчистую. Даже вернули паспорт без отметки о
судимости. И теперь любезно вызвались подвезти домой - в машине КГБ. Что
это все значит? Я пытаюсь собрать свои мысли. Знаю, за мной наблюдают.
Значит - никакой растерянности, никакого проявления эмоций. Сказывается
четырехлетняя зэковская школа - не доверять! Не расслабляться! Сотрудник
КГБ рядом со мной, ведет светскую беседу. Он-то знает, что сейчас происходит
- действительное освобождение или очередной психологический этюд. Я пока не
знаю. Мне еще полчаса этого не знать. А оснований сомневаться вполне
достаточно: ведь сказали же мне три месяца назад, отправляя меня из
мордовского лагеря, что я еду домой. А приехала я под конвоем в тюрьму КГБ в
Киеве. "Ну что, Ирина Борисовна, освобождаться приехали? Но ведь вам еще три
года лагеря и пять лет ссылки... Пишите прошение о помиловании, тогда -
может быть..." Помню свою злость в этот момент - не на них, конечно, на
себя! От них иного и ждать было бы странно, но я-то хороша - поверила! И
двое суток спецэтапом из лагеря в тюрьму ехала - домой. К Игорю, к маме, к
собачке Ладушке... Ну не дура ли? Хорошо хоть гебистам не показала, что
верила - не дернулась, ни лицо, ни голос не выдали (система
Станиславского). И тот психологический этюд у них провалился: не писала я им
прошения о помиловании. И этот провалится тоже, если это очередной фокус. А
может, на этот раз не фокус?.. Уж больно нелепо - два раза повторять одно и
то же.
А с другой стороны, мало ли они громоздят нелепостей?
Не думать об этом! Вон листья падают, желтые, красные...
Октябрь. Мой пятый зэковский октябрь - неужели последний? Не думать!
Вон гебист с тобой разговаривает... о чем бишь? О перестройке системы
образования - и прекрасно. Отреагируй адекватно - про иностранные языки,
про физику и математику. Хорошо бы и вправду что-то поменять - куда годится
прежняя система? Но в какую сторону - вот вопрос. Так, хорошо, теперь про
погоду... зеленая травка, голубое небо. Черная "Волга". Где же мой привычный
зэковский серый цвет? А вот он - у меня под боком: арестантская моя одежка.
Кстати, ее не отобрали, как обычно перед освобождением... Об этом - стоп.
Поговорим о литературе. Не правда ли, Булгаков - великий писатель? Да,
конечно, он жил в Киеве, и дом его на Андреевском спуске... Красивое место,
Киев вообще красивое место. Нет, я не в восторге от современных ухищрений
2003.09.13 | " Цитатник Ратушинской"
Re:"Масик" оказался полковником" ГБ" Марчуком Є.К. .
И вот меня везут на черной "Волге". Сказали, что домой. Сказали, чтонасовсем - освобождают вчистую. Даже вернули паспорт без отметки о
судимости. И теперь любезно вызвались подвезти домой - в машине КГБ. Что
это все значит? Я пытаюсь собрать свои мысли. Знаю, за мной наблюдают.
Значит - никакой растерянности, никакого проявления эмоций. Сказывается
четырехлетняя зэковская школа - не доверять! Не расслабляться! Сотрудник
КГБ рядом со мной, ведет светскую беседу. Он-то знает, что сейчас происходит
- действительное освобождение или очередной психологический этюд. Я пока не
знаю. Мне еще полчаса этого не знать. А оснований сомневаться вполне
достаточно: ведь сказали же мне три месяца назад, отправляя меня из
мордовского лагеря, что я еду домой. А приехала я под конвоем в тюрьму КГБ в
Киеве. "Ну что, Ирина Борисовна, освобождаться приехали? Но ведь вам еще три
года лагеря и пять лет ссылки... Пишите прошение о помиловании, тогда -
может быть..." Помню свою злость в этот момент - не на них, конечно, на
себя! От них иного и ждать было бы странно, но я-то хороша - поверила! И
двое суток спецэтапом из лагеря в тюрьму ехала - домой. К Игорю, к маме, к
собачке Ладушке... Ну не дура ли? Хорошо хоть гебистам не показала, что
верила - не дернулась, ни лицо, ни голос не выдали (система
Станиславского). И тот психологический этюд у них провалился: не писала я им
прошения о помиловании. И этот провалится тоже, если это очередной фокус. А
может, на этот раз не фокус?.. Уж больно нелепо - два раза повторять одно и
то же.
А с другой стороны, мало ли они громоздят нелепостей?
Не думать об этом! Вон листья падают, желтые, красные...
Октябрь. Мой пятый зэковский октябрь - неужели последний? Не думать!
Вон гебист с тобой разговаривает... о чем бишь? О перестройке системы
образования - и прекрасно. Отреагируй адекватно - про иностранные языки,
про физику и математику. Хорошо бы и вправду что-то поменять - куда годится
прежняя система? Но в какую сторону - вот вопрос. Так, хорошо, теперь про
погоду... зеленая травка, голубое небо. Черная "Волга". Где же мой привычный
зэковский серый цвет? А вот он - у меня под боком: арестантская моя одежка.
Кстати, ее не отобрали, как обычно перед освобождением... Об этом - стоп.
Поговорим о литературе. Не правда ли, Булгаков - великий писатель? Да,
конечно, он жил в Киеве, и дом его на Андреевском спуске... Красивое место,
Киев вообще красивое место. Нет, я не в восторге от современных ухищрений
2003.09.14 | Л.Желоваг
Re:Хто ж "мілашка":Рейган, Горбачов , чи Марчук?
У ході виборчої кампанії 99-го був апробований ще один трюк з біографією Марчука. Тепер уже людьми з оточення самого Євгена Кириловича. Близька до Марчуку газета «День» повідомляла про роль нашого героя у вирішенні долі поетеси-дисидентки Ірини Ратушинської, засудженої у свій час до 12 років ув’язнення за антирадянську агітацію. Ратушинську, мовляв, привезли до Києва, де вона потрапила до рук «порядного чекіста» Марчука, який її не бив, дозволяв читати книжги (навіть приносив у камеру томики Булгакова, Шварца, Тютчева, Ахматової), дозволяв спати досхочу, а потім навіть відвіз її додому на службовій «Волзі». Ратушинська навіть приїхала з Москви – спеціально, щоб підтвердити порядність Євгена Кириловича.Опоненти Марчука швидко знайшли видані на початку 90-х у Лондоні мемуари Ратушинської, де акценти були розставлені дещо по-іншому. Більше того, виявилося, що питання про звільнення Ратушинської підіймалося у той час на зустрічі Горбачова і Рейгана в Рейк‘явіку і навіть Андрій Андрійович Громико готував секретний указ про помилування Ратушинської – тобто вона мала перебувати в особливих умовах і під особливим наглядом. Ще один багаторічний політв’язень, Євген Сверстюк, стверджує: «У КДБ були працівники, які виконували роль «милашки». «Милашка» по-доброму розмовляв, «милашка» мав добрі вісті, відхрещувався від колег, які погрожували. Думаю, у випадку з Ратушинською це була не особиста роль генерала. В умовах тієї служби він не міг, не мав права на особисту роль».
2003.09.14 | "Цитатник Ирины Ратушинской"
Re:"Галантный" Марчук "помогал" политзекам рюкзаки носить
А это что за здание? А это, Ирина Борисовна, построили недавно, вас тогда здесь не было. Помолчали. Вон парень с девушкой идут в обнимку. Проскочили - лиц не увидать. Но, однако же, машина не зря петляет, вот и проспект Вернадского. Вот осталась пара кварталов до дома. Чтобы руки не дрожали - это ерунда... это все умеют. Ну, почти все. А вот с пульсом номер посложнее. Но необходимо - я теперь худая, как велосипед, и на шее видно, как каждая жилка бьется. Лучше всего вспоминать начало Первого концерта Чайковского, все сразу внутри замедляется. Вот так. Теперь мы в полном порядке. Так что там у вас, товарищи, за программа? Дверь открывают.
- Позвольте, Ирина Борисовна, я вам рюкзак помогу... У вас какой этаж?
Правда, какой этаж? Адрес помню, телефон помню - сколько раз разным людям давала. Но этаж... хоть убей...
- Пятый. - Это автоматически сработало, помимо сознания, и оказалось верно. Вот и дверь нужная, вот и звонок, и Ладушка уже лает. Вот будет номер, если никого нет дома - ключа-то у меня нет. Или у гебистов всегда есть чем открыть?
- Кто там?
Голос мамы. Это Игоря мама, но я ее тоже мамой зову - с тех пор, как сижу. С тех пор, как на суде, одна в зале, услышала ее крик из коридора: "Пустите, там моя дочь!" Не пустили. Никого ко мне на суд не пустили. Но с того самого крика я ей - дочь, а она мне - мама.
- Кто там?
Что ответить? "Ира"? А может, надо отвечать "обыск"? Ведь не знаю же я до сих пор, с чем меня сюда привезли.
- Ира...
Коридор. Те же глиняные миски на стенах. Запах дома. Ладушка скачет и лает. То ли меня забыла - за четыре-то с лишним года - то ли чужой дядя ее смущает.
Мама, обмирая:
- Насовсем?
Говорю:
- Насовсем.
И только тогда она плачет.
2003.09.14 | SLAVKO
Re:Несколько слов об Ирине Ратушинской
Ратушинская Ирина Ивановна
Ирина Борисовна Ратушинская, известная во всем мире поэтесса и прозаик, родилась в Одессе в 1954 году, окончила физический факультет Одесского университета и с 1979 года, после замужества, проживала в Киеве. Еще с детских лет она писала стихи, но в 1982 году за участие в правозащитной деятельности и за некоторые стихотворения была осуждена на семь лет и попала в Мордовские лагеря. Годы «каторги» Ратушинская описала в документальной книге «Серый - цвет надежды».
Благодаря заступничеству Рейгана, Тэтчер, Миттерана и высших чинов Израиля освобождена в 1986 году, после чего вместе с мужем уехала в Англию, а затем в США. С 1989 года стихи Ирины Ратушинской начали печатать в бывшем СССР, а через некоторое время вернули и гражданство - в одном списке с Солженицыным. В 1993 году все мировые агентства как первополосную новость сообщили: Ирина Ратушинская родила двух мальчиков-близнецов. И это был еще один проигрыш КГБ, когда-то обещавшего замучить ее до смерти, навсегда лишить счастья материнства.
В настоящее время проживает в Москве.
У Ратушинской вышло несколько сборников стихов и три романа: «Одесситы», его продолжение «Наследники минного поля» и «Тень портрета».
2003.09.14 | KAKTUZZ
Re:Та за таке "вольнодумство" хіба не розстріляти?
И я развязала старый платок...И я развязала старый платок -
И тотчас ко мне пришли
Четыре ветра со всех дорог,
И с облаков земли.
И первый ветер мне песню спел
Про дом за черной горой,
Про заговоренный самострел
Мне рассказал второй.
И третий ветер пустился в пляс,
И дал четвертый кольцо.
А пятый ветер пришел, смеясь,-
И я знала его в лицо.
И я спросила:
- Откуда ты?
И кто мне тебя послал?
А он вгляделся в мои черты
И ничего не сказал.
И я прикоснулась к его плечу -
И всех отпустила прочь.
И этот ветер задул свечу,
Когда наступила ночь.
2003.09.14 | KAKTUZZ
Re:При чем тут ваш Марчук...Я Благодарила содженицина!
Я благодарю Александра Исаевича Солженицына, как человек, прошедший через минное поле и уцелевший, благодарил бы того, кто его загодя снабдил картой этого поля - со всеми минами.Что ж, впереди другие поля и другие мины на них. Но многие - прежней конструкции и расположены по знакомой системе. Карты на те поля еще составлять и составлять. А миноискатель - вот он, прежний. Александр Исаевич ему не автор, но напомнил его нам, как полузабытый секрет предков. А заодно и то, что он всегда у нас был: где ложь - там опасно, туда не ходи. Хочешь жить (а многие до сих пор хотят, до чего ж народ упрям!) - живи не по лжи. А то ведь костей не соберешь.
2003.09.14 | Мартинюк
Так це Ви Марчука критикуєте чи рекламуєте?
Ваш потік реплік ( схоже це "діалог" одної особи сам із собою під різними ніками, а то й без них) наводить на думку що тут насправді просто стараються привернути увагу до Марчука.І ще створюється враження що читачам безцеремонно "втираються мізки".
Чесно кажучи зовсім не зрозуміло для чого це робиться.
Однак проступають очевидні пласти брехні - головна брехня полягає в тому що пробується створити образ Марчука та КДБ як самостійної сили, а не як слухняного виконавця колись волі партії, а зараз волі номенклатури. Таким чином створюється образ фальшивого ворога ( на манір міфології про жидомаснів, банкірів і тому подібне).
В мене є серйозні підстави вважати що більшість постингів написала одна й та сама людина , яка "базарить" сама з собою. Безперчно Марчук цікавий персонаж і вартий обговорення, але це не обговорення - це полірування мізків і навязування чергових міфів, які абсолютно далекі від того, що насправді існує в дійсності.
2003.09.14 | "Цитатник Ратушинской"
Ратушинская Приносить благословення Є. Марчуку!
Последний ДраконИрина Ратушинская
Плохо мне, плохо. Старый я, старый. Чешется лес, соскребает листья.
Заснешь ненароком — опять кошмары. Проснешься — темень да шорох лисий.
Утро. Грибы подымают шляпы. Бог мой драконий, большой и добрый!
Я так устал: затекают лапы. И сердце бьется в худые ребра.
Да, я еще выдыхаю пламя, но это трудно. И кашель душит.
В какой пустыне метет крылами — ангел, берущий драконьи души.
Мне кажется, просто меня забыли, когда считали — все ли на месте.
А я , как прежде, свистнуть не в силе, что б дохли звезды и падал месяц.
Возьми меня, сделай такое благо! В холодном небе жадные птицы.
Последний рыцарь давно оплакан. И не придет со мной сразиться.
Я знаю: должен — конный ли, пеший — прийти, убить и не взять награды…
Но я ль виноват, что рыцарей меньше ты сотворил, чем нашего брата?
Все полегли, а мне не хватило. Стыдно сказать до чего я дожил!
В последний рев собираю силы: за что я оставлен без боя, Боже?
2003.09.14 | Багатоликий Нік
Re: Пане Мартинюк! Ви такі завзяті, як танзанська мавпа!
"Проступають ... пласти брехні( хрен ти опечатаний)! Українською, б ти сказав так : "просочуються очевидні прошарки(шари) брехні". Ну далі зашліфував -- файняк! "головна брехня полягає в тому що пробується створити образ Марчука та КДБ як самостійної сили".( далі цитата оригінал). К*рва. Прост*тутка режиму. Чим нині вона відрізняється тепер? Що дехто з ГБістів рюкзачки відносив, а тепер лобешніки журналістам шпілєруює?Цьоця! Подержи меня за здесь. Я твого ко(х)са-ного вже два роки по країнах світу збираю. І твоя "грізна" заява про те , що є серйозні підстави думати, що то пише під різними "ніками"одна і та ж людина"! То ти це використай для газети "ДЕНЬ".
Ви маєте "Інтернет-домен"?-- майте. А я маю друзів, для яких цей комп"ютер служить "транзитом " на "Форум". Лаконічно просто.Приклад: Іра Ратушинська скидає мені текст на і-мейл, а він в режим "копі" і далі на "Майдан". Виж бо хотіли всі домени знати пане Марчук!А вам болт! Ось так Заявляєте: Slavko, Kaktuzz,Циган.....одна і та особа! Доведіть.
Ви вже старий для вашої роботи пане, Марчук! Зав"язуйте! Не буду перераховувати,де і як я Вам "ШТІБЛЄТИ МІНЯВ", а по простому "взував"!
Мартинюк (не хто-небудь)пише: "Однак проступають очевидні пласти брехні - головна брехня полягає в тому що пробується створити образ Марчука та КДБ як самостійної сили, а не як слухняного виконавця колись волі партії, а зараз волі номенклатури."
1) Ти, або пиши російською, або не каліч УКРАЇНСЬКУ!
2)М*дак!
2003.09.14 | KAJTUZZ
Re:Та це ж чистий реквієм! Не вірив у вартість генііїв!(-)
2003.09.14 | Коло друзів
Re: Так це Ви Марчука критикуєте чи рекламуєте?
Ми його боготворимо! І створюємо спеціальгий релігійно-громадський рух щоб притягнути його до "лика(лиха)Святих!"2003.09.14 | Коло друзів
Re: А ви прочитайте вірш присвячений Марчукові Ратушнянською(-)
2003.09.15 | Ja
Re: Марчук керує, а деГоль не керував Фабрикою Смерті(-)