На засуд Свистовича!!!
10/02/2003 | Iгор Немашкало
Піддавшись на запити ірпінських підприємців розтлумачити ъм податкове законодавство, він зайнявся не своєю справою. Вважаю, що він позиціонує себе, як політика, нехай трохи аматора, можливо не дуже великого, опозиційного, але політика. Між тим взявся за справу юриста чи аудитора. Навіщо ж відбивати хліб у юристів. Закони та різні нормативні акти не є секретом. Підприємець як захоче, завжди може знайти їх і вивчити, може купити відповідне видання з коментарями, може нарешті звернутися до тих же юристів чи аудиторів. Чому питається, їхніми запитами повинен займатися політик? А як їм треба буде дах на нужнику пофарбувати, то що вони теж не самі фарбуватимуть, не звернуться до маляра, а прибіжать до Свистовича, мовляв, виручай, братчику. І Свистович кине свою опозиційну політичну справу і подряпається на нужника. Та ще й прихопить кілька доброхотів з інтернету. Справа політика не роз'яснювати існуюче законодавство, а змінювати його. Як свого часу пан Маркс казав про філософів та світ. От коли підприємці піднімуть сідницю, розберуться у законодавстві, зрозуміють, що там їх не влаштовує, зберуть грошенят, прийдуть до Свистовича, розтлумачать що вони хотять змінити, дадуть йому грошенят на висунення до Верховної Ради чи на контакт з існуючими депутатами та на власне проголування і Свистович прокерує лобіюванням змін у законодавстві, то буде його справа. А так він не бореться з Кучмою, як вважає, а підтримує його, та вирощує нових маленкьких Кучмів. Бо Кучма не феномен, а син свого народу і серед підприємців немало таких же хитрих бестій, які хочуть на дурняка отримати консультацію чи пофарбувати нужника. От і ростуть з цих продувних, хитрих та підступних підприємців під опікуванням Свистовича нові маленькі Кучми, а ми потім дивуємося, звідки це все. Не піддавайтесь! Якщо звісно Свистович не хоче перекваліфікуватися на аудитора. Буде шкода, бо він гарний опозиційний політик, яких не так вже й багато. І нам треба стримати поклик використати його безкоштовну енергію на свої цілі. Соромно, дівчата!