10/10/2003 | Гості з майбутнього

Паперова гривня зникне. Перший зразок національної валюти незабаром стане лише надбанням колекціонерів та експонатом музеїв. Навіщо це було робити? Кому це було потрібно? Ходив же багато років радянський рубль одночасно і в паперовому, і в металічному вигляді. І нікому це не заважало. А тут раптом захотілось нас всіх монетами ощасливити. Не інакше як завод у Луганській області, який виготовляє монети, а також ордени, медалі та інший мідно-нікелевий дріб’язок, стоїть без замовлень. Тепер замовлення будуть. За логікою слід і двогривневу купюру скасувати. Щоб було як в об’єднаній Європі, де їхнє євро починається з купюри із зображенням цифри п’ять. А одне та два євро пропонуються у вигляді досить гарних монет із жовтого-білого металу. Варто розміняти десятку де-небудь у Брюсселі, як кишені піджака вже рвуться від тих монет. У місцевих такої проблеми немає. Вони все за картками кредитними купують, а купюри і монети так, на газети-сигарети. У нас із картками поки не так швидко справа рухається, тож незайве гаманці окремі для монет в одну гривню заводити, аби одяг не псувати. Цікаво, що в американців як були паперові долар та два долари, так і залишаються. Дарма що там у них за цей долар майже нічого не купиш. Та повернемося до гривні нашої металевої. Скільки жити їй у наших кишенях та гаманцях? За останні п’ятдесят років гроші у нас зникали тричі. Спочатку в 61-му подорожчав у десять разів радянський рубль, і старі купюри і монети від 10 копійок стали недійсними. А ось п’ятаки зберегли свою ціну. Якби хто здогадався зібрати у шістдесятому році тисячу рублів п’ятаками, то став би в один день вдесятеро багатшим. Тоді, у 61-му, був з цього приводу указ. Введені цим указом рублі та копійки зникли без всякого указу якось самі собою разом із країною, яка їх випускала. Саме тоді з’явились сумновідомі купоно-карбованці й всі ми стали за два роки «мільйонерами». І нарешті у 96-му з’явилась нинішня гривня. Тож за всіма ознаками наші гроші у мирний час не «живуть» більше двадцяти і менше п’яти років. Тож гривня вже у тому віці, коли її цілком можна відмінити. Так воно і буде. Не мине й десяти років, як всі гривні і копійки відправляться до музеїв та колекцій. Гривню замінить або євро, або рубль. Залежно від того, куди спрямує нашу політику наша із задоволенням обрана влада. А як же долар, запитаєте? А ось долар нікуди не подінеться. Він і зараз є справжньою українською валютою. Кажуть, що у нас на руках цих доларів понад двадцять п’ять мільярдів готівкою. Практично ще один державний бюджет ми носимо в гаманцях, тримаємо у конвертах, схованках і сейфах. Гривня ж виконує роль верхнього одягу, який ми вдягаємо на наші долари, коли виносимо їх на люди, тобто в магазин. Тепер цей одяг буде трохи сильніше дзвеніти, а ми будемо схожі на зайця в алюмінієвих трусах із дитячої пісні шістдесятих років. Про що продзвенить нам терміново впроваджувана дзвінка монета? Про нашу бідність чи про нашу заможність, про наше зростання чи про наш занепад? Власне, дзвеніти грошам у кишенях та гаманцях не обов’язково. Можна і шурхотіти. Тихо із ледь помітною посмішкою жінки, народженої у Новоград-Волинському, вартістю двісті гривень.