10/24/2003 | Майдан-ІНФОРМ

А тим часом Росія прекрасно знає чого вона хоче.

Український президент Леонід Кучма заявив що він вважає що статус Керченської затоки та Азовського моря повинен відповідати статусу внутрішньої водойми Росії та України.

В конкретній ситуації відмови Росії від делімітації кордонів в Азовському морі це означає що ця делімітація не буде проходити за чіткими нормами, передбаченими міжнародним правом та постановами ООН, а довільним чином, тобто під нахабним силовим тиском Росії, який вона вже продемонструвала своєю поведінкою при побудові дамби до українського острова Тузла і на перговорах в Москві на цю тему.

Окрім того Росія наполягає на тому аби кордон в Азовському морі проходив не по воді, а по дну. В перекладі з російського дипломатичного жаргону на нормальну мову це означає що Росія збирається ловитии рибу і водити свої військові судна по всьому Азовському морю, одночасно вимагаючи від України погодження її навіть найнезначніших дій у своїх водах. Саме така ситуація зараз склалася у Каспійському морі, де Росія розмежувала загальноприйнятим чином свій кордон лише з Іраном, тобто по старому радянсько-іранському кордоні.

Визнання статусу "внутрішньої водойми" ставить під питання і саму можливу лінію кордону "по дну", оскільки Росія твердо намірена забрати собі ті ділянки Азовського моря , де нещодавно виявлені значні поклади нафти і газу.

В ситуації з островом Тузла Росія може дуже просто вирішити проблеми проходу суден через Керченську затоку , промивши свій власний судноплавний фарватер на своїй зоні Керченської протоки. Тим більше що український керченсько-енікальський канал , яким зараз проходять судна, також потребує постійного очищення і поглиблення, на що й витрачаються гроші, які Україна бере за прохід суден.

Однак Росія визнала за краще будувати абсолютно безкорисну з господарського погляду дамбу, в надії на те що Україна рано чи пізно погодиться на безплатний прохід російських суден в режимі "внутрішньої водойми"