1926-й рік про сучасне політичне роздоріжжя
11/03/2003 | Інший
1926-й рік про сучасне політичне роздоріжжя
http://www.inshi.info/txt/bez_izmiv.shtml
Теперішній союз націоналістичних партій України з українськими демократами відверто дратує.
Дратує те, що споворюється глибинний сенс націоналізму. Проте, так було завжди. Бо завжди є хтось, кому вигідно мобілізувати прихильників гасла "Нація понад усе".
Можливо, зараз так відбувається через необізнаність чи нехтування сучасними правими клясикою традиційного націоналізму.
Тож зануримось у 1926-й рік, коли Дмитро Донцов намагався вкарбувати в серця власних сучасників:
"Мусимо змести з дороги всі декадентські доктрини, що заважають консолідації нації довкола одного ідеалу: всі ці лібералізми, демократизми, соціялізми, всесвітянство, пацифізми. Кожна з цих ідей має відповісти на запитання: чи вона скріплює націю, чи спричинюється до її могутності, чи, навпаки, її ослаблює.
...Нас учили шукати чогось, "щоб стояло вище над усіми націоналізмами", "всіх людей всіх вір признати братами", шукати "інтернаціональної загально-людської правди", виступати "під більш людяним прапором, аніж релігійний та національний фанатизм", "без зараннього рішення справ дальшої будучини...".
Якраз навпаки!
Нісенітницею є "інтернаціональна правда". Коли це не лише мрія, то лише плащик для заборчої чужої ідеї, як-от російське слов'янофільство або большевізм.
Нісенітницею є "загальнолюдська точка погляду" в політиці, бо точок погляду є стільки, скільки націй.
Інтернаціоналізм, слушно зауважив провідник фашизму, як любов - до цього належать двоє. Коли ж цей інтернаціоналізм "без взаємности" засвоює собі нація підбита, це політичний онанізм, не гідний нації, що хоче стати вільною".
Так якого бісу нам знову нав'язують суперечки про західний чи східний вектори, про ЄЕП та ЕС, про ГУАМ, про спільні з Росією вільні економічні зони, про рік Росії в Україні, про "національний демократизм", про конфлікт Право- та Лівобережжя, про другу державну мову, про чужу військову базу на теренах України та безліч інших засмоктаних тем?
Відповіді на всі ці питання випливають із постулятів тієї єдиної ідеольогії, яка, прагнучи нашої державності, виборювала її збройних шляхом - по-дорослому!
Наведені рядки процитовано за моноґрафією Дм.Донцова "Націоналізм" (Львів, Кальварія, 2001, стор.408), яку було написано ще в 1926 році.
http://www.inshi.info/txt/bez_izmiv.shtml
http://www.inshi.info/txt/bez_izmiv.shtml
Теперішній союз націоналістичних партій України з українськими демократами відверто дратує.
Дратує те, що споворюється глибинний сенс націоналізму. Проте, так було завжди. Бо завжди є хтось, кому вигідно мобілізувати прихильників гасла "Нація понад усе".
Можливо, зараз так відбувається через необізнаність чи нехтування сучасними правими клясикою традиційного націоналізму.
Тож зануримось у 1926-й рік, коли Дмитро Донцов намагався вкарбувати в серця власних сучасників:
"Мусимо змести з дороги всі декадентські доктрини, що заважають консолідації нації довкола одного ідеалу: всі ці лібералізми, демократизми, соціялізми, всесвітянство, пацифізми. Кожна з цих ідей має відповісти на запитання: чи вона скріплює націю, чи спричинюється до її могутності, чи, навпаки, її ослаблює.
...Нас учили шукати чогось, "щоб стояло вище над усіми націоналізмами", "всіх людей всіх вір признати братами", шукати "інтернаціональної загально-людської правди", виступати "під більш людяним прапором, аніж релігійний та національний фанатизм", "без зараннього рішення справ дальшої будучини...".
Якраз навпаки!
Нісенітницею є "інтернаціональна правда". Коли це не лише мрія, то лише плащик для заборчої чужої ідеї, як-от російське слов'янофільство або большевізм.
Нісенітницею є "загальнолюдська точка погляду" в політиці, бо точок погляду є стільки, скільки націй.
Інтернаціоналізм, слушно зауважив провідник фашизму, як любов - до цього належать двоє. Коли ж цей інтернаціоналізм "без взаємности" засвоює собі нація підбита, це політичний онанізм, не гідний нації, що хоче стати вільною".
Так якого бісу нам знову нав'язують суперечки про західний чи східний вектори, про ЄЕП та ЕС, про ГУАМ, про спільні з Росією вільні економічні зони, про рік Росії в Україні, про "національний демократизм", про конфлікт Право- та Лівобережжя, про другу державну мову, про чужу військову базу на теренах України та безліч інших засмоктаних тем?
Відповіді на всі ці питання випливають із постулятів тієї єдиної ідеольогії, яка, прагнучи нашої державності, виборювала її збройних шляхом - по-дорослому!
Наведені рядки процитовано за моноґрафією Дм.Донцова "Націоналізм" (Львів, Кальварія, 2001, стор.408), яку було написано ще в 1926 році.
http://www.inshi.info/txt/bez_izmiv.shtml