А СЬОГОДНІ - ТИСЯЧНИЙ!
11/07/2003 | M.V.
А СЬОГОДНІ - ТИСЯЧНИЙ!
Напевне, коротшої передовиці не писав ще жоден редактор. І не тому, що цейтнот чи забув, як до тисячі рахувати. Здається, про творення кожного з номерів "Світлиці", які випали на мою долю, міг би, як і будь-хто з колег, розповісти цілу історію. Бо то ж таки вже історія: і підвали-темниці, і "бандеровско-руховские" ярлики, і вічна кримська безпритульність української газети та й мови нашої державної - тепер же знати її, хоч поволеньки, але вже стає престижним. А помічати, вітати і, що найзнаменніше, - читати українську, державницьку, просвітницьку "Кримську світлицю", нарешті, стає просто модним (подивіться, скільки у нас сьогодні поважних і вдячних читачів!).
Тож, напевне, все було і є недаремним: терни, втрати, випробування. Спасибі усім, хто всі ці роки й номери - аж до тисячного! - був поруч, хто підставляв плечі й серця, хто вірив у те, ради чого твориться наша "Світлиця" - не тільки газетна, але й Державна.
Нам би дуже хотілося, щоб таких світлих, щирих, відкритих людей, будівничих нашої спільної української державної долі, ставало все більше, щоб нас усіх єднала свята і вічна мета: навести, нарешті, у своїй державі лад і зажити по-людськи, як ми того варті. Якщо ми своєю першою тисячею "Світлиць" хоч трохи освітили людям шлях до цієї мети, якщо допомагали їм краще розуміти один одного і на цьому шляху єднатися, значить, ми творили нашу газету не даремно!
Погляньте ще раз, хто нас сьогодні вітає, кого - незалежно від позиції чи опозиції - поєднало наше світле газетне свято. Усім у житті потрібна СВІТЛИЦЯ - і вона не обов`язково має бути газетою! Це те, можливо, ради чого ми усі живемо...
То хіба ж не варто для цього творити тисяча за тисячею нашу рідну "Світличку"?
Віктор КАЧУЛА, головний редактор.
***
Сьогодні п'ятниця - час читати "Кримську Світлицю"! Тим більше - тисячний номер!
http://svitlytsia.crimea.ua/
Напевне, коротшої передовиці не писав ще жоден редактор. І не тому, що цейтнот чи забув, як до тисячі рахувати. Здається, про творення кожного з номерів "Світлиці", які випали на мою долю, міг би, як і будь-хто з колег, розповісти цілу історію. Бо то ж таки вже історія: і підвали-темниці, і "бандеровско-руховские" ярлики, і вічна кримська безпритульність української газети та й мови нашої державної - тепер же знати її, хоч поволеньки, але вже стає престижним. А помічати, вітати і, що найзнаменніше, - читати українську, державницьку, просвітницьку "Кримську світлицю", нарешті, стає просто модним (подивіться, скільки у нас сьогодні поважних і вдячних читачів!).
Тож, напевне, все було і є недаремним: терни, втрати, випробування. Спасибі усім, хто всі ці роки й номери - аж до тисячного! - був поруч, хто підставляв плечі й серця, хто вірив у те, ради чого твориться наша "Світлиця" - не тільки газетна, але й Державна.
Нам би дуже хотілося, щоб таких світлих, щирих, відкритих людей, будівничих нашої спільної української державної долі, ставало все більше, щоб нас усіх єднала свята і вічна мета: навести, нарешті, у своїй державі лад і зажити по-людськи, як ми того варті. Якщо ми своєю першою тисячею "Світлиць" хоч трохи освітили людям шлях до цієї мети, якщо допомагали їм краще розуміти один одного і на цьому шляху єднатися, значить, ми творили нашу газету не даремно!
Погляньте ще раз, хто нас сьогодні вітає, кого - незалежно від позиції чи опозиції - поєднало наше світле газетне свято. Усім у житті потрібна СВІТЛИЦЯ - і вона не обов`язково має бути газетою! Це те, можливо, ради чого ми усі живемо...
То хіба ж не варто для цього творити тисяча за тисячею нашу рідну "Світличку"?
Віктор КАЧУЛА, головний редактор.
***
Сьогодні п'ятниця - час читати "Кримську Світлицю"! Тим більше - тисячний номер!
http://svitlytsia.crimea.ua/
Відповіді
2003.11.07 | Анатолій
ПОЗДОРОВЛЯЄМО! (-)
2003.11.07 | Franko
Вітаю!!! І від щирого серця ДЯКУЮ!!! (-)