11/08/2003 | Майдан-ІНФОРМ

7 листопада о 19 год. 15 хв. невідома особа зателефонувала на домашній телефон донецькому журналісту Володимиру Бойку з погрозами фізичної розправи. Журналіст негайно повідомив про це міліцію, подав заяву про порушення кримінальної справи.

Ми зв'язалися з В.Бойком, ось що він розповів.

Володимире, якого характеру були погрози?

Невідомий сказав, що я вже дописався. Якщо дослівно - то ``тюрємной параші понюхал, теперь башку атабйом. За базар і ти атвєтіш''

Ви не припускаєте, що погрози викликані Вашою недавньою статтею про ``Вальпургієвий день'' у Донецьку? Кажуть, та стаття дуже образила керівництво Донецької області.

Я категорично відкидаю саму можливість будь-якої помсти з боку перших осіб області. Скоріше, могла бути протилежна ситуація - хтось міг захотіти виставити в непривабливому вигляді героїв тієї публікації і організував дзвінок з погрозами з суто провокативною метою. Але, треба сказати, що на провокацію ті погрози також не походили, оскільки не звучало ніякої конкретики - які статті, який ``базар''?

А може мався на увазі не базар, а ринок - якраз 7 листопада Геннадію Васильєву доводилося в парламенті відповідати на гострі запитання, викликані Вашою статтею про Покровський ринок у Донецьку, який, начебто, ``кришує'' майбутній Генеральний прокурор?

Я глибоко переконаний, що люди рівня Васильєва повинні прораховувати свої вчинки бодай на два-три кроки вперед і тому також відкидаю подібне припущення. Інша річ - це вся та донецька босота, яка працює ``під дахом'' героїв моїх матеріалів і яка дуже уважно їх читає. Наприклад, за кілька годин до дзвінка я узнав, що один кримінальний авторитет Донецька дуже обурювався моєю статтею про нелегальні шахти, оскільки в матеріалі прозвучала назва належної йому фірми. Тому з якоюсь конкретною статтею я цей дзвоник доки пов'язати не можу. І вважаю гадання на тему, хто б за цим міг стояти взагалі некоректним. Я зробив заяву в міліцію, передав останні публікації - нехай правоохоронний орган проведе розслідування.

Якщо мала місця провокація, спрямована проти керівників області - хуліганів моментально знайдуть. Якщо ж погрози є реальними, то ніхто зловмисників розшукувати не стане - тут я вже маю чималий досвід. І ще один факт. Мою заяву передано в Київський райвідділ міліції міста Донецька - за місцем мого проживання. Але в мене є підстави вважати, що
саме цей райвідділ не стане дуже ретельно шукати зловмисників після того, як я сфотографував 30 жовтня 2003 року заступника начальника цього міліцейського підрозділу С.Кочергіна біля Палацу Молоді ``Юність''.

Міліцейський начальник з рацією в руці підтримував контакт з невідомими особами, які застосовували фізичну силу до народних депутатів Є.Червоненка та Ю.Павленка. Ясна річ, що від мого репортажу працівники міліції не в захваті. Тому я вирішив повідомити про телефонні погрози не тільки в міліцію, але й в обласне відділення СБУ. Зателефонував черговому, назвав себе, пояснив, що я журналістом, акредитованим при Верховній Раді, пишу на гострі теми, розповів про дзвоник і характер погроз, попрохав поставити про це до відома начальство. Черговий сказав, що це їх не стосується й кинув трубку.


Ми хочемо висловити свою солідарність та підтримку Володимиру Бойку, та обіцяємо докласти зусиль для забезпечення права всіх журналістів на безперешкодне висловлення своєї позиції.

Зараз ми готуємо звернення до Комітету ВР України з питань свободи слова та інформації, з проханням захистити журналіста та убезпечити його від розправи за виконання ним своєї професійної діяльності