11/21/2003 | Лисий

Лаборант Едісона, відправлений до Франції вивчити апарат Шарля Кро, виконав своє завдання на "відмінно", і 21 листопада 1877 року Томас Альва Едісон продемонстрував свій варіант пристрою француза. Майстер вдосконалювати винаходи потім згадував: "Як не дивно, він запрацював під час першого ж випробовування".

Едісон приставив мембрану з голкою до вкритого станіолем валику і, обертаючи ручку, змусив голку соватися вздовж циліндру. А сам заспівав якусь фігню, типу "Мері мала овечку, ой люлі, да разлюлі". Прокрутив голку назад, вклав її в борозну, і з трубки тихенько почув сам себе.

Коли через рік лаборант демонстрував "удосконалений інструмент для контролю і відтворення звуків" - який з метою скорочення антично назвали фонографом - у Паризькій академії наук, він отримав по пиці від академіка Бульо. Той кинувся на американця з криком "Я не дозволю різним там черевомовцям морочити нам голови!"

Потім фонограф удосконалили. Валик покривали воском, і ці циліндри служили вірою і правдою сто років - останній валик для фонографа випустили у 1929 році. Завдяки цим поцарапаним восковим штукам ми маємо можливість почути, скажімо, Лесю Українку.

Вдосконалення тривали. Едісон рубав бабки, створюючи біржові апарати й телеграфні пристрої для "Вестерн Юніон", а його фонограф перетворився на грамофон з пласким ебонітовим диском. Це дало можливість тиражувати записи. В 1896-ому винайшли двигун для грамофона, і його вже не потрібно було постійно крутити власноруч.

У 1920-их механікоакустичний принцип замінили на електроакустичний - підсилений електричний сигнал перетворювався в механічні коливання різця. Платівки стали якіснішими, полімерна хімія подарувала меломанам вініл, диски нарізалися з двох сторін і оберталися зі швидкість 45 обертів на хвилину. Радянські меломани наслідували Едісона, ріжучи канавки з треками різних там "жучків-ударників" на рентгенівських знімках.

Сталеві голки змінилися на п'єзоелектричні. Писалися два окремі записи по стінкам канавок - запанувала ера стерео.

І закружило-понєсло: аналогові компакт-касети, лазерні диски, міні-диски, аж до цифрового диктофончика "Тошиба", який, за твердженням Мельниченка, лежав під елегантним діванчиком, активуючись на хрипкий суржик.


...Я розумію, що Майдан з'явився б і без цього диктофону. Я розумію, що подію, яка привела до створення Майдану, можна було б знайти й іншу - якби ж, звичайно, знати, коли людина вперше захистила себе від знахабнілих можновладців. Але я вдячний усім науковцям і винахідникам України і світу за те, що я зараз прийду додому, обійму моє сонечко і ми сядемо пити чай, поставивши... е-е-е... ну, скажімо, "Восени" ТНМК, чи "В белом гетто" 69, чи "Кедь ми вийшла карта" Чубая, або ж, найімовірніше, послухаємо-но ми "Чамбавамбу" "Politics Is This Year' Thing!!!".

Бо так воно ж і є.

ЯКБИ Я БУВ У БЕНКЕТНІЙ ЗАЛІ

За науку!