12/11/2003 | микола

ЯК ДІДА ІВАНА ГРАМОТНІСТЬ ПІДВЕЛА

Не за синіми морями, не за високими горами - на околиці села Грузятин, що сховалося в забутому Богом глухому закутку Маневиччини, доживає віку двійко стареньких.
Голові сім'ї Івану Микитовичу Клімчуку під 80. Учасник війни, інвалід 2-ї групи, переніс кілька важких операцій, зокрема, в онкодиспансері. Мізерної пенсії не вистачає й на ліки. Є город, сінокіс. Як у кожного доброго господаря - кінь та корова, кури гребуться на подвірТ. Ошатна сільська хата ніби вбралася в коралове намисто. Пісенна калина для стареньких - і окраса двору, і ліки на зиму.
Нещодавно бігав покосами їхній улюбленець 3 річний лошак. Такі надії на нього покладали? Довелось терміново продати. Щоб заплатити штраф, який наклала на них Маневицька філія ВАТ "Волиньобленерго", контролери якої переконані, що подружжя Клімчуків поцупило в них шмат електроенергії. Зірвали, мовляв, пломби і коліщатка електролічильника крутанули у протилежний бік. Докази? Прямих жодних. Але ковпачок лічильника чомусь почеплений догори ногами і пломби святая святих у справі перевірки й обліку порушені.
Дивлюся на тремтячі вузлуваті руки господаря, який підсліпувато мружиться на гостей. У колесо воза він палкою ще потрапить, але щоб викруткою коліщатка лічильника підкручувати? До такого додуматись можна хіба що з бодуна - на важке й не втолене похмілля...
Минулого року напередодні серпневих свят навідалися до села двоє контролерів із райцентру. Добряче начовгали ноги від хати до хати. Непроста це справа - лічильники перевірити і з господарями статечно погомоніти. Одні хазяї - люди з поняттями, все з півслова розуміють і далеким гостям раді невимовне, а такі, як оті Клімчуки, хоч і на одній вулиці живуть, або не добачають, або не дочувають, або, що найгірше, - не все одразу розуміють...
З такими розмова коротка: акт про порушення на бочку - будуть знати, як енергію споживати'
Дали й Івану Микитовичу такий акт на підпис. І він, не читаючи, бо очі все одно не бачать, чирканув його там, де тицьнули пальцем. Бо ж запевняли хлопці, що це звичайнісінька стандартна процедура.
Ще й сам того лічильника у другий кінець району, аж у Маневичі, попер своїм коштом на експертизу. Комісія в райцентрі провела експертний огляд електроприладу, і їй здалося, що хтось у ньому колись порпався подряпинку якусь виявили. Хто там дряпав чи коли збирали механізм, чи коли встановлювали, чи коли знімали для перевірки й сама лічильникова душа по щирості не згадає. Але тут уже все одне до одного зійшлося: електроенергію в районі крадуть? Ще й як! Не піймаєш нікого - який ти в біса контролер? Самому за збитки платити?
Може, й справді там баба віником павутиння знімала - зачепила дротика, на якому та клята пломба обіруч трималася? У житті все буває. Але таке вже ваше щастя, шановні: до написання акта треба було порозумітися. Тоді ще можна було, мабуть, по-людськи щось вирішити. А після комісії -плати, діду, гроші!
Як не божився Іван Микитович, що жодних дій, спрямованих на заниження показів лічильника він не чинив, ніхто не слухав.
І хоча при експертному огляді - це офіційний висновок - предметів чи пристроїв, які можна було б використати для зменшення показів лічильника, чи приладів, заради яких це варто було б робити, не виявили (у хаті - ні телевізора, ні холодильника, ні пральної машини, ні електрообігрівачів, ні електромоторів чи інших ласих до струму прибамбасів - лише 2 лампочки), нарахували Клімчуку штрафу 657 гри. і 7 копійок.
Онук Микола, що проживає в Луцьку, звернувся до Волинського територіального представництва Національної комісії регулювання електроенергетики України з приводу неправомірності нарахування штрафу. Її начальник П.О.Ставецький погодився з тим, що документи, які оформили колеги з Маневич (і акт про порушення правил користування електроенергією, і акт експертного огляду електролічильника) складені з численними порушеннями. Тому в листі до директора Маневицької філії ВАТ "Волинь-обленерго" п.В.Хітька вказав: "Враховуючи динаміку споживання електричної енергії в 1996-2002 роках (практично на одному рівні) та порушення в оформленні вищезазначених документів, пропонуємо повторно розглянути питання факту втручання у лічильний механізм приладу обліку та вжити заходів щодо недопущення надалі порушень щодо оформлення документів".
Якщо перекласти документ із ділової мови на загальнодоступну, його можна прочитати так: "Хлопці, майте совість! Ніхто нічого не крав, бо не було потреби і не було як. Старі платили справно за електроенергію. А ви самі навіть папера належним чином скласти не годні. Може, налякали діда з бабою - та й доста"
Та у Маневичах вперлися. А може, грамотний юрист порадив не відступати: дід своїм необережним підписом сам на себе біду накликав. Для юриста довести справу до виграшу - справа честі. Йому старі з Грузятина - родичі, чи що? Мабуть, керівники Маневицької філії "Волиньобленерго" - по-своєму порядні люди. Навіть добросерді. Та їх поставили керувати великим господарством, а не сентименти сопливі розводити. Підписав споживач акт про порушення ним правил використання електроенергії - значить, визнав своє зловживання!
І навіщо ви за Польщі грамоти вчилися, діду Іване? На вас, на неосвіченого, у рідній державі все одно ніхто б із чиновників не зважав, але не таким ображеним і приниженим ви почувалися б...
У діючому механізмі всі коліщатка мають крутитися злагоджено. Це й довела повторна відповідь п.О.Ставицького внуку Івана Микитовича: "Розрахунок збитків здійснено у відповідності до методики обчислення розміру відшкодування збитків... У разі незгоди з нарахованою сумою... Ви можете звернутися до господарського суду".
До суду Іван Микитович звернеться. Та перед тим зробить стратегічну помилку. Причина - послання від Маневицької філії "Волиньобленерго" на фірмовому бланку. Воно починалося так поштиво: "Шановний П.КЛІМЧУК І.М.. згідно п.37 І п.53 Правил користування електричною енергією для населення направляємо для оплати розрахунок суми відшкодування збитків, які заподіяні Вами... Пропонуємо протягом 10 днів відшкодувати збитки і внести в касу Маневицької філії в сумі 657 грн. 07 коп. та оплатити за повірку і встановлення ел. лічильника. У випадку порушення встановленого терміну

або Вашої відмови відшкодувати збитки в добровільному порядку ми будемо змушені припинити постачання електричної енергії і звернутись з позовом до суду для примусового стягнення пред'явленої суми...
Начальник відділу збуту енергії Р.Ф.Оксенюк".
Чи оте "шановний" і "пане" у зверненні, чи ввічлива погроза - відріжемо, мовляв, Вам дрота, а може, вихована десятиліттями звичка скорятися написаному на бланку з печаткою (для селян - то все від влади, а влада, яка не є, - від Бога), та скручений болячками і погрозами Іван Микитович добровільно сплатив штраф. Навіть не зауваживши, що послання Маневицької Філії за вих.№2034 позначене 28.02.2002 р.. тобто виписане на ПІВРОКУ раніше, ніж сталася пригода з електролічильником...
Знаю в Луцьку одного "харизматичного" партійного лідера, в якого комунальних боргів назбиралося на кілька тисяч. Він далеко не рядовий державний чиновник і добре знає, що класичного ЖЕКу, якому заборгував, давно вже не існує, а нове комунут-ворення нехай ще доведе за час, відведений на стягнення заборгованості, що саме воно, а не хтось інший, має право збирати чужі й задавнені борги. І б'є чоловік себе у груди: я б і радий платити, та кому?! Де він той єдиний і законний власник заборгованих мною грошей?! Покажіть його мені! І ні суди цього лідера не беруть, ні прокурори, ні Кривицький з його уславленою принциповістю - ніхто!
Вам би, діде Іване, отаку харизму і безсоромність! А ви туди ж - судитись і вимагати відшкодування моральних збитків! Це з вашим здоров'ям і статками?
Один із суддів, виснажений законодавче вивіреним, але, якщо по-людськи, цинічно безсоромним знущанням над старою і хворою людиною, попри щойно підписану відмову в задоволенні його позову, скрушно поспівчував: "/ навіщо ви платили, Іване Микитовичу? Все могло б бути інакше..."
Вкотре перечитую купу документів: скарги, заяви, пояснення, довідки, ухвали судів. Як допомогти людині, яка через доброзичливість, поступливість і безконфліктність - одвічні селянські чесноти - потрапила у халепу?
Суди нічого вже не змінять - не бідному чоловікові тягатися з могутнім монополістом в одному з найглухіших сільських районів. Якщо суддя й побачить якусь зачіпку на його користь у ду-у-уже вже цікавих - і за змістом, і за формою викладу - документах енергетиків, то чи забажає він вчитуватись у них сумними осінніми вечорами в будинку без дротів і струму? Волинські судді - не камікадзе. Їхній піонерський запал вичерпався ще до нашої ери, до незалежницької.
Може, описати все, як було, Ніні Карпачовій, уповноваженому Верховної Ради з прав людини, чи Ользі Колінько, комітет якої допомагає владі підтримувати бодай якийсь авторитет напередодні виборів? Бо рішення має приймати людина, спроможна встановити справедливість, а не формальну "законність", виведену з паперових зачіпок і нічим не підтверджених здогадок.
Чи, може, звернутися у Страсбурзький міжнародний суд із позовом до Держави Україна? Нехай європейські юристи прокоментують шедеври чиновницької заповзятливості і "принциповості" та офіційну реакцію на них українських суддів. Ото Європа посміється!
Як там у нашій Конституції? "Держава відповідає перед людиною за свою діяльність"? То хай і відповість.
Воно, звичайно, можна з окопів, що утворились на дорозі, відстрілюватись від нових контролерів та інших "друзів народу" з райцентру. І бронетехніка повстанців не подолала б (слава Богу, владці не засипали ці розлогі шанці, а пропили зібрані з людей гроші), але ж XXI століття надворі.
По-мирному хотілося б усе залагодити...
Олександр Харченка, голова Волинської правозахисної організації "За права людини і демократію".

For_klim@hotmail.com микола клімчук м.Луцьк