Re: Визволення Києва почалося! - Доній верхи на білому коні
12/13/2003 | Богдан
> В українському інтелектуальному середовищі ступор.
Так і є.
> Але ось диво: більшість колишніх борців за Україну таки поступово перетікає до Києва, але злоба на місто тільки посилюється. Так, мій давній приятель по УСС Олег Х. із Чернівців, перебравшись до столиці, постійно при кожній зустрічі скаржиться на те, що в Києві все російськомовне (але зі своїм безпосереднім керівництвом, тим не менш, спілкується саме російською!).
Щира правда! Багато хто, переїхавши з більш-менш україномовного комфортного середовища, у новому для себе російськомовному, як то кажуть, зовсім не тримає удару. В декого навіть виникає відчуття, що вони перебувають на чужій території. Що є повною нісенітницею, коли йдеться про Київ - рідне і святе місто для всіх українців! Ми тут на своїй території!
> Київ не потребує мого заступництва. Але я потребую сказати пару слів про свій Київ, про Український Київ. Те, що йому 1500 років – це, звісно, абсолютна антинаукова нісенітниця.
Києву значно більше років.
>Але, незалежно від його «давності» чи історії, я люблю своє місто. Не тому, що воно найгарніше. Я досить поїздив по світу і бачив архітектуру й ефектнішу. Не тому, що воно давнє. Є міста з глибшою й багатшою історію. Я люблю Київ тільки через те, що це моє рідне місто.
Київ - рідне місто для кожного українця, хоч би де він народився і виріс. Тому кожен українець мусить його любити, якщо він і справді українець.
>Але я знаю, що Киів був завжди українським.
Треба, щоб це затямили собі всі. Раз і назавжди.
> Тому так боляче, коли нині вже не москалі, не комуняки, а ті, хто був поруч, від перевтоми починають шукати ворога у подобі всієї Наддніпрянщини. Не дивно те, що найбільше це сподобалося московським українофобським політикам. Можна залізти в Інтернет і подивитися, хто найбільше піарить наших галицьких сепаратистів.
Дехто й справді не розуміє, що шукаючи легшого, "реальнішого" варіянту боротьби, можна втрати геть усе разом з Галичиною. Бо без Києва не існує України. Ніякої.
> Хто не хоче бути українцем, а натомість тільки там русином, західноукраїнцем, донбасівцем, новоросом – то будь ласка! Насильно українцем бути неможливо. Не хочете бути українцями – валіть! Валіть із мого Києва та моєї України!
Згоден.
Так і є.
> Але ось диво: більшість колишніх борців за Україну таки поступово перетікає до Києва, але злоба на місто тільки посилюється. Так, мій давній приятель по УСС Олег Х. із Чернівців, перебравшись до столиці, постійно при кожній зустрічі скаржиться на те, що в Києві все російськомовне (але зі своїм безпосереднім керівництвом, тим не менш, спілкується саме російською!).
Щира правда! Багато хто, переїхавши з більш-менш україномовного комфортного середовища, у новому для себе російськомовному, як то кажуть, зовсім не тримає удару. В декого навіть виникає відчуття, що вони перебувають на чужій території. Що є повною нісенітницею, коли йдеться про Київ - рідне і святе місто для всіх українців! Ми тут на своїй території!
> Київ не потребує мого заступництва. Але я потребую сказати пару слів про свій Київ, про Український Київ. Те, що йому 1500 років – це, звісно, абсолютна антинаукова нісенітниця.
Києву значно більше років.
>Але, незалежно від його «давності» чи історії, я люблю своє місто. Не тому, що воно найгарніше. Я досить поїздив по світу і бачив архітектуру й ефектнішу. Не тому, що воно давнє. Є міста з глибшою й багатшою історію. Я люблю Київ тільки через те, що це моє рідне місто.
Київ - рідне місто для кожного українця, хоч би де він народився і виріс. Тому кожен українець мусить його любити, якщо він і справді українець.
>Але я знаю, що Киів був завжди українським.
Треба, щоб це затямили собі всі. Раз і назавжди.
> Тому так боляче, коли нині вже не москалі, не комуняки, а ті, хто був поруч, від перевтоми починають шукати ворога у подобі всієї Наддніпрянщини. Не дивно те, що найбільше це сподобалося московським українофобським політикам. Можна залізти в Інтернет і подивитися, хто найбільше піарить наших галицьких сепаратистів.
Дехто й справді не розуміє, що шукаючи легшого, "реальнішого" варіянту боротьби, можна втрати геть усе разом з Галичиною. Бо без Києва не існує України. Ніякої.
> Хто не хоче бути українцем, а натомість тільки там русином, західноукраїнцем, донбасівцем, новоросом – то будь ласка! Насильно українцем бути неможливо. Не хочете бути українцями – валіть! Валіть із мого Києва та моєї України!
Згоден.
Відповіді
2003.12.13 | Pavlo Z.
Богдане, саме так!:)(-)