До кого і за кого дозволено молитися українцеві
04/17/2004 | Я
Євген ДУДАР
ДО КОГО І ЗА КОГО ДОЗВОЛЕНО МОЛИТИСЯ УКРАЇНЦЕВІ...
Ми, українці, дуже шануємо народну мудрість. Часто й домудровуємо: "Богові - Богове, кесареві - кесареве, сусідові - наше, гостеві - усе, собі... - та якось воно буде..."
І "якось" є.
Сусід господарює у нашій каті. Гості - хаміють і плюють нам у вічі. Ми витираємося і... шукаємо пояснення у Біблії: "Якщо тебе вдарили по одній щоці, підстав другу...". Та й шкодуємо, що у людини лише дві щоки... Це ж скільки задоволення можна було б доставити і зайшлим, і осілим...
А зайшлі і осілі набирають апетиту. Поїдають не лише наше, а й нас самих...
Розумні й врівноважені гуцули кажуть: "Покажи мені свою отару, і я скажу тобі, який ти пастух".
Одного "агнця" з великого стада "патріарха всія Росії" я зустрів у Печорській лаврі. Київській. Українській. Дуже молодий. Дуже симпатичний. І я дуже втішився: як добре, що на Господню стезю ступає молодь.
І захотілося мені щось приємне зробити цій "Божій людині".
- Слава Ісусу Христу! - кажу. - Так мило на вас дивитися... Його, щойно лагідні очі, запалали вогнем ненависті. Він інтенсивно клав на себе хресне знамення і слав на мене прокляття:
- Ізгинь, сатана! Ізгинь, сатана!
Я лапнув себе рукою за голову - рогів нема. За те місце, де мав би бути хвіст, - нема... "У чому ж справа?" - думаю.
Якась жіночка дивиться на мене поганьбленого й розгубленого:
- Це він тому, що ви українською мовою...
- Так я ж в Україні... У її серці - в столиці. На своїй землі... - чогось пояснюю сам собі. Бо ні "агнця", ні жінки поруч вже не було.
Дивлюся на святі хрести. Не можу втямити: як у тій Господній обителі, де має витати дух добра й злагоди, з'явився отой чорносутанний і чорнодуший шовіністичний сказ? Та розрадив себе народною мудрістю: "У кожному стаді є паршива вівця..." За Господньою порадою пробачив цій "вівці" її пархи - може воно хворе на голову чи на совість...
Але незадовго після цього випадку почув роздуми "пастуха" православної пастви "всія Росії" Алексія II... І все прояснилося. Виявляється, я живу не у своїй незалежній державі, ймення якій Україна, а "... на территории русской православной церкви". Яка разом з президентом Путіним "пытается сохранить вертикаль власти". Бо "...не может на территории русской православной церкви возникнуть 15 независимых автокефальных церквей...".
Бачте, разом з президентом Путіним, "вертикаль власти"... І головне - "сохранить!" Не дати тій "вертикали" похитнутися... Ні вліво, ні вправо.... Те, що імперія розпалася, - ще нічого не означає. Головне - втримати релігійну імперію. З її "вертикалью власти"... Всі, хто відхиляється від "вертикали" - "раскольники". І їм оголошується анафема. Тобто прокляття... На мене, бачте, також посипалися прокляття отого приблудного московитського барана лише за те, що заговорив до нього не на "вертикальном языке"...
Вихований у релігійній сім'ї, не можу уявити, як церква чи її служителі можуть проклинати? Коли я перший раз пішов до сповіді, то священик питав: "Чи не проклинав ти когось, хлопчику? Бо це найстрашніший гріх...".
І з того часу я міцно втямив, що проклинати не можна. Бо прокльони шлють лише погані люди, сатанинці й упирі. Церква, будь-яка (крім сатанинської), призвана прокляття знімати і від них оберігати, церква, яка кляне?.. Хіба вона служить Богові? Добру? Злагоді? Вона служить... "вертикали власти...".
Коли з'явився фільм Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу", російські шовіністичні
гавкуни та й "наші" притолочені "академіки" зняли лемент. Мовляв, за кого молитесь? За зрадника?.. А міністр культури Росії пан Швидкой, виходець з української "территории русской православной церкви", швиденько поспішив заявити, що цей фільм показувати в Росії "не желательно"... Та й, виявляється, у багатьох храмах московського патріархату й досі проклинають Мазепу... Не клянуть "Ірода" - Петра І, що наказав вирізати батуринців.
Не клянуть тих головорізів, що розбивали батуринських дітей головами об колоди. Не клянуть царицю-повію Катерину II, яка зруйнувала Січ і остаточно додушила Україну. Навіть Леніна й Сталіна не клянуть. Які вже й самі храми поруйнували... Мазепу клянуть. Того, що храми споруджував.,.
Звісно, як гласить народна мудрість: "Бог - не дитина і не послухає дурного галатина..." Навіть у священницькій рясі... Але сам факт, що церква проклинає - не робить цій церкві честі... Бо тільки Всевишньому дано право визначати, хто грішний, а хто праведний...
Преподобні прислужники московської "вертикали"! Розумію, що "центральную власть" ви зобов'язані підтримувати. "Вертикаль" є "вертикаль". Але давайте помізкуємо: кого "зрадив" гетьман Мазепа? Україну, якою тоді правив? Ні. Народ український, що прагнув визволитися? Ні. "Зрадив" загарбника України - російського царя. Пішов проти нього як проти поневолювача й деспота.
Дивує, чого це у церкви, яка "відділена від держави", болять так справи самодержавні? Хоч її "душпастирі" категорично твердять, що російське православ'я не має жодного стосунку до російської імперії. Ні петровської, ні путінської...
Скажіть, а який стосунок має до "святих справ" шарлатан і розпусник Гришка Распутін? Якого "центральная власть" вашої церкви намагається возвести у святі? Чим святим відзначився Іван Грозний, якого теж хочуть канонізувати? Тим. що убив рідного сина? Чи тим, що по "завойованих територіях", убиваючи батьків, "сволокал мальчиков", а потім, говорячи путінською термінологією, у "спецподразделениях" виховував з них "сволочь" - тобто яничарів?
Сучасний російський історик Геннадій Лісічкін стверджує: "...Православная церковь, окончательно превратившаяся после Петра І в своеобразный департамент государственного аппарата, целиком сросшаяся с самодержавием, а не с народом, вернее, вставшая на сторону его угнетателей, тоже не безгрешна..."
Ну, гріхи нехай визначає Господь. А ми звернемося до фактів. Влітку 1983 року я приїхав у рідне село на Тернопільщину. Зустрів голову сільради. Він бідкається: "Маю клопіт. Поступила вказівка зробити "ревізію" на цвинтарі. На хрестах, де Ісус розіп'ятий трьома цвяхами, тобто ступня на ступні, наказано повідбивати ноги... Бо це розп'яття католицьке, уніатське. І переробити на православне - ноги паралельно. Кожна прибита окремо... - потім з іронією додав: - Видно, що Москва розжилася на зайві цвяхи...".
Слава Богу, голові, як владі сільській, вистачило розуму й совісті. До вандалізму не вдався. І "вічний спокій" зостався у спокої.
Але отаким чином тодішні найвищі московські "батюшки" разом з компартійними "паханами" і "советской властью" розширювали "территорию русской православной церкви".
А сучасні найвищі московські "батюшки" вже б'ють тривогу, що "на территорию русской православной церкви наступает католицизм..."
Можна наводити чимало фактів, як на "территорию" Західної України наступало "русское православие". Священиків католиків та греко-католиків садили в тюрми, кидали в концтабори, вивозили до Сибіру, їх парафії займали "православні", яким люди боялися сповідатися. Бо сьогодні підеш до сповіді, а завтра - до тюрми...
Але Україна - "территория", яка так потрібна Росії, це не лише західні області. Тож не дивно, що світська й "духовна" Москва будь-яким чином намагається втримати "вертикаль власти". Починаючи з того, що служителі "української" церкви московського патріархату зомбують парафіян баєчками про "екуманістичні території", і закінчуючи бандитськими нападами чорносутанних "святенників" на служителів інших конфесій. Як це було на Конотопщині під час посвячення-знака, де має бути каплиця в пам'ять перемоги лід Конотопом..
Вірю щиро, що не всі українські священики московського патріархату за надані їм парафії, а ще може й ті гроші, які російська дума виділяє щоквартально на проросійську роботу "на территории бывшего Союза", готові віддати сусідові українські землі та українські душі. Як і не всі російські священики тих земель потребують. Є патріоти серед своїх, і є порядні серед чужих.
Але... На Різдво Христове слухав по радіо розмову настоятеля одного з російських храмів отця Сергія Правдолюбова. Розумний, толерантний, врівноважений. Здавалося, навіть щирий і справедливий. "Здавалося", бо коли питання торкнулося сув'язі церкви і влади та благословіння російських воїнів на "зачистки" в Чечні, він дещо злукавив. Проте і його можна зрозуміти. Над ним також "вертикаль власти". Та коли питання торкнулося міжконфесійних стосунків, то й він не втримався від спокуси кинути камінчик у город католиків. Мовляв, надто активізуються у Західній Україні... Ну тут вже воістину справедливо твердив В. Винниченко, що російський демократ закінчується там, де починається українське питання...
Нещодавно російська судова влада визнала полковника Буданова, що зґвалтував і задушив чеченську дівчину, психічно хворим. А ще задовго до цього показували по телевізору, як російські священики благословляли російське воїнство на війну в Чечні. Думаю, чи відчувають провину й на собі ті, що хресним знаменням благословили руки ката? А чи, може, дякують йому, що відстоював "территорию русской православной церкви...".
Свого ж, зазомбованого українського агнця, хочу спитати: чи розумів він, які "пастухи" його пасуть і куди його можуть загнати?
Молитва - дійство інтимне. Розмова людської душі з Богом. З Творцем цієї душі, Творцем самої людини. Людина має звертатися до свого Творця як дитина до вітця свого. Мовою тією, що дав їй отець. Зі щирістю і чесністю тією, яку виховали у ній змалечку.
І тут посередництво, надто чужомовне й абсолютно чужорідне, що сповідує чужинецькі "вертикали власти", шкодить щирому спілкуванню людини з Богом і самій людині...
Та повернімося до "величі" "Петра великого". Якого "зрадив" український гетьман Мазепа. Чого йому ніяк не може простити московська церква.
Геніальний російський письменник Лев Толстой, якого ніяк не можна запідозрити в українському націоналізмі чи у мазепинстві, дав Петрові I вичерпну характеристику: "С Петра Iначинаются особенно поразительные й особенно близкие и понятные нам ужасы русской истории, Беснующийся, пьяный, сгнивший от сифилиса зверь ? столетия губит людей, казнит, жжет, закапывает живих в землю, заточает жену, распутничает, ездит с подобием хреста из чубуков в виде детородных членов и подобиями Евангелий - ящиком с водкой коронует блядь свою и своего любовника, разоряет Россию и казнит сина... и не только не поминают его злодейств, но до сих пор не перестают восхваления доблестей зтого чудовища, и нет конца всякого рода памятников ему". (ПСС. М., 1936, т. 26. С. 568).
Якщо ви "великі преподобники" проклинаєте лицаря, що мав честь і гідність відступитися від цього чудовиська, намагався визволити з його неволі свій народ, то за кого ви молитеся? І кому служите?
Російська імперія у формі Радянського Союзу потерпіла крах. Але зосталася Імперська церква. І тільки дурна "вертикальная власть", яка хоче зліпити імперію нового типу, може відмовитися від такої "п'ятої колони" на "территории" інших незалежних держав. Які будь-що треба узалежнити. Це вигоди політичні. А є ж іще економічні. На "территории" України більше приходів "русской православной церкви", ніж у самій Росії. Вони і підгодовують свою "центральную власть". Отже і вершителів новоімперської центральної влади, і церковної - можна зрозуміти... Не можна зрозуміти лише отого нашого хохла-годувальника... Його тупої щедрості й вічної безпринципності. Бо чому нашим батюшкам, які так підгодовують оту "вертикальную власть" коштами української пастви, не віддати б ці кошти на створення дитячих притулків? І погодувати безпритульних дітей, зогріти їх, повернути до світла?.. Чи, може, вони, як і ті "повоєнні", що в Галичині служили "органам власти", також служать вірою і правдою чужій державі?.. Її інтересам? І задовольняють її імперські апетити?.. Тим самим плюючи у вічі своєму народові, витоптуючи його національні і духовні святині...
Почаївська лавра. Тернопілля. Край, де імперія витолочила фізично чи не найбільше свідомого українського люду. Московська церква і тут дотолочуе українські душі. Не кажу вже про те, що все тут зросійщене. Намагаються зрусифікувати й тих, хто відвідує цю святиню землі української.
Кажу екскурсоводові:
- Вибачте, ми приїхали з Києва, а не Пензи, чи Вятки. Прошу спілкуватися з нами та вести екскурсію українською мовою...
І цей жовторотий попик нагло, цинічно:
- А я не знаю украінского язика...
І кажуть мені на те почаївці з тривогою і болем, що Лавру вже ніби Москва збирається приватизувати...
І я думаю, хіба вона давно не приватизована Москвою? Ще тоді, коли нас "визволили". Хіба ця святиня землі української, яка віками була бастіоном українського духу, оберігала його від спольщення, сьогодні не допомагав тому пухові зросійщуватися?..
"Территория русской православной церкви..." Завтра ця церква й "Отче наш" приватизує. І координати неба. І буде по "вертикали власти" розподіляти, кому, як, скільки і за скільки молитися...
Кажуть, що в Росії побутує найдрібніша одиниця виміру демократи - "Один пукін". У дипломатичній копах України - "один черномирдик" - означає найдрібнішу одиницю виміру дипломатичної етики.
Говорять, що, в колах російського православ'я е також свої, найдрібніші одиниці виміру. Не знаю, чи вони побутують пише в Москві, чи й у нас, в Україні. Тобто "на территории русской православной церкви...". Та з приводу "территории" розкажу притчу.
Прийшли до бога троє чоловіків:
- Господи! Дай нам землі, щоб господарювати, дітей годувати!
- Добре, - каже Господь. - Кожен візьміть стільки, скільки кому треба. Відміряйте кроками. Хоч гектар, хоч два, а хоч і десять...
Один відміряв шмат нивки, лісочок, ставочок і каже:
- Дякую тобі. Боже! Досить із мене... Другий каже:
- Вибач мені, Господи, що я взяв трішки більше. Але у мене - більша дітей...
А третій... Йде і йде. Побачив, що сонце клониться до заходу, перейшов на біг. Думав: "Іще б шмат встигнути відміряти..." Та виснажився, упав, але викинув уперед руки А сказав останні слова: "І це, Боже, моя територія..."
Дриґнув ногами і... околів...
Господь ускресив його і питає:
- Чи вже, тобі, чоловіче, досить цього?
- Трішки, Господоньку, перепочину і побіжу далі...
Кажуть, бігає досі... Ніде не може зупинитися. Бо земля, на яку ступав, горить під його ногами...
Столиця №4, 2003 р.
ДО КОГО І ЗА КОГО ДОЗВОЛЕНО МОЛИТИСЯ УКРАЇНЦЕВІ...
Ми, українці, дуже шануємо народну мудрість. Часто й домудровуємо: "Богові - Богове, кесареві - кесареве, сусідові - наше, гостеві - усе, собі... - та якось воно буде..."
І "якось" є.
Сусід господарює у нашій каті. Гості - хаміють і плюють нам у вічі. Ми витираємося і... шукаємо пояснення у Біблії: "Якщо тебе вдарили по одній щоці, підстав другу...". Та й шкодуємо, що у людини лише дві щоки... Це ж скільки задоволення можна було б доставити і зайшлим, і осілим...
А зайшлі і осілі набирають апетиту. Поїдають не лише наше, а й нас самих...
Розумні й врівноважені гуцули кажуть: "Покажи мені свою отару, і я скажу тобі, який ти пастух".
Одного "агнця" з великого стада "патріарха всія Росії" я зустрів у Печорській лаврі. Київській. Українській. Дуже молодий. Дуже симпатичний. І я дуже втішився: як добре, що на Господню стезю ступає молодь.
І захотілося мені щось приємне зробити цій "Божій людині".
- Слава Ісусу Христу! - кажу. - Так мило на вас дивитися... Його, щойно лагідні очі, запалали вогнем ненависті. Він інтенсивно клав на себе хресне знамення і слав на мене прокляття:
- Ізгинь, сатана! Ізгинь, сатана!
Я лапнув себе рукою за голову - рогів нема. За те місце, де мав би бути хвіст, - нема... "У чому ж справа?" - думаю.
Якась жіночка дивиться на мене поганьбленого й розгубленого:
- Це він тому, що ви українською мовою...
- Так я ж в Україні... У її серці - в столиці. На своїй землі... - чогось пояснюю сам собі. Бо ні "агнця", ні жінки поруч вже не було.
Дивлюся на святі хрести. Не можу втямити: як у тій Господній обителі, де має витати дух добра й злагоди, з'явився отой чорносутанний і чорнодуший шовіністичний сказ? Та розрадив себе народною мудрістю: "У кожному стаді є паршива вівця..." За Господньою порадою пробачив цій "вівці" її пархи - може воно хворе на голову чи на совість...
Але незадовго після цього випадку почув роздуми "пастуха" православної пастви "всія Росії" Алексія II... І все прояснилося. Виявляється, я живу не у своїй незалежній державі, ймення якій Україна, а "... на территории русской православной церкви". Яка разом з президентом Путіним "пытается сохранить вертикаль власти". Бо "...не может на территории русской православной церкви возникнуть 15 независимых автокефальных церквей...".
Бачте, разом з президентом Путіним, "вертикаль власти"... І головне - "сохранить!" Не дати тій "вертикали" похитнутися... Ні вліво, ні вправо.... Те, що імперія розпалася, - ще нічого не означає. Головне - втримати релігійну імперію. З її "вертикалью власти"... Всі, хто відхиляється від "вертикали" - "раскольники". І їм оголошується анафема. Тобто прокляття... На мене, бачте, також посипалися прокляття отого приблудного московитського барана лише за те, що заговорив до нього не на "вертикальном языке"...
Вихований у релігійній сім'ї, не можу уявити, як церква чи її служителі можуть проклинати? Коли я перший раз пішов до сповіді, то священик питав: "Чи не проклинав ти когось, хлопчику? Бо це найстрашніший гріх...".
І з того часу я міцно втямив, що проклинати не можна. Бо прокльони шлють лише погані люди, сатанинці й упирі. Церква, будь-яка (крім сатанинської), призвана прокляття знімати і від них оберігати, церква, яка кляне?.. Хіба вона служить Богові? Добру? Злагоді? Вона служить... "вертикали власти...".
Коли з'явився фільм Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу", російські шовіністичні
гавкуни та й "наші" притолочені "академіки" зняли лемент. Мовляв, за кого молитесь? За зрадника?.. А міністр культури Росії пан Швидкой, виходець з української "территории русской православной церкви", швиденько поспішив заявити, що цей фільм показувати в Росії "не желательно"... Та й, виявляється, у багатьох храмах московського патріархату й досі проклинають Мазепу... Не клянуть "Ірода" - Петра І, що наказав вирізати батуринців.
Не клянуть тих головорізів, що розбивали батуринських дітей головами об колоди. Не клянуть царицю-повію Катерину II, яка зруйнувала Січ і остаточно додушила Україну. Навіть Леніна й Сталіна не клянуть. Які вже й самі храми поруйнували... Мазепу клянуть. Того, що храми споруджував.,.
Звісно, як гласить народна мудрість: "Бог - не дитина і не послухає дурного галатина..." Навіть у священницькій рясі... Але сам факт, що церква проклинає - не робить цій церкві честі... Бо тільки Всевишньому дано право визначати, хто грішний, а хто праведний...
Преподобні прислужники московської "вертикали"! Розумію, що "центральную власть" ви зобов'язані підтримувати. "Вертикаль" є "вертикаль". Але давайте помізкуємо: кого "зрадив" гетьман Мазепа? Україну, якою тоді правив? Ні. Народ український, що прагнув визволитися? Ні. "Зрадив" загарбника України - російського царя. Пішов проти нього як проти поневолювача й деспота.
Дивує, чого це у церкви, яка "відділена від держави", болять так справи самодержавні? Хоч її "душпастирі" категорично твердять, що російське православ'я не має жодного стосунку до російської імперії. Ні петровської, ні путінської...
Скажіть, а який стосунок має до "святих справ" шарлатан і розпусник Гришка Распутін? Якого "центральная власть" вашої церкви намагається возвести у святі? Чим святим відзначився Іван Грозний, якого теж хочуть канонізувати? Тим. що убив рідного сина? Чи тим, що по "завойованих територіях", убиваючи батьків, "сволокал мальчиков", а потім, говорячи путінською термінологією, у "спецподразделениях" виховував з них "сволочь" - тобто яничарів?
Сучасний російський історик Геннадій Лісічкін стверджує: "...Православная церковь, окончательно превратившаяся после Петра І в своеобразный департамент государственного аппарата, целиком сросшаяся с самодержавием, а не с народом, вернее, вставшая на сторону его угнетателей, тоже не безгрешна..."
Ну, гріхи нехай визначає Господь. А ми звернемося до фактів. Влітку 1983 року я приїхав у рідне село на Тернопільщину. Зустрів голову сільради. Він бідкається: "Маю клопіт. Поступила вказівка зробити "ревізію" на цвинтарі. На хрестах, де Ісус розіп'ятий трьома цвяхами, тобто ступня на ступні, наказано повідбивати ноги... Бо це розп'яття католицьке, уніатське. І переробити на православне - ноги паралельно. Кожна прибита окремо... - потім з іронією додав: - Видно, що Москва розжилася на зайві цвяхи...".
Слава Богу, голові, як владі сільській, вистачило розуму й совісті. До вандалізму не вдався. І "вічний спокій" зостався у спокої.
Але отаким чином тодішні найвищі московські "батюшки" разом з компартійними "паханами" і "советской властью" розширювали "территорию русской православной церкви".
А сучасні найвищі московські "батюшки" вже б'ють тривогу, що "на территорию русской православной церкви наступает католицизм..."
Можна наводити чимало фактів, як на "территорию" Західної України наступало "русское православие". Священиків католиків та греко-католиків садили в тюрми, кидали в концтабори, вивозили до Сибіру, їх парафії займали "православні", яким люди боялися сповідатися. Бо сьогодні підеш до сповіді, а завтра - до тюрми...
Але Україна - "территория", яка так потрібна Росії, це не лише західні області. Тож не дивно, що світська й "духовна" Москва будь-яким чином намагається втримати "вертикаль власти". Починаючи з того, що служителі "української" церкви московського патріархату зомбують парафіян баєчками про "екуманістичні території", і закінчуючи бандитськими нападами чорносутанних "святенників" на служителів інших конфесій. Як це було на Конотопщині під час посвячення-знака, де має бути каплиця в пам'ять перемоги лід Конотопом..
Вірю щиро, що не всі українські священики московського патріархату за надані їм парафії, а ще може й ті гроші, які російська дума виділяє щоквартально на проросійську роботу "на территории бывшего Союза", готові віддати сусідові українські землі та українські душі. Як і не всі російські священики тих земель потребують. Є патріоти серед своїх, і є порядні серед чужих.
Але... На Різдво Христове слухав по радіо розмову настоятеля одного з російських храмів отця Сергія Правдолюбова. Розумний, толерантний, врівноважений. Здавалося, навіть щирий і справедливий. "Здавалося", бо коли питання торкнулося сув'язі церкви і влади та благословіння російських воїнів на "зачистки" в Чечні, він дещо злукавив. Проте і його можна зрозуміти. Над ним також "вертикаль власти". Та коли питання торкнулося міжконфесійних стосунків, то й він не втримався від спокуси кинути камінчик у город католиків. Мовляв, надто активізуються у Західній Україні... Ну тут вже воістину справедливо твердив В. Винниченко, що російський демократ закінчується там, де починається українське питання...
Нещодавно російська судова влада визнала полковника Буданова, що зґвалтував і задушив чеченську дівчину, психічно хворим. А ще задовго до цього показували по телевізору, як російські священики благословляли російське воїнство на війну в Чечні. Думаю, чи відчувають провину й на собі ті, що хресним знаменням благословили руки ката? А чи, може, дякують йому, що відстоював "территорию русской православной церкви...".
Свого ж, зазомбованого українського агнця, хочу спитати: чи розумів він, які "пастухи" його пасуть і куди його можуть загнати?
Молитва - дійство інтимне. Розмова людської душі з Богом. З Творцем цієї душі, Творцем самої людини. Людина має звертатися до свого Творця як дитина до вітця свого. Мовою тією, що дав їй отець. Зі щирістю і чесністю тією, яку виховали у ній змалечку.
І тут посередництво, надто чужомовне й абсолютно чужорідне, що сповідує чужинецькі "вертикали власти", шкодить щирому спілкуванню людини з Богом і самій людині...
Та повернімося до "величі" "Петра великого". Якого "зрадив" український гетьман Мазепа. Чого йому ніяк не може простити московська церква.
Геніальний російський письменник Лев Толстой, якого ніяк не можна запідозрити в українському націоналізмі чи у мазепинстві, дав Петрові I вичерпну характеристику: "С Петра Iначинаются особенно поразительные й особенно близкие и понятные нам ужасы русской истории, Беснующийся, пьяный, сгнивший от сифилиса зверь ? столетия губит людей, казнит, жжет, закапывает живих в землю, заточает жену, распутничает, ездит с подобием хреста из чубуков в виде детородных членов и подобиями Евангелий - ящиком с водкой коронует блядь свою и своего любовника, разоряет Россию и казнит сина... и не только не поминают его злодейств, но до сих пор не перестают восхваления доблестей зтого чудовища, и нет конца всякого рода памятников ему". (ПСС. М., 1936, т. 26. С. 568).
Якщо ви "великі преподобники" проклинаєте лицаря, що мав честь і гідність відступитися від цього чудовиська, намагався визволити з його неволі свій народ, то за кого ви молитеся? І кому служите?
Російська імперія у формі Радянського Союзу потерпіла крах. Але зосталася Імперська церква. І тільки дурна "вертикальная власть", яка хоче зліпити імперію нового типу, може відмовитися від такої "п'ятої колони" на "территории" інших незалежних держав. Які будь-що треба узалежнити. Це вигоди політичні. А є ж іще економічні. На "территории" України більше приходів "русской православной церкви", ніж у самій Росії. Вони і підгодовують свою "центральную власть". Отже і вершителів новоімперської центральної влади, і церковної - можна зрозуміти... Не можна зрозуміти лише отого нашого хохла-годувальника... Його тупої щедрості й вічної безпринципності. Бо чому нашим батюшкам, які так підгодовують оту "вертикальную власть" коштами української пастви, не віддати б ці кошти на створення дитячих притулків? І погодувати безпритульних дітей, зогріти їх, повернути до світла?.. Чи, може, вони, як і ті "повоєнні", що в Галичині служили "органам власти", також служать вірою і правдою чужій державі?.. Її інтересам? І задовольняють її імперські апетити?.. Тим самим плюючи у вічі своєму народові, витоптуючи його національні і духовні святині...
Почаївська лавра. Тернопілля. Край, де імперія витолочила фізично чи не найбільше свідомого українського люду. Московська церква і тут дотолочуе українські душі. Не кажу вже про те, що все тут зросійщене. Намагаються зрусифікувати й тих, хто відвідує цю святиню землі української.
Кажу екскурсоводові:
- Вибачте, ми приїхали з Києва, а не Пензи, чи Вятки. Прошу спілкуватися з нами та вести екскурсію українською мовою...
І цей жовторотий попик нагло, цинічно:
- А я не знаю украінского язика...
І кажуть мені на те почаївці з тривогою і болем, що Лавру вже ніби Москва збирається приватизувати...
І я думаю, хіба вона давно не приватизована Москвою? Ще тоді, коли нас "визволили". Хіба ця святиня землі української, яка віками була бастіоном українського духу, оберігала його від спольщення, сьогодні не допомагав тому пухові зросійщуватися?..
"Территория русской православной церкви..." Завтра ця церква й "Отче наш" приватизує. І координати неба. І буде по "вертикали власти" розподіляти, кому, як, скільки і за скільки молитися...
Кажуть, що в Росії побутує найдрібніша одиниця виміру демократи - "Один пукін". У дипломатичній копах України - "один черномирдик" - означає найдрібнішу одиницю виміру дипломатичної етики.
Говорять, що, в колах російського православ'я е також свої, найдрібніші одиниці виміру. Не знаю, чи вони побутують пише в Москві, чи й у нас, в Україні. Тобто "на территории русской православной церкви...". Та з приводу "территории" розкажу притчу.
Прийшли до бога троє чоловіків:
- Господи! Дай нам землі, щоб господарювати, дітей годувати!
- Добре, - каже Господь. - Кожен візьміть стільки, скільки кому треба. Відміряйте кроками. Хоч гектар, хоч два, а хоч і десять...
Один відміряв шмат нивки, лісочок, ставочок і каже:
- Дякую тобі. Боже! Досить із мене... Другий каже:
- Вибач мені, Господи, що я взяв трішки більше. Але у мене - більша дітей...
А третій... Йде і йде. Побачив, що сонце клониться до заходу, перейшов на біг. Думав: "Іще б шмат встигнути відміряти..." Та виснажився, упав, але викинув уперед руки А сказав останні слова: "І це, Боже, моя територія..."
Дриґнув ногами і... околів...
Господь ускресив його і питає:
- Чи вже, тобі, чоловіче, досить цього?
- Трішки, Господоньку, перепочину і побіжу далі...
Кажуть, бігає досі... Ніде не може зупинитися. Бо земля, на яку ступав, горить під його ногами...
Столиця №4, 2003 р.
Відповіді
2004.04.17 | Пан Roller
Кащей бесмертный и бабе Яге. -"Я тебя Курву насквозь вижу."
Я пише:> Євген ДУДАР
>
>
> Одного "агнця" з великого стада "патріарха всія Росії" я зустрів у Печорській лаврі. Київській. Українській. Дуже молодий. Дуже симпатичний. І я дуже втішився: як добре, що на Господню стезю ступає молодь.
>
> І захотілося мені щось приємне зробити цій "Божій людині".
> - Слава Ісусу Христу! - кажу. - Так мило на вас дивитися... Його, щойно лагідні очі, запалали вогнем ненависті. Він інтенсивно клав на себе хресне знамення і слав на мене прокляття:
>
> - Ізгинь, сатана! Ізгинь, сатана!
>
> Я лапнув себе рукою за голову - рогів нема. За те місце, де мав би бути хвіст, - нема... "У чому ж справа?" - думаю.
>
> Якась жіночка дивиться на мене поганьбленого й розгубленого:
>
> - Це він тому, що ви українською мовою...
>
> Дело не в мове, не в рогах и хвосте.А в думах Ваших.
Украина страна многонациональная. И в той же Лавре можно встретить людей разных национальностей, среди них множество иностранцев?
Пастыри божьи тем и отличаются от быдла светского, что видят людину насквозь.(Рентген Кащея)
Им открыто то, что вы ни нащупаеть, ни отпилить не взмозе.
И, следовало бы вам прислушаться к словам праведным, а не выставлять срам свой на обозрение общества.
Ваши голубые мысли ясно просматриваются на фоне вашей желтой прессы.
Не вижу особой необходимости в обсуждении избитых и надуманых сценариев про маленького мальчика.
Нет ничего чудесного и удивительного в вашем придуманом происшествии.
Не нравится не смотрите. Не хочется не слушай. А уж за язык Вас никто не тянет.
К тому же, правила майдана подразумевают религиозные темы обсуждать в "религии", мовные в "мове", а отношения со Швидким в "России".
И вся чертовня Ваша направлена на одно - на разжигиние гражданской ненависти и вражды между народом единым.
Помыслы ваши сатанинские и узрел юный "агнец". За что хвала ему наша и благословение светом Господним.
На том стоит и стоять будет.
Brgds
2004.04.17 | Я
Re:Нічого я тут не "розжигаю"
Кажете, що цей допис не в "правильному форумі". А чому? На те це і є "вільний форум". Для всіх доступний. Дала цей допис не для "розжигання" а для думання "народу України". Складається вражіння що будучи в Україні почуваєшся, як в Росії. Чи це є правильно? Чому ще й досі "дивляться з гори" на все українське? І не кажіть мені що я вношу "розрврат" в єдінонеділімство. Якщо за Вашим твердженням в Україні живуть багато національностей,то що це має спільного до Української самобутності. Америка, Канада, складається з мішанини народів, але всі мають повинуватися законам цих країн і мова панує англійська.Ну і ще ,пане Ролер, я Вас не ображаю, прошу і Вас, не ображати мене.
Можете опрокидувати мою думку, але це можна робити без таких слів як
"кур.." Треба перше довести таке твердження про мене, а тоді і хлюпати багном.
2004.04.17 | Сиромаха
Re:Нічого я тут не "розжигаю"
"Складається вражіння що будучи в Україні почуваєшся, як в Росії."Не согласен категорически. Украинцу в России, не говоря уже о других заграницах, намного легче в том же "мовному плані". Русские в среднем намного лояльнее относятся к украинскому языку, чем "хахлы".
2004.04.17 | Я
Re:Нічого я тут не "розжигаю" До Сиромахи
Я-"Складається вражіння що будучи в Україні почуваєшся, як в Росії."С)Не согласен категорически. Украинцу в России, не говоря уже о других заграницах, намного легче в том же "мовному плані". Русские в среднем намного лояльнее относятся к украинскому языку, чем "хахлы".
Що Ви хотіли цим сказати? Чому ж це українцеві легше в Росії у "мовному плані"? Що, може до нього говорять українською? В більшости кажуть- Не панімаю!Да ґаварі же ти человеческим язиком"-
Де Ви бачите "лояльність"? Я щось не зауважила. Згідна, що "хахли" або краще "малороси", перевертні, ті ще дужче душать все своє, щоб якось "козирнуть" перед руским. Така вже натура. Прочитайте ще мій початковий допис.
2004.04.19 | Dworkin
Он хотел сказать....
Я пише:> Що Ви хотіли цим сказати? Чому ж це українцеві легше в Росії у "мовному плані"? Що, може до нього говорять українською? В більшости кажуть- Не панімаю!Да ґаварі же ти человеческим язиком"-
> Де Ви бачите "лояльність"? Я щось не зауважила. Згідна, що "хахли" або краще "малороси", перевертні, ті ще дужче душать все своє, щоб якось "козирнуть" перед руским. Така вже натура. Прочитайте ще мій початковий допис.
Он хотел сказать, что в России русские чувствуют себя дома и с своей тарелке. Поэтому украинцев не боятся и не ненавидят, даже если к ним по украински заговорить. А у нас в Украине "хахлы" (т.е. русифицированные квази-украинцы, этнически - украинцы, ментально -совки), все украинское неавидят и боятся, и всячески с ним борются.
Ненавидят и боятся потому, что чувствуют внутренний разлад - они вроде бы и родились тут, но земля их не держит, а боятся потому, что не уверены - кто они на самом деле. Поэтому очень легко хватаются за разнообразные мифы (вроде "единонеделимства" или "панславянизма"), которые словно шоры защищают их от собсвенной их природы и происхождения.
Уж сколько раз замечал, что самые рьяные, бешеные и неутомимые русские шовинисты, как правило, вырастают из бывших украинцев.
2004.04.19 | Адвокат ...
Вєрно подмєтілі, батєнька!
Нет на свєтє бальшіх антісємітов, чєм викрєсти.( Гебрейська народня мудрість. )
2004.04.17 | Len
Re: Иудам не надо молитисяі
Вельмишановное панство ! Прочитал очередный опус Евгена Дударя. Как всегда лживое и брехливое. Такие они есть Иуды, поклонники самосвятского лжеучения.Статья длинная и остановлюсь на двух моментах.
Первое. У брехуна "І захотілося мені щось приємне зробити цій "Божій людині". - Слава Ісусу Христу! - кажу".
Сбрехав такое , автор пишет далее: " Це він тому, що ви українською мовою.."???
Каким образом малограмотный и необразованный Евген Дударь ( знаю его лично) мог по трем словам " Слава Исусу Христу" , которые одинаково звучат и по русски и по украински считать что это по-украински???????
Вот на таком маленьком проколе и выяснилась брехливая сущность пана Дударя.
Далее у автора: "Виявляється, я живу не у своїй незалежній державі, ймення якій Україна, а "... на территории русской православной церкви"
Все правильно : миллиард католиков живет за пределами государства Ватикан. У нескольких миллионов жителей Восточной Галиции религиозный центр в Риме . У десятков миллионов православных на Украине , США, Франции, Белоруссии и др религиозный центр в Москве. И "незалежность" тут ни причем.
У автора "також посипалися прокляття отого приблудного московитського барана ".
Вот и вся культура Иуды. Кстати, верующим РПЦ был ШевченкоТ.Г.
У брехуна " Не клянуть "Ірода" - Петра І, що наказав вирізати батуринців.".
Никто жителей Батурина не вырезал. Что касется Мазепы ( точнее Адама Колединского) то он предал более десятка политических деятелей и до знакомства с Петром Первым, который мог быть по возрасту его внуком , успел предать и польского короля и гетмана Дорошенко, султана Турции и гетмана Самойловича, царевну Софью и шведского короля Карла 12. А самое главное предал Украину, подписав Коломяцкий тактат , который ликвидировал автономию Украины в составе Империи.
У него "Не клянуть тих головорізів, що розбивали батуринських дітей головами об колоди".
Про батуринских детей борехня, а вот что Евгения Дударя часто били по голове похоже!!!
У автора "Можна наводити чимало фактів, як на "территорию" Західної України наступало "русское православие". Священиків католиків та греко-католиків садили в тюрми, кидали в концтабори, вивозили до Сибіру, їх парафії займали "православні", яким люди боялися сповідатися".
Сталинские репрессии не идут ни в какое сравнение с тем как кроваво вступало католичество и униатство на украинскую землю. Кто мне не верит, может почитать о страданиях православных у Грушевского или у Шевченко Т.Г.
У автора "Нещодавно російська судова влада визнала полковника Буданова, що зґвалтував і задушив чеченську дівчину, психічно хворим".
Нет, Буданов получил срок по полной катушке.
У брехуна " На "территории" України більше приходів "русской православной церкви", ніж у самій Росії."
Это было при СССР. Сейчас положение намного изменилось. В России массово строятся храмы и их в 2004 году уже больше в России. Приведу пример Новосибирска . До 1991 года был один храм ( на полтора миллиона !!!!!) , сейчас 16. Построен даже монастырь. Не в тему , но замечу. Построено даже мусульманское медресе и несколько мечетей.
Далее шедевр " кажуть мені на те почаївці з тривогою і болем, що Лавру вже ніби Москва збирається приватизувати...".
Приватизация - это переход в частную собственность. Каким образом церковь может приватизировать хоть что нибудь??? Например, гвоздь ????
На этом, кончаю. Евгена Дударя уже не исправить. Наверно, пытается отмолить свои грехи за полученный в своё время партийный билет путем ударения в другую крайность. От интернационализма в малороссийский сепаратизм, который ввиду полной религиозной безграмотности пана Дударя ничего кроме воспоминания об Иуде не вызывает.
С уважением Len Кобелюха 17 апреля 2004 года. г. Киев
2004.04.18 | Михайло Свистович
Re: Иудам не надо молитисяі
Len пише:>
> Каким образом малограмотный и необразованный Евген Дударь ( знаю его лично) мог по трем словам " Слава Исусу Христу" , которые одинаково звучат и по русски и по украински считать что это по-украински???????
Бо це - суто українське вітання. В Росії так не вітаються. Спробуйте привітатися так в Росії з священником чи ченцем. Я пробував.
> Вот на таком маленьком проколе и выяснилась брехливая сущность пана Дударя.
Поганий з Вас Пінкертон. Дивіться вище.
>
> Никто жителей Батурина не вырезал.
Вчіть історію.
>
> Сталинские репрессии не идут ни в какое сравнение с тем как кроваво вступало католичество и униатство на украинскую землю.
Не порівнюйте щось з пальцем.
>
> Кто мне не верит, может почитать о страданиях православных у Грушевского или у Шевченко Т.Г.
Читали. При Сталіні репресії були більше.
>
> Нет, Буданов получил срок по полной катушке.
Не по повній. Його визнали психічно хворим на момент злочину (?!) і відпустили.
>
> У брехуна " На "территории" України більше приходів "русской православной церкви", ніж у самій Росії."
>
> Это было при СССР. Сейчас положение намного изменилось. В России массово строятся храмы и их в 2004 году уже больше в России.
Трошки більше. І це при тому, що в Україні не всі православні храми належать РПЦ.
2004.04.18 | Len
Re: Читать надо внимательнее!
Вельмишановный пан Свистович.Зачем Вы влазите в спор с тем с кем ВЫ неконкурентны как оппонент? Читаю Вас и удивляюсь.
У Вас "Бо це - суто українське вітання. В Росії так не вітаються. Спробуйте привітатися так в Росії з священником чи ченцем. Я пробував.".
О чем шла речь? Брехливый пан Дударь сообщил что якобы из-за того что он обратился украинскою мовой, монах к нему отнесся враждебно. А я сказал что обращение пана Дударя ПОЛНОСТЬЮ совпадает по-русски и по-украински и мова тут не причем. Поэтому сообщение пана Дударя о негативном отношении монаха к украинской мове брехня. Наглая и примивная- типичная свисто-майдановщина. И Вы мало что поняли. Вы пишете: "Бо це - суто українське вітання. В Росії так не вітаються"."
Все не совсем так. Обращение "Слава Исусу" - не украинское а УНИАТское и католическое, т.е принадлежащее конфессиям , которые веками огнем и мечем боролись с православием византийского образца. Поэтому сказать православному человеку из УПЦ "Слава Исусу" - примерно тоже что сказать ему же "Аллах Акбар". И язык тут не причем. Естественно униатское или католическое или исламское обращение вызывает негативное отношение православного человека. Именно со словами "Слава Исусу" в 1989-1990 годах избивали десятки тысяч верующих православных на Западной Украине под "чутким" руководством пана Черновила. . Поэтому подобное обращение вызывает соответствующую реакцию. И еще раз , без всякой надежды что это дойдет до Вас ", сообщение пана Дударя что монах возмутился украинской мовой есть брехня . Последнее слово надо понимать так как оно понимается по русски. В русском языке есть три слова: ЛОЖЬ, ВРАНЬЁ и БРЕХНЯ.
У Вас "Вчіть історію.".
У Вас нет аргументов и Вы просто бубните как баба на базаре. Я утверждаю что все слухи о батуринской резне не соответствует действительности. Генераллиссимус Меньшиков - не гетман Сагайдачный( вырезавший Умань).
У Вас "Не порівнюйте щось з пальцем.".
Пан Свистовичъ. Я однажды писал тему про две унии: кровавая униатская(1596г) и мирный и терпеливый переход Киевской метрополии в Русскую православную Церковь (1686г). Узучайте руссофоба О.Субтельного. Даже он об этом писал так как я говорю.
У Вас " Його визнали психічно хворим на момент злочину (?!) і відпустили.".
Почитайте: "http://www.google.ru/search?q=%C1%F3%E4%E0%ED%EE%E2&num=30"
И в заключение типичный национал-дементный шедевр: " І це при тому, що в Україні не всі православні храми належать РПЦ.".
То что Вы называете нелепо "Не ВСІ" - в действительности НИ ОДНОГО !!!!!!!!!!!
Потому что УПЦ в канонической связи с РПЦ полностью автономна во всех вопросах кроме канонических.
На сим остаюсь истинным почитателем Вашего творчества и с нетерпением жду Ваших дальнейших сообщений. В.В.Кобелюха. г.Киев. 18 апреля 2004 года от Рождества Христова
2004.04.18 | Нестор
Re: Читать надо внимательнее!
Len пише:> О чем шла речь? Брехливый пан Дударь сообщил что якобы из-за того что он обратился украинскою мовой, монах к нему отнесся враждебно. А я сказал что обращение пана Дударя ПОЛНОСТЬЮ совпадает по-русски и по-украински и мова тут не причем.
Зовсім вона не співпадає. Хоча б тому, що я у 100 випадках із 100 можу визначити хто зі мною вітається: москаль чи українець. Для тупих спеціально пишу транскрипцію:
Українець: Слава Ісусу Христу
Москаль: Слава Іісусу Хрісту
> Вы пишете: "Бо це - суто українське вітання. В Росії так не вітаються".
Свята правда. Якщо хтось з вами і привітається по москальськи, то можете бути впевнені, що ви в Україні, бо в Росії так справді ніхто не вітається. Там навіть священників не батюшкамі називають, а презирливо - "попами".
> Все не совсем так. Обращение "Слава Исусу" - не украинское а УНИАТское и католическое, т.е принадлежащее конфессиям , которые веками огнем и мечем боролись с православием византийского образца.
Не надоїло тут демонструвати свою тупість і вузьколобість? Я католик і уніат. Той самий, каторий вєкамі агньом і мєчом баролся с праваславієм
Все життя я і всі католики кого я знаю вітаються "Слава Ісусу Христу". Лише гуцули в глухих карпатських селах мають звичай ковтати останнє слово. Але зате вони відповідають "Слава навіки Богу нашому", замість традиційного "Слава навіки Богу".
> Именно со словами "Слава Исусу" в 1989-1990 годах избивали десятки тысяч верующих православных на Западной Украине под "чутким" руководством пана Черновила.
Ізбівалі дєсяткі тисяч ... У вас Кобелюха маніакальне марення.
> У Вас нет аргументов и Вы просто бубните как баба на базаре. Я утверждаю что все слухи о батуринской резне не соответствует действительности. Генераллиссимус Меньшиков - не гетман Сагайдачный(вырезавший Умань).
"Я утвєрждаю..." - сильний аргумент
2004.04.19 | Михайло Свистович
Нестору: не демонізуйте росіян
Нестор пише:>
> Зовсім вона не співпадає. Хоча б тому, що я у 100 випадках із 100 можу визначити хто зі мною вітається: москаль чи українець. Для тупих спеціально пишу транскрипцію:
>
> Українець: Слава Ісусу Христу
> Москаль: Слава Іісусу Хрісту
Ви плутаєте церковну і народну традицію. В Росії, як і в Україні, люди (а не священики) називають Ісуса Ісусом, а не Іісусом.
>
> Свята правда. Якщо хтось з вами і привітається по москальськи, то можете бути впевнені, що ви в Україні, бо в Росії так справді ніхто не вітається. Там навіть священників не батюшкамі називають, а презирливо - "попами".
Неправда. В Росії священиків називають саме батюшками. Попами їх кличуть атеїсти, та й то не всі.
2004.04.19 | Нестор
Re: Нестору: не демонізуйте росіян
Михайло Свистович пише:> Ви плутаєте церковну і народну традицію. В Росії, як і в Україні, люди (а не священики) називають Ісуса Ісусом, а не Іісусом.
Кажу те, що чув (від людей).
> Неправда. В Росії священиків називають саме батюшками. Попами їх кличуть атеїсти, та й то не всі.
Сам чув як побожна на вигляд бабушка називала священника попом (позаочі). В очі звісно називала батюшкою.
2004.04.19 | Михайло Свистович
Re: Читать надо внимательнее!
Len пише:> Вельмишановный пан Свистович.
> Зачем Вы влазите в спор с тем с кем ВЫ неконкурентны как оппонент?
Навпаки, дуже навіть конкуретний. Бо знаю, де і як вітаються.
> У Вас "Бо це - суто українське вітання. В Росії так не вітаються. Спробуйте привітатися так в Росії з священником чи ченцем. Я пробував.".
>
> О чем шла речь? Брехливый пан Дударь сообщил что якобы из-за того что он обратился украинскою мовой, монах к нему отнесся враждебно. А я сказал что обращение пана Дударя ПОЛНОСТЬЮ совпадает по-русски и по-украински и мова тут не причем. Поэтому сообщение пана Дударя о негативном отношении монаха к украинской мове брехня.
Ні, не брехня, бо я сам пробував так вітатися з монахами в Росіцї і бачив реакцію.
>
> Все не совсем так. Обращение "Слава Исусу" - не украинское а УНИАТское и католическое
Брехня, бо так вітаються й у православній Буковині. Точніше, там вітаються "Слава Йсу".
>
> У Вас нет аргументов
Нещодавно там знайшли кістки убієнних Вашими кумирами.
2004.04.19 | Len
Re: В книгу Гинесса!
В многовекой истории цензуры было много забавных случаев . Но всех превзошел пан Свистович. Всю жизнь буду рассказывать об этом.Пан Свистович стер мой постинг в котором было одна ТОЧКА. Это знак препинания так испугал его, что он его стер. А им я просто хотел показать что не вижу смысла в дискуссии с ним. Я просто не стал тратить свое время на него.
2004.04.18 | Михайло Свистович
Re: Re; Слава Йсу, газды, покутяне, каштаны, Н, Булгаков,.Медведчук
Пан Roller пише:>
> Если Дудар косит под газду, что выходит по первому слову "Слава", то должен был бы знать, что покутяне не говорят по москальски Ісусу Христу. Издревле у них существует короткая форма приветствия "Слава Йсу". Это соответствует и многочисленным местам у Стефаника, это отражено и в фильме "Тени забытых предков", Параджанова.
Якщо Ви косите під знавця, то поїдьте на Західну Україну і перевірте, що так вітаються, по-перше, не лише покутяни, по-друге, вітаються саме "Слава Ісусу Христу". Я сам чув це на власні вуха і не раз. "Слава Йсу" теж вітаються. Залежить від регіону. Дудар, на відміну від Вас, знає, як вітаються. Він народився там, де так вітаються.
2004.04.20 | композитор
Впала кваліфікація ФСБешника Lena
Слава Ісусу Христу! - кажу. - Так мило на вас дивитися...Ось звідки видно українську мову, з другого речення.
У нескольких миллионов жителей Восточной Галиции религиозный центр в Риме . У десятков миллионов православных на Украине , США, Франции, Белоруссии и др религиозный центр в Москве. И "незалежность" тут ни причем.
Тупий ФСБешник Len не знає, що правславні церкви як правило є "владозалежними", на відміну від католицької, яка є владонезалежною у конкретній країні.
То чому українська православна церква повинна бути не українсько-владозалежною, що було бы природньо (як Румунська, Грецька і т.д), а владозлежна від чужої держави
2004.04.17 | Максим’як
Re: Мені 1 пукін сподобався (-)
2004.04.19 | Dworkin
К сожалению, во многом это правда...
Многие священнослужители УПЦ-МП последнее время все больше проявляют свои антипатии к независимой Украине и к украинству вообще (именно за это их последнее время так любят и поддерживают коммунисты). И именно поэтому их все более явно поддерживает Москва (не только Патриархия, но и официально-политические круги). Империя должна стоять и поддерживать ее должны не только штыки, но и религиозные убеждения!После "кравчуковско-филаретовского" раскола многие "национально-свидомые" миряне и священники массово ушли в Киевский патриархат. А в УПЦ-МП теперь те, кто еще хоть как-то поддреживет независимость Украины оказались в явном меньшинстве и вынуждены просто напросто "молчать в тряпочку" под страхом порицаний, наказаний или хотя бы просто "непопадания в струю".
2004.04.19 | Len
Re: Брехать надо меньше!.
Вельмишановный пан Дворкин.Вам надо меньше брехать.
Например: " Многие священнослужители УПЦ-МП последнее время все больше проявляют свои антипатии к независимой Украине и к украинству вообще (именно за это их последнее время так любят и поддерживают коммунисты).".
В одном предложении две брехни.
Далее: "После "кравчуковско-филаретовского" раскола многие "национально-свидомые" миряне и священники массово ушли в Киевский патриархат.".
Опять брехня. Во первых в то время, например, из 46 киевских приходов к Филарету ушли только два. А "национально-свидомые" уходили не к Филарету а к патриарху Дмитрию( в миру Ярема) из УАПЦ.
Т.е опять две брехни в одном предложении: про массовость и про то что к Филарету.
На сим остаюсь истинным почитателем Вашего творчества и с нетерпением жду Ваших дальнейших сообщений. В.В.Кобелюха. г.Киев. 19 апреля 2004 года от Рождества Христова