Боронись, Україно!
04/29/2004 | Петро КОБЕВКО
http://www.chas.cv.ua/
Закарпатське містечко Мукачево стало відомим на цілий світ. Тут відпрацьовувалися виборчі технології для України. Звідси до 48 мільйонної держави прийде демократія або фашистська диктатура.
А все тут почалося трохи ра-ніше, коли до влади в області прийшли члени СДПУ(о). Згодом все Закарпаття вже “танцювало” під музику цієї партії. Одна із невеличких областей України (Чернівецька — найменша) мало хвилювала київських зверхників. Тому на неї менше зверталося уваги: електорату мало, промисловості нема, ліси вирубані. І ніхто не помітив, коли в області почалися якісь незрозумілі процеси. Спочатку керівники з важким кримінальним минулим.
Потім їх вже “обирали” пов-ністю і остаточно. Згодом ніхто вголос не мав права слова поперек сказати. Закарпатці на це не звертали уваги, бо вони дома не сиділи: більшість працюють за кордоном. Тому навіть не помітили, як по містах і селах почали розгулювати команди по 20-50 людей, бритих наголо, у чорних шкіряних куртках, на розкішних автах. Чим вони займалися, досі нікому не відомо. Кажуть, що вся контрабанда в Україну йшла через руки бритоголових, а влада була їхнім дахом, правоохоронні органи — їхніми силовими заступниками. Якщо у окремих областях України правоохоронні органи очолюють подібні структури, то на Закарпатті вони цілковито вже підпорядковані бритоголовим і перебувають у них на службі. Це було помітно на виборах мера Мукачевого 18 квітня 2004 року.
Місто Мукачево знаходиться недалеко від західного кордону України з Угорщиною, Словаччиною. Тут проживає близько 100 тисяч людей. Але на місці мешкає менше. Бо люди працюють на сезонних роботах за кордоном. Містечко класично европейське. Тут відчувається Европа у всьому: в архітектурі будівель, розташуванні площ і вулиць, будівництві храмів. До речі, в Мукачево мирно співіснують греко-католики, православні і римо-католики. Нема жодних проявів національної нетерпимості. Тут досі інтеліґенція розмовляє на 4-5 мовах. З циганами інтеліґенти говорять угорською, з швабами (так тут називають чисельну німецьку громаду) розмовляють німецькою, з росіянами — російською, з румунами — румунською і з усіма — українською. Середньовічні пам’ятки історії та архітектури, замки і храми підтверджують панування тут европейської культури, яку не змогли знищити азіати. Їм перешкоджали Карпатські гори, бурхливі ріки і мужні люди-захисники своєї землі Закарпатської. Отож і жили в Европі закарпатці. І тепер живуть. Але чи будуть жити?!
Місто нас зустріло привітно. Теплий квітневий дощ скропив сиву чуприну голові виборчого штабу “Наша Україна” в Чернівецькій області Івана Демчака, трохи змочив стильні капці Чер-нівецького міського депутата Валерія Чинуша, а мені дощ не нашкодить. Приїхали ми на вибори голови Мукачева. Гарне місто, приємні люди, ввічливі городяни — ніби нічого й не нагадувало про якісь баталії, котрі вже майже рік не вщухають тут. Пам’ятник слов’янським просвітителям Кирилу і Мефодію на центральній площі підкреслив нашу европейськість. Тому й не вірилося, що тут, в центрі Европи, може творитися велике беззаконня, яке через день відкине Україну далеко за африкансько-азіатські країни, перетворить у бананову державу, де закон, де вибирають без вибору, де люди голосують, але їхні голоси нічого не варті, нарешті, де б’ють народних обранців. Та що там обранців: б’ють всіх, хто під ноги потрапляє. Ми десь колись подібне бачили в Европі: у 1993 році в Мюнхені. І у Мукачево це станеться завтра.
А минулої суботи у штабі “Нашої України” нам видали доручення спостерігачів на 33-й дільниці. Звідки нам було знати, що наступного дня ці доручення нікому не будуть потрібні. Виборчі комісії просто не сприймали їх. Тому всіх спостерігачів “просили” вийти за межі дільниці. Хто не хотів, до того вживали засобів примусу: виводили міліціонери, виштовхували члени комісії. Якщо й це не допомагало, тоді звідкись з’являлись мобільні бригади по 20-30 кремезних бритоголових хлопців у чорних шкірянках і викидали цих спостерігачів з дільниць.
Так мало бути й на 33-й дільниці. Але там голосували шваби, і раніше тут вигравав Нусер (а він від СДПУ(о)), який був родом з цих місць. Тобто, проблем для есдеків на цій дільниці не повинно було бути. Тільки задля виконання раніше визначеного плану за цим сценарієм нас нібито не допускали до опечатування урн. Дозволили тільки бути присутнім народному депутатові Віктору Королю і мені як журналістові. Згодом комісія погодилася, аби на дільниці були й пани Демчак та Чинуш.
І виборці почали голосувати. На виході їх чекали молоді люди, в основному, студенти, котрі проводили опитування від провідних соціологічних служб України (центр Разумкова, СОЦІС, “Демократичні ініціативи” та ін.). Хто хотів, той відповідав на запитання, хто не хотів, той мовчав. Це на виході. А на вході до дільниць виборець проходив крізь стрій — 8 міліціонерів, 4 особи у цивільному і двоє бритоголових у чорних шкірянках. Для чого була вся ця комедія, ми почали дізнаватися тільки після 14-ї години.
Саме тоді почалися погроми на окремих дільницях. Бритоголові у шкірянках на той час уже дізнавалися про перші результати. Тоді Балога від Нусера “відривався” на 30-40 відсотків. Балога представляв “Нашу Україну”, а Нусер асоціювався з СДПУ(о). Хоча о 15-й годині на брифінґу з журналістами він то підтверджував свою причетність до есдеків, то її заперечував. Отож, по обіді картина була стовідсотково зрозумілою: есдеки програли вибори.
Тоді у центрі міста на дільницю № 8 увірвалися зо 30 бритоголових: били тих, хто спостерігав за виборами. Найбільше дісталося худорлявому студентові з бейджем “Пора” на жовтій майці. Згодом стало зрозуміло, що бритоголові б’ють всіх, хто одягнув жовті майки. На сусідній з нашою, 32-й дільниці, інша бригада бритоголових буквально виштовхала з приміщення всіх спостерігачів, та ще й з брутальними погрозами. Один із студентів знайшов притулок на нашій дільниці. У цей час захвилювалися міліціонери. Чи не в кожного тоді задзижчав мобільник. Хлопці у цивільному сіли в автомобіль. Бритоголові носили їм морозиво та цигарки. Було помітно, що бритоголові до людей у цивільному ставилися з повагою і зневажливо — до міліціонерів. А останні чомусь до бритоголових — з острахом.
Від 14-ї години у Мукачевому влада цілковито перейшла до бритоголових хлопців. Вони маневрували від однієї дільниці до іншої, вривалися у приміщення, били тих, хто ставав їм на заваді і відходили — ніби по команді.
На дільницях у цей час з’явився народний депутат від СДПУ(о) Шуфрич. Він був одягнений у чорну шкірянку. Там, де він з’являвся, ставало тихо і тривожно. Потім дільницями проїхалися спостерігачі від Нусера. Серед них була й колишній юрист інституту масової інформації Марія Самбур. Коли вона з’явилась на дільниці, голова комісії підвелася зі свого місця і запросила її до кабінету. Там вони вдвох були 20-25 хвилин. Про що говорили — невідомо. Але в свій кабінет голова комісії опісля запрошувала тільки представника ОБСЕ та уповноваженого з прав людини верховної ради України пані Карпачову.
Після 16-ї години напруга спала. Вже не чутно було, аби громили десь дільниці і били спостерігачів. Казали, що наступний рейд бритоголових припаде на 18 годину. Але все пройшло відносно спокійно. До закриття дільниць. Після 20-ї години почався підрахунок голосів. Відразу неозброєним оком було видно, що перемогу одержав представник “Нашої України”. У Мукачевому люди однозначно проголосували проти СДПУ(о). І нікуди від цього не по-дінешся.
Та бритоголові і їх командири були іншої думки. Спочатку голови комісій прагнули зарахувати бюлетені “за” Балогу — Нусеру. Але відрив був настільки великий, що це не допомогло. Через півгодини після закриття дільниць оприлюднили дані екзіт-полу (соцопитування на виході). Згідно опитування, “за” Балогу (“Нашої України”) проголосувало більше 60 відсотків, за Нусера менше — 30 відсотків. Схожий результат потім дадуть підрахунки.
Але нікого не цікавило те, як голосували люди і навіть як рахували голоси. Хтось визначив переможця і оголосив його голова територіальної комісії, член СДПУ(о). І все.
А перед цим бритоголові бригади штурмували виборчі дільниці. По 40-50 хлопців у шкірянках розбивали двері і вдиралися у приміщення, де велися підрахунки голосів. Цього разу вже били народних депутатів. Знову дісталося Степанові Ільковичу Хмарі. Скільки можна бити Хмару?! За Союзу його били. На зорі незалежності Хмару били. У розквіті незалежності — били. І тепер б’ють.
На дільниці № 3 жорстоко побили голову комітету верховної ради депутата Поліщука. А це вже даремно ви зробили, панове. Нейрохірург Поліщук людина, яку цінує весь світ. Він не одного врятував від смерті. Його руки називають золотими. А ви його — обличчям до підлоги і ногами під ребра. Мерзотники!
На одній з дільниць сам голова комісії відкрив двері бандитам. Саме тоді там перебував спосте-рігач від ОБСЕ. Там били хлопців з “Пори” і депутатів. Бритоголові хотіли забрати бюлетені. Але спостерігачі встигли їх заховати.
У цей час міліціонери і голови комісій були попереджені про те, щоб жодний протокол не був винесений з дільниці. В одну мить цих людей ніби хтось підмінив. Толерантна до цього часу голова комісії відразу нагрубила депутату Королю і спостерігачам. Сказала, аби навіть не мріяли про протоколи, - їх вона не видасть. Нібито добрі міліціонери вже почали штовхати спостерігачів. А підстаркуватий майор все погрожував, що мовляв, мені на голові розіб’є диктофон і фотоапарат. Але я його попередив, що тільки доторкнеться до мене - буде сидіти в тюрмі. На якийсь час це подіяло. Потім голова комісії веліла міліціонерам вивести нас на вулицю і винести бюлетені. Протоколи нікому не показували. Ми впирались. Міліціонери по мобільниках почали викликати бритоголових, ми — депутатів. Депутат Кензьор приїхав першим. Поки йшла словесна суперечка, нам вдалося заволодіти одним протоколом. Але виїхати з дільниці ми не могли. Автомобіль було заблоковано. Тоді ми передали протокол депутату Кензьору, вдарили автомобіль, який блокував нам дорогу і вирвались з оточення. Напевне, бритоголові і міліціонери були розчаровані тим, що не встигли нас впіймати. А ми вирвалися з пекла небиті .
Це 18 квітня нам вдалося уникнути побоїв. Якщо президент, уряд і верховна рада “подарують” бандитам те, що вони коїли в Мукачево, 31 жовтня буде бита вся Україна.
Боронись, Україно!
Мукачево — Чернівці
Закарпатське містечко Мукачево стало відомим на цілий світ. Тут відпрацьовувалися виборчі технології для України. Звідси до 48 мільйонної держави прийде демократія або фашистська диктатура.
А все тут почалося трохи ра-ніше, коли до влади в області прийшли члени СДПУ(о). Згодом все Закарпаття вже “танцювало” під музику цієї партії. Одна із невеличких областей України (Чернівецька — найменша) мало хвилювала київських зверхників. Тому на неї менше зверталося уваги: електорату мало, промисловості нема, ліси вирубані. І ніхто не помітив, коли в області почалися якісь незрозумілі процеси. Спочатку керівники з важким кримінальним минулим.
Потім їх вже “обирали” пов-ністю і остаточно. Згодом ніхто вголос не мав права слова поперек сказати. Закарпатці на це не звертали уваги, бо вони дома не сиділи: більшість працюють за кордоном. Тому навіть не помітили, як по містах і селах почали розгулювати команди по 20-50 людей, бритих наголо, у чорних шкіряних куртках, на розкішних автах. Чим вони займалися, досі нікому не відомо. Кажуть, що вся контрабанда в Україну йшла через руки бритоголових, а влада була їхнім дахом, правоохоронні органи — їхніми силовими заступниками. Якщо у окремих областях України правоохоронні органи очолюють подібні структури, то на Закарпатті вони цілковито вже підпорядковані бритоголовим і перебувають у них на службі. Це було помітно на виборах мера Мукачевого 18 квітня 2004 року.
Місто Мукачево знаходиться недалеко від західного кордону України з Угорщиною, Словаччиною. Тут проживає близько 100 тисяч людей. Але на місці мешкає менше. Бо люди працюють на сезонних роботах за кордоном. Містечко класично европейське. Тут відчувається Европа у всьому: в архітектурі будівель, розташуванні площ і вулиць, будівництві храмів. До речі, в Мукачево мирно співіснують греко-католики, православні і римо-католики. Нема жодних проявів національної нетерпимості. Тут досі інтеліґенція розмовляє на 4-5 мовах. З циганами інтеліґенти говорять угорською, з швабами (так тут називають чисельну німецьку громаду) розмовляють німецькою, з росіянами — російською, з румунами — румунською і з усіма — українською. Середньовічні пам’ятки історії та архітектури, замки і храми підтверджують панування тут европейської культури, яку не змогли знищити азіати. Їм перешкоджали Карпатські гори, бурхливі ріки і мужні люди-захисники своєї землі Закарпатської. Отож і жили в Европі закарпатці. І тепер живуть. Але чи будуть жити?!
Місто нас зустріло привітно. Теплий квітневий дощ скропив сиву чуприну голові виборчого штабу “Наша Україна” в Чернівецькій області Івана Демчака, трохи змочив стильні капці Чер-нівецького міського депутата Валерія Чинуша, а мені дощ не нашкодить. Приїхали ми на вибори голови Мукачева. Гарне місто, приємні люди, ввічливі городяни — ніби нічого й не нагадувало про якісь баталії, котрі вже майже рік не вщухають тут. Пам’ятник слов’янським просвітителям Кирилу і Мефодію на центральній площі підкреслив нашу европейськість. Тому й не вірилося, що тут, в центрі Европи, може творитися велике беззаконня, яке через день відкине Україну далеко за африкансько-азіатські країни, перетворить у бананову державу, де закон, де вибирають без вибору, де люди голосують, але їхні голоси нічого не варті, нарешті, де б’ють народних обранців. Та що там обранців: б’ють всіх, хто під ноги потрапляє. Ми десь колись подібне бачили в Европі: у 1993 році в Мюнхені. І у Мукачево це станеться завтра.
А минулої суботи у штабі “Нашої України” нам видали доручення спостерігачів на 33-й дільниці. Звідки нам було знати, що наступного дня ці доручення нікому не будуть потрібні. Виборчі комісії просто не сприймали їх. Тому всіх спостерігачів “просили” вийти за межі дільниці. Хто не хотів, до того вживали засобів примусу: виводили міліціонери, виштовхували члени комісії. Якщо й це не допомагало, тоді звідкись з’являлись мобільні бригади по 20-30 кремезних бритоголових хлопців у чорних шкірянках і викидали цих спостерігачів з дільниць.
Так мало бути й на 33-й дільниці. Але там голосували шваби, і раніше тут вигравав Нусер (а він від СДПУ(о)), який був родом з цих місць. Тобто, проблем для есдеків на цій дільниці не повинно було бути. Тільки задля виконання раніше визначеного плану за цим сценарієм нас нібито не допускали до опечатування урн. Дозволили тільки бути присутнім народному депутатові Віктору Королю і мені як журналістові. Згодом комісія погодилася, аби на дільниці були й пани Демчак та Чинуш.
І виборці почали голосувати. На виході їх чекали молоді люди, в основному, студенти, котрі проводили опитування від провідних соціологічних служб України (центр Разумкова, СОЦІС, “Демократичні ініціативи” та ін.). Хто хотів, той відповідав на запитання, хто не хотів, той мовчав. Це на виході. А на вході до дільниць виборець проходив крізь стрій — 8 міліціонерів, 4 особи у цивільному і двоє бритоголових у чорних шкірянках. Для чого була вся ця комедія, ми почали дізнаватися тільки після 14-ї години.
Саме тоді почалися погроми на окремих дільницях. Бритоголові у шкірянках на той час уже дізнавалися про перші результати. Тоді Балога від Нусера “відривався” на 30-40 відсотків. Балога представляв “Нашу Україну”, а Нусер асоціювався з СДПУ(о). Хоча о 15-й годині на брифінґу з журналістами він то підтверджував свою причетність до есдеків, то її заперечував. Отож, по обіді картина була стовідсотково зрозумілою: есдеки програли вибори.
Тоді у центрі міста на дільницю № 8 увірвалися зо 30 бритоголових: били тих, хто спостерігав за виборами. Найбільше дісталося худорлявому студентові з бейджем “Пора” на жовтій майці. Згодом стало зрозуміло, що бритоголові б’ють всіх, хто одягнув жовті майки. На сусідній з нашою, 32-й дільниці, інша бригада бритоголових буквально виштовхала з приміщення всіх спостерігачів, та ще й з брутальними погрозами. Один із студентів знайшов притулок на нашій дільниці. У цей час захвилювалися міліціонери. Чи не в кожного тоді задзижчав мобільник. Хлопці у цивільному сіли в автомобіль. Бритоголові носили їм морозиво та цигарки. Було помітно, що бритоголові до людей у цивільному ставилися з повагою і зневажливо — до міліціонерів. А останні чомусь до бритоголових — з острахом.
Від 14-ї години у Мукачевому влада цілковито перейшла до бритоголових хлопців. Вони маневрували від однієї дільниці до іншої, вривалися у приміщення, били тих, хто ставав їм на заваді і відходили — ніби по команді.
На дільницях у цей час з’явився народний депутат від СДПУ(о) Шуфрич. Він був одягнений у чорну шкірянку. Там, де він з’являвся, ставало тихо і тривожно. Потім дільницями проїхалися спостерігачі від Нусера. Серед них була й колишній юрист інституту масової інформації Марія Самбур. Коли вона з’явилась на дільниці, голова комісії підвелася зі свого місця і запросила її до кабінету. Там вони вдвох були 20-25 хвилин. Про що говорили — невідомо. Але в свій кабінет голова комісії опісля запрошувала тільки представника ОБСЕ та уповноваженого з прав людини верховної ради України пані Карпачову.
Після 16-ї години напруга спала. Вже не чутно було, аби громили десь дільниці і били спостерігачів. Казали, що наступний рейд бритоголових припаде на 18 годину. Але все пройшло відносно спокійно. До закриття дільниць. Після 20-ї години почався підрахунок голосів. Відразу неозброєним оком було видно, що перемогу одержав представник “Нашої України”. У Мукачевому люди однозначно проголосували проти СДПУ(о). І нікуди від цього не по-дінешся.
Та бритоголові і їх командири були іншої думки. Спочатку голови комісій прагнули зарахувати бюлетені “за” Балогу — Нусеру. Але відрив був настільки великий, що це не допомогло. Через півгодини після закриття дільниць оприлюднили дані екзіт-полу (соцопитування на виході). Згідно опитування, “за” Балогу (“Нашої України”) проголосувало більше 60 відсотків, за Нусера менше — 30 відсотків. Схожий результат потім дадуть підрахунки.
Але нікого не цікавило те, як голосували люди і навіть як рахували голоси. Хтось визначив переможця і оголосив його голова територіальної комісії, член СДПУ(о). І все.
А перед цим бритоголові бригади штурмували виборчі дільниці. По 40-50 хлопців у шкірянках розбивали двері і вдиралися у приміщення, де велися підрахунки голосів. Цього разу вже били народних депутатів. Знову дісталося Степанові Ільковичу Хмарі. Скільки можна бити Хмару?! За Союзу його били. На зорі незалежності Хмару били. У розквіті незалежності — били. І тепер б’ють.
На дільниці № 3 жорстоко побили голову комітету верховної ради депутата Поліщука. А це вже даремно ви зробили, панове. Нейрохірург Поліщук людина, яку цінує весь світ. Він не одного врятував від смерті. Його руки називають золотими. А ви його — обличчям до підлоги і ногами під ребра. Мерзотники!
На одній з дільниць сам голова комісії відкрив двері бандитам. Саме тоді там перебував спосте-рігач від ОБСЕ. Там били хлопців з “Пори” і депутатів. Бритоголові хотіли забрати бюлетені. Але спостерігачі встигли їх заховати.
У цей час міліціонери і голови комісій були попереджені про те, щоб жодний протокол не був винесений з дільниці. В одну мить цих людей ніби хтось підмінив. Толерантна до цього часу голова комісії відразу нагрубила депутату Королю і спостерігачам. Сказала, аби навіть не мріяли про протоколи, - їх вона не видасть. Нібито добрі міліціонери вже почали штовхати спостерігачів. А підстаркуватий майор все погрожував, що мовляв, мені на голові розіб’є диктофон і фотоапарат. Але я його попередив, що тільки доторкнеться до мене - буде сидіти в тюрмі. На якийсь час це подіяло. Потім голова комісії веліла міліціонерам вивести нас на вулицю і винести бюлетені. Протоколи нікому не показували. Ми впирались. Міліціонери по мобільниках почали викликати бритоголових, ми — депутатів. Депутат Кензьор приїхав першим. Поки йшла словесна суперечка, нам вдалося заволодіти одним протоколом. Але виїхати з дільниці ми не могли. Автомобіль було заблоковано. Тоді ми передали протокол депутату Кензьору, вдарили автомобіль, який блокував нам дорогу і вирвались з оточення. Напевне, бритоголові і міліціонери були розчаровані тим, що не встигли нас впіймати. А ми вирвалися з пекла небиті .
Це 18 квітня нам вдалося уникнути побоїв. Якщо президент, уряд і верховна рада “подарують” бандитам те, що вони коїли в Мукачево, 31 жовтня буде бита вся Україна.
Боронись, Україно!
Мукачево — Чернівці