МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Вітаємо всіх майданівців з Днем Перемоги!

05/09/2004 | Майдан-ІНФОРМ
9 травня - великий день в історії нашого народу. Ми завжди будемо пам'ятати подвиг наших батьків, що змогли дати чемну відповідь найбільшому злу 20 століття - фашизму.

Це був яскравий приклад консолідації народу проти своїх ворогів.

Героям слава! І вічна пам'ять!

Відповіді

  • 2004.05.09 | Раціо

    Це був яскравий приклад масової загибелі через нездатність

    народу консолідуватися проти своїх ворогів. Суперприз за "перемогу" -- додаткові 50 років рабства. І вони плавно перейдуть ще в 50, якщо народ не виробить здатність аналізувати власний досвід.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.05.09 | Zy

      Re: Не пересмикуйте

      Чи будете стверджувати про "нездатність" народу Польщі, або Франції...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.05.09 | Раціо

        Абсолютно так.

        А в чому ж причина, по вашому, прогулянки вермахту до Парижу? Чому перед війною де-Голь пішов у відставку? А Польща була занадто зайнята війною проти українців -- власних громадян, тобто в ній ішла громадянська війна.
    • 2004.05.09 | Serhiy Hrysch

      Абсолютно незгодний.

      Це був приклад роблення того, що можливо було зробити.

      Вся континентальна Європа здалася німцям без бою, і то був такий стиль поведінки. Європа взагалі не консолідувалася проти фашистів.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.05.09 | Раціо

        Абсолютно згодний.

        Serhiy Hrysch пише:
        > Це був приклад роблення того, що можливо було зробити.

        Що простіше було зробити. Бо відновлення української держави у Львові таки було, і УПА була, і інший розвиток подій міг бути. Але я згоден, що консолідуватися, сформувати власні цілі й відстоювати їх незрівнянно важче, ніж бути гарматним м'ясом у чужій війні. Я ж далебі тодішніх ні в чому не звинувачую, я лише дивуюся, що святкують теперішні.

        > Європа взагалі не консолідувалася проти фашистів.

        Абсолютно згоден, і не бачу, як це протирічить тому, що кажу я. І не лише Европа, а й Америка. Більше того, незрозуміло, чому вони мали одразу консолідуватися? У всіх же були свої інтереси, і коаліція сформувалася лише як співпадіння цих інтересів, а не заради перемоги над абстрактним фашизмом, і т.п. пропагандистського лайна.

        І в України були свої інтереси, але їх мало хто захищав, і тому в Ялті про них навіть не заїкнулися. Бо то не було в інтересах переможців тієї війни, України серед переможців не було.
  • 2004.05.09 | Раціо

    Найбільше зло 20 століття - Імперія Зла, фашизм на 2-му місці(-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.05.09 | Раціо

      Дякую за оцінку.А поздоровлення з перемогою сталінізму -це що?(-

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.05.09 | S@nya

        Це була НАША перемога. Перемога наших народів! Попустіться! (-)

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.05.09 | Раціо

          А ваші народи -- це хто? Очевидно американці й британці?

          Бо мій народ лише один -- українці. І він у тій війні поніс найбільшу кількість жертв і виграв собі продовження рабства, голодомор 47-го, висилки в Сибір, і останній акорд -- Чорнобиль. З такими перемогами краще програвати.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.05.09 | S@nya

            Re: Не змішуйте!

            Не змішуйте ВЕЛИКУ перемогу над фашизмом і велику поразку у громадянській війні, яка все ще прожовжується на рівні "народ - влада"
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2004.05.09 | Раціо

              Це ви змішуєте, штампи московського агітпропу і дійсність

              S@nya пише:
              > Не змішуйте ВЕЛИКУ перемогу над фашизмом і велику поразку у громадянській війні, яка все ще прожовжується на рівні "народ - влада"

              "Велика перемога над фашизмом" була лише одним із етапів методичного винишення українців Імперією Зла. Москва залюбки би воювала до останнього українця. За це українці поставили в центрі Києва "художньо цінний" пам'ятник батькові-засновникові большевизму, і досі в масі пишаються тим, що у розв'язаній його наступником світовій війні загинули не всі, а лише третина.

              Перемогу здобули тоді Америка, менше Німеччина і Японія, навіть певною мірою Москва, але аж ніяк не Україна. Money talks, bullshit walks. Show me the money.
        • 2004.05.09 | композитор

          ВАШІ візьмуть відповідальність на напад на Польщу і Прибалтику?

          ВАШІ візьмуть відповідальність на напад на Польщу у 39 році і на Прибалтику у 40 році?

          Будете пишатись, що "ваші" народи перестріляли майже всіх польських офіцеів - військовополонених, яких захопили у 39 році?

          Прибалтика чим завинила перед "ВАШИМИ" народами?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.05.09 | Безробітний

            Наши народи візьмуть на себе відповідальність, пане коммутант

            Візмуть так само, як в свій час взяли на себе відповідальність та врятували Ваш народ від тотального винищення.
            Але і таким, як Ви, також треба бути послідовними.
            Не подобається вам пакт Молотова-Рібентропа - будь ласка, вибачайтеся перед Польщею. Тільки майте на увазі, що у вашому гендлярському суспільстві простих вибачень може бути замало. Отож готуйтеся відшкодувати збитки. Наприклад, поверніть Польщі Західну Україну або поверніть Буковину Румунії. Виправляйте історичну несправедливість, адже Західна Україна та Буковина були приєднані до України саме внаслідок пакту Молотова з Рібентропом.

            > Будете пишатись, що "ваші" народи перестріляли майже всіх польських офіцеів - військовополонених, яких захопили у 39 році?

            Ні,ми будемо пишатись звитягою, яку виявили польські офіцери, захищаючи свою батьківщину від німецької агресії. Вони так швидко втікали від німців, що опинились на території, яку контролювала Червона армія. Тобто оті "героїчні захисники батьківщини", за якими Ви пускаєте скупу чоловічу сльозу, отримали належне. За зраду Польщі та боягузство.
            Шкода, що Ви забули згадати десятки тисяч українських полонених, які загинули у польських концтаборах. А потрапили вони у полон, відбиваючи агресію милої Вам панської Польщі, яка у 1920 році захопила Київ.

            > Прибалтика чим завинила перед "ВАШИМИ" народами?

            Прибалтика, вибачте на слові, завжди була європейською повією, яка лягала під сильнішого та отримувала від того задоволення. Перечитайте книжки з історії, починайте з часів Івана Грозного.
  • 2004.05.09 | observer

    Інтерв'ю Суворова

    Віктор Суворов, письменник: - 07/05/04
    Нещодавно впливовому московському політику, відомому як «сортирний мочильник» було поставлене запитання: «Як ви ставитеся до книг Суворова?». Він відповів: «Я книг зрадників не читаю». Я довго сміявся – він приймав ту ж присягу, що і я.
    Відкрийте її текст – там говориться, що я обіцяю до останнього подиху зберігати вірність радянському уряду. Я цій присязі зрадив – я зрадник, але ж і він їй зрадив – тоді він хто? Я нікого не боюся, ні від кого не ховаюся, але мої вироки залишаються у силі.
    Главред: Володимире Богдановичу, як ви збираєтеся зустріти 9 травня?
    В.С.: У мене двоїсте ставлення до свята Дня Перемоги. З одного боку, ми відбили напад Гітлера і знищили його. Мені часто говорять: «Якщо ти постійно називаєш Сталіна мерзотником, отже, захищаєш Гітлера». Це не так. Я завжди говорив і повторюю: Гітлер – людожер, але з цього зовсім не випливає, що Сталін – вегетаріанець. Обидва людожери, одне іншого не заперечує. Якщо з гітлерівським режимом покінчили - одним людожером і злочинним режимом стало менше, за це треба випити і добре закусити, і знову випити. Для мене це свято батьків: батько і мати побували на фронті, воювали. Звичайно, свято зі сльозами на очах – це правильно.
    З іншого боку, результатом перемоги стало збереження і зміцнення злочинного режиму, і продовження нарощування військової могутності, втілення загарбницьких планів. Подивіться, куди ми тільки не лізли: у Чилі, Анголу, Афганістан, Сирію, Єгипет. Яку країну ні назвіть – Алжир, Китай, В'єтнам – усіх безкоштовно годували, гнали туди танки, танки і ще раз танки. А самим жерти нема чого, і в половині шкіл немає каналізації. Навіщо потрібно це розповзання (комунізму – Ред.) по світу? Навіщо імперські настрої, що спустошували нас і вели до розкладання? Так що, з іншого боку, 9 травня для мене – сумна дата.
    Главред: Як ви вважаєте, світ міг уникнути Другої світової війни?
    В.С.: Так, безумовно. Після закінчення Першої світової склалася ситуація, коли в Європі нікому було починати війну. Задача Великобританії в ті роки полягала в тому, щоб зберегти імперію. Величезна колоніальна імперія вже в той час давала тріщини, і вся увага Британії була прикута зовсім не до європейського континенту. Франція одержувала величезні репарації від Німеччини. Загородившись «великою китайською стіною» з назвою «лінія Мажино» вона прийняла оборонну стратегію. Їй нічого було воювати, вона і так добре себе почувала. А Німеччина була цілком роззброєна і, відповідно до Версальського договору, не мала права мати важку артилерію, бомбардувальну авіацію, винищувачі, танки, підводні човни, хімічну зброю, навіть дирижаблі. У німецького генерального штабу було право на стотисячну армію, набрану винятково з добровольців, а офіцерський склад був обмежений чотирма тисячами. Німеччина не могла вводити загальну військову повинність. Вона не являла собою ніякої загрози для Європи, і, у принципі, не могла на кого-небудь напасти або хоча б розгорнути збройні сили.
    У сформованій обстановці керівництво Радянського Союзу зробило все, щоб «витягти» Німеччину з цієї ситуації. Надали таємні полігони, дали можливість німецьким конструкторам створити підводні човни – їх проектували в Ленінграді. У Філях під Москвою був побудований завод «Юнкерс», у Казані готували танкових стратегів для німецької армії, а в Липецьку - льотчиків.
    Сталін та його підручні допомогли Гітлеру прийти до влади і, нарешті, у 1939 році пактом Молотова-Ріббентропа Сталін відкрив війні «шлюзи». Так, Другої світової війни можна було уникнути, але комуністичне керівництво Радянського Союзу зробило все можливе, щоб ця війна почалася.
    Главред: чи Міг Радянський Союз перемогти швидше і з меншими втратами? Якщо так, то чому таку можливість не використали?
    В.С.: Я наведу приклад: колись один відомий італійський мафіозі був арештований прямо на вулиці – без стрілянини і погоні. Зброї не було ні в нього, ні в його водія. При ньому не було навіть охорони. Це сталося тому, що він настільки почував себе в безпеці, знав, що усі бояться, і ніхто не зачепить. Те ж саме сталося в 1941 році зі Сталіним. Він був упевнений у тому, що на СРСР ніхто не нападе. Він читав «Майн кампф» і знав, що в ній Гітлер дорікає кайзеру в розв'язанні війни на два фронти, у якій Німеччина не могла перемогти через недостачу ресурсів. Це говорив сам Гітлер.
    Привезений з Німеччини на спецзамовлення Йосипа Віссаріоновича «Майн кампф» читало усе Політбюро, і знало, що Гітлер на два фронти воювати не буде. Тому СРСР до оборони не готувався. Усе робилося тільки в інтересах наступу. Всяка оборона знищувалася. Наведу як приклад розформовану Дніпровську флотилію. Якби її залишили, то німецькі війська змогли б переправитися через Дніпро тільки з величезними втратами. Але за наказом Сталіна в 1940 році дніпровська флотилія була розформована. Багато мостів під час війни залишилися не підірваними ,
    і гітлерівським військам вдалося безперешкодно переправитися – тому і стало можливим київське оточення. У районі Кременчука 1-а танкова група переправилася, і під Лохвицею зустрілася з 2-ою танковою групою Гудеріана. Це всього лише один із прикладів, як руйнувалася оборона аж до 1940 року.
    Йосип Сталін вважав, що напад на СРСР стане для Гітлера самогубством. У цілому, він мав рацію, але народу довелося заплатити за це величезну ціну.
    Главред: Навіщо потрібні були перемоги «за будь-яку ціну», незважаючи на втрати?
    В.С.: Тактика перемог «за будь-яку ціну», незважаючи на втрати сформувалася ще за перших комуністичних лідерів. Для Леніна, Троцького та інших життя людини не мало ніякої цінності. Одна людина, десять, тисяча або мільйон – не має значення. Коли «здійснювалася» колективізація, а народ опирався, йому влаштували штучний голод. Або ви підете в колгосп, або здохнете. Скільки загине – нікого не цікавило. Щоб зберегти лад, влада йшла на будь-які жертви. Не керівники існували для блага народу, а народ для блага керівників.
    Главред: Як можна було уникнути втрат серед мирного українського населення?
    В.С.: Безумовно, втрати серед мирних людей могли бути набагато менші, якби СРСР перед війною приєднався до міжнародних угод. Радянський Союз просто не визнавав законів про полонених, про ведення війни та інших.
    Олександр Когун, український історик, веде зараз дослідження саме партизанського руху в Україні. Йому вдалося розкрити дивовижні факти: виявляється, основною задачею партизанів був зовсім не підрив комунікацій ворога. Перед працівниками НКВС, закинутими на окуповану територію, стояла задача нагадати своєму населенню, що радянська влада жива, сказати: «Ми тут...». Ці люди боролися в основному не проти гітлерівців, а проти населення України.
    Такі «партизани» провокували окупантів на жорстокість у відношенні населення. Вони убивали німецького солдата і підкладали його труп у село. Знайшовши тіло убитого солдата, гітлерівці просто спалювали все селище. Працівники НКВС робили це для того, щоб каральні акції фашистських військ озлобили людей, і населення продовжувало живити партизанський рух. Історія цієї війни знає ще безліч випадків, коли обидві сторони ставилися по-варварському до мирного населення.
    Главред: Чи можна виправдати гоніння радянської контррозвідки на «тих, що побували на окупованій території» і солдатів, що тікали з полону? Чи так вони були необхідні?
    В.С.: Це повне свинство. Мій дід Василь Андрійович Резун був поранений і потрапив у полон при Брусилівському прориві ще в Першу світову. У мене на столі лежить його фотографія, зроблена в жовтні 1917 року, в австрійському полоні. Йому вдалося її надіслати на батьківщину. Полонених пускали в звільнення, давали можливість заробити грошей і зв'язатися з рідними у ворожій країні. Так ставилися до полоненого на початку століття.
    В Другій світовій війні до наших полонених взагалі ставилися по-скотськи. Але коли своїх солдатів, що повернулися з полону, вважали зрадниками і гнали вже в радянські табори – це вже злочин. Люди з окупованих територій автоматично ставали представниками «нижчої раси». Мій батько пройшов усю війну з 23 червня і до кінця, а потім ще і японську війну. Але після її закінчення, при вступі до військової академії його запитали: «Ти ж українець? Отже, батьки з окупованої території», і закрили шлях до Академії.
    Справа навіть не в особистій образі. Забудемо про особисте. Але же людей, які воювали і проливали кров за Радянський Союз – мільйони. А потім їм оголосили, що «були на окупованій території». Влада зробила все, щоб полегшити Гітлеру захоплення величезних територій, а потім обвинуватила в усьому людей, які на них жили.
    Главред: Як ви можете оцінити участь України в Другий світовій?
    В.С.: Все-таки моє по батькові - Богданович, а прізвище - Резун. І, хоча розмови про внесок якого-небудь народу в перемогу не бувають об'єктивними, треба сказати, що Україні дісталося у війні більше за всіх. Так само, як і українцям, дісталося тільки полякам.
    Внесок України у війну – багатогранне питання. Кращий танк усіх часів і народів – Т-34, створений у Харкові. Я згодний, що на заводі працювали представники всіх національностей, але все-таки Т-34 створений в Україні.
    Сержантський склад – цемент армії – складався з українців і татар. Навіть після війни в радянській армії усі знали, що сержант завжди або українець, або татарин, іноді – литовець. Я не говорю про старших офіцерів, але кращі сержанти і молодші офіцери виходили саме з українців.
    Головним залишається те, що українцям Друга світова обійшлася дорожче від усіх. Страждання України не можна описати, і, на мою думку, вона понесла найважчі втрати серед усіх країн.
    Главред: Як ви оцінюєте діяльність Української повстанської армії в роки війни?
    В.С.: Я ставлюся з великою повагою до солдатів УПА, тому що вони боролися за свою країну. Ми звикли говорити «Велика Вітчизняна війна», але з іншого боку, нам завжди вселяли, що в пролетарів немає батьківщини – почитайте Маркса. Так яким чином пролетаріат боровся за батьківщину, якої у нього немає? Після війни зробили багато чого, щоб облити брудом УПА, представити Степана Бандеру гітлерівцем, забуваючи про те, де він знаходився і що робив.
    Я прокоментую добре відомий документ Жукова і Берії про виселення українців. Він не викликає в мене ніяких сумнівів, якщо вони виселили 14 інших народів. Сталін скасував його – українців було занадто багато. Так що, з одного боку, гітлерівці хотіли знищити слов'ян, а з іншого боку – Жуков і Берія мали намір знищити саме поняття української нації. Так про захист якої батьківщини може йтися, якщо «батьківщина» видає указ, який підриває національні корені? Про яку «батьківщину» може йтися, якщо вона ще до війни нанесла практично смертельний удар українському селянству? Тому УПА – єдина сторона, що боролася за інтереси України. Мій батько, що воював у Червоній армії, в остаточному підсумку воював за те, щоб зміцнити позиції московських злочинців. Я поважаю батька і його бойовий шлях, але перемога, за яку він проливав кров, привела до повернення антинародної влади в Україну.
    Главред: Відомо, що з післявоєнною розрухою більшість європейських країн справилися набагато швидше, ніж Радянський Союз. Чим це обумовлено?
    В.С.: Насамперед тим, що в поліцейській державі не може бути життєздатної економіки. Якщо людині дати власну землю, вона стане на ній вирощувати гарний врожай. А коли тебе заганяють у колгосп, немає ніякого значення, добре працювати чи погано – все одно усе заберуть.
    Мій дід Василь Андрійович усе життя працював ковалем у колгоспі. Він працював добре, але я бував у цьому колгоспі і бачив, як звичайно люди працювали. У них не було ні ініціативи, ні прагнення працювати добре. Навіщо вставати о шостій ранку, якщо можна встати і пізніше? Існують два варіанти – працювати з-під палиці або за своїм бажанням. У нас працювали з-під палиці. Тому швидко підняти економіку країна не могла.
    Сюди можна додати колективізацію, голодомори, злочини влади проти працьовитих та ініціативних мужиків. Спочатку підірвали сільське господарство, а потім і промисловість.
    Крім цього, під час війни Жуков та інші стратеги зовсім не шкодували людей. Зовсім. Зараз я пишу другу книгу про Жукова, і спливають факти, від яких жахаєшся. У країні були вибиті цілі покоління працездатних чоловіків. У колгоспах залишилися одні жінки, діти і старі – працювати не було кому.
    Була й інша причина: відразу ж після війни ми кинулися створювати наддержаву, а не державу, у якій люди б жили добре. Наддержаву з величезною кількістю танків, літаків та інших озброєнь. Тобто, економіка відразу ж після війни почала масове виробництво зброї, а воно на життєвий рівень не впливає. Якщо і впливає, то тільки негативно. Зрештою, найбагатша країна звалилася через свій дикий перекіс убік військово-промислового комплексу.
    Главред: Володимире Богдановичу, донедавна ви ховалися від російських спецслужб. Зараз ви в безпеці?
    В.С.: Я не в безпеці. Недавно впливовому московському політику, відомому як «сортирний мочильник» було поставлене запитання: «Як ви ставитеся до книг Суворова?». Він відповів: «Я книг зрадників не читаю». Я довго сміявся – він приймав ту ж присягу, що і я. Відкрийте її текст – там говориться, що я обіцяю до останнього подиху зберігати вірність радянському уряду. Я цій присязі зрадив – я зрадник, але ж і він їй зрадив – тоді він хто? Я нікого не боюся, ні від кого не ховаюся, але мої вироки залишаються в силі. Так що, з одного боку, я не ховаюся, але з іншого боку – не особливо і висуваюся. А ставлення до мене не змінилося: мене ненавиділи і продовжують ненавидіти, а я цим пишаюся.
    Главред: Над чим ви зараз працюєте?
    В.С.: Займаюся все тим же – пишу, пишу і пишу книги.
    Олександр Стебницький, «Главред»

    http://www.glavred.info/ukr/
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.05.09 | настрадамус

      КОММУНИЗМ ПОБЕДИЛ ФАШИЗМ....

      Из за большевитской Москвы и Украина пострадала ...


      Коммунизм породил фашизм который и должен был нанести упреждающий удар по строителям коммунизма, намеривавшиеся строить его во всем мире.
      Герб СССеРа видали , весь земной шар в планах коммунистов был...
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.05.09 | настрадамус

        После нашего ГОЛОДОМОРА и людаетсва в Европе родился ФАШИЗМ как

        Как защита от красной чюмы..
      • 2004.05.09 | Пан Roller

        Re: КОММУНИЗМ ПОБЕДИЛ ФАШИЗМ...вместе с КАПИТИЛИЗМОМ (-).

  • 2004.05.09 | Світлана

    Re: День Перемоги в Другій Світовій війні відмічають 8 травня

    День Перемоги над німецьким нацизмом світ відмітив 8 травня.
    Швновні, майдановці, не йдіть шляхом радянських стереотипів.
    Учіться думати самостійно. Інакше, - ви вже програли
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.05.09 | Світлана

      Re: День Перемоги в Другій Світовій війні відмічають 8 травня

      Після перемоги над фащизмом, німецький народ спочатку усвідомив своє падіння, всю ницисть ідеології, яка їх угніздила під час 2-ої Світової війни і ПОКАЯТИСЯ. Німецький народ спромігся усвідмити і покаятися, Вони(німці) змогли покаятися, змогли довести світу, що вони були невільниками прав і свобод. І світ усіідомив їх, як брнців неволі.
      А що зробили українці? А чи українці усвідомили трагедію 1933 року?(Голодомор), а чи вони усвідомили втрату розстрілу Української республіки, розстріл українського відродження( Скрипника,Хвильового, а також всіх ідеологів українського націоналізму.
      Соловки, Наказ Сталінв- Жукова "Про виселення українців"
      А чи взагалі спроможні українці битися? Чи будемо оплакувати чужі помилки колоніальної влади?
      Тоді навіщо і ви, майданівці?
      Навіщо ви? Такі як більшість отфільтровних Москвою?!!
      Ми це вже бачимо всі 80 років.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.05.09 | Світлана

        Re: Яке свято святкує 9 травня Майдан?

        Совєтський Союз програв і війну і свою антилюдську ідеологію ще 8 траня 1994 року. В результаті політики ідеологів радянського с постраждали більше всіх в Європі і в світі українці.
        Радянський Союз не засуджений в 1994 році, як авторатирний режим, проводить сою політику неоімпеіалізму і далі.
        А ми мовчимо і далі з комсомольцями Майдану?
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.05.09 | Михайло Свистович

          Майдан взагалі не святкує.

          Святкують окремі майданівці. Кожен своє свято. А хтось і зовсім не святкує. Ми не партія з ідеологією, ми - різні, але об"єднані однією метою - боротьбою з кучмізмом.

          Світлана пише:
          >
          > А ми мовчимо і далі з комсомольцями Майдану?

          На Майдані нема комсомольців, а по Вас щось не видно, що Ви мовчите. Хоча не раз обіцяли ;) Напевно, Ви - єврейка, бо стільки раз прощалися, а досі ніяк не пішли ;)
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2004.05.09 | Світлана

            Re: Майдан взагалі не святкує.

            Пане Свистовичу, я перестану Вас поважати, якщо ви будете поводитися, як містечковий жлоб.
            По- перше, пане Свистовичу навчіться тримати удар;
            перестаньте буди совком, яким ви на жаль осталися(про це свідчить несприяння іншої думиу;
            по- друге, мені сумно, що Ви знаходите ворога в єврейсьому народові. Я українка. І мені подобається сила відпору, на який спроможні євреї, захищаючи свої права. Учіться у них, у нащадків Зея Жаботинського. Бо свого, на жаль ми не маємо. Я поважаю єврейський народ, який нам показує приклад, як необхідно вістоювати свої ЛЮДСЬКІ ПРАВА НА НАЦІЮ, СВОБОДУ І НеЗАЛЕЖНІСТЬ духу.
            панове майдановці, почитайте Володмиира (Зея)Жаботинського, який сказав, що треба підтримувати пригнічений народ, бо його перемога(пригніченого народу), є перемогою над загальним пригноблювачем
            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2004.05.09 | yahoo!

              Vam do Volodymyra - toy tezh pol'ubl'ae mochyty palestynciv-

              zagarbnykiv u sortyri...
            • 2004.05.09 | Михайло Свистович

              Re: Майдан взагалі не святкує.

              Світлана пише:
              > Пане Свистовичу, я перестану Вас поважати

              Мій настрій від цього не зіпсується :)

              > По- перше, пане Свистовичу навчіться тримати удар;

              Не відчуваю того, що тримати :)

              > перестаньте буди совком

              Дуже давно перестав.

              > по- друге, мені сумно, що Ви знаходите ворога в єврейсьому народові.

              Ворога? Та мене тут жидом постійно обзивають за боротьбу з юдофобством. Не бачу я у них ворога - це анекдот такий "Англійці йдуть, не прощаючись, а євреї прощаються, але не йдуть" :)

              > І мені подобається сила відпору, на який спроможні євреї, захищаючи свої права.

              Я радий за Вас. Мені теж подобається. Саме спроможність. Але не завжди подобається, як вони її застосовують.

              > Учіться у них, у нащадків Зея Жаботинського.

              Я вчусь у всіх. І в нащадків Зея Жаботинського, і в нащадків його ворогів, і взагалі у всіх пращурів та нащадків всіх народів.

              > Я поважаю єврейський народ

              Я теж поважаю. Як і всі інші народи.
    • 2004.05.09 | S.D.

      Re: День Перемоги в Другій Світовій війні відмічають 8 травня

      > День Перемоги над німецьким нацизмом світ відмітив 8 травня.

      Хм... А разве тот факт, что в момент подписания капитуляции в Москве и Киеве было уже девятое, а в Лондоне и Вашингтоне - еще восьмое, что-то кардинально меняет в истории Победы?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.05.09 | Світлана

        Re: День Перемоги в Другій Світовій війні відмічають 8 травня

        світ міняється від усвдомленя провини від дії егоїстів або виконавців ідей ідіотів.
        Чи зінемо ми цей світ?
        Якщо ні, то навіщо ми живемо, обмінюємося своїми думками?
        Ажже ідіоти захлинаюь цей світ
      • 2004.05.10 | Михайло Свистович

        Re: День Перемоги в Другій Світовій війні відмічають 8 травня

        S.D. пише:
        >
        > Хм... А разве тот факт, что в момент подписания капитуляции в Москве и Киеве было уже девятое, а в Лондоне и Вашингтоне - еще восьмое

        Це точно чи Ваше припущення? Бо, наскільки мені відомо, Сталін просто оголосив Днем Перемоги перший офіційний день без війни.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2004.05.10 | no13

          Re: День Перемоги в Другій Світовій війні відмічають 8 травня

          To Михайло Свистович:
          > S.D. пише:
          > >
          > > Хм... А разве тот факт, что в момент подписания капитуляции в Москве и Киеве было уже девятое, а в Лондоне и Вашингтоне - еще восьмое
          >
          > Це точно чи Ваше припущення? Бо, наскільки мені відомо, Сталін просто оголосив Днем Перемоги перший офіційний день без війни.

          http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_1321000/1321399.stm

          To Світлана:
          Вы не пытаетесь "в споре родить истину", а безапеляционно создаете "новую историю". Кроме того вы выбрали для своей активности имеено 9-е мая, чем подчеркиваете свое неуважение к окружающим.
      • 2004.05.11 | Петя

        Re: День Перемоги в Другій Світовій війні відмічають 8 травня

        Не в1дм1чають, а в1дзначають,шановний пане Михайле.Вч1ть Укра1нську.
  • 2004.05.10 | Тарас Тихий

    За День Пам'яті

    Майдан-ІНФОРМ пише:

    > 9 травня - великий день в історії нашого народу. Ми завжди будемо пам'ятати подвиг наших батьків, що змогли дати чемну відповідь найбільшому злу 20 століття - фашизму.
    >
    > Це був яскравий приклад консолідації народу проти своїх ворогів.
    >
    > Героям слава! І вічна пам'ять!

    *****************

    Покажите мне такую страну, где славят тирана,
    Где победу в войне над собой отмечает народ.
    Покажите мне такую страну, где каждый обманут
    Где назад означает вперед и наоборот.

    Игорь Тальков

    На сайті Майдан я сподівався більшого розуміння справи відзначення кінця німецько-радянської війни, як повторення трафаретних компартійних кличів.

    Україні не потрібний мілітаристичний День Перемоги, який наголошує на перемозі над гітлеризмом, що б тим прикрити одночасну перемогу сталінізму. Це була справді перемога сталінської воєнної машини не лише над нацистською Німеччиною, але також над усіма тими силами, які боролися проти сталінського режиму. Правда остаточна перемога над українським національно-визвольницьким рухом (УПА) прийшла лише пізніше, але сталінська перемога над Німеччиною забезпечила пізнішу перемогу над українськими незалежниками.

    Сьогодні Україні треба не Дня Перемоги, а Дня Пам'яті — Дня Злагоди. Дня Пам'яті, щоб український народ пригадав собі, як його батьки й діди, поділені між двома тоталітарними імперіями, мусіли жертвувати свою кров за чужі інтереси. День Злагоди, що б врешті визнати цей факт і прийти до цивілізованого визнання усіх учасників-українців усіх збройних сил. Це ганьба українській політичній еліті яка ще не зуміла допровадити до злагоди у своїй власній державі, коли чужі народи, які поколіннями ворогували уже давно загоїли між собою рани Другої світової війни.

    Українська служба BBC повідомила, що в промові з нагоди Свята, президент України не згадав УПА. Це ж була одинока військова формація, яка боролися за незалежну Україну проти гітлерівської і сталінської колоніяльних систем. І президент незалежної сьогодні України іґнорує УПА!

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    "Ми завжди будемо пам'ятати подвиг наших батьків, що змогли дати чемну відповідь найбільшому злу 20 століття - фашизму."

    — Так, треба пам'ятати подвиг батьків, але не треба заховувати злочини Червоної Армії. Про ці злочини друкують не лише на Заході, але навіть в Росії (див. газету Аргументы и Факты).

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    "Це був яскравий приклад консолідації народу проти своїх ворогів."

    — Справді? Тоді нащо було гонити підлітків загороджувальними загонами? А УПА — це не частина народу?

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    "Героям слава! І вічна пам'ять!"

    — Правильно! Але не усі в Червоній Армії були "героями" в нормальному сенсі цього слова, і не можна забувати справжніх героїв які були і по другому боці фронту.

    І останнє: Перемога того, кому належать плоди тої ж перемоги. Плоди перемоги німецько-радянської війни не дісталися ні українському, ні навіть усьому радянському народові. Селяни хотіли по війні повернутися до приватної власності землі, а Компартія — ні. Селяни залишилися в колгоспах. Чия перемога? Сталін пив тост за здоров'я "ґвинтиків", бо без них не міг би був виграти війни. Але "ґвинтики" не можуть бути переможцями, лише інструментами перемоги.

    За рік, буде 60-та річниця кінця Другої світової війни і її німецько-радянської частини. Чи зрозуміють шкідливість старого компартійного міфу для України її політична еліта і виправить його до роковин. А як з Майданом?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.05.10 | Стопудів

      От же ж...

      Тарас Тихий пише:
      Сьогодні Україні треба не Дня Перемоги, а Дня Пам'яті — Дня Злагоди. Дня Пам'яті, щоб український народ пригадав собі, як його батьки й діди, поділені між двома тоталітарними імперіями, мусіли жертвувати свою кров за чужі інтереси.

      треба, треба... Так давайте організовуйте!

      День Злагоди, що б врешті визнати цей факт і прийти до цивілізованого визнання усіх учасників-українців усіх збройних сил. Це ганьба українській політичній еліті яка ще не зуміла допровадити до злагоди у своїй власній державі, коли чужі народи, які поколіннями ворогували уже давно загоїли між собою рани Другої світової війни.

      Ганьба! Чого ж ви про це тут розповідаєте, а не "еліті"?

      >
      > Українська служба BBC повідомила, що в промові з нагоди Свята, президент України не згадав УПА. Це ж була одинока військова формація, яка боролися за незалежну Україну проти гітлерівської і сталінської колоніяльних систем. І президент незалежної сьогодні України іґнорує УПА!

      Так хто б сумнівався, що Президент у нас - "еліта" :)

      >
      > Майдан-ІНФОРМ пише:
      > "Це був яскравий приклад консолідації народу проти своїх ворогів."
      — Справді? Тоді нащо було гонити підлітків загороджувальними загонами? А УПА — це не частина народу?

      Обидвох моїх дідів ніхто не гонив. Бабусиних братів в УПА теж ніхто не гонив. І слово "консолідація" в тексті вітання - означає об'єднанні зусилля і радянських воїнів (так, уявляєте, мої діди воювали в ЧА, на Першому і на Другому Українських фронтах)), і УПА.
      І не треба робити вигляд, що ви цього не розумієте.


      За рік, буде 60-та річниця кінця Другої світової війни і її німецько-радянської частини. Чи зрозуміють шкідливість старого компартійного міфу для України її політична еліта і виправить його до роковин. А як з Майданом?

      Тобто ви хочете новий міф, нову ідеологему створити. На здоров'я! Але Майдан не має ідеології. І через рік хто хоче - святкуватиме, хто не хоче - ні.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2004.05.11 | Tарас Тихий

        Re: От же ж...

        Стопудів пише:

        > Обидвох моїх дідів ніхто не гонив. Бабусиних братів в УПА теж ніхто не гонив. І слово "консолідація" в тексті вітання - означає об'єднанні зусилля і радянських воїнів (так, уявляєте, мої діди воювали в ЧА, на Першому і на Другому Українських фронтах)), і УПА.
        —— І Ваші предки "червоноармійці" могли мирно жити з Вашими рідними з УПА? Сподіюся, що так. То чому сьогодні Україна визнає лише перших а не других? І це Вам байдуже?

        (Тихий): За рік, буде 60-та річниця кінця Другої світової війни і її німецько-радянської частини. Чи зрозуміють шкідливість старого компартійного міфу для України її політична еліта і виправить його до роковин. А як з Майданом?
        >
        (Стопудів): Тобто ви хочете новий міф, нову ідеологему створити.

        —— Aбсолютний non sequitur. Не хочу творити міфів а відстоюю правду.

        (Стопудів): Але Майдан не має ідеології.

        —— Це не так: Проповідувати сьогодні в україні "Перемогу" і замовчувати над ким ця перемога була (окрім Німеччини) — це не лише міф, але шкідливий міф для консолідації українського народу й української державності.

        (Стопудів): І через рік хто хоче - святкуватиме, хто не хоче - ні.

        —— Правильно, але це не заперечує міфічність цих свят. Мабуть в жовтні держава буде святкувати ще одні роковини міфічного явища: "визволення" України. Бо факт заміни одної кровожадної тоталітарної системи (нацистської) другою кровожадною тоталітарною системою (комуністичною) буде "забуто".
    • 2004.05.11 | Sardanapal

      Re: За День Пам'яті

      http://myoffice.ru/displayimage.php?album=464&pos=0
      без слов, давайте помнить
  • 2004.05.10 | Один з нас

    Наші діди перемогли ФАШИЗМ, наші батьки...

    ...перемогли КОМУНІЗМ, ми переможемо КУЧМІЗМ!

    :)))


    Проревівши декілька разів хором останній рядок, усі заспівали «Kalashnikov» Бреговіча, хитро переробляючи сербські слова на українські. Загалом, на майдані коло церкви народ веселився. Троммеля помітили і навіть упізнали. Петро раптом з несподіваним замилуванням згадав себе у їхньому віці, і вся його злість на одягнутих за модою вісімдесятих юнаків і дівчат так само несподівано зникла. «Ще підростуть — ще зрозуміють», — подумав він, відчуваючи, що треба сказати щось сердечне і героїчне. Підняв руку і сказав:

    — Доброго дня. Ми перемогли фашизм. Ми перемогли комунізм. Ми переможемо й капіталізм. Все буде добре.

    Тут захрипіла рація, і злий на свою голову і язик Троммель поліз у БТР. Молодь радісно загорлала. І перед тим, як машина рушила по порожніх пивних банках, Петро почув, як усі заспівали «Два кольори».

    http://www.molodaukraina.org/news.asp?Id=313&IdType=3
  • 2004.05.10 | Rostyslav Dovbenko

    Re: Вітаємо всіх майданівців з Днем Перемоги!

    You said "peremoha nashoho narodu", but you should have said "peremoho
    nashoho *radyans'koho* narodu". Tak pravyl'nishe.

    Rostyslav Dovbenko, z t.zv. diaspory
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2004.05.10 | line305b

    ненавижу советские праздники... (-)

    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2004.05.10 | VENED

      ну и не празднуйте их, кто заставит?... (-)

  • 2004.05.11 | Franko

    Трагедія "пабєди" (/)

    Трагедія “пабєди”
    Андрій СЕМЕНЮК

    ЦЬОГО року наша держава особливо помпезно святкувала “перемогу”. На початку 90-х такі “празднікі” поволі почали зникати з офіційних календарів: їм приділяли не так багато уваги, не транслювали масово по телебаченню тощо. Тепер усе знову змінилося: кожного року ми бачимо дедалі більшу кількість ветеранів, масові гуляння, концерти, феєрверки, покладання квітів героям і невідомим солдатам.

    Нове покоління, крім споживання Pepsi, щороку переймається духом героїзму та перемоги. Кожен уміє розповісти про те, що робили його дідусь і бабуся на фронті, і як завдяки їм ми ось уже 59-й рік живемо під “вільним” небом. Складається враження, що всі знову повернулися спиною до історії і бачать лише солодкий для себе її бік.

    Чому ніхто не хоче публічно розглянути питання: яку і чию перемогу ми святкуємо, і чи була це взагалі перемога? Чому, коли йдуть покладати квіти до могили невідомих солдатів, ніхто не питає, чому вони не відомі? (До речі, в німців таких невідомих майже немає).

    Чому й досі покладають квіти маршалові Жукову, якому завдяки “військовій вправності” вдалося знищити цілі радянські армії? Певно, забули наші “герої-фронтовики”, що то було по-жуковському “брать высоту”? Яке чудо військової стратегії продемонстрував маршал, загнавши у берлінські вулиці цілу танкову армію, де її “успішно” знищили фугаси та гранатомети. А ще маршал, кажуть, був людиною доброю та щирою, тому у вільний час розважався тим, що бив офіцерів із вищого командирського складу.

    Могили невідомим солдатам, якими всіяно весь пострадянський простір, – теж значною мірою його заслуга. Перед масштабною битвою завжди готують труни для тих, хто загине. Це вимагає часу та можливості транспортування, що не може не помітити розвідка ворога. До того ж, важко запустити навіть один ешелон на перевантажені колії у військовий час. У СРСР цю проблему вирішували просто: після бою трупи згортали в одну велику яму, яка й ставала братською могилою невідомих солдатів!

    Дивно, але з кожним наступним роком ветеранів-фронтовиків стає дедалі більше. Я не те, щоб комусь смерті бажав, боронь Боже, але проти фактів не попреш. І кашу фронтову на Хрещатику їдять, і традиційні 100 г випивають, і на таксі в День перемоги безкоштовно їздять. Тільки варто пригадати ще один маленький нюанс. Окрім справжніх героїв, більшість із яких нині лежать у надрах боліт і дібров чи у братських могилах, були й інші, які “героїчно” нищили “ворогів народу” в радянських концтаборах у воєнний і післявоєнний періоди. Їхня “справа” теж була “пильною та відповідальною” – не просте це завдання – кожного дня по декілька автоматних ріжків у спину народних ворогів вистрілювати. За що, зрештою, нагородили згодом орденами почесними та документиками відповідними забезпечили, а фронтову кашу вже, мабуть, довелось у наш час їсти вчитись...

    У тих концтаборах, до речі, загинуло чимало справді талановитих радянських офіцерів і солдатів, які потрапили під сталінську чистку, але хто б то про них оповів молодим?

    Ці міркування можна продовжувати ще довго, наводити нескінченну кількість фактів, доказів, аргументів, але історія нас таки нічого не вчить. Минуло десятиліття Незалежності, а українські телеканали продовжують рясніти радянськими гербами й орденами. “Вітаємо вас, переможці”, “дякуємо вам за вільне безхмаре небо”, “дякуємо за світле майбутнє”, – подяк стільки, що й важко перелічити. Славний день, славна перемога певно були б ще славнішими, якби не були настільки трагічними. Мільйони жертв, знищена економіка та культура, десятки років радянського режиму та занепаду нації – ось ціна перемоги для нашої країни.

    Та ми – терпляча нація, ми вміємо перемагати та бути переможеними, тому тепер популярно не перейматися минулим, а жити майбутнім.

    Львівська Газета


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua