Українські вибори за кордоном: боротьба за право проголосувати
08/12/2004 | Severko
Неспокійними виявилися початки виборчого процесу на закордонні. Магічна цифра 7 мільйонів українців, що перебувають на заробітках за межами України, зрушила уми і душі багатьох. Очевидно, що занадто вагома кількість, щоб обійти увагу всіх політичних сил, адже відoмо за кого будуть голосувати люди, викинуті з дому важкими умовами життя.
Березень, прийняття нового закону про вибори Президента. Пауза і... вперед «технології»: то міф про обов’язковість консульського обліку та оплату, то міф про легальний статус закордонного українця, то міф про неможливість створення додаткових виборчих дільниць.
По мірі читання закордонним українцем виборчого закону міфи розвіюються, і вже сьогодні очевидно, що немає необхідності ставати на консульський облік, що проголосувати може кожний власник дійсного українського паспорту, в незалежності від того, в яких відносинах він з урядами іноземних держав, легал чи нелегал: голосувати зможе кожен. Тільки прийти і проголосувати, головне щоб не залишитись байдужим.
Небайдужих збереться багато. Але виникає питання: де і як проголосувати.
Якщо подивитись на досвід попередніх виборів в Торонто (Канада), де є одна з найбільших українських громад за кордоном, статистика сумна: на виборах 1999 р. у списку виборців було 3,351 громадянин, з яких проголосували 555, близько 17%. Подібні результати і у 2002 р. – проголосував кожен третій.
Базуючись на цій статистиці, офіційні представники ЦВК вже поспішили неодноразово заявити, що в організації виборів за кордоном вони не вбачають проблем, бо традиційно українці не виявляють великого бажання брати участь у виборах: лише 300,000 стоять зараз на консульському обліку і тільки невелика частина з цих тисяч прийде проголосувати. І нема проблем. Проблем нема у ЦВК, а що у виборців?..
Знову повертаємось до Торонто 2002 року. До списків виборців на цій дільниці включено тисячі українців, що живуть в Едмонтоні, Вінніпеґу, Ванкувері – це близько 4-5 тисяч кілометрів від Торонто. Їх можливість взяти участь у виборах - практично нульова.
Але навіть багато з тих, хто живе у Торонто і околицях теж не змогли потрапити в надзвичайно мале, невідповідне приміщення для голосування. Вони стояли у багатогодинних чергах, щоб проголосувати. І результат: кількість виборців, що проголосували, значно менша тієї, що прийшла голосувати, і дорівнювала рівно тій кількості, яка фізично змогла потрапити до приміщення і проголосувати.
Отже, кількість голосуючих наперед чітко визначена ЦВК через організацію виборчої дільниці для голосування. А цинічні заяви про байдужість заробітчан – це тільки прикриття, так собі, казка...
ЦВК “не бачить проблем”: вони планують зробити те саме і цього разу -проголосує третина, четвертина з загальної кількості 300 тисяч, що на обліку. І знову спишуть на байдужість.
Але сьогодні ситуацію ще можна змінити. Настав час для активної участі громад.
Кожна громада повинна:
По-перше - подати в МЗС і ЦВК приблизну кількість громадян України в місцях їх компактного проживання. Згідно закону виборча дільниця створюється там, де проживає від 20 до 3,000 виборців. Очевидно для 30 чоловік окрему дільницю не створять, але якщо сотні і тисячі ....
По-друге – запропонувати приміщення, що відповідає Ст. 74 закону за своїми розмірами і на вимогу Ст. 20, п.5 підписати договір оренди з консульством, щоб на час голосування це були офіційні приміщення “…при дипломатичних та консульських установах …”.
По-третє – через консульства запропонувати освічених та досвідчених активних людей до роботи у виборчій комісії, адже кожен виборець може бути членом виборчої комісії.
По-четверте – коли буде створена виборча дільниця, зактивізувати всіх громадян України, які не стоять на консульському обліку, зареєструватися до 23 жовтня у списках виборців і всією громадою прийти у день виборів і проголосувати.
Ми повинні пам’ятати: якщо не буде створена інфраструктура для проведення голосування, буде так, як хоче ЦВК, і наше право проголосувати залишиться тільки на папері. І знову долю нашої України буде вирішувати хтось, без нас, і не для нас.
Сергій Касянчук,
Голова Комітету з проведення виборів 2004 в Торонто
Березень, прийняття нового закону про вибори Президента. Пауза і... вперед «технології»: то міф про обов’язковість консульського обліку та оплату, то міф про легальний статус закордонного українця, то міф про неможливість створення додаткових виборчих дільниць.
По мірі читання закордонним українцем виборчого закону міфи розвіюються, і вже сьогодні очевидно, що немає необхідності ставати на консульський облік, що проголосувати може кожний власник дійсного українського паспорту, в незалежності від того, в яких відносинах він з урядами іноземних держав, легал чи нелегал: голосувати зможе кожен. Тільки прийти і проголосувати, головне щоб не залишитись байдужим.
Небайдужих збереться багато. Але виникає питання: де і як проголосувати.
Якщо подивитись на досвід попередніх виборів в Торонто (Канада), де є одна з найбільших українських громад за кордоном, статистика сумна: на виборах 1999 р. у списку виборців було 3,351 громадянин, з яких проголосували 555, близько 17%. Подібні результати і у 2002 р. – проголосував кожен третій.
Базуючись на цій статистиці, офіційні представники ЦВК вже поспішили неодноразово заявити, що в організації виборів за кордоном вони не вбачають проблем, бо традиційно українці не виявляють великого бажання брати участь у виборах: лише 300,000 стоять зараз на консульському обліку і тільки невелика частина з цих тисяч прийде проголосувати. І нема проблем. Проблем нема у ЦВК, а що у виборців?..
Знову повертаємось до Торонто 2002 року. До списків виборців на цій дільниці включено тисячі українців, що живуть в Едмонтоні, Вінніпеґу, Ванкувері – це близько 4-5 тисяч кілометрів від Торонто. Їх можливість взяти участь у виборах - практично нульова.
Але навіть багато з тих, хто живе у Торонто і околицях теж не змогли потрапити в надзвичайно мале, невідповідне приміщення для голосування. Вони стояли у багатогодинних чергах, щоб проголосувати. І результат: кількість виборців, що проголосували, значно менша тієї, що прийшла голосувати, і дорівнювала рівно тій кількості, яка фізично змогла потрапити до приміщення і проголосувати.
Отже, кількість голосуючих наперед чітко визначена ЦВК через організацію виборчої дільниці для голосування. А цинічні заяви про байдужість заробітчан – це тільки прикриття, так собі, казка...
ЦВК “не бачить проблем”: вони планують зробити те саме і цього разу -проголосує третина, четвертина з загальної кількості 300 тисяч, що на обліку. І знову спишуть на байдужість.
Але сьогодні ситуацію ще можна змінити. Настав час для активної участі громад.
Кожна громада повинна:
По-перше - подати в МЗС і ЦВК приблизну кількість громадян України в місцях їх компактного проживання. Згідно закону виборча дільниця створюється там, де проживає від 20 до 3,000 виборців. Очевидно для 30 чоловік окрему дільницю не створять, але якщо сотні і тисячі ....
По-друге – запропонувати приміщення, що відповідає Ст. 74 закону за своїми розмірами і на вимогу Ст. 20, п.5 підписати договір оренди з консульством, щоб на час голосування це були офіційні приміщення “…при дипломатичних та консульських установах …”.
По-третє – через консульства запропонувати освічених та досвідчених активних людей до роботи у виборчій комісії, адже кожен виборець може бути членом виборчої комісії.
По-четверте – коли буде створена виборча дільниця, зактивізувати всіх громадян України, які не стоять на консульському обліку, зареєструватися до 23 жовтня у списках виборців і всією громадою прийти у день виборів і проголосувати.
Ми повинні пам’ятати: якщо не буде створена інфраструктура для проведення голосування, буде так, як хоче ЦВК, і наше право проголосувати залишиться тільки на папері. І знову долю нашої України буде вирішувати хтось, без нас, і не для нас.
Сергій Касянчук,
Голова Комітету з проведення виборів 2004 в Торонто