Війна, якої ми не знаэмо.(/)MOD
04/07/2005 | VDom
http://memorial.kiev.ua/index.php?path=articles&file_name=2005_04_06_01.php
ВІЙНА, ЯКОЇ МИ НЕ ЗНАЄМО
"22 червня 1941 р нацистська Німеччина вчинила віроломний напад на СРСР" - ці слова довгий час були лейтмотивом півстолітньої пропаганди, яка привела до "чорно-білого" уявлення про минуле.
Зрайко Богдан
Науковий працівник музею
визвольних змагань Прикарпатського краю
Дуже повільно людська свідомість звикає до того, що поділ на "добрих" хлопців і "поганих" далекий від об'єктивності. Цілком очевидно, що про "своїх" подавався лише "позитив" і факти ретельним чином фільтрувалися.
Масовий героїзм народів СРСР в боротьбі за "справу Леніна-Сталіна" виглядатиме в зовсім іншому світлі якщо зауважити, що на стороні Німеччини в 1941-1945 р. воювало 1 млн. осіб із Східної Європи. Документи німецьких архівів неспростовно доводять – в роки Другої світової війни із всіх народів СРСР у всіх збройних силах Третього рейху найбільше було саме росіян – 310 000 осіб (Neulen An Deutscher Seite Munchen, 1985 – 518 s – А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 р – с. 531)В Дивізії "Галичина" було до 18 тис. осіб, а в батальйонах "Нахтігаль" і "Роланд" по 320 осіб, отож враховуючи всі вищезказані цифри українці можуть почекати з каяттям, пропустивши вперед "старшого брата".
Кількість іноземців у військах СС
від червня 1941 до квітня 1945 р.
(подано лише народи СРСР)
1. Росія – 50 тис.
2. народи Кавказу – 110 тис.
3. Латвія – 39 тис.
4. Естонія – 20 тис.
5. Білорусь – 8 тис.
(Munoz A. J. Forgotten Legion (Obscure Combat Formations of the Waffen SS) Paladin Press, 1991 – p. 313 – за кн. А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 р – с.423)
Скільки бруду було вилито на дивізію СС "Галичина", яка воювала виключно із Сталінським режимом і його прислужниками в Галичині, Славаччині й Югославії. Щодо участі росіян та інших народів у військах СС – ні слова. Очевидно, це могло зіпсувати імідж СРСР в очах світової громадськості і зіпсувати міф про "всенародну перемогу". Однак, правду не вдасться заховати. 12 вересня 1941 р. в Бєлграді було створено російський охоронний корпус (Russischer Schutzkorpus). В березні 1942 р. в Сербії було створено добровольчий полк СС "Варяг" (Freiwilligen SS-Regiment Wariag), а 1 червня того ж року в Бобруйську (Білорусія) завершилось комплектування 1-го Східного добровольчого полку. В складі німецької групи армій "Північ" під Смоленськом було створено легіон "Русская Национальная Народная Армия", яка нараховувала до 8 тис. солдат і офіцерів. Всі вони проходили підготовку у навчальних таборах "Москва" та "Урал". В місті Шклов в таборі "Волга" було створено ще один російський стрілецький батальйон. (А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 – с.181) Основою російських військ СС стали 29-та (колишня бригада Камінського), і 30-та дивізії СС
Ще більшою брехнею є "винятково український" колабораціонізм, який нібито особливо проявився в 1939-1945 р. Чи було колись відомо про існування в Білорусії крім червоних партизан ще й БКА (Бялоруский Корпус Абарони), куди входила 30-та дивізія СС "Бєларусь" під командуванням оберштурбанфюрера Ганса Зіглінга. (Р. Боляновський Дивізія "Галичина". Історія, Львів 2001 р. – с. 332, Акула К. Змагарныя дарогі – Мюнхен: Накладом аутара, 1962. – с.129) Станом на серпень 1944 р. до складу БКА входило 10 піхотних і 10 саперних батальйонів і й кінна частина. Вони підпорядковувалися Головному управлінню БЦР (Білоруської Центральної Ради) (Українська Дійсність. – Берлін, 20 жовтня 1944. – ч.30. – с.4 – за кн. А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 р.) Під кінець війни було створено гренадирську бригаду СС "Білорусь" ("Waffen SS Grenadier-Brigade Weisruthenien"), базі якої було створено 2-гу білоруську дивізію СС.
З початку війни чимало бездержавних народів Європи покладали надії на Гітлерівську Німеччину і певні підстави для цього були – хорвати і словаки вперше в своїй історії отримали самостійні держави. Отримали з рук Берліна і заперечити цей факт важко. Генерали фон Браухіч, Е. Роммель, В. Канаріс, А. Розенберг та ін всупереч расистській теорії пропонували надати народам СРСР певні свободи. Досить цікавою в цьому плані є Інструкція Генштабу Німеччини про застосування пропаганди в плані "Барбаросса". В ній, зокрема, вказувалось, що "в різних частинах Радянського Союзу слід користуватися найбільше там уживаною мовою,…треба, однак, уникати таких виразів, як "Росія", "росіяни", "російська армія" і т.д., іх слід замінити на "Радянський Союз", "народи Радянського Союзу", "Червона Армія" і т.ін." (Bundesarchiv-Militararchiv – Freiburg RH 2/v 2082, ff. 171 за кн., В. Косик "Україна і Німеччина в Другій світовій війні" -с. 501) Аналогічно, в листі начальника поліції безпек і СД Гайдріха до вищих керівників поліції від 2 липня 1941 року відзначалось: "Треба говорити "росіяни" (а не "великороси"), "українці" (а не "малороси"), "білорутени" ( а не "білоруси"), "Радянський Союз" ( а не просто Росія), Росія – це тільки територія проживання росіян. Національне питання слід трактувати з особливою обережністю" (Bundesarchiv - Koblenz R 58/241 f 314 ff – за кн., В. Косика) Чи не тут слід шукати відповідь на запитання – чому влітку 1941 р всенародною боротьбою і не пахло.
Однак русофільська течія перемогла і в боротьбі з більшовизмом політичне керівництво Німеччини зробило ставку на росіян, як головну силу на території СРСР. Вже в 1941 р. нацистами було створено загони під командуванням Камінського для боротьби з червоними партизанами. У січні 1942 р. в німецькій армійській зоні "Центр" між Трубчевськом і Орлом було створено Російський автономний район Локоть (Russischer Selbstverwaltungsbezirk Lokotj) Очолив цей округ російський інженер Б. Камінський. Столицею столо містечко Локоть. Вермахт дозволив там встановити автономну адміністрацію і місцеве управління, без прямого втручання німців, але під їхнім наглядом.Треба підкреслити, що Камінський і його співробітники створили Російську націонал-соціалістичну партію (Nazionalsozialistisce Arbeitspartei Russland) (Bundesarchiv in Koblenz R 6/309 f.69 – за книгою В. Косика Україна і Німеччина в другій світовій війні – с. 310) На початку 1943 р. цей район охоплював територію, на якій проживало 881 000 мешканців. Тут населення мало свої російські початкові школи, одну десятирічну школу, лікарню, власну газету, яка появлялася тиражем 8 тисяч примірників. Камінський мав невелику армію від 8 до 10 тисяч осіб, 9 танків, артилерію. Після відвідин округу "Локоть" німецький гауляйтер пропаганди Фелікс Шмідт-Декер в січні 1943 рр. писав, що "армія" "командира бригади" Камінського була сформована з місцевих жителів, тобто сформована з росіян. Лише 4 із 14 батальйонів цієї "армії" носили стару німецьку форму, а всі інші нагадували дику зграю бандитів. Командири батальонів були всі росіяни з Червоної армії". Своїм військам Камінський дав назву "Російська Визвольна Народна Армія" (РОНА). По-суті, це була справжня нацистська держава. Під час варшавського повстання РОНА була приєднана до Вафен СС і становила до 20 тисяч осіб, поділялась на 5 полків. У серпні-вересні 1944 р. солдати РОНА чинили страхітливі злочини, за які сам Камінський був притягнутий німцями до судової відповідвальності (Bundesarchiv in Koblenz R 6/18 f. 159-160 – за кн В. Косика Україна і Німеччина в другій світовій війні – с. 311) Окрім того німецьке міністерство окупованих територій Сходу надрукувало 2,3 мільйона підручників "по-російськи", що викликало протест навіть ката України Е. Коха (Bundesarchiv in Koblenz R 55/ 1434 f. 19 – за кн В. Косика Україна і Німеччина в другій світовій війні – с. 311)
Роздуваючи антиукраїнську істерію деякі закордонні ЗМІ і по сей день забувають "подвиги" червоних партизан, які керувались гаслом "не чиниш опір ворогу – значить зрадник". Списками націоналістів червоних партизан постійно постачали місцеві "добродії". Зокрема, Ковпак отримав чіткі вказівки знищувати всіх націоналістично налаштованих жителів Волині. Так, у с. Серники Висоцького району Волині партизани спалили 60 хат і вирізали 40 родин, в с. Іванчичі загинуло 10 родин, у Вичавці – 30 чоловік. І цей список можна продовжувати. Не краще діяли загони Сабурова. "Завдяки" ковпаківцям і сабуровцям лави УПА зростали дуже швидко. На сьогодні відомо близько 30 сіл, спалених червоними партизанами (Партизани – війна на два фронти // Новое время, № 11 2001) За даними Центрального партизанського штабу в Україні максимальна кількість партизан не перевищувала 10 000 чоловік, а в енциклопедіях на зразок "Великая Отечественная война" можна зустріти фантастичну цифру – мільйон партизанів і їх сімей. Куди вже Леніну з його колодою.
Цікаво, що навіть ЦК ВКП(б) не зміг своїм наказом підняти в тилу нацистів «всенародну боротьбу" до 1943р. Чому? Бо до 1943р. справи у німців йшли не зле і населення вело себе загалом «нейтрально». Чого було йти в ліс з автоматом, якщо ти не єврей і не комуніст. Німецькі контингенти були навіть дещо менші за колгоспні нормативи довоєнних часів. Єдиними партизанами в тилу ворога були агенти НКВС і партноменклатура, скинута з літака за вказівкою Москви. Лише після численних поразок на Східному фронті озлоблені нацисти почали масовий терор навіть проти лояльних громадян, що й підняло людей на боротьбу. Не заклики ЦК, а садизм нацистів, їх недалекоглядна національна політика допомогла «непереможній і легендарній».
Взагалі, сталінізм був дуже близький до нацизму, перш за все ставленням до національних меншин та інших народів. Всі крапки над «і» ставить секретний меморандум німецького міністерства Сходу, в якому читаємо: "Комунізм не є небезпечним для Німеччини і що набагато більшу небезпеку становить український націоналізм. Отже, владу на Україні можна спокійно передавати комуністам, які через свою ненависть, до українських націоналістів видаватимуть їх німецькій владі. Згідно з цими ж міркуваннями, в урядових установах в Україні бажаними є також росіяни, тобто московські націоналісти». (Вuпdеsагсhіv іп КоЫепzR 6170 f6З з книги В. Косика "Україна і Німеччина у другій світовій війні», 199Зр., ст. 292). Ось так німецькими руками винищувалися всі «неблагонадійні» елементи
До цього часу висувається теза про вирішальний вклад СРСР в перемогу над нацизмом, хоча гордитися тим, що загинуло біля 28-35 млн. осіб м'яко кажучи не зовсім етично. При цьому повністю відкидається або замовчується значення матеріально-технічної допомоги з боку союзників. «Двадцять перший звіт Конгресу про операції ленд-лізу», представлений президентом Труманом, приводив під рубрикою «невоєнні поставки» гігантську суму в 1 мільярд 674 мільйони 586 тисяч доларів сільскогосподарських продуктів й 3 мільярди 40 мільйонів 423 тисячі доларів промислових матеріалів й товарів
Літаків і танків Совітам було подаровано 15.000 одних й 7.000 других. Ним був поставлений цілий воєнний флот із 581 корабля, радіоапарати й обладнання (52.072.805 дол.), 9594 товарних залізничних вагонів, 1168 паровозів (101.075.116 дол.), торгові судна (123.803.879 дол.), вантажні автомобілі (508.367.622 дол.) В 1942 г. з Нью-Аркського аеропорту були послані в СССР графіт, алюмінієві труби, метал кадмій і торій (матеріали, необходні для атомного реактора) на загальну суму 15 мільйонів доларів.
Про дії окремих "визволителів" в Галичині пише В. Яшан в книзі "Під брунатним чоботом" (Торонто. 1989): "У вересні 1944 року ту околицю (над Прутом) посіла Червона армія. Хрести з могил повикидали, ще й лаяли тих, хто хрести поставив (ст. 188). Але ж в Червоній армії були й противники сталінізму. Це можна довести документально. 18 липня 1946р. тодішній начальник відділу контррозвідки «Смерш» внутрішніх військ НКВС Укpaїнського округу полковник Павлов надіслав наркомові Т.Строкачу повідну записку за № 5994/30 «Об отрицательных настроениях среди личного состава частей и соединений ВВ МВД украинского округа», в якій вказував: «...зарегистрировано ряд случаев, когда отдельные военнослужащие войск МВД подвергаются влиянию враждебной среды ОУНовского подполья, скатываются не только на путь преступлений, но и являются носителями разных антисоветских настроений. Так, например, 8 июня 1946 года рядовой 1-го СБ 86 СП 2 стрелковой дивизии МВД В.Ненашев высказал такой призыв: «Уничтожайте советы, бейте этот гарнизон МВД, они грабители, бандиты, уничтожают невинный украинский народ». (ДА РФ. колекція документів, Арк. 25). В донесенні начальника політуправління 1-го Українського фронту генерал-майора Шатилова на адресу Хрущова вказувалося, що 11 квітня 1944р. 12 осіб із 32-ї стрілецької дивізії 60-ї армії "організовано" перейшли на бік українсько-німецьких націоналістичних банд» (ЦДАГОУ, Спр. 929, арк. 11 (за книг I.Білас «Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953»).
Скільки було сказано про "спільну перемогу", де всі були братами й воювали пліч-о-пліч. А як було насправді? Звернімося до "Щоденника" О. Довженка, де зафіксовані пройдені ним фронтові милі. "28.11.1943 Сьогодні В. Шкловський розказав мені, що в боях загибає велике множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють в самій домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих" (Там само. – с. 324) Додамо від себе, що в Західній Україні чоловіче доросле населення (яке не встигло сховатися) гнали на фронт, щоб вони не пішли в УПА. Далі Праги ніхто з них не дійшов. Це теж був спосіб винищення "неблагонадійних".
Читаємо в "Щоденнику" далі: " 29.11.1943 Всеволод Попов, росіянин-москвич, розповідав мені з сумом, що під Мелітополем на фронті він бачив, як наші визволителі нищили дівчат, що мали нещастя побути під німцями" (Там само – с. 326) Далі ще цікавіше: "5.11.1943 енкагебісти поводяться як завойовники і сволота в місті, захоплюють кращі будинки, майно, меблі, виставляють скрізь свої пости". Символ перемоги – прапор над Рейхстагом – до сих пір тема для відвертої московської імперської пропаганди. 30 квітня 1945 року над рейхстагом було піднято понад тридцять прапорів Перемоги. Але сталінська пропаганда героями оголосила лише двох розвідників 756-го стрілецького полку – росіянина Михайла Єгорова та грузина Мелетона Кантарію, які піднялямся на дах... 31 квітня (на добу пізніше). Однополчанин "героїв" 80-річний Павло Савич (село Нобелі на Рівненщині) згадує, що Єгоров та Кантарія почали війну лише в Польщі, а нагород за всю війну майже не мали. Гинути в кінці війни не хотілося, отож Егорова з Кантарією вмовляли довго. Повів їх українець Олексій Берест, замполіт із Сумщини, якого ніде навіть не згадали. Коли росіянин та грузин прив'язували прапор, то спину їм підставив саме Берест. Символічно, чи не так? Береста "забули", а коли той все ж почав вимагати визнання – був ув'язнений на 5 років за хуліганство.
Сльози вдячності навертаються на очі, коли читаєш, що Сталін ввів БРСР і УРСР в ООН за "немалі заслуги цих республік у боротьбі з фашизмом". Мабуть, як відзначення цих заслуг слід сприймати тост Сталіна "за великий русский народ", в якому українців і білорусів ні словом не згадали. Забулося, що ганебна графа про перебування під окупацією була відмінена лише з перебудовою.
Поки історики не усвідомлять, що большевицька окупація нічим не ліпша за нацистську, доти українці будуть "зачаровані на схід". За найскромнішими підрахунками Сталінізм забрав 100-110 млн жертв, в той час як на совісті нацистів 10 млн .чоловік (див. І. Фест "Адольф Гітлер")
Як відомо, німці не згадують про 1,5 млн "російських дітей", що народилися від "визволителів" чи про те, як вкрали Дрезденську картинну галерею. Все це тому, що переможців не судять. Але чому повинні мовчати ми? Хіба повинно українське суспільство нести відповідальність за злочини "старшого брата?".
Чи повірить хтось, що Бухенвальд зберігав "профіль" призначенням аж до 1958 р, а Заксенгаузен – до 1961р.? Мабуть ні. Але факти річ вперта. Щодо газових камер, то винахід був в певній мірі на совісті німецького єврея Фріца Габера, який вперше в 1908 р синтезував аміак, а згодом запропонував отруйні речовини для воєнних дій. Можливо, за це й отримав Нобелівську премію з фізики за 1918 рік. 18 квітня 1945 р. коли ще не відгриміли останні залпи Другої світової, уповновадений НКВД СРСР в Німеччині генерал Сєров підписав наказ про створення на окупованій території відділу спецтаборів і тюрем. У розпорядження відділу надходили щойно звільнені фабрики смерті зі ще димлячими крематоріями в Мюльберзі, Бухенвальді, Бауцені, Берліні, Заксенгаузені, Торгау та ін. містах. Нацистів майже не було. Сидів, як правило, "антирадянський та класово чужий елемент", тобто кожен, хто не сподобався. Сиділо чимало німецьких антифашистів та комуністів, які були противниками сталінізму. Голова берлінської єврейської громади Еріх Нельханс вижив за нацистів, а після 1945 року попав в Заксенгаузен. В таборах було чимало жінок, дітей, старих, які мерли як мухи. Через один лише Заксенгаузен пройшло до 60 тис. чоловік. Навіть в 1950 р. в кількох таборах було біля 30 тис. в'язнів.
Стосовно ситуації з меморіальними комплексами в честь Червоної армії (в м. Івано-Франківську скажімо), то хіба забулося, що пам'ятник на честь міліції стояв на єврейських могильних плитах, а на меморіальному кладовищі м. Івано-Франківська (за театром) були поховані не лише українці, але й поляки, однак воно було знищене. Звісно, подібних випадків було немало, але ж не націоналісти сиділи в обкомах і міськкомах. В цивілізованому суспільстві з мертвими, як відомо, не воюють, але ж хіба не мостили вулиці Львова і околиць в 1947 р. надгробними плитами січових стрільців, взятими з Личаківського кладовища. Чи не за вказівкою маршала армії Ахромєєва було підірвано пам'ятник С. Бандері. Прикладів "цивілізованого" ставлення до минулого можна навести безліч. Хочеться вірити, що нація, яка піднімається з колін не дозволить привити собі комплекс вини, а чітко відповість – "ми просто йшли, нема у нас зерна неправди за собою".
ВІЙНА, ЯКОЇ МИ НЕ ЗНАЄМО
"22 червня 1941 р нацистська Німеччина вчинила віроломний напад на СРСР" - ці слова довгий час були лейтмотивом півстолітньої пропаганди, яка привела до "чорно-білого" уявлення про минуле.
Зрайко Богдан
Науковий працівник музею
визвольних змагань Прикарпатського краю
Дуже повільно людська свідомість звикає до того, що поділ на "добрих" хлопців і "поганих" далекий від об'єктивності. Цілком очевидно, що про "своїх" подавався лише "позитив" і факти ретельним чином фільтрувалися.
Масовий героїзм народів СРСР в боротьбі за "справу Леніна-Сталіна" виглядатиме в зовсім іншому світлі якщо зауважити, що на стороні Німеччини в 1941-1945 р. воювало 1 млн. осіб із Східної Європи. Документи німецьких архівів неспростовно доводять – в роки Другої світової війни із всіх народів СРСР у всіх збройних силах Третього рейху найбільше було саме росіян – 310 000 осіб (Neulen An Deutscher Seite Munchen, 1985 – 518 s – А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 р – с. 531)В Дивізії "Галичина" було до 18 тис. осіб, а в батальйонах "Нахтігаль" і "Роланд" по 320 осіб, отож враховуючи всі вищезказані цифри українці можуть почекати з каяттям, пропустивши вперед "старшого брата".
Кількість іноземців у військах СС
від червня 1941 до квітня 1945 р.
(подано лише народи СРСР)
1. Росія – 50 тис.
2. народи Кавказу – 110 тис.
3. Латвія – 39 тис.
4. Естонія – 20 тис.
5. Білорусь – 8 тис.
(Munoz A. J. Forgotten Legion (Obscure Combat Formations of the Waffen SS) Paladin Press, 1991 – p. 313 – за кн. А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 р – с.423)
Скільки бруду було вилито на дивізію СС "Галичина", яка воювала виключно із Сталінським режимом і його прислужниками в Галичині, Славаччині й Югославії. Щодо участі росіян та інших народів у військах СС – ні слова. Очевидно, це могло зіпсувати імідж СРСР в очах світової громадськості і зіпсувати міф про "всенародну перемогу". Однак, правду не вдасться заховати. 12 вересня 1941 р. в Бєлграді було створено російський охоронний корпус (Russischer Schutzkorpus). В березні 1942 р. в Сербії було створено добровольчий полк СС "Варяг" (Freiwilligen SS-Regiment Wariag), а 1 червня того ж року в Бобруйську (Білорусія) завершилось комплектування 1-го Східного добровольчого полку. В складі німецької групи армій "Північ" під Смоленськом було створено легіон "Русская Национальная Народная Армия", яка нараховувала до 8 тис. солдат і офіцерів. Всі вони проходили підготовку у навчальних таборах "Москва" та "Урал". В місті Шклов в таборі "Волга" було створено ще один російський стрілецький батальйон. (А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 – с.181) Основою російських військ СС стали 29-та (колишня бригада Камінського), і 30-та дивізії СС
Ще більшою брехнею є "винятково український" колабораціонізм, який нібито особливо проявився в 1939-1945 р. Чи було колись відомо про існування в Білорусії крім червоних партизан ще й БКА (Бялоруский Корпус Абарони), куди входила 30-та дивізія СС "Бєларусь" під командуванням оберштурбанфюрера Ганса Зіглінга. (Р. Боляновський Дивізія "Галичина". Історія, Львів 2001 р. – с. 332, Акула К. Змагарныя дарогі – Мюнхен: Накладом аутара, 1962. – с.129) Станом на серпень 1944 р. до складу БКА входило 10 піхотних і 10 саперних батальйонів і й кінна частина. Вони підпорядковувалися Головному управлінню БЦР (Білоруської Центральної Ради) (Українська Дійсність. – Берлін, 20 жовтня 1944. – ч.30. – с.4 – за кн. А. Боляновський Українські військові формування в збройних силах Німеччини. – Львів, 2003 р.) Під кінець війни було створено гренадирську бригаду СС "Білорусь" ("Waffen SS Grenadier-Brigade Weisruthenien"), базі якої було створено 2-гу білоруську дивізію СС.
З початку війни чимало бездержавних народів Європи покладали надії на Гітлерівську Німеччину і певні підстави для цього були – хорвати і словаки вперше в своїй історії отримали самостійні держави. Отримали з рук Берліна і заперечити цей факт важко. Генерали фон Браухіч, Е. Роммель, В. Канаріс, А. Розенберг та ін всупереч расистській теорії пропонували надати народам СРСР певні свободи. Досить цікавою в цьому плані є Інструкція Генштабу Німеччини про застосування пропаганди в плані "Барбаросса". В ній, зокрема, вказувалось, що "в різних частинах Радянського Союзу слід користуватися найбільше там уживаною мовою,…треба, однак, уникати таких виразів, як "Росія", "росіяни", "російська армія" і т.д., іх слід замінити на "Радянський Союз", "народи Радянського Союзу", "Червона Армія" і т.ін." (Bundesarchiv-Militararchiv – Freiburg RH 2/v 2082, ff. 171 за кн., В. Косик "Україна і Німеччина в Другій світовій війні" -с. 501) Аналогічно, в листі начальника поліції безпек і СД Гайдріха до вищих керівників поліції від 2 липня 1941 року відзначалось: "Треба говорити "росіяни" (а не "великороси"), "українці" (а не "малороси"), "білорутени" ( а не "білоруси"), "Радянський Союз" ( а не просто Росія), Росія – це тільки територія проживання росіян. Національне питання слід трактувати з особливою обережністю" (Bundesarchiv - Koblenz R 58/241 f 314 ff – за кн., В. Косика) Чи не тут слід шукати відповідь на запитання – чому влітку 1941 р всенародною боротьбою і не пахло.
Однак русофільська течія перемогла і в боротьбі з більшовизмом політичне керівництво Німеччини зробило ставку на росіян, як головну силу на території СРСР. Вже в 1941 р. нацистами було створено загони під командуванням Камінського для боротьби з червоними партизанами. У січні 1942 р. в німецькій армійській зоні "Центр" між Трубчевськом і Орлом було створено Російський автономний район Локоть (Russischer Selbstverwaltungsbezirk Lokotj) Очолив цей округ російський інженер Б. Камінський. Столицею столо містечко Локоть. Вермахт дозволив там встановити автономну адміністрацію і місцеве управління, без прямого втручання німців, але під їхнім наглядом.Треба підкреслити, що Камінський і його співробітники створили Російську націонал-соціалістичну партію (Nazionalsozialistisce Arbeitspartei Russland) (Bundesarchiv in Koblenz R 6/309 f.69 – за книгою В. Косика Україна і Німеччина в другій світовій війні – с. 310) На початку 1943 р. цей район охоплював територію, на якій проживало 881 000 мешканців. Тут населення мало свої російські початкові школи, одну десятирічну школу, лікарню, власну газету, яка появлялася тиражем 8 тисяч примірників. Камінський мав невелику армію від 8 до 10 тисяч осіб, 9 танків, артилерію. Після відвідин округу "Локоть" німецький гауляйтер пропаганди Фелікс Шмідт-Декер в січні 1943 рр. писав, що "армія" "командира бригади" Камінського була сформована з місцевих жителів, тобто сформована з росіян. Лише 4 із 14 батальйонів цієї "армії" носили стару німецьку форму, а всі інші нагадували дику зграю бандитів. Командири батальонів були всі росіяни з Червоної армії". Своїм військам Камінський дав назву "Російська Визвольна Народна Армія" (РОНА). По-суті, це була справжня нацистська держава. Під час варшавського повстання РОНА була приєднана до Вафен СС і становила до 20 тисяч осіб, поділялась на 5 полків. У серпні-вересні 1944 р. солдати РОНА чинили страхітливі злочини, за які сам Камінський був притягнутий німцями до судової відповідвальності (Bundesarchiv in Koblenz R 6/18 f. 159-160 – за кн В. Косика Україна і Німеччина в другій світовій війні – с. 311) Окрім того німецьке міністерство окупованих територій Сходу надрукувало 2,3 мільйона підручників "по-російськи", що викликало протест навіть ката України Е. Коха (Bundesarchiv in Koblenz R 55/ 1434 f. 19 – за кн В. Косика Україна і Німеччина в другій світовій війні – с. 311)
Роздуваючи антиукраїнську істерію деякі закордонні ЗМІ і по сей день забувають "подвиги" червоних партизан, які керувались гаслом "не чиниш опір ворогу – значить зрадник". Списками націоналістів червоних партизан постійно постачали місцеві "добродії". Зокрема, Ковпак отримав чіткі вказівки знищувати всіх націоналістично налаштованих жителів Волині. Так, у с. Серники Висоцького району Волині партизани спалили 60 хат і вирізали 40 родин, в с. Іванчичі загинуло 10 родин, у Вичавці – 30 чоловік. І цей список можна продовжувати. Не краще діяли загони Сабурова. "Завдяки" ковпаківцям і сабуровцям лави УПА зростали дуже швидко. На сьогодні відомо близько 30 сіл, спалених червоними партизанами (Партизани – війна на два фронти // Новое время, № 11 2001) За даними Центрального партизанського штабу в Україні максимальна кількість партизан не перевищувала 10 000 чоловік, а в енциклопедіях на зразок "Великая Отечественная война" можна зустріти фантастичну цифру – мільйон партизанів і їх сімей. Куди вже Леніну з його колодою.
Цікаво, що навіть ЦК ВКП(б) не зміг своїм наказом підняти в тилу нацистів «всенародну боротьбу" до 1943р. Чому? Бо до 1943р. справи у німців йшли не зле і населення вело себе загалом «нейтрально». Чого було йти в ліс з автоматом, якщо ти не єврей і не комуніст. Німецькі контингенти були навіть дещо менші за колгоспні нормативи довоєнних часів. Єдиними партизанами в тилу ворога були агенти НКВС і партноменклатура, скинута з літака за вказівкою Москви. Лише після численних поразок на Східному фронті озлоблені нацисти почали масовий терор навіть проти лояльних громадян, що й підняло людей на боротьбу. Не заклики ЦК, а садизм нацистів, їх недалекоглядна національна політика допомогла «непереможній і легендарній».
Взагалі, сталінізм був дуже близький до нацизму, перш за все ставленням до національних меншин та інших народів. Всі крапки над «і» ставить секретний меморандум німецького міністерства Сходу, в якому читаємо: "Комунізм не є небезпечним для Німеччини і що набагато більшу небезпеку становить український націоналізм. Отже, владу на Україні можна спокійно передавати комуністам, які через свою ненависть, до українських націоналістів видаватимуть їх німецькій владі. Згідно з цими ж міркуваннями, в урядових установах в Україні бажаними є також росіяни, тобто московські націоналісти». (Вuпdеsагсhіv іп КоЫепzR 6170 f6З з книги В. Косика "Україна і Німеччина у другій світовій війні», 199Зр., ст. 292). Ось так німецькими руками винищувалися всі «неблагонадійні» елементи
До цього часу висувається теза про вирішальний вклад СРСР в перемогу над нацизмом, хоча гордитися тим, що загинуло біля 28-35 млн. осіб м'яко кажучи не зовсім етично. При цьому повністю відкидається або замовчується значення матеріально-технічної допомоги з боку союзників. «Двадцять перший звіт Конгресу про операції ленд-лізу», представлений президентом Труманом, приводив під рубрикою «невоєнні поставки» гігантську суму в 1 мільярд 674 мільйони 586 тисяч доларів сільскогосподарських продуктів й 3 мільярди 40 мільйонів 423 тисячі доларів промислових матеріалів й товарів
Літаків і танків Совітам було подаровано 15.000 одних й 7.000 других. Ним був поставлений цілий воєнний флот із 581 корабля, радіоапарати й обладнання (52.072.805 дол.), 9594 товарних залізничних вагонів, 1168 паровозів (101.075.116 дол.), торгові судна (123.803.879 дол.), вантажні автомобілі (508.367.622 дол.) В 1942 г. з Нью-Аркського аеропорту були послані в СССР графіт, алюмінієві труби, метал кадмій і торій (матеріали, необходні для атомного реактора) на загальну суму 15 мільйонів доларів.
Про дії окремих "визволителів" в Галичині пише В. Яшан в книзі "Під брунатним чоботом" (Торонто. 1989): "У вересні 1944 року ту околицю (над Прутом) посіла Червона армія. Хрести з могил повикидали, ще й лаяли тих, хто хрести поставив (ст. 188). Але ж в Червоній армії були й противники сталінізму. Це можна довести документально. 18 липня 1946р. тодішній начальник відділу контррозвідки «Смерш» внутрішніх військ НКВС Укpaїнського округу полковник Павлов надіслав наркомові Т.Строкачу повідну записку за № 5994/30 «Об отрицательных настроениях среди личного состава частей и соединений ВВ МВД украинского округа», в якій вказував: «...зарегистрировано ряд случаев, когда отдельные военнослужащие войск МВД подвергаются влиянию враждебной среды ОУНовского подполья, скатываются не только на путь преступлений, но и являются носителями разных антисоветских настроений. Так, например, 8 июня 1946 года рядовой 1-го СБ 86 СП 2 стрелковой дивизии МВД В.Ненашев высказал такой призыв: «Уничтожайте советы, бейте этот гарнизон МВД, они грабители, бандиты, уничтожают невинный украинский народ». (ДА РФ. колекція документів, Арк. 25). В донесенні начальника політуправління 1-го Українського фронту генерал-майора Шатилова на адресу Хрущова вказувалося, що 11 квітня 1944р. 12 осіб із 32-ї стрілецької дивізії 60-ї армії "організовано" перейшли на бік українсько-німецьких націоналістичних банд» (ЦДАГОУ, Спр. 929, арк. 11 (за книг I.Білас «Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953»).
Скільки було сказано про "спільну перемогу", де всі були братами й воювали пліч-о-пліч. А як було насправді? Звернімося до "Щоденника" О. Довженка, де зафіксовані пройдені ним фронтові милі. "28.11.1943 Сьогодні В. Шкловський розказав мені, що в боях загибає велике множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють в самій домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих" (Там само. – с. 324) Додамо від себе, що в Західній Україні чоловіче доросле населення (яке не встигло сховатися) гнали на фронт, щоб вони не пішли в УПА. Далі Праги ніхто з них не дійшов. Це теж був спосіб винищення "неблагонадійних".
Читаємо в "Щоденнику" далі: " 29.11.1943 Всеволод Попов, росіянин-москвич, розповідав мені з сумом, що під Мелітополем на фронті він бачив, як наші визволителі нищили дівчат, що мали нещастя побути під німцями" (Там само – с. 326) Далі ще цікавіше: "5.11.1943 енкагебісти поводяться як завойовники і сволота в місті, захоплюють кращі будинки, майно, меблі, виставляють скрізь свої пости". Символ перемоги – прапор над Рейхстагом – до сих пір тема для відвертої московської імперської пропаганди. 30 квітня 1945 року над рейхстагом було піднято понад тридцять прапорів Перемоги. Але сталінська пропаганда героями оголосила лише двох розвідників 756-го стрілецького полку – росіянина Михайла Єгорова та грузина Мелетона Кантарію, які піднялямся на дах... 31 квітня (на добу пізніше). Однополчанин "героїв" 80-річний Павло Савич (село Нобелі на Рівненщині) згадує, що Єгоров та Кантарія почали війну лише в Польщі, а нагород за всю війну майже не мали. Гинути в кінці війни не хотілося, отож Егорова з Кантарією вмовляли довго. Повів їх українець Олексій Берест, замполіт із Сумщини, якого ніде навіть не згадали. Коли росіянин та грузин прив'язували прапор, то спину їм підставив саме Берест. Символічно, чи не так? Береста "забули", а коли той все ж почав вимагати визнання – був ув'язнений на 5 років за хуліганство.
Сльози вдячності навертаються на очі, коли читаєш, що Сталін ввів БРСР і УРСР в ООН за "немалі заслуги цих республік у боротьбі з фашизмом". Мабуть, як відзначення цих заслуг слід сприймати тост Сталіна "за великий русский народ", в якому українців і білорусів ні словом не згадали. Забулося, що ганебна графа про перебування під окупацією була відмінена лише з перебудовою.
Поки історики не усвідомлять, що большевицька окупація нічим не ліпша за нацистську, доти українці будуть "зачаровані на схід". За найскромнішими підрахунками Сталінізм забрав 100-110 млн жертв, в той час як на совісті нацистів 10 млн .чоловік (див. І. Фест "Адольф Гітлер")
Як відомо, німці не згадують про 1,5 млн "російських дітей", що народилися від "визволителів" чи про те, як вкрали Дрезденську картинну галерею. Все це тому, що переможців не судять. Але чому повинні мовчати ми? Хіба повинно українське суспільство нести відповідальність за злочини "старшого брата?".
Чи повірить хтось, що Бухенвальд зберігав "профіль" призначенням аж до 1958 р, а Заксенгаузен – до 1961р.? Мабуть ні. Але факти річ вперта. Щодо газових камер, то винахід був в певній мірі на совісті німецького єврея Фріца Габера, який вперше в 1908 р синтезував аміак, а згодом запропонував отруйні речовини для воєнних дій. Можливо, за це й отримав Нобелівську премію з фізики за 1918 рік. 18 квітня 1945 р. коли ще не відгриміли останні залпи Другої світової, уповновадений НКВД СРСР в Німеччині генерал Сєров підписав наказ про створення на окупованій території відділу спецтаборів і тюрем. У розпорядження відділу надходили щойно звільнені фабрики смерті зі ще димлячими крематоріями в Мюльберзі, Бухенвальді, Бауцені, Берліні, Заксенгаузені, Торгау та ін. містах. Нацистів майже не було. Сидів, як правило, "антирадянський та класово чужий елемент", тобто кожен, хто не сподобався. Сиділо чимало німецьких антифашистів та комуністів, які були противниками сталінізму. Голова берлінської єврейської громади Еріх Нельханс вижив за нацистів, а після 1945 року попав в Заксенгаузен. В таборах було чимало жінок, дітей, старих, які мерли як мухи. Через один лише Заксенгаузен пройшло до 60 тис. чоловік. Навіть в 1950 р. в кількох таборах було біля 30 тис. в'язнів.
Стосовно ситуації з меморіальними комплексами в честь Червоної армії (в м. Івано-Франківську скажімо), то хіба забулося, що пам'ятник на честь міліції стояв на єврейських могильних плитах, а на меморіальному кладовищі м. Івано-Франківська (за театром) були поховані не лише українці, але й поляки, однак воно було знищене. Звісно, подібних випадків було немало, але ж не націоналісти сиділи в обкомах і міськкомах. В цивілізованому суспільстві з мертвими, як відомо, не воюють, але ж хіба не мостили вулиці Львова і околиць в 1947 р. надгробними плитами січових стрільців, взятими з Личаківського кладовища. Чи не за вказівкою маршала армії Ахромєєва було підірвано пам'ятник С. Бандері. Прикладів "цивілізованого" ставлення до минулого можна навести безліч. Хочеться вірити, що нація, яка піднімається з колін не дозволить привити собі комплекс вини, а чітко відповість – "ми просто йшли, нема у нас зерна неправди за собою".
Відповіді
2005.04.07 | анатолий
Війна, якої ми не знаэмо. ПОКА !
Тема настолько огромна,что на Майдане её не охватить.Всё правильно,но мало.
Тема остбатальонов... Информацию собираю буквально по крупицам.
Немецкие концлагеря посе мая 1945 года. Почти ничего нет.
А такой острейший вопрос,как публикация документов Нюрнбергского процесса в ПОЛНОМ объеме... Пока и не намечается.
Надеемся и ждем.
2005.04.07 | SpokusXalepniy
Прохання
> Науковий працівник музею визвольних змагань Прикарпатського краюЗавсiм не розумiю цього слова в туташньому контекстi (пiдкреслено мною). Прошу перекласти на росiйську з ортодоксально-прикарпатської мови.
Що стосується дуже цiкавої теми, до доречi, якраз сьогоднi, випадково, серед гучного балу... в "Новой Газєтє" з'явилася стаття мого улюбленця Гавриила Попова на цю ж тему. Ось посилення:
http://2005.novayagazeta.ru/nomer/2005/25n/n25n-s17.shtml
2005.04.07 | Хвізик
Re: Прохання
музей освободительной борьбы2005.04.07 | VDom
Re: Прохання
SpokusXalepniy пише:> > Науковий працівник музею визвольних змагань Прикарпатського краю
Якщо не помиляюсь, то "освободительной борьбы", до "соревнований" відношення не має.
> Що стосується дуже цiкавої теми, до доречi, якраз сьогоднi, випадково, серед гучного балу... в "Новой Газєтє" з'явилася стаття мого улюбленця Гавриила Попова на цю ж тему. Ось посилення:
> http://2005.novayagazeta.ru/nomer/2005/25n/n25n-s17.shtml
2005.04.08 | Савеленко
А я ось взяв словничок
нехитрий такий собі, Миколи Зубкова, із серії "Бібліотека Державної Мови". І дійсно,змагання 1. ....., борьба; національно визвольне ~ня національно-освободітєльная борьба
Гарнюня, люблю Українську Мову. Тільки нажаль наш рівень занадто низький. Он почитайте Франка! Та мабуть самі знаєте...
2005.04.08 | анатолий
Re: А я ось взяв словничок
Пане Савеленко ! А де ж це ви ,доброд1ю живете?
Я,русский и русскоязычный понимаю Що таке "визвольн1 змагання",а ви,мабуть укра1нець,бо фам1л1я укра1нська,не понимаете.Интересный случай !
2005.04.09 | Andrij
Re: А я ось взяв словничок
анатолий пише:> Пане Савеленко ! А де ж це ви ,доброд1ю живете?
> Я,русский и русскоязычный понимаю Що таке "визвольн1 змагання",а ви,мабуть укра1нець,бо фам1л1я укра1нська,не понимаете.Интересный случай !
Це пан "Спокус Халєпний" не розуміє. Це все, що він спромігся сказати про визвольні змагання на Прикарпатті.
2005.04.08 | Хома Брут
ні - позірній неосвіченості
SpokusXalepniy пише:> > Науковий працівник музею визвольних змагань Прикарпатського краю
> Завсiм не розумiю цього слова
Не дуріть нас маленьких, Ви набагато розумніші ніж вдаєте
2005.04.08 | SpokusXalepniy
А ось я взяв словничок...
... та читаю [*]:Змагання - соревнование, ср.; (спорт., юр. - обычно) состязание, ср.; (стремление превзойти, победить кого-л., добиваясь одной цели) соперничество, ср.
Змагатися 1. (с кем) соревноваться, состязаться; (стараться превзойти другую сторону в каком-л. отношении) соперничать; 2. (против чего; за что) бороться.
Таким чином, ми маємо:
По-перше,слово "змагання" взагалi не має значення "боротьба" (борьба), хоча слово "змагатися" у другому значеннi має значення боротися (бороться), АЛЕ, зауважую:
...По-друге, боротися проти чого, за що
Тодi у висловлюваннi музей визвольних змагань Прикарпатського краю треба вiдповiсти на питання - чи вiдповiдає слово "змагань" на питання за що i проти чого (невже проти краю?)
[*] - Д.I.Ганич, I.С.Олiйник Росiйсько-український i українсько-росiйський словник, Київ, 1990.
2005.04.08 | kolia
zmagannia - sorevnovanie, borod'ba - bor'ba
Pogod'te. Sho tse ia. Ia zh po Ukrain'ski ni koly ne razmovliayu.2005.04.08 | kolia
VDom, Vy, eto, togo, poiasnite
Prochital etot sup (prostite) iz dat, tsitat, faktov, fashitskoi i antifashistkoi propogandy. Nikakikh vyvodov sdelat ne smog. A kakie Vashi vyvody? Vy shitaete, chto russkiy / belorusskiy / serbskiy predatel’ chem to khuzhe ukrainskogo? Ili russkikh predatelei bylo bolshe? Ili oni voobshe vse ne byli predateli, a byli zabludshimi? Ili ne zabludshimi, a bortsami za svobodu?1) “Масовий героїзм народів СРСР в боротьбі за "справу Леніна-Сталіна" виглядатиме в зовсім іншому світлі якщо зауважити, що на стороні Німеччини в 1941-1945 р. воювало 1 млн. осіб із Східної Європи.” S 41-go po 45-I Skhidna Evropa eshe ne vkhodila ni v Sovetskiy blok, ni v sostav СРСР no, deistvitelno, pochti vsia vystupila na storone Gitlera. Prichem po prostoi prichine – libo pan, libo propal. Vidimo iz nikh i nashkriabalsia tot million (vkliuchaia grazhdanskikh sluzhashikh, nestroevykh chastei i t.d.) o kotorom vy govorite. Nakhodias v Amerike uzhe 10 let, imel udovolstvie obshatsia s EVREEM iz Chekhii kotoryi byl v cheshskikh otriadakh uchavstvovavshikh v voine protiv Soiuza. Dedulia skazal chto sdalis oni pri pervoi zhe vozmozhnosti. Obshalsia tazkhe i s intelegentneishim russkim iz pribaltiki, byvshim ofitserom Wehrmachta. On gotovil deversantov, rabotal na rashifrovkakh, byl s okupatsionnymi chastiami v Kieve. Vidimo eti oba tozhe okazalis v tom millione (khotia k “geroicheskim narodam SRSR” otnosheniye imeiut ochen otdalennoe).
2) “дивізія СС "Галичина", яка воювала виключно із Сталінським режимом” Khorosho chto Vy ne zabyli postavit pered Galichinoi pristavku CC. “хорвати і словаки вперше в своїй історії отримали самостійні держави. Отримали з рук Берліна і заперечити цей факт важко.” VDom, a Vy “Mein Kampf” chitali? Naiuvlekatelnaia knizhentsiya. Ia prochital zapoem. Tak vot Hitler provel svoi yunesheskie gody v Avstro-Vengrii. Avstro-Vengriya byla naselena mnogimi narodami, v tom chisle i slavianskimi. Vnimatelno chitaia, Vy uvidete kakoe otvrashenie Adolf Bat’kovich ispytyval k slavianam. Tak zhe tam chetko vidno, chto nikakikh nezavisimykh gosudarstv on sozdavat ne sobiralsia i rasmatrival Sovetskiy Soiuz (vkliuchaia Ukrainu), kak istochnik syr’ya i prodovolstviya dlia Germanskoii Rassy Gospod. Chto delaet liubye band-formirovaniya s pristavkoi CC (k kakoi by natsii oni ne otnosilis) grupami obmanutykh liudei vozglavliaemye iudami i predateliami svoego naroda. A vse eti kukolnye “самостійні держави” – vozglavlialis vassalnymi rezhimami i nikakoi samostiynosti na samom dele ne imeli.
3) Na shet umolchaniya faktov predatelstva sredi russkikh. Ia izuchal istoriyu v sovetskoi shkole i prekrastno znal vse detali o tom kak formirovalas i kak voevala Armiya Vlasova. A vot nashet Galichiny, Nachtigal, Rolland i t.d. uznal uzhe v godakh 89m, 90m.
4) Vy mne shas nachnete pro golodomor, da pro zhertvy Stalinskogo rezhima. Moia sem’ia tozhe cherez eto proshla. Eto vse bylo. I eshe u moei mamy byl diadia, kotoryi proshel vsiu voinu do Berlina, napisal pismo chto edet domoi i na puti cherez zapadnuiu Ukrainu byl ubit Banderovtsami (tam i pokhoronen). Eto tozhe bylo. I moi ded v 62-m Krasnogvardeiskom Aviatsionnom polku ochishal Ukrainskoe nebo ot Messerov i terial pochti vsekh druzei v nebe, krome odnoi gruppy vyrezannoi v Banderavskoi zasade. Eto tozhe bylo. Budim shitat eto vse tragicheskimi stranitsami istorii.
2005.04.08 | stefan
бендерівець-житель Бендер(молдова)
Коля,1.бендерівець-житель Бендер(молдова)
2.для жителів Галичини твої родичі були окупантами.
***
мого рідного стрийка в 1946р. вбили твої земляки просто так,100метрів від хати.він ішов з роботи з Борислава(не був бійцем УПА).ястребки(нквд) вистрілили в нього,потім провірили документи (уже вбитого).
занесли до хати, і сказали моїй бабусі:
-мать, извини нас, произошла ошибка
***
ще є питання?
2005.04.08 | kolia
pro okupantov
Odin rodich kotorogo ia upominal byl v obychnoi pekhote. Drugoi v aviatsii. Na skolko ia ponimaiu k NKVD ni pervoe ni vtoroe ne imeet otnosheniya.A diadiu moei babki rastreliali v 37m i tozhe v 50-kh prislali izvineniye. Tak chto ne Vy odin takoi, Stefan.
є питання?
2005.04.08 | VDom
Re: VDom, Vy, eto, togo, poiasnite
Якщо конкретно про мене, то мою увагу найбільш зачепило наступне."22 червня 1941 р нацистська Німеччина вчинила віроломний напад на СРСР" - ці слова довгий час були лейтмотивом півстолітньої пропаганди, яка привела до "чорно-білого" уявлення про минуле
Вже давно пора бачити й віддтінки. Стосовно ворогів-бендерівців, які всіх стріляли без розбору то з чорно-білого світу.
2005.04.08 | stefan
бендерівці живуть в Молдові
бендерівці живуть в Молдові(-)2005.04.08 | VDom
99 з 100 що мало хто свєтікус помітить різницю Бандера чи Бе (-)
2005.04.08 | kolia
Ok, Бандера, da prostit menia diadia Stepa
Blin, shas poidu popravliu..2005.04.08 | kolia
cтосовно ворогів
A cтосовно ворогів-бaндерівців, які всіх стріляли без розбору то з чорно-білого світу ia nichego i ne govoriu. Mnogo liudei postradalo ot Sovetskoi vlasti i khotelo nezavisimosti. No delo v tom chto kommuniaka / moskal / okupant – ponaitya dlia (uzh ne znaiu kak termin podobrat chtoby Stefana ne tsepliat) bortsov za nezavisimost Ukrainy byli odinakovymi. A ved mnogie soldaty Sovetskoi Armii byli takie zhe ukraintsy, dazhe esli oni byli kommuniakami. A vot vse eti CC i im podobnye byli strukturami chuzherodnymi, nemetskimi, nikoim obrazom ne prednaznachavshiesia dlia rasprostraneniya nezavisimosti. Da i voobshe vse eti negermanskie CC, sozdaniya chisto PR-ovskie. CC Himmler sozdaval kak nekiy “orden Germanskikh rytsarei”. V nastoiashem CC byli chistye ariytsy.Pomnite Himmlerovskie zolotye slova: “Menia ne volnuet skolko russkikh zhenshin zdokhent na stroitelstve tankovoi transhei. Glavnoe chtoby transheiya byla gotova dlia Germanii”.
Koroche Deuchland Uber Alles!
2005.04.08 | keymaster
Re: Війна, якої ми не знаэмо.(/)MOD
Тема форуму занадто широка для обговорення. Все на купу: Дивізія Галичина, УПА, Нахтіґаль з Роландом, власовці і червоні партизани. Було б добре розділити тему. І почати від термінологічних визначень.Наприклад: колабораціонізм.
Чи можна приписати Дивізії СС "Галичина" колабораціонізм, коли ті юнаки народились у міжвоєнній Польщі, радянського громадянства у 1939-41 рр. не отримали (за віком), а деякі й не перебували в цей короткий період на радянській території? Крім того Галичина мала окремий статус в Райху, в ній не ходили окупаційні гроші, а лише рейсмарки, всі колишні громадяни Австроугорщини і члени сімей (мабуть, за винятком євреїв) мали статус громадян Райху. Тому їх брали в армію зовсім в іншому статусі, ніж наприклад власовців. Їхній статус був ближчий до статусу поляків-шльонзаків (сілезців), які теж служили в німецькому війську. І міжнародне право враховує такі особливості. Тільки московська пропаґанда, червона, чи путінська, однаково, засліплено репетує: "Єслі враг нє здайотся, єго унічтожают". Але унічтожали, якщо й здавався...
Ще більший анекдот з бандерівцями. Який колабораціонізм, якщо Бандера від початку липня 1941 року сидів в гестапівському КПЗ, а з вересня 1941 р. гестапо почало масові розстріли бандерівців? Це ж треба бути хворим на голову (або свого опонента вважати дебілом), щоб називати Бандеру, який всю війну відсидів в концтаборі, якому двох рідних братів там вбили, називати "гітлерівським прислужником". Про що і з ким тут можна дискутувати? Хто вигадає більш ідіотський піар проти ОУН і УПА?
Ідіотизми з пропагандою проти УПА. Як можна говорити про колабораціонізм формування, яке почало свої бої ще до Сталінградської битви. Не з совармією ж УПА воювала під Загоровом? Це ж яким ідіотом треба вважати того, кому намагаються втюрити цю совкову пропаганду, якщо УПА фактично повністю структурно була зформована ще до курської битви і звільнила від німців немалі території на Волині (не позволяла вивозити хліб в Німеччину, тому люди й ішли туди). Ніхто з тих, хто жене совкову туфту проти УПА не може задатись питанням, а чому ця збройна боротьба велась до кінця 1950-х років, три рази довше, ніж "Вєлікая Отєчєствєнная"? Як вона могла б вестись без підтримки населення так довго? Граніца ж була на замкє! Агент КГБ Філбі поздавав всіх оунівців, які мали необережність розраховувати на підтримку МІ6 чи ЦРУ - Судоплатов хвалився, як вони красиво розіграли цю операцію. Але ж ніхто не говорить, що на контакт з англійцями і американцями пішли Микола Лебедь і Богдан Підгайний, які від кінця війни були в опозиції до Бандери, а потім порвали з ним. І це їхні люди пропали через спробу співпраці з англоамериканськими спецслужбами. А ті, які лишились з Бандерою, були для агентури КГБ в англоамериканських спецслужбах невідомі, і тому й воювали так довго.
Ще щось там Коля писав про людяність і нелюдськість. Я не знаю, як дискутувати про "гуманну війну". Тут у нас невоєнна політика в теперішній державі сволочна, а якщо такі ж люди дістають в руки зброю і потрапляють в умови війни? Кожен, хто вимагає від солдата на війні, де якщо "враг не сдается, его уничтожают, а если сдается - в ГУЛАГ" якоїсь гуманності - демагог. Але я точно знаю, що говорити про гуманізм, захищаючи "самий гуманний в мірє" СССР - куревство рідкісне, і міряти його можна виключно в пєховшеках.
2005.04.08 | kolia
Війна, яку ми знаэмо.
keymaster: "Який колабораціонізм, якщо Бандера від початку липня 1941 року сидів в гестапівському КПЗ".Kusok frazy iz knigi Bandery po povodu Germanskoi voiny s Soiuzom: "...наша лiнiя дii була чiтка: невiдступне вiдстоювання ii - готовнiсть до приязних взаемин i до спiльноi вiйни...". Eshe raz otpravliu vas, panove, k Mein Kampf. Pochitaite. Kakie pryiazny vzaemyny? Kakaia spilnaia viyna? Kto tut idiot? Vot Bandera i otrpavilsia v vashe KPZ (polagaiyu Vy imeete v vidu lager Sachsenhausen). Vid pochatku lypnia, govorite, on tam sidel. Do...? 1944 goda. T.e. vypustili taki. A voobshe iz takikh lagerei otpravlialis (v vide pepla) udobriat nemetskie polia. I dazhe iz lageria on umudrialsia podderzhivat sviaz s tovarishami po oruzhiyu. Kak eto emu udavalos? Posle voiny zhertva nemetskogo fashizma S Bandera, osel taki ne v Londone, a pochemu to v Germanii. Khotia vse ostanlnye uzniki razbezhalis ot Germanii kto kuda kak ot chumy.
I eshe o kolaboritsianizme. Luchshe odin raz uvidet chem 100 raz uslyshat. Vot polskaia "propoganda". http://republika.pl/wojnawp/upa/u1.html
Uvidete mnogo znakomykh lits (Gebels, Himler) i t.d. I obratite vnimanie na frazu "W sumie według bardzo ostrożnych ocen oddziały
UPA wymordowały ok. 60 tyś. Polaków."
2005.04.08 | VDom
Re: Війна, яку ми знаэмо.
То була війна шановний колія. Армія Крайова тех українців знищувала, але це не стане на заваді нам з поляками жити як з добрим сусідом. Під час війни дуже часто практично неможливо з 100% гарантією встановити де були дії УПА, а де провокаторів і бандитів під УПА.Ковпак з якою метою пішов в рейд від Путивля до Карпат? Який глузд нищити польських селян, коли в них можна витребувати продукти? УПА то діяла на власній землі, а не на ворожій.
2005.04.09 | keymaster
Re: Війна, яку ми знаэмо.Дякую за адресу
Коля, я пробачаю Тобі злостивість проти Бандери, бо Ти показав дуже цікавий для мене сайт. Рецензію на всю #^@ню, там написану, давати не буду, але я з цікавістю дізнався з нього, що Бандера в 1943 році вів переговори з Тарасом Бульбою-Боровцем (мабуть, в Заксенгаузені), що Бандера в 1943 році (очевидно, теж з ляґру) давав вказівки УПА воювати з німцями. Окремо стоїть фальшивка про те, що "Нахтіґаль" розстрілював у Львові польських професорів. Я вже думав, що ідіоти від історії занехаяли совдепівських методів "доведення". Але, видно, історія другої світової справді ще невідома. Екзекуції в німців виконували айнзацкоманди, і орднунг в німців був такий, що до чужої роботи ніхто не мав права братись. На цьому ж сайті пише, що "Нахтіґаль" приділили до розвідки. Де в німців розвідка займалась масовими вбивствами?Фотографії "Нахтіґалю" (2 шт.), які там приведені, бачу перший раз. Роздільна здатність не дуже, тому не можу ствердити, що це справді воно. Фотографії ДУН (це формація, яка воювала в Білорусі рік за контрактом)правдиві, я такі тримав у руках живцем, там видно Шухевича в центрі.
Дивізія. У нас в форумах є кращий від мене спеціаліст з цього питання - Роман Сербин. Він можливо краще від мене відповість, чому, коли поляки цілий час теревенять про злочини дивізійників проти Польщі, тим не менше, Канада не вислала зі своєї території колишніх дивізійників до Гааги. Від часу вступу Польщі до НАТО політичних причин видати злочинців Польщі немає. Для мене це є посередньою вказівкою, що злочинів не було, а все це - пропаґанда.
Коля, Твоя упередженість до Бандери виглядає на манію. От випустили німці його з ляґру в 1944 році - значить, знову колабораціоніст. Вони намагались в безвихідній ситуації знайти собі внутрішніх союзників, тому взялися говорити з Бандерою. Але він їм просто втік з-під домашнього арешту. Потім він писав з цього приводу, що з політичними банкрутами угод не підписують (це він мав на увазі німців у 1944 році).
Стосовно Твоєї "Kusok frazy iz knigi Bandery po povodu Germanskoi voiny s Soiuzom: "...наша лiнiя дii була чiтка: невiдступне вiдстоювання ii - готовнiсть до приязних взаемин i до спiльноi вiйни..."." Звичайно, Акт відновлення Української Держави 30 червня був побудований на історичному поверненні до Берестейського миру. Бандера і Стецько не хотіли протиставлятись в тих умовах Німеччині. Для чого, захищати Сталіна? Якщо можна зробити свою державу, збудувати армію, то маючи силу, можна примусити поважати себе кожного. Політично і психологічно вони все робили правильно. Народ після сталінських репресій зустрічав німців як визволителів, про те що буде "нюр фюр дойче" ніхто не знав (крім оунівського керівництва, є свідчення, що вони перед початком війни знали, що німці не дозволять українцям на свою державу). Німцям не потрібна була Українська держава, тому вони й арештували Бандеру і Стецька. І тільки в цей спосіб, підставляючи себе можна було переконати людей, що з німцями доведеться за державу воювати. Але звинувачувати їх в колабораціонізмі і не звинувачувати в колабораціонізмі Сталіна за пакт Молотова-Ріббентропа - це, вибачте, засраньство. Бо Стецько і Бандера декларували і нічого не зробили, а Сталін з Гітлером полякам державу знищили. Десь треба домовитись про правила рівних підходів.
Ще одна приватна просьба. Коля, Ти такий підкований в галузі цікавих польських сайтів, може, підкажеш, де їхні мілоснікі Львова брешуть про Львівську міську раду в справі Цвинтаря Орльонт?
2005.04.09 | Сахаров
Re: Війна, якої ми не знаэмо.(/)MOD
Мало того, що Бухенвальд і Заксенгаузен функціонували після війни. У Освенцимі продовжувала діяти фабрика, яка виробляла з запасів волосся, зістриженого з в'язнів, матраси для підводних човнів (не пропадати ж добру). Навіть у 60-х роках польські яхти, що поставлялися до СРСР, мали матраси з проґумованого волосся, вироблені у Освенцимі.Щодо військ СС. Радянська пропаганда розповсюджувала міф, що війська СС у Нюрнберзі були визнані злочинною організацією. Нічого подібного не було. Були три різновиди військ СС - Ваффен СС (фронтова гвардія), конвойні війська СС і охронні частини, які мали своєю ознакою череп з кістками - "Мертва голова". Українці служили у Ваффен СС і у охоронних частинах. Більше того, вони не були при тому ССівцями, бо статутом СС визначено, що ССівцем може бути лише арієць. Українці, як відомо, фашистами до арійців не зараховувались. І були вони вахманами СС - кандидатами до СС, не маючи перспективи стати повноправними ССівцями. Саме така ситуація була з Іваном Дем'янюком, котрий закінчив ССівську школу у Травніках (Польща) і служив вахманом у охоронних військах СС, обвинуваченим в участі у масових знищеннях євреїв у Треблінці, де він не був. Більше того, він належав до так званих "людей Травників", які навіть не носили ані ССівської ані армійської форми і були взагалі невизначеного підпорядкування. Історія Дем'янюка - це особлива розповідь. Не тут це оповідати. Але і Дем'янюк - не ССівець. Радянські легенди про СС треба розвінчувати. Я не кажу про виправдання - була війна і ті, хто скоював злочини, мали і мають бути покарані. (А масове згвалтування німок і австрійок радянськми визволителями - це не злочин?) Але з брехнею треба покінчити.