08/30/2005 | antyfa

Ми живемо у час надзвичайної централізації, як в економіці, так і у політиці. У країнах Євросоюзу половина законодавців працює в Брюсселі. Величезний масштаб таких організацій, як МВФ і СОТ багато кажуть про те, як люди у всьому світі організовують своє життя. Тенденція до монополізації політичної влади у всесвітньому масштабі іде рука об руку з монополізацією в економіці. Злиття промислових конгломератів стало звичним явищем, само собою наче б то зрозумілим. Неоліберали радісно вихваляють вільний ринок і обіцяють рай на землі, однак ця «земля обітована» виявляється припасеною для все меншої кількості людей.

Результатом цих процесів виявляється те, що демократія зводиться до «права вибирати свій власний уряд». Цей підступний погляд на демократію демонструє себе на виборах, де обертаються одні і ті ж самі обличчя, а людей все важче переконати у тому, що це їх реальний вибір. Постійна анти демократизація приводить до постійних конфліктів. Для того щоб утриматися при владі, політики свідомо продовжують гру у «розділяй і владарюй». Вони свідомо дурять суспільство, котре сидить дома біля екранів своїх телевізорів. Уважний читач все зрозуміє. Так автор цих рядків зрозумів, що за допомогою вузьких каналів парламентаризму неможливо провести реальні політичні зміни.


Наш шлях до постпарламентського проекту

Парламентська демократія є відкриттям капіталізму, яке придає форму і прибутки еліті і владним ієрархіям, виправдовуючи таким чином нерівність. Парламентський театр маріонеток, з його «професійними політиками», не допускає людей у процес законотворчості, але усмиряє і нейтралізує їх. Вибори і інші «моменти демократичної участі» є нічим іншим, як казка, котра придає парламентському капіталізму видимість демократії. Політики, разом з лояльними ЗМІ, добряче стараються, щоб переконати нас, що вони вартують наших голосів. Але це, м’яко кажучи, перебільшення. Вибір між кандидатами представляє нам лише різницю стилю. Ми вже достатньо надивилися на парламентську демократію, щоб визначити її як брехню. Немає виправдань величезному і постійно збільшуючомуся розриву між багатими і бідними, між Північчю і Півднем. Немає виправдань витратам на війну в країнах, мешканцям яких самим нічого їсти. Прийшов час для пост парламентського проекту, котрий не тільки подолає парламентсько-капіталістичну систему, але і створить дієву альтернативу

Хороша новина полягає у тому, що така альтернативу уже існує: пряма демократія. Це боротьба за радикальну демократизацію у всіх сферах суспільства, де виробляються рішення. Мета цієї статті полягає у тому, щоб показати, що пряма демократія не є якоюсь новою ідеологією, де ви спочатку маєте переконати маси, а потім уже ловити владу. Пряма демократія – це конкретний шлях досягнення горизонтальної організації людей, «тут і зараз», від місцевого рівня до глобального.

Що таке пряма демократія?

Коли ми говоримо про пряму демократію, ми говоримо про рівність особистостей, як основі організації суспільства. Її введення буде означати радикальну зміну системи соціальної нерівності, котра в сьогоднішніх умовах освячена законом. Пряма демократія не є системою, яку можна використати, щоб організувати суспільство, вона може бути використаною лише для вироблення рішень як у невеликому, так і глобальному масштабі. Пряма демократія – це краща гарантія від потрясінь націоналізму, капіталізму чи державного комунізму.

(Marco van Duijn, http://squat.net)