08/30/2005 | Роман Полтава

Що ж ми за народ такий?!

14 років тому в СССР успішно закінчилася "пєрестройка", метою якої була заміна збанкрутілої ідеологічної влади компартійної номенклатури на владу економічну. Проте внаслідок війни між номенклатурами РСФСР та СССР остання зазнала поразки, СССР розвалився, і Україна здобула незалежність.
Новопосталу державу постійно називають незалежною та українською. Багато хто цьому вірить.
Та чи є вона такою насправді?
Другий десяток років точиться скигління з приводу продовження нищення української мови та культури.
Чи можливі в будь-якій справжній державі проблеми з державною мовою та культу­рою титульної нації?
Чи можливе в будь-якій такій державі, наприклад, польскій, литовській чи іншій збиран­ня підписів за визнання борців за незалежність цих держав? Сама постановка такого питання є нісенітницею.
Як не дивно, навіть зневажені державою ветерани ОУН-УПА не можуть усвідомити, що проти них по суті продовжується війна іншими засобами, що їх гасло "Здобудеш Українську державу, або загинеш в боротьбі за неї" досі не здійснене, що збір УНП підписів за їх визнання має присмак приниження.
Така сила ейфорії від споглядання привласнених номенклатурою тризуба і прапора...
Чому ж українцям так важко усвідомити, що свою державу вони досі не здобули? Що живуть вони не в українській державі, а в "дєржавє Украіна", спадкоємиці і правонаступниці російської колонії - "Украiнской Совєтской Соціалістіческой Республікі"?
Цілком природно, що ця держава надала своє громадянство всім колоністам, колонізаторам та їх прислужникам разом з повним правом антиукраїнської діяльності.
Цілком природно, що ця нібито незалежна держава досі не має навіть кордону з найбільш небезпечним сусідом, який має до неї територіяльні претензії.
Цілком природно, що в цій державі, як і в УССР, продовжує панувати де-факто політично-ідеологічна інституція Російської держави - Російська православна церква з повним правом антиукраїнської діяльності.
Цілком природно, що ця держава знищила перший корабель, який 21.07.1992 р. підняв український прапор, щоби він не став національною святинею на вічній стоянці, а свій Чорноморський флот здала Росії задля ґарантії збереження свого статусу її сателіта.
Цілком природно, що ця держава не має нічого проти нищення таких святинь українців, як Хортиця.
Цілком природно, що ця держава знищила Національну ґвардію - зародок національної армії, а наявні військові частини плекають традиції російської армії і навіть зберігають назви і номери часів імперії.
Цілком природно, що націонал-патріоти в цій державі продовжують нищитися так само, як і в УССР, проте іншими засобами. Розслідування цих злочинів за відсутності в країні незалежної судової влади неможливе.
Цілком природно, що 14 років ця нібито незалежна держава продовжує перебувати в ста­­ні повної імперської окупації - мовної, культурної, інформаційної, економічної, військової.
Цілком природно, що ця держава практично повністю зберегла всі вщент прогнилі і скорумповані колоніяльні інституції та кадри УССР - в державних органах, міліції, судах, прокуратурі, закладах науки та освіти.
Цілком природно, що в розграбованій і приватизованій цими кадрами державі, де мільйонери купляють місця в парламенті при будь-якій виборчій системі, неможливе прийняття закону про податок на нерухомість, і злиденний бюджет складається з податків, стягнених з бідних.
Цілком природно, що соціялістичне міністерство освіти цієї держави замовляє шкільні зошити в Росії, внаслідок чого стають безробітними робітники українських підприємств.
Цілком природно, що в оглядах преси ЗМІ цієї держави не згадуються два головні досі не знищені незалежні видання, які треба читати кожному українцю. Це - газети "Свобода" та "Літературна Україна". Нема згадки про ці видання і в оглядах преси "Радіо Свобода" та "ВВС" - адже американський президент та англійський прем'єр стали друзями російського імператора.
Цілком природно, що ця держава так само, як і УССР, дбайливо зберігає пам'ятники та назви міст, вулиць та площ, присвячені катам українського народу, шанує, нагороджує та звеличує пільга­ми та привілеями всіх, хто вірно служив імперії, розкуркулював, катував, розстрілював, вішав, охо­ро­няв, депортував, чинив злочини під виглядом бандерівців, винищував чужі народи на чужих зем­лях. Борці ж за Незалежність живуть у злиднях, і в кращому випадку існування їх замовчується.
Цілком природно, що українці, чий цвіт сотні років асимілювався або нищився імперією, не можуть в цій державі-мачусі позбутися меншовартості. Так само, як і в УССР, вони продовжують бути нижчою расою з усіма наслідками продовження їх нищення як нації. Російська мова як головна зброя цього нищення вже вимагає свого узаконення державним статусом.
Цілком природно, що в цій державі остаточно знахабнілі антиукраїнські сили під прапорами імперії вільно закликають до воз'єднання з нею.
Цілком природно, що до цієї держави не прагнуть повертатися закордонні українці зі своїм цивілізаційним досвідом. Депортовані імперією українці цю державу також не цікавлять.

Влада постійно закликає до "примирення" та "порозуміння". Нам нагадують про "Долину мертвих" в Іспанії. Але ж там з обох боків воювали патріоти своєї країни за свій шлях в її майбутнє - европейський, або евразійський. І тільки завдяки перемозі европейців стало можливим примирення. І тільки через фашизм Іспанія змогла подолати комуністів та прийти до демократії.
"Примирення" українців зі своїми катами та патріотами Росії з українськими паспортами, до якого закликає влада, теоретично можливе лише в одному випадку - якщо кати покаються, а патріоти припинять антиукраїнську діяльність, або заберуться на свою історичну батьківщину. Але ж робити цього не збирається жоден з них. Більше того - вони вважають нашу землю своєю і домагаються остаточного повернення України до імперського ярма.
Звичайно ж є багато людей, задурених пануючою імперською пропагандою, проте ще здатних до власного мислен­ня, з якими треба порозумітися. Проте насамперед треба розмежуватися з ворогами української України і назвати речі своїми іменами.
Минулого року, европейською риторикою використавши народний Майдан, до влади прий­шов дру­­­гий ешелон тієї ж денаціоналізованої компартійно-комсомольської номенкла­ту­ри, який уже, за винятком верхівки, майже повністю об'єднав­ся з першим. Проте продовжується внутрішній розбрат і боро­ть­ба за посади та влас­­ність. Нова влада на всіх рівнях заклопотана насамперед проблемами самозбереження все ти­­ми ж візантійськими засобами. Їй теж є що приховувати від суспіль­ства, вона так само здатна зра­­ди­ти національні інтереси, як і стара. Вона сповідує неприйнятний для українців лібералізм, який сприяє продовженню їх пограбування чужинцями. Вона так само хитається між Европою та Росією, між укра­­їнцями та українофобами. Вона так само тісно пов'я­­зана з кримінальним бізнесом, зокрема бу­ді­вельним. Над Києвом, який ми знали та любили, нависає загроза завершення повного знищення.
Наявність деяких порядних людей у владі не може поки що суттєво вплинути на її супе­речливе обличчя в цілому. Проблеми українців нову владу так само, як і стару, хвилюють мало.
Відсутність опозиції цій владі становить небезпеку для суспільства (вороги української України, "п'ята колона", не є опозицією).
Чому ж наші націонал-патріоти погоджуються з їх свідомим розпорошенням по різним партіям, громадським організаціям, церквам? Чому ж нема кому постійно нагадувати всім українцям, що повне знищення української нації, повне її російщення продовжує бути геостратегічною метою Москви. Тому що національні інтереси Росії протилежні національним інтересам України, і справді незалежна Україна є загрозою для продовження існування імперії. 350 років тому українців було більше, ніж московитів, сьогодні - втричі менше, і нищення не зупинене. Росія зацікавлена, щоби рівень життя українців був якомога нижчим, і продовжує мати досить важелів для досягнення цього.
Звичайно ж, українці можуть мати братерські стосунки з Росією Сахарова, Ковальова, Якуніна, Меня, Новодворської, Каспарова, Юшенкова, Борового, Щекочихіна, Литвинен­ко, Кисельова, Явлінського. Проте цієї Росії, яка має західне, слов'янське коріння, а не східне, ординське, менше десяти відсотків.
Цілком природно, що прогнила "дєржава Украіна" в Европейському Союзі непотрібна. Реформувати її неможливо, так само, як було неможливо реформувати СССР чи УССР.
Українці мали свою національну державу - Українську Народну Республіку, перша спроба від­нов­лення якої відбулась 31 червня 1941 р. Інші російські колонії, які після розвалу імперії від­ра­зу відновили на­ціо­нальні держави та очистили владу, маючи подекуди втричі більший процент ворогів-колоністів, ніж ми, вже пе­ре­бувають у Европейському Союзі. При тому вони так само, як і Україна, залежні від російських енергоносіїв. Недолугість же та насиченість аген­турою наших патріотів приз­вела до консервації колоніяльного радянського спадка, з чим пов'язані усі наші біди.
Тож чи не пора їм усвідомити самим та пояснити народу, що створити насправді европейську українську дер­жаву за прикладом наших сусідів можна лише об'єднанням українців єдиною метою - віднов­ленням на основі солідаризму держави-спадкоємиці Української Народної Республіки з її громадянськими та військовими традиціями?
Невже і на наступних виборах наші патріоти знову наступлять на ті самі граблі, і ми не поба­чи­мо політичної сили, в програмі якої буде відновлення Української Народної Республіки? Невже не залиши­лось українських націоналістів поза дахом російських спецслужб (втім, є небезпека, що для дис­кредитації це гасло може використати і агентура, в т. ч. і засвічена - бойки, коваленки, ковалі, козаки, корчинські, тими)?
Адже це відновлення і є вся українська національна ідея, щодо якої 14 років переливають з пустого в порожнє. І підтримають цю ідею всі українці будь-якого етнічного походження, які прагнуть до цивілізації та усвідомлюють небезпеку для них завершення повзучого процесу повернення на нашу землю Орди, що небезпідставно сподівається на реванш.

Роман Полтава
Київ