01/05/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Редакційний коментар Нью-Йорк Таймс, 4 січня

Якщо президент Володимир Путін хоче переконати світ, що Росія є надійнішим постачальником енергії за Близький Схід, то сама гра та програш у грі в кішки-мишки з Україною - це явно не аргумент. Містер Путін спробував використати суперечку між російським монстром Газпромом та Нафтогазом України для того, щоби покарати президента Віктора Ющенко за курс на захід. Натомість, він отримав чергову чорну мітку для Росії та ворожість Європи.

Коли Газпром закрутив газовий вентиль, Україна просто взяла, що їй було треба, залишивши Європу з нестачею палива, в розпачі та гніві. Зовсім не кращий старт головування у "великій вісімці" для містера Путіна, яке він розпочав з пісні про енергетичну безпеку.

Не те, щоб цей конлфікт так вже вигідно показував і Україну. Росія давно вже виставляє різні ціни бувшим радянським республікам, залежно від ступеню їхньої лояльності або корисності. Так Білорусь, віддавши контроль над всіма газопроводами Росії і міцно тримаючися в орбіті Кремля, платить 47 доларів за 1000 кубометрів газу, в той час, як члени Євросоюзу та НАТО Естонія та Латвія платять 120 доларів. Середня ціна для Європи цього року очікується на рівні 250 доларів. Україна ж платила 50 доларів, причому використовувала пальне безгосподарно і по корупційних схемах. Містер Ющенко також використовував дешеве пальне, як приманку для західних інвесторів. Якщо Україна хоче бути частиною Заходу, то їй незабаром доведеться і платити, як на Заході.

Росія поки що надійніший постачальник енергії, ніж Близький Схід. Але Європа та США повинні нагадати містеру Путіну, що енергетична безпека - це вулиця із двостороннім рухом. В України немає постійного права на газові субсидії, але доки містер Путін використовує ціни на газ, як батіг та пряник, він нівелює заявки Росії в якості надійного, ділового енергопостачальника.

Джерело http://www.nytimes.com/2006/01/04/opinion/04wed3.html
Переклад Майдан-ІНФОРМ