Теплий патріотизм
01/20/2006 | Євген СВЕРСТЮК
Ми знову стоїмо на перехідній межі, хоча Україна після Помаранчевої революції 2004 року визначилась. На жаль, не визначилися сили учасників Майдану. Схоже на те, що про Україну вони трохи забули. Вірніше, вони думали, що їхні справи – це і є справи України. А тим часом у багатьох громадян постало запитання, чи взагалі є у нас влада? Бандити до тюрем не пішли, а пішли на 5-й канал насолоджуватись ліберальною демократією. Кравчуки-Медведчуки створювали свою нову „платформу” – „не так!”. Янукович заліг на дно і чекав сигналу з центру. Газові атаки Путіна його підняли на поверхню, і він знов почав видавати звуки про запровадження російської мови і про негайне покращення добробуту народу.
А тим часом герої Майдану перетягували на себе ковдру саме тоді, коли народ запитував: де влада?
Юлія Тимошенко надто різко смикнула і оголила свою платформу. Олігархи дарували Віктору Ющенку якісь непотрібні речі, щоб відволікти увагу від об’єктів до яких вони встигли присмоктатися. Юлія Володимирівна обіцяє відокремити Віктора Ющенка від його оточення. Ніхто нам не пообіцяв відокремити Юлію Володимирівну від її оточення, кажуть, дуже сумнівного.
Тим часом перед кожними виборами випливає на поверхню не тільки „державна” російська мова, але й мотивчик про „москалів – ляхов – жидів”. „Націоналісти” закутуються в тепло аж до передвиборних кампаній, так, наче їм в спокійніший час нічого казати народові. А потім їх хтось клонує. Коли десь прокрадеться С. Козак - то раптом випливає „третій рух”. Б. Бойко, і святе місце не пустує. Тепер їх збирається затьмарити Олег Тягнибок – на чолі „Всеукраїнського об’єднання „Свобода”. Таке гарне слово „Свобода”, а нікого нині ним не зачаруєш, особливо коли воно не поєднується з такими істотним наповненням, як „відповідальність” і „обов’язок”.
Навіть коли напишеш „Ми у своїй Богом даній країні”, то все рівно постає на черзі питання: „І що робити?”. Якщо далі кажуть: „нам заважають не українці в Україні”, то можна порадити: збирайте українців! Найвідоміших: Леоніда Кравчука, Петра Симоненка, Євгена Марчука, Дніпропетровського Пустовойтенка, Конотопську Вітренко, Закарпатського Шуфрича і Різака, донецького Януковича разом з Тарасом Чорноволом...
Не хочете? Ну, тоді хай „академік Щокін” з МАУПУ вам дасть уточнений реєстр – перевірених...
А коли серйозно, то патріотизм потребує перевірки – перш за все. Зараз маємо скрізь багато патріотів, а коли послухати українські тости, то й дуже багато. Одні виголошують за чаркою довгі промови, інші віршують свої тости, а здебільшого в тости заганяють патріотичні гасла по 3-5 штук. Дуже часто патріотичні тости вкладають в тост свого вірша, а вже закінчують побажанням – Україні.
Я б сказав, патріотизм потребує перевірки психолога, а то й психіатра. Хворих на ґрунті патріотичному і релігійному більше, ніж на ґрунті розбитого кохання. І тут нема нічого дивного: за патріотизм і за релігію тиснули, а тепер чоловік хоче виговоритися вволю. І нічого дивного, що вони хочуть оформитися в партію. Але за браком розумної програми дій починають з найлегшого – з ксенофобії і з заміни віри – на рун-віру...
Найтяжче „патріотам” визначитися тоді, коли люди потребують якоїсь визначеності. Чому їм так важко? А просто вони не копали в собі так глибоко, щоб докопатися до чогось твердого, на чому можна будувати.
Путінська газова атака на Україну перед Новим роком пробудила не тільки „своїх людішек”. Нагадаємо відому торішню сенсаційну фотографію, де вони – Медведчук, Янукович і Кучма – в доземному поклоні застигли перед Путіном. Нині, як від шоку, усі прокинулися – хто до дії, хто до критики, хто з переполоху. З „національною зрадою” у зв’язку з газовими домовленостями Юлія Тимошенко пересолила: свобода слова, яка дає їй негайно трибуну, часто їй шкодить. Взагалі усім треба зібратися з думками, а тоді вже виступати. Варто було зібратися з думками і поговорити з народом лідерові народного блоку В. Литвину і депутатам Верховної Ради перед тим, як збиратися зненацька для проголосування за відставку уряду України.
Зрозуміло, мова не йде про тих, що довго вже думали одну думку: як би під свист газової атаки скинути український уряд і Президента України разом. В захваті від грандіозності тієї національної деструкції їм відібрало розум, і перед голосуванням вони забули про законодавство і не встигли подивитися наліво і направо: з ким голосую!
Національний інстинкт підказує: газовий шантаж щодо України під Новий рік – це виклик кожному українцеві. Розум підказує, що треба підтримати того, хто спокійно бере на себе удар і закликає народ до спокою.
Совість радить: я повинен у важку для України годину взяти на себе частку громадської відповідальності і підтримати честь і гідність своєї країни в особі свого Президента. І навіть якщо він особисто зараз чимось мене не задовольняє, я сьогодні з ним і молюся за нього. Адже це перший наш Президент, який не принизить і не продасть, тобто який є нормальним Президентом, поважним у світі.
Українському народові так хочеться когось поважати!
Отак порозважавши, покладеш руку на своє „патріотичне серце” і порадиш йому: не лукав, не гнівайся і не смикайся в момент, коли кожен має нести гідно свій обов’язок.
Про це забув „націоналіст”, який каже, що інтереси нації – перш за все. А між іншим, деякі „москалі-ляхи-жиди”, будучи громадянами України, виступили тверезо і проти путінських газових атак, і проти панічної реакції, і проти легкодухості чи хитрості керівництва Верховної ради, яка пішла на такий нечуваний крок дестабілізації своєї країни в час наступу на неї.
Отже, панове, що проголосували за відставку уряду України10 грудня 2005 року, ви дали собі і політичну, і моральну, і інтелектуальну оцінку. А коли серед вас було ще й об’єднання „Свобода”, то з таких союзників навіть Вітренко посміється... Не виключено, що будуть ще дебати. Я б попросив поставити моє запитання: „Як вам не сором?”
І подумати, кого це стосуються слова Василя Стуса „А бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали”.
А з патріотичною любов’ю, то така справа, як з усякою любов’ю: вона є або її нема. Згадаймо біблійного царя Соломона, до якого прийшла на суд дві жінки, що засперечалися, котрій з них належить дитина. Обидві заявляли материнське право.
Соломон розсудив: розрубати дитину і розділити між двома порівну! – Ой, хай бере дитину вона! – вигукнула справжня мати.
А після цього зберемо за круглий стіл усіх патріотів і попросимо висловитися про справедливість. Той, хто найменше говорить про патріотизм, скаже: при чім тут кривда, при чім тут якась несправедливість, коли йдеться про те, щоб дитина була жива!
А тим часом герої Майдану перетягували на себе ковдру саме тоді, коли народ запитував: де влада?
Юлія Тимошенко надто різко смикнула і оголила свою платформу. Олігархи дарували Віктору Ющенку якісь непотрібні речі, щоб відволікти увагу від об’єктів до яких вони встигли присмоктатися. Юлія Володимирівна обіцяє відокремити Віктора Ющенка від його оточення. Ніхто нам не пообіцяв відокремити Юлію Володимирівну від її оточення, кажуть, дуже сумнівного.
Тим часом перед кожними виборами випливає на поверхню не тільки „державна” російська мова, але й мотивчик про „москалів – ляхов – жидів”. „Націоналісти” закутуються в тепло аж до передвиборних кампаній, так, наче їм в спокійніший час нічого казати народові. А потім їх хтось клонує. Коли десь прокрадеться С. Козак - то раптом випливає „третій рух”. Б. Бойко, і святе місце не пустує. Тепер їх збирається затьмарити Олег Тягнибок – на чолі „Всеукраїнського об’єднання „Свобода”. Таке гарне слово „Свобода”, а нікого нині ним не зачаруєш, особливо коли воно не поєднується з такими істотним наповненням, як „відповідальність” і „обов’язок”.
Навіть коли напишеш „Ми у своїй Богом даній країні”, то все рівно постає на черзі питання: „І що робити?”. Якщо далі кажуть: „нам заважають не українці в Україні”, то можна порадити: збирайте українців! Найвідоміших: Леоніда Кравчука, Петра Симоненка, Євгена Марчука, Дніпропетровського Пустовойтенка, Конотопську Вітренко, Закарпатського Шуфрича і Різака, донецького Януковича разом з Тарасом Чорноволом...
Не хочете? Ну, тоді хай „академік Щокін” з МАУПУ вам дасть уточнений реєстр – перевірених...
А коли серйозно, то патріотизм потребує перевірки – перш за все. Зараз маємо скрізь багато патріотів, а коли послухати українські тости, то й дуже багато. Одні виголошують за чаркою довгі промови, інші віршують свої тости, а здебільшого в тости заганяють патріотичні гасла по 3-5 штук. Дуже часто патріотичні тости вкладають в тост свого вірша, а вже закінчують побажанням – Україні.
Я б сказав, патріотизм потребує перевірки психолога, а то й психіатра. Хворих на ґрунті патріотичному і релігійному більше, ніж на ґрунті розбитого кохання. І тут нема нічого дивного: за патріотизм і за релігію тиснули, а тепер чоловік хоче виговоритися вволю. І нічого дивного, що вони хочуть оформитися в партію. Але за браком розумної програми дій починають з найлегшого – з ксенофобії і з заміни віри – на рун-віру...
Найтяжче „патріотам” визначитися тоді, коли люди потребують якоїсь визначеності. Чому їм так важко? А просто вони не копали в собі так глибоко, щоб докопатися до чогось твердого, на чому можна будувати.
Путінська газова атака на Україну перед Новим роком пробудила не тільки „своїх людішек”. Нагадаємо відому торішню сенсаційну фотографію, де вони – Медведчук, Янукович і Кучма – в доземному поклоні застигли перед Путіном. Нині, як від шоку, усі прокинулися – хто до дії, хто до критики, хто з переполоху. З „національною зрадою” у зв’язку з газовими домовленостями Юлія Тимошенко пересолила: свобода слова, яка дає їй негайно трибуну, часто їй шкодить. Взагалі усім треба зібратися з думками, а тоді вже виступати. Варто було зібратися з думками і поговорити з народом лідерові народного блоку В. Литвину і депутатам Верховної Ради перед тим, як збиратися зненацька для проголосування за відставку уряду України.
Зрозуміло, мова не йде про тих, що довго вже думали одну думку: як би під свист газової атаки скинути український уряд і Президента України разом. В захваті від грандіозності тієї національної деструкції їм відібрало розум, і перед голосуванням вони забули про законодавство і не встигли подивитися наліво і направо: з ким голосую!
Національний інстинкт підказує: газовий шантаж щодо України під Новий рік – це виклик кожному українцеві. Розум підказує, що треба підтримати того, хто спокійно бере на себе удар і закликає народ до спокою.
Совість радить: я повинен у важку для України годину взяти на себе частку громадської відповідальності і підтримати честь і гідність своєї країни в особі свого Президента. І навіть якщо він особисто зараз чимось мене не задовольняє, я сьогодні з ним і молюся за нього. Адже це перший наш Президент, який не принизить і не продасть, тобто який є нормальним Президентом, поважним у світі.
Українському народові так хочеться когось поважати!
Отак порозважавши, покладеш руку на своє „патріотичне серце” і порадиш йому: не лукав, не гнівайся і не смикайся в момент, коли кожен має нести гідно свій обов’язок.
Про це забув „націоналіст”, який каже, що інтереси нації – перш за все. А між іншим, деякі „москалі-ляхи-жиди”, будучи громадянами України, виступили тверезо і проти путінських газових атак, і проти панічної реакції, і проти легкодухості чи хитрості керівництва Верховної ради, яка пішла на такий нечуваний крок дестабілізації своєї країни в час наступу на неї.
Отже, панове, що проголосували за відставку уряду України10 грудня 2005 року, ви дали собі і політичну, і моральну, і інтелектуальну оцінку. А коли серед вас було ще й об’єднання „Свобода”, то з таких союзників навіть Вітренко посміється... Не виключено, що будуть ще дебати. Я б попросив поставити моє запитання: „Як вам не сором?”
І подумати, кого це стосуються слова Василя Стуса „А бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали”.
А з патріотичною любов’ю, то така справа, як з усякою любов’ю: вона є або її нема. Згадаймо біблійного царя Соломона, до якого прийшла на суд дві жінки, що засперечалися, котрій з них належить дитина. Обидві заявляли материнське право.
Соломон розсудив: розрубати дитину і розділити між двома порівну! – Ой, хай бере дитину вона! – вигукнула справжня мати.
А після цього зберемо за круглий стіл усіх патріотів і попросимо висловитися про справедливість. Той, хто найменше говорить про патріотизм, скаже: при чім тут кривда, при чім тут якась несправедливість, коли йдеться про те, щоб дитина була жива!
Відповіді
2006.01.21 | Faultfinder
Re: Теплий патріотизм
Добре видно, що підсвідомо людина розуміє, що права все ж таки Тимошенко, але змиритися з цією думкою немає ні сили, ні волі.Ну то хай продовжує зраджувати й дурити сама себе.
2006.01.21 | anorma
:) кому що видно, кому що... (-)
2006.01.21 | Михайло Свистович
Re: Теплий патріотизм
Faultfinder пише:> Добре видно, що підсвідомо людина розуміє, що права все ж таки Тимошенко
Ні, ця людина розуміє і свідомо, і підсвідомо, що вона неправа.
2006.01.21 | Пані
Хтоб його навчив форумом користуватися?
Тоді б не було питань, що він там нібито собі думає, і всі трактувальники б пропали. Я думаю, варто було б це зробити.2006.01.21 | Михайло Свистович
Наскільки я його знаю, це - майже неможливо
В нього уже не той вік, щоб присідати на інтернет. І характер також.2006.01.23 | Євген Захаров
Re: Наскільки я його знаю, це - майже неможливо
Михайло Свистович пише:> В нього уже не той вік, щоб присідати на інтернет. І характер також.
Та ні! Він же редактор "Нашої віри", і у нього там є людина, яка оперує з поштою та Інтернетом. Він сам не працює на компьютері, але на нього працюють - і слава Богу!
Мумнівів немає - це його текст. Так тільки він пише.
2006.01.23 | Михайло Свистович
Re: Наскільки я його знаю, це - майже неможливо
Євген Захаров пише:>
> Та ні! Він же редактор "Нашої віри", і у нього там є людина, яка оперує з поштою та Інтернетом. Він сам не працює на компьютері, але на нього працюють - і слава Богу!
> Мумнівів немає - це його текст. Так тільки він пише.
Я не кажу про текст. Звичайно, це його. Він нам поштою надіслав. Інакше б ми його на першу сторінку не ставили. Я мав на увазі, що на форум він не писатиме.
2006.01.21 | Dworkin
Добре видно...
Faultfinder пише:> Добре видно, що підсвідомо людина розуміє, що права все ж таки Тимошенко, але змиритися з цією думкою немає ні сили, ні волі.
> Ну то хай продовжує зраджувати й дурити сама себе.
Добре видно, що ви настільки свято віруєте у правоту і непогрішимість Тимошенко, що ладні приписати ту саму віру і правоту будь-кому навколо
Але це так само сліпо, як і ті хто вірують у "у правоту і непогрішимість" Юща.
То хай і ті, і ті продовжують дурити самі себе!..
Бо істина, як завжди десь посередині!..
2006.01.21 | Ольга
Re: Теплий патріотизм
Шкода, що пан Євген так і не розгледів блока Костенка-Плюща.2006.01.21 | Михайло Свистович
Re: Теплий патріотизм
Ольга пише:> Шкода, що пан Євген так і не розгледів блока Костенка-Плюща.
Бо його нема. У всякому разі у великій політиці після 26 березня.
2006.01.21 | UNIK
1% максімум(-)
2006.01.23 | Shooter
Угу. Кличко послав їх у нокаут (-)
2006.01.21 | Dworkin
Блок Костенка-Плюща, це туди ж само...
Замість того, щоб домовлятися з реальними гравцями політикуму - шукать якісь компроміси - краще "відрубати" і пойти встановлювати ще одну "свою правду"!А заодно "поховати" під собой ще 1-2% голосів національно-демократичного електорату... Це занадто вже по українському... Дуже далекоглядно і мудро!..
2006.01.21 | Dworkin
Блискуча метафора! Як раз так у нас і є!
Я вже кілька разів починаючи з вересня хотів написати сюда на форум пару дописів про школу "злоякісної боротьби за справедливість"!Спасибі автору, він сказав - краще не скажешь!
Бо в нас зараз справді, хтось "занадто поступливий слабак", а хтось - полум"яний борець за спрведливість до останнього бійця у власному таборі і до розрубування власних дітей (у переносному сенсі)!
2006.01.21 | SpokusXalepniy
Эта проблема стара, как мир. Она выражается тремя словами:
Сукин сын, но свой.2006.01.23 | Карт
Re: Теплий патріотизм
Шановний пане Сверстюк.У мене нема сумнівів щодо Вашої щирості, тому висловлю свою незгоду щодо деяких Ваших оцінок патріотичних сил. Точніше – щодо Вашого сприйняття Юлії Володимирівни та дій БЮТ.
«Юлія Тимошенко надто різко смикнула і оголила свою платформу. .. Юлія Володимирівна обіцяє відокремити Віктора Ющенка від його оточення. Ніхто нам не пообіцяв відокремити Юлію Володимирівну від її оточення, кажуть, дуже сумнівного.»
Хіба це Ви керували не своїм кабміном? Хіба це Ви намагалися з останніх сил встигнути до нового року виставити всіх суб’єктів господарювання в Україні на прозорий спосіб ведення бізнесу? Щоб врешті решт зрозуміти, що являє собою економіка України? Хіба це Вам влаштували одну за одною три т.зв. «кризи» (хоча за інших прем’єрів такі кризи проходили непоміченими). Хіба це Вас принижував Президент перед російськими нафтотрейдерами і як раз після того, як прем’єром було погоджено з ними прийнятні для України ціни на найближчий період?
Мабуть, що все це відбувалося не з Вами. То чого ж Ви даєте поради Юлії Володимирівні?
Можливо тому, що Ви її просто не сприймаєте і не розумієте? Бо вона не з кола плизьких Вам українських типів (чи архитипів)?
Вам ближче Віктор Ющенко. Ну, то Ваша справа, але ж хіба пристойно людині розумній, відомому філософу у передвиборчий час агітувати за свій психологічний вибір?
Хіба розумній людині не зрозуміло принципову різницю між «Ющенко-оточення» і «Тимошенко-оточення»? Між кумами-друзями, які демонізують в очах неофіта Ющенка образ Тимошенко, а потім Президент приймає «самостійне» рішення про відставку уряду, і бізнесменами, які в списку БЮТ (не в оточенні, зауважте), які не мають політичного впливу на Тимошенко?
«З „національною зрадою” у зв’язку з газовими домовленостями Юлія Тимошенко пересолила: свобода слова, яка дає їй негайно трибуну, часто їй шкодить. Взагалі усім треба зібратися з думками, а тоді вже виступати.»
Думаю, що скільки б Ви не збиралися з думками, а все одно виступили б так, як от виступили. Бо якби збиралися з ними, то Вам би спало на думку, що на газових питаннях Ви, порівняно з Тимошенко, є нуль, а тому вирішувати, що є зрада і коли слід запобігати зраді, не є тією справою, де чекають Вашої поради.
Ви, здається, вважаєте Ющенка, що підводить Україну до втрати її газотранспортної системи, прийнятним патріотом. А от Тимошенко, що намагається сберігти важелі України у майбутній жорсткій міждержавній конкуренції, є для Вас непідходящий патріот.
«Совість радить: я повинен у важку для України годину взяти на себе частку громадської відповідальності і підтримати честь і гідність своєї країни в особі свого Президента. І навіть якщо він особисто зараз чимось мене не задовольняє, я сьогодні з ним і молюся за нього. Адже це перший наш Президент, який не принизить і не продасть, тобто який є нормальним Президентом, поважним у світі.
Українському народові так хочеться когось поважати!»
Не треба за весь народ думати, кому його поважати, пане філософе. Я якось сам зрозумію, за кого мені молитися. Я сам віднайду, де мешкає гідність і патріотизм.
2006.01.23 | ans
Така от "героїня" Юля, яка боролася з корупцією
Що дивує, це як Тимошенко професійно веде маніпулювання суспільною думкою. Де була б "героїня" Юля без Президента Ющенко, котрого травили вороги, та котрого все ж вибрав нарід України.Як дніпропетровська жінка с типово радянським цинічним менталітетом спромоглась надурити багатьох справжніх українців та намагатись демонструвати з себе чи то патріотку, чи то борця з корупцією.
2006.01.23 | saha
Юля Володимірівна ...
Вымывала сунузел и всю камеру Лукьяновського СИЗО. Боялась есть пищу что ей давали, что бы не отравили. Когда ВАЮ "плакал" на требуне что я еще вернусь. Когда на выборах 2002 ВАЮ очередной раз отшил ЮВТ она тоже не расстроилась и сбив команду из казалось безнадежных ннационал демократов смогла получить свои 7% на выборах.Если бы ЮВТ вспомнила все обиды во время выборов президента то не былобы ни Помаранчевой Революции ни президента Ющенка.
Я юдивляюсь акк это некоторые не понимают.
Больше всего я удивляюсь как этого не понимает ВАЮ. Он что совсем голову потерял ??? И уверовал в свое месианство ??? Или это его кумовья и "любі друзі" ему голову заморочили ???.
Иначе как можно давать говорить такое
Эханурову и Бессмертному что они были против блока с ЮВТ ?????
То есть они были против победы ВАЮ на выборах ???
Я это так понимаю почему ВАЮ еще терпит таких советников возле себя ????
Этого я понять не мого. Объяснений я вижу 2 либо ВАЮ вообще слеп и глуп или он работает Президентом при своих советниках. А им они полностью управляют.
А иногда у него бывает прозрения тогда он всех розганяет.
2006.01.23 | ans
Re: Юля Володимірівна ...
Ще можно нагадати, як Юля Володимирівна була подругою відомого та "бескорыстного" борця Павла Лазаренко, жила у деяких бізнесменів на часній дачі в час премьерства.Якщо прихильники Юлі виступають проти Президента, то нехай Юля про це скаже, а не веде двойну гру. Хай тоді люди скажуть, за кого вони стояли на Майдані.
2006.01.23 | IgorKko
Re: Юля Володимірівна ...
> жила у деяких бізнесменів на часній дачі в час премьерстваЧому "деяких"? Лише в одного, цілком конкретного.
В цьому плані вона досі виявляє постійність.
2006.01.23 | Михайло Свистович
Re: Юля Володимірівна ...
ans пише:>
> Якщо прихильники Юлі виступають проти Президента, то нехай Юля про це скаже, а не веде двойну гру. Хай тоді люди скажуть, за кого вони стояли на Майдані.
Хай скажуть всі, хай нафіг всіх пошлють, і янучар до влади приведуть. Реванш не за горами. І він не тільки у ВР.
2006.01.23 | Михайло Свистович
Re: Юля Володимірівна ...
saha пише:> Вымывала сунузел и всю камеру Лукьяновського СИЗО. Боялась есть пищу что ей давали, что бы не отравили. Когда ВАЮ "плакал" на требуне что я еще вернусь.
Оскільки це в гілці Сверстюка, то мушу нагадати, що пан Євген відсидів зна-а-ачно більше за пані Юлію, до того ж без будь-яких демонстрацій на підтримку та особливих дослуховувань радянської влади до міжнародної громадськості. Він сидів, знаючи майже напевно, що рано чи пізно помре чи загине в тюрмі, адже перебудову ніхто не міг передбачити.
> Когда на выборах 2002 ВАЮ очередной раз отшил ЮВТ она тоже не расстроилась и сбив команду из казалось безнадежных ннационал демократов смогла получить свои 7% на выборах.
Не так там і багшато було тих націонал-демократів, головну роль зіграла її харизма.
> Если бы ЮВТ вспомнила все обиды во время выборов президента то не былобы ни Помаранчевой Революции ни президента Ющенка.
Молодець, що не згадала. А, якби згадала, вона ніколи б не стала прем"єром.
>
> Больше всего я удивляюсь как этого не понимает ВАЮ. Он что совсем голову потерял ??? И уверовал в свое месианство ??? Или это его кумовья и "любі друзі" ему голову заморочили ???
Всього там є потрошку.
>
> Этого я понять не могу
Це - особливості його характеру
> А иногда у него бывает прозрения тогда он всех розганяет.
Не всіх, на жаль.
2006.01.23 | Михайло Свистович
Євген Сверстюк навряд чи прочитає Ваш допис
Він надіслав нам статтю на електронну пошту і не читає цього форуму.Карт пише:
>
> Хіба це Вам влаштували одну за одною три т.зв. «кризи» (хоча за інших прем’єрів такі кризи проходили непоміченими)
Вони б і тут лишилися б непоміченими, якби прем"єр не здійняла навколо них ажіотаж.
> То чого ж Ви даєте поради Юлії Володимирівні?
Бо хоче. Має право. Так само, як вона має право до нього не дослухатись.
> Можливо тому, що Ви її просто не сприймаєте і не розумієте? Бо вона не з кола плизьких Вам українських типів (чи архитипів)?
Може і не сприймає (я не знаю, як насправді), але розуміє.
> хіба пристойно людині розумній, відомому філософу у передвиборчий час агітувати за свій психологічний вибір?
Пристойно.
> Хіба розумній людині не зрозуміло принципову різницю між «Ющенко-оточення» і «Тимошенко-оточення»?
Зрозуміло.
> Між кумами-друзями, які демонізують в очах неофіта Ющенка образ Тимошенко, а потім Президент приймає «самостійне» рішення про відставку уряду, і бізнесменами, які в списку БЮТ (не в оточенні, зауважте), які не мають політичного впливу на Тимошенко?
Обидва оточення мають однаковий вплив.
>
> Вам би спало на думку, що на газових питаннях Ви, порівняно з Тимошенко, є нуль
В цій ситуації не треба бути фазівцем з газових питань
>
> а тому вирішувати, що є зрада і коли слід запобігати зраді, не є тією справою, де чекають Вашої поради.
Тим гірше для тих, хто "не чекають".
> Ви, здається, вважаєте Ющенка, що підводить Україну до втрати її газотранспортної системи
не підводить
> прийнятним патріотом
саме прийнятним
> А от Тимошенко, що намагається сберігти важелі України у майбутній жорсткій міждержавній конкуренції
Я думаю, що Ви помиляєтесь щодо її мотивації.
>
> Не треба за весь народ думати, кому його поважати, пане філософе.
Чому б і ні?
>
> Я якось сам зрозумію, за кого мені молитися. Я сам віднайду, де мешкає гідність і патріотизм.
Він не забирає у Вас Вашого вибору.
2006.01.23 | Карт
Re: Євген Сверстюк навряд чи прочитає Ваш допис
Дякую, пан Свистович, за намагання висловити переконливі заперечення до мого листа. А те, що пана Сверстюка не цікавить зворотний зв'язок, цілком укладається в архитип Ющенка.2006.01.23 | Харцизяка
Re: Євген Сверстюк навряд чи прочитає Ваш допис
Карт пише:> ... А те, що пана Сверстюка не цікавить зворотний зв'язок, цілком укладається в архитип Ющенка.
Шановний Карте! Думаю, пан Євген нікуди не тікав, бо й не приходив. Сподіваюся, Ви знайомі із творчим доробком і життєвим шляхом цієї людини. Думаю, Ви не заперечуєте право будь-якої людини висловлювати свої щирі думки відкрито. Якщо Вам є чим зауважити пану Євгену Сверстюку - напишіть статтю-відповідь, наприклад "Полеміка із Євгеном Сверстюком", пришліть її на адресу Майдану. Якщо Ваші роздуми будуть варті уваги - стаття буде опублікована.
Якщо Вас ввів в оману нік "Євген СВЕРСТЮК" - не переймайтесь. При обговоренні статті він був сформований автоматично. Якщо натиснути на тому ніку, то побачите, що такого користувача не існує. Можливо, це не зовсім вдалий хід, бо дописувачі розраховують на відповідь автора, а той просто й не відає, що таке обговорення існує.
Також вважайте й на вік пана Сверстюка. Він є редактором газети "Наша віра". Її варіант є в інеті: http://nashavira.ukrlife.org/
Ви можете знайти там контакти і зв*язатися з автором, написати свої роздуми на тему. Можете також залишити своє повідомлення у гостьовій книзі на тому сайті.
Удачі.
2006.01.23 | Михайло Свистович
Re: Євген Сверстюк навряд чи прочитає Ваш допис
Карт пише:> Дякую, пан Свистович, за намагання висловити переконливі заперечення до мого листа. А те, що пана Сверстюка не цікавить зворотний зв'язок, цілком укладається в архитип Ющенка.
До чого тут не цікавить? Сверстюк - літня людина, він навіть не знає про існування форумів і вже не має часу їх опановувати.
2006.01.23 | Карт
Re: Євген Сверстюк навряд чи прочитає Ваш допис
Знається, я надто безпосередньо спийняв стиль спілкування на Вашому форумі. Буде мені наука.2006.01.23 | Харцизяка
Re: Євген Сверстюк навряд чи прочитає Ваш допис
Карт пише:> Знається, я надто безпосередньо спийняв стиль спілкування на Вашому форумі. Буде мені наука.
Нормально сприйняли. Просто цей випадок дещо окремий від інших. Річ в тім, що тепер в кінці новини або статті, що відкриваєте її з головної сторінки Майдану є лінк "Обговорити цю новину(статтю) у форумі". Якщо Ви тиснете на цей лінк, то на форумі додається нова тема. Назва теми - заголовок новини(статті), автор, якщо новина - Майдан-Інформ, якщо стаття - автор статті.
Дописувачів дезорієнтує, що тема в форумі має автора, справа від ніку якого є символ R в колі. Тобто, люди розраховують, що саме автор і започаткував обговорення і він є зареєстрованим на форумі, хоч це і не так. Тему міг створити будь-хто, скориставшися наданою можливістю. Приклади: теми від ніків Євген Сверстюк, Йосип Сірка, Богдан Червак, Леонід Шульман. Не всі вказані автори зареєстровані з такими іменами.
Вважаю, правильніше було б в разі створення теми із статті змінити правила формування ніків. Хоча б прибрати символ зареєстрованого користувача (символ R в колі справа) або додати до ніку "зі статті".
В даному випадку ще треба зауважити на особу і вік автора статті. Також, що Ви вперше спілкуєтесь із ним на форумі. Будь-які аргументи можуть бути викладені у формі без зневаги до автора (це не закид, просто порада). Ви можете почитати правила на форумі: http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_faq&key=1048850025
Шануймося.