03/20/2006 | Майдан-ІНФОРМ

Повiдомляє Віктор Хабовський, голова Кам‘янець-Подільської районної організації ВО “Свобода”:

Я – Віктор Хабовський, той колишній кандидат у депутати Верховної Ради України, якого Ви “викрили” у списках ВО “Свобода” як людину з непогашеною судимістю.

Не буду заперечувати, судимість (умовно) у мене є. Власне, як і у багатьох людей, які весь час заважали колись кучминим служакам і заважають їм і зараз – тепер пролазити у списки провладних партій, зокрема, і Соціалістичної.

Я живу лише на свою зарплату. Як і більшість нормальних українців – не знаю, чи Ви пам‘ятаєте, як це буває. Я працював, зокрема, і мельником в організації, яка до виборів належала вірним слугам Кучми, а нині хоч і тим же самим особам, але вже членам СПУ. Саме там сталася в моєму житті подія, яка так прикро відбилася на моїй біографії.

В якості голови місцевої організації ВО “Свобода” я був дуже незручним власникам млина, вірним друзям місцевого начальства, зокрема і голови РДА при Кучмі, а згодом нардепа у фракції СДПУ(о) Дубицького. Врешті, все скінчилося тим, що мене звільнили, не виплативши зарплати.

Саме в цей час померла від хвороби моя мама, згодом зліг з інсультом і через декілька місяців помер її брат, мій дядько. Я після перелому ноги, скрученої досі болтами, довго не міг знайти роботи. І саме в цей час у мене утворилася заборгованість по аліментам на дитину, від якої я ніколи не відмовлявся. Моя колишня дружина бачила, що відчувається, і з більшим-меншим розумінням мирилася з тим, що я віддав їх хоча б невеликі кошти, які мені вдавалося підробити.

Після “Помаранчевої революції” мої колишні роботодавці різко стали соціалістами. Мої виступи і звернення в органи міліції та прокуратури з різних приводів – особливо щодо недбалості і поганої роботи міліції, - їх злили. Тим більш, що колишній начальник міськвідділу міліції Шутяк – їхній друг, постійний учасник спільних посиденьок. Про це знає все місто.

Саме в цей час моя колишня дружина подала заяву в суд щодо невиплати мною аліментів. Пізніше вона зізналася, що на неї вчинили тиск і умовили це зробити. Я 20 травня 2005 року отримав рік умовно – хоча ніколи у мене не було спроб відмовитися від свого обов‘язку турбуватися про дитину, і моя дружина це знала. Зараз я виплачую свій борг, і не думаю, що буду в майбутньому обмежуватися лише цим.

Мої колишні роботодавці – це, зокрема, нинішній соціаліст Володимир Мельниченко, депутат районної ради, друг сдпуошника В’ячеслава Дубицького. Крім того, що він так обійшовся зі мною, він ще прославився тим, що знищив Кам‘янець-Подільський цукровий завод. За підтримки Дубицького він взяв під свої крило у 2002-2003 році за безцінь цукрозавод і величезний кредит у 2 млн. грн. начебто для підтримки підприємства, одразу почав їздити на шикарному “джипі” і демонструвати інші сторони шикарного життя. Зате завод через рік оголосили банкротом. Сільгоспвиробники не отримали коштів за вирощену і здану на завод цукрову сировину, а робітники заводу не отримали зарплату. За це Мельниченка ніхто не судив, навпаки, його прийняли до соціалістичної партії. Він з не меншим шиком живе й надалі депутатствує і користується депутатською недоторканістю. Його друг Сергій Шутяк отримав підвищення, і тепер він уже заступник начальника обласного управління міліції.

Їхня приятелька, голова Княжпільської сільради Неля Леонідівна Михайлик украла з бюджету сільради понад 9 тисяч гривень. І це доведено документально. Тим не менш, на неї міліція навіть не завела кримінальну справу.

Чому це у нас так буває – людина краде курку, і людині дають строк більший, чим та важить, а членам соцпартії можна все? Я отримав судимість і пляму на все життя – бо я не “наближений” до тих, хто “чистий перед законом” по причині членства в СПУ? Я б не сперечався і не писав цього листа – якби справедливість у нас була для всіх однакова, а міністр МВД не заявляв про чистоту рядів соціалістів.