03/23/2006 | Олександр Мороз

Я хочу, щоб ті тисячі молодих українських журналістів, які заслужено вважали “Українську правду” прикладом якісної журналістики, побачили, що свій професіоналізм потрібно доводити кожного дня.

Шановна Олено!

Звернутися до Вас з відкритим листом мене змусила стаття від 15 березня з гучним заголовком “Мельниченко “здає” Мороза і Марчука”, опублікована на сайті за підписом редакції “УП”, і, я так розумію, за Вашим авторством.

В цій статті міститься цілий ряд відверто брехливих заяв, і чесно кажучи, мене приголомшило, Олено, що Ви не посоромились розмістити цю брехню на сайті, де керівником проекту значиться Георгій Гонгадзе. Я розумію, що статус одного з найрейтинговіших Інтернет-видань вимагає постійного народження гучних заголовків і сенсацій, це Ваш бізнес. Але є такі речі у нашому житті, заради яких бізнес треба відкладати в сторону, оскільки репутація коштує дорожче.

Всі ми знаємо, за яких обставин “УП” стала найавторитетнішим сайтом в Україні. Невже тепер “Українській правді” нічого не коштує переступити через пам’ять Георгія? Олено, мені здається, що Ви зловживаєте довірою читачів, котрі звикли сприймати всю інформацію про справу Георгія Гонгадзе, яка публікується на Вашому сайті, як абсолютно достовірну.

Тепер, Олено, я хочу детально вказати Вам на фальсифіковані Вами факти. Якби у Вас було бажання продемонструвати професіоналізм в роботі, Ви б не полінувалися перевірити голослівні твердження хоча б по пошуковій системі в Інтернеті.

“Олександр Мороз запевняв, що вперше познайомився з Мельниченком і почув його записи тільки після зникнення Георгія Гонгадзе. Спроби поставити його слова під сумнів оголошувалися підступними намаганнями “відбілити Кучму”... Регулярно знайомлячись із розмовами Кучми, лідер соціалістів, попри їх задекларовану злочинність, чомусь не заявляв про це вголос тоді.”

Ніяких записів до моменту зникнення Георгія Микола Мельниченко мені не передавав, і заява “УП” нічим не підтверджена. Це не випливає навіть з тих так званих “доказів”, які Ви наводите у статті.

Хочу нагадати, що нещодавно під час чату на “УП”, в якому я брав участь, я вже відмічав, що “Про стеження за Гонгадзе я дізнався в серпні 2000 року не від Мельниченка. Говорив про це з Георгієм, радив звернутися до прокуратури. Він це зробив. Але стежили і за мною, і за іншими політиками. Такий був час і такий режим. Припускати, що це може закінчитися трагедією, не було підстав. Тепер, після похорон Чорновола, Малєва, Кравченко, Гончарова, Александрова, Вередюка і т.д., можна говорити інакше”.

Мене не цікавили професійні та особисті відносини Г.Гонгадзе з будь-ким. Тим паче, що у нас з ним були епізодичні контакти, у яких він мав потребу, піклуючись про рейтинг “Радіо Континент”, і я був зацікавлений у них, оскільки лише на цьому каналі можна було говорити правду, а те, як робив це Георгій між першим і другим туром на виборах-99, викликало до нього повагу. Адже так чинити могла лише мужня людина. Тому почуття поваги Георгія до Вас автоматично формувало і моє до Вас відношення. Не випадково саме мені Ви подзвонили у ніч зникнення Георгія і, не дивлячись на те, що я тільки-но повернувся з відрядження, взявся Вам допомагати. По багатьох епізодах, які невідомі громадськості, Ви могли зробити висновок про щирість моєї позиції.

Хочу звернути Вашу увагу, Олено, що вдова Георгія Мирослава Гонгадзе у своєму інтерв’ю телеканалу НТН відзначила наступне: “Справа в тому, що Георгій приходив додому, це було в липні місяці, і говорив, що йому рекомендують виїхати за межі України, що йому загрожує небезпека. Коли я запитала його, хто попереджував, він мені не сказав.

- Це міг зробити Мельниченко?

-Я не можу сказати, чи робив він це напряму, чи через когось, але залишається факт того, що він знав, що йому загрожує небезпека”.

Я думаю, що ці заяви і факти не можна ігнорувати, якщо Вас у роботі над статтею цікавила об’єктивність.

“Не дивлячись на заяви про необхідність розкрити вбивство журналіста, обидва політика весь цей час ухилялися від спілкування зі слідчими Генеральної прокуратури”.

Олено, цю Вашу брехню будь-якому журналісту нескладно перевірити – подзвоніть в прес-службу Генпрокуратури, чи вийдіть на офіційних осіб, прочитайте, в кінці-кінців, архів “Української Правди” по справі Георгія Гонгадзе, і Ви дізнаєтесь, що я неодноразово відповідав на всі питання слідчих ГПУ. І готовий відповідати стільки, скільки потрібно. Але ніяких питань до мене слідчі ГПУ не формулюють. Про яке “спілкування” Ви говорите?

Якщо свобода слова, об’єктивність в журналістиці і повага до пам’яті Георгія Гонгадзе для Вас, Олено, не порожній звук, я сподіваюся, Ви опублікуєте мій лист до Вас на сайті, керівником якого була людина, котра ніколи не допускала непрофесійного підходу до своєї справи.

Також хочу повідомити Вас, що коли Ви не вибачитеся, і текст брехливої статті за Вашим авторством не буде змінений, я буду змушений після завершення виборчої кампанії подати на Вас до суду. Мені не потрібна ніяка матеріальна компенсація – для мене справа Георгія Гонгадзе – питання не бізнесу, а моралі.

Я хочу, щоб ті тисячі молодих українських журналістів, які заслужено вважали “Українську правду” прикладом якісної журналістики, побачили, що свій професіоналізм потрібно доводити кожного дня. І не можна розмінювати багаторічну репутацію на кількість хостів і передвиборну кон’юнктуру. Я хочу, щоб на сайті Георгія Гонгадзе про справу Георгія Гонгадзе писали тільки об’єктивні матеріали і більше ніколи не опускалися до такої низькопробної брехні.

Олександр Мороз