"Блок СІЗО в Криму представлений агентами Москви" (л)
04/07/2006 | Tatarchuk
Блок СІЗО в Криму представлений агентами Москви
Журналістське розслідування Анджея СТЕФАНОВИЧ , спеціально для МЕДІАКРИМ. Варшава-Сімферополь
http://mediacrimea.com.ua/index.php?new_id=66
Великого резонансу в мешканців автономії результати виборів не викликали, адже не є сенсаційними і не призведуть до чогось надзвичайного, окрім «ахання і охання». Для українського політикуму ситуація на кримському півострові не стала новиною, просто до останнього моменту – помаранчевої революції – Київ під керівництвом Кучми практично контролював кримських авторитетів, які були представлені в державних органах влади. А ті, в свою чергу, маючи підтримку Москви, весь час тримали режим Кучми в напрузі, здійснюючи час від часу зухвалі антидержавні проросійські заходи, свого роду провокації. Режим Кучми в політично-криміногенну ситуацію Криму не тільки не втручався (розуміючи що може накликати гнів Москви), а й сприяв стабілізації цих процесів - задовольняючи власні інтереси і разом з російським капіталом «прихватизовуючи» найкращі місця, сприятливі для розвитку бізнесу, пов’язаного із ринком землі. Виконавцями замовлень були «найвпливовіші» державні мужі, проти котрих згодом то відкривали, то закривали кримінальні справи.
Криміналітет в представницьких органах влади Криму явище звичайне. Зміна політичного керівництва та державного курсу країни сприяла демократичному розвитку України. Головний міліціонер України Юрій Луценко розпочав процес демонстрації складу блоку СІЗО, представники якого здебільшого повним складом ринулися в ряди блоку Януковича. І ця інформація не стала новиною для журналістів. Але про що мовчить Луценко, називаючи конкретні імена? Журналістській братії довелося губитися у здогадках та намагатися прочитати між рядків ретельно зашифровану інформацію. Адже озвучений список СІЗО – це не тільки кримінальні авторитети, а й представники російського капіталу в Україні. Саме вони сьогодні перебувають під політичним прикриттям згідно «кучмівських домовленостей» з московськими можновладцями. Мало того, що існують ці довготривалі домовленості, сьогодні російською агентурою створюються на території України нові проекти, направлені проти нашої країни.
Проекти «Партія політики Путіна», «Народна опозиція» Наталії Вітренко, партія «Союз» та блок Януковича (до речі, в інших регіонах вони себе позиціонували як партія Регіонів) не тільки в Криму надали політичний притулок проросійським настроям, а й мали програму стратегічного розвитку, в якій пропонували укріпити позиції статусу автономії шляхом внесення змін до Конституції Криму та України. Не секрет, що БЮТ в Криму також використовував російських політтехнологів у виборчій кампанії, одночасно розвиваючи тему економічної автономії Криму, тобто меншої залежності від Києва.
Вимальовується наступна картина: більшість політичних сил, котрі отримали підтримку населення, приховують у своєму складі «букет нащадків криміногенної ситуації початку 90-х років». У той час вони починали з наперсників, банд формувань, а сьогодні стали народними депутатами, поважними чиновниками, впливовими бізнесменами, захисниками та лобістами спланованої російської політики.
До розряду цих горе-політиків можна віднести - Кисельова, Куніцина, Дейча, Мірімського, Родівілова, Кличнікова, Цекова, Гриценка, Франчука, Горбатова та інших. Правда, щороку вони змінюють правила власної гри, а насправді ці правила задає їм Москва. Не останню скрипку тут грає Українська Православна Церква Московського Патріархату в особі Лазаря. За останніми даними саме в Інкермані під притулком цієї церкви знайшли пристанище представники молодіжного крила московського проекту «Прорив».
Щоб контролювати весь Крим, треба мати вишколену і контрольовану мережу агентури в усіх органах влади. Без заперечень такі люди представлені в місцевих органах влади, неодноразово перевірені на вірність. Але і в цій системі, з’являються збої.
За прикладом далеко йти не треба. Керч. Мер міста - Олег Осадчий. Під час «помаранчевої революції» виявив себе як палкий прихильник режиму Кучми та організатор масових фальсифікацій на користь Януковича. За свої заслуги отримав від керівництва Краснодарського краю Російської Федерації пропозицію стати заступником мера міст Краснодара або Адлер. Про ці факти мав наглість заявляти під час прямого ефіру на ТРК «Керч» сам Осадчий, будучи депутатом Верховної Ради Криму і одночасно мером Керчі. Як виявилося пізніше, його перебування одночасно на двох посадах було незаконним.
Можна було б і не звертати більше уваги до цієї персони, але ж… Вибори 2006 року. Олег Осадчий втретє балотується на посаду міського голови Керчі. І як не дивно виграє їх з великим відривом від інших претендентів. Підтримку меру надає блок Януковича. Тим часом Україна знову поринула у політичні суперечки щодо можливості фальсифікацій результатів виборів. Крим особливо відзначився у професійності фальсифікацій, саме під час підрахунку голосів. Відзначилася і Керч – всупереч рішення суду тервиборчком опублікував результати виборів до місцевих органів влади. Уже третій день тривають засідання суду щодо порушень виборчого процесу до Верховної Ради Криму, міської ради Керчі та виборів мера міста. За оцінкою аналітиків та соціологів саме в Керчі спостерігалися найбільші розбіжності результатів виборів до ВР Криму та міської ради Керчі. Свій протест висловили більшість політичних партій.
Ви скажете, це можливо. Ні. Це системний та відпрацьований механізм фальсифікації виборчого процесу. Про це з впевненістю заявляють представники БЮТ, соціалісти, комуністи та інші політичні сили. І всі в один голос, тільки пошепки, говорять, що за цими темними справами стоїть незмінний мер Олег Осадчий, котрий сьогодні практично узурпував владу в місті та контроль над бізнесом. Окрім цього він має російське громадянство, часто виїжджає до Російської Федерації на так звані консультації по обміну інформації між регіоном Крим і Росією. Саме такі звинувачення викладені в листі на ім`я Президента України та Секретаря РНБО України.
Проаналізувавши історію кар’єрного росту Осадчого та ознайомившись з матеріалами кримінальних справ, порушених проти цієї людини, диву даєшся як такі люди ще на волі. Але здраво оцінюючи ситуацію в Криму, поволі стаєш заложником політичної ситуації, як і все населення півострову.
Саме присутність таких князьків в Криму, призвела до бездіяльності правоохоронних органів. Замість того, щоб їх покарати, нас сьогодні інформують про склад авторитетів блоку СІЗО. Можливо, нам журналістам настав час відверто сказати своєму народові про те, що сьогодні реально загрожує національній небезпеці України: надання російській мові статусу державної, федералізація, економічна автономія Криму… І пора зрозуміти, що технології Росії випробовуються спеціально підготовленою агентурою Москви на терені Криму. Доказ цьому - вибори до парламенту автономії, де 89% мандатів здобули палкі прихильники відверто антидержавних проросійських сил, котрим дозволили у своїх передвиборчих гаслах плюндрувати націю, землю, мову. У нас демократія, навіть тоді, коли нам плюють в обличчя і встромляють ніж у спину. Мовчи Україно, а то Москва почує…
Журналістське розслідування Анджея СТЕФАНОВИЧ , спеціально для МЕДІАКРИМ. Варшава-Сімферополь
http://mediacrimea.com.ua/index.php?new_id=66
Великого резонансу в мешканців автономії результати виборів не викликали, адже не є сенсаційними і не призведуть до чогось надзвичайного, окрім «ахання і охання». Для українського політикуму ситуація на кримському півострові не стала новиною, просто до останнього моменту – помаранчевої революції – Київ під керівництвом Кучми практично контролював кримських авторитетів, які були представлені в державних органах влади. А ті, в свою чергу, маючи підтримку Москви, весь час тримали режим Кучми в напрузі, здійснюючи час від часу зухвалі антидержавні проросійські заходи, свого роду провокації. Режим Кучми в політично-криміногенну ситуацію Криму не тільки не втручався (розуміючи що може накликати гнів Москви), а й сприяв стабілізації цих процесів - задовольняючи власні інтереси і разом з російським капіталом «прихватизовуючи» найкращі місця, сприятливі для розвитку бізнесу, пов’язаного із ринком землі. Виконавцями замовлень були «найвпливовіші» державні мужі, проти котрих згодом то відкривали, то закривали кримінальні справи.
Криміналітет в представницьких органах влади Криму явище звичайне. Зміна політичного керівництва та державного курсу країни сприяла демократичному розвитку України. Головний міліціонер України Юрій Луценко розпочав процес демонстрації складу блоку СІЗО, представники якого здебільшого повним складом ринулися в ряди блоку Януковича. І ця інформація не стала новиною для журналістів. Але про що мовчить Луценко, називаючи конкретні імена? Журналістській братії довелося губитися у здогадках та намагатися прочитати між рядків ретельно зашифровану інформацію. Адже озвучений список СІЗО – це не тільки кримінальні авторитети, а й представники російського капіталу в Україні. Саме вони сьогодні перебувають під політичним прикриттям згідно «кучмівських домовленостей» з московськими можновладцями. Мало того, що існують ці довготривалі домовленості, сьогодні російською агентурою створюються на території України нові проекти, направлені проти нашої країни.
Проекти «Партія політики Путіна», «Народна опозиція» Наталії Вітренко, партія «Союз» та блок Януковича (до речі, в інших регіонах вони себе позиціонували як партія Регіонів) не тільки в Криму надали політичний притулок проросійським настроям, а й мали програму стратегічного розвитку, в якій пропонували укріпити позиції статусу автономії шляхом внесення змін до Конституції Криму та України. Не секрет, що БЮТ в Криму також використовував російських політтехнологів у виборчій кампанії, одночасно розвиваючи тему економічної автономії Криму, тобто меншої залежності від Києва.
Вимальовується наступна картина: більшість політичних сил, котрі отримали підтримку населення, приховують у своєму складі «букет нащадків криміногенної ситуації початку 90-х років». У той час вони починали з наперсників, банд формувань, а сьогодні стали народними депутатами, поважними чиновниками, впливовими бізнесменами, захисниками та лобістами спланованої російської політики.
До розряду цих горе-політиків можна віднести - Кисельова, Куніцина, Дейча, Мірімського, Родівілова, Кличнікова, Цекова, Гриценка, Франчука, Горбатова та інших. Правда, щороку вони змінюють правила власної гри, а насправді ці правила задає їм Москва. Не останню скрипку тут грає Українська Православна Церква Московського Патріархату в особі Лазаря. За останніми даними саме в Інкермані під притулком цієї церкви знайшли пристанище представники молодіжного крила московського проекту «Прорив».
Щоб контролювати весь Крим, треба мати вишколену і контрольовану мережу агентури в усіх органах влади. Без заперечень такі люди представлені в місцевих органах влади, неодноразово перевірені на вірність. Але і в цій системі, з’являються збої.
За прикладом далеко йти не треба. Керч. Мер міста - Олег Осадчий. Під час «помаранчевої революції» виявив себе як палкий прихильник режиму Кучми та організатор масових фальсифікацій на користь Януковича. За свої заслуги отримав від керівництва Краснодарського краю Російської Федерації пропозицію стати заступником мера міст Краснодара або Адлер. Про ці факти мав наглість заявляти під час прямого ефіру на ТРК «Керч» сам Осадчий, будучи депутатом Верховної Ради Криму і одночасно мером Керчі. Як виявилося пізніше, його перебування одночасно на двох посадах було незаконним.
Можна було б і не звертати більше уваги до цієї персони, але ж… Вибори 2006 року. Олег Осадчий втретє балотується на посаду міського голови Керчі. І як не дивно виграє їх з великим відривом від інших претендентів. Підтримку меру надає блок Януковича. Тим часом Україна знову поринула у політичні суперечки щодо можливості фальсифікацій результатів виборів. Крим особливо відзначився у професійності фальсифікацій, саме під час підрахунку голосів. Відзначилася і Керч – всупереч рішення суду тервиборчком опублікував результати виборів до місцевих органів влади. Уже третій день тривають засідання суду щодо порушень виборчого процесу до Верховної Ради Криму, міської ради Керчі та виборів мера міста. За оцінкою аналітиків та соціологів саме в Керчі спостерігалися найбільші розбіжності результатів виборів до ВР Криму та міської ради Керчі. Свій протест висловили більшість політичних партій.
Ви скажете, це можливо. Ні. Це системний та відпрацьований механізм фальсифікації виборчого процесу. Про це з впевненістю заявляють представники БЮТ, соціалісти, комуністи та інші політичні сили. І всі в один голос, тільки пошепки, говорять, що за цими темними справами стоїть незмінний мер Олег Осадчий, котрий сьогодні практично узурпував владу в місті та контроль над бізнесом. Окрім цього він має російське громадянство, часто виїжджає до Російської Федерації на так звані консультації по обміну інформації між регіоном Крим і Росією. Саме такі звинувачення викладені в листі на ім`я Президента України та Секретаря РНБО України.
Проаналізувавши історію кар’єрного росту Осадчого та ознайомившись з матеріалами кримінальних справ, порушених проти цієї людини, диву даєшся як такі люди ще на волі. Але здраво оцінюючи ситуацію в Криму, поволі стаєш заложником політичної ситуації, як і все населення півострову.
Саме присутність таких князьків в Криму, призвела до бездіяльності правоохоронних органів. Замість того, щоб їх покарати, нас сьогодні інформують про склад авторитетів блоку СІЗО. Можливо, нам журналістам настав час відверто сказати своєму народові про те, що сьогодні реально загрожує національній небезпеці України: надання російській мові статусу державної, федералізація, економічна автономія Криму… І пора зрозуміти, що технології Росії випробовуються спеціально підготовленою агентурою Москви на терені Криму. Доказ цьому - вибори до парламенту автономії, де 89% мандатів здобули палкі прихильники відверто антидержавних проросійських сил, котрим дозволили у своїх передвиборчих гаслах плюндрувати націю, землю, мову. У нас демократія, навіть тоді, коли нам плюють в обличчя і встромляють ніж у спину. Мовчи Україно, а то Москва почує…